Смекни!
smekni.com

Психолого-педагогічні умови організації уроку з трудового навчання (стр. 1 из 6)

Зміст

Вступ

РОЗДІЛ 1. ОРГАНІЗАЦІЯ ЗАНЯТЬ З ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

1.1 Урок як основна форма занять

1.2 Ознайомлення з елементами організації праці і виробництва

1.3 Розвиток якостей особистості, які потрібні для успішної участі в трудових процесах

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ОБЛАДНАННЯ ШКІЛЬНИХ МАЙСТЕРЕНЬ ЯК ВАЖЛИВА ПЕДАГОГІЧНА УМОВА

2.1 Характеристика приміщень і обладнання

2.2 Санітарно-гігієнічні вимоги і режим роботи в шкільних майстернях

2.3 Планування і облік у навчальних майстернях

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


ВСТУП

Актуальність. Становлення загальноосвітньої школи як базової ланки у системі безперервної освіти пред'являє нові вимоги до знань, зокрема в забезпеченні їх узагальненості й системності. Важливо домогтися не стільки запам'ятовування конкретних відомостей, скільки досягти усвідомлення загальних закономірностей, виробити в учнів здатність вводити нові знання в систему раніше засвоєного, сформувати уміння пізнавальної діяльності на рівні їхнього вільного практичного застосування.

Реалізація названих завдань вимагає значного розширення сфери, урізноманітнення видів та зміни характеру навчальної діяльності школярів, яка має стати більш творчою, самостійною, позбавленою постійної дріб'язкової опіки з боку вчителя.

Успіх діяльності учні на уроці залежить від уміння вчителя створити необхідні умови для її реалізації.

Об`єкт дослідження – психолого-педагогічні умови організації уроку.

Предмет дослідження – сучасний урок з трудового навчання.

Мета дослідження – проаналізувати психолого-педагогічні умови організації уроку з трудового навчання.

Основними завданнями дослідження є:

- проаналізувати особливості організації уроку з трудового навчання;

- розглянути організацію роботи та обладнання в шкільних майстернях як необхідну педагогічну умову уроку.

При виконанні даної роботи для досягнення поставленої мети були використані такі методи дослідження: збір та аналіз наукової і науково-методичної літератури; узагальнення.


РОЗДІЛ 1 ОРГАНІЗАЦІЯ ЗАНЯТЬ З ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

1.1. Урок як основна форма занять

Організація трудового навчання характеризується формою навчальної роботи (урок, виробнича практика, гурткові заняття та ін.); формою організації роботи учнів (фронтальна або групова, бригадна або ланкова, чи індивідуальна, за розподілом праці); формою організації навчання (групова, коли навчання проводиться в складі групи учнів, і індивідуальна, коли навчання проводиться окремо з кожним учнем) [16].

Урок як основна форма навчальної роботи в шкільних майстернях маг деякі особливості порівняно з уроками з інших навчальних предметів, а саме:

Центральне місце на такому уроці займає практична робота учнів, яку доцільно проводити заняття подвійними уроками. 45-хвилинний урок незручний, бо безпосередньо на практичну роботу учнів залишається мало часу. За 90 хв. учні встигають виконати певне трудове завдання, що дає їм моральне задоволення, а вчитель може оцінити результати роботи.

Практична робота учнів будується на базі продуктивної праці. Це дещо ускладнює організацію навчального процесу. Доводиться вдаватися не тільки до фронтальної, а й до ланкової, а інколи й до індивідуальної форми організації роботи учнів. Разом з тим продуктивний характер праці створити необмежені можливості для підвищення активності учнів на уроці, бо в руках учителя буде новий важливий засіб організації учнів на виконання навчальних завдань. Брати участь у створенні корисних речей цікаво для підлітків. В ім'я цього вони охоче вивчають теорію, тим більше, що відразу ж застосовують її на практиці. Спираючись на природне прагнення учнів створювати корисні речі своїми руками, вчитель праці спрямовує навчальний процес відповідно до програми.

На заняттях у майстернях учні працюють різним різальним інструментом, обробляють матеріали на верстатах. Тому особливістю уроку є те, що він потребує спеціальної підготовки з безпеки праці.

До уроку ставлять такі специфічні вимоги:

Чіткість дидактичної мети. На кожному уроці, як правило, розв'язуються дидактичні завдання, одне з яких є провідним. Так, на заняттях у майстернях учні набувають певних знань, умінь та навичок, розвивають свої здібності до технічної творчості та ін. Проте не всі навчальні завдання можуть бути здійснені однаковою мірою на кожному уроці. Це залежить від змісту уроку. Наприклад, на уроках технічного моделювання створюються особливо сприятливі умови для розвитку технічного мислення, просторової уяви та інших якостей, які потрібні для технічної творчості. Звичайно, виготовляючи моделі, учні закріплюють і вдосконалюють набуті раніше вміння і навички, але це ні в якому разі не є основним дидактичним завданням.

Структура уроку, об'єкт виготовлення, методичні засоби все підпорядковане якомусь головному дидактичному завданню, спрямоване на його виконання. Разом з тим не допускається створення таких умов, які заважали б виконанню інших навчальних завдань. Зокрема, можна підібрати таку модель, при виготовленні якої створюються об'єктивні передумови для технічної творчості учнів, проте виготовлення деталей моделі пов'язане з виконанням трудових операцій, якими учні не володіють. Цілком зрозуміло, що така модель не підходить як об'єкт виготовлення на заняттях у майстернях [17].

Можна навести й такий приклад, коли на перший план виходить завдання формувати трудові вміння. Навчання кожної трудової операції починається з того, що учням розповідають про суть операції, інструменти, прийоми роботи та ін. Засвоєння цих знань є обов'язковою умовою оволодіння правильними прийомами роботи, але недостатньою, бо можна добре знати, як тримати під час роботи зубило і молоток, як наносити удари, і разом з тим не вміти цього робити. Оволодіти знаннями, які потрібні для виконання трудових прийомів, значно простіше, ніж оволодіти самими прийомами. Тому під час вивчення операції увага вчителя зосереджується на перевірці правильності виконання учнями трудових прийомів, що і є в цьому випадку головним дидактичним завданням.

При підготовці до занять учитель праці вирішує, які дидактичні завдання слід вважати головними на уроці, розглядає їх як мету і відповідно до цього будує урок.

Нерозривність освітніх і виховних завдань. Навчання повинно бути виховуючим. Цю вимогу ставлять до всіх навчальних предметів. Учням слід прищепити цілий комплекс позитивних якостей: патріотизм, повагу до старших, чесність і багато інших. Учитель знаходить місце й час, щоб виховувати в учнів ці якості, органічно поєднуючи виховну роботу з навчальною. На заняттях у майстернях створюються особливо сприятливі умови для трудового виховання. Саме тому не можна вважати вдалим такий урок, на якому вчитель не поставив перед собою певного завдання виховного характеру.

Правильний добір навчального матеріалу для кожної частини уроку. Підбираючи навчальний матеріал, треба враховувати такі фактори: мету уроку; знання і вміння, набуті учнями на заняттях; знання учнів з основ наук; фізичний розвиток учнів.

Візьмемо за приклад таку операцію, як розмічання, що застосовується під час обробки деревини, металів, а також при виконанні електромонтажних робіт. З виконанням цієї операції учні зустрічаються вперше в V класі — площинне розмічання деталей, які мають контур прямокутника. Деталі складнішого контуру розмічають за шаблоном. У VII класі розмічання за допомогою геометричних побудов починає витісняти розмічання за шаблоном. У 8 класі вимоги до розмічання підвищуються в зв'язку з тим, що учні починають вивчати креслення. Шаблон тут застосовується тільки в окремих випадках, а розмічають, як правило, за допомогою геометричних побудов. У IX класі вимоги до розмічання можуть бути знову підвищені в зв'язку з тим, що учні ознайомлюються з такими важливими для цієї операції поняттями: метричними співвідношеннями в трикутнику і колі, тригонометричними функціями гострого кута; вписаними й описаними трикутниками та ін. Як бачимо, добір навчального матеріалу залежить у цьому випадку від попереднього досвіду і знань учнів з основ наук [17].

Розглянемо ще такий приклад. У кожному класі програмою занять у майстернях передбачено виготовлення виробів, що пов'язано з виконаннями комплексних робіт. З класу в клас комплекс розширюється, бо в нього вміщують нові операції. Співвідношення обсягу роботи, що припадає на кожну операцію, треба регулювати, враховуючи фізичний розвиток учнів. Так, у VII класі вони вивчають рубання металів. Ця операція досить трудомістка, тому, вміщуючи її в комплексні роботи, треба: 1) підбирати матеріал (товщину листа), виходячи з фізичних можливостей учнів: 2) на операцію рубання відводити не більше, як 25 % усього часу виготовлення виробу.

Нарешті, зміст навчального матеріалу може визначатися метою уроку. Проводячи підсумкове заняття в будь-якому класі, вчитель може поставити перед собою якусь мету залежно від фактичного становища. Якщо учні робили типові помилки у виконанні трудових прийомів, то на підсумковому занятті можна проаналізувати хиби в роботі, щоб не повторювати їх у майбутньому. На підсумковому занятті може стояти й така мета, як узагальнення знань учнів, виявлення спільного в різних прийомах обробки деревини і металів. Очевидно, в першому і другому випадках навчальний матеріал підбиратимуть по-різному.

Доцільний добір методів навчання для кожної частини уроку. Мети уроку вчитель не зможе досягти, не поєднуючи різні методи і прийоми роботи. Основою уроку в майстернях є самостійна робота учнів, яка починається з того, що вони ознайомлюються з завданнями, продумують, в якій послідовності і з застосуванням яких інструментів та пристроїв його треба виконувати. Звичайно, вчитель може сам дати вичерпне інструктування. Але тоді порушуватиметься вимога про доцільний добір методів навчання, бо практична робота, якщо вона не пов'язана з розумовою діяльністю, не відповідає завданням трудового політехнічного навчання. Особливо цінною в дидактичному відношенні є така самостійна робота учнів, у якій є елементи творчості [16].