Вступ
У час економічної і політичної нестабільності в суспільстві, коли людина вимушена покластися на саму себе, необхідно бути мобільним і гнучким, здатним швидко і правильно орієнтуватися в загальному характері будь-якої спеціальності і визначати свою придатність до неї. Незнання змісту професійної діяльності і, відповідно незадоволення отриманою спеціальністю, у свою чергу, є однією з причин плинності кадрів, низької продуктивності праці, зміни трудової діяльності.
Усвідомлений вибір професії впливає на подальше життя. Визначає успішність самореалізації, кар’єрного і професійного зростання. Профконсультаційна робота з молоддю набуває особливої актуальності на етапі завершення учнями середньої освіти. У ранньому юнацькому віці загострюються потреби молодої людини у самопізнанні, самоусвідомленні і само розумінні, актуалізуються процеси особистісного, соціального і професійного самовизначення.
Головною (ідеальною) метою професійного самовизначення є поступове формування в учнів внутрішньої готовності самостійно та усвідомлено планувати, корегувати та реалізовувати перспективи свого розвитку (професійного, життєвого, особистісного).
Ідеальною ця мета названа тому, що досягти її вдається дуже рідко. Але ідеали, як відомо, існують не для того, щоб їх досягати, а для того, щоб вказувати напрям своїх стрімлень. Поступове формування професійного самовизначення учнів означає, що швидко такі складні питання не вирішуються.
Об’єкт дослідження: професійне самовизначення учнів педагогічного ліцею технологічного профілю щодо професії "Вчитель технологій".
Предмет дослідження: форми і методи професійного самовизначення учнів педагогічного ліцею технологічного профілю.
Мета: розробка системи методів ефективної профагітаційної роботи серед учнів педагогічного ліцею технологічного профілю навчання.
Гіпотеза: формування професійного самовизначення учнів технологічного класу педагогічного ліцею щодо вибору майбутньої професії "Вчитель технологій" буде більш ефективним, якщо послідовно і правильно застосовувати на практиці методи професійного самовизначення учнів за професією "Вчитель технологій".
Завдання дослідження:
1. Вивчення проблеми професійного самовизначення учнівської молоді.
2. Розробка методики дослідження професійного самовизначення учнів педагогічного ліцею.
3. Застосування методики формування професійного самовизначення учнів педагогічного ліцею в практичній роботі вчителів технологій і класних керівників ліцею та показ її педагогічної ефективності.
Наукова новизна: розроблена система методів для учнів технологічного класу Слов’янського педагогічного ліцею.
Практична значимість: розроблена система методів професійного самовизначення учнів педагогічного ліцею технологічного профілю дозволяє забезпечити покращення стану професійного самовизначення ліцеїстів.
1. Теоретичний розділ
1. Професійне самовизначення, як педагогічна проблема
У профорієнтації традиційно виділяються наступні напрямки:
- профінформація;
- профагітація;
- профпросвіта;
- профдіагностика (профвідбір, профпідбір);
- профконсультація.
Професійна орієнтація – це заходи, спрямовані на ознайомлення людини з її здібностями й можливостями для того, щоб запропонувати їй вибрати одну з найбільш підходящих для неї професій з врахуванням потреб виробництва [5, c. 47].
Професійна орієнтація – це наукова дисципліна, яка допомагає людині обрати свою майбутню професію з урахуванням всіх здібностей, потреб і бажань [10, c. 18].
Профорієнтація - дуже об'ємне поняття, наприклад, вважається, що сучасне західне суспільство по суті своїй профорієнтаційне, тому що із самого народження орієнтує дитину на "життєвий успіх", на "успішну кар'єру" [19, c. 85].
Профорієнтація пропонує широкий, виходячий за рамки педагогіки й психології, комплекс заходів щодо надання допомоги у виборі професії, куди входить і профконсультація, як індивідуально орієнтована допомога в професійному самовизначенні.
Професійна консультація – це науково обґрунтована рекомендація конкретній особі (або групі) у період вибору професії. Потребують в ній найчастіше випускники 9-11 класів. Вона ґрунтується на знанні схильностей та інтересів консультованого, його особистих якостей.
І профорієнтація й профконсультація - це "орієнтування" школяра (оптанта), тоді як професійне самовизначення більше співвідноситься з "самоорієнтуванням" учня, виступає в ролі суб'єкта самовизначення [12, c.43].
Актуальність профорієнтаційної допомоги школярам очевидна. Саме професійна орієнтація, яка розуміється як соціально організований супровід професійного й особистісного самовизначення, повинна допомогти вихованцеві визначити своє місце в соціумі.
Професійна орієнтація сьогодні - багатомірний і багатоступінчатий процес. Діти, які пішли до школи, здебільшого не мали широких можливостей для розвитку активності й самодіяльності, тому вони не усвідомлюють своїх можливостей, здібностей та інтересів. А у багатьох вихованців спецшколи зовсім відсутні позитивні життєві прагнення та цілі, і вони не готові до самостійного вирішення виникаючих соціальних проблем.
Професійна освіта, яка виконує функції професійної підготовки, передбачає 2 шляхи її отримання – самоосвіта і освіта в освітніх закладах професійної освіти [18, c. 25].
Вибір професії, який здійснюється людиною в результаті аналізу внутрішніх ресурсів та шляхом співставлення їх з вимогами професії, є основою самоствердження людини у суспільстві, одним з головних рішень у житті.
Вибір професії в психологічному плані представляє собою двох аспектне явище:
1) суб’єкт вибору, тобто той, хто вибирає;
2) об’єкт вибору – те, що обирають.
Вибір професії – це не одномоментальний акт. Він складається з ряду етапів, які зливаються в один процес. При чому, тривалість етапів залежить від:
- зовнішніх умов;
- індивідуальних особливостей суб’єкта вибору професії.
Процес професійного самовизначення включає розвиток самосвідомості, формування системи ціннісної орієнтації, моделювання свого майбутнього, побудови еталонів у вигляді ідеального образу професіонала [4, c. 111-117].
Особистісне самовизначення людини відбувається на основі освоєння суспільно вироблених вистав про ідеали, норми поведінки й діяльності. У цей час соціальна орієнтація багато в чому визначає професійна самосвідомість людини, його професійне самовизначення й професійний вибір.
Специфічні моменти самосвідомості, формування "Я-Концепції", що включає образ "Я-Професіонала", залежать від ступеня погодженості ідеального й реального "образу-Я" і ідеального й реального образу професії.
Співвідношення "Я-Реального" і "Я-Ідеального" визначає вимогу людини до себе. Потреби в задоволенні власного "Я" (самоповазі, власній значимості й компетентності) повинні реалізуватися в самоствердженні й самовираженні людини в її прагненні виявити себе.
Не тільки пізнання, але й здійснення себе формує самосвідомість людини, її "внутрішнє-я", її мотивацію.
Образ майбутньої професії досить складний утвір, що включає емоційні й когнітивні компоненти. Відповідність емоційно-оцінних компонентів істотним змістовним компонентам професії робить вибір обґрунтованим і реальним.
Для обґрунтованості професійного вибору необхідно також, щоб вимоги з боку професії відповідали можливостям людини. А якщо ні, то в самосвідомості людини накопичується негативний життєвий досвід, формуються своєрідні способи розв'язку завдань, що встають перед нею, - відхід від проблем, їх ігнорування і т.д.
Професійне і особистісне самовизначення мають дуже багато загального, а у вищих своїх проявах вони майже зливаються [2, c. 134].
Климов Е.А. виділяє дві принципові відмінності між професійним і особистісним самовизначенням:
1. Професійне самовизначення - більш конкретне, його простіше оформити офіційно (одержати диплом і т.п.); особистісне самовизначення - це більш складне поняття (диплом "на особистість", принаймні психічно здоровішим людям, поки ще не видають).
Виникнення професійного самовизначення охоплює старший шкільний вік, але до нього є наступні етапи:
- первинний вибір професії (характерний для учнів молодшого шкільного віку);
- малодіференційовані уяви про світ професій, ситуативна уява про внутрішні ресурси, необхідні для даного роду професії, нестійкість професійних намірів.
Професійна освіта – здійснюється після отримання шкільної освіти для освоєння вибраної професії [14, c. 31-45].
2. Професійне самовизначення більше залежить від зовнішніх (сприятливих) умов, а особистісне самовизначення - від самої людини, більше того, часто саме складні умови дозволяють комусь виявити себе по-справжньому. Правда, і в благополучні епохи, повні "спокус" і так званого "щастя" із застиглими посмішками (коли всім "покладено" бути щасливими), все-таки є люди, які шукають для себе рішення якихось особливих, незрозумілих проблем, для яких найстрашніше - це радість "чавкаючи від щастя" маси. Для таких людей благополучна епоха перетворюється в найстрашніше катування, і вони самі створюють для себе додаткові складності, тобто умови для справді особистісного саморозвитку [23, c. 27].
У пору юності все визначніше та чіткіше складається індивідуальний вигляд кожного парубка, усе ясніше виступають ті його індивідуальні особливості, які у своїй сукупності визначають склад його особистості.
Старшокласники суттєво відрізняються один від одного не тільки за темпераментом та за характером, але й за своїми здібностями, потребами, прагненнями і інтересами, різними ступенями самосвідомості.
Індивідуальні особливості проявляються й у виборі життєвого шляху. Вибір професії та оволодіння нею починається із професійного самовизначення. На цьому етапі учні повинні вже цілком реально сформувати для себе завдання вибору майбутньої сфери діяльності з обліком наявних психологічних та психофізіологічних ресурсів. У цей час в учнів формуються відносини до певних професій, здійснюється вибір навчальних предметів у співвідношенні до обраної професії.