Смекни!
smekni.com

Театральна педагогіка і акторське мистецтво (стр. 1 из 10)

Зміст

Вступ. 2

Розділ І. Теоретичні основи акторської майстерності в педагогічній діяльності 4

1.1 Стан розробки пролбеми акторської майстерності в працях психологів, педагогів та нормативних документах освіти. 4

1.2 Театральна педагогіка як фактор гуманізації освітньої системи. 7

1.3 Елементи педагогічної і акторської майстерності 10

Розділ ІІ. Акторська майстерність і практична діяльність вчителя. 18

2.1 Акторська майстерність викладача як категорія педагогічної технології 18

2.2 Стимулювання емоцій, почуттів та інтересів учнів засобами театральної педагогіки. 24

2.3 Формування артистизму як професійної навички майбутніх учителів музики в умовах занять з хорового класу. 33

2.4 Формування навичок театральної майстерності на уроках читання. 41

Висновки. 48

Список використаних джерел. 50


Вступ

Складний етап розвитку суспільства, на якому перебуває Україна, cпричиняє глибокі соціокультурні перетворення, зміни, особливо у сфері духовного відродження української нації та у сфері освіти. Духовність, культура все більше пронизують значущі події суспільного життя і свідомість людей. За таких умов постає завдання виховання розвиненої особистості, здатної до освоєння, успадкування та подальшого розвитку загальнолюдських духовних надбань. Цей процес має бути постійним і пов’язаним із спеціальною педагогічною діяльністю, зорієнтованою на формування і розвиток духовної особистості.

Державна національна програма „Освіта” („Україна ХХI століття”) одним із першорядних завдань визначила необхідність докорінного реформування всієї системи освіти, яка б забезпечила формування інтелектуального і культурного потенціалу особистості як найвищої цінності нації. Програмою визначено основний напрям поступу вітчизняної освіти – створення умов для підготовки нової генерації педагогічних кадрів, здатних на практиці впроваджувати у життя особистісно орієнтовану систему навчання і виховання на засадах гуманістичної педагогіки, підвищення їх професіоналізму і майстерності.

У Національній доктрині розвитку освіти констатується, що освіта у нашій державі має ґрунтуватися насамперед на культурно-історичних цінностях українського народу, його традиціях і духовності.

Від викладача соціологічних наук, його професійної діяльності залежить оновлення сучасної вищої освіти. Існуюча пряма залежність якості вищої освіти від фахової підготовки викладача відносить формування педагогічної майстерності до однієї з найважливіших проблем вищої педагогіки.

Проблеми професійної підготовки вчителя з використанням театральної педагогіки досліджені досить широко. Водночас зазначимо, що аспект формування педагогічної акторської майстерності майбутніх викладачів соціальної роботи, вчителів за допомогою цілісного циклу театральних дисциплін поки що не знайшов розкриття у педагогічних дослідженнях. Дотепер не розроблено і теоретично не обґрунтовано систему навчання майбутніх фахівців під час вивчення дисциплін театрального циклу, яка дала б змогу забезпечити ефективне формування педагогічної майстерності вихователів в галузі соціальної роботи.

Це дає підстави вважати, що означена проблема потребує відповідного теоретичного обґрунтування, розробки методичного забезпечення і практичного впровадження.

Актуальність і нерозробленість проблеми, необхідність пошуку нових технологій підготовки майбутніх викладачів соціальної роботи, соціальних працівників зумовили вибір теми дослідження – „Акторська майстерність у педагогічній діяльності викладача соціальної роботи”.

Об’єкт дослідження – професійна підготовка майбутніх викладачів соціальної роботи у вищих навчальних закладах.

Предмет дослідження – зміст, форми і методи формування акторської майстерності при здійсненні педагогічної діяльності вчителя початкових класів.

Мета дослідження – розглянути, проаналізувати елементи акторської майстерності в педагогічній діяльності вчителя початкових класів.

Були поставлені наступні завдання:

1. На основі аналізу літературних джерел виявити специфіку формування педагогічної майстерності вчителя.

2. Виявити елементи акторської майстерності, необхідні вчителю початкових класів.

3. Проаналізувати складові педагогічної майстерності.

4. Проаналізувати викорситання вчителями початкових класів елементів театральної діяльності для розвитку дітей.


Розділ І. Теоретичні основи акторської майстерності в педагогічній діяльності

1.1 Стан розробки пролбеми акторської майстерності в працях психологів, педагогів та нормативних документах освіти

До вивчення феномену акторської майстерності в діяльності педагогів, педагогічної майстерності зверталися: О.А. Абдулліна, Є.С. Барбіна, І.А. Зязюн, Н.М. Тарасевич, Р.І. Хмелюк (у контексті психолого-педагогічних проблем становлення майбутніх учителів); М.М. Барахтян, Л.Ф. Спірін (формування професійних умінь); В.О. Кан-Калик, О.М. Леонтьєв (культура і акторська майстернісь спілкування); А.Й. Капська, Р.І. Короткова (оволодіння культурою мовлення); В.Ц. Абрамян, П.В. Галахова, Г.І. Переухенко (театральна педагогіка); І.С. Дмитрик, Г.О. Олійник та інші (формування педагогічної техніки і технології, логіко-емоційної виразності читання).

Взаємодія педагогіки і театру має глибокі історичні й соціальні корені. Навчання і виховання учнів із застосуванням елементів театрального мистецтва у педагогічній діяльності здійснювалося і в давні і в новітні часи (Аристотель, Квінтіліан, Платон, Сократ, Цицерон, Я.А.Коменський, С.Полоцький та інші).

Нетрадиційний метод театрального мистецтва – театралізацію (яскраву, образну, емоційну форму) в навчанні і вихованні студентів практикували Ф. Прокопович, Г.С. Сковорода. Цей метод у педагогічній діяльності використовували видатні педагоги: Я. Корчак, А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський та інші. Можливості театрального мистецтва у підготовці вчителів до педагогічної діяльності на сучасному етапі розвитку досліджують Н.А.Абалкін, В.Ц.Абрамян, М.М.Барахтян, Р.Х.Баталов, Р.І.Короткова та інші. Вони розглядають акторську майстерність як педагогічне мистецтво, як засіб удосконалення творчого потенціалу вчителя, його педагогічної майстерності та гармонійного особистісного розвитку.

Історія науки знає багато прикладів, коли видатні вчені були водночас і блискучими лекторами; М.В. Ломоносов, Д.І. Менделєєв, К.А. Тімірязєв, Н.Н. Лузін, О.Ю. Шмідт - цей список можна було б продовжити. На жаль, не всім педагогічний талант дається від народження, і якщо його немає, його обов'язково потрібно виховувати, розвивати в собі. О.С. Макаренко сподівався, що прийде час, коли майбутніх педагогів будуть навчати тому, як увійти в аудиторію, де і як стояти, як привітати, як посміхнутись і навіть як подивитись на своїх вихованців.

На важливість імпровізаційних умінь педагога вказували ще К.Ушинський, А.Макаренко, В.Сухомлинський, а також сучасні вчені С.Дудель, В.Загвязинський, В.Кан-Калик, Н.Кузьміна, М.Нікандров та ін. У психолого- педагогічній літературі дослідниками проблеми педагогічної імпровізації (Л.Берікханова, В.Смиренський, В.Харькін, Т.Фокіна) розроблені й запропоновані різні підходи до формування імпровізаційної готовності у студентів та вчителів, визначені структура та компоненти цієї готовності, а також умови її досягнення.

Отож, можна говорити про необхідність навчання імпровізування, про включення імпровізації у процес професійної підготовки майбутнього викладача.

В останнє десятиліття проблема педагогічної майстерності досліджувалась багатома вченими. У їхніх роботах досліджується проблема підготовки викладача творчого, що має яскраву індивідуальність, здатного до безперервного самовиховання і самоосвіти.

Педагогічна майстерність – це своєрідний сплав особистої культури, знань і світогляду вчителя, його всесторонньої теоретичної підготовки з удосконаленням оволодіння прийомами навчання й виховання, педагогічною технологією та передовим досвідом [5]. Разом з тим – це вид діяльності, який торкається переважно внутрішньої сфери вчителя: бажання стати майстром педагогічної справи; переконання в тому, що майстерність забезпечує не лише високу результативність праці, а й почуття задоволення від неї, утвердження себе як фахівця.

В Концепції національного виховання про сутність виховання на Україні, про особистість вчителя і завдання його творчості (розділ п'ятий "Критерії ефективності виховної діяльності педагога") вказується: Педагогічна майстерність — комплекс властивостей особистості вчителя, що забезпечує самоорганізацію високого рівня професійної діяльності на рефлексивній основі [3, 30].

У праці „Розмова з молодим директором школи” В.О. Сухомлинський зазначив: „Досвід багатьох років переконує, що суттю педагогічної творчості є думка, ідея, яка пов’язана з тисячами повсякденних явищ. Педагогічна ідея – це, образно говорячи, повітря, на якому пливуть крила педагогічної майстерності” [23, 426].

Першим ввів поняття "майстерність вихователя” і “педагогічна техніка” А.С. Макаренко у своїй статті " Деякі висновки з мого педагогічного досвіду": "Майстерність вихователя не є якимось особливим мистецтвом... але це спеціальність, якій треба вчити, як треба вчити лікаря його майстерності, як треба вчити музиканта" [17, 141].

.О.Сухомлинський продовжив розвиток теорії про педагогічну майстерність. У працях В.О.Сухомлинського "Сто порад вчителю", "Павлиська середня школа", "Як виховати справжню людину", "Розмова з молодим директором школи" та багатьох інших велика увага приділяється творчості вчителя в становленні справжньої людини, громадянина, патріота Батьківщини. "Ми маємо справу з найскладнішим, неоцінним, найдорожчим, що в житті, - з людиною. Від нас, від нашого вміння, майстерності, мистецтва, мудрості залежить її громадянське й інтелектуальне обличчя, її місце і роль у житті, її щастя" [22, 217].