Смекни!
smekni.com

Використання навчальних комп’ютерних ігор в процесі вивчення математики в початковій школі (стр. 1 из 9)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Тернопільський національний університет

імені Володимира Гнатюка

факультет підготовки вчителів початкових класів

кафедра інформатики та методики викладання інформатики

ДИПЛОМНА РОБОТА

Використання навчальних комп’ютерних ігор в процесі вивчення математики в початковій школі

Зміст

Вступ

Розділ І. Психолого-педагогічні аспекти використання комп’ютерних ігор на уроках математики в початковій школі

1.1 Гра як форма навчання у початковій школі

1.2 Особливості використання ігрової форми на уроках математики

1.3 Використання комп’ютерної техніки у процесі навчання молодших школярів

1.3.1 Комп’ютер як засіб навчання

1.3.2 Можливості використання комп’ютера для навчання молодшого школяра

1.3.3 Використання навчальних програм

Розділ ІІ. Методика проведення уроків математики із використанням навчальних ігор

2.1 Опис навчальних ігрових програм

2.2 Загальний огляд уроків з використанням комп’ютерних ігор

2.2.1 Доповнення до 10. Узагальнена таблиця додавання і віднімання в межах 10 (1 клас)

2.2.2 Порядкова лічба (1 клас)

2.2.3 Вправи на засвоєння таблиці ділення на 6. Задачі на спосіб

зведення до одиниці (перший вид). (3 клас)

2.2.4 Маса предметів. Одиниці вимірювання маси (3 клас)

2.2.5 Ділення на двоцифрове число виду 450:30 (4 клас)

2.3 Аналіз результатів експериментального дослідження

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Пізнавальні процеси: сприйняття, увага, уява, пам’ять, мислення, мова – виступають як найважливіші компоненти будь-якої людської діяльності. Для того, щоб задовольнити свої потреби, спілкуватися, грати, вчитися й працювати, людина повинна сприймати світ, звертати увагу на ті або інші моменти або компоненти діяльності, представляти те, що їй потрібно робити, запам’ятовувати, обмірковувати, висловлювати судження. Тому, без участі пізнавальних процесів людська діяльність неможлива, вони виступають як її невід’ємні внутрішні моменти. Вони розвиваються в діяльності, і самі являють собою особливі види діяльності.

Приступаючи до педагогічної роботи з дітьми, насамперед, потрібно розібратися в тім, що дитині дано від природи й що здобувається під впливом середовища.

Розвиток задатків, перетворення їх у якості – одне із завдань навчання й виховання, вирішити яку без знань та розвитку пізнавальних процесів не можливо. У міру їхнього розвитку, удосконалюються й самі якості.

Знання психологічної структури пізнавальних процесів, законів їхнього формування необхідне для правильного вибору методу навчання й виховання. Великий внесок у вивчення й розвиток пізнавальних процесів внесли такі вчені, як: Л.С. Виготський, А.Н. Леонтьєв, А.Н. Соколов, Ж. Піаже, С.Л. Рубінштейн та ін.

Ними були розроблені різні методики й теорії формування пізнавальних процесів. І зараз, щоб успішно розвивати пізнавальні процеси в навчальній діяльності, необхідно шукати більш сучасні засоби й методи навчання.

Використання комп’ютера з його величезними універсальними можливостями на уроках і буде одним з таких засобів.

Виходячи з вищесказаного, ми вважаємо, що тема нашого дослідження “Використання навчальних комп’ютерних ігор в процесі вивчення математики в початковій школі” актуальна й на даний момент недостатньо вивчена. З розвитком інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), система “людина і комп’ютер” швидко перетворилася в проблему, що стосується всіх членів суспільства, а не лише фахівців, тому повинна бути розглянута шкільною освітою.

Предмет дослідження – навчальні комп’ютерні ігри на уроках математики в початковій школі.

Об’єкт дослідження – використання комп’ютерних ігор у початковому навчанні математики.

Гіпотеза – урок математики буде більш насиченим, розвивальним та емоційним внаслідок обґрунтованого використання на ньому комп’ютерних ігор навчального та розвивального призначення.

Завдання дослідження:

· вивчити психолого-педагогічні, а також і методичні аспекти використання комп’ютерних ігор у процесі навчання молодших школярів на уроках математики;

· підібрати навчальні ігри для уроків математики в початковій школі та методику їх використання;

· експериментально вивчити ефективність використання комп’ютерних ігор у початковій школі;

· на основі отриманих даних розробити уроки математики у 1-4 класах на основі застосування комп’ютерних дидактичних ігор.

Наукова значущість роботи полягає в тому, що дано теоретичний аналіз і розглянуто сучасний стан проблеми використання комп’ютера в початковій школі, теоретично обґрунтовано окремі шляхи такого використання на прикладі уроків математики.

Практичною значимістю дослідження є те, що матеріали роботи можуть бути використані в практиці вчителя математики.

Розділ І. Психолого-педагогічні аспекти використання комп’ютерних ігор на уроках математики в початковій школі

1.1 Гра як форма навчання у початковій школі

У глибоку давнину дитячі ігри виникли як стихійне наслідування дій дорослих. В ігрових вправах і змаганнях підростаюче покоління готувалося до праці, полювання, війни, виконання норм поведінки, тобто гра мала важливі соціальні функції. З розвитком людства, нагромадженням знань, засобів матеріальної і духовної культури, прискоренням темпів життя гра поступово втрачала свою навчальну функцію. Універсальний засіб народної педагогіки, вона починає вважатися “несерйозним” заняттям, стає переважно привілеєм дітей із заможних класів, обслуговує лише дозвілля. У школі, з її традиційним бажанням уникати будь-якої стихійності, з поглядами на учня як на слухняного виконавця, аж дотепер для гри не було місця.

Майбутні педагоги навчалися за схемою: у дитячому садку діти граються, а в школі – вчаться, щоб підготуватися до життя, а після школи – працюють. Різке розмежування видів діяльності за місцем перебування людини ніби узаконило в свідомості педагогів однобічність поведінкової і пізнавальної сфер школяра.

Сучасна психологія визнає, що гра охоплює всі періоди життя людини. Це – важлива форма її життєдіяльності, а не вікова ознака. З грою людина не розлучається все життя, змінюються лише її мотиви, форми проведення, ступінь вияву почуттів та емоцій. Розробкою теорії дитячих ігор, з’ясуванням ролі, структури і значення гри для виховання і навчання дітей займалися психологи Ж. Піаже, Л.С. Виготський, О.М. Леонтьєв, Д.Б. Ельконін та ін.

На думку Д.Б. Ельконіна, гра і мистецтво походять з праці, трудової діяльності. Грою він називає таку діяльність, в якій відтворюються стосунки між людьми за межами умов безпосередньо практичної діяльності, інакше кажучи, виділена саме людська суть діяльності, її задачі і норми відношень. Отже, гра, моделюючи реальну трудову діяльність, відображує в основному людський фактор, особистісні складові трудової діяльності. Змістом розгорнутої гри в її розвинених формах є не предмет і його використання або зміна людиною, а стосунки між людьми, здійснювані через дії з предметами [51].

Саме тому гра має багаті можливості для розвитку в ній психічних новоутворень, зокрема, інтелектуальних, творчих, винахідницьких здатностей.

А.С. Макаренко вважав дитячі ігри такими ж важливими для розвитку дитини, як для дорослого справжню працю. Однак, зазначав він, тільки та гра є педагогічно цінною, в якій дитина активно діє, мислить, будує, комбінує, моделює людські взаємини [29].

Використання ігор у навчанні робить недоречною авторитарну позицію вчителя в спілкуванні з дітьми. Адже, щоб зацікавити дітей майбутньою діяльністю, внести у навчання ситуації несподіванки, вільного вибору, яскраві позитивні емоції, педагог повинен сам стати учасником гри.

Особливо важливе поєднання гри з навчальною діяльністю в початкових класах, коли складний перехід від дошкільного дитинства до школи зумовлює поступову зміну провідних видів діяльності – ігрової на навчальну.

Структура розгорнутої ігрової діяльності включає такі компоненти:

· спонукальний – потреби, мотиви, інтереси, прагнення, які визначають бажання дитини брати участь у грі;

· орієнтувальний – вибір засобів і способів ігрової діяльності;

· виконавський – дії, операції, які дають можливість реалізувати ігрову мету;

· контрольно-оцінний – корекція і стимулювання активності ігрової діяльності.

У дитячих іграх вільна ігрова діяльність виступає переважно як самоціль. У дидактичних іграх, створених педагогікою (в тому числі й народною), ігрова діяльність спеціально планується і пристосовується для навчальних цілей. Дидактичні ігри – різновид ігор за правилами. У світовій педагогіці відомі системи дидактичних ігор, які вперше розробили для дошкільного виховання Ф. Фребель і М. Монтессорі, а для початкового навчання – О. Декролі.

Дидактичні ігри, які використовуються в початковій школі, виконують різні функції: активізують інтерес та увагу дітей, розвивають пізнавальні здібності, кмітливість, уяву, закріплюють знання, вміння і навички, тренують сенсорні вміння, навички тощо. Правильно побудована цікава дидактична гра збагачує процес мислення індивідуальними почуттями, розвиває саморегуляцію, тренує вольові якості дитини. Не варто оцінювати дидактичну гру лише з позицій навченості дитини. її цінність передусім у тому, що вона виконує роль емоційної розрядки, запобігає втомі дітей, знижує гіподинамію. Якщо вчитель часто використовує цікаві дидактичні ігри, молодші школярі раптом роблять відкриття: “Мені подобається думати, дайте мені таке завдання, щоб я поламав голову”, тобто зароджується інтерес до розумової праці.

У навчальному процесі ігрова діяльність має форму дидактичної гри, ігрової ситуації, ігрового прийому, ігрової вправи.