Смекни!
smekni.com

Навчання монологічному мовленню на початковому етапі вивчення англійської мови (стр. 5 из 9)

I want you to imagine that the Smirnovs are walking about the town just now. Make a map (a plan) of their walk:

- from their house to the square;

- from the square along the central street.

ІІІ тип – контрольно-навчальні вправи, які направлені на діагностику і корекцію продуктивних монологічних умінь.

Перший вид – контрольно-навчальні вправи, направлені на контроль і корекцію продуктивних елементарних монологічних висловлювань.

Наприклад:

I want you to answer my questions. Give your arguments.

Why do you like to go for a walk with your mother (father, friend, ...).

Why do you like to go for a walk?

Why do you like your town?

Why do you like your country?

Другий вид – контрольно-навчальні вправи, які направлені на контроль і корекцію продуктивних мінімальних монологічних висловлювань. Наведемо приклад такої вправи:

I want you describe:

- the place in your town where you like to go;

- the most beautiful place in your town.

Третій вид – контрольно-навчальні вправи, які направлені на контроль і корекцію продуктивного розгорнутого монологічного висловлювання. Наприклад:

I’d like you to describe a place in your town and we shall try to guess what place you mean [26, 69-72].

Отже, об’єкти поопераційного контролю у вигляді загальних та часткових монологічних умінь, мінімізований набір кількісних і якісних показників, контрольно-навчальні вправи як основний прийом даного виду контролю – це той “контролюючий інструментарій”, який необхідний вчителю для розв’язання проблеми адекватного вимірювання та оцінки як одного із резервів підвищення якості навчання монологічного мовлення.


Розділ 2. Організація навчання монологічного мовлення на початковому етапі навчання

2.1 Система вправ для навчання монологічного мовлення на початковому етапі

Системний підхід здійснюється у відношенні різних аспектів навчального процесу. В системі вправ для розвитку усної мови повинні враховуватися особливості процесу оволодіння мовою, тому що саме на оволодіння мовою вони направлені. Дані психології говорять про те, що цей процес починається з оволодіння мовним матеріалом, проходить стадію оволодіння операціями з матеріалом (тобто формування первинних умінь та навичок) і завершується оволодінням мовними діями та діяльністю в цілому (тобто розвитком і удосконаленням мовних умінь). Для відображення найбільш характерних рис кожного етапу, виявлення функціональної направленості вправ, а також дотримання єдності основної класифікаційної ознаки ми пропонуємо такі терміни для позначення основних типів вправ: інформаційні, операційні і мотиваційні, так як на першому етапі вправи забезпечують осмислення і засвоєння матеріалу, тобто закріплення необхідної інформації про нього; на другому – здійснюється розвиток автоматизму, тобто закріплення операцій з матеріалом; на третьому проходить удосконалення мовних умінь, тобто мотивоване використання матеріалу в інтересах комунікації [22, 219].

Розглянемо два шляхи навчання монологічного мовлення, які виділяє Рогова Г.В.

1. “Шлях зверху” – початковою одиницею навчання є завершений текст.

Розглянемо спочатку спосіб навчання, при якому початковою одиницею є текст-зразок. Робота над ним складається з трьох етапів.

Перший етап – максимальне “присвоєння” змістовного плану тексту, його мовного матеріалу і композиції, тобто всього того, що може бути використано в текстах, які будуть будувати самі учні, створюючи свої монологи.

В зв’язку з цим етапом пропонуються наступні завдання:

- Read the text and answer the questions.

- Make the plan to the text. (і т.д.)

Цей етап передбачає проникнення та аналіз тексту, що приводить до кращого його засвоєння і запам’ятовування.

Другий етап – різноманітні перекази первинного тексту: спочатку близько до тексту, потім від імені різних дійових осіб, на кінець, від імені учня. Наприклад, тест “Nina’sworkingday” на початку переказується з мінімальними перетвореннями, об’єктивно, від імені автора; потім від імені її мами, брата, що веде до певного перетворення, до внесення доповнень, оцінки. Потім матеріал тексту використовується для опису свого розпорядку дня також з елементами оцінки, самокритики.

Третій етап, який передбачає зміни ситуативних умов, включаючи завдання наступного характеру:

- Моя знайома працює в зоопарку. Вона доглядає за ведмежатком. Ось що вона розповідає про його розпорядок дня ...

Таким чином початковий текст повністю перероблюється, тексти-монологи, які являють собою реакцію на нову ситуацію, мотивовані; їх можна розцінювати, як особисту мову учня.

“Шлях знизу” передбачає розширення висловлювання елементарної одиниці-речення до завершеного монологу. Цей етап складається також із трьох етапів.

На першому етапі учням пропонуються завдання, які стимулюють їх короткі висловлювання за заданою темою.

Другий етап передбачає конкретизацію і уточнення сказаного, що тягне за собою нарощування об’єму висловлювання кожного учня, оволодіння уміннями користуватися такими способами зв’язку між реченнями, як займенник 3-ї особи, вказівні (this, these, those), присвійні займенники (his, her, their), єднальні сполучники (and, as, etc.) і т. д. Завдання направлені на стимулювання більш розгорнутих висловлювань:

- Do you like winter?

- What do you do in winter?

- Do you like ski or skate?

Вчитель показує картинку, на якій зображено товстого хлопчика, і запитує:

- What do you think: Does he like ski or skate? What does he usually do?

На третьому етапі – етапі самостійного розгорнутого висловлювання, у мову учнів включаються елементи аргументації, оцінки, характеризуються причинно-наслідкові відносини. Наступне завдання типове для даного етапу:

- Explain, why you like winter. May be you don’t like something in it?

Обидва підходи – “зверху” і “знизу” – використовуються як при підготовленій, так і при непідготовленій мові, тобто з використанням опор і без них. Методиці використання опор для навчання монологічного мовлення приділяється багато уваги [29, 90-104].

Отже, як бачимо, можна навчати ММ двома шляхами на основі переказу тексту, роботи над ним та на основі побудови окремих речень з даної теми для утворення власного монологу [35, 127-129].

Взагалі, згідно з трьома етапами формування умінь ММ виділяють три групи вправ для навчання цього виду мовленнєвої діяльності (МД):

I група – вправи на об’єднання зразка мовлення рівня фрази у понад - фразову єдність (ПФЄ);

II група – вправи на створення власного монологічного висловлювання понад фразового рівня;

III група – вправи на створення власного монологічного висловлювання текстового рівня (відповідно до вимог чинної програми для даного класу).

Вправи І групи

Мета вправ І групи – навчити учнів об’єднувати засвоєні раніше ЗМ рівня фрази у висловлювання понад фразового рівня. При виконанні цих вправ учні мають оволодіти також засобами між фразового зв’язку, характерними для того типу монологу, який є метою навчання в даному циклі уроків.

Вправи І групи можна віднести до умовно-комунікативних продуктивних вправ. Це вправи на приєднання, коли сказана учнем фраза приєднується до фрази, висловленої вчителем, диктором чи іншим учнем, а також вправи на об’єднання структурно однотипних і різнотипних ЗМ. Вони виконуються в режимах “учитель-учень” (учень 1, 2, 3 ...), “фонограма-учень”, “учень-клас”. Наприклад: тема “Школа” (підтема “Класна кімната”), 4 клас.

Завдання: Childrenlet’sdescribeourstudy-room. I’ll begin and you’ll continue.

T: Our English study-room is large and light.

P1: There are three windows in the study-room.

P2: The windows are large.

P3: There are twelve pupils’ desks in the room.

P4: The desks are blue.

P5: There are books, exercise-books, pens and pencils on the pupils’ desks.

P6: There is a pen and a pointer on the teacher’s table.

P7: The teacher’s table is brown. Etc [25, 177-178].

Форми роботи, які застосовуються на цій стадії, дещо нагадують вправи для формування навичок. Є тут вправи на імітацію і підстановку, на перетворення тощо. Характерним для них є те, що увага учнів цілком зосереджена на змісті. Крім того, дії на перетворення тут зумовлені не структурою того чи іншого мовного явища і потребою його засвоєння, а ситуацією, яка змінюється. На відміну від вправ на формування навичок, ці вправи структурно різнотипні і тематично організовані. Наприклад:

Вправи на імітацію. Вчитель з опорою на ситуацію вимовляє речення (констатує факт тощо). Учні відповідно до одержаної інструкції повинні підтвердити сказане або спростувати його. При цьому застосовуються відповідні кліше типу: Justso. Rightyouare. Youarewrong. Etc. Ці вправи виконуються фронтально у формі бесіди вчителя з учнями. Наприклад:

Вчитель: It is winter now.

Учень: No, you are wrong. It is spring now.

Вправи на підстановку. Вчитель пропонує характерну фразу і дає такі підстановчі елементи, які вимагають значного її переосмислення. Наприклад, до речення “EverydayIbuytwocakes” можна подати такі підстановчі елементи “threesweets”, “teneggs” і т.д.

Можна також запропонувати учням сказати, що вони звичайно роблять о 8-й годині ранку і т.д. (Учитель називає різний час дня), або розпитати, хто в класі займається тенісом або грає у футбол (називаються види спорту). Ці вправи теж матимуть підстановчий характер.

Вправи на перетворення. Вони виконуються на ситуативній основі. Вчитель пропонує “рухомі” ситуації (використовуються фланелеграф, макет годинника, малюнки крокі тощо) і просить коментувати зміни в них .

Вправи на розширення фрази. Вони будуються на основі розвитку і послідовного ускладнення самих ситуацій (зображення на фланелеграфі, предметна наочність, малюнки крокі тощо). Наприклад, вчитель малює і пропонує учням коментувати всю ситуацію одним реченням:

I can see a book.

I can see a book and a pencil.

I can see a book, a pencil and a clock.