Інформаційне забезпечення наукових досліджень

Загальні положення інформаційного забезпечення наукових досліджень. Визначення, властивості та види інформації. Документальні джерела інформації та їх використання у наукових дослідженнях. Методика роботи над друкованими літературними джерелами.

ПЛАН

1. Визначення, властивості та види інформації.

2. Документальні джерела інформації та їх використання у наукових дослідженнях

3. Методика роботи над друкованими літературними джерелами

1.

1. Визначення, властивості та види інформації

У загальному розумінні під терміном «інформація» розуміють певні відомості, які є зрозумілі і корисні для користувача. Іншими словами, інформація — це комплекс нових знань щодо явищ і подій дійсності, які отримує споживач (суб’єкт) у процесі своєї діяльності.

В залежності від галузі використання термін «інформація» одержав безліч визначень, зокрема:

- відомості або повідомлення про щось (побутове);

- роз'яснення, виклад;

- оригінальність, новизна;

- комунікація та зв'язок, в процесі якого усувається невизначеність (інформаційна ентропія) (теорія зв'язку, американський вчений Клод Шеннон);

- міра неоднорідності розподілу матерії та енергії у просторі та у часі, міра змін, якими супроводжуються всі процеси, що протікають у світі (український вчений Віктор Михайлович Глушков);

- позначення змісту, отриманого з зовнішнього світу в процесі нашого пристосування до нього і пристосування до нього наших почуттів (американський вчений Норберт Вінер);

- заперечення ентропії, міра хаосу в системі (термодинаміка, французький вчений Леон Бріллюен);

- передача різноманітності (англійській філософ Вільям Росс Ешбі);

- міра складності структур (французький вчений Абраам Моль);

- ймовірність вибору (радянські вчені Аківа та Ісаак Яглон);

- відображена різноманітність (радянський вчений Аркадій Дмитрович Урсул);

- властивості матеріальних об'єктів породжувати та зберігати певний стан, який в різних матеріально-енергетичних формах може передаватись між об'єктами;

- результат інтелектуальної (аналітико-синтетичної чи еврістичної) діяльності певної людини щодо подання відомостей, повідомлень, сигналів, кодів, образів тощо (Цимбалюк Віталій Степанович)[8]

- універсальна субстанція, що пронизує усі сфери людської діяльності, слугує провідником знань та думок, інструментом спілкування, взаєморозуміння та співробітництва, утвердження стереотипів мислення та поведінки (ЮНЕСКО);

- документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі (Закон України «Про інформацію»)[5]

Загальноприйнятого визначення інформації не існує, і воно використовується головним чином на інтуїтивному рівні.

Найважливішими, з практичної точки зору, властивостями інформації є цінність, достовірність та актуальність.

Цінність інформації — визначається ступенем її корисності для кожного окремого користувача.

Достовірність — відповідність отриманої інформації об'єктивній реальності навколишнього світу.

Актуальність — це міра відповідності цінності та достовірності інформації поточному часу (певному часовому періоду)

Інші властивості інформації

Суспільна природа — джерелом інформації є пізнавальна діяльність людей, суспільства.

Мовна природа — інформація виражається за допомогою мови — знакової системи будь-якої природи, яка служить засобом спілкування, мислення, висловлювання думки. Мова може бути природною, що використовується у повсякденному житті та служить формою висловлення думок і засобом спілкування між людьми а також штучною, створеною людьми з певною метою (наприклад, мова математичної символіки, інформаційно-пошукова, алгоритмічна та ін. мови.

Дискретність — одиницями інформації як засобами висловлювання є слова, речення, уривки тексту, а у плані змісту — поняття, висловлювання, описання фактів, гіпотези, теорії, закони тощо.

Старіння — головною причиною старіння інформації є не сам час, а поява нової інформації, з надходженням якої попередня інформація виявляється невірною, перестає адекватно передавати явища та закономірності матеріального світу, людського спілкування та мислення).

Розсіювання — існування у багатьох джерелах.

Незалежність від творців;

Невідривність від мови носія.

Види інформації:

1. За формою подання:

- текстова;

- числова;

- графічна;

- звукова;

2. За призначенням:

- масова;

- спеціальна;

- особиста;

3. За характером виникнення:

- первинна;

- вторинна.

Первинна інформація – набір даних, які отримані при проведенні спеціального наукового дослідження з метою вирішення конкретної проблеми.

Під вторинною інформацією розуміють інформацію, яка заздалегідь зібрана з різноманітних джерел для цілей, що відрізняються від цілей даного дослідження.

2. Документальні джерела інформації та їх використання у наукових дослідженнях

Будь-яке наукове дослідження ґрунтується на методах документалістики, тобто дослідженні документів, в яких відображена інформація про стан об’єкта дослідження, його зміну та використання. Таке дослідження дозволяє виявити динаміку зміни об’єкта за окремими періодами, з’ясувати причини та наслідки цієї зміни, проаналізувати фактори, які впливають на стан чи поведінку об’єкта дослідження.

Документом називається матеріальний об’єкт, у якому міститься фіксована інформація для її збереження та подальшого використання у науковій, практичній діяльності та ін.

Класифікацію документів наведено на рис. 1.


Рисунок 1. Види документів

Науковим документом називається носій, у якому тим або іншим способом зафіксовані наукові відомості (дані) чи науково-технічна інформація, у якій повинно обов'язково вказуватися ким, де і коли він був створений.

Друковані документи - це друкована продукція, що пройшла редакційно-видавничу обробку (книги, журнали, брошури).

За періодичністю випуску друковані видання поділяють на одноразові (книги) і періодичні (журнали, газети).

Класифікацію друкованих джерел інформації, які використовуються у наукових дослідженнях, подано у таблиці 1.

Таблиця 1. Класифікація друкованих джерел інформації

№ п/п Вид видання Характеристика за призначенням
1. Офіційні Публікації законодавства, нормативно-правових актів державних і господарських органів управління
2. Наукові Результати наукових, експериментальних та інших досліджень у різних сферах знань
3. Науково-популярні Відомості з різних галузей науки і техніки, призначені для ознайомлення непрофесійного загалу читачів
4. Підручники Знання наукового і прикладного характеру, зведені у систему, призначені для педагогічних цілей
5. Виробничі Знання з технології, техніки, організації виробництва, менеджменту, маркетингу бухгалтерського обліку і аудиту та інші призначені для використання у практичній діяльності фахівцями певного профілю
6. Довідкові Містять коротку наукову і прикладну інформацію для ознайомлення фахівців з певної галузі знань, а також для наукових досліджень і професійної діяльності
7. Нормативно-виробничі Правила, норми і нормативи, технологічні вимоги, стандарти, призначені для використання у виробництві, менеджменті, маркетинг та іншій практичній діяльності
8. Рекламні Відомості про вироби, послуги, які рекомендуються з метою залучення покупця
9. Патентно-ліцензійні Право на використання інтелектуальної власності, трудову діяльність у певній сфері виробництва або бізнесу
10. Проспекти Видання рекламного характеру, що стосуються конкретного виду товару машин, устаткування для залучення покупців
11. Каталоги Нормативно-виробничі довідники різних видів знань науково-прикладного характеру
12. Інформаційні Систематичні відомості про видані праці з питань науки і практичної діяльності у різних галузях національної економіки

Друковані джерела інформації, які використовуються у наукових дослідженнях, представлені поліграфічним виробництвом у формі книг, брошур, рекламних буклетів та ін.

Книги – неперіодичні багатосторінкові твори друку обсягом понад 48 с. друкарського друку. Твори друку обсягом від 5 до 48 с. вважають брошурою. Комп'ютеризація інформаційної діяльності сприяла створенню електронних книг, які широко застосовуються у наукових дослідженнях та педагогічному процесі вищих і середніх навчальних закладів.

Рекламні буклети – художньо оформлені і видані засобами поліграфії вироби, які пропагують кращі зразки продукції, товарів для ринку.

У форматі альбомів видається нормативно-виробнича документація (технологічна, проектна та ін.), рекламна, каталоги.

Машинописні документи – носії інформації, які не пройшли редакційно-видавничу обробку і не видані засобами поліграфії (науково-технічні звіти, документи обліку господарської діяльності, дисертації та ін.).

У науково-інформаційній діяльності прийнято поділ документів науково-технічної інформації на дві категорії: первинні і вторинні.

Первинні документи мають переважно нові науково-технічні відомості, які є результатом науково-дослідної діяльності, проектно-конструкторської і практичної діяльності (документи відображають господарські операції) або нове осмислення відомих ідей і фактів. До них відносять більшість книг (виняток становлять довідники), періодичні видання, науково-технічні звіти, дисертації, депоновані рукописи тощо.

Вторинні документи є результатом переопрацювання одного або декількох первинних документів. До вторинних документів відносять бібліографічні описи, анотації, реферати, огляди, довідкові та інформаційні видання, переклади, бібліотечні каталоги, бібліографічні покажчики і картотеки. Крім того, до вторинних документів відносять регістри бухгалтерського обліку господарської діяльності підприємств і підприємців, складені на підставі первинної документації.

Отже, документальні джерела інформації є найбільш достовірними носіями інформації, тому вони широко застосовуються у наукових дослідженнях з економіки.

3. Методика роботи над друкованими літературними джерелами

Вивчення літературних джерел допомагає представити досліднику значущість обраної теми дослідження, визначити основоположні теоретичні і методологічні принципи її виконання.

Методика роботи над літературними джерелами включає бібліографічний пошук літератури з теми досліджень, її вивчення, фіксацію початкових даних та їх використання у процесі наукового дослідження для виробництва нових знань.

Ключовим етапом при проведенні дослідження є процес збирання і відбору інформації. Організація його передбачає:

- визначення кола питань, що будуть вивчатись;

- хронологічні межі пошуку необхідної літератури;

- вибір джерел інформації(книги, статті тощо);

- відбір літератури(вся з даного питання чи окремі матеріали)

- участь в роботі тематичних семінарів, конференцій;

- особисті контакти зі спеціалістами;

- вивчення архівних документів, звітів;

- пошук інформації в Internet.[6]

Вихідну інформацію можна знайти в загальній і спеціальній енциклопедіях, а також у списках літератури, які прикладені до тематичних і наукових робіт, що мають відношення до теми. В цьому випадку пошук інформації ведеться в анти хронологічному порядку – від більш пізніх джерел до більш ранніх.

Інформаційний пошук – це сукупність дій, спрямованих на пошук документів, необхідних для проведення дослідження.

Пошук може бути ручний, який здійснюється за бібліографічними картками, картотеками, каталогами тощо, механічним і автоматизованим.

Традиційно інформаційне забезпечення здійснювали бібліотеки, а основним інструментом, що надавав доступ до інформаційних ресурсів, була бібліографія. Основа бібліографічного інформаційного пошуку - бібліотечні каталоги, які бувають основні й допоміжні. В основних каталогах опис літератури здійснюється за галузями знань(систематичні каталоги) та за алфавітом(прізвища авторів або назви книг). Допоміжні каталоги – це каталоги періодики, картотеки статей і рецензій.

Значну допомогу для пошуку аналізу літературних джерел надає ретроспективна бібліографія. Це тематичні покажчики та огляди, каталоги, прас-листи видавництв. Основне їхнє призначення – поширювати бібліографічну інформацію про опубліковані документи за певний час у минулому.

До основних інститутів і організацій України, які здійснюють централізований збір і обробку інформації щодо опублікованих документів належать : Книжкова палата України, Український інститут науково-технічної та економічної інформації( УкрУНТЕУ), Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського та інші бібліотечно-інформаційні установи загальнодержавного та регіонального рівнів.

Щодо пошуку інформації у всесвітній мережі Internet, то існують певні рекомендації:

1) практично в усіх системах використовується метод ключових слів. Формуючи запит, слід уникати як загальновживаних, так і вузькоспеціалізованих слів. Оптимальний варіант – це використання характерних для даної предметної області словосполучень, які найточніше відображають проблематику;

2) починати пошук слід з найвідоміших і потужних пошукових систем;

3) для детального пошуку використовують спеціалізовані тематичні чи регіональні пошукові системи(якщо вони невідомі, їх можна знайти за допомогою ключових слів);

4) рекомендується використовувати методику поетапного уточнення пошуку, тобто починати слід з елементарних запитів у режимі простого пошуку, потім уточнювати запит, переходити в режим розширеного пошуку.

5) На більшості сайтів є посилання на споріднені інформаційні ресурси. Слід використовувати їх, часто саме такий шлях є найефективнішим.

Результати вивчення літератури з питань теми дослідження оформлюються у вигляді тематичних оглядів, рефератів, де викладається суть найважливіших наукових положень, виявляються основні концепції (збігання і відмінність), групуються мало розроблені, неясні, дискусійні та не вивчені положення. Важливо з'ясувати, що нового, оригінального вносить автор кожної публікації, викласти своє ставлення до його концепції та визначити можливість використання її у своєму дослідженні.

Виписки, цитати, цифрові показники повинні мати посилання: автор, назва твору, видавництво, рік і місце видання, сторінки. Перед тим як приступити до роботи над джерелом, необхідно у верхній частині аркуша привести його бібліографічне описання, вказати розділ плану теми дослідження, до якого стосується виписка, а потім провести реферування літературного джерела.

Реферуючи джерело, необхідно точно передавати його зміст. Залежно від того, яка роль відводиться джерелу у виконуваному дослідженні, дуже важлива інформація може подаватися у вигляді цитат. Викладання має бути стислим, точним, без зайвих слів і суб'єктивних оцінок. Не рекомендується скорочувати слова, використовувати абревіатури, які будуть незрозумілі іншим учасникам дослідження.

У процесі роботи над джерелами виникають власні висновки, оцінки, узагальнення, передбачення у використанні інформації, їх необхідно записувати і виділяти у тексті позначками на полі у квадратних дужках з написом (звернути увагу) або іншим кольором.

У економічних дослідженнях застосовують цифрові показники економічних явищ, приведених у опублікованих літературних джерелах (статистичні збірники, огляди, видані статистичними органами). Цифрові дані треба перевіряти за офіційними виданнями Держкомстату України. Вони використовуються у вигляді окремих посилань або способом групувань у таблицях; зображенні на графіках, схемах відповідно з методологією, прийнятою у економічній статистиці.


Список використаних джерел:

1. Афанасьєв А.О. Основи наукових досліджень – Х.: 2005.

2. Білуха М.Т. Методологія наукових досліджень. — К.: 2002.

3. Великий тлумачний словник сучасної української мови.

4. Єріна А.М., Захожай В.Б., Єрін Д.Л. Методологія наукових досліджень. – К.: 2004.

5. Закон України «Про інформацію».

6. Крушельницька О.В. Методологія та оргіназація наукових досліджень. – К.: 2003

7. Лидовский В.В. Теория информации: Учебное пособие. — М.:, 2004

8. Цимбалюк В.С. Інформаційне право (основи теорії і практики). - К.: "Освіта України", 2010.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ