Вступ
Розділ 1. Теоретичні засади проблеми організації навчання дошкільників засобами гри
1.1 Психолого-педагогічне обґрунтування процесу організації навчання дітей 5-го року життя
1.2 Науковці про гру, як засіб оптимізації процесу навчання дітей 5-го року життя
Розділ 2. Шляхи використання ігор у навчанні дітей 5-го року життя
2.1 Сукупність сформованості навчальних умінь у дітей експериментальної групи
2.2 Способи введення ігор у навчальний процес групи дітей 5-го року життя
2.3 Вплив гри на оволодіння старшими дошкільниками навичками навчальної діяльності
Висновки і методичні рекомендації
Список використаної літератури
Додатки
Гра посідає чільне місце в системі фізичного, морального, трудового та естетичного виховання дошкільнят. Вона активізує дитину, сприяє підвищенню її життєвого тонусу, задовольняє особисті інтереси та соціальні потреби. Враховуючи неоціненну роль гри у житті дошкільника, вважаємо за потрібне ще раз повернутися до цього питання.
Завдання і зміст ігрової діяльності визначаються Базовим компонентом дошкільної освіти в Україні (сфера "Культура", субсфера "Світ гри"), чинними програмами розвитку, навчання та виховання дітей дошкільного віку "Малятко", "Дитина", "Українське дошкілля", "Дитина в дошкільні роки", "Зернятко". На виході "Базова програма розвитку дітей дошкільного віку", спрямована на збалансований розвиток дитини, формування елементарних форм її життєвої компетентності, реалізацію природного потенціалу, індивідуалізацію особистісного становлення.
Вплив ігрової діяльності на виховний процес дітей було розкрито в роботах педагогів-класиків (А.Я.Коменський, С.Ф.Русова, В.О. Сухомлинський, К.Д.Ушинський та ін.), психологів (Ю.А.Аркін, М.Я.Басов, П.П.Блонський, Л.С.Виготський [10] [11], Н.Д.Виноградов, Д.Б. Ельконін [35], С.Л.Рубінштейн, Д.Н.Узнадзе та ін.), сучасних педагогів (Л.В. Артемова, А.К.Бондаренко, Г.І.Григоренко, Р.І.Жуковська, В.Г.Захарченко, Т.О.Маркова, Д.В.Менджерицька, О.І.Сорокіна, О.П.Усова, Г.С.Швайко, К.І.Щербакова та ін.) [32], [33].
Гра є одним з найцікавіших видів людської діяльності, провідною діяльністю дошкільника, засобом його всебічного розвитку, важливим методом виховання. її назвали “супутником дитинства”, хоч у житті граються не тільки діти, а й дорослі. Дитяча гра — це діяльність, спрямована на орієнтування в предметній і соціальній дійсності, в якій дитина відображає враження від їх пізнання. Мати дитинство — це передусім мати право на розвиток власної ігрової діяльності, яка є важливою складовою дитячої субкультури. Водночас гра є могутнім виховним засобом, у ній, за словами К. Ушинського, реалізується потреба людської природи.
В останні роки практика застосування ігрових завдань визначила методичну думку, що зараз настав час узагальнення практичного досвіду, об'єктивної оцінки доцільності застосування ігрових завдань, визначення їх питомої ваги та місця у системі навчання. Гра дозволяє яскраво реалізувати всі провідні функції навчання: освітню, виховну та розвивальну, які діють в органічній єдності.
Дошкільний вік - етап психічного розвитку від 3 до 6-7 років. Він характеризується тим, що провідною діяльністю є гра. Має надзвичайно важливе значення для формування особистості дитини.
Надзвичайно цікавим та плідним у плані дошкільної педагогіки є п'ятий рік життя дитини. Саме у цей період виникає та удосконалюється уміння планувати свої дії, створювати та втілювати певний задум, який, на відміну від простого наміру, включає уявлення не тільки про мету дії, а й також про способи її досягнення.
Особливе значення набуває спільна сюжетно-рольова гра. Вона стає у цьому віці провідним видом діяльності та зумовлює значні зміни у психіці дитини. У такій грі діти 5-ти років можуть заздалегідь вигадати та узгодити між собою нескладний сюжет, розподілити ролі, ігровий матеріал.
Таким чином, в грі дитина вчиться спілкуванню з однолітками, вчиться контролювати свою поведінку, підкоряючись правилам гри. Те, що відносно легко вдається дитині в грі, набагато гірше виходить при відповідних вимогах дорослих. У грі дитина проявляє чудеса терплячості, наполегливості, дисциплінованості. У грі дитина розвиває творчу уяву, кмітливість, вольові якості, етичні установки.
Відтак, позитивний вплив гри на всебічний розвиток дітей дошкільного віку, зумовив вибір теми дослідження "Роль гри у навчанні дітей п’ятого року життя".
Мета дослідження – дати оціночну характеристику іграм, як стимуляторам діяльності дітей п'ятого року життя.
Завдання дослідження:
1. Визначити місце гри в навчальному процесі дітей середнього дошкільного віку.
2. Виявити шляхи використання ігор у навчанні дітей 5-го року життя.
3. Вивчити особливості впливу гри на формування у дітей 5-го року життя навчальних умінь та навичок.
Об’єкт дослідження – процес використання гри у навчанні дітей 5-го року життя.
Предмет дослідження – гра, як засіб організації навчання дітей 5-го року життя.
Робоча гіпотеза: Різноманітність ігор, використаних педагогом в навчальному процесі, сприятиме розвитку у дітей інтересу до пізнавальної діяльності та навичок самостійного здобування знань.
Для розв’язання поставлених завдань використано комплексметодів дослідження: теоретичні – аналіз і синтез наукової, навчально-методичної літератури – для порівняння, зіставлення різних поглядів на досліджувану проблему, емпіричні – спостереження, бесіда з вихователем, вивчення результатів навчальної діяльності середніх дошкільнят.
Експериментальна частина дослідження була організована на базі середньої групи ДНЗ №35 м. Рівне. Дослідженням було охоплено 30 дітей.
Практичне значення дослідження полягає у тому, що його результати можуть бути використані студентами під час підготовки до занять з курсу "Вікової психології", "Дошкільної педагогіки", а також при написанні курсових, дипломних або інших наукових робіт з цієї чи суміжної проблематики.
Структура дослідження. Курсова роботи складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.
У психології і педагогіці прийнято описувати структуру дошкільного віку в термінах педагогічної періодизації, заснованої на хронологічному віці (роки життя): молодший дошкільний вік (до 4 років), середній (4-5 років) і старший (з 5 років). Надходження дитини в школу також визначається хронологічним віком, встановленим у його країні. Подібним же чином формулюються ідеї, пов'язані з наявною в даний час тенденцією до зниження хронологічного віку, у якому діти починають одержувати освіту: принаймні "двадцять три держави вже мають законопроекти про забезпечення освіти для 4-літніх дітей" [17, 112].
П’ятий рік життя є періодом інтенсивного росту та розвитку організму дитини. Виникає та удосконалюється уміння планувати свої дії, створювати та втілювати певний задум, який, на відміну від простого наміру, включає уявлення не тільки про мету дії, а й також про способи її досягнення.
Особливе значення набуває спільна сюжетно-рольова гра. Вона стає у цьому віці провідним видом діяльності та зумовлює значні зміни у психіці дитини. У такій грі діти 4-5 років можуть заздалегідь вигадати та узгодити між собою нескладний сюжет, розподілити ролі, ігровий матеріал.
Суттєве значення мають також дидактичні та рухливі ігри. В іграх у дітей формуються пізнавальні процеси, розвивається спостережливість, уміння дотримуватись правил, формуються навички поведінки. Удосконалюються основні рухи.
Поряд з грою у дітей п’ятого року життя інтенсивно розвиваються продуктивні види діяльності, особливо зображувальна та конструктивна. Набагато різноманітніше стають сюжети їх малюнків та будівель, хоча задуми залишаються ще не досить чіткими та стійкими.
Сприйняття набуває більшої розрізненості. Діти набувають уміння обстежувати предмети, послідовно виділяти в них окремі частини та встановлювати між ними залежності.
На основі ознайомлення з еталонами зовнішніх властивостей предметів у цьому віці діти правильно оцінюють форму, колір, величину, просторові відношення предметів, ритм музичних звуків тощо.
Відбуваються значні зміни у мисленні дітей. Вони починають виділяти загальні ознаки предметів, групувати предмети за зовнішніми властивостями, матеріалом та призначенням, розуміти прості причинні зв’язки між явищами. На більшість запитань діти намагаються відповісти самостійно, керуючись певним досвідом, спрямованим на з’ясування невідомого.
На п’ятому році діти активно оволодівають зв’язним мовленням, можуть переказувати невеликі літературні твори, розповідати про іграшку, картинку, про деякі події з особистого життя [20, 35].