Курсова робота
з педагогіки
Тема: «Формування особистості в колективі за творчою спадщиною А.С. Макаренка»
Вступ
На сучасному етапі оновлення освіти, що характеризується акцентуацією на вихованні творчої особистості, забезпеченні життєдіяльності як головної людської якості, гострої актуальності набула проблема переорієнтації всіх ланок освіти. Усвідомлюючи необхідність перебудови освітнього процесу, науковці та практики зосереджують увагу на пошуку оптимальних способів навчання та виховання дітей.
Основним завданням сучасної школи є саме формування творчої і активної особистості, всебічно та гармонійно розвиненої людини. Так у державних документах читаємо:
Закон України «Про освіту» (від 11.07.2001 №2628-III)
Розділ II «Система освіти»:
Стаття 35 «Загальна середня освіта забезпечує всебічний розвиток дитини як особистості, її нахилів, здібності, талантів, трудову підготовку, професійне самовизначення формування загальнолюдської моралі, засвоєння визначеного суспільними, національно-культурними потребами обсягу знань про природу, людину, суспільство і виробництво, екологічне виховання, фізичне вдосконалення».
Закон України «Про загальну середню освіту» (від 13.05.1999 №651-XIV)
Стаття 5 «Завданнями загальної середньої освіти є:
1. Виховання громадянина України.
2. Формування особистості учня (вихованця), розвиток його здібностей і обдарувань, наукового світогляду.
Розділ IV«Учасники навчально-виховного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах:
Конституція України
Стаття 23 «Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушується права і свободи інших людей, та має обов’язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості».
Проаналізувавши вище задані документи можна зробити висновок, щодо постановки в них завдань по:
· всебічному і гармонійному розвитку особистості;
· її творчого потенціалу, активності, самостійності, інтересів та потреб.
Особливе місце в теорії і практиці виховуючого колективу належить А.С. Макаренку. Саме він першим у педагогічній діяльності запровадив ідею колективного творчого виховання як цілісну завершену систему.А.С. Макаренко залишив нам невичерпне джерело педагогічної спадщини, адже ретельно вивчаючи та аналізуючи його твори, можна знайти ґрунтовну відповідь на найсучасніші педагогічні запитання. Тому обрана нами тема є досить актуальна на сьогоднішній день.
Об`єктом вивчення є шляхи і способи успішного виховання молодших школярів в початковій школі.
Предметом вивчення є формування особистості в колективі.
Мета: розробка і апробація виховних заходів з використанням засобів естетизації, єдності, активізації, розроблених А.С. Макаренком і нових: засобів масової інформації та технічних засобів.
Гіпотеза: довести, що впровадження виділених засобів в колективі підвищить рівень вихованості учнів.
Виходячи з мети і гіпотези можна сформульовати такі завдання:
1. вивчення і аналіз сучасних державних документів про освіту і школу стосовно постановки в них завдань по розвитку і вихованню;
2. розкрити зміст існуючих в педагогічній теорії і практиці методів і прийомів виховання особистості в колективі;
3. розробити і експериментально апробувати виховні заходи побудовані на ідеях А.С. Макаренка щодо виховання особистості у колективі.
1. Сутність поняття «колектив», «виховуючий колектив»
Дослідженням колективу займалися такі видатні педагоги як П.П. Блонський, С.Т. Шацький, Н.К. Крупська, В.А. Сухомлинський. Узагальнюючи їх ідеї можна зробити висновок,про те, що колективвони розглядали як певну групу людей, засновану на спільності цілей і задач; таку групу, що поєднує інтереси індивіда і суспільства, і взаємодіє за принципами співробітництва, при чому такі характеристики приймаються всіма учасниками як ціннісні орієнтації і норми поведінки.
Про роль колективу в формуванні особистості існує багато різних міркувань. Деякі зводяться до того, що виховний вплив колективу не виправдовує себе, а навпаки, пригнічує особистість, гальмує її розвиток.
Особистість справді є об’єктом виховання, але якщо враховувати те, що вона сама має реалізовувати свої можливості, тобто виконувати функції суб’єкта виховання, то здійснювати цей процес ізольовано від навколишнього (як природного, так і соціального) середовища неможливо.
Колектив –це соціальна значима група людей, які об`єднані спільною метою, узгоджено діють для досягнення мети імаютьорганисамоврядування.
Колективу властивий цілий ряд важливих ознак. Розглянемо їх.
1. Загальна соціально значима мета. Ціль колективу обов’язково повинна збігатися з суспільними цілями, не суперечити пануючій ідеології, конституції і законам держави.
2. Спільна суспільно корисна діяльність, яка складає основний зміст його життя.
3. Організована структура.
4. Учнівський колектив має органи управління: загальні збори, учнівський комітет і рада колективу, комісії, штаби; у первинних колективах також працюють загальні збори та інші органи самоуправління, обираються уповноважені особи та ін.
5. Наявність у відносинах між членами колективу певної морально-психологічної єдності.
6. Динамізм. Виховний колектив не стоїть на місці, і його життя перебуває в процесі постійного розвитку.
А.С. Макаренко визначив колектив як об’єднання людей в основі якого лежать суспільно цінні цілі, спільна діяльність по їх досягненню, розподіл взаємної відповідальності між учасниками колективу, створення органів самоуправління і зв’язки з іншими колективами як такими ж осередками суспільства.
Виховний колектив – педагогічно організована система відносин. Він має органи самоврядування й координації, що уповноважені представляти інтереси дітей і суспільства, традиції, громадську думку, об’єднує учнів спільною метою та організацією праці.
2. Шляхи формування виховуючого колективу
Виховне значення колективу, його впливу на особистість учня досить суттєве. Оскільки кожен учень щодня перебуває в класі, то й клас (свідомо чи несвідомо) впливає на нього.
Шкільній колектив у своєму розвитку проходить чотири стадії:
1. Створення колективу учнів.Спочатку колектив лише формується, члени його недостатньо знають один одного, не виявляють ініціативи в діяльності. Ще не сформований його актив.
Педагог повинен допомогти учням сформулювати систему єдиних вимог – рішучих за формою, зрозумілих за змістом, організувати його діяльність на засадах єдиноначальності керівництва, педагогічного авторитаризму, сформувати актив
2. Поширення впливу активу на весь колектив. На цій стадії відбувається залучення активістів до керівництва колективом, акцентуючи їх увагу на відповідальності, ініціативі та самостійності.
Стадія триває один – півтора року, незалежно від стосунків усередині колективу. На її початку колектив нібито поділений на три соціально-психологічні мікрогрупи: активістів (опору класного керівника), пасивних учнів (які поступово долають байдужість), «ядро опору» (педагогічно занедбані діти). Наприкінці її клас психологічно та педагогічно є однорідним.
На цій стадії розвитку колектив розвивається, здійснюючи поступовий рух вперед за умови розв’язання все більш складних задач.
3. Вирішальний вплив громадської думки більшості. Більшість дітей з перших днів свідомо, активно, а колектив усвідомлює завдання, поставлені перед ним. Педагог допомагає активові здобути авторитет серед учнів, контролює його діяльність
На цій стадії посилюється вплив громадської думки колективу, боротьба за його честь, орієнтація та самоконтроль поведінки і навчальної діяльності.
4. Самовиховання як вищий тип виховання в колективі.
Кожен учень сприймає колективні, загальноприйняті вимоги як вимоги до себе. У них розвивається інтерес до самовиховання, що переходить у внутрішнє прагнення до вдосконалення особистих якостей, рис характеру.
Педагог інструктує, консультує, надає методичну допомогу щодо прийомів самовиховання (самоаналізу, самонавіювання, самонаказу, самовідмови від негативного), поступово привчаючи до нього весь колектив. Допомагає учням визначити потрібні для самовдосконалення якості, скласти індивідуальні плани самопізнання, саморозвитку. Беручи до уваги вимоги колективу до кожного його учасника, досягнутий рівень розвитку колективу, вікові та індивідуальні особливості дітей, педагог коригує самовиховання, створює загальну мажорну атмосферу.
3.Методи, прийоми організації виховної роботи в колективі
В умовах перебудови сучасного суспільства виникла потреба і в підвищенні ефективності методів виховання. Отже, слід застосовувати їх більш активно, творчо, відповідно до рівня освіти визначення методу. Нині під методом розуміємо найкоротший шлях досягнення оптимальних результатів, що відповідають поставленим виховним цілям.
У 60-х роках було створено нову класифікацію методів виховання, в якій основним критерієм цінності методу була його здатність сприяти досягненню цілей для формування особистості школяра згідно з ідеалами суспільства. У зв’язку з цим запропоновано іншу класифікацію методів: першу групу становлять методи формування морального досвіду в поведінці і діяльності (привчання, організація суспільно корисної діяльності, використання творчої гри, змагання); другу – методи формування моральної свідомості (етичні бесіди, диспути, розповіді, лекції); додаткові методи виховання – заохочення і покарання.
· На сьогодні не можна виділити якусь єдину, універсальну, постійно діючу систему методів виховання.Система методів виховання завжди перебуває у русі і динаміці.