регистрация / вход

Методика організації навчання учнів на уроках технічної праці на матеріалі вивчення теми «Екскурсії на підприємство»

Завдання трудового виховання, виховання відповідального ставлення учнів до праці на уроках. Екскурсія як складна форма навчально-виховної роботи, методика її проведення. Конспект урока-експеремента з трудового навчання, аналіз результатів експерименту.

Міністерство освіти і науки України

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

«Методика організації навчання учнів на уроках технічної праці на матеріалі вивчення теми «Екскурсії на підприємство»

Студента IV курсу

м. Кривий Ріг

2009р.


ЗМІСТ

Вступ

Розділ I. Сучасні підходи до навчання і виховання учнів загальноосвітньої школи та шляхи їх реалізації

1.1. Введення проектно-модульної технології на уроках технічної праці

1.2. Виховання відповідального ставлення учнів до праці на уроках

Розділ II. Методика проведення екскурсій

2.1 Значення екскурсій в навчальному процесі

2.2 Методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу під час проведення навчальних екскурсій та навчальної практики учнів загальноосвітніх навчальних закладів

2.3. План-конспекту уроку за темою «Організація і структура механічного цеху промислового підприємства»

2.4. План-конспект урока - експеремента з трудового навчання в 6 класі

2.5 Аналіз результатів педагогічного експерименту

Висновки

Список використаної літератури

Додатки


Вступ

Кожна наука має свої предмет і об'єкт дослідження та є синтезом знань про явища дійсності, які вона вивчає. Разом з тим вона неодмінно перебуває в певних взаємо­зв'язках з іншими науками.

Педагогіка досліджує виховання як свідомий і плано­мірний процес підготовки людини до життя і праці, роз­криває його сутність, закономірності, тенденції та перс­пективи, вивчає принципи і правила, які регулюють ви­ховну діяльність. Як і кожна наука, педагогіка покликана теоретично узагальнювати факти, проникати у внутрішню природу явищ, виявляти їх причини, передбачати їх розвиток. Во­на аналізує об'єктивні закономірності виховного процесу, досліджує істотні й необхідні, загальні та стійкі зв'язки, причинно-наслідкові залежності в ньому. їх знання дає можливість правильно будувати педагогічний процес, про­гнозувати результати виховання і здійснювати його від­повідно до потреб суспільства.

Праця є джерелом і важливою передумовою фізично­го та соціально-психічного розвитку особистості. «Праця, як ми її розуміємо, є така вільна і погоджена з християн­ською моральністю діяльність людини, на яку вона нава­жується з безумовної необхідності її для досягнення тієї чи іншої істинно людської мети в житті, — писав видат­ний російський педагог Костянтин Ушинський: «Саме виховання, якщо воно бажає щастя люди­ні, повинно виховувати її не для щастя, а готувати до праці життя»

Завдання трудового виховання зумовлені потребами (існування, самоутвердження і взаємодії людини в сус­пільстві та природному середовищі. Воно покликане за­безпечити:

— психологічну готовність особистості до праці (ба­жання сумлінно та відповідально працювати, усвідомлен­ня соціальної значущості праці як обов'язку і духовної потреби, бережливість щодо результатів праці та повага до людей праці, творче ставлення до трудової діяльності);

— підготовка до праці (наявність загальноосвітніх і політехнічних знань, загальних основ виробничої діяль­ності, вироблення умінь і навичок, необхідних для трудо­вої діяльності, підготовка до свідомого вибору професії).

Трудове виховання ґрунтується на принципах:

— єдності трудового виховання і загального розвитку особистості (морального, інтелектуального, естетичного, фізичного);

— виявлення і розвитку індивідуальності в праці;

— високої моральності праці, її суспільно корисної спрямованості;

— залучення дитини до різноманітних видів продук­тивної праці;

— постійності, безперервності, посильності праці;

— наявності елементів продуктивної діяльності дорос­лих у дитячій праці;

— творчого характеру праці;

— єдності праці та багатогранності життя.

У трудовому навчанні учні одержують загально трудову (оволодіння знаннями, уміннями і навичками з плану­вання, організації своєї праці), загальновиробничу (осво­єння науково-технічного потенціалу основних галузей ви­робництва, основ економіки та організації праці, природи й навколишнього середовища), загально технічну (оволо­діння знаннями з урахуванням специфіки галузі, в яку входить обраний профіль трудової підготовки) й спеціаль­ну підготовку (передбачає формування початкових умінь і навичок праці з обраної спеціальності).

Зміст трудового виховання визначається навчальною програмою для кожного класу

У навчально-виховному процесі сучасної школи, крім уроку використовують позаурочні форми: семінари, прак­тикуми, факультативи, екскурсії, індивідуальні або групо­ві додаткові заняття, предметні гуртки, домашню навчаль­ну роботу.

Екскурсія є складною формою навчально-виховної роботи, триває 45—90 хв. Вона відкриває можливості для комплексного використання методів навчання, збагачує знаннями учнів і самого вчителя, допомагає виявити практичну значимість знань, сприяє ознайомленню учнів з досягненнями науки, є ефективним засобом виховання учнів, зокрема їх емоційної сфери.

Екскурсії поділяють: за змістом (виробничі, біологіч­ні, історичні, географічні, краєзнавчі, мистецькі); за ча­сом (короткотермінові, тривалі); за черговістю під час навчального процесу: попередні, або вступні (на початку вивчення теми, розділу програми), супровідні, або про­міжні (в процесі вивчення навчального матеріалу), заключ­ні, або завершальні (наприкінці вивчення теми, розділу), за відношенням до навчальних програм (програмні та позапрограмні). Об'єктами навчальних екскурсій є промислові підприємства.

Екскурсія на виробництво

Гіпотези про її значимість у навчально-виховному процесі:

- екскурсія як реклама тої або іншої професії;

- екскурсія як підвищення ефективності навчально-виховного процесу;

- проведення екскурсій сприяє розвитку уваги, пам'яті, логічного мислення.

Проведення екскурсії поділяють на декілька етапів:

1. Теоретична та практична підготовка передбачає опанування учнями мінімумом необхідних знань. Учитель заздалегідь знайомиться з об'єктом, домовляється з екс­курсоводом про дидактичний зміст екскурсії.

2. Інструктаж, завдання якого полягає в ознайомлен­ні учнів з метою і змістом екскурсії. Учитель характери­зує об'єкт, зацікавлює ним, повідомляє про план екскур­сії, за потреби — накреслює маршрут-схему.

3. Проведення екскурсії, що передбачає послідовний роз­гляд об'єктів екскурсії, визначення головного для отри­мання необхідної інформації про об'єкт. Учні запитують, спостерігають, запам'ятовують, роблять нотатки. Завершу­ється екскурсія відповідями на запитання щодо її змісту.

4. Опрацювання матеріалів екскурсії передбачає уточ­нення, систематизацію, узагальнення одержаних під час екскурсії вражень, спостережень. Обов'язковим є аналіз підсумків навчальної екскурсії — усне опитування, вико­ристання даних під час наступних уроків. За потреби нас­лідки екскурсії оформлюють у вигляді стенда, плаката чи альбому.

Вибір професії — один з головних у житті людини. Це, по суті, вибір життєвого шляху, вибір долі. Від нього багато залежить, наскільки людина зможе реалізувати себе в різних сферах життєдіяльності, якими будуть її власні набутки та віддача від неї суспільству. Тому вибір профе­сії — точка, в якій схрещуються інтереси особистості та суспільства. Зважаючи на це, профорієнтаційна робота в школі має враховувати, з одного боку, схильності людини, з іншого — тенденції розвитку суспільства, господарсько-економічної сис­теми, які потребують професійно мобільних кадрів, здатних організувати і розвивати свою справу, до конкурентної бо­ротьби за робоче місце, до розвитку своєї кваліфікації, а за потреби і до перекваліфікації. Свідомий вибір професії передбачає якомога ширшу обізнаність учня про професії, їх особливості, здатність співставити свої можливості з професійними вимогами, врахувати потреби суспільства в кадрах певних спеціаль­ностей. Профорієнтаційна робота в школі є тривалим, з кож­ним роком все складнішим процесом


Розділ I . Сучасні підходи до навчання і виховання учнів загальноосвітньої школи та шляхи їх реалізації

1.1. Введення проектно-модульної технології на уроках технічної

праці

Перебудова українського суспільства на засадах відвертості, демократії, милосердя і поваги висуває на перший план людину, здатну забезпечити подальший рух країни шляхом прогресу. Таку людину може виховати лише демократична, гуманна національна школа. Концепцію національної школи розробило Міністерство освіти і науки України спільно з широкою освітянською громадськістю, виходячи з положень Конституції України.

Нова українська школа потребує переосмислення мети навчання і виховання, зміст провідних теоретико-методологічних принципів, змісту освіти і форм організації иавчально-виховного процесу. Потребують оновлення критерії ефективності навчально-виховного процесу. В умовах переходу до ринку, підприємництва набувають дедалі більшого розвитку. Українська школа стала важливим чинником гармонізації особистих і громадських інтересів, різноманітних за рівнем матеріального забезпечення пластів населення. Це є однією з важливих умов підвищення ефективності навчання і виховання школярів та всієї діяльності школи. Велику роль в цьому процесі повинна відіграти сучасна навчальна робота загальноосвітньої середньої школи, сприяти формуванню всебічного розвитку особистості та поглибленню знань учнів з освітньої галузі „Технологія", оскільки остання сприяє розширенню кругозору підростаючого покоління.

Як зазначає Н.Г. Ничкало: «... в нових соціально-економічних умовах переходу до ринкової економіки наш трудівник може бути конкурентоспроможний за наявності таких взаємопов'язаних чинників: розвиток інтелектуального потенціалу учнів, виховання їх духовності, високого професіоналізму» [1, с.3]. Тому актуальним залишається питання формування творчої особистості, яка б вирішувала питання конкурентоздатності в умовах ринку праці. Саме нестача ініціативних, творчих, кваліфікованих молодих спеціалістів — одна з причин ряду труднощів, що переживає в даний час Україна.

На сьогодні відчувається недостатність науково-методичних рекомендацій із проблем трудової підготовки, використання яких впливає на практичну діяльність колективів навчальних закладів. Тому одне з головних завдань трудової підготовки в школі є формування в людині найкращих якостей особистості, надання учням творчого спрямування у вирішенні любих технологічних завдань. Необхідно накреслити перспективу самоствердження і сприяти розвитку здібностей.

Значення трудової підготовки важко переоцінити і в освітньому, і в виховному відношенні. Ось як визначає її значення О.М. Коберник: „Новий зміст і структура трудового навчання в 5-9 класах потребує певного переосмислення організації та методики занять стосовно проектно-технологічного підходу"[2, с. 2].

Однією з перспективних можливостей трудового навчання є розвиток творчої особистості в системі методів проектних технологій. Розглядаючи вимоги до підбору об'єктів проектування, ми вважаємо, що уроки трудового навчання мають бути побудовані на засадах організації проектної діяльності школярів. Проектно-технологічні знання базуються на технологічних поняттях, оскільки вони сприяють розумінню сутності творчого проекту. За їх допомогою розкриваються вимоги до виконання проекту, створюються умови для успішного вивчення властивостей матеріалів, які повинні використовуватися при розробці проектів; розкривається призначення інструментів та розробка їх конструкції.

Проектно-технологічні знання учнів повинні носити системний, цілісний характер і повинні здобуватися в процесі вивчення різних шкільних дисциплін, які викладаються в конкретному класі. На базі цих повинні розроблятися проекти та інша технологічна документація, що необхідна для виготовлення проекту.

Основні якості особистості, які формуються в процесі проектно-технологічної діяльності такі: техніко-конструкторський світогляд і технічне мислення, свідоме та відповідальне ставлення до навчання і праці, прагнення до самоосвіти, розвиток фантазії і уяви, сформоване відчуття краси, самостійність, працьовитість, естетичний та художній смак, культура праці та ін. Робота над проектом сприяє особистісно-орієнтовному навчанню школярів в процесі конкретної праці учнів з урахуванням їх інтересів. За визначенням О.М. Пєхоти: „Все, що я пізнаю, я знаю, для чого це мені треба і де я можу ці знання застосувати"[3, с.4]. Створюються умови інтенсивного розвитку творчої пізнавальної активності учнів в процесі розробки проектів. Підбираючи об'єкти праці, вчителю необхідно звертати увагу, в першу чергу, на можливість удосконалення їх. Наприклад, пропонується розробити комбінований рейсмус для розмітки деталей. Учні вивчають будову двох рейсмусів: для просторової розмітки та площинної розмітки. Різниця між ними досить значна, але учні повинні розробити один рейсмус, який можна використовувати в процесі як просторової розмітки, так і площинної. За їхніми пропозиціями можна визначити один кращий варіант, де в основу рейсмуса для просторової розмітки вставлено різьбовий конус, який може служити ніжкою циркуля і сам рейсмус використаний як циркуль. Таким чином, учні учні бачать, що розробили сучасний рейсмус для просторової розмітки деталей універсальним, який може використовуватись як: циркуль, площинний рейсмус (для розмітки деталей з деревини) і просторовий рейсмус. Розробляючи технологічний проект, ми повинні удосконалювати інструменти, якими ми користуємось, а також предмети ужиткового характеру.

Аналіз педагогічної діяльності, досвід роботи кращих учителів та керівників навчальним процесом дозволяють зробити висновок, що головною умовою удосконалення навчально-виховного процесу у трудовій підготовці є професійна майстерність учителів. їх ерудиція, творчий підхід до використання всього найкращого, що є в педагогічній науці і практиці, постійний пошук найбільш результативних педагогічних рішень, критичний аналіз своєї діяльності тощо, це і є головні вимоги яким повинен відповідати кожен учитель.

В ході нашого дослідження ми з'ясували, що трудова підготовка учнів відіграє важливу роль у розвитку їх творчих здібностей за умови використання проектно-модульної технології. Крім того виконання учнями творчих проектів, виховує охайність, старанність, працелюбність, сумлінне відношення до праці, формує в учнів уміння та навички та вміння, які необхідні їм в практичній діяльності.

Нерідкі випадки, коли дитяче захоплення стає професією. Учні стають людьми, розуміючими сутність і цінність розробленого ними творчого проекту. Трудова підготовка дозволяє залучити учнів до цікавої роботи, що збагачує їх внутрішній світ, заповнює творчою працею вільний час.

Найбільший ефект в педагогічній практиці на сучасному етапі дають нові форми, методи і засоби навчання. Для підвищення інтересу учнів до занять з проектування та виготовлення виробів за проектами необхідно постійно використовувати нові методичні заходи (проведення занять з використанням різних дидактичних засобів, проведення нестандартних уроків тощо. Необхідно приділяти більше уваги самостійній роботі учнів з літературою, удосконаленню пристосувань та інструментів.

„Трудова діяльність невід'ємно пов'язана з творчим розвитком особистості, розвитком здібностей, таланту", - справедливо зауважував Д.О. Тхоржевський [4, с. 118]. Проектування та виготовлення виробів із різноманітних матеріалів розглядається як один з найважливіших засобів у вирішенні задач, поставлених перед школою в галузі трудового навчання учнів.

Ми певною мірою розкрили питання використання та виготовлення дидактичних засобів в процесі трудової підготовки. Йдеться також про реалізацію принципу наочності, що відіграє головну роль на заняттях з трудового навчання (зразки, фотокартки, малюнки учнів і таке інше можна успішно використовувати в процесі навчання та виховання підростаючого покоління.

Вивчивши досвід учителів ми переконалися, що застосування на практиці дидактичних засобів в процесі проектно-модульної технології, при виготовлені виробів, дозволяють розвивати творчі здібності учнів.

В основу методики проектно-модульної технології в процесі навчальної роботи з учнями, за модулем проектування та виготовлення виробів з металу та деревини, покладена орієнтація на самостійну роботу школярів. І це невипадково. Орієнтуючись у своїй творчій діяльності на народні традиції, учні відкривають нові естетичні властивості, які притаманні обробляємим матеріалам, які стають в процесі вироблення гарними, корисними предметами. Заняття з проектування та виготовлення виробів з матеріалів позитивно впливає на ставлення підлітків до праці взагалі.

Виконання виробів надає школярам задоволення, радість, естетичну насолоду. Обробка матеріалів розкриває можливості учнів для різнобічної діяльності, для гідного використання власної енергії, відвертає від „пустого" витрачання часу.

Пробудити у кожного учня творчий інтерес, навчити працювати, допомагати зрозуміти та знайти себе, зробити перші кроки у творчості для радісного, щасливого і наповненого змістом життя — з цією метою відбувається введення в навчальний процес проектно-модульної технології, яке створює умови для творчої праці та самостійності при виготовленні об'єктів праці. Проте, об'єкти праці повинні відповідати віковим особливостям учнів. Кожен об'єкт має відповідати не тільки фізичним та розумовим здібностям школяра, але й вимогам шкільних програм. Кожен виріб не може виходити по своїй складності за межі програм. При розробці проектів бажано використовувати комп'ютерну техніку для їх розробки, але не бажано використовувати принтери, сканери та іншу копіювальну техніку при отриманні зображень розробленого проекту. Кожен учень має вміти переносити зображення на папір з монітору за допомогою: окоміру, рук, лінійки, олівця. Названі чинники впливають на розвиток особистості і додатково створюють умови для її творчого розвитку. Крім того, це створює умови для формування самостійності в процесі роботи над переносом зображення і в певній мірі, розвиває креслярські задатки школярів. Звичайно, цю задачу не під силу вирішити одному педагогу, а потребує взаємодії вчителів, проте впровадження проектно-модульної технології допоможе вирішувати поставлені завдання.

1.2 . Виховання відповідального ставлення учнів до праці на уроках

Життя вимагає від людини високої дисципліни і виконавської чіткості, окремих рис, що в нашому характері репрезентовані надто слабко. В їх формуванні значна роль належить навчально-виховному процесу школи, зокрема вихованню такої якості особистості як відповідальність, що характеризується точністю, пунктуальністю особистості у виконанні зобов'язань та її готовністю відповідати за наслідки своїх дій. Учень має порівнювати свої вчинки з панівними в суспільстві вимогами, нормами, законами, керуватися інтересами соціального прогресу.

У «Національній доктрині розвитку освіти України в XXI столітті» визначено основні стратегічні напрями її розвитку. Основною метою освіти на сучасному етапі є поліпшення підготовки молоді до життєдіяльності в нових соціально-економічних умовах. Тому відповідальне, творче ставлення учнів до праці є однією з найважливіших характеристик сучасної людини як особистості.

«Творча праця можлива лише тоді, коли людина відноситься до роботи з любов'ю, коли вона свідомо бачить в ній радість, розуміє користь і необхідність праці, коли праця робиться для нього основною формою вираження особистості і таланту», - підкреслював видатний педагог

А.С. Макаренко. «Таке відношення до праці можливе лише тоді, коли утворилася глибока звичка, свідоме, відповідальне, творче ставлення до трудових зусиль, коли ніяка робота не здається неприємною, коли в неї є яке-небудь значення», - писав він [5, с.54].

В Законі України «Про освіту», а також у «Концепції трудового навчання 12-річної середньої загальноосвітньої школи» зауважено, що розвиток суспільства потребує формування відповідальної особистості вихованця школи, яка може жити і активно працювати у мінливих умовах сьогодення, самостійно приймати рішення і відповідати за його наслідки. На жаль, традиційні підходи до здійснення процесів виховання та навчання не дають можливість виховати саме таку особистість. Тому на сучасному етапі розвитку дуже багато науковців та педагогів -практиків намагаються знайти нові шляхи реформування освіти.

Основною метою трудового навчання, як зазначав М.М. Фіцула, є "виховання відповідальної творчої особистості", якомога повний розвиток її інтересів, здібностей, підготовка учнів до професійного самовизначення та трудової діяльності в умовах ринкової економіки [6, с.68].

Виховання відповідальності в учнів передбачає глибоку повагу до особистості дитини, врахування особливостей її індивідуального розвитку, ставлення до неї як до рівноправного учасника навчально-виховного процесу. Розуміння інтересів учня, повага його гідності, довіра до нього, сприяють вихованню відповідальної гуманної особистості, формуванню у неї високих гуманних якостей: працелюбності, чесності, щирості, людяності, доброзичливості, чемності.

Проблема формування відповідального ставлення до праці як позитивної, потрібної якості особистості, усі часи хвилювало багатьох учених та педагогів. Багато цінних ідей знаходяться в працях таких видатних педагогів, як: А. Макаренко, В. Сухомлинського, М. Монтессорі, К. Ушинського, Я. Роменського.

Проблему відповідальності учнів досліджували такі вчені, як:

З.І. Прокоп'єва, М.М. Фіцула. Н.П. Волкова, І.Д. Бех , Ю.Д. Руденко, В.Г.Кузь, М.В. Коротков та багато ін. Психологічну сторону даної проблеми розглядали психологи науковці: Ф.І. Іванченко, Л.С. Виготський, С. Рубіншнейн, Б.Г. Апаньєв.

Проблема виховання відповідального ставлення учнів до праці у наш час є досить актуальною. Як зазначається в Законі України «Про загальну середню освіту», завданням освіти є «формування відповідальної особистості, розвиток його здібностей і обдарувань». Сучасна діяльність загальноосвітньої школи має будуватись так, щоб сприяти становленню моральної особистості дитини, повному задоволенню її інтересів та потреб.

Сучасна школа потребує кваліфікованих працівників, які б володіли знаннями і вміннями по впровадженню виховання відповідальності учня у навчально-виховному процесі. Уроки трудового навчання відкривають широкі перспективи для виховання відповідального ставлення учнів до праці. Але, на жаль, не маючи відповідної підготовки, вчителі не можуть в повній мірі використати ці можливості. Традиційні підходи до здійснення процесу виховання в навчальних закладах не дають можливість виховувати відповідальну особистість учня.

Серед показників відповідального ставлення учнів до праці К.А. Клімова виділяє:

1. Осмислення учнем необхідності та важливості виконання дорученої роботи, яка має значення для інших.

2. Направленість дій на успішне виконання доручених завдань (учень вчасно приступає до виконання роботи, намагається подолати труднощі, доводить справу до кінця).

3. Емоційне хвилювання за результативне виконання завдання, його характер, результат (задоволений тим, що йому запропонували виконати серйозне доручення, завдання, переживає за його успіх, відчуває задоволення від усвідомлення успішного виконання, переживає оцінку інших).

4. Осмислення необхідності тримати відповідь за виконання дорученого завдання, роботи [7, с. 26].


Розділ II. Методика проведення екскурсій

2.1 Значення екскурсій в навчальному процесі

Екскурсія є складною формою навчально-виховної робо­ти, триває 45—90 хв. Вона відкриває можливості для комплексного використання методів навчання, збагачує знаннями учнів і самого вчителя, допомагає виявити практичну значимість знань, сприяє ознайомленню учнів з досягненнями науки, є ефективним засобом виховання учнів, зокрема їх емоційної сфери.

Екскурсії поділяють: за змістом (виробничі, біологіч­ні, історичні, географічні, краєзнавчі, мистецькі); за ча­сом (короткотермінові, тривалі); за черговістю під час навчального процесу: попередні, або вступні (на початку вивчення теми, розділу програми), супровідні, або про­міжні (в процесі вивчення навчального матеріалу), заключ­ні, або завершальні (наприкінці вивчення теми, розділу), за відношенням до навчальних програм (програмні та позапрограмні).

Об'єктами навчальних екскурсій є промислові підпри­ємства, лабораторії НДІ, вищі навчальні заклади, уста­нови культури і мистецтва (музеї, виставки), храми, іс­торичні місця і пам'ятки тощо. Планують їх заздалегідь У межах урочного часу (екскурсії з виховною метою на­лежать до позакласних заходів, їх проводять в позаурочний час).

Для ефективного проведення екскурсії необхідне чітке визначення освітньої та виховної мети, вибір оптимально­го зміcту, об'єкта екскурсії з урахуванням рівня підготов­ки учнів.

Проведення екскурсії поділяють на декілька етапів:

1. Теоретична та практична підготовка передбачає опанування учнями мінімумом необхідних знань. Учитель заздалегідь знайомиться з об'єктом, домовляється з екс­курсоводом про дидактичний зміст екскурсії.

2. Інструктаж, завдання якого полягає в ознайомлен­ні учнів з метою і змістом екскурсії. Учитель характери­зує об'єкт, зацікавлює ним, повідомляє про план екскур­сії, за потреби — накреслює маршрут-схему.

3. Проведення екскурсії, що передбачає послідовний роз­гляд об'єктів екскурсії, визначення головного для отри­мання необхідної інформації про об'єкт. Учні запитують, спостерігають, запам'ятовують, роблять нотатки. Завершу­ється екскурсія відповідями на запитання щодо її змісту.

4. Опрацювання матеріалів екскурсії передбачає уточ­нення, систематизацію, узагальнення одержаних під час екскурсії вражень, спостережень. Обов'язковим є аналіз підсумків навчальної екскурсії — усне опитування, вико­ристання даних під час наступних уроків. За потреби нас­лідки екскурсії оформлюють у вигляді стенда, плаката чи альбому.

Календарні плани екскурсій складають на півріччя, їх затверджує керівництво школи. Теми екскурсій визначе­ні в програмах навчальних дисциплін.

2.2 Методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного

процесу під час проведення навчальних екскурсій та навчальної

практики учнів загальноосвітніх навчальних закладів

Навчальні екскурсії та навчальна практика є обов’язковими та необхідними складовими навчально-виховного процесу. Вони передбачають створення умов для наближення змісту навчальних предметів до реального життя, спостереження та дослідження учнями явищ природи і процесів життєдіяльності суспільства, розширення світогляду школярів, формування в них життєво необхідних компетенцій, посилення практичної та професійно-орієнтаційної спрямованості навчально-виховного процесу.

Статтею 16 Закону України "Про загальну середню освіту" урегульовано тривалість навчального року в загальноосвітніх навчальних закладах: I ступеня - не менше 175 робочих днів, II-III ступенів - 190 робочих днів.

Структура навчального року включає орієнтовно 35 тижнів академічних занять та час на проведення навчальних екскурсій і навчальної практики, державної підсумкової атестації. Навчальні екскурсії проводяться для учнів 1—4 класів протягом 4 днів тривалістю не більше 3 академічних годин на день; навчальна практика та екскурсії для учнів 5—8-х і 10-х класів проводяться протягом 10 днів: у 5—6-х класах - по 3 академічні години на день, у 7—8 класах — по 4 академічні години, у 10-х класах — по 5 академічних годин на день. Необхідною умовою організації навчальних екскурсій і навчальної практики є дотримання санітарно-гігієнічних вимог та техніки безпеки.

Зміст та форми організації навчальних екскурсій і навчальної практики, а також час їх проведення, визначаються адміністрацією навчального закладу. Керівникам загальноосвітніх навчальних закладів дозволяється вносити корективи до термінів організації навчальних екскурсій і практики з урахуванням місцевих умов, специфіки навчального процесу та профілю навчальних закладів, потреб виробництва та інших чинників (зокрема, надолуження виконання навчальних програм у зв’язку з вимушеним призупиненням навчальних занять тощо). При цьому залишається незмінною загальна тривалість навчального року.

Навчальні екскурсії організовуються з метою формування в учнів уміння спостерігати за навколишнім світом, сприяння розвитку наукового мислення, інтересу до вивченого матеріалу, ознайомлення з культурно-суспільним надбанням нашого народу та людства, національними традиціями. При виборі об'єктів для проведення екскурсій слід враховувати Перелік комплексних навчально-тематичних екскурсій з учнівською та студентською молоддю "Моя країна – Україна", визначених краєзнавчих, географічних, етнографічних та історичних об'єктів і туристсько-краєзнавчих екскурсійних маршрутів, що затверджено наказом Міністерства освіти і науки від 06.04.2006 №286.

Екскурсії з учнями загальноосвітніх навчальних закладів можуть мати різну дидактичну мету та об’єкти. Екскурсії можуть бути випереджувальними і проводитися напередодні вивчення нової теми; тематичними - для поліпшення розуміння учнями певної теми або розділу; комплексними, що охоплюють широке коло питань основ наук і проводяться наприкінці вивчення розділу або навчального року з метою узагальнення знань та вмінь.

До початку проведення кожної екскурсії вчителю слід добре вивчити об’єкт, ознайомитися зі спеціальною літературою за темою екскурсії, правильно спланувати її проведення. У плані проведення екскурсії слід передбачити мету та дидактичні завдання, послідовність огляду екскурсійного об’єкту, завдання для учнів (спільні, групові або індивідуальні), використання екскурсійного матеріалу для подальшої роботи тощо. Проведення екскурсій може здійснюватися як професійним екскурсоводом, так і безпосередньо вчителем.

Напередодні екскурсії вчитель має ознайомити школярів із планом її проведення, поставити ряд запитань, відповіді на які учні повинні дізнатися під час огляду. З метою підвищення зацікавленості школярів екскурсією, сприяння розвитку в них ініціативи та самостійності можна запропонувати індивідуальні та групові завдання щодо вивчення окремих об’єктів, складання задач, збирання колекційного матеріалу, підготовки звітних матеріалів. Обов’язковою умовою проведення екскурсії є цільовий інструктаж учнів з техніки безпеки, правил поведінки під час переходу чи проїзду до місця екскурсії та її проведення відповідно до Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і закладах освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 01.08.2001 № 563 і зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20 листопада 2001 р. за № 969/6160.

Під час огляду екскурсійних об’єктів учні повинні спостерігати, робити замальовки, записувати необхідні відомості тощо.

Підбиття підсумків екскурсій може здійснюватися залежно від віку школярів у різних формах:

бесіди, під час якої вчитель з'ясовує враження учнів від об’єкта, обговорює найважливіші етапи екскурсії,

конференції – під час якої учні звітують щодо виконання запропонованих раніше завдань (проектів),

диспуту, під час якого учні висловлюють власну позицію щодо побаченого та почутого;

виставки колекцій, стіннівок, малюнків, альбомів тощо.

Якщо екскурсію передбачено змістом навчальної програми, то вона обліковується на відповідних сторінках навчальних предметів класного журналу та може оцінюватися вчителем.

Усі інші навчальні екскурсії, їх зміст і дата проведення обліковуються в класних журналах на спеціально відведених сторінках. Якщо тривалість навчальної екскурсії визначено більше однієї академічної години, то під час обліку в журналі поруч з тематикою екскурсії вказується в дужках відповідна кількість годин. Оцінювання навчальних досягнень учнів за результатами таких екскурсій здійснюється на розсуд учителя.

Професійна орієнтація учнів основної школи у процесі трудового навчання

У Законі України «Про освіту» та ряді державних документів наголо­шується на тому, що одним із голов­них завдань загальноосвітньої шко­ли є забезпечення професійного са­мовизначення учнів. У зв'язку з цим у нашій країні створюється відпо­відна система професійної орієнта­ції, як невід'ємна ланка системи від­творення трудових ресурсів. Проф­орієнтаційна робота в 5 — 9 класах за своїм змістом може бути розбита на два етапи. Так, у 5 — 7 класах пе­редбачається: формування цінніс­них орієнтацій, мотивації самопі­знання, установки на власну актив­ність у професійному самовизначенні та оволодінні професійною діяль­ністю; систематичне ознайомлення з найбільш поширеними професія­ми; формування умінь самооцінки, самоаналізу з метою усвідомлення власної професійної спрямованос­ті; консультування відносно вибору профілю подальшої освіти та трудо­вої діяльності (навчальних закладів, факультативів, спец предметів, гурт­ків, секцій); створення умов для про­би сил та розвитку здібностей у різ­них видах трудової (та наближеної до професійної) діяльності; форму­вання загально трудових і загальновиробничих умінь. Результатом такої роботи повинен бути вибір на­пряму (профілю) продовження осві­ти в старших класах та сфери самореалізації.

На етапі 8 — 9 класів передбача­ється: вивчення наукових основ ви­бору професії (класифікаційних ознак професій, їх вимог до людини та спорідненість за психологічними ознаками, основних професійно важ­ливих якостей, правил вибору про­фесії); оволодіння методиками са­мопізнання, самооцінки, розвитку індивідуальних професійно важли­вих якостей; формування уміння зі­ставляти вимоги професій з власни­ми можливостями та кон'юнктурою ринку праці; створення умов для професійної проби в різних видах професійної (чи наближеної до про­фесійної) діяльності; консультування відносно вибору професії та навчаль­ного закладу, формування психоло­гічної готовності до стану профе­сійно незайнятого і в майбутньому до зміни професії. В результаті по­винні бути сформовані особистісно-значимий смисл вибору профе­сії, стійка професійна спрямованість (професійні наміри, плани оволо­діння професією, професійна пер­спектива), психологічна готовність до стану незайнятого і зміни професійної діяльності та переорієнта­ції на нову діяльність.

Особливо важливу роль у реалі­зації такого змісту професійної орієн­тації школярів має і може відіграва­ти трудове навчання. Не випадково в програмах цього шкільного пред­мета визначено профорієнтаційні завдання, які спрямовують роботу вчителя з підготовки учнів до сві­домого вибору професії. Включен­ня профорієнтаційної роботи в про­цес трудового навчання має дві ці­лі: інформаційну, тобто ознайомлення учнів з різними професіями, і ви­ховну — орієнтацію учнів на необ­хідні в ринковій економіці масові професії та спеціальності. Відмін­ності в цільовій установці визнача­ють також відмінність форм і мето­дів їх реалізації в профорієнтацій­ній роботі з учнями, визначають діяльність самих учнів. Досвід тру­дового навчання в школі показав, що в цій роботі можуть бути вико­ристані майже всі форми і методи, напрацьовані педагогічною практи­кою. Обираючи форми і методи про­ведення профорієнтаційної роботи, слід враховувати, що вона повинна бути органічною частиною навчаль­но-виховного процесу, в якому і тру­дове навчання і профорієнтація не­віддільні одне від одного.

Для проведення цілеспрямова­ної профорієнтаційної роботи по­трібно враховувати сучасний стан нашої економіки, перспективи роз­витку окремих її галузей, приватно­го сектору, а також вікові особли­вості учнів, їхню трудову підготов­ку, рівень знань і навичок. Зрозуміло, що рівень і кількість профорієнта­ційного матеріалу слід постійно збіль­шувати й розширювати. Все це пе­редбачається в перспективних планах профорієнтаційної роботи для різних класів. Наприклад, у 5 класі учням належить давати загальні по­няття про професію (назва профе­сії, чим займаються люди даної про­фесії і якими основними інструмен­тами користуються під час роботи, яка користь від їхньої праці нашо­му суспільству). В 6 —7 класах уч­ням можна уже розповідати про зміст праці даної професії, в якій галузі працюють люди цієї професії, про предмет та знаряддя праці, яку ви­пускають продукцію, про значення професії в сучасних умовах, істо­ричні відомості про виникнення і розвиток професії. Учнів 8 — 9 кла­сів, крім вищезгаданих відомостей, інформують про умови праці, хід ро­боти, якими спеціальними загально-трудовими і загально технічними знаннями, уміннями і навичками повинен володіти працівник даної спеціальності, про психофізіологіч­ні вимоги професії до людини, сис­тему оплати праці, пільги, систему підготовки і підвищення кваліфіка­ції з даної професії.

Матеріал з професій доцільно систематизувати у формі професіограм — перелік і опис загально трудових і спеціальних умінь та навичок, необхідних для успішного виконан­ня певної професійної діяльності та її вимог до людини. їх структура мо­же бути різноманітною, але за зміс­том вони мають включати:

• соціально-економічну харак­теристику професії, де подаються історичні відомості про її виникнен­ня і розвиток, галузі економіки, в яких вона розповсюджена, потреби регіону в кадрах даної спеціальнос­ті, географію її поширення, про під­приємства, організації, фірми, де працюють фахівці, форму організа­ції праці;

• виробничу характеристику про­фесії: умови праці, робоче місце та його особливості, головний пред­мет праці, продукція або результат праці, основна мета праці, основні знаряддя праці та їх особливості, го­ловні виробничі функції, операції та дії, найважливіші професійно не­обхідні знання, вміння та навички;

• санітарно-гігієнічні умови пра­ці, тобто рівень важкості і напруже­ності праці, обмеження у виборі про­фесії за статтю та віком, режим пра­ці та відпочинку, змінність праці, завантаження аналізаторів під час роботи, несприятливі фактори робочої зони, медичні перестороги та обмеження вибору професії;

• вимоги професії до індивідуа­льно-психологічних особливостей спеціаліста, де вказуються добова біоритміка та нейродинаміка, психомоторика (рухові дії, їх сила, темп, швидкість, точність, ритм, коорди­нація рухів), сенсорно-перцептивні особливості сприймання (сприй­мання предмета, швидкість реакції на подразники), особливості різно­видів пам'яті, уваги, мислення, уяви та мовлення, інтелектуального роз­витку, емоційно-вольової сфери, рис характеру та темпераменту фахівців;

• відомості про підготовку кад­рів: типи навчальних закладів, тер­міни та форми навчання, необхід­ний рівень загальноосвітньої підго­товки, перспективи професійного зростання та розвитку фахівця.

Ознайомлювати учнів з професіограмами у повному обсязі доціль­но у 8 — 9 класах. У школі їх можна гарно оформити у вигляді катало­гів професій за їх типами, стендів-вертушок, з фотокартками робочо­го місця даної професії тощо та ви­ставити в куточку профорієнтації в шкільній майстерні чи кабінеті на видному й доступному для учнів місці.

Професіографічна інформація про різні спеціальності не може бу­ти шаблонною і залежить від актуа­льності й характеру професії, від перспективності й потреби в кадрах працівників даної професії в місті, районі, області і навіть від наявнос­ті конкретного матеріалу з даної про­фесії. Тому в деяких випадках на­водяться історичні відомості про професію, в іншому — дається ха­рактеристика санітарно-гігієнічних умов праці тощо. Ставлення підліт­ків 10 — 15 років до праці часто за­лежить від того, як вони ставлять­ся до конкретної людини — пред­ставника даної професії. Отож, для виховання поваги до людей праці і масових професій велике значення мають конкретні приклади із жит­тя новаторів підприємства даного міста.

У підлітків 5 — 9 класів інтерес до професії під впливом різних внут­рішніх факторів часто і швидко змі­нюється. Іноді вони невірно уявля­ють зміст праці і перспективи вдо­сконалення масових професій; неправильно оцінюють свої можли­вості; ігнорують психофізіологічні особливості, часто переоцінюють свої сили. Мало хто з них цікавить­ся своєю майбутньою професією, ще менше вони беруть участь у тех­нічних та інших гуртках, спеціаль­них школах тощо. Із цього випли­ває, що в профорієнтаційній робо­ті з учнями цього віку слід приділяти велику увагу виявленню і розвитку у них стійкого інтересу до визначе­ного виду трудової діяльності, який відповідає їхнім нахилам та індиві­дуально-типологічним особливос­тям, стану здоров'я і психофізіоло­гічним даним. Значну увагу треба приділяти також вихованню в учнів інтересу до тих професій, які по­трібні в даний час країні, розкрива­ючи при цьому позитивні та нега­тивні сторони професії. Цьому сприяє вивчення курсу «Основи вибору про­фесії». Однак він не вирішує всіх проблем професійного самовизна­чення школярів.

Основною формою організації профорієнтаційної роботи в проце­сі трудового навчання є заняття з класом чи групою в навчальних шкільних майстернях або кабінетах обслуговуючої праці. На будь-якому занятті і з будь-якої теми можна і потрібно подавати профорієнтацій­ний матеріал, використовуючи такі методи як: розповідь, короткі лекції, бесіди, демонстрування відеофільму чи кінофільму, прослуховування фонограм, виробничі ілюстрації, завдання і вправи з практичним і виробничим змістом, повідомлен­ня учнів тощо. Вибір методу зале­жить від типу заняття, вікових особ­ливостей учнів, наявності потрібно­го матеріалу та інших умов.

У 5 —7 класах поширеним ме­тодом є розповідь, пояснення з ви­користанням різноманітної наоч­ності: демонстрування діа-, відео- і кінофільмів, готових об'єктів пра­ці й різних промислових виробів, інструментів, обладнання тощо. Ознайомлення з тією чи іншою про­фесією, пов'язаного з темою окре­мого заняття або цілого розділу про­грами, можна здійснювати під час вивчення нового матеріалу, його за­кріплення, на вступному інструк­тажі до лабораторної чи практич­ної роботи, в процесі самостійної діяльності учнів або на заключно­му інструктажі.

Найпоширенішими методами у 5 — 9 класах є бесіда з профорієнта­ції, повідомлення про професії, написання професіографічних рефе­ратів, проведення професіографіч­них досліджень учнями. Важливим при цьому є те, що отримана таким чином інформація більше переко­нує, поглиблює потребо-мотивацій-ну сферу особистості учня, суттєво впливає на його самовизначення і самооцінку в процесі подальшої профконсультації та профвідбору.

Бесіда завжди повинна бути ло­гічним продовженням навчального матеріалу, який вивчається, і готу­ється заздалегідь за визначеним пла­ном, що відображає структуру лрофесіограми або окремі її складові частини. Учням дається завдання: зібрати інформацію з даної профе­сії на підприємстві, в організації, на фірмі, у своїх родичів, знайомих, використовуючи літературні джере­ла, виступи по радіо і передачі те­лебачення тощо. Це дає можливість жвавіше провести бесіду, оскільки учні є не тільки слухачами, а й ак­тивними учасниками, які пізнали деякі секрети певної професії. Під час бесіди учні повинні отримати максимум інформації про профе­сію, зацікавитись нею, тому її слід проводити зрозумілою чіткою мо­вою, образно, емоційно, з підкріп­ленням окремих положень прикла­дами з життя. Важливо у процесі бе­сіди демонструвати різне обладнання, інструменти, пристрої, вироби, пока­зувати фотографії, демонструвати різні прийоми роботи, які розкри­вають найбільш привабливі сторо­ни даної професії. Потрібно підкрес­лювати творчий характер праці в да­ній сфері діяльності.

Такі бесіди про професії продов­жуються і на лабораторно-практич­них і практичних заняттях у вигля­ді коротких профорієнтаційних ко­ментарів. Важливо відмітити, в якій професійній діяльності застосову­ються операції, які виконують учні на даному занятті чи в процесі про­дуктивної праці, які знання, вмін­ня та навички потрібні робітникам даної спеціальності. На заключно­му занятті в кінці навчального ро­ку проводиться підсумкова бесіда, на яку можуть бути запрошені ви­пускники школи, які успішно пра­цюють за обраною спеціальністю. Таким чином, бесіда не є «чистим» методом, а використовується в поєд­нанні з іншими методами і прийо­мами профорієнтаційної роботи вчи­теля з учнями. Під час її проведення бажано використовувати аудіо­візуальні засоби (телебачення, маг­нітофони, діафільми, відеофільми та кінофільми), а також стенд-професіограму даної професії, яка ви­конує роль плану бесіди.

До бесіди слід готуватися зазда­легідь, як відмічалось раніше, за ви­значеним планом. Нижче наводи­мо примірний план бесіди:

1. Ознайомлення з історією ви­никнення і розвитку даної професії.

2. Основний зміст професії: що роблять люди даної професії, в яких галузях економіки вони працюють, потреби підприємств, фірм міста, району в цій професії.

3. Матеріали та знаряддя праці, які використовуються в даній тру­довій діяльності.

4. Умови праці.

5. Загальнотрудові, загальнотехнічні й спеціальні знання, вміння і навички, якими повинен володіти працівник даної професії.

6. Психофізіологічні вимоги про­фесії до людини.

7. Економічні відомості про про­фесію.

8. Підготовка кадрів та етапи про­фесійного і творчого зростання.

У 9 класі можна рекомендувати метод підготовки повідомлень са­мими учнями. Він вимагає ретель­ної підготовки і повинен проводи­тись за рекомендованим вчителем планом, який має включати ті самі питання, що й план бесіди, наведе­ний вище. Матеріал для повідом­лення про професії учні можуть бра­ти з енциклопедій та довідників, з журналів та газет, бесід із знайоми­ми, рідними та з інших джерел. Отри­мана таким чином інформація сприяє розвитку професійного інтересу. То­му доцільно залучати школярів до такої діяльності вже з 5— 6 класів.

Під час планування занять з тру­дового навчання вчитель повинен вказувати як навчальну, виховну, розвивальну, так і профорієнтацій­ну мету. В плані-конспекті заняття відображається конкретний харак­тер профорієнтаційного матеріалу, тісно пов'язаний з темою заняття та його змістом. Учитель чітко й ко­ротко повинен відобразити в плані заняття профорієнтаційний мате­ріал, вказавши можливі методи і прийоми його реалізації. Нижче на­водиться приклад плану заняття в 7 класі з включенням матеріалу проф­орієнтаційного змісту.

Тема. ТОКАРНІ РОБОТИ

Мета: 1. Навчальна: повторити знання про будову токарно-гвинто­різного верстата; сформувати знан­ня про організацію робочого місця токаря, токарні різці, їх різновиди та кути, режими різання, підготов­ку верстата до роботи, прийоми об­точування циліндричних поверхонь; навчити учнів встановлювати і за­кріплювати різці і заготовки, нала­годжувати верстат на задані режи­ми різання, обточувати циліндрич­ні поверхні з виступами.

2. Виховна: виховувати в учнів працелюбність, культуру праці, бе­режливість, естетичний смак під час виготовлення деталей на токарно-гвинторізному верстаті.

3. Розвивальна: розвивати у шко­лярів технічне мислення, творчі й технічні здібності, просторову уяву, уважність, координацію і точність рухів рук під час роботи на токар­ному верстаті..

4. Профорієнтаційна: формувати в учнів повагу до людей праці, про­довжити ознайомлення зі змістом та умовами праці токаря.

Дидактичні засоби: плакат «Організація робочого місця тока­ря», таблиця з правил безпечної праці під час роботи на токарно-гвинто­різному верстаті; діафільм «Спосо­би обробки зовнішніх циліндричних, торцевих поверхонь та канавок на токарному верстаті»; стенд-професіограма «Токар»; вироби, виготов­лені на токарних верстатах.

Обладнання, інструмен­ти та матеріали: токарно-гвин­торізні верстати ТВ-4, різці прохід­ні та підрізні; креслення та інструк­ційно-технологічні карти на деталі циліндричної форми; штангенцир­кулі, кутоміри, шаблони; заготовка зі сталі для ступінчастих валів від­повідного діаметра.

Об'єкт праці: вал ступінчас­тий (кількість валів визначається, виходячи з матеріальної бази май­стерні та замовлень).

Хід заняття

Після організаційного моменту вчитель вручає перехідний вимпел кращій бригаді за результатами ро­боти на попередньому занятті й пе­реходить до опитування учнів про будову токарно-гвинторізного вер­стата. Після опитування вчитель роз­починає виклад техніко-технологіч-них відомостей про організацію робочого місця токаря, про будову і призначення прохідного та підріз­ного різців, кутів цих різців, вибір режимів різання. Тут доцільно про­демонструвати різці, які викорис­товує у своїй роботі токар; поясни­ти, чим вони відрізняються від різ­ців, якими будуть користуватись учні. Також слід показати і вироби, виготовлені за допомогою цих різ­ців на шкільному та промисловому верстатах.

Під час проведення вступного інструктажу вчитель пояснює і де­монструє прийоми встановлення та закріплення різця й заготовки. Обо­в'язково звертає увагу на вимоги на­дійності та жорсткості, які висува­ються до встановлення різця й за­готовки. Після того переходить до пояснення послідовності підрізан­ня торця, обточування зовнішньої циліндричної поверхні і підрізання виступу за заздалегідь підготовле­ними схемами. Учні замальовують схеми в зошитах. Учитель показує почергово прийоми виконання цих операцій на токарно-гвинторізно­му верстаті й по ходу пояснює зна­чення їх у роботі токаря. І від того, як він виконує ці операції, якими при цьому користується прийома­ми, залежить якість кінцевої про­дукції та продуктивність його пра­ці. Тому токарю необхідно заздале­гідь правильно дібрати різальний та вимірювальний інструмент, розра­хувати і задати верстату найбільш раціональні та ефективні режими різання. Таким чином, робота тока­ря носить творчий і новаторський характер, який полягає у винахід­ництві і впровадженні нових при­стосувань, що полегшують працю та підвищують її продуктивність. Для цього токар повинен володіти технічною кмітливістю, сенсомоторними здібностями, просторовою уявою, бути акуратним, любити тех­ніку, а також вміти читати і вико­нувати креслення, технологічні та операційні карти, знати основи ма­теріалознавства.

Працює токар у майстерні, сто­ячи біля верстата, трішки нахилив­шись уперед, виконуючи операції з керування верстатом руками. Тому в його роботі велике значення має правильна організація робочого міс­ця. Вчитель за допомогою плаката і верстата пояснює та показує, як і де мають бути розміщені різальний та вимірювальний інструмент, пристрої, заготовки та готові деталі, щоб під час роботи ними було зручно ко­ристуватися. Після виконання уч­нями пробних вправ з виконання операцій, які вивчаються, вчитель може детальніше зупинитись на зміс­ті та умовах праці токаря, викорис­товуючи для цього стенд-професіограму «Токар». Змістовнішою роз­повідь про роботу токаря буде тоді, коли вчитель використає місцевий матеріал про участь робітників-токарів промислових підприємств міс­та чи району в раціоналізаторській та винахідницькій діяльності.

У процесі самостійної практич­ної роботи на токарному верстаті учні засвоюють операції підрізання торця та уступів, обточування зов­нішньої циліндричної поверхні. Важ­ливо формувати в учнів уміння еко­номного вибору заготовки з ураху­ванням припуску на обробку та раціонального процесу виготовлен­ня деталі. Це активізує діяльність учнів, дає змогу розвивати в них тех­нічну кмітливість та економічне мис­лення. Цими якостями володіють передові працівники і, насамперед, верстатники.

Під час заключного інструктажу вчитель підводить підсумки роботи і повідомляє оцінки, відмічає кра­щі вироби й аналізує допущені по­милки. При цьому доцільно дати ок­ремим учням завдання, щоб вони на наступні заняття підготували ко­роткі повідомлення про токаря-універсала.

І" Однією з важливих форм ознайом­лення учнів з організацією вироб­ництва, технікою, технологією й ос­новними професіями різних під­приємств, організацій міста і району та навчально-виховним процесом у професійних навчальних закладах є екскурсія. Для успішного її прове­дення треба чітко визначити мету, дату і час проведення екскурсії. Ви­діляють три етапи її проведення: під­готовчий, основний, заключний. На підготовчому етапі вчитель знайо­миться з економікою міста, району, відвідує підприємства, організації і фірми, вивчає техніку, технологію й організацію праці на них, зміст пра­ці масових професій і зміни, які від­буваються в ньому під впливом рин­кових перетворень та науково-тех­нічного прогресу. Все це дає йому змогу спланувати тематику екскур­сій по класах з урахуванням місце­вих умов, тенденцій розвитку місцевого виробництва, його потреба­ми в кваліфікованих кадрах і відіб­рати об'єкти для проведення екскур­сій. Критерієм відбору виступає ви­сокий рівень організації виробництва, широка можливість демонстрації тех­ніки і технологій, різноманітність і сучасність професій та спеціальнос­тей. На цьому етапі вчитель зустрі­чається зі спеціалістами підприємства, домовляється про час проведення екскурсії, про виділення екскурсо­вода, з яким узгоджує план екскур­сії та її маршрут. Перед екскурсією педагог повідомляє учням її тему, мету, план і порядок проведення спостережень, визначає індивідуаль­ні й групові завдання щодо збору не­обхідної інформації, поділяє дітей на ланки і призначає ланкових.

Безпосередньо екскурсія розпо­чинається зі вступної бесіди екскур­совода, ознайомлення учнів з пра­вилами поведінки і правил безпеч­ної праці на підприємстві. Під час екскурсії школярі спостерігають за роботою працівників різних профе­сій та спеціальностей безпосередньо у виробничих умовах, проводять за­писи відповідей на поставлені пе­ред ними запитання у свої робочі зошити. Завершується екскурсія за­ключною бесідою, під час якої екс­курсовод дає відповіді на запитан­ня учнів, які виникли в них у про­цесі огляду підприємства. На третьому етапі відбувається підведення під­сумків екскурсії у вигляді бесіди з учнями про підприємство, професії і спеціальності, з якими вони ознайо­милися, висуваються пропозиції сто­совно використання зібраної інфор­мації в подальшій роботі. Як при­клад наводимо план підготовки і проведення екскурсії в механічний цех промислового підприємства, яку можна провести у 7 чи 8 класах.

2.3 План - конспекту уроку за темою «Організація і структура

механічного цеху промислового підприємства»

Тема. ОРГАНІЗАЦІЯ І СТРУКТУРА МЕХАНІЧНОГО ЦЕХУ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА

Мета: /. Навчальна: ознайоми­ти учнів з організацією і структурою механічного цеху промислового під­приємства, з технікою і технологією виготовлення продукції, яку випус­кають у ньому, економічними по­казниками підприємства.

2. Виховна: виховання в учнів пова­ги до працівників та любові до праці.

3. Розвивальна: розвивати в уч­нів спостережливість, уміння аналізувати отримані відомості, виді­ляти головне, прагнення до творчої діяльності в галузі техніки.

4. Профорієнтаційна: забезпечити формування в учнів знань про зміст та умови праці робітників-верстатників з механічної (фрезерувальник, токар, свердлильник, шліфувальник та ін.) і ручної обробки металів (слюсарів-складальників, монтажників, ремонтників), розвивати професій­ні інтереси до цих професій.

На підготовчому етапі вчитель трудового навчання відвідує кілька механічних цехів промислових під­приємств міста, району, знайомить­ся із обладнанням, технологічним процесом цехів, їх потребою в кад­рах та відбирає один із них для про­ведення екскурсії учнів. При цьому він враховує високий рівень техно­логії виробництва, можливість ілюст­рації різних способів обробки мате­ріалів, використання новітньої тех­ніки, різноманітність професій. Вчитель домовляється з керівницт­вом цього цеху про виділення екс­курсовода на час екскурсії, розроб­ляє з ним хід екскурсії та повідом­ляє дату проведення екскурсії.

Підготовка учнів до екскурсії про­водиться на заняттях з технічної пра­ці. Вчитель пояснює тему, мету, план майбутньої екскурсії та дає учням завдання, які вони записують у спе­ціальних зошитах. Питання цих зав­дань можуть бути різноманітними, але вони повинні відповідати про­грамі з технічної праці та меті екскур­сії. Орієнтовний перелік запитань:

1. Якими металорізальними вер­статами обладнаний механічний цех?

2. Які деталі та вироби виготов­ляють в даному цеху, яка їх назва, для чого та де вони використову­ються?

3. Із яких матеріалів (металів) ви­готовляють ці деталі?

4. Який різальний та вимірюваль­ний інструмент використовує робіт­ник під час виготовлення деталі на токарному (фрезерному, свердлиль­ному) верстаті?

5. Якими технічними і техноло­гічними документами (технологіч­ні карти, креслення, ескізи) корис­тується робітник?

6. Робітники яких професій та спеціальностей працюють у цеху?

7. Які можливості мають верстат­ники з металообробки та слюсарі для підвищення кваліфікації, просуван­ня по службі і продовження освіти?

8. Яка професія у механічному цеху тобі найбільше всього сподо­балася і чому?

9. Де можна отримати підготов­ку з даної професії?

Відповіді на ці запитання учні дають в письмовому вигляді у робо­чому зошиті.

Екскурсія розпочинається зі вступної бесіди екскурсовода. Він коротко розповідає про історію під­приємства, про продукцію, яку ви­пускає підприємство і, зокрема, про продукцію механічного цеху, успі­хи колективу підприємства, його традиції, потребу в кадрах. Далі екс­курсовод повідомляє про порядок проведення екскурсії, звертає увагу на необхідність дотримання правил безпечної праці у механічному це­ху. Потім учні оглядають обладнан­ня цеху, стежать за ходом техноло­гічного процесу. Під час огляду уч­ні ознайомлюються з професіями токаря, фрезерувальника, стругаль­ника, налагоджувальника, слюсаря-монтажника і слюсаря-складальника та ін., зустрічаються в цеху з пере­довиками та новаторами підприємст­ва, слухають їхні розповіді про свою роботу, задають робітникам та екс­курсоводу запитання. Так вони знайомляться з професіями токаря, фрезерувальника, стругальника, на­лагоджувальника, слюсаря-монтажника і слюсаря-складальника та ря­дом інших спеціальностей.

Особливу увагу слід звернути на роботу токаря і слюсаря. Про зміст та умови праці цих спеціалістів по­винні розповідати самі робітники, їх до цього потрібно підготувати за­здалегідь. Потім клас ділять на лан­ки по 3—4 учні, які призначають ланкового, і приступають до спо­стереження за роботою токаря чи слюсаря. Спостереження проходять відповідно до наведених вище за­питань.

Закінчується екскурсія заключ­ною бесідою. Учні задають запитан­ня, які виникли в ході екскурсії, а екскурсовод дає на них відповіді. На цьому екскурсія закінчується.

На наступному занятті у шкіль­ній майстерні проходить підведен­ня підсумків екскурсії. Учні здають письмові звіти, обговорюють їх, від­повідають на додаткові запитання вчителя. Вчитель оголошує оцінки за урок-екскурсію.

Велике значення в проведенні профорієнтаційної роботи мають

олімпіади з трудового навчання, які проводяться в шкільних майстер­нях для учнів 5 — 9 класів. На таких олімпіадах здійснюється масовий огляд досягнень учнів в їхній тру­довій політехнічній підготовці. Во­ни активізують пізнавальну діяль­ність учнів на уроках і позаурочний час, поглиблюючи їхні знання, вдо­сконалюючи вміння та навички як загально технічного і загально трудового, так і спеціального характе­ру, розвивають у них професійні ін­тереси і творче ставлення до праці. Слід відмітити, що такі олімпіади можна розглядати як одну із форм профорієнтаційної роботи з вихо­вання в учнів інтересу до масових професій.

Певну роль у проведенні проф­орієнтаційної роботи відіграють за­соби наочної агітації та інформації в навчальних майстернях школи. Це можуть бути стенди, плакати, ло­зунги, різноманітні виставки: вітри­ни, альбоми, стінні газети тощо. Стенди, які відображають досягнен­ня нашої країни в галузі науки, тех­ніки та виробництва, під заголовка­ми «Наука і техніка в епоху НТП», «Новини науки, техніки та вироб­ництва» або інші можна розмісти­ти в коридорі майстерень. Тут же розміщують стінгазету, яка відобра­жає роботу майстерень, гуртків тех­нічної творчості, містить відомості про підприємства міста і району. Необхідно також оформити май­стерні стендами з профорієнтації «Наші батьки — передовики вироб­ництва», «Ким бути?» та ін.

У майстернях обладнують куто­чок профорієнтації, який гарно оформляють і розміщують на само­му видному місці. Оформлення ви­конують учні під керівництвом учи­теля трудового навчання. Куточок має включати матеріали про про­мислові галузі економіки нашої краї­ни, місцеві підприємства даних га­лузей, їх структуру, значення, пер­спективу розвитку, потребу в кадрах; основні масові професії цих під­приємств, їх передовиків і новато­рів. Усе це оформлюють у вигляді альбомів, стендів, вітрин, відеофільмів, які також включають відомос­ті про ПТУ свого району та області, про вищі навчальні заклади облас­ті й країни. Опис масових професій даного економічного району вико­нують у вигляді карток-професіограм. Професіограми про найбільш поширені професії та спеціальності можна оформити у вигляді стендів-розсувок або каталогів. Це можуть бути професіограми столяра, слю­саря, токаря, електромонтера, елект­ромонтажника та інших, ознайомлен­ня з якими передбачено програмою трудового навчання. Стенди-розсув-ки дають можливість звернути ува­гу школярів на більш важливе і ці­каве в професії.

У куточку профорієнтації мож­на розмістити також матеріали для самостійної роботи учнів з розвит­ку інтересу до певної галузі праці і професії; творчі завдання для пере­вірки здібностей, яких вимагає ця діяльність; довідники про професії

та спеціальності й рекомендований список літератури про різні галузі економіки і професії. Тут же мож­на розмістити дошку показників тру­дового змагання учнів і планів ро­боти школярів у майстернях з ви­конання замовлень школи, дитячих закладів, ясел, підприємств чи ін­ших господарств та фірм; вітрину-виставку кращих виробів школярів, виконаних на уроках з технічної пра­ці й на гурткових заняттях.

Усе це сприяє формуванню в уч­нів мотивів свідомого вибору про­фесії, розвиває інтерес до певної трудової діяльності й до майбутньої професії, яку хоче обрати школяр. Кожна форма і кожен метод мають

свої переваги та недоліки. Найбіль­шого виховного ефекту в профорієн­таційній роботі можна досягти ли­ше тоді, коли з цією метою буде ви­користана вся система форм і методів цієї роботи у комплексі.

Підвищення ролі занять з тру­дового навчання у справі проф­орієнтації учнів відповідає меті і змісту сучасної освіти, оскільки, готуючи учнів до свідомого вибору професії, вчитель вирішує основне виховне завдання з підготовки шко­лярів до праці і життя. Тому ціле­спрямована робота з профорієнта­ції на уроках трудового навчання стає важливою професійною якіс­тю педагога.

2.4. План-конспект урока - експеремента з трудового навчання в 6

класі

Тема. Технологія токарної об­робки металів та виготовлення ви­робів.

Мета: навчальна — формуван­ня умінь творчо застосовувати знання, уміння та навички ро­боти на токарному верстаті, фо­кусуючи їх на виготовлення ко­рисних виробів;

виховна — закріплювати праг­нення дотримуватися виробничої і технологічної дисципліни та пра­вил безпечної праці;

розвивальна — розвивати технічне та абстрактне мислення , уяву,увагу, координацію рухів.

Міжпредметні зв'язки: фізика {Механічний рух. Поступальний і обертальний рух. Рівномірний рух. Швидкість. Сила тертя), геомет­рія {Паралельність та перпенди­кулярність прямих. Кути).

Об'єкти праці: заготовки для гвинтів і гайок.

Оснащення: токарно-гвинто­різні верстати; свердлильні вер­стати; ключі до верстатів; токарні різці; слюсарні ножівки; напил­ки; молотки; кернери; рисувалки; штангенциркулі; лінійки; олів­ці; свердло 0 5,0; зенківка; скла­дові універсальної малки — ос­нова і перо; зразки гвинтів і га­йок (баранцеві, круглі, чотири-і шестигранні); чорнові заготов­ки для виготовлення виробів; плакат «Виготовлення болта».

Тип заняття: комплексне засто­сування знань, умінь та навичок.

Метод: проектно-техноло­гічний.

Час: 90 хвилин.

План заняття:

1. Організація учнів.

2. Актуалізація опорних знань.

3. Мотивація навчальної ді­яльності учнів.

4. Оголошення теми і мети заняття.

5. Вступний інструктаж.

6. Практична робота.

7. Заключна частина.

8. Прибирання робочих місць і майстерні в цілому, виконан­ня своїх обов'язків інструмен­тальником та верстатником.

Хід заняття І. Організація учнів

Привітання, призначення чер­гових, виконання своїх обов'яз­ків інструментальником та вер­статником, перевірка присутності й підготовленості учнів до заняття.

Поки проводиться перевірка, учні повторюють попередню вив­чений матеріал.

II. Актуалізація опорних знань

1. На яку найбільшу величи­ну може виступати кінець заго­товки із токарного патрона?

2. Яку глибину різання виз­начають для чорнового, напів-чистового і чистового точіння?

3. На скільки поділок треба повернути маховичок лімба по­перечної подачі з ціною поділки 0,025 мм, щоб діаметр заготовки після проточування зменшився на 2 мм; 1,4 мм; 0,6 мм; 0,1 мм?

4. Як ви будете точити деталь, якщо потрібно, щоб її діаметр зменшився на 7 мм?

Повторення основних етапів роботи на токарному верстаті, використовуючи плакат «Виго­товлення болта».

III. Мотивація навчальної діяльності учнів

У 6 класі ми розпочали виго­товляти універсальні малки: ви­різали за розмірами згідно з крес­ленням по дві металеві пласти­ни (основу і перо) із листового металу завтовшки 2 мм. В одній пластині просвердлили 5 отво­рів 0 6, а в другій виготовили поздовжній отвір завширшки 6 мм. Але щоб користуватися цими малками, треба виготови­ти ще по три деталі: гвинт, гай­ку і шайбу. У 7 класі ми повин­ні виготовити шайби, а також заготовки для гвинтів і заготов­ки для гайок. А у 8 класі буде тема «Технологія нарізання різь­би», під час вивчення якої на­ріжемо різьбу на гвинтах і в гай­ках. Після складання всіх дета­лей у виріб малками можна буде користуватися.

І ви вже здогадалися, що за­готовки для гвинтів будемо ви­готовляти на токарних верстатах.

IV. Оголошення теми і мети заняття

Дату і тему записую на дошці, а учні — в зошитах. Усно повідом­ляю навчальну мету.

V. Вступний інструктаж

1. Коротка бесіда про профе­сії токаря і технолога з обробки металів.

2. Стисле повторення правил безпечної праці під час роботи на токарному верстаті по ме­талу.

3. Стисле повторення правил безпечної праці під час роботи на свердлильному верстаті.

Повідомлення завдань:

а) сконструювати і в робочих зошитах зробити ескізи загото­вок гвинта і гайки. Врахувати, що в гайці отвір 0 5,0, а на гвинт проміжок під різьбу завдовжки 10 мм і 0 5,9 "°"5 {Дані записую на дошці). В усьому іншому (фор­ма, конструкційні особливості тощо) пропоную проявляти твор­чість. Під час конструювання слід пам'ятати, що вироби мають бу­ти прості, легкі у виготовленні, зручні у роботі і максимально підходити до нашого основного виробу. (Демонстрування зразків гвинтів і гайок);

б) виготовити заготовку гвин­та на токарному верстаті;

в) слюсарним способом ви­готовити заготовку гайки;

г) на свердлильних верстатах просвердлити отвори в гайках, і з двох сторін отвору зняти фас­ки (виконати зенкування отвору).

Організація навчально-трудо­вої діяльності:

Призначення консультантів. Консультантів призначаю з уч­нів, які добре встигають з тру­дового навчання і зацікавлено ставляться до предмета, виявля­ють бажання допомагати това­ришам, вміють знаходити кон­такт з іншими учнями, не про­являють зазнайства і лицемірства, вимогливі до себе і до інших. Може бути 2—6 консультантів, залежно від кількості учнів і внут­рішньої структури класу.

Розподіл учнів на пари. Ство­рюю пари учнів, враховуючи сим­патії та працездатність школярів.

VI. Практична робота

Учні розташовуються за слю­сарними верстаками по парах і

ТВОРЧИЙ ПІДХІД ДО УРОКУ

розпочинають конструювання виробів, виконуючи в робочих зошитах ескізи заготовок гвин­та і гайки. Щоб визначитися зі своєю конструкцією, вони роз­дивляються зразки гвинтів і га­йок деяких існуючих конструк­цій (у цей час проводжу поточ­ний інструктаж з консультантами, роз'яснюю їхні обов'язки).

Пари, які першими сконстру­ювали і зробили ескіз заготовки гвинта, можуть займати робочі місця біля токарних верстатів. Кожна пара працює за одним верстатом. Виготовивши заго­товку гвинта, продовжують про­ектувати і робити ескіз заготов­ки гайки. Після чого розмічають і вирізують заготовку гайки. На-кернивши центри отворів, пари на одному свердлильному вер­статі свердлять отвори, а на дру­гому їх зенкують. Потім вико­нують необхідні слюсарні опе­рації (обпилюють, гнуть тощо).

Якщо якась пара зробила ес­кіз заготовки гвинта і ескіз за­готовки гайки, а за верстатами працюють інші пари, то вона ви­конує необхідні слюсарні робо­ти (розмічання, пиляння слю­сарною ножівкою, обпилюван­ня напилками тощо), поки не звільниться один з верстатів.

Треба стежити за тим, щоб на верстатах весь час працювали пари, щоб учні були зайняті роботою.

Учні в парах постійно допо­магають один одному, навчають­ся один в одного і навчають один одного. В разі потреби зверта­ються за порадою до консуль­тантів або до вчителя.

Консультанти разом з учите­лем спостерігають за дотриманням виробничої і технологічної дисципліни та правил безпечної праці, надають парам необхідні поради, допомогу, перевіряють якість виконаної роботи, додер­жання основних розмірів.

У разі потреби проводжу по­точний інструктаж (індивіду­альний, парний, груповий або фронтальний).

VII. Заключна частина

Демонстрація робіт. Пари де­монструють свої роботи перед однокласниками, відповідають на їхні запитання. Активну участь в оцінюванні робіт беруть чле­ни інших пар та консультанти. Вони висловлюють свою кри­тичну думку про позитивні й не­гативні сторони виготовленого виробу. Консультанти,"врахову­ючи думку своїх колег і свою про виготовлений виріб, дотриман­ня парами виробничої і техно­логічної дисципліни, правил без­печної праці, пропонують виста­вити певні бали кожному учневі.

Виставлення оцінок. Зважаю­чи на пропозиції консультантів, об'єктивно і вмотивовано чле­нам пар виставляю в класний журнал бали за навчальні досяг­нення. Консультантам вистав­ляю бали за те, як вони справля­лися зі своїми обов'язками.

Завдання додому. Обміркува­ти: як в умовах шкільної навчаль­ної майстерні швидко виготови­ти багато однакових шайб. У зо­шитах, у разі можливості, нарисувати ескіз.

VIII. Прибирання робочих місць

і майстерні в цілому,

виконання своїх обов'язків

інструментальником

та верстатником.

Проведення педагогічного експерименту.

Педагогічний експеримент проводився в три етапи: перший етап дозволяє встановити нинішній стан справ із формуванням загально трудових вмінь і навичок (констатуючий експеримент), другий – впровадити нововведення в навчальний процес, а третій – перевірити ефективність цих нововведень. Оскільки результати нашого експерименту потрібно з чимось порівнювати, то ми проводили в одних класах навчання за старою програмою (контрольні класи), а в інших – за новою (експериментальні класи).

Педагогічний експеримент ми проводили в 6 –му класі. Ще до початку експерименту ми намагалися підібрати класи так, щоб рівень навчальних досягнень у них був приблизно однаковим. Для цього ми враховували оцінки у класних журналах та сформованість окремих вмінь. Крім того ми намагались враховувати ступінь самостійності учнів при виконанні якихось вправ чи завдань. Це можна було прослідкувати за кількістю звернень про допомогу до вчителя.

На початку вивчення розділу “Проектування та виготовлення виробів з циліндричною поверхнею з виконанням різних видів слюсарних робіт” ми провели констатуючий експеримент, який дозволив нам виявити слабкі місця (прогалини в знаннях, невміння працювати з деякими інструментами, володіння якими передбачає Програма: вибирати заготовку, користуватися штангенциркулем; вибирати глибину різання, змінювати частоту обертання шпинделя та звернути на них увагу в кінці експерименту.

Також ми намагались врахувати сформованість нових вмінь (самостійно вибирати і надійно закріплювати заготовку, чітко та швидко вимірювати діаметр заготовки, правильно встановлювати різці в різцетримач, користуватися лімбом поздовжньої і поперечної подачі, перевіряти якість оброблених деталей виробу) наприкінці вивчення теми.

2.5 Аналіз результатів педагогічного експерименту

Як до контрольних, так і до експериментальних класів ми застосовували єдині вимоги до вмінь учнів. Про сформованість тих чи інших вмінь ми судили за тим, наскільки швидко і якісно учні засвоювали їх: вибирати і надійно закріплювати заготовку, чітко та швидко вимірювати діаметр заготовки, правильно встановлювати різці в різцетримач, користуватися лімбом поздовжньої і поперечної подачі, перевіряти якість оброблених деталей виробу (шорсткість оброблюваної поверхні) Результати нашого експерименту найкраще представити у вигляді діаграм по кожному вмінню.

рис.1

На цій діаграмі цифрами від 1 до 12 ми позначили середню оцінку класу пораховану за формулою , де і – порядковий номер учня в списку, n – загальна кількість учнів, а римськими числами від І до V ми позначили порядковий номер вміння:

І – вибирати і надійно закріплювати заготовку,

ІІ – чітко та швидко вимірювати діаметр заготовки,

ІІІ – правильно встановлювати різці в різцетримач

IV ‑ перевіряти якість оброблених деталей виробу;

V – користуватися лімбом поздовжньої і поперечної подачі,

З цієї діаграми (рис.1) видно, що більшість (4) вмінь з цієї теми запропонованих програмою в експериментальних класах засвоїлись краще, а одне приблизно однаково, але це виявилось, якщо можна так виразитись не виробниче, а контролююче вміння.

Разом із тим, ми прослідкували за загальним ростом середньої оцінки в контрольних та експериментальних класах:

Можна відзначити, що на початку дослідження оцінки в усіх класах були приблизно однаковими, а наприкінці експерименту ми спостерігаємо зростання середньої оцінки в експериментальних класах, тоді як в контрольних – спостерігається навіть незначний спад. Це можна пояснити тим, що введення творчого завдання, яке задіяло всі сформовані під час вивчення теми вміння спонукало до їх закріплення і перетворення в навичку, тоді як кількаразове повторення одних і тих самих вправ не викликало позитивних результатів в контрольних класах.

Таким чином можна стверджувати, що запропонована методика формування загально трудових вмінь і навичок і створена на її основі навчальна програма цілком себе виправдовують і дають кращі результати в порівнянні з традиційною методикою.


Висновки

Проведене мною дослідження про значення екскурсії в навчальному процесі показала, що виділені гіпотези повністю підтвердились.

Перша гіпотеза : «Екскурсія як реклама тої або іншої професії.»

Друга гіпотеза : «Екскурсія як підвищення ефективності навчально-виховного процесу.»

Третя гіпотеза : «Проведення екскурсії сприяє розвитку пам`яті, логічного мислення, творчої уяви, ознайомлює учнів з організацією, виробництва, технікою, технологією й основними професіями різних підприємств, організацій.»

Кожна людина може мати багато захоплень, що приносять радість та задоволення. Та все ж найбільше часу приділяється професійній діяльності, оскільки саме вона дає засоби існування, в ній можна ре­алізувати себе як особистість, досягти успіху і постійно вдосконалю­вати свою майстерність.

Світ професій різноманітний, і в ньому для кожного є можливість знайти улюблену професію. Хтось мріє стати видатним спортсменом, а комусь більше подобається конструювання. Є люди, які мріють пра­цювати з технікою на виробництві, а інших захоплює робота, пов'яза­на з природою. Існують сотні різних професій. Непросто вибрати серед них свою.

«Сто доріг - одна твоя» - говорить народна мудрість. Адже кожна професія, як і кожна людина, має свої особливості і ставить певні ви­моги до професійної діяльності. Так, наприклад, щоб стати дизайне­ром, треба мати розвинену фантазію, добре розрізняти кольори, вміти малювати. Столяр повинен бути вправним у роботі з інструментами для обробки деревини, мати хороший окомір. Контролер має бути спостережливим, уважним, принциповим.

І хоча нині дуже рідко люди обирають одну професію на все життя, оскільки дуже швидко відбуваються зміни в сучасному суспільстві, та важливість правильного вибору професії переоцінити важко. І Вибір професії - один із найважливіших і найвідповідальніших кроків у житті людини.

Якщо обирається професія відповідно до власних інтересів, нахилів, здібностей і при цьому враховується стан особистого здоров'я, про­фесійна придатність та можливість працевлаштування (потреби у спеціалістах), то професійна діяльність приноситиме очікувані ре­зультати і допоможе здійснити найзаповітніші мрії.

Екскурсії на підприємство створюють умови для розвитку технічної творчості, уваги, пам`яті, логічного мислення, активізують пізнавальну діяльність і творче ставлення до праці, виховують в учнів працелюбність, культуру праці, бережливість, виховують в учнів почуття поваги до працівників та любові до праці.


Література

1. Антонов, Т.М. Заняття з технічної праці в 6 класі – К.:Знання,2006. – 129с.

2. Батышев, С.Я. Трудова підготовка школярів - К.:Здоров`я, 2007.–240с.

3. Воловиченко, А.И. Совершенствование организации трудового обучения в школьных мастерских // Радянська школа // Науково-методичний журнал. – 2006. - №8. С.–25-29.

4. Коберник О.М. Урок трудового навчання в умовах проектно-технологічної системи // Трудова підготовка в закладах освіти. - 2006. - №1.- С.2-5.

5. Климова К.А. О формировании ответственности у детей. - В кн.: Формирование коллективньїх взаимоотношений у детей старшого школьного возраста. - М.:1998. - 125с.

6. Макаренко А.С. Трудовое воспитание. - М.: Просвещение, 1989. - 246с.

7.Освітні технології: Навч.-метод.посібн./ О.М.Пєхота, А.З.Кіктенко та ін. – К.: А.С.К.,2001. – 256с.

7. Педагогіка / За ред. М.Д. Ярмаченко - К.: Вища школа, 1986. -544с


Додаток

План ­– конспект уроку з трудового навчання

Тема заняття: Догляд за ТВ – 6. Утилізація стружки. Правила безпечної роботи на верстатах

Мета заняття:

1. Навчальна: сформувати знання, вміння та навички догляду за ТВ-6, утилізацією стружки, правил безпечної роботи на верстаті.

2. Виховна: виховувати в учнів культуру праці та бережливе ставлення до технічного обладнання.

3. Розвиваюча: розвивати у школярів спеціальні здібності і технічне мислення; сприяти розвитку технічних вмінь.

4. Профорієнтаційна: формувати в учнів стійкі професійні інтереси та продовжити ознайомлення учнів з професією токаря.

Об’єкти праці: заготовка під болт.

Дидактичні засоби: заготовки, готовий виріб, верстат ТВ-6, штангенциркуль, інструкція правил техніки безпеки.

Обладнання, інструмент та заготовки: заготовки, готовий виріб, верстат ТВ-6, ШЦ-2, різці, заготовка.

Трудові дії, прийоми та операції:

– установка різця;

– установка заготовки;

– точіння циліндричної поверхні;

– зріз фаски;

– вимірювання заготовки;

– відрізання заготовки.

Хід та зміст заняття.

І. Організаційний момент.

1. Вхід учнів до майстерні після дзвоника у спецодязі.

2. Перевірка присутності за журналом.

3. Перевірка підготовки учнів до заняття: зошит, підручник, спецодяг.

4. Призначення чергових за графіком.

5. Організація робочих місць перевіряється візуально.

ІІ. Повторення раніше вивченого матеріалу.

1. Аналіз домашнього завдання.

2. Контрольні запитання для повторення.

б) В чому суть методу повороту верхніх салазок?

в) В чому суть методу зміщення задньої бабки?

г) В чому суть методу конусної лінійки?

д) В чому суть методу комбінації подач?

є) В чому суть методу широкого різця?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

1. Тема: Правила безпечної роботи на ТВ-6. Догляд за ТВ. Утилізація стружки.

2. Догляд за верстатом. Продуктивність і точність верстата залежить від догляду за ним. Токар зобов’язаний систематично чистити верстат від стружки та пилу, регулярно змащувати його. Очистку верстата необхідно проводити по закінченню роботи на ньому. Щіткою змітається стружка, а ганчіркою, змоченою в розчиннику, грязь та залишки засохлого масла. Після очистки верстат змащують.

Особливо велике значення має своєчасне змащування всіх необхідних частин верстата. В корпус коробки швидкостей повинно бути налито достатньо масла. Коробки швидкостей багатьох верстатів мають показчики рівня масла.

Дуже уважно необхідно змащувати підшипники шпінделя верстата. Коробка подач змащується так само як і коробка швидкостей. Хоча б раз у зміну змащуються всі поверхні по яких відбувається ковзання чи тертя.

Техніка безпеки.

Небезпека при роботі:

а) відсутнє (несправне) захисне обладнання;

б) ненадійне закріплення заготовок та ріжучого інструменту;

в) несправності ріжучого інструменту;

г) несправності електрообладнання;

д) безпорядок на робочому місці.

До початку роботи:

а) вірно одягти спецодяг;

б) перевірити наявність і надійність закріплення захисного огородження та заземлення.

в) покласти заготовки і інструменти в певному порядку;

г) надійно закріпити різець та заготовку, що обробляється;

д) перевірити роботу верстата на холостому ходу;

Під час роботи:

а) для запобігання травм забороняється:

– нахиляти голову близько до патрона і ріжучого інструменту

– передавати і приймати деталі через частини, які обертаються;

– опиратися на верстат;

– вимірювати заготовку, частини і збирати стружку з верстата до його повної зупинки;

– охолоджувати ріжучий інструмент або заготовку з допомогою ганчірки;

– вихід з-під різця довгої стружки;

– зупиняти верстат шляхом гальмування патрона рукою;

– відходити від верстата, попередньо не вимкнувши його;

– підтримувати (ловити) рукою заготовку, що відрізається;

б) перед включенням верстата різець потрібно відвести від заготовки;

в) при роботі у центрах необхідно перевірити надійність закріплення задньої бабки;

г) користуватися ключами, що відповідають гайкам і головкам болтів;

д) плавно підводити різець до заготовки;

е) не допускати поперечного перерізу стружки;

Після закінчення роботи:

а) відвести супорт і вимкнути двигун;

б) прибрати стружку з верстата з допомогою щітки;

в) перевірити верстат, привести в порядок інструмент;

г) передати верстат викладачу або навчальному майстру.

IV. Закріплення нового матеріалу.

1. Питання для закріплення.

а) Як потрібно доглядати за верстатом?

б) Яка небезпека при роботі на ТВ-6?

в) Що потрібно зробити до початку роботи?

г) Що не можна робити під час роботи?

д) що потрібно зробити після закінчення роботи?

V. Вступний інструктаж.

1. Тема: Правила безпечної роботи на верстаті

2. Показ і пояснення прийомів виконання дій та операцій:

3. Брак і помилки виникають через неуважність учнів і невірне засвоєння матеріалу.

4. Перевірка вірності засвоєння прийомів та операцій здійснюється візуально.

5. Показуємо зразок кінцевого виробу.

VI. Самостійна робота учнів і інструктаж вчителя.

1. Учні отримують завдання і заготовку.

2. Виконують трудові дії та операції, спираючись на техніку безпеки при роботі на ТВ-6, оголошуючи можливі помилки.

3. Форма організації групова (по 3 учні).

4. Обходи вчителя:

1-й обхід: перевірка вірності організації робочого місця.

2-й обхід: перевірка вірності виконання трудових прийомів.

3-й обхід: перевірка вірності проведення самоконтролю.

5. Прийняття і оцінка робіт.

VII. Заключний інструктаж.

1. Підведення підсумків практичної роботи.

2. Повідомлення оцінок.

3. Відзначення кращих робіт.

4. Аналіз помилок.

5. Характеристика заняття.

6. Домашнє завдання: конспект, підготуватися до контрольної роботи “Металообробка на верстатах”. Повторити параграф 3-4.

VIII. Прибирання робочих місць за 10 хвилин до кінця заняття черговими.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий

Все материалы в разделе "Педагогика"