Здійснення всіх заходів, які були сплановані й проведені щодо моніторингу розвитку творчих здібностей, системний аналіз зрізів знань, дає позитивні результати, про що свідчать графічні матеріали, таблиці за три останні роки.
Аналіз результатів моніторингових досліджень показав , що є позитивна динаміка навчальних досягнень учнів ( так , кількість учнів з високим та достатнім рівнем знань збільшилося на 30 % , учнів з середнім рівнем знань зменшилося на 10 % ) .
З метою підвищення ефективності викладання предмету та переорієнтації процесу навчання на розвиток творчих здібностей на уроках фізики:
планую цілі шкільного уроку, які відображають творчий підхід до навчання, тобто планую розвиток та удосконалення окремих складових творчої компетентності;
при оцінюванні окремо коментую рівень розвитку практичних умінь учня;
підвищую педагогічну освіту батьків, допомагаю їм методичними матеріалами;
працюю над вдосконаленням інструментарію та критеріїв оцінювання творчих компетентностей учнів;
застосовую психолого-педагогічний моніторинг рівня сформованості творчих здібностей як засіб прогнозування та планування корекційної роботи в процесі формування творчих здібностей учнів;
при доборі методів корекційної роботи розробляю та застосовую для учнів програми саморозвитку;
організовую домашню роботу учнів під дистанційним керуванням учителя.
застосовую педагогічні та інформаційні технології, які навчають дитину здобувати та користуватися знаннями, розвивають здібності, підвищують навчальну мотивацію.
Мотивація відіграє велику роль в успішності навчання фізики.
Великий німецький фізик Альберт Ейнштейн наголошував: “Правильно навчає той, хто навчає цікаво”. На сучасному етапі розвитку освіти ця його теза залишається дуже актуальною. Адже, якщо учню не цікаво вивчати предмет, результату, якого очікує вчитель від навчання, ніколи не буде. Перед кожним педагогом сьогодні постає проблема “Як зацікавити учня? Яку форму навчання краще використати для цього? Як її правильно організувати?” Що може бути стимулом до певного виду діяльності? Найбільш значимим внутрішнім стимулом, що є найбільш діючим і ефективним, є прагнення до пізнання нового, засноване винятково на інтересі до предмета пізнання. Щоб мислення почало працювати, людину необхідно чимось вразити, здивувати, викликати розгубленість. Відповідно до психологічної формули “інтерес - стимул - реакція на стимул - мотив дії - саме “дія”, позбавивши дитини стимулу, важко очікувати від нього успішного рішення навчальних завдань. Саме стимул визначає той або інший тип мотивації. Внутрішня мотивація є важливою умовою успішного навчання. “Мотив - складне психологічне утворення, що повинен побудувати сам суб'єкт” (Е.П.Ільїн). Учитель може тільки сприяти цьому процесу. Існує цілий ряд науково розроблених способів підвищення внутрішньої мотивації в навчальному процесі, використовуючи які, можна уникнути багатьох труднощів. Для цього як учителям, так і батькам необхідно дотримуватися наступних вимог (додаток 9), бути знайомими з методами мотивації (додаток 4) та шляхами стимулювання творчої активності учнів на уроці[1, с. 15].
Уважно спостерігаючи за діями учня, досить легко можна розпізнавати їхню мотивацію. Усе ж варто нагадати загальну схему розпізнавання, хто є хто (додаток 5).
На уроках я використовую новітні технології викладання предмета, впроваджую кооперативне навчання, яке відкриває для учнів можливості співпраці зі своїми ровесниками з метою досягнення загальних цілей, дає змогу реалізувати природне прагнення кожної дитини до спілкування, сприяє досягненню учнями вищих результатів засвоєння знань і формування вмінь. Використовую різні варіанти організації груп: діалог, синтез думок, суспільний проект, пошук інформації, коло ідей, акваріум тощо. Впроваджую відкриті методи навчання, що передбачають дискусії, оригінальні експерименти, учнівські проекти, методи і прийоми розвитку творчих здібностей учнів [1, с.14] на уроці та позаурочний час, працюю над розвитком фізичного мислення учнів. Для зацікавлення учнів програмним матеріалом створюю насамперед особливі умови ( проблемні ситуації), тобто ставлю певні перешкоди для пояснення фізичних явищ. Щоб подолати їх, учні повинні виконувати дослідження, відповідні обчислення тощо. Таким чином у них викликається інтерес до проблеми, активізується їхня пізнавальна й розумова діяльність.
Дбаючи про розвиток творчих здібностей учнів, вчу їх не тільки тому, як розв’язувати проблеми, а й тому, де можна знайти відповідь на поставлені запитання..
Найчастіше сстворюю проблемні ситуації на основі впровадження проблемного демонстраційного експерименту. Якість більшості уроків фізики в більшій мірі залежить від того, наскільки вдало був підготовлений і проведений демонстраційний експеримент. Навіть удосконалений виклад тієї або іншої теми ніяк не можна вважати задовільним, якщо на уроці не було поставлено необхідних дослідів. Фізичні демонстрації, які супроводжують відповідне пояснення вчителя, у першу чергу дають можливість бачити не тільки окремі предмети й прилади, а й повну картину фізичного явища.
Широке застосування експерименту в шкільному викладанні, по-перше, сприяє формуванню в учнів правильного поняття про особливості експерименту як про метод наукового дослідження, по-друге, подальший розвиток можливостей учня відбувається в рамках його дослідницької роботи, тому що розвивати творчі здібності дитини можна лише через залучення її до творчого процесу.
Мета моєї роботи полягає в тому, щоб з'ясувати, яким чином учнів із пасивних спостерігачів перевести на активних учасників навчального процесу. Для досягнення поставленої мети задаю учням творчі домашні експериментальні завдання, а також готовлю з ними демонстрації, а потім на уроках вони проводять їх самостійно. Домашні проблемні завдання відкривають більше широкі можливості розвитку не тільки для « сильних », але й « середніх » учнів. Учням, що цікавляться фізикою, поряд із загальними завданнями даю ще індивідуальні проблемні завдання.
Дослідницька діяльність забезпечує більш високий рівень системності знання, що виключає його формалізм.
Домагаюсь того, щоб учні отримували знання не в готовому вигляді, а намагалися одержувати їх самостійно. Адже відомо, що “поганий вчитель повідомляє істину, гарний - вчить її знаходити” (А.Дистервег). Створюю стимулюючі умови для корекції самоосвітніх умінь, навичок. Це – добірка пам’яток, алгоритмів, вправ, що конкретизують відповіді на питання «Що робити?», «Як потрібно робити?», тренують та закріплюють отримані навички. Цей інструментарій розробляю з урахуванням вікових можливостей учнів на основі вимог програми розвитку самоосвітніх умінь. Використовую інтерактивні прийоми, які допомагають підвищити рівень навчальної мотивації і, як наслідок цього, досягти кращих результатів у розвитку самоосвітніх умінь.
Механізм творчості повинен працювати увесь час. Не просто бути в робочому стані – а саме працювати. І тільки від нас залежить, у якому режимі він працюватиме:
а) на самовтілення – творець, мудрець, талант;
б) на споживання – дилетант і ерудит;
в) на самозбереження – виконавець, реактивна людина.
Від цього залежить, чим і заради чого житиме людина, яка її мета і в чому сенс її життя.
Висновки
Суттєві зміни в системі організаційно-методичного супроводу учнів (психолого-педагогічний супровід) доцільні у навчально-виховному процесі, створюють сприятливі умови для врахування індивідуальних особливостей, інтересів і потреб учнів, для формування у школярів орієнтації на той чи інший вид майбутньої професійної діяльності, сприятимуть вирішенню найактуальнішої проблеми розвитку творчих здібностей учнів. Система роботи дає змогу визначити основні фактори, шляхи розвитку творчих здібностей учнів на засадах моніторингового підходу та спланувати роботу з батьками щодо організації роботи з творчою дитиною.
Одним із шляхів формування творчої активності учнів є впровадження в практику роботи проблемного навчання (додаток 7), яке вводить учнів у творчу діяльність поступово. У разі проблемного підходу до навчання засвоєння матеріалу даної теми стає проблемою для самих учнів. У них виникає усвідомлена необхідність розв'язувати поставлену проблему. Ця необхідність є мотивуючим імпульсом для розвитку пізнавальної діяльності і допомагає їм мобілізувати всі свої зусилля, сконцентрувати увагу, активізувати роботу мислення. Для активізації пізнавальної діяльності школярів велике значення має використання під час уроку активного діалогу, ділової гри, аналізу проблемних ситуацій, навчальних досліджень, спеціальних вправ тощо.
На мій погляд, найбільш перспективний шлях формування творчої активності учнів на уроках фізики – це індивідуальний підхід та розв’язання різнотипних творчих завдань.
Академік А.М.Колмогоров зазначав, що не з кожного учня вийде вчений, але необхідно добиватися, щоб кожному булла знайома радість відкриття нового, радість творчого усвідомлення життя.
Література
1. Нормативні документи Міністерства освіти і науки України. // Харків. – 2005
2. Романовська Д. Регуляція творчої діяльності учня. // Психолог. – №11. – 2002.
3. Рудик П.А. Психологія. // Москва. – 1974
4. Лук'янова М.І., Калініна Н.В. Психолого-педагогічні показники діяльності школи. // Москва. – 2004
5. Анікіна Н. Педагогічна підтримка обдарованості. // Київ. – 2005
6. Микола Віднічук. Технології технічної творчості.// Київ. – 2004
7. Волобуєва Т.Б. Розвиток творчої компетентності школярів. // Харків. – 2005
8. Бухлова Н.В., Довбиш Р.І. Педагогічний супровід формування самоосвітньої компетентності учнів засобами математики. // Донецьк. – 2006.
9. Бабаєва Н.А., Коробова І.В. Шкільний фізичний експеримент у 7-8 класах. // Харків. – 2006
10.Лабковський В.Б. Як навчитися розв’язувати задачі з фізики. // Харків. – 2004
11.Кирилова І.Г. Книга для читання з фізики. // Москва. – 1986
12.Усова А.В., Бобров А.А. Формування навчальних умінь та навичок учнів на уроках фізики. // Москва. – 1988