1. Охарактеризуйте проблемно-пошуковий метод.
Метод (буквально шлях до чогось) означає спосіб досягнення мети, певним чином упорядковану діяльність.
Методом навчання називають спосіб упорядкованої взаємозв’язаної діяльності викладача, направленої на рішення завдань виховання і розвитку навчаємих в процесі навчання.
Методи навчання є одним з найважливіших компонентів навчального процесу. Без відповідних методів діяльності неможливо реалізувати мету і завдання навчання, досягнути засвоєння навчаємими певного змісту навчального матеріалу.
Проблемно-пошукові методи застосовуються в ході проблемного навчання. Слід зауважити, що під проблемною ситуацією треба вважати невідповідність між тим, що вивчається і вже вивченим. При використанні проблемно-пошукових методів навчання викладач використовує такі прийоми: створює проблемну ситуацію (ставить питання, пропонує задачу, експериментальне завдання), організує колективне обговорення можливих підходів до рішення проблемної ситуації, стимулює висування гіпотез, тощо. Учні або студенти роблять припущення про шляхи вирішення проблемної ситуації, узагальнюють раніше набуті знання, виявляють причини явищ, пояснюють їхнє походження, вибирають найбільш раціональний варіант вирішення проблемної ситуації. Викладач обов'язково керує цим процесом на всіх етапах, а також за допомогою запитань-підказок.
Проблемно-пошукові методи навчання дуже ефективні для дистанційного навчання. В зв'язку з цим прийнято говорити про методи проблемного викладання навчального матеріалу, про проблемні і евристичні бесіди, про застосування наочних методів проблемно-пошукового типу, про проведення проблемно-пошукових практичних робіт дослідницього виду. Цей вид методів включає в себе такі його окремі випадки, як метод проблемного викладання, частково-пошуковий, або евристичний, дослідницьний методи навчання. Окремими випадками проблемно-пошукового методу частково є запропоновані М.І. Махмутовим бінарні методи: пояснювально-спонукальний і частково-пошуковий, спонукальний і пошуковий.
Проблемно-пошукові методи в навчанні застосовуються здебільшого з метою розвитку навиків творчої навчально-пізнавальної діяльності, вони сприяють більш осмисленому і самостійному оволодінню знаннями. Особливо ефективно застосовуються ці методи в тих випадках, коли у студентів або учнів сформована культура пізнавальної діяльності, інтересів і здібностей, а також глибокі і міцні знання.
2. Визначте основні методи і прийоми роботи вчителя для реалізації завдань розвитку учнів в процесі навчання історії
Створення уроків творчості, співробітництва - це копіткий, важкий і тривалий процес перебудови мислення учнів зі схеми "почув - запам'ятав - переказав" до схеми: "пізнав (шляхом пошуку разом із вчителем і однокласниками) - осмислив - сказав - запам'ятав". Не менш складні такі уроки і для вчителя. Уроки такого роду не завжди методично бездоганні, красиві, відповіді учнів на таких уроках - менш відшліфовані, чим відповіді - переказ. Питання і завдання вчителя на творчому уроці не завжди супроводжуються "лісом" рук, оскільки розумовий процес не завершується блискавично й одночасно в усіх. На „творчих” уроках не почуєш тиші. Такі уроки частіше запам'ятовуються школярам, вони більш результативні для їхнього просування в особистісному розвитку. Останнім часом усі частіше вчитель звертається до літератури про розвиваюче навчанні - це потреба часу. Незважаючи на те, що розвиваюче навчання, як система, розроблена в теоретичних дослідженнях, багато вчителів активно впроваджують її в безпосередню практику у всіх ланках школи.
Система розвиваючого навчання розробляється на основі синтезу досягнень педагогіки і психології. Розвиваючий ефект у ній розглядається не побічним (як склалося в традиційній системі), а прямим результатом. Цей тип навчання орієнтований не тільки на розвиток пізнавальних функцій (мислення, сприйняття, пам'ять і ін.), але більшою мірою – на процес становлення дитини як суб'єкта різноманітних видів і форм людської діяльності, у тому числі і навчальної. Формування і розвиток інтелектуального потенціалу відбувається в результаті аналітико-синтетичної діяльності суб'єкта, що пізнає. Цей процес має визначену послідовність, що включає етапи:
а) сприйняття навчального матеріалу,
б) його осмислення, доведене до розуміння внутрішніх зв'язків і протиріч,
в) запам'ятовування і збереження в пам'яті,
г) застосування засвоєного в практичній діяльності.
Що ж мається на увазі під системою розвиваючого навчання? Що розвивати вчителю історії? За допомогою чого розвивати? Як розвивати? Як при цьому будувати урок? От основні питання, що хвилюють учителя, що зацікавився перспективою розвитку школярів на уроках історії.
Розвиваюче навчання - це спеціально організоване, відповідно до законів психічного розвитку школярів, навчання. Система розвиваючого навчання являє собою комплекс взаємозалежних і взаємообумовлених дидактичних умов і специфіки психічних процесів у школярів на різних етапах навчання.
Метою розвиваючого навчання позначене формування людини, здатної самостійно ставити перед собою ті чи інші задачі, знаходити оптимальні засоби і способи їхнього вирішення. Кінцева мета розвиваючого навчання - забезпечення умов становлення дитини, як суб'єкта навчальної діяльності. Досягнення мети (заздалегідь планованого результату) вимагає свідомої, цілеспрямованої діяльності учня і вчителя, як організатора цієї діяльності. Яким образом створити сприятливі умови для розвитку школяра? У професійному багажі вчителя - вагомий портфель усякого роду засобів, прийомів і методів вивчення історії. Сьогодні, коли час вимагає акценту на розвиваючі методи навчання, стали дуже популярні, так звані раніше "нетрадиційні" прийоми: персоніфікація. драматизація, уявна подорож, інтерв'ювання персонажів, епістолярний жанр, дидактичні ігри (рольові, ділові, ретроспективні й ін.), інсценування і т.п. Поряд з цим, педагогіка пропонує традиційні прийоми викладу історичного матеріалу: образна характеристика, опис картини, портретний, аналітичний опис, сюжетне, образне і конспективне оповідання, що як і раніше дидактично виправдані. Різноманітні прийоми роботи з текстом і ілюстраціями, що мають деяку диференціацію:
1. Коментоване читання (5-6 клас)
2. Переказ, короткий виклад ідей (5-9 кл.)
3. Бесіда по тексту (5-7 кл.)
4. Самостійне вивчення тексту (5-11 кл.)
5. Випереджаюче читання тексту (5-11 кл.)
6. Підбор рядків з тексту до висновків учителя (5-6 кл.)
7. Складання розповіді по ключових словах (5-10 кл.)
8. Складання плану, розподіл на частини, зміст (5-11 кл.)
9. Згрупування фактів (5-11 кл.)
10. Узагальнення на основі угруповання зведень тексту (5-11 кл.)
11. Зіставлення двох рядів інформації, тексту і документів, характеристик (5-11 кл.)
12. Складання синхронних, хронологічних таблиць (5-9 кл.)
13. Вивчення матеріалу по ілюстраціях (5-9 кл.)
14. Складання розповіді по ілюстрації (5-9 кл.)
15. Порівняння ілюстрацій різних параграфів (5-9 кл.)
16. Моральна оцінка вчинку (5-11 кл.)
17. Розробка питань до тексту, ілюстраціям (9-11 кл)
18. Моделювання, драматизація (5-9 кл.)
19. Резензування публіцистичної, спеціальної літератури (8-11 кл.)
20. Підготовка доповідей (8-11 кл)
21. Складання біографічних довідок (5-11 кл.)
22. Елементи роботи з рефератом (8 кл.)
23. Підготовка рефератів (9-11 кл.)
24. Історичний твір (міркування, оповідання, портрет) (5-11)
25. Історичне есе (10-11)
26. Знайомство з бібліотечним каталогом (5-7 кл)
27. Робота з додатковою літературою (5-11 кл)
28. Пошук інформації в Інтернеті (8-11 кл.)
У системі розвиваючого навчання рівнозначними з навчальним текстом по ролі в розвитку учнів розглядаються ілюстрації і навчальні картини, документи, діаграми, схеми і т.п. У свій час В.Н. Бернадський писав, що "навчальна картина - параграф підручника, написаний кистю". Учитель може широко використовувати такі завдання для ілюстрацій з метою пошуку додаткової інформації:
1) придумати назву;
2) зробити опис окремих сюжетів;
3) зіставити окремі сюжети на різних картинах;
4) провести спостереження на основі питань учителя;
5) придумати за діючих облич слова;
6) побудувати розповідь по змісту;
7) написати твір;
8) інсценувати сюжет картини;
9) систематизувати матеріал;
10) знайти в тексті рядки, що коментують картину;
11) зробити висновки і т.п.
Чим різноманітніше прийоми і засоби навчання, тим вище мотивація навчальної діяльності.
Відповідно до сучасної концепції процесу навчання, одним з найважливіших моментів навчання є формування і розвиток діяльності учнів, спрямованої на прийняття їм від учителя завдання і наступне його виконання.
Навчальна діяльність - це організована, активна діяльність учня по оволодінню знаннями і формуванню вмінь. Організація навчальної діяльності, спрямована на ефективне засвоєння навчального матеріалу, вимагає дотримання системи дидактичних умов. Найбільш важливим у цьому контексті є створення умов навчальної діяльності у всій її структурній повноті.
Навчальна діяльність має структуру, що складається з трьох взаємозалежних компонентів обумовлених розвитком відповідних психічних процесів у школярів:
І - інформаційно-орієнтований компонент;
ІІ - операційно-виконавський компонент;
ІІІ - контрольно-корекційний компонент.
Кожному структурному компоненту відповідає конкретний набір загально-навчальних інтелектуальних умінь, що її розвивають:
І - вміння спостереження, слухання, читання;
ІІ - вміння класифікації, узагальнення;
ІІІ - вміння самоконтролю.
Однак формування кожного з умінь окремо - процес довгий і, неефективний. Тому необхідно формувати навчальну діяльність цілісно, у сполученнях загально-навчальних інтелектуальних умінь, що відносяться до різних структурних компонентів навчальної діяльності. Наприклад: