План
Вступ
Розділ І. Сутність і особливості педагогічної технології
Розділ ІІ. Класифікація педагогічних технологій
Розділ ІІІ. Аналіз формування творчих здібностей учнів на уроках трудового навчання
Висновки
Використана література
Вступ
Відповідно до Закону України “Про загальну середню освіту “ та Концепції загальноосвітньої галузі “Основи виробництва”( “Технології”) трудове навчання відіграє важливу роль у здійсненні завдань загальноосвітньої школи з опорою на культурно-історичний досвід людства, що знайшов відбиток в одному з найпотужніших класів виробництва.
Трудове навчання є важливим, дидактичним процесом, на результативність якого впливає велика кількість чинників. Одним з яких є професійна готовність і обізнаність вчителя трудового навчання. Розкриття сутності даної проблеми, наукових понять вказують в своїх дослідженнях відомі педагоги, психологи такі як Ж - Ж Руссо, Я. Коменський, В.О. Петровський, М.Б. Ханін, С.М. Шабалова, Г.І. Щукіна та інші.
Основним джерелом виявлення нових форм і методів навчання є сукупність педагогічного досвіду. Він включає в себе всесторонній аналіз дій вчителя з ціллю виявлення причин і підмічених недоліків.
При вивченні педагогічного досвіду і проведення дослідження використовують: спостереженнях, бесіду, ознайомленням з роботами учнів, експерименти та інші.
Головною метою трудового навчання є формування особистості учня, розвитку його здібностей, обдарувань, наукового світогляду.
Залучення учнів до активної участі у різноманітних видах конструкторсько–технічної діяльності є ефективним засобом розумового розвитку зростаючого покоління.
Трудове навчання за змістом є багатоваріантним. Це викликано тим, що тут, крім загальноприйнятих вимог до навчального предмета, доводиться враховувати стать учнів, виробниче оточення школи та регіональні трудові традиції. Формування естетичних смаків школярів на уроках трудового навчання має специфічні особливості, які визначаються змістом та умовами їхньої навчальної діяльності. На уроках трудового навчання, на відміну від уроків мови i літератури, образотворчого мистецтва та багатьох інших навчальних предметів, де в учнів формуються уявлення про такі естетичні категорії, як прекрасне i потворне, величне i низьке, трагічне i комічне та багато інших, виникає можливість розкрити i показати їм взаємовідношення між виробництвом, технікою i мистецтвом. I це цілком закономірно, адже сприйняття i розуміння людиною прекрасного виникло, головним чином, у процесі трудової діяльності. Працюючи, людина діставала задоволення від успішних творчих, фізичних i розумових зусиль, від корисності вдосконалення особисто виготовлених предметів, перетворення довкілля.
Прагнення постійно оптимізовувати навчально-виховний процес зумовило появу нових і вдосконалення використовуваних педагогічних технологій різних рівнів і різної цільової спрямованості. Подальший їх розвиток пов'язаний з орієнтацією на реалізацію сучасних концепцій освіти й виховання.
Суттєвою ознакою сучасних інноваційних процесів у сфері навчання і виховання є їх технологізація - неухильне дотримання змісту і послідовності етапів впровадження нововведень.
Історично поняття «технологія» (грец. techne - мистецтво, майстерність і logos - слово, вчення) у значенні науки про майстерність виникло у зв'язку з технічним прогресом. Найзначущішим воно є у виробничій діяльності, де технологія тлумачиться як сукупність знань про способи і засоби оброблення матеріалів, мистецтво володіння процесом. До основних ознак технології належить стандартизація, уніфікація процесу, можливість його ефективного та економічного відтворення відповідно до заданих умов. Технологічний процес завжди передбачає чітку послідовність операцій з використанням необхідних засобів (матеріалів, інструментів) за певних умов.
Провідним у будь-якій технології вважається детальне визначення кінцевого результату і точне досягнення його. А передумовами застосування поняття «технологія» щодо процесів у виробничій чи соціальній сферах є їх запрограмованість, окресленість кінцевих властивостей передбачуваного продукту, засобів його створення, цілеспрямоване моделювання умов їх здійснення, а також реальне функціонування цих процесів.
Одні педагоги вважають, що головна мета праці — процес оволодіння навичками, точність i чіткість виконання вправ. Другі - що метою є кінцевий результат, продукт праці. Інші стверджують, що процес праці не головне, а важливо, щоб школярі допомагали один одному, проявляли турботу.
Творча знахідка вчителя полягає в тому, що діяльність учнів на базі шкільної майстерні та центру позакласної роботи з трасового моделювання несе в собі значне технічне навантаження, пов’язане з розвитком творчих здібностей, формуванням техніко-технологічних знань, умінь і навичок учнів.
Учитель створює такі умови, щоб учні не тільки усвідомили суспільно корисне значення своєї праці, але й змогли б показати свої творчі здібності, реалізувати їх у конкретних трудових справах. І цьому найкраще сприяє особистісно-орієнтована технологія навчання, зокрема проектний метод, де поєднуються різні аспекти трудової підготовки, зв’язок з іншими предметами, з життям.
З більш підготовленими учнями використовує індивідуальний спосіб організації роботи, що дає можливість диференціювати завдання, враховуючи їх інтереси, запити, нахили. Для цього вчитель створює “банк” проектів, які пропонує учням. Це дає можливість допомогти слабшим учням усувати прогалини в знаннях, а добре підготовленим – розширювати і поглиблювати технічні знання та вміння.
Уроки та гурткові заняття проводить нестандартно, з використанням найбільш оптимальних форм і методів організації навчальної діяльності учнів.
Під час виконання практичних робіт налагоджує взаємодопомогу сильніших учнів слабшим, тримає весь час в полі зору найслабших учнів. Якщо в ході уроку є якісь цікаві моменти (успішний прийом, досконаліший технологічний процес) робить їх здобутком усього класу.
Вчитель привчає учнів до самостійності, індивідуалізації навчання, творчості в конструюванні, оздоблення виробів. Характер завдань, які пропонує вчитель учням, щороку змінюється з метою стимулювання конструкторської думки дитини, підлітка, юнака.
Підсумовуючи заняття, вчитель спільно з учнями робить аналіз виконаної роботи, проводить економічні розрахунки, звертає увагу на технологію, художнє оформлення (дизайн).
Використовуючи активні методи навчання (діалогічні ситуації, ігрові форми проведення занять, вільна творча діяльність, критичне мислення під час уроків і в позаурочний час) вчитель одержує відповідні результати – учні вчаться об’єктивно мислити, робити правильні висновки, досягають успіхів у різноманітних сферах діяльності.
Проблема виховання творчої особистості, розвитку її творчих здібностей завжди була у полі зору вчених. Різні аспекти творчості розглядали В. Дружинін, Я. Пономарьов, І. психологічні основи творчих здібностей вивчали Д. Богоявленська, Л. Виготський, П. Гальперін, Д. Ельконін, В. Крутецький, Г. Костюк, В. Мерлін, Н. Тализіна та ін. педагогічний аспект зазначеної проблеми досліджували Л. Аристова, В. Андрєєв, Ю. Бабанський, М. Данилов, Б. Коротяєв, І. Лернер, Л. Мамот, В. Паламарчук, О. Савченко, М. Скаткин, Т. Шамова, Г. Щукін та ін. Дослідниками сформульовано основні умови розвитку творчих здібностей (Н. Вишнякова, Л. Івахненко, В. Лозова Ю. Нєженцев, С. Сисоєва)
Розділ І. Сутність і особливості педагогічної технології
З визнанням педагогічної технології важливим чинником навчально-виховного процесу не припинялися спроби з'ясування її сутності та особливостей. З одного боку, це спричинено поглибленням наукового і практичного інтересу до педагогічних технологій як засобу підвищення ефективності навчально-виховного процесу, з іншого - розвитком конкретних педагогічних технологій, у процесі якого розкривалися нові їх універсальні сутнісні дані. Підходи дослідників до визначення поняття «педагогічна технологія» різноманітні.
Спільним в усіх визначеннях є спрямування педагогічної технології на підвищення ефективності навчального процесу, що гарантує досягнення запланованих результатів навчання.
Існує загальноприйняте уявлення про технологію як конструювання навчального процесу за певною схемою, яка відображає ознаки, притаманні й традиційній організації навчального процесу: впорядкованість процесу навчання, мети і оцінювання результатів.
Педагогічна технологія функціонує як наука, що досліджує найраціональніші шляхи навчання, і як система способів, принципів і регулятивів, які застосовують у навчанні, і як реальний процес навчання. Не менш поширений погляд на неї як на конструкцію, стратегію, алгоритм дій педагога, організацію педагогічної діяльності. Але як би її не розглядали, головне в педагогічній технології - розроблення, деталізація інструментальних аспектів педагогічного процесу.
Створення нової технології, як правило, є наслідком незадоволення результатами навчання й виховання, а також неефективністю педагогічної діяльності як професійного експромту. Суттєвою особливістю педагогічної технології є те, що довільним діям вона протиставляє жорсткі алгоритмічні приписи, систему логічно вмотивованих дій, послідовний перехід від елементу до елементу.
Потреба в розробленні технологічних конструкцій виникла у зв'язку з ідеєю управління педагогічним процесом. Реалізація її стала можливою на основі системного підходу, що дає змогу порівняти різноманітні педагогічні вміння, які у своїй сукупності гарантують результат.
Розробленню нової технології, як правило, передують нові потреби (цілі) суспільства, наукові відкриття або результати наукових досліджень. Наприклад, виникненню програмованого навчання передували розвиток кібернетики та інформатики, створення електронно-обчислювальної техніки; виникненню й розвитку проблемного навчання - дослідження закономірностей розвитку мислення, вчення російського психолога Льва Виготського (1896-1934) про зону найближчого розвитку. Філософські, психологічні дослідження з проблем людської діяльності прислужилися формуванню діяльнісного підходу в навчанні та обґрунтуванню контекстного навчання, моделюванню професійної діяльності в навчальному процесі.