регистрация / вход

Документний потік з питань сільського господарства

Поняття про документний потік і закономірності його розвитку. Створення інтегрованої системи інформаційно-бібліотечного обслуговування потреб сільського господарства України. Залучення електронних документів на новітніх носіях до бібліотечних фондів.

Зміст

Вступ

Розділ І. Документний потік як системний об’єкт

1.1 Поняття про документний потік

1.2 Закономірності розвитку документного потоку

Розділ ІІ. Документний потік з питань сільського господарства як основа бібліотечно-інформаційного сервісу

2.1 Бібліотечно-інформаційний сервіс – нові форми та методи

2.2 Документний потік з питань сільського господарства для створення інтегрованої системи інформаційно-бібліотечного обслуговування потреб сільського господарства України

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Необхідність усвідомлення сучасних складних процесів, що відбуваються під впливом зростання значення інформації в нашій державі, зумовила збільшення масиву інформації різних напрямів, що спричинило інтерес до проблем у наукових дослідженнях документних потоків різних галузей знань, аналізу галузевих інформаційних потреб, вивчення стану інформаційного забезпечення відповідних галузей знань.

Методики дослідження первинних і вторинних наукових документів, що створюють документні потоки, дають змогу отримати об'єктивну картину наявного стану і розвитку науки в цілому та окремих наукових напрямів. Вивчення потоків науково-технічної інформації дає можливість планувати і керувати розвитком науки, прогнозувати тенденції розвитку науково-інформаційної діяльності та вдосконалювати її [15, 95]. І цей процес має діяти постійно.

Актуальність теми: Сьогодні, ряд вчених займаються дослідженням документних потоків різних галузей. Серед них Ю.М. Столярова, Н.М, Кушнаренко, Г.М. Швецова-Водка, С.Г. Кулешова. Головне завдання їхніх пошукових робіт – виявлення особливостей та закономірностей функціонування документних потоків та масивів як окремих явищ штучно створеної підсистеми документних комунікацій суспільства.

Дослідженнями інформаційних потреб спеціалістів сільськогосподарської галузі та забезпеченням цих фахівців належною інформацією займається В.В. Дерлеменко. Він уперше в національній науці проаналізував історичний розвиток процесу поширення сільськогосподарських знань та надання консультаційно-освітніх послуг. Значною мірою цей процес залежить від розвитку сільськогосподарської бібліографії на території України пов’язаний з іменами О. Чанова, Є. Храпливого та інших видатних учених-агрономів та бібліографів. Праця В. Дерлеменка “Сільськогосподарські інформаційні консультаційно-освітні служби” є вагомим внеском у методологію розбудови Національної системи інформаційних консультаційно-освітніх служб АПК України, завдання створення якої викладені в “Програмі інформатизації агропромислового виробництва на 1996-2000р.р.” та у “Програмі інформатизації АПК на 2000-2005 рр.. і на період до 2010 р.” [19, 153].

Таким чином, тема курсової роботи “Документний потік з питань сільського господарства є актуальною.

Розробленість теми: В кінці 1960-х рр.. розпочалося вивчення двох проблем: бібліографічне забезпечення різних галузей та причини паралельного існування посібників літератури по аналогічній тематиці; дотепність їх використання при обслуговуванні спеціалістів; випадки необхідності заохочення іноземних вторинних видань.

Л.В. Зільбермінц дійшла висновку, що для того, щоб судити про повноту бібліографічних посібників і прийнятих в них принципах відбору матеріалу, потрібно здійснити змістовно-статистичний аналіз потоку літератури відповідної галузі. Так почалося серйозне та багатоаспектне вивчення світового документного потоку. Більшість його результатів знайшли відображення у публікаціях Г.В. Гедримович. Вивчення в кінці 60-х початок 70-х рр.. галузевих документних потоків, а через них особливостей науково-виробничої діяльності спеціалістів пов’язано з іменем Д.Ю.Теплова.

Важливим наступним кроком стало ретельне вивчення інших специфічних рис документного потоку і вплив особливостей розвитку галузей на тематичну, типо-видову та географічну структуру потоку. Д.Ю.Тепловим була обумовлена важливість, а його учнями Т.І.Ключенко та І.С.Хаімовим – можливість вивчення нових повідомлень як реакції спеціалістів на інформаційний дефіцит.

Розпочате в середині 70-х р.р.. під керівництвом Д.Ю. Теплова функціонально-генетичне дослідження документних потоків виявилося надзвичайно продуктивним і багато в чому визначило подальшу долю наукової школи [13, 4].

Мета роботи – довести, що документний потік з питань сільського господарства є основою бібліотечно-інформаційного сервісу.

Щоб досягти мети в ході роботи були поставлені такі завдання :

- розкрити поняття “документний потік”;

- дослідити закономірності розвитку документного потоку;

- охарактеризувати бібліотечно-інформаційний сервіс, нові форми та методи організації;

- довести, що документгий потік з питань сільського господарства є основою бібіліотечно-інформаційного сервісу в країні.

Об’єктом дослідження є документний потік з питань сільського господарства, а предметом – бібліотечно-інформаційний сервіс, де цей потік є основою.

Структура роботи : у відповідності до мети і згідно логічному викладу теми, робота складається з вступу, двохрозділів, висновків, списку використаних джерел. У Розділі І розглядається поняття “документний потік” та розкриваються закономірності розвитку документного потоку. У Розділі ІІ розглянуто документний потік з питань сільського господарства та доведено, що він є основою бібліотечно-інформаційного сервісу. Згідно проведеного дослідження зроблені висновки.


Розділ І. Документний потік як системний об’єкт

1.1 Поняття про документний потік

У документній комунікації у якості засобу комунікації виступає документ – матеріальний (речовий) об’єкт, на (в) котрому соціальна інформація зафіксована, що дозволяє її зберігати, а також передавати у часі і просторі разом з матеріальним носієм [11, 120].

Сукупність документів утворюють документні потоки, масиви, ресурси, фонди.

Документний потік – організована множина документів ( первинних або вторинних), що функціонують (створених, розповсюджених та використаних) у соціальній середі. Він визначається як змінна у часі множина документів, що знаходиться у русі, динаміці та характеризується інтенсивністю, котра виражається кількістю одиниць видань, публікацій, одиниць збереження і т. д. в одиницю часу (місяць, рік) [11, 133].

Поняття “документний потік” введено у практику інформаційної діяльності у 1960-ті роки і довгий час означало сукупність документів, що надходять на вхід будь-якої системи комунікацій (автоматизованої інформаційно-пошукової системи, бібліотеки, книжкового магазину і т.д.). У 1970-80 роки більшість дослідників усвідомлюють, що документний потік це не набір, а тематично пов’язана більшість документів, що функціонують у суспільстві. Його розвиток закономірно обумовлений процесами соціального пізнання навколишнього світу. У зв’язку з цим документний потік визначається як вибіркове відображення в документній формі результатів соціальної діяльності (науково-пізнавальної, практичної, художньої т.д.).

Документний потік постійно поповнюється новими документами, тому є унікальним способом накопичення повідомлень про навколишній світ. Таким чином, систематизуючи документи за змістом, фахівець одночасно класифікує і оцінює процеси соціальної діяльності. Зміни у схемі систематизації документного потоку по темі з часом відображають відповідні зміни у процесах та результатах пізнання навколишнього світу. Процеси накопичення відбуваються у потоці не автоматично, а вибірково:

- частина документів дублюється за змістом (передрук, компіляції, різні жанри розповсюдження відомостей);

- багато елементів застарівають повністю з часом за змістом, переходять в розряд фактичних даних, для істориків науки, а відомості з них не потрапляють у нові документи, т.ч. приймають участь у накопиченні;

- накопичення відбувається не тільки у формі нових “порцій” відомостей, але й у виді спеціалізованих для цього елементів потоку (довідники, узагальнюючі праці і т. д.);

Фахівець повинен знати закономірності поповнення, дублювання, накопичення, старіння документів у потоці певної тематики, раціонально використовувати їх у процесі бібліографування потоку.

Документний потік не має елементів, котрі були б ізольовані, непов’язані з іншими документами по тематиці, мові, виду видання та іншим ознакам. Взаємозв’язок елементів дозволяє характеризувати його як цілісне функціонально значиме явище для суспільства. Свідченням його цілісності є тривалість існування потоку у часі – декілька тисячоліть, з постійно зростаючою функціональною роллю у житті суспільства.

Як і будь-якій, довго існуючій системі, документному потоку притаманна власна структура і внутрішні закономірності ( тенденції росту його об’єму, старіння документів у ньому, розвиток структури і т. д.).

Завдяки тотожності відображення результатів соціальної діяльності, документний потік є специфічним засобом пізнання світу [5, 8].

Документний потік, відображаючи результати науково-практичної діяльності в суспільстві, моделює її розвиток з певним ступенем подібності. Спосіб існування документного потоку — рухомість: безперервне поповнення семантично новими елементами, структурні перетворення, постійне використання суспільством. Динамізм документного потоку і викликав до життя ретроспективні бібліографічні посібники з хронологічно триваючим обліком літератури, а потім і поточну бібліографічну інформацію, що з більшим ступенем подібності моделює розвиток документного потоку в самих різних зрізах. Таким чином, центри поточної інформації здійснюють бібліографічний моніторинг — безперервне спостереження і моделювання документного потоку [5, 98].

Для того, щоб забезпечити якість бібліографічної моделі потоку — вірогідність, повноту, точність, збільшити її прогностичні можливості, спеціалісту необхідні дані не епізодичних кількісних досліджень потоку документів, а статистичний моніторинг профільного документного потоку - безперервне і багатоаспектне статистичне спостереження за його розвитком.

Дані статистичного моніторингу показують спеціалісту поточні зміни в структурах потоку, ореолі розсіювання і дозволяють оперативно реагувати на них. Статистичні показники — найбільш «згорнута» форма фіксації зведень про потік документів. Постійно аналізуючи їх, фахівець виробляє вже концептуальне знання про стан і тенденції розвитку мікропотоку документів, зв'язує його зі змінами у відповідній науково-практичній діяльності, вчиться прогнозувати її по аномальних статистичних показниках [5, 99].

1.2 Закономірності розвитку документного потоку

Рухомість — є спосіб існування документного потоку. Він постійно змінює свій кількісний обсяг, темпи росту, типи, види і жанри вхідних елементів, матеріальні носії. Кожен новий документ, що входить у потік, змінює його семантичну (змістовну) структуру, значимість і ціннісні властивості всіх попередніх по темі документів. Змінюються і такі характеристики як інтенсивність використання елементів потоку у суспільстві, темпи старіння документів в ньому, ступінь тематичної, просторової, мовної, авторської концентрації елементів потоку і т.д. Власне кажучи для потоку немає стабільних характеристик. Щодо незмінної залишається лише його функціональна роль у житті суспільства як основного засобу збереження, накопичення і передачі відомостей про навколишній світ у часі і просторі.

Перший з них багатий по характеру відомостей, традиційний, обов'язковий, але, по-перше, вимагає багаторічної роботи з певним мікропотоком документів; по-друге, отримане «досвідчене» знання про потік документів практично не піддається формалізації, тому залишається індивідуальним, не накопичуваним. Як правило, таке знання складається з різноманітних відомостей про конкретні книги даного потоку, тобто воно фактографично не узагальнюється, ним важко скористатися іншим фахівцям.

Другий підхід — функціонально-кількісне спеціально започатковане дослідження мікропотоку документів — немає поки що широкого розповсюдження в інформаційному середовищі. Дослідження достатньо трудомістке: для виявлення та багатоаспектного аналізу мікропотоку з річним об’ємом 1000—1500 документів у середньому необхідно приблизно 330—350 годин. Це породжує багато проблем. Але є й переваги.

Основні переваги досліджень потоку:

1. Протягом двох місяців фахівець одержує відомості про тематичну структуру мікропотоку документів документів, актуальні тематичні напрями його розвитку, склад потоку згідно видів, авторську, видавничу структуру потоку. Такий набір відомостей може накопичуватися при традиційному його вивченні за 5—7 років.

2. Ці дані про потік в основному формалізовані — отримані у вигляді словника основних предметних рубрик, набору кількісних показників, переліків різновидів документів, видавництв, журналів, авторів і колективів, що беруть участь у формуванні мікропотоку. Тому вони можуть обговорюватися фахівцями, передаватися наступним поколінням фахівців, накопичуватися для планомірного спостереження за розвитком мікропотоку.

3. На основі даних про мікропотік документів можуть здійснюватися:

- планування інформаційного забезпечення з врахуванням річного і накопиченого об’єму потоку, документів по темі і можливостей його бібліографічного освоєння;

- розподіл обов'язків між співробітниками інформаційної установи, відділу в залежності від об’єму мікропотоку документів, що обробляється;

- виявлення актуальної тематики для форм випереджаючого інформування;

- бібліографічне забезпечення комплектування фонду інформаційної установи по конкретним темам; видавництвам і організаціям, що займаються видавництвом; журналах; творчих колективах; авторах; серійних виданнях і т.п.;

- удосконалення технологічних процесів і методик формування ДПА (наприклад, процесу аналітичного розпису найбільш важливих журналів, методики відбору публікацій для тематичної картотеки, предметизації матеріалів у ній і т.д.).

У залежності від поставленої мети вивчається певна складова частина документного потоку певної тематики: мікропотік документів галузі знання; вузькогалузевий мікропотік; проблемно-тематичний мікропотік; мікропотік документів визначеного типу, виду, жанру в рамках галузі або теми.

При функціонально-кількісному аналізі мікропотоків документів за основну одиницю виміру приймають документ — книгу, статтю з журналу, газети, збірника, тобто такий семантичний текст, що може одержати самостійний бібліографічний опис у потоці і раціонально аналізувати річний потік документів з теми, але можливі і вибірки з нього.

Основна методична вимога — повнота виявлення мікропотоку в хронологічних і тематичних границях. При виборі методів і методик дослідження потоку основними чинниками служать мета, завдання вивчення мікропотоку, сфера використання і характер необхідних повідомлень про потік, можливість його здійснення (трудові витрати, наявність необхідної документної бази, кваліфікація виконавців).

Використовують різніметоди вивчення ДП: історико-генетичні, книгознавчі методи дозволяють характеризувати походження і розвиток основної частини потоку (тип, вид, жанр публікацій, тематичний мікропотік, потік літератури певного видавництва).

Типологічні методи дають можливість співвіднести документ по його формалізованих ознаках з визначеним типом літератури, видом або жанром публікації. Спеціаліст обирає для дослідження загальноприйняту в області книгознавства або журналістики (для газетно-журнальних жанрів) типізацію документів, але завжди змушений вводити додаткові ознаки «упізнання» різновиду документів. Наприклад, ознака серії, видавництва, тиражу, якщо документ не ідентифікується по відомих ознаках, то він фіксується в графі «не визначене».

Класифікаційні методи (систематизація, предметизація, дескрипторизація, кластеризація, фасетизація) служать для виявлення тематично однорідного мікропотоку і його внутрішнього поділу на предметно відособлені складові частини при вивченні тематичної структури потоку.

Статистичні (кількісні) методи дозволяють виміряти в потоці частоту появи документів з будь-якою ознакою, наприклад, кількість книг видавництва «Знання» у річному потоці галузевої літератури. Вимір здійснюється в абсолютних цифрах, а для наочного представлення і співвідношення результатів може бути виражене у відсотковому відношенні. Наступна статистична обробка даних про потік може бути досить різнохарактерною — апроксимація кривих, факторний аналіз, вирахування комплексних показників і т.д.

Семантико-лінгвістичні методи — засновані на різних методиках змістовного аналізу відомостей про документи і їхніх текстів. Контент-аналіз заснований на аналізі частоти вживання у назві або тексті документа визначених термінів і словосполучень. Близький йому кластерний аналіз, при якому виділяються ключові слова по силі зв'язку між ними (частота зустрічальності) об’єднуються в родинні кластери або предметні рубрики.

Бібліографічний аналіз документів побудований на вивченні формальних, змістовних і функціональних (ціннісних) ознак документів. Дозволяє виявити роль і місце документа (або однорідної їхньої сукупності) у мікропотоці, їхні ціннісні властивості, дати змістовну інтерпретацію (пояснення) отриманим статистичним показникам.

При змістовному описі результатів дослідження можуть бути використані додатково такі методи, як експертна оцінка, опитування читачів. Цікаві нові прогнозно-аналітичні методи — «ярмарок ідей», метод «мозкової атаки», «дерево цілей» та ін. Усі проведені дослідження документного потоку побудовані на вже підтвердженій гіпотезі: кожен тематично однорідний мікропотік має особливості структури, внутрішні закономірності розвитку і використання у суспільстві [5, 12].

Вивчення потоків науково-технічної інформації дає можливість планувати і керувати розвитком науки, прогнозувати тенденції розвитку науково-інформаційної діяльності та вдосконалювати її. Під час дослідження документного потоку застосовують кілька видів аналізу:

Кількісний аналіз враховує такі параметри, як чисельність первинних документів та інформаційних видань, їхні обсяги, показники розпорошення і застарівання, кількість авторів, частоту цитування та кількість запитів користувачів. Проводячи цей вид аналізу, доцільно охоплювати галузі науки, окремі наукові напрями, проблеми, країни, знаходити взаємозв'язок усіх параметрів і визначати динаміку процесу.

Якісний аналіз базується на вивченні змісту документів, визначенні цінності, достовірності й повноти інформації, що стосується ідей, методів дослідження, фізичних принципів, конструктивних рішень, техніко-економічних та експлуатаційних характеристик виробів, економічних, маркетингових факторів тощо.

Аналіз інформаційних зв'язків передбачає виявлення взаємозв'язку між окремими науковими дисциплінами (напрямами), країнами, школами, колективами, вченими, інтенсивності цих зв'язків, каналів передачі інформації, зміну зв'язків у часі й просторі. Одним із найефективніших методів аналізу інформаційних зв'язків є аналіз мереж цитування, що дає змогу визначити відносну цінність виконаних досліджень, тобто ступінь зацікавленості в них суспільства та науковців.

Аналіз структури документного потоку спрямований на виявлення видової структури документів (зміни співвідношення між різними видами й типами документів), характеру видань (теоретичні, прикладні, експериментальні роботи, співвідношення між ними, а також фактів, методів, концепцій, що дає змогу дослідити стадії розвитку певного наукового напряму [12, 96].

Розділ ІІ. Документний потік з питань сільського господарства як основа бібліотечно-інформаційного сервісу

2.1 Бібліотечно-інформаційний сервіс – нові форми та методи

Входження в бібліотечну практику інформаційних технологій ставить на порядок денний проблему впровадження нових форм і методів у роботу традиційних бібліотек, а також перегляд існуючих підходів до її ролі і статусу в умовах переходу до інформаційного суспільства. Першочерговим при цьому є вирішення комплексу завдань, пов'язаних з розвитком і трансформацією інформаційного сервісу бібліотек [16, 38].

Для реалізації інформаційної функції та задоволення інформаційних потреб своїх користувачів бібліотеки здійснюють інформаційне обслуговування.

Інформаційне обслуговування (або інформаційний сервіс) включає операції пошуку, збору, аналітико-синтетичної переробки, оформлення та розповсюдження інформації, які виконують професійні інформаційні працівники з метою підвищення ефективності творчої діяльності фахівців. До них відносяться: формування інформаційних масивів, створення інформаційно-пошукових систем, підготовка різноманітних бібліографічних покажчиків, фактографічних довідок, створення рефератів і оглядів та багато іншого [3, 112].

В практику інформаційного обслуговування цих установ все активніше впроваджуються нові форми та методи. Кабінети правової та ділової інформації, з наданням різноманітних фактографічних довідок, електронні каталоги, бази даних, бібліотечні сайти, інформаційні ресурси на компакт-дисках, замовлення й отримання документів у онлайновому режимі стають реаліями діяльності бібліотек.

Одним з найактуальніших напрямів розвитку інформаційного сервісу є залучення до фондів бібліотек документів на новітніх носіях інформації. Електронні документи поки, що, складають не значку частину бібліотечних фондів, але вони постійно зростають. І тому так важливо своєчасно організувати комплектування фондів бібліотек саме такими документами.

Важливою тенденцією розвитку сучасних бібліотечно-інформаційних систем є повноцінне представлення каталога свого фонду та забезпечення повномасштабного обслуговування, тобто реалізація онлайнового пошуку, замовлення літератури та отримання необхідних публікацій в електронному вигляді. Але бібліотеки повинні не тільки відобразити й розкрити свої фонди для читачів, а й допомогти знайти відсутні в них матеріали, що є в інших сховищах, і шляхом використання можливостей служб електронної доставки документів наблизити до своїх читачів фонди найбільших бібліотек світу.

Сьогодні бібліотека вже не повинна обов'язково мати конкретні документи в своєму фонді, достатньо володіти інформацією про місцезнаходження потрібного видання та мати можливість замовити й отримати відповідну копію документа. В такому разі довідковий апарат бібліотеки стає ключем до взаємовикористання документної інформації і відповідно одним з механізмів підтримки єдиного інформаційного простору.

Однак не тільки бібліографічне інформування є принципово важливим у діяльності бібліотек. Останнім часом бібліотеки все активніше приступають до створення й інших видів вторинної інформації - реферативної, оглядової, фактографічної. Адже саме в бібліотеках створено найоптимальніші умови для цього - найбільш повне зібрання документів та кваліфіковані фахівці, які знаються на основах аналітико-синтетичної обробки інформації.

Одною з перших розпочала роботи в цьому напрямі Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського (НБУВ), яка 1998 р. спільно з Інститутом проблем реєстрації інформації НАН України (ІПРІ) приступила до створення системи реферування української наукової літератури. На основі впровадження конвеєрної технології одноразової обробки всього потоку вітчизняної друкованоїпродукції започатковано створення інформаційного продукту - загальнодержавної реферативної бази даних "Україніка наукова" - спрямованого, в першу чергу, на задоволення потреб науковців і фахівців [ 17, 68].

Ця база даних створюється на основі використання вже існуючих бібліографічних записів, включених до електронного каталога бібліотеки. Реферативна служба опрацьовує найбільш цінні та важливі наукові праці українських вчених (монографії, збірники наукових праць, довідники, підручники тощо), що надійшли до Бібліотеки, і доповнює рефератами вже існуючу бібліографічну інформацію. Враховуючи, що в НБУВ майже вичерпно комплектується вітчизняною літературою, можна говорити про створення найбільш повного багатогалузевого інформаційного масиву українських наукових видань. Крім того, реферативна база даних поповнюється за рахунок розпису статей із наукових серіальних видань (журналів, збірників наукових праць і конференцій, продовжуваних видань наукових установ та вищих навчальних закладів).

Для подальшого розгортання робіт передбачається розширити перелік видань, і які підлягають реферуванню, враховуючи, що значна частина наукових праць вітчизняних учених і фахівців, надрукованих у відомчих і регіональних продовжуваних виданнях, у більшості випадків не доступна для широкого загалу науковців. Відобразити їх зміст у єдиній інформаційній системі, повідомити про їх існування і, таким чином, наблизити до користувачів - завдання сучасних бібліотек. На сьогодні з-поміж 1000 наукових серіальних видань, що виходять в Україні, аналітично описано у бібліографічних покажчиках Книжкової палати України приблизно 200 видань, у бібліографічній базі даних "Електронний кататог" Українського інституту науково-технічної та економічної інформації (УкрІНТЕІ) - 100-150 журналів і 250 видань реферуються відповідними службами НБУВ та ІПРІ.

Формування єдиного реферативного інформаційного продукту має ще один і дуже важливий аспект. На основі реферативної бази даних "Україніка наукова" стало можливим створення наукової електронної бібліотеки. Ці роботи розпочались у НБУВ в 1999 р. на основі впровадження інтегрованої технології опрацювання інформації, що передбачає одноразову обробку документів зі створенням бібліографічної інформації в електронному вигляді, доповнення її рефератами в Службі реферування та гіперпосиланнями на наявні електронні копії наукових видань. Все це дає можливість запропонувати вітчизняним вченим інформаційний продукт підвищеної якості, використання якого дозволяє отримувати не тільки бібліографічну інформацію про існування того чи іншого документа, а й можливість більш детально ознайомитися з його змістом у реферативній базі даних, а в деяких випадках отримати й повну електронну версію документа на своє робоче місце.

Подальше розгортання цих робіт можливо лише за умов консолідації діяльності бібліотек і всіх суб'єктів документної сфери суспільства. На сучасному етапі лише створений спільними зусиллями інформаційний продукт у змозі забезпечити вичерпну повноту і якість інформування.

Корпоратизація на сьогодні є однією з найважливіших тенденцій бібліотечно-інформаційного обслуговування. Бібліотеки об'єднуються задля створення систем корпоративної каталогізації. Такі системи дозволяють скорочувати витрати на каталогізацію, забезпечувати у інформаційну та лінгвістичну сумісність електронних каталогів і баз даних, досягати високої якості бібліографічного та аналітичного опису, а також забезпечують покращання обслуговування користувачів через системи МБА та ЕДД. Широкого поширення набувають корпоративні бібліотечно-інформаційні системи, що представляють собою добровільні об'єднання незалежних в адміністративному й економічному відношеннях бібліотек одного міста, області тощо для спільного вирішення бібліотечно-інформаційних завдань – створення інформаційних ресурсів загального використання корпорації та забезпечення ефективного відкритого доступу до них через Інтернет. Прикладами таких корпоративних систем можуть бути: вже названа раніше загальнодержавна реферативна база даних “Україніка наукова”, яка створюється спільними зусиллями НБУВ, ІПРІ, а також за участі ряду редакцій українських наукових видань; "Електронний каталог" УкрІНТЕІ, що формується на основі розподіленого введення інформації в локальні бази даних регіональних центрів інформації та її інтегрування в базу колективного; використання (щоправда, поки цей каталог не доступний масовому користувачеві через Інтернет). Прикладами інших видів міжрегіональних об'єднань бібліотек, що були створені останнім часом, можуть слугувати асоціації бібліотек і організацій по електронній доставці документів, а також об'єднання бібліотек з аналітичного розпису статей.

Все активніше працюють бібліотеки з Інтернет, надаючи своїм читачам Інтернет-послуги, а також використовуючи його у своїй професійній діяльності, роблячи інформаційний сервіс більш насиченим і різноманітним. Іноді Інтернет подають як найбільшу бібліотеку в історії людства. І хоча зібрання текстів у глобальній комп'ютерній мережі навряд чи можливо назвати бібліотеками, вони наглядно ілюструють процес переміщення інформаційних потоків у електронний простір. При цьому Всесвітню мережу можна подати і як найбільш заплутану бібліотеку із тих, що коли-небудь існували. Сотні та тисячі каталогів, пошукових і метапошукових машин обіцяють користувачам знайти саме ті веб-ресурси, які він шукає. Але лише деякі з них дійсно надають корисну інформацію.

Інтернет, який є, по суті, віртуальною бібліотекою та інформаційним агентством, відкриває великі перспективи для традиційних бібліотек. Створення бібліотечних серверів та розміщення в мережі унікальних бібліотечно-інформаційних ресурсів і послуг надають світовому співтовариству такий сервіс, як доступ до електронних каталогів бібліотек, електронна доставка документів тощо.

Іншою, не менш важливою, тенденцією у використанні Інтернет бібліотеками є надання інформаційних ресурсів інших установ своїм користувачам. Доступ до Інтернет розширює довідково-бібліографічний апарат бібліотек — його складовими частинами стають всі наявні в мережі бібліографічні, довідкові, енциклопедичні видання, в т.ч. електронні каталоги найбільших бібліотек, бібліографічні БД, авторитетні енциклопедії, словники і довідники. Бібліотеки можуть зекономити час своїх користувачів, який вони витрачають на пошук необхідної інформації, і рекомендувати найбільш популярні та якісні довідкові, фактографічні й інформаційні сайти Всесвітньої мережі. Прикладом реалізації такого підходу є Веб-сайт НБУВ. Його складові - це власні інформаційні ресурси, що складаються з бібліографічної, реферативної і повнотекстової інформації, а також гіперпосилання на споріднені джерела інформації в Інтернет (Веб-сайти бібліотек України та світу, найбільші електронні бібліотеки, онлайнову періодику, енциклопедії, довідники, словники). При цьому збільшується роль змістовної роботи з мережевими джерелами - актуалізація переліку довідкових матеріалів на сервері бібліотеки, консультування читачів, інформаційна підтримка читачів через сайт бібліотеки.

Таким чином, головними напрямками розширення інформаційного сервісу бібліотек мають стати:

- комплектування бібліотек усіма джерелами інформації на електронних носіях і формування фондів електронних документів;

- створення нових видів інформаційних продуктів і послуг (реферативних, фактографічних, оглядових, прогнозно-аналітичних баз даних з розвиненим пошуковим апаратом, зокрема, з використанням гіпертекстових систем), переорієнтування на формування інформаційних продуктів переважно в електронному вигляді;

- кооперація зусиль бібліотек і усіх суб'єктів документно-комунікаційної сфери для створення інформаційних продуктів високої якості;

- залучення до обслуговування читачів бібліотек інформаційних ресурсів Інтернет, створення навігаційних систем для полегшення пошуку інформації в різноманітних базах даних;

- розвиток служб електронної доставки документів, що мають стати ключем до взаємовикористання документної інформації і, відповідно, одним з механізмів підтримки єдиного інформаційного простору [16, 42.].

2.2 Документний потік з питань сільського господарства для створення інтегрованої системи інформаційно-бібліотечного обслуговування потреб сільського господарства України

Мережа сільськогосподарських бібліотек являє собою систему, яка складається з досить автономних підсистем - 274 бібліотечних закладів.

Державна наукова сільськогосподарська бібліотека (ДНСГБ) УААН є науково-методичним центром для цих установ, серед яких: бібліотеки 73 науково-дослідних інститутів і 65 державних науково-дослідних станцій Української академії аграрних наук та 135 бібліотек вищих навчальних закладів І - IV рівнів акредитації Міністерства аграрної політики України. Разом вони обслуговують понад 500 тис. урядовців, політиків, науковців, фахівців, фермерів та інших землекористувачів і землевласників, бізнесменів, а також професорсько-викладацький склад закладів освіти та осіб, що в них навчаються. Книжкові колекції зазначених бібліотек налічують близько 19 млн. облікових одиниць. З них користувачі щорічно одержують понад 20 млн. видань. Тільки ДНСГБ УААН, яка має статус науково-дослідної установи і де працює 100 працівників, серед яких 5 докторів, 9 кандидатів наук і 30 наукових співробітників, щорічно обслуговує близько 13 тис. читачів, видаючи їм зі свого унікального мільйонного фонду друкованої продукції близько ЗО тис назв книг, газет і журналів.

Як науково-дослідна установа бібліотека видає "Бюлетень ДНСГБ УААН", реферативний журнал "Агропромисловий комплекс України", серію біобібліографічних покажчиків "Академіки Української академії аграрних наук" та історико-бібліографічну серію монографій та інших наукових публікацій “Аграрна наука України в особах, документах, бібліографії”.

У той же час, функціонуюча в Україні система бібліотечного обслуговування працівників аграрної сфери та сільського населення морально і фізично застаріла, оскільки не приділяє достатньо уваги створенню бібліотек нового покоління, власних електронних інформаційних ресурсів і постійному виходу до світового інформаційного простору. Все це призвело до того, що в умовах ринку така система вже неспроможна задовольнити швидко зростаючі потреби користувачів, зацікавлених у своєчасному одержанні вичерпної інформації з вирішуваних питань, або про джерела, в яких вона міститься.

Світовий досвід свідчить, що добре налагоджена діяльність сільськогосподарських бібліотек є одним з основних чинників підвищення ефективності аграрної науки, сільськогосподарського виробництва і бізнесової діяльності.

У цьому зв'язку виняткового значення набуває створення в Україні інтегрованої у світовий простір електронної системи інформаційно-бібліотечного обслуговування сільського господарства нового покоління.

Постановою Президії Української академії аграрних наук "Про виконання Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо розвитку бібліотек України" від 26 квітня 2001 р. пріоритетним напрямом розвитку визначено створення на базі ДНСГБ УААН електронного корпоративного каталога (ЕКК) сільськогосподарських бібліотек країни, а далі й віртуальної (цифрової") сільськогосподарської бібліотеки.

Для забезпечення умов ефективного функціонування ДНСГБ УААН та мережі сільськогосподарських бібліотек, насамперед, головних бібліотек - методичних центрів об'єднань, необхідно створити і постійно розвивати сучасне комп'ютеризоване інформаційне середовище, максимально спрямоване на високопродуктивну наукову діяльність і прискорене використання досягнень науково-технічного прогресу в усіх галузях АПВ. З цією метою інформаційні ресурси мережі сільськогосподарських бібліотек мають стати єдиним фондом - складовою частиною Національного інформаційного ресурсу. На ДНСГБ УААН покладається функція методичного забезпечення та координації його формування та використання.

Основу функціонування документних потоків сільськогосподарських бібліотек нового покоління, окрім книг, газет і журналів має становити сукупність спеціалізованих бібліографічних реферативних і повнотекстових баз даних, баз знань, ринкової та фактографічної інформації, дорадчих та експертних систем тощо, які створюються власними силами на рівні світових стандартів, або купуються на вітчизняному та світовому ринках інформаційних продуктів. Для ефективного формування та використання таких документних потоків необхідно мати надійні телекомунікації та розвивати науковий маркетинг (видавнича діяльність, семінари, виставки, реклама тощо).

ДНСГБ УААН формує власні спеціалізовані довідково-бібліографічні фонди документів як на традиційних (паперових), так і на комп'ютерних носіях, залучаючи, в разі потреби, інформаційний потенціал інших бібліотек та інформаційних установ світу; здійснює якісне довідково-інформаційне та інформаційно-бібліографічне обслуговування урядовців, науковців, фахівців і товаровиробників аграрної сфери в Україні та за її межами, забезпечуючи розповсюдження досягнень науки, техніки і передового досвіду з усіх напрямів діяльності науково-дослідних установ УААН, навчальних закладів Мінагрополітики України та інших відомств і організацій, причетних до збирання, зберігання та розповсюдження сільськогосподарської науково-технічної інформації.

Інформаційно-довідкове та інформаційно-бібліографічне обслуговування науковців й інших користувачів має полягати у задоволенні інформаційних потреб і запитів споживачів бібліографічної та іншої інформації з метою:

- підвищення інтенсивності та якості наукових досліджень, скорочення термінів і зменшення вартості проектно-конструкторських розробок;

- швидкого впровадження сучасних технологій та наукової продукції у виробництво;

- підтримання реформування сільського господарства та ринкових механізмів економіки.

ДНСГБ УААН та головні бібліотеки об'єднань сільськогосподарських бібліотек з їх мережами мають активно сприяти ефективному розвитку аграрної науки та агропромислового виробництва, надаючи користувачам достовірну, своєчасну, пертинентно-релевантну інформацію на основі:

- систематизації опублікованих результатів наукових досліджень, передового вітчизняного і зарубіжного досвіду з різних напрямів (галузей) аграрної науки та виробництва;

- формування, ведення й використання усіх видів баз даних і знань галузевих установ, які нагромаджують сільськогосподарську інформацію;

- організації надання інформаційно-бібліотечних послуг у співпраці з різноманітними установами та організаціями, в т.ч. добровільними об'єднаннями громадян, що розповсюджують сільськогосподарську науково-технічну інформацію;

- налагодження видавничої діяльності;

- пропаганди і впровадження досягнень науки та передового досвіду шляхом організації індивідуальної і масової роботи з читачами.

Для вирішення цих завдань на ДНСГБ УААН та головні бібліотеки покладаються всі основні функції і серед них такі:

- комплектування довідково-інформаційного фонду аграрної науки і виробництва всіма необхідними первинними та вторинними документами на традиційних (паперових) та електронних (комп'ютерних) носіях, що містять інформацію про наукові звіти, рукописи і публікації, книги, періодичні видання, проекти, нормативно-довідкові, статистичні та інші матеріали, огляди, тези наукових конференцій і симпозіумів, патентно-ліцензійні та юридично-правові документи з необхідними відомостями за профілем науково-дослідних установ і навчальних закладів;

- інтелектуальну фахову обробку документів з метою відбору їх до локальних і розподілених повнотекстових баз даних та знань, формування масиву вторинних документів інформаційно-пошукового призначення - бібліографічних описів, рефератів, словників-термінів, тезаурусів;

- активну пропаганду та розповсюдження науково-технічної інформації про досягнення світової науки і практики на основі систематичного вивчення запитів учених-аграріїв, сільськогосподарських товаровиробників і науково-дослідних установ галузі на науково-технічні, технологічні й організаційно-економічні нововведення, що можуть забезпечити високі врожаї та показники тваринництва і переробної промисловості, темпи науково- технічного прогресу в агропромисловому виробництві;

- організацію роботи з міжнародної стандартизації термінології і підготовки документів з метою створення умов для ефективного здійснення аналітичної діяльності, обміну бібліографічною інформацією як в Україні, так і за її межами;

- використання електронно-обчислювальних машин та інших технічних засобів для створення пошукових образів документів, ведення баз (банків) даних та знань, в т,ч. корпоративного електронного каталога, пошуку і розповсюдження даних і знань, підготовки відповідей на інформаційні запити та автоматизованих видань реферативних і бібліографічних покажчиків, розвитку комп'ютерних мереж обробки й обміну інформацією, а також налагодження двосторонніх зв'язків з інформаційними центрами та окремими користувачами;

- надання методичної і практичної допомоги сільськогосподарським бібліотекам, а також головним бібліотекам об'єднань, Регіональним центрам наукового забезпечення АПВ та іншим інформаційним консультаційно-освітнім службам з питань організації інформаційної роботи та її комп'ютеризації;

- тиражування інформаційних джерел з метою їх розповсюдження, технічне обслуговування поліграфічних та інших засобів розмноження інформаційних матеріалів.

Електронний зведений корпоративний каталог (ЕКК) сільськогосподарських бібліотек України є складною системою, що містить велику кількість окремих елементів - електронних каталогів усіх бібліотек України мережі УААН та бібліотек інших систем і відомств, що здійснюють збирання, зберігання та розповсюдження сільськогосподарської літератури. Електронні каталоги бібліотечно-інформаційних установ повинні мати ідентичну побудову і спільне програмне забезпечення, яким, з огляду на поширеність і простоту освоєння та використання, обрано ІРБІС - інтегровану систему для інформаційно-бібліотечних ресурсів. Робота по створенню зведеного ЕКК має здійснюватись у такий спосіб:

1.Кожна з бібліотек-учасниць створює власний електронний каталог і вміщує його на Web-sites установи, до якої вона належить у рубриці "Бібліотека". Це дозволить кожній бібліотечній установі звірити або запозичити пошуковий образ документів (описи) та проставити коди бібліотек, де є ідентичний документ.

2.Всі Web-sites повинні мати links, що допоможе розшукати книги, яких немає у бібліотеці даної установи.

3.Організаційну роль виконує ДНСГБ УААН, яка має найбільший фонд, підготовлених фахівців з організації і ведення електронного каталога, сучасну комп'ютерну техніку.

4. Звернення до ЕКК кожної бібліотеки відслідковуватимуть лічильники на їх сайті.

Таке формування та використання документного потоку з питань сільського господарства в країні дасть можливість забезпечення:

- сприяння сільськогосподарським товаровиробникам та сільському населенню у задоволенні інформаційних потреб для вирішення поточних проблем розвитку сільськогосподарської галузі;

- доступу урядовців, науковців і фахівців до національних та світових інформаційних ресурсів;

- глобального обліку і розповсюдження бібліографічної сільськогосподарської інформації;

- формування механізму зворотного зв’язку з користувачами для розробки ефективних заходів щодо вдосконалення їх обслуговування;

- прибутковості (у перспективі) господарської діяльності сільськогосподарських товаровиробників, розвитку альтернативного сільського господарства, інформаційного забезпечення сталого розвитку галузі, появи нових робочих місць та зростання доходів населення [1, 15].

Висновки

Вівши дослідження можна зробити наступні висновки:

Сукупність документів утворюють документні потоки, масиви, ресурси, фонди.

Документний потік – організована множина документів ( первинних або вторинних), що функціонують (створених, розповсюджених та використаних) у соціальній середі. Він визначається як змінна у часі множина документів, що знаходиться у русі, динаміці та характеризується інтенсивністю, котра виражається кількістю одиниць видань, публікацій, одиниць збереження і т. д. в одиницю часу (місяць, рік).

Документний потік постійно поповнюється новими документами, тому є унікальним способом накопичення повідомлень про навколишній світ.

Фахівець повинен знати закономірності поповнення, дублювання, накопичення, старіння документів у потоці певної тематики, раціонально використовувати їх у процесі бібліографування потоку

Документний потік не має елементів, котрі були б ізольовані, непов’язані з іншими документами по тематиці, мові, виду видання та іншим ознакам. Взаємозв’язок елементів дозволяє характеризувати його як цілісне функціонально значиме явище для суспільства.

Спосіб існування документного потоку — рухомість: безперервне поповнення семантично новими елементами, структурні перетворення, постійне використання суспільством. Динамізм документного потоку і викликав до життя ретроспективні бібліографічні посібники з хронологічно триваючим обліком літератури, а потім і поточну бібліографічну інформацію, що з більшим ступенем подібності моделює розвиток документного потоку в самих різних зрізах.

Таким чином, центри поточної інформації здійснюють бібліографічний моніторинг — безперервне спостереження і моделювання документного потоку.

Дані статистичного моніторингу показують спеціалісту поточні зміни в структурах потоку, ореолі розсіювання і дозволяють оперативно реагувати на них.

Рухомість — є спосіб існування документного потоку.

Збір відомостей про документний потік може здійснюватися двома способами: емпіричним нагромадженням індивідуального знання у фахівців в процесі професійної діяльності; на основі спеціально розпочатих досліджень потоку для виявлення певного набору відомостей про нього.

У залежності від поставленої мети вивчається певна складова частина документного потоку певної тематики:

При функціонально-кількісному аналізі мікропотоків документів за основну одиницю виміру приймають документ — книгу, статтю з журналу, газети, збірника, тобто такий семантичний текст, що може одержати самостійний бібліографічний опис у потоці і раціонально аналізувати річний потік документів з теми.

Використовують різніметоди вивчення ДП: історико-генетичні, книгознавчі методи дозволяють характеризувати походження і розвиток основної частини потоку (тип, вид, жанр публікацій, тематичний мікропотік, потік літератури певного видавництва).

Вивчення потоків науково-технічної інформації дає можливість планувати і керувати розвитком науки, прогнозувати тенденції розвитку науково-інформаційної діяльності та вдосконалювати її. Під час дослідження документного потоку застосовують кілька видів аналізу: кількісний аналіз, якісний аналіз, аналіз інформаційних зв'язків, аналіз структури документного потоку.

Для реалізації інформаційної функції та задоволення інформаційних потреб своїх користувачів бібліотеки здійснюють інформаційне обслуговування.

Інформаційне обслуговування (або інформаційний сервіс) включає операції пошуку, збору, аналітико-синтетичної переробки, оформлення та розповсюдження інформації, які виконують професійні інформаційні працівники з метою підвищення ефективності творчої діяльності фахівців. До них відносяться: формування інформаційних масивів, створення інформаційно-пошукових систем, підготовка різноманітних бібліографічних покажчиків, фактографічних довідок, створення рефератів і оглядів та багато іншого.

В практику інформаційного обслуговування цих установ все активніше впроваджуються нові форми та методи. Кабінети правової та ділової інформації, з наданням різноманітних фактографічних довідок, електронні каталоги, бази даних, бібліотечні сайти, інформаційні ресурси на компакт-дисках, замовлення й отримання документів у онлайновому режимі стають реаліями діяльності бібліотек.

Одним з найактуальніших напрямів розвитку інформаційного сервісу є залучення до фондів бібліотек документів на новітніх носіях інформації. Однак не тільки бібліографічне інформування є принципово важливим у діяльності бібліотек. Останнім часом бібліотеки все активніше приступають до створення й інших видів вторинної інформації - реферативної, оглядової, фактографічної.

Корпоратизація на сьогодні є однією з найважливіших тенденцій бібліотечно-інформаційного обслуговування. Бібліотеки об'єднуються задля створення систем корпоративної каталогізації.

Все активніше працюють бібліотеки з Інтернет. Створення бібліотечних серверів та розміщення в мережі унікальних бібліотечно-інформаційних ресурсів і послуг надають світовому співтовариству такий сервіс, як доступ до електронних каталогів бібліотек, електронна доставка документів тощо.

Головними напрямками розширення інформаційного сервісу бібліотек мають стати:

- комплектування бібліотек усіма джерелами інформації на електронних носіях і формування фондів електронних документів;

- створення нових видів інформаційних продуктів і послуг (реферативних, фактографічних, оглядових, прогнозно-аналітичних баз даних з розвиненим пошуковим апаратом, зокрема, з використанням гіпертекстових систем), переорієнтування на формування інформаційних продуктів переважно в електронному вигляді;

- кооперація зусиль бібліотек і усіх суб'єктів документно-комунікаційної сфери для створення інформаційних продуктів високої якості;

- залучення до обслуговування читачів бібліотек інформаційних ресурсів Інтернет, створення навігаційних систем для полегшення пошуку інформації в різноманітних базах даних;

розвиток служб електронної доставки документів, що мають стати ключем до взаємовикористання документної інформації і, відповідно, одним з механізмів підтримки єдиного інформаційного простору

Мережа сільськогосподарських бібліотек являє собою систему, яка складається з досить автономних підсистем - 274 бібліотечних закладів.

Як науково-дослідна установа бібліотека видає "Бюлетень ДНСГБ УААН", реферативний журнал "Агропромисловий комплекс України", серію біобібліографічних покажчиків "Академіки Української академії аграрних наук" та історико-бібліографічну серію монографій та інших наукових публікацій “Аграрна наука України в особах, документах, бібліографії”.

Основу функціонування документних потоків сільськогосподарських бібліотек нового покоління, окрім книг, газет і журналів має становити сукупність спеціалізованих бібліографічних реферативних і повнотекстових баз даних, баз знань, ринкової та фактографічної інформації, дорадчих та експертних систем тощо, які створюються власними силами на рівні світових стандартів, або купуються на вітчизняному та світовому ринках інформаційних продуктів.

Електронний зведений корпоративний каталог (ЕКК) сільськогосподарських бібліотек України містить велику кількість окремих елементів - електронних каталогів усіх бібліотек України мережі УААН та бібліотек інших систем і відомств, що здійснюють збирання, зберігання та розповсюдження сільськогосподарської літератури. Електронні каталоги бібліотечно-інформаційних установ повинні мати ідентичну побудову і спільне програмне забезпечення, яким, з огляду на поширеність і простоту освоєння та використання, обрано ІРБІС - інтегровану систему для інформаційно-бібліотечних ресурсів.

Таке формування та використання документного потоку з питань сільського господарства в країні сприяє сільськогосподарським товаровиробникам та сільському населенню у задоволенні інформаційних потреб для вирішення поточних проблем розвитку сільськогосподарської галузі.

Список використаної літератури

1. Концепція розвитку сільськогосподарських бібліотек України // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія – 2005. - № 4. – С. 6-15.

2. Агаджанян С. А. Анализ информационных потребностей пользователей научно-технической информации в Армении / С.А. Агаджанян // НТИ. Сер. 1. Орг. и методика информ. работы. - 2006. - № 1. – С. 5-9.

3. Блюменау Д.И. Информация и информационный сервис. - Л.: Наука, 1989. -191с.

4. Василенко О. Статистичні БД у моніторингу інформаційних потреб користувачів бібліотеки / О. Василенко // Наукові праці НБУВ. – К., 2005. - Вип. 14. – С. 454-460.

5. Гордукалова Г. Документальный поток социальной тематики как объект библиографической деятельности. – М., 1990. – 124 с.

6. Дерлеменко В.В. Інформаційне забезпечення наукових досліджень та розповсюдження сільськогосподарської науково-технічної інформації у бібліотеках Української академії аграрних наук / В. Дерлеменко //Вісник ХДАК: Зб. наук. праць. – Х., 2001. – Вип. 7. – С. 69-76.

7. Дерлеменко В. Сільськогосподарські інформаційно-бібліотечні ресурси і становлення національної системи розповсюдження сільськогосподарських науково-технічних знань та інформації в Україні / В. Дерлеменко // Вісн. Кн. палати. – 2002. - № 2. – С. 26-30.

8. Дерлеменко В.В. Система розповсюдження науково-технічної інформації в агропромисловому комплексі України / В. Дерлеменко // Вісник ХДАК: Зб. наук. праць. – Х., 1999. – Вип. 1. – С. 162-165.

9. Иванова А. Ю. Библиографические источники в системе рационального природопользования и охраны окружающей среды / А.Ю. Иванова // НТИ. Сер. 1. Орг. и методика информ. работы. - 2002. - № 9. – С. 6-12.

10. Крушельницька О. Методологія і організація наукових досліджень. – К., 2003. – 192 с.

11. Кушнаренко Н. Документоведение. – К., 2000. – 460 с.

12. Лопата О. Моніторинг використання інформаційних ресурсів залів періодичних видань / О. Лопата // Наукові праці НБУВ. – К., 2005. - Вип.14. – С. 240-263.

13. Минкина В.А. От библиографии техники к информационному управлению: на пути к интеллектуальному преобразованию информации / В.А. Минкина // НТИ. Сер. 1. Орг. и методика информ. работы. – 2003. - № 6. – С. 2-6.

14. Надеева Н., Царькова Е. Анализ документопотоков организации (на примере архивного отдела Пензенской области) / Н. Надеева, Е. Царькова // Делопроизводство. – 2003. - № 3. – С. 100-102.

15. Пілюшенко В. Наукове дослідження: організація, методологія, інформаційне забезпечення. – К., 2004. – 344 с.

16. Проценко М. Інформаційний сервіс бібліотек: сучасний стан і тенденції розвитку / М. Проценко // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія – 2004. - № 1. – С. 38-42.

17. Сорока М.Б. Національна система реферування української наукової літератури: Монографія / НАН України; Національна бібліотека України ім. В.І.Вернадського. - К.: Вид-во НБУВ, 2002. - 210 с

18. Філіпченко А. Основи наукових досліджень: Конспект лекцій. – К., 2004. – 208 с.

19. Шемаєва Г. В. До проблем актуалізації документно-інформаційних ресурсів галузі / Г.В. Шемаєва // Вісн. Кн. палати. – 1999. - № 1. – С. 8-10.

20. Шемаєва Г.В. На допомогу реформуванню аграрного сектора економіки /Г.В. Шемаєва // Вісник ХДАК: Зб. наук. праць. – Х., 2001. – Вип. 7. – С. 152-155.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий