Міністерство освіти і науки України
Головне управління освіти і науки
Харківської обласної державної адміністрації
Харківський гуманітарно-педагогічний інститут
Організація самостійної роботи на уроках рідної мови як засіб особистісного зростання
Курсова робота з педагогіки
студентки 511-ш групи
факультету початкової освіти
Костенко Тетяни Юріївни
Науковий керівник:
Бєляєв С.Б.
Харків
2010
Вступ
Український народ вступив у нову еру свого історичного розвитку. Разом з перспективами вільного розвитку української держави відкрилися широкі можливості для розвитку освіти, науки, культури, що вимагає докорінної перебудови процесу виховання молодого покоління.
Державна національна програма «Освіта» визначила стратегію розвитку освіти в Україні, пріоритетні напрямки та шляхи «Створення життєздатної системи безперервного навчання і виховання для досягнення високих освітніх рівнів, забезпечення можливостей постійного духовного самовдосконалення особистості, формування інтелектуального та культурного потенціалу як найвищої цінності нації» [1].
У сучасному світі, який відзначається динамізмом, глибокими соціально-економічними перетвореннями, зв’язаними зі стрімким загальним науково-технічним прогресом, що вимагає створення новітніх інформаційних технологій, радикальної модернізації, особливо актуальним є розвиток наукового мислення школяра.
В умовах реформування освітньої системи в Україні значне місце належить пошуку ефективних методів і засобів навчання, розробці методичних систем, технологіям викладання, підвищенню дієвості навчання в цілому. Тому особливо актуальною є проблема самостійного здобуття знань.
Сучасний етап розвитку шкільної освіти характеризується стрімким зростанням обсягу інформації при обмеженій кількості навчального часу і високими вимогами до якості знань. На противагу цьому знижується зацікавленість учнів навчально-трудовою діяльністю, зменшується кількість засвоєного ними навчального матеріалу, а відповідно і якість. Тому виникає потреба розвитку в учнів механізмів самоосвіти, самовиховання, самореалізації, саморозвитку, саморегуляції, які необхідні для становлення особистості, здатної без сторонньої допомоги оволодіти знаннями і способами діяльності, вміннями і навичками під час подальшого їх використання і вдосконалення на практиці. Ця властивість особистості і формується у ході самостійної діяльності учнів.
Відповідно до основних напрямків реформи загальноосвітньої школи увага вчителів спрямована на всебічний розвиток пізнавальної активності учнів, прищеплення їм інтересу до навчання, формування навичок самоосвіти. У розпорядженні вчителя для цього є багато методів, і серед них особливу роль відіграє метод, який дістав назву «самостійна робота учнів».
Метод самостійної роботи учнів постійно в центрі уваги дидактів і психологів, які проводять дослідження з різних аспектів розвиваючого навчання. Доведено, що самостійна робота відіграє велику роль у формуванні і розвитку навчальних умінь, вихованні волі, пізнавального інтересу, навичок колективної праці. В ній виявляється індивідуальність кожного учня, формується їхній інтелект і характер. Усе це сприяє засвоєнню глибоких і міцних знань.
Активний характер навчання є надійною основою розвитку пізнавальної самостійності молодших школярів. Значно зросло значення початкової освіти як підготовчої ланки до наступного навчання школяра. Це ще більше підносить важливість проблеми глибини і міцності тих знань, умінь і навичок, які формуються у початкових класах і є основою подальших успіхів дитини у навчанні. Від того, як були закладені знання в дитину, залежить її майбутнє. Ми вважаємо, що самостійна робота – це потужний рушій, необхідна умова, яка в майбутньому призведе до виховання справжнього спеціаліста та майбутнього науковця.
Отже, дослідження проблеми розвитку пізнавальної самостійності молодших школярів – важливий резерв інтенсифікації їх навчальної діяльності, необхідна умова їх наступності навчання і розвитку учнів у середніх і старших класах.
Саме тому нас зацікавила ця тема, яку ми обрали для курсової роботи. Думаємо, що загальні принципи самостійної роботи ми будемо використовувати в подальшій своїй педагогічній роботі.
Об’єктом дослідження є формування пізнавальної самостійності молодших школярів.
Предметом дослідження є самостійні роботи як засіб формування пізнавальної самостійності молодших школярів.
Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити вплив системи самостійних робіт на особистісне зростання учнів молодших класів.
Завдання дослідження:
1 На основі аналізу наукових джерел з теми дослідження розкрити суть понять «самостійність», «самостійна навчальна робота учнів». Виявити структуру пізнавальної самостійності, дослідити її зв'язок з пізнавальною активністю, розглянути дидактичні умови та шляхи формування пізнавальної самостійності молодших школярів на уроках мови.
2 Теоретично обґрунтувати необхідність використання системи самостійних робіт, розробленої на основі принципів систематичності, перспективної спрямованості та врахування індивідуальних і вікових особливостей учнів при формуванні пізнавальної самостійності молодших школярів.
3 Експериментально перевірити вплив системи самостійних робіт на особистісне зростаняя молодших школярів.
Гіпотеза дослідження – у своєму дослідженні ми виходимо з припущення про те, що використання системи самостійних робіт, буде позитивно впливати на особистісне зростання молодших школярів.
Методи дослідження: аналіз наукової літератури з теми дослідження, аналіз та узагальнення масового і передового педагогічного досвіду, спостереження, вивчення учнівських самостійних робіт, педагогічний експеримент, методи математичної статистики.
Розділ 1. Самосійна робота як засіб особистісного зростання школяра на уроках рідної мови
1.1 Загальне уявлення про самостійну роботу як виду навчальної діяльності школяра
У педагогічній науці ще не склалося єдине розуміння сутності самостійної роботи. Аналіз опублікованих праць і конкретної практики навчання в сучасній школі свідчать, що дидакти, методисти і вчителі-практики розкривають сутність самостійної роботи через опис або шляхів керівництва її виконанням, або форм організації навчальних занять.
Донині ще немає загального визначення категорії самостійності взагалі і самостійної роботи школярів зокрема. Як визначено у великому тлумачному словнику: «Самостійний – який здійснюється своїми силами чи з власної ініціативи, без сторонньої допомоги або керівництва; позбавлений сторонніх упливів; оригінальний» [6].
Більш широке визначення самостійності подається у тлумачному психологічному словнику, де визначено: «Самостійність – узагальнена властивість особистості, що проявляється в ініціативності, критичності, адекватній самооцінці й почутті особистої відповідальності за свою діяльність і поведінку. Самостійність особистості пов’язана з активною роботою думки, почуттів і волі. Цей зв'язок двобічний: розвиток розумових і емоційно-вольових процесів – необхідна передумова самостійних суджень і дій; судження і дії, що складаються в процесі самостійної діяльності, зміцнюють і формують здатність не тільки виконувати свідомо мотивовані дії, але і домагатися успішного виконання прийнятих рішень всупереч можливим труднощам» [42].
Самостійність учнів у навчанні – найважливіша передумова повноцінного оволодіння знаннями, уміннями й навичками [36, с.196]. Самостійність у набутті знань проявляється лише завдяки власній діяльності з появою внутрішньої потреби в знаннях, пізнавальних інтересах, захопленості. У цьому розумінні самостійності насправді неможливо навчитися. Таку самостійність можна лише виховувати. У процесі самостійної роботи в учнів виробляється внутрішня пізнавальна потреба, вміння доказово міркувати, вдосконалювати розумові операції, виробляється теоретичне мислення.
Самостійність у загальноприйнятому значенні – це незалежність, здатність і прагнення людини діяти без допомоги інших. Стати самостійним–об'єктивна необхідність і природна потреба дитини [14, с.22].
Задатки розвитку самостійності аж ніяк не гарантують успішне формування у молодого покоління цієї якості. Доведено, що без знань і умінь не може бути самостійності у навчанні. Учень, що відкидає допомогу і у той же час прагне до незалежності, опиняється скоріше самовпевненим, якщо не володіє необхідними уміннями. От чому важлива повноцінна навчальна діяльність у якій формується комплекс різноманітних умінь.
Самоосвіта учня – це цілеспрямована, систематична, керована самим учнем пізнавальна діяльність, необхідна для вдосконалення його освіти [9, с.13]
Часто і правильно застосована самостійна робота розвиває увагу дітей, виробляє в них здатність міркувати, запобігає формалізму в засвоєнні знань і взагалі формує самостійність як рису характеру.
Щодо визначення самостійної роботи учнів погляди педагогів розійшлися. Так, за розумінням Б.П. Йосипова: «Самостійна робота, яка включається в процес навчання, - це така робота, яка виконується без участі вчителя, але за його завданням і у спеціально відведений час; при цьому учні свідомо прагнуть досягти поставленої мети, виявляючи свої зусилля і виражаючи в тій чи іншій формі результати своїх розумових і фізичних дій [11, с.15].
Як зазначає О.А. Нільсон: «Самостійна робота учнів – це вид навчальної діяльності, при якому учні під керівництвом учителя виконують індивідуальні, групові та фронтальні завдання, застосовуючи необхідні для цього розумові та фізичні сили» [23].