регистрация / вход

Особливості обліку витрат основного виробництва

Економічна сутність і зміст витрат на виробництво продукції. Зведений облік витрат на виробництво і складання звітної калькуляції собівартості продукції. Міжнародний досвід обліку витрат на виробництво продукції. Групування витрат по статтям калькуляції.

РЕФЕРАТ

Курсова робота «Особливості обліку витрат основного виробництва» вміщує 51 сторінку тексту, 2 таблиці, 2 рисунки, 31 використане джерело та 2 додатки.

Метою роботи є розкриття економічної сутності і змісту витрат на виробництво продукції, особливостей документального оформлення операцій з обліку витрат на виробництво, а також напрямків удосконалення обліку витрат основного виробництва в умовах функціонування інформаційних систем та міжнародного досвіду обліку витрат на виробництво продукції.

Предметом дослідження є різноманітні види витрат, які виникають у ході виробництва та перелік статей, що включаються до калькуляції собівартості готової продукції.

В роботі розглянуто економічну сутність і зміст витрат на виробництво продукції, особливості групування витрат по статтям калькуляції та організації обліку витрат на виробництво продукції. Показане документальне оформлення операцій з обліку витрат на виробництво та перелік статей звітної калькуляції собівартості продукції, описані шляхи удосконалення обліку витрат основного виробництва в умовах функціонування інформаційних систем та міжнародний досвід обліку витрат на виробництво продукції.


РЕФЕРАТ

Курсовая работа «Особенности учёта затрат основного производства содержит 51 страницу текста, 2 таблицы, 2 рисунка, 31 использованный источник и 2 приложения.

Целью работы является раскрытие экономической сути и содержания расходов на производство продукции, особенностей документального оформления операций по учёту расходов на производство, а также направлений усовершенствования учёта затрат основного производства в условиях функционирования информационных систем и международного опыта учёта затрат на производство продукции.

Предметом исследования являються разнообразные виды затрат, которые возникают в процессе производства и перечень статей, которые включаються до калькуляции себестоимости готовой продукции.

В работе рассмотрено экономическую суть и содержание расходов на производство продукции, особенности группирования затрат по статтям калькуляции та организации учёта затрат на производство продукции. Показано документальное оформление операций по учёту расходов на производство и перечень статей отчётной калькуляции себестоимости продукции, описаны пути усовершенствования учёта затрат основного производства в условиях функционирования информационных систем и международный опыт учёта затрат на производство продукции.


ЗМІСТ

ВСТУП

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ВИТРАТ ОСНОВНОГО ВИРОБНИЦТВА

1.1 Економічна сутність і зміст витрат на виробництво продукції

1.2 Групування витрат по статтям калькуляції

1.3 Організація обліку витрат на виробництво продукції

2. ОБЛІК ВИТРАТ ОСНОВНОГО ВИРОБНИЦТВА

2.1 Синтетичний і аналітичний облік витрат на виробництво

2.2 Зведений облік витрат на виробництво і складання звітної калькуляції собівартості продукції

3. УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ВИТРАТ ОСНОВНОГО ВИРОБНИЦТВА

3.1 Удосконалення обліку витрат основного виробництва в умовах функціонування інформаційних систем

3.2 Міжнародний досвід обліку витрат на виробництво продукції

ВИСНОВКИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

ДОДАТОК А – Наказ про облікову політику АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика»

ДОДАТОК Б – Калькуляція витрат на виробництво печіва «Хрумчик» АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика»


ВСТУП

В умовах ринкової економіки бухгалтерський облік є особливо важливою функцією ефективного управління виробничими і комерційними структурами, знаряддям контролю за раціональними і економічним використанням ресурсів з метою досягнення комерційного успіху і виконання фінансових обов’язків перед державою.

Опанування знаннями бухгалтерського обліку, контролю і аналізу господарської діяльності з метою виявлення слабких місць у роботі підприємств і знаходження …….Опанування знаннями бухгалтерського обліку, контролю і аналізу господарської діяльності з метою виявлення слабких місць у роботі підприємств і знаходження шляхів подальшого покращання їх роботи є головною метою керівника підприємства, менеджера, економіста, бухгалтера. Вдосконалення побудови своєчасного і достовірного бухгалтерського обліку нерозривно пов’язане з вирішенням актуальних завдань в галузі економіки. Облік затрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції має найбільшу специфіку в зв’язку з особливостями технології виробництва на підприємствах різних галузей і підгалузей промисловості. Поряд з необхідністю вивчення загальних завдань організації і методології обліку і калькулювання собівартості в промисловості виникає суттєва необхідність засвоєння тих особливостей формування затрат, розподілу комплексних витрат, прийомів і способів калькулювання собівартості виробів, які визначаються галузевими факторами.

Мета обліку затрат і калькулювання собівартості продукції заключається в своєчасному, повному і достовірному визначенні фактичних затрат, зв’язаних з виробництвом і збутом продукції, визначенні фактичної собівартості окремих видів і всієї продукції, контролі за використанням ресурсів і грошових коштів. Неперевершений поточний облік витрат в місцях виникнення затрат, виявлення можливих відхилень від встановлених норм, причин, винуватців цих відхилень повинен задовільнити потреби оперативного управління виробництвом. Об’єктом дослідження є АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика».


1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ВИТРАТ ОСНОВНОГО ВИРОБНИЦТВА

1.1 Економічна сутність і зміст витрат на виробництво продукції

Собівартість промислової продукції (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво і збут. Витрати на виробництво утворюють виробничу (заводську) собівартість, а витрати на виробництво і збут - повну собівартість промислової продукції. Перелік включених до собівартості поточних витрат визначено статтею 9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Витрати на виробництво валової продукції (чи собівартість валової продукції) характеризують витрати поточного періоду (року, кварталу, місяця) на виробництво промислової продукції (робіт, послуг).

Метою обліку собівартості продукції є своєчасне, повне і достовірне визначення фактичних витрат, пов'язаних з виробництвом і збутом продукції, обчислення фактичної собівартості окремих видів та всієї продукції, а також контроль за використанням матеріальних, трудових та грошових ресурсів

Дані обліку витрат використовуються для оцінки та аналізу виконання планових показників, визначення результатів діяльності структурних підрозділів та підприємств в цілому, фактичної ефективності організаційно-технічних заходів, спрямованих на розвиток та удосконалення виробництва, для планово-економічних та аналітичних розрахунків [13].

У зв'язку з цим повинно бути забезпечене повне зіставлення планових та звітних даних щодо складу і класифікації витрат, об'єктів і одиниць калькулювання, методів розподілу витрат за планованими (звітними) періодами.

За місцем виникнення витрати на виробництво групуються за цехами, дільницями, службами та іншими адміністративно відокремленими структурними підрозділами виробництв.

Залежно від характеру та призначення виконуваних процесів виробництво поділяється на: основне, допоміжне і непромислове господарство.

До основного виробництва належать, цехи, дільниці, що беруть безпосередньо участь у виготовленні продукції. Допоміжне виробництво призначене для обслуговування цехів основного виробництва: виконання робіт по ремонту основних фондів. забезпечення інструментом, запасними частинами для ремонту устаткування, різними видами енергії, транспортними та іншими послугами. До нього належать ремонтні цехи, експериментальні, енергетичні, транспортні та інші підрозділи.

До непромислового господарства належить: незаводський транспорт, житлово-комунальне господарство та культурно-побутові заклади, підсобні сільськогосподарські підприємства та інші структурні підрозділи, які не беруть участі у виробництві товарної продукції.

Усі витрати на виробництво включаються до собівартості окремих видів продукції, робіт і послуг (у тому числі окремих виробів, виготовлених за індивідуальними замовленнями) чи груп однорідних виробів.

За видами витрати класифікуються за економічними елементами та за статтями калькуляції. Під елементами витрат розуміють економічно однорідні види витрат. Витрати за статтями калькуляції - це витрати на окремі види виробів, а також витрати на основне і допоміжне виробництво.

За способами перенесення вартості на продукцію витрати поділяються на прямі та непрямі.

До прямих витрат належать витрати, пов'язані з виробництвом окремих видів продукції (на сировину, основні матеріали, покупні вироби і напівфабрикати тощо), які можуть бути безпосередньо включені до їх собівартості.

До непрямих витрат належать витрати, пов'язані з виробництвом кількох видів продукції (витрати на утримання та експлуатацію устаткування, загальновиробничі, загальногосподарські витрати), що включають до собівартості за допомогою спеціальних методів. Непрямі витрати утворюють комплексні статті калькуляції (тобто складаються з витрат, що включають кілька елементів), які відрізняються за їх функціональною роллю у виробничому процесі.

За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат витрати поділяються на умовно-змінні та умовно-постійні. До умовно-змінних витрат належать витрати, абсолютна величина яких зростає із збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується із його зниженням.

До умовно-змінних витрат належать витрати на сировину та матеріали, покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, технологічне паливо і енергію, на оплату праці працівників, зайнятим у виробництві продукції (робіт, послуг), з відрахуванням на соціальні заходи, а також інші витрати.

Умовно-постійні - це витрати, абсолютна величина яких із збільшенням (зменшенням) випуску продукції істотно, не змінюється.

До умовно-постійних належать витрати, пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробничою діяльністю цехів, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва.

Витрати на виробництво поділяються за календарними періодами на поточні та одноразові.

Поточні, тобто постійні, звичайні витрати або витрати, у яких періодичність менша ніж місяць.

Одноразові, тобто однократні витрати або витрати, які здійснюються періодично (періодичність більша ніж місяць) і спрямовуються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу.

Витрати, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), групуються за такими елементами: матеріальні витрати; витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи; амортизація основних фондів та нематеріальних активів; інші витрати. Це групування є єдиним для всієї промисловості.

До елемента "Матеріальні витрати" належать витрати на:

1) сировину та матеріали, що придбаються у сторонніх підприємств і організацій і входять до складу вироблюваної продукції, утворюючи її основу, або е необхідним компонентом для виготовлення продукції (робіт, послуг);

2) покупні матеріали, що використовуються в процесі виробництва технологічного процесу і упаковування продукції або інших виробничих та господарських потреб (проведення випробувань, контроль, утримання, ремонт і експлуатацію устаткування, будівель, споруд., інших основних фондів тощо), а також запасні частини для ремонту устаткування; знос інструментів, пристроїв. Інвентаря, приладдя, лабораторного обладнання та інших засобів і предметів праці, які не належать до основних виробничих фондів; знос спецодягу, спецвзуття; інші засоби індивідуального захисту, мило та інші миючі засоби, знешкоджуючі засоби, молоко і лікувально-профілактичне харчування.

3) покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати, що підлягають монтажу або додатковій обробці на даному підприємстві;

4) роботи і послуги виробничого характеру, які виконуються сторонніми підприємствами або структурними підрозділами підприємства. що не належать до основного виду його діяльності. До робіт і послуг виробничого характеру належать: здійснення окремих операцій з виготовлення продукції, обробка сировини та матеріалів, проведення випробувань з метою визначення якості сировини і матеріалів, що споживаються транспортні послуги сторонніх організацій на перевезення вантажу по території підприємства (переміщення сировини, матеріалів, інструментів, деталей, заготовок, інших види вантажу з базового (центрального) складу до цехів (відділень) і доставку готової продукції на склади зберігання;

5) витрати, пов'язані з використанням природної сировини, в частині відрахувань для покриття витрат на геологорозвідку та геолого-розшуки корисних копалин, на рекультивацію земель, плата за деревину, продану на пні, та за воду, що вибирається з водогосподарських систем у межах затверджених лімітів, відшкодування у межах нормативу втрат сільськогосподарського виробництва при вилученні угідь для розширення видобутку мінеральної сировини, а також платежі за використання інших природних ресурсів;

6) придбане у сторонніх підприємств і організацій будь-яке паливо, що витрачається з технологічною метою на вироблення всіх видів енергії, опалення виробничих приміщень, транспортні роботи, пов'язані з обслуговуванням виробництва власним транспортом;

7) придбана енергія всіх видів, що витрачається на технологічні, енергетичні, рухові та інші виробничі потреби підприємства. Витрати на власне виробництво електричної та інших видів енергії, а також її споживання включається до відповідних елементів витрат;

8) втрати внаслідок нестачі матеріальних цінностей у межах норм природного убутку. Вартість матеріальних ресурсів формується виходячи з цін їх придбання на день оприбуткування (без урахування податку на добавлену вартість, за винятком передбачених законодавчими актами випадків), включаючи націнки і комісійні винагороди постачальницьким та зовнішньоекономічним організаціям, вартість послуг товарних бірж, брокерські послуги, суми мита і митних зборів, витрати на транспортування, зберігання та доставку, що здійснюються сторонніми організаціями.

Витрати, пов'язані з доставкою (в тому числі вантажно-розвантажувальні роботи) матеріальних ресурсів транспортом і персоналом підприємства, включаються до відповідних елементів витрат на виробництво (витрати на оплату праці, амортизація основних фондів та нематеріальних активів, матеріальні витрати тощо). До вартості матеріальних ресурсів включаються також витрати підприємства на придбання пакувальних матеріалів і тари (крім дерев'яної та картонної), одержаної від постачальника матеріальних ресурсів, за винятком вартості цієї тари за ціною її можливого використання у тих випадках, коли ціни на них встановлюються окремо понад ціни на матеріальні ресурси.

У разі включення вартості тари, прийнятої від постачальника разом з матеріальними ресурсами, до ціни ресурсів із загальної суми витрат на їх придбання вираховується вартість тари за ціною можливого використання чи реалізації з урахуванням витрат на придбання матеріалів для її ремонту. З витрат на матеріальні ресурси, що включаються до собівартості продукції, вираховується вартість зворотних відходів.

Зворотні відходи - це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, теплоносіїв та інших видів матеріальних ресурсів, що утворилися в процесі виробництва продукції (робіт, послуг), втратили повністю або частково споживчі властивості початкового ресурсу (хімічні та фізичні) і через це використовуються з підвищеними витратами (зниження виходу продукції), або зовсім не використовуються за прямим призначенням.

До елемента "Витрати на оплату праці" належать:

1) витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, обчислені згідно з прийнятими підприємством системи оплати праці, включаючи будь-які види грошових і матеріальних доплат;

2) Виплати, передбачені законодавством про працю, за невідпрацьований на виробництві (неявочний) час: оплата щорічних відпусток (компенсація за невикористану відпустку), крім оплати у частині витрат на оплату праці за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, оплата праці працівників, яким не виповнилося 18 років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи; оплата перерв працюючим матерям для годування дитини; оплата часу, пов'язаного з проходженням обов'язкових медичних оглядів, виконанням державних обов'язків, винагорода за передбачену законодавством вислугу років, інші виплати. Якщо на підприємстві створюється резерв для оплати відпусток, то до витрат виробництва (обігу) включаються щомісячні відрахування на створення такого резерву;

3) витрати, пов'язані з підготовкою (навчанням) і перепідготовкою кадрів;

4) виплати громадянам за виконання робіт, послуг, згідно з договорами, цивільно-правового характеру;

5) виплата звільненим працівникам вихідної допомоги і середнього заробітку.

До елемента "Відрахування на соціальні заходи” належать:

1) відрахування на державне (обов'язкове) соціальне страхування, включаючи відрахування на обов'язкове медичне страхування;

2) відрахування на державне (обов'язкове) пенсійне страхування (до Пенсійного фонду), а також відрахування на додаткове пенсійне страхування

3) відрахування до Фонду сприяння зайнятості населення;

4) відрахування до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення [16].

До елемента “Амортизацій основних фондів та нематеріальних активів" належать:

1) витрати на повне відновлення основних фондів та капітальний ремонт у вигляді амортизаційних відрахувань від вартості основних виробничих фондів на реконструкцію, модернізацію та капітальний ремонт фондів, що належать підприємству, а також тих, що перебувають у користуванні підприємства за умовами оренди (лізингу), обчислені за їх балансовою вартістю відповідно до встановлених норм, включаючи прискорену амортизацію активної їх частини,

2) амортизаційні відрахування на надані в оперативну оренду основні фонди (крім тих, що належать до державної форми власності) нараховуються орендодавцем 1 використовуються ним на повне відновлення наданих в оренду або інших належних йому основних фондів. При цьому на собівартість продукції (робіт, послуг) орендаря відноситься сума нарахованих орендодавцем амортизаційних відрахувань на надані в оренду основні фонди;

3) амортизаційні відрахування на надані у фінансову оренду основні фонди, а також на надані в оперативну оренду основні фонди, що належать до державної форми власності, нараховуються арендарем і використовуються ним включно на повне відновлення орендованої частки основних фондів;

4) витрати орендаря на капітальний ремонт орендованих будівель (приміщень) нежитлового призначення відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг) щомісяця рівними частками протягом строку дії договору оренди;

5) амортизаційні відрахування від вартості основних фондів (приміщень), що надаються безоплатно підприємствам громадського харчування або використовуються підприємствами самостійно для обслуговування працівників, що перебувають з підприємством у трудових відносинах;

6) витрати, пов'язані із зносом нематеріальних активів, у сумі амортизаційних відрахувань, що визначаються щомісяця за нормами, розрахованими виходячи із їх первинної вартості та строку корисного використання, але не більше десяти років безперервної експлуатації або строку діяльності підприємства.

До елемента "інші витрати" належать:

1) витрати, пов'язані з управлінням виробництвом; службові відрядження у межах норм, передбачених законодавством, оплата робіт (послуг) консультаційного та інформаційного характеру, пов'язаних із забезпеченням виробництва, зберіганням і реалізацією продукції, включаючи послуги щодо зміни структури управління приватизованим підприємством, а також передбачених законодавством обов'язкових аудиторських перевірок; оплата робіт із сертифікації продукції;

2) витрати на перевезення працівників до місця роботи і назад у напрямках, що не обслуговуються пасажирським транспортом загального користування, включаючи додаткові витрати на спеціальні маршрути міського пасажирського транспорту, організовані відповідно до угод, укладених з транспортними підприємствами (понад вартість, сплачену працівниками підприємства за діючими тарифами на відповідний вид транспорту, або віднесену за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства), витрати на перевезення працівників інвалідів 1 і 2 груп до місця роботи і назад незалежно від наявності маршрутів пасажирського транспорту загального користування;

3) додаткові витрати, пов'язані з виконаннях робіт вахтовим методом, включаючи транспортні витрати на перевезення працівників від місця знаходження підприємства або пункту збору до місця роботи і назад та від місця проживання у вахтовому селищі до місця роботи і назад, а також витрати на експлуатацію та утримання вахтового, селища, які не компенсуються платою працівників за користування житлом і комунальними послугами тощо.

1.2 Групування витрат за статтями калькуляції

Витрати, пов'язані з виробництвом і збутом (реалізацією) продукції

(робіт,послуг), під час планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) на АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика» групуються за статтями:

— сировина та матеріали;

— покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій; — паливо і енергія на технологічні цілі;

— зворотні відходи (вираховуються);

— основна заробітна плата;

— додаткова заробітна плата;

— відрахування на соціальне страхування;

— витрати, пов'язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції;

— відшкодування зносу спеціальних інструментів і пристроїв;

— цільового призначення та інші спеціальні витрати;

— витрати на утримання та експлуатацію устаткування;

— загальновиробничі витрати

— загальногосподарські витрати;

— втрати внаслідок технічного неминучого браку

— попутна продукція (вираховується);

— інші виробничі витрати;

— позавиробничі (комерційні) витрати.

До наведеної вище типової номенклатури статей калькуляції міністерства за погодженням з Мінекономіки, Мінфіном та Мінстатом можуть вносити зміни з урахуванням особливостей техніки, технології та організації виробництва відповідної галузі і питомої ваги окремих видів витрат у собівартості продукції, а також об'єднувати кілька типових статей калькуляції в одну або виділяти з однієї типової статті кілька статей калькуляції [2].

До статті калькуляції ”сировина та матеріали" включається вартість:

— сировини та матеріалів, що входять до складу вироблюваної продукції, утворюючи її основу, чи е необхідним компонентом для виготовлення продукції (робіт, послуг);

— покупних матеріалів, що використовуються в процесі виробництва продукції. (робіт, послуг) для забезпечення нормального технологічного процесу і упаковування продукції.

Витрати на покупні матеріали, що використовуються в процесі виробництва продукції (робіт, послуг) для забезпечення нормального технологічного процесу і упаковування продукції, віднесення яких безпосередньо для собівартості окремих видів продукції ускладнене, включається до собівартості продукції в такому порядку:

а) встановлюються норми витрат цих матеріалів на кожний вид продукції,

б) відповідно до встановлених норм витрат та цін матеріалів установлюються кошторисні ставки на одиницю продукції, які періодично переглядаються відповідно до зміни норм витрат матеріалів або цін,

в) фактичні витрати на зазначені матеріали включаються до собівартості окремих видів продукції, товарної продукції та незавершеного виробництва пропорційно до кошторисних ставок.

До статті калькуляції "Паливо і енергія на технологічні цілі” відносяться витрати на всі види палива й енергії (як одержані від сторонніх підприємств та організацій, так і виготовлені самим підприємством), що безпосередньо використовуються в процесі виробництва продукції.

У статті калькуляції "Зворотні відходи" відображається вартість зворотних відходів, що вираховується із загальної суми матеріальних витрат, віднесеної на собівартість продукції.

До статті калькуляції "Основна заробітна плата" відносяться витрати на виплату основної заробітної плати, обчисленої згідно з прийнятими підприємством системами оплати праці, у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників, зайнятих виробництвом продукції.

До статті калькуляції "Додаткова заробітна плата" відносяться витрати на виплату виробничому персоналу підприємства додаткової заробітної плати, нарахованої за працю понад установлені норми праці Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій [15].

До статті калькуляції "Відрахування на соціальне страхування' включається:

1) відрахування на державне (обов'язкове) соціальне страхування, включаючи відрахування на обов'язкове медичне страхування;

2) відрахування на державне (обов'язкове) пенсійне страхування (до Пенсійного фонду), а також відрахування на додаткове пенсійне страхування

До статті калькуляції "Витрати, пов'язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції" належать витрати:

— підвищені витрати на виробництво нових видів продукції в період їх освоєння, включаючи перші видання нових видів продукції в період їх освоєння, включаючи перші видання нових книжок, а також витрати, пов'язані з підготовкою та освоєнням випуску продукції, не призначеної для серійного або масового виробництва;

— на освоєння нового виробництва, цехів та агрегатів (пускові витрати);

— на винахідництво і раціоналізацію.

До статті калькуляції "Витрати на утримання та експлуатацію устаткування" належать:

1) витрати на повне відновлення основних виробничих фондів та капітальний ремонт у вигляді амортизаційних відрахувань від вартості виробничого та підйомно-транспортного устаткування, цехового транспорту та інструментів із складу основних виробничих фондів на реконструкцію, модернізацію та капітальний ремонт фондів, що належать підприємству, а також тих, що перебувають у користуванні підприємства за умовами оренди (лізингу), обчислені за їх балансовою вартістю відповідно до встановлених норм, включаючи прискорену амортизацію активної їх частини.

2) сума сплачених орендарем процентів (винагороди) за користування наданими в оперативну та фінансову оренду основними фондами;

3) витрати на проведення поточного ремонту, технічний огляд і технічне обслуговування устаткування, у тому числі взятого у тимчасове користування за угодами оперативної оренди (лізингу), за винятком його реконструкції та модернізації;

4) витрати на внутрішньозаводське переміщення вантажів;

5) знос малоцінних і швидкозношуваних інструментів та пристроїв нецільового призначення;

6) інші витрати, пов'язані із утриманням та експлуатацією устаткування.

До статті калькуляції “Загальновиробничі витрати" належать:

1) витрати, пов'язані з управлінням, виробництвом, а саме: на утримання працівників апарату управління структурних підрозділів, на оплату робіт (послуг) консультаційного та інформаційного характеру, пов'язаних із забезпеченням виробництва;

2) витрати на службові відрядження у межах норм, передбачених законодавством;

3) витрати на повне відновлення основних фондів та капітальний ремонт (виробничого призначення) у вигляді амортизаційних відрахувань від вартості основних виробничих фондів на реконструкцію, модернізацію та капітальний ремонт фондів, що належать підприємству , а також тих, що перебувають у користуванні підприємств за умовами оренди (лізингу), обчислені за їх балансовою вартістю відповідно до встановлених норм, включаючи прискорену амортизацію активної їх частини.

До статті калькуляції "Загальногосподарські витрати” належать:

1) витрати на обслуговування виробничого процесу придбання сировини, матеріалів, палива, енергії, інструментів, пристроїв та інших засобів і предметів праці;

2) витрати на пожежну і сторожову охорону (включаючи оплату послуг сторонніх підприємств за пожежну та сторожову охорону);

3) поточні витрати, пов'язані з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення (очисних споруд, уловлювачів, фільтрів тощо), витрати на захоронення екологічно небезпечних відходів, оплата послуг сторонніх організацій щодо приймання, зберігання та знищення екологічно небезпечних відходів, очищення стічних вод. інші види поточних витрат на збереження природи, платежі за викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення підходів та інших видів шкідливого впливу в межах ліміту;

4) витрати, пов'язані з управлінням виробництвом: матеріально-технічне забезпечення апарату управління підприємства та його структурних підрозділів, включаючи транспортне обслуговування;

5) витрати на службові відрядження у межах норм, передбачених законодавством;

6) витрати, пов'язані з підготовкою (навчанням) і перепідготовкою кадрів;

7) витрати, пов'язані з набором робочої сили, передбачені законодавством, з урахуванням витрат на оплату випускникам середніх професійно-технічних училищ і молодим спеціалістам, які закінчили вищий навчальний заклад, вартості проїзду до місця роботи, а також оплачуваної відпустки, яка надається їм перед початком роботи тощо.

До статті калькуляції "Позавиробничі (комерційні) витрати" належать витрати, на реалізацію продукції, зокрема:

— на відшкодування складських, вантажно-розвантажувальних, перевалочних, пакувальних, транспортних і страхувальних витрат постачальника, що включаються до ціни продукції згідно з базисом поставки, передбаченим угодою сторін,

— на оплату послуг транспортно-експедиційних, страхових та посередницьких організацій (включаючи комісійну винагороду), вартість яких включається до ціни продукції згідно з базисом поставки, передбаченими угодою сторін;

— на сплату експортного (вивізного) мита та митних зборів; на рекламу і передпродажну підготовку товарів. До витрат підприємства на рекламу належать витрати на: розробку і видання рекламних виробів (ілюстрованих прейскурантів, каталогів, брошур, альбомів, проспектів, плакатів, афіш, рекламних листів, листівок тощо);

— розробку і виготовлення ескізів, етикеток, зразків фірмових пакетів і упаковки;

— рекламу в засобах масової інформації (оголошення в пресі, передачі по радіо і телебаченню), витрати на світлову, комп'ютерну та іншу зовнішню рекламу;

— виготовлення стендів, муляжів, рекламних щитів, покажчиків тощо (в сумі амортизації, зносу щодо зазначеного інвентаря);

— зберігання та експедирування рекламних матеріалів; оформлення вітрин, кімнат - зразків, виставок-продаж, уцінку продукції, що повністю або частково втратила первинну якість за час експонування у вітринах;

— проведення інших рекламних заходів; пов'язаних з діяльністю підприємства;

— відшкодування витрат за участь у виставках, ярмарках, вартості безплатно переданих зразків і моделей на представницькі витрати (організація прийомів, конференцій та інших офіційних заходів, включаючи сплату праці обслуговуючого персоналу) у розмірі до двох відсотків від обсягів реалізації продукції (робіт, послуг) за оподатковуваний період та в цілому за рік.

1.3 Організація обліку витрат на виробництво продукції

Організація обліку витрат на виробництво значною мірою обумовлюється особливістю технологій, організацією виробництва, характером продукції, що випускається. У залежності від характеру технологічного процесу розрізняють дві групи підприємств: видобувні й обробні. По технологічній ознаці створення продукту виробництва поділяються на: 1) виробництва, у яких кінцевий продукт виходить шляхом послідовної переробки із сировини. Технологічний процес у цих виробництвах характеризується рядом переділів (процесів). Продукт кожного переділу називається напівфабрикатом і передається в наступний переділ;

2) виробництва, у яких в окремих цехах створюються окремі деталі , що збираються в проміжні вузли, агрегати, що зчленовуються в остаточному підсумку в закінчений виріб.

Ступінь спеціалізації підприємства і масовість випуску продукції впливають на організацію обліку витрат. За цією ознакою розрізняють виробництва: одиничні, серійні і масові.

Порядок обліку витрат на виробництво значною мірою визначається особливостями організації виробництва. Основними виробничими підрозділами промислового підприємства є цехи або самостійні ділянки.

Цехом називається відокремлена в адміністративно-господарському розумінні виробнича частина підприємства, яка складається з декількох ділянок, що спеціалізуються на випуску певної продукції (заготовок, деталей, вузлів, виробів) або на виконанні однорідних технологічних процесів.

Розрізняють наступні види цехів:

1) основні, де здійснюється основний виробничий процес із випуску продукції, що поділяється на три стадії - заготівельну, обробну та збирально-оздоблювальну. До основних цехів відносяться цехи, що виготовляють продукцію, яка за своїм призначенням не відрізняється від тієї, на якій спеціалізується підприємство, але з такого ж основного матеріалу (не з його відходів), та цехи, які випускають напівфабрикати;

2) допоміжні, які не беруть безпосередньої участі у виготовленні продукції, але забезпечують безперебійність виробничого процесу в основних цехах: інструментальний, модельний, ремонтно-механічний тощо;

3) обслуговуючі, які сприяють нормальній роботі основних та допоміжних цехів;

4) побічні, які займаються переробкою відходів основного виробництва та виготовленням товарів широкого вжитку. Побічне виробництво може бути організовано як самостійна галузь роботи підприємства, яка виконує частину його основної виробничої програми (наприклад, виготовлення паркету з відходів та обрізків деревини);

5) експериментальні, які призначені для виготовлення дослідних зразків виробів та виконання експериментальних робіт.

Отже, аналітичний облік витрат виробництва ведеться за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляється. На великих виробництвах аналітичний облік витрат може вестись за підрозділами підприємства та центрами витрат. Витрати, що складаються у допоміжних, обслуговуючих та побічних цехах являються накладними витратами виробництва та підлягають розподілу між видами продукції для включення фактичних витрат до собівартості.

Підприємство може самостійно встановлювати перелік і склад змінних та постійних загальновиробничих витрат і обирати методику розподілу змінних загальновиробничих витрат, виходячи із специфіки своєї діяльності. Обрану базу розподілу накладних витрат зазначають в примітках до фінансової звітності та в наказі про облікову політику підприємства.

Не включаються до виробничої собівартості і списуються на витрати періоду (витрати виробництва, обігу), в якому вони були здійснені, наступні витрати:

1) понаднормативні відходи;

2) витрати на зберігання, крім тих, які необхідні у виробничому процесі, що передував наступній стадії виробництва;

3) адміністративні накладні витрати;

4) витрати на збут.

Формування витрат на виробництво продукції відбувається у процесі виробництва. Облік витрат на виробництво організовується з метою розподілу витрат на кожну окрему операцію або кожен окремий продукт, що необхідно для оцінки запасів і визначення фінансового результату.

Завдання обліку витрат на виробництво полягає в накопиченні витрат, яке досягається шляхом зведення даних для обчислення собівартості одиниці продукції. Метою зведення даних в системі накопичення, витрат є встановлення величини витрат по двох головних об'єктах — продукції (для оцінки вартості запасу) і центрах відповідальності (з метою контролю за рівнем витрат). Таким чином, система обліку виробничих витрат - це сумування витрат за центрами відповідальності і розподіл цих витрат на калькуляційну одиницю. Обліково - обчислювальну роботу з визначення собівартості промислової продукції можна поділити на три етапи:

1) Поступове накопичення виробничих витрат протягом місяця: прямі виробничі витрати накопичуються на калькуляційних рахунках, а загальновиробничі — на збірно-розподільчих.

2) Розподіл загальновиробничих витрат по аналітичних позиціях калькуляційних рахунків:

2.1 змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням обраної бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності підприємства у звітному періоді;

2.2 постійні виробничі накладні витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням обраної бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності.

2.3 нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичної величини.

3) Розподіл витрат, зібраних на калькуляційних рахунках виробництва, між готовою продукцією і незавершеним виробництвом (по кожній аналітичній позиції цих рахунків).

Незавершеним виробництвом вважається продукція (роботи, послуги), яка не пройшла всіх стадій, фаз виробництва, передбачених технологічним процесом. До нього не відносяться забраковані напівфабрикати і деталі, які не підлягають виправленню, а також сировина, матеріали, напівфабрикати, які не були в обробці. Для узагальнення інформації про витрати на виробництво призначений рахунок бухгалтерського обліку 23 Виробництво По дебету рахунку 23 "Виробництво" відображаються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також виробничі накладні витрати та втрати від браку продукції (робіт, послуг), з кредиту списуються суми фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом продукції (у дебет рахунків 26, 27), виконаних робіт та послуг (у дебет рахунку 90) [8].

2. ОБЛІК ВИТРАТ ОСНОВНОГО ВИРОБНИЦТВА

2.1. Синтетичний і аналітичний облік витрат на виробництво

Виробнича собівартість продукції за звітний період (місяць, квартал, рік) формується у системі таких рахунків:

а) на великому підприємстві, такому як АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика» : №20 "Основне виробництво”, № 21 Напівфабрикати власного виробництва", № 23 "Допоміжні виробництва", № 24 "Витрати на утримання та експлуатацію машин та обладнання", № 25 "Загальновиробничі витрати", № 26 "Загальногосподарські витрати", № 28 "Брак у виробництві", № 29 "Обслуговуючі виробництва та господарства", № 31 "Витрати майбутніх періодів". Всі рахунки активні;

б) на малих підприємствах затрати на виробництво доцільно облічувати на калькуляційному рахунку № 20 "Основне виробництво" і збирально-розподільчому, № 26 "Загальногосподарські витрати", що не виключає використання інших рахунків (№ 23,24,25,31 тощо) [9].

Собівартість продукції основного виробництва. На дебеті рахунку № 20 Основне виробництво відображають прямі затрати звітного періоду, пов'язані безпосередньо з випуском продукції, виконанням робіт та наданням послуг, також затрати допоміжних виробництв, непрямі затрати, пов'язані з управлінням, та обслуговуванням основного виробництва, втрати від браку, на кредиті - списування фактичної продукції. Сальдо на рахунку № 20. Основне виробництво тільки дебетове, показує фактичну собівартість незавершеного виробництва.

Собівартість напівфабрикатів власного виробництва. На дебеті рахунку № 21 “Напівфабрикати власного виробництва" відображають затрати звітного періоду пов'язані з виготовленням напівфабрикатів. На кредиті рахунку № 21 "Напівфабрикати власного виробництва” відображається вартість напівфабрикатів переданих в подальшу переробку основному виробництву (в кореспонденції з рахунком № 20 "Основне виробництво") та реалізованих іншим підприємствам (в кореспонденції з рахунком № 46 Реалізація).Собівартість продукції допоміжних виробництв. На дебеті рахунку № 23 "Допоміжні виробництва" відображають прямі затрати звітного періоду, пов'язані безпосередньо з випуском продукції, виконанням робіт на Наданням послуг, а також непрямі затрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням допоміжних виробництв, втрати від браку. На кредиті рахунку № 23 "Допоміжні виробництва" відображаються суми фактичної собівартості закінченої виробництвом продукції, виконаних робіт та наданих послуг ( в кореспонденції) з дебетом рахунку № 20 “Основне виробництво" і дебетом рахунку № 46 "Реалізація". Залишок на рахунку № 23 "Допоміжні виробництва" на кінець звітного періоду показує вартість незавершеного виробництва.

Стаття калькуляції "Витрати на утримання та експлуатацію обладнання".На дебеті рахунку № 24 "Витрати на утримання та експлуатацію машин та обладнання" відображають витрати звітного періоду по утриманню та експлуатації обладнання. До цих витрат належать витрати по утриманню та ремонту виробничого обладнання робочих місць, а також засобів цехового транспорту; амортизація обладнання і транспортних засобів, сплачувана вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів (інструментів, пристосувань), витрати по їх ремонту та ін. з цього рахунку списуються на затрати. Наприклад, на ремонт при кредитуванні рахунків матеріальних цінностей (№ 05, 06, 08 та ін.), розрахунків по оплаті праці (рахунки № 70, № 69), з постачальниками та підрядчиками (рахунок № 60), витрат майбутніх періодів згідно з їх розподілом (рахунок №31).

Витрати по експлуатації машин та обладнання обліковуються у розрізі виробничих структурних підрозділів - бригад, цехів, дільниць, технологічних фаз, а іноді і агрегатів, і тому списуються з кредиту рахунку № 24 "Витрати на утримання та експлуатацію машин та Обладнання" цілеспрямовано на ці виробничі структурні підрозділи.

Обчислення величини витрат на утримання та експлуатацію устаткування, що включається до собівартості одиниці продукції (виробу), проводиться так:

1) групується устаткування (машини, верстати, молоти, преси, тощо);

2) кожному цеху підприємства з урахуванням його технічного призначення і величини витрат на утримання та експлуатацію за годину роботи визначається нормативна величина витрат за годину на утримання та експлуатацію одиниці устаткування характерної для тієї чи іншої груп;

3) на основі технологічної документації визначається необхідна для виробництва виробу кількість годин роботи кожної групи устаткування. За допомогою одержаних коефіцієнтів обчислюється загальна кількість приведених машино-годин роботи устаткування на один виріб.

У разі значної зміни кількості машино - годин, необхідних для встановлення окремих виробів до кошторисних (нормативних) ставок вносяться необхідні корективи. Для розрахунку кошторисних (нормативних) ставок використовуються єдині групування устаткувань і коефіцієнт приведення витрат на експлуатацію відповідної групи устаткування.

Витрати на управління розподіляють на дві групи: управління виробничими структурними підрозділами - загальновиробничі (бригадою, дільницею, цехом, технологічною лінією - фазою, переділом тощо) та господарством у цілому - загальногосподарські. Для обліку першої групи витрат планом рахунків передбачено рахунок №25 "Загальновиробничі витрати", на якому для кожного структурного підрозділу відкривають окремий субрахунок. Для обліку другої групи - рахунок № 26 "Загальногосподарські витрати".

Стаття калькуляції "Загальновиробничі витрати". На дебеті рахунку № 25 "Загальновиробничі витрати" відображають такі витрати звітного періоду: по утриманню апарату управління цехом (п1дрозділом тощо); ремонт будівель, споруд, інвентаря, що облічуються у складі основних засобів цеху; вартість матеріалів та виробів, використаних на проведення дослідів, заробітна плата і відрахування на соціальні заходи робітників, зайнятих на цих роботах; витрати по охороні праці; знос малоцінного та швидкозношуваного інвентаря, інші витрати; збитки від простоїв; збитки від псування матеріальних цінностей при зберіганні в цехах, збитки від недовикористання деталей, вузлів та технологічної оснастки; нестачі (на дебеті рахунку № 28) і лишки (на кредиті рахунку № 25) матеріальних цінностей незавершеного виробництва; інші непродуктивні витрати (наприклад, допомога з непрацездатності, що виникла внаслідок виробничої травми і виплачується на підставі судових рішень) [16].

Стаття калькуляції "Загальногосподарські витрати". На дебеті рахунку № 26 "Загальногосподарські витрати" відображають такі затрати звітного періоду: заробітна плата апарату управління підприємством; позавідомча пожежна охорона; норма витрат на підставі укладених договорів; інші витрати по управлінню (канцелярські, друкарські, поштово-телефонні затрати заводоуправління, цехів, основного та допоміжного виробництв; витрати по утриманню телефонних станцій тощо); амортизаційні відрахування від вартості основних засобів загальногосподарського характеру, в т.ч. відрахування по амортизації будівель і приміщень, зайнятих управлінцями підприємства, а також для ведення культурно-просвітньої, оздоровчої, фізкультурної, спортивної роботи серед робітників і службовців підприємства і членів їх родин: амортизаційні відрахування від вартості основних засобів; наданих підприємствам громадського харчування, утримання і ремонт будівель, споруд та інвентаря загальногосподарського призначення.

Методика та техніка обліку усіх видів витрат на управління єдина, тобто витрати формуються у межах кожного підрозділу, кожного субрахунку в розрізі елементів витрат та номенклатури статей кошторису. Але наприкінці місяця розподіл, перерозподіл та списування витрат на управління по кожному з рівнів управління мають свої особливості.Витрати на рівні бригади всередині (дільниці або цеху) розподіляють та списують за простим методом, тобто тільки на види продукції.Нормативний метод обліку витрат на управління структурними підрозділами здійснюється аналогічно витратам на утримання та експлуатацію машин та обладнання, тобто зібрані на дебеті рахунку витрати в розрізі елементів витрат і статей кошторису за загальною схемою наприкінці місяця списуються на основі первинного їх розподілу за направленнями та відображаються на рахунках обліку виробництва № 20 "Основне виробництво", № 23 "Допоміжні виробництва" та № 31 “Витрати майбутніх періодів".Дещо складніший облік перерозподілу витрат на управління господарством.Облічені витрати на дебетів рахунку № 26 "Загальногосподарські витрати" (як на державному, так і на малому підприємствах) наприкінці місяця можна розподілити, перерозподілити, списати.

Стаття калькуляції "Витрати від неминучого і технічного браку". Брак - це продуктивні витрати матеріальних цінностей та праці, навіть у тих випадках, коли є можливість переробити брак у новий продукт праці або виправити недоліки.Для побудови обліку браку його класифікують за такими ознаками: за місцем виявлення є внутрішній , тобто виявлений до відвантаження (або передачі) покупцеві, та зовнішній, який виявлено уже в покупця, за характером дефектів є остаточний, який неможливо виправити, і такий, який ще можна виправити, за причинами виникнення є неякісні матеріали, неподача електроенергії тощо; Винуватцями є робочий, постачальник, служба постачання тощо.Виникнення браку у виробництві документально оформляють актом на брак, повідомленням або листом на брак. У цих документах вказують дані про забраковану продукцію, винуватця причини браку, використані матеріали або працю та ін. Для обліку витрат від забракованої продукції передбачено рахунок № 28 "Брак у виробництві". На дебеті рахунку № 28 облічують витрати на остаточно відбраковану продукцію або витрати на виправлення браку. З кредиту списують (на дебет рахунку № 20, №21, №23, №05) вартість матеріалів або відходів від забракованої продукції, утримання із заробітної плати винуватців та остаточні витрати зараховують до собівартості продукції.

2.2 Зведений облік витрат на виробництво і складання звітної калькуляції собівартості продукції

У зведеному обліку витрати групуються за видами продукції (групами однорідної продукції), замовленнями, переділами, цехами тощо. Методика зведеного обліку і порядок складання звітної калькуляції залежить від типу виробництва, кількості видів продукції, що випускається, структури управління виробництвом, а також від застосовуваних методів обліку і калькулювання собівартості продукції.

Зведений облік витрат на виробництво здійснюється на основі зведених даних, одержаних в результаті обробки первинної документації.

На підприємствах із цеховою структурою управління зведений облік забезпечує виділення в собівартості продукції витрат окремих цехів. На підприємствах з безцеховою структурою управління зведений облік витрат на виробництво ведеться за видами продукції в цілому по підприємству. Дані зведеного обліку використовуються під час складання калькуляції фактичної собівартості продукції.

Для правильної побудови обліку зведення витрат важливе значення має правильне визначення поняття напівфабрикати.

Напівфабрикат (напівпродукт) - це продукт окремих технологічних фаз (переділів, цехів, дільниць, бригад тощо), який повинен пройти одну або кілька технологічних фаз (переділів, тощо) обробки, перш ніж стати готовою продукцією. Але для даної стадії (фази, переділу) він є закінченим.

Якщо напівфабрикат для даної фази (переділу) є готовим і призначений для іншого виробництва за межами господарства, тобто реалізується, його облічують як готову продукцію, наявність якої на методику обліку зведення витрат не впливає. Якщо напівфабрикат (напівпродукт) призначений для подальшої обробки на цьому підприємстві, його міжцеховий рух облічується.

Облік витрат на виробництво може здійснюватися без бухгалтерського перерахування собівартості напівфабрикатів власного виробництва, якщо вони передаються з цеху в цех (безнапівфабрикатний варіант). У цьому разі витрати на виготовлення напівфабрикатів, деталей, вузлів враховуються в цехах і розрізі статей витрат [30].

Якщо застосовується напівфабрикатний варіант обліку ведення витрат, ведеться системний облік руху напівфабрикатів на рахунках у ході технологічного процесу (витрати на виготовлення напівфабрикатів враховуються цехами, за комплексною статтею “Напівфабрикати власного виробництва"). Передавання напівфабрикатів із цеху в цех або на склад відображається на рахунках як у кількісних так і у вартісних показниках. 3 цією метою собівартість, напівфабрикату кожного цеху обчислюють щомісяця шляхом сумування власних витрат та витрат, прийнятих від цехів попередньої обробки. При цьому собівартість готового продукту визначається послідовним нарахуванням витрат кожного цеху у ході технологічного процесу.

Застосування напівфабрикатного варіанта обліку витрат обумовлено наявністю великого асортименту та кількості напівфабрикатів власного виробництва і тим, що одні й ті ж напівфабрикати споживаються одночасно кількома різними цехами, а також нормування витрат вихідної сировини та матеріалів на напівфабрикати (напівпродукти), а не на кінцеву продукцію виробництва.

У разі застосування напівфабрикатного варіанта обліку передавання напівфабрикатів власного виробництва з одного цеху (переділу) до іншого відображається в обліку за фактичною собівартістю. Крім обліку за фактичною собівартістю, напівфабрикати власного виробництва враховуються в поточному порядку за плановою (нормативною) собівартістю з наступним доведенням планової (нормативної) собівартості напівфабрикатів до фактичної.

У звітній калькуляції собівартість напівфабрикатів власного виробництва (як у разі безнапівфабрикатного, так і у разі напівфабрикатного варіантів) зараховується до відповідних статей витрат, а в тих галузях, де напівфабрикати власного виробництва виділені в окрему статтю, на них складаються окремі калькуляції за встановленими статтями витрат.

Витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) зараховуються до собівартості продукції (робіт, послуг) того звітного періоду, до якого вони належать, незалежно від виду оплати - попередньої (орендна плата тощо) або наступної (оплата послуг сторонніх організацій, оплата відпусток працівників тощо). Окремі види витрат (витрати, пов'язані з підготовкою та освоєнням виробництва нових видів продукції, відшкодування зносу спеціальних інструментів і пристроїв тощо), щодо яких неможливо точно встановити до якого калькуляційного періоду вони належать, а також витрати в сезонних галузях промисловості зараховуються до витрат на виробництво у кошторисно-нормалізованому порядку.

У разі виявлення неправильного або несвоєчасного віднесення. витрат до собівартості продукції чи виявлення в результаті інвентаризації або перевірки нестач (надлишків) сировини, матеріалів, палива, незавершеного виробництва і готової продукції в цехах і на складах підприємства, а також у разі виявлення помилок в обліку витрат, попередніх періодів до собівартості продукції звітного місяця вносяться необхідні виправлення.

На підприємствах окремих галузей промисловості, що застосовують нормативний метод обліку, зведений облік витрат на виробництво має деякі особливості. На підприємствах з масовим або серійним виробництвом, на яких діючі норми істотно відрізняються від планових, у зведеному обліку витрат відповідно до типів виробів із статей витрат виділяються витрати за нормами, змінами норм і відхиленнями від норм, якщо на підприємствах виготовляється ряд виробів, які близькі між собою за конструкцією і мають велику питому вагу спільних деталей та вузлів, зведений облік ведеться за групами однорідних виробів. Витрати за нормами щодо всіх розділів зведеного обліку (незавершене виробництво на початок і кінець місяця, витрати за звітний місяць, а також списання на собівартість випущеної продукції) відображаються за єдиним рівнем норм, досягнутим на початок місяця. У разі зміни форм на початок кожного місяця проводиться переоцінка нормативної собівартості незавершеного виробництва до рівня собівартості за цими зміненими нормами. У разі зміни норм протягом звітного місяця витрати за нормами за цей місяць коригуються на різницю від зміни норм, тобто доводяться до рівня норм на початок місяця [5].

Переоцінка незавершеного виробництва, викликана змінами норм, проводиться на основі даних інвентаризації незавершеного виробництва шляхом перемножування різниці між старою і новою нормою на кількість деталей, що знаходяться в незавершеному виробництві. Якщо інвентаризація не проводилася, незавершене виробництво переоцінюється за допомогою коефіцієнтів, що обчислюються за окремими статтями калькуляції. У разі наявності стабільних залишків незавершеного виробництва відхилення від норм списуються на собівартість товарної продукції і незавершеного виробництва.

Собівартість товарного випуску відображається в калькуляційних відомостях, які складаються для кожного найменування продукції або груп однорідної продукції. Фактична собівартість кожного виду продукції визначається шляхом додавання (із знаком + або -) до нормативної собівартості певного виду продукції величини виявлених у зведеному обліку відхилень і зміни норм за кожною статтею витрат, якщо відхилення і зміни норм виявляються в групі однорідної продукції, їх суми відносяться до собівартості кожного виду продукції, що входить до цієї групи, за кожною статтею витрат за допомогою індексів.

На підприємствах з масовим або серійним виробництвом, де діючі норми мало відрізняються від планових, замість нормативних використовуються планові калькуляції. Основні відмінності зведеного обліку при цьому полягають у тому, що переоцінка незавершеного виробництва у зв'язку із змінами норм (внаслідок незначних розмірів незавершеного виробництва і різниць щодо зміни норм) не проводиться, а щомісяця (на основі перевірених даних інвентаризації) незавершене виробництво оцінюється за плановою собівартістю або поточними нормами. Фактична собівартість товарної продукції при цьому визначається шляхом додавання до планової собівартості виробів сум відхилень, виявлених у зведеному обліку. Якщо на підприємствах з масовим і серійним виробництвом поточні норми значно відрізняються від планових, зведений облік витрат і калькулювання фактичної собівартості продукції здійснюється з використанням нормативних калькуляцій [24].

На підприємствах з індивідуальним і дрібносерійним виробництвом, де випускаються нескладні вироби з коротким виробничим циклом, за основу обліку відхилень беруться норми, закладені до планових калькуляцій собівартості замовлення (партії, виробу) під час запуску їх у виробництво. Якщо норми витрат змінюються в процесі виконання замовлення, виявлена різниця враховується окремо як пов'язана із зміною норм, а планова собівартість замовлення залишається попередньою. Для нових замовлень на аналогічну продукцію планова калькуляція складається з урахуванням приведеного вдосконалення технологічного процесу, конструкції виробів тощо.

На таких підприємствах зведений облік витрат здійснюється за цехами, групами однорідної продукції і за статтями витрат з підрозділом на витрати за нормами і відхиленнями від них фактичної собівартості окремих видів продукції обчислюється за допомогою індексів встановлених для окремих груп продукції статей витрат. При цьому до планової собівартості додаються (вираховуються) суми відхилень від норм, що припадають на даний вид продукції за відповідними статтями витрат.

На підставі даних зведеного обліку витрат на виробництво складаються калькуляції фактичної собівартості, які використовуються для контролю за виконанням плану собівартості як окремих видів, так і всієї товарної продукції. Звітні калькуляції складаються на всі виготовлені підприємством види продукції. У масових і багатосерійних виробництвах обчислюється середня собівартість одиниці продукції кожного найменування, що випускається у звітному періоді. В індивідуальному і дрібносерійному виробництвах обчислюється середня собівартість одиниці продукції серії (замовлення).

У галузях промисловості, де звітні калькуляції складаються щомісяця, квартальні та річні калькуляції обчислюються як середньозважені на основі місячних звітних калькуляцій.

У разі застосування нормативного методу обліку перед заповненням форми звітної калькуляції складається відомість розрахунку собівартості кожного виду продукції, в якій собівартість одиниці продукції визначається за цехами за окремими статтями витрат з виділенням витрат за нормами, змінами норм відхиленнями від норм.

Облік всіх витрат і результатів виробничої діяльності підприємства відображається у журналі-ордері № 10 (при веденні 17 журналів-ордерів). Він ведеться по кредиту рахунків 05, 06, 08, 12, 13, 20, 21, 23, 24, 25, 26, 28, 29, 31, 69, 70, 84, 86, 89 в частині затрат на виробництво.

Журнал-ордер № 10 має 3 розділи: I - "Витрати виробництва", II - Розрахунок затрат за економічними елементами", III - "Собівартість товарної продукції".

Розділ I заповнюється за даними відомостей № 12 і 15 в розрізі кореспондуючих рахунків. Тут визначається вся сума затрат звітного місяця.

У розділі II робиться розрахунок затрат на виробництво за економічними елементами з коригуванням внутрішньозаводського обороту (внутрішнього обороту підприємства).

У розділі III складається розрахунок собівартості товарної продукції за статтями калькуляції. Тут показуються залишки незавершеного виробництва на початок і кінець місяця, окремо фактична собівартість продукції основного та допоміжного виробництв, а також фактична собівартість усієї товарної продукції. Відомість 15 ведеться по обліку загальногосподарських витрат, витрат майбутніх періодів, резерву наступних витрат і платежів та позавиробничих витрат.

Так, АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика» для виробництва печива здійснило наступні витрати (в грн.):

Вартість витраченої сировини 8 000 Витрати на оплату праці працівників 1 000 Нарахування на зарплату:

- пенсійне страхування (32%) 32 - державне соціальне страхування (4%) 40 - соціальне страхування на випадок безробіття (1,5%) 15 Витрати на оплату праці апарату управління цеху 800 Нарахування на зарплату 300 Нараховано амортизацію виробничих основних засобів 200 Витрати на утримання виробничих приміщень 140 Нараховано амортизацію загальновиробничих основних засобів 150 Необхідно визначити собівартість печіва та відобразити цю операцію на рахунках бухгалтерського обліку.

Собівартість продукції визначають у такий спосіб:

Собівартість продукції = прямі матеріальні витрати + прямі витрати на оплату праці + інші прямі витрати + загально виробничі витрати;

Прямі матеріальні витрати: 8 000 грн.

Прямі витрати на оплату праці: 1 000 + 320 +40 + 15 = 1 375 (грн.) Інші прямі витрати: 200 грн.

Разом прямих витрат: 9 575 грн. Загальновиробничі витрати: 800 + 300 + 140 + 150 = 1 390 (грн.) Таким чином, собівартість = 9 575 + 1 390 = 10 965 (грн.)

Цю операцію в облікових регістрах відображають такими проводками:


Таблиця 1 – Бухгалтерські проводки виробництва печива на АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика»

№п/п

Зміст операції

Сума, грн.

Кореспонденція рахунків

Із застосуванням рахунків класу 8

Без застосування рахунків класу 8

Дебет

Кредит

Дебет

Кредит

1.

Відпущено у виробництво сировину

8 000

801

23

201

801

23

201

2.

Нараховано заробітну плату виробничим працівникам

1 000

811

23

661

811

23

661

3.

Зроблено нарахування на заробітну плату:

а) органам пенсійного страхування;

б) органам соціального страхування;

в) органам соціального страхування на випадок безробіття

320

40

15

821

23

822

23

823

23

651

821

652

822

653

823

23

23

23

651

652

653

4.

Нараховано заробітну плату апарату управління цеху

800

811

91

661

811

91

661

5.

Зроблено нарахування на заробітну плату працівників апарату управління цеху

300

82

91

65

82

91

65

6.

Нараховано амортизацію основних засобів виробничого призначення

200

831

23

131

831

23

131

7.

Відображено витрати на утримання виробничіх приміщень

140

841

91

631

841

91

631

8.

Нараховано амортизацію основних засобів загальновиробни-чого призначення

150

831

91

131

831

91

131

9.

Списано на виробництво загальновиробничі (накладні)витрати

1 390

23

91

23

91

10.

Оприбутковано на склад продукцію за собівартістю

10 965

26

23

26

23

11.

Списано собівартість реалізованої продукції

10 965

901

26

901

26

12.

Відображено виробничі витрати на відвантажену продукцію

10 965

791

901

791

901

Підприємством АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика» визначена нормальна потужність у тоннах випуску продукції за місяць – 1000 т. Заплановані загальновиробничі витрати за нормальною потужність за місяць 50 000 грн., у т.ч. 40 000 – змінні, 10 000 – постійні. У січні 2008 року виготовлено 800 т. продукції, фактичні змінні витрати – 29 000 грн., постійні 9 000 грн. Здійснити розподіл загальновиробничих витрат.


Таблиця 2 – Розрахунок розподілу загальновиробничих витрат на підприємстві АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика»

№нннн №

Показники

Всього

На одиницю бази розподілу (1т)

Включення загально виробничих витрат до:

Витрат на виробництво продукції

(рах. 23)

Собівар – тості реалізова –ної прод – укції (рах. 90)

1.

База розподілу при нормальній потужності (тон)

Витрати при нормальній потужності (тис. грн.)

1 000

50 000

х

х

х

х

х

х

З них:

2.

Змінні (ряд. 2 гр.3 : ряд. 1 гр.3 = ряд. 2 гр. 4)

40 000

40

х

х

3.

Постійні (ряд.3 гр.3 : ряд. 1 гр.3 = ряд. 3 гр.4)

10000

10

х

х

4.

База розподілу при фактичній потужності, тон

800

х

х

х

5.

Фактичні загальновиробничі витрати, тис. т

38 000

х

х

х

З них:

6.

Змінні (ряд. 2 гр. 4 * ряд.4 гр. 3)

29 000

х

29 000

х

7.

Постійні (ряд. 5 гр.3 – ряд.6 гр.3)

9 000

х

х

х

8.

Постійні розподілені (ряд.4 гр.3 * ряд. 3 гр. 4)

8 000

х

8 000

х

9.

Постійні нерозподілені(ряд.7 гр. 3 – ряд. 8 гр.3)

1 000

х

х

1 000

За результатами розподілу накладних витрат видно, що на АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика» у січні місяці 2008 року частина постійних загальновиробничих витрат залишилась нерозподіленою. Це обумовлено тим, що потужності підприємства були завантажені на 80%, а сума постійних накладних витрат не зменшилась пропорційно зі зміною обсягу виробництва.

Постійні загальновиробничі витрати можуть залишатися нерозподіленими також за умови невідповідності розподілу статей на постійні та змінні або при наявності помилок при складанні кошторисів витрат.

На суму загальновиробничіх витрат, що включаються до собівартості виготовленої продукції, виконуються такі бухгалтерські записи, грн.:

Дт. 23 «Виробництво» Кт. 91 «Загальновиробничі витрати» 37 000

На суму загальновиробничіх витрат, що включаються до витрат періоду: Дт. 90 «Собівартість реалізації» Кт. 91 «Загальновиробничі витрати» 1 000


3. УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ВИТРАТ ОСНОВНОГО ВИРОБНИЦТВА

3.1 Удосконалення обліку витрат основного виробництва в умовах функціонування інформаційних систем

Бухгалтерський облік витрат на виробництво здійснюють на рахунку 23 «Виробництво» та рахунках класу 8 «Витрати за елементами» в розрізі двох видів субконто: «Види діяльності» та «Види витрат».

Виду субконто «Види діяльності» відповідає довідник з аналогічною назвою, в якому перераховуються всі види діяльності, здійснювані підприємством. Довідник передбачено однорівневим, кожен його елемент містить 2 реквізити: Код / Код та Назва / Наименование.

Виду субконто «Види витрат» відповідає довідник «Види витрат», який має трирівневу структуру. Для кожного елемента цього довідника вводять його назву та вказують бухгалтерський рахунок, на який у кінці місяця будуть списуватися суми витрат за вказаною статею, як об’єкта аналітики рахунків класу 8. Ця інформація буде використовуватися при проведенні документа «Фінансові результати» в режимі «Закриття елементів витрат». Увімкнений прапорець «Відноситься до постійних загальновиробничих витрат» є ознакою того, що поточна стаття витрат, як об’єкт аналітики рахунку 91 «Загально виробничі витрати», є постійною загально виробничою витратою.

У типовій конфігурації «1С: Бухгалтерии 7.7» реалізовано 3 варіанти організації обліку витрат на виробництво з використанням:

1) рахунків 8 – го класу «Витрати за елементами» та 9 – го класу «Витрати діяльності»;

2) лише рахунків 8 – го класу «Витрати за елементами»;

3) лише рахунків 9 – го класу «Витрати діяльності».

Обліковий процес на підприємстві, яке використовує 1 – й варіант організації обліку витрат на виробництво складається з таких етапів:

1) упродовж звітного періоду всі прямі витрати виробництва зараховують у дебет рахунку 23 «Виробництво» і рахунків 8 – го класу з кредиту рахунків матеріальних, грошових та трудових ресурсів;

2) протягом того ж звітного періоду всі непрямі виробничі витрати зараховують у дебет рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» та рахунків 8 – го класу з кредиту рахунків матеріальних, грошових і трудових ресурсів;

3) упродовж звітного періоду всі невиробничі витрати зараховують у дебет рахунків 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» та 94 «Інщі витрати операційної діяльності» та рахунків 8 – го класу з кредиту рахунків матеріальних, грошових та трудових ресурсів;

4) у кінці звітного періоду непрямі виробничі витрати розподіляють між об’єктами аналітичного обліку згідно з вибраною базою розподілу. Розподілені витрати відображають за дебатом рахунку 23 «Виробництво» (з віднесенням на конкретний вид продукції (вид діяльності)), і кредитом рахунку 91 «Загально виробничі витрати». У результаті розподілу витрат і списання їх у дебет рахунку 23, рахунки загальновиробничіх витрат на кінець звітного періоду закриваються і залишків не мають. Підсумовування витрат за всіма видами продукції дає загальну суму витрат за рахунком 23. У кінці звітного періоду необхідно виконати оцінку незавершеного виробництва;

5) упродовж звітного періоду випуск готової продукції відображають за обліковими цінами, наприклад, за плановою виробничою собівартістю, на рахунку 26 «Готова продукція». Аналітичний облік за цим рахунком ведуть у розрізі видів продукції;

6) у кінці звітного періоду, коли визначена фактична собівартість готової продукції, розраховують відхилення фактичної собівартості продукції від її вартості за обліковими цінами (планової виробничої собівартості та списують в дебет рахунку 26 за видами продукції пропорційно до вартості за обліковими цінами. Отже, за рахунком 26 готову продукцію оцінюють за фактичною виробничою собівартість [21];

7) у кінці звітного періоду в дебет рахунку 90 «Собівартість реалізації» з кредиту рахунку 26 «Готова продукція» списують собівартість реалізованої продукції;

8) у момент реалізації продукції списують собівартість реалізованої продукції в дебет рахунку 79 «Фінансові результати» з кредиту рахунку 90 «Собівартість реалізації»;

9) у кінці звітного періоду в дебат рахунку 79 «Фінансові результати» з кредиту рахунків 92 – 94 списують невиробничі витрати.

У разі використання другого варіанта організації обліку витрат на виробництво етапи 1, 5, 6 залишаються тими ж, що і при першому варіанті. Існую деяка специфіка в здійсненні облікового процесу на підприємстві на таких етапах:

- 2 (відсутній рахунок 91 «Загально виробничі витрати»). Протягом того ж звітного періоду всі непрямі виробничі витрати відносять у дебет рахунків 8 – го класу з кредиту рахунків матеріальних, грошових та трудових ресурсів;

- 3 (відсутні рахунки 92 – 94). Протягом звітного періоду всі невиробничі операційні витрати відносять у дебет рахунків 8 – го класу з кредиту рахунків матеріальних, грошових та трудових ресурсів;

- 4 (відсутній рахунок 91 «Загальновиробничі витрати»). У кінці звітного періоду непрямі виробничі витрати розподіляють між об’єктами аналітичного обліку згідно з вибраною базою розподілу. Розподілені витрати відображають у дебеті рахунку 23 «Виробництво» (з віднесенням на конкретний вид продукції (вид діяльності));

- 7 – 8 («оминаеться» рахунок 90 «Собівартість реалізації», таким чином 7 і 8 етапи об’єдніються в один). У кінці звітного періоду в дебет рахунку 79 «Фінансові результати» з кредиту рахунку 26 «Готова продукція» списується собівартість реалізованої продукції;

- 9 (відсутні рахунки невиробничіх операційних витрат 92 – 94). У кінці звітного періоду в дебет рахунку 79 «Фінансові результати» з кредиту рахунків 8 – го класу списують невиробничі витрати.

І, нарешті, третій виріант організації обліку витрат на виробництво базується на використанні виключно рахунків 9 класу. При ціому варіанті специфічними є лише 2 – й і 3 – й етапи, а всі решта (1, 4 – 9) залишаються без змін.

Основні операції, що становлять обліковий процес, у ціому випадку є такими:

- 2 (відсутні рахунки 8 – го класу «Витрати за елементами»). Протягом того ж звітного періоду всі непрямі виробничі витрати відносять у дебет рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» з кредиту рахунків матеріальних, грошових та трудових ресурсів;

- 3 (відсутні рахунки 8 – го класу «Витрати за елементами»). Упродовж звітного періоду всі невиробничі витрати відносять у дебет рахунків 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» та 94 «Інщі витрати операційної діяльності» з кредиту рахунків матеріальних, грошових та трудових ресурсів.

Для обліку виробничіх витрат протягом звітного періоду типовою конфігурацією передбачено документ «Калькуляція».

3.2 Міжнародний досвід обліку витрат на виробництво продукції

У зарубіжній практиці обліку повних витрат відповідає система абсорпшен – костинг. Порядок визначення фінансових результатів за системою абсорпшен – костинг здійснюється поетапно. На першому етапі визначається валова маржа, яка розраховується відніманням від виручки собівартості реалізованих підприємством продукції, робіт або послуг. На другому етапі визначається операційний прибуток, який визначається відніманням від валової маржі адміністративних витрат підприємства та витрат на збут. Схему формування фінансових результатів за системою абсорпшен – костинг представлено на рис. 1 [29].

ВИРУЧКА

-

СОБІВАРТІСТЬ РЕАЛІЗОВАНОЇ ПРОДУКЦІЇ

Виробничі витрати + Загальновиробничі витрати

=

ВАЛОВА МАРЖА

-

ВИТРАТИ ДІЯЛЬНОСТІ

Адміністративні витрати + Витрати на збут

=

ОПЕРАЦІЙНИЙ ПРИБУТОК

Рис. 1 – Схема формування фінансових результатів за системою абсорпшен – костинг

У свою чергу, система абсорпшен – костинг може поєднуватися з фактичним і стандартним калькулюванням собівартості, що зумовлює існування двох її підсистем, таких як: факт - абсорпшен – костинг та стандарт абсорпшен – костинг.

Факт - абсорпшен – костинг передбачає калькулювання собівартості додаванням до фактичних виробничих витрат фактичних загально виробничих витрат, внаслідок чого в обліку формується фактична виробнича собівартість, за якою роботи та послуги списуються на реалізацію, а готова продукція оприбутковується на склад.

Порядок визначення фінансових результатів за системою факт - абсорпшен – костинг здійснюється поетапно. На першому етапі визначається валова маржа, яка розраховується відніманням від виручки фактичної собівартості реалізованих підприємством продукції, робіт або послуг. На другому етапі визначається операційний прибуток відніманням від валової маржі фактичних адміністративних витрат підприємства та витрат на збут.

Стандарт - абсорпшен – костинг передбачає калькулювання собівартості додаванням до стандартних виробничих витрат стандартних загальновиробничих витрат, внаслідок чого в обліку формується стандартна (нормативна) собівартість, за якою роботи і послуги списуються на реалізацію, а готова продукція оприбутковується на склад.

Порядок визначення фінансових результатів за системою стандарт - абсорпшен – костинг здійснюється поетапно, аналогічно порядку, визначеному на рис.1, але з певними доповненнями. На першому етапі визначається валова маржа (за стандартами. На другому етапі – валова маржа (за фактом), яка розраховується відніманням від валової маржі (за стандартами) понаднормативних відхилень виробничих і загально виробничих витрат по виробленій у звітному періоді продукції. На третьому етапі визначається операційниц прибуток відніманням від валової маржі (за фактом) фактичних адміністративних витрат підприємства та витрат на збут.

Система обліку часткових витрат представлена традиційним для розвинутих ринкових країн обліком затрат на виробництво та калькулювання собівартості продукції, робіт та послуг, яка передбачає поділ затрат на змінні (умовно – змінні) та постійні (умовно – постійні).

За системи обліку часткових витрат калькуляція собівартості виробленої продукції, виконаних робіт та наданих послуг здійснюється на підставі часткових (змінних) витрат, які безпосередньо пов’язані з їх створенням.

В зарубіжній практиці обліку часткових витрат відповідає система « директ – костинг».

Порядок визначення фінансових результатів за системою директ – костинг здійснюється поетапно. На першому етапі визначається маржинальний дохід, який розраховується шляхом віднімання від виручки від реалізації собівартості реалізованої продукції, робіт та послуг, а також віднімання змінних адміністративних витрат та витрат на збут. На другому етапі визначається операційний прибуток відніманням від маржинального доходу суми постійних виробничих витрат, постійних загально виробничих, адміністративних витрат та постійних витрат на збут.

Схему формування фінансових результатів за системою директ – костинг представлено на рис. 2.

ВИРУЧКА

-

ЗМІННІ ВИТРАТИ

Собівартість реалізованої Змінні адміністративні Змінні витрати на продукції + витрати + збут

=

МАРЖИНАЛЬНИЙ ДОХІД

-

ПОСТІЙНІ ВИТРАТИ

Постійні Постійні Постійні Постійні

виробничі + загальнови- + адміністративні + витрати на

витрати робничі витрати витрати збут

=

ОПЕРАЦІЙНИЙ ПРИБУТОК

Рис. 2 – Схема формування фінансових результатів за системою директ костинг

У свою чергу, система директ – костинг може поєднуватися з фактичним і стандартним калькулюванням собівартості, що зумовлює існування двох її підсистем, таких як: факт – директ – костинг та стандарт – директ – костинг.

Факт – директ – костинг передбачає калькулювання собівартості на основі фактичних змінних виробничих та фактичних змінних загально виробничих витрат, внаслідок чого в обліку формується фактична виробнича собівартість, за якою роботи і послуги списуються на реалізацію, а готова продукція оприбутковується на склад.

Порядок визначення фінансових результатів за системою факт – директ костинг здійснюється поетапно. На першому етапі визначається виробничий маржинальний дохід. На другому етапі визначається маржинальний дохід як різниця між виробничим маржинальним доходом і фактичними змінними адміністративними та фактичними змінними витратами на збут. На третьому етапі визначається операційний прибуток як різниця між маржинальним доходом і фактичними постійними витратами підприємства.

Стандарт – директ – костинг передбачає калькулювання собівартості на основі стандартних змінних виробничих та стандартних змінних загально виробничих витрат, внаслідок чого в обліку формується стандартна виробнича собівартість, за якою роботи і послуги списуються на реалізацію, а готова продукція оприбутковується на склад.

Порядок визначення фінансових результатів за системою стандарт – директ – костинг здійснюється поетапно, аналогічно порядку, визначеному на рис.2, але з певними доповненнями. На першому етапі визначається виробничий маржинальний дохід (за стандартами). У той же час виробничий маржинальний дохід (за фактом) розраховують відніманням від виробничого маржинального доходу (за стандартами) відхилень від стандартних змінних виробничих та відхилень від стандартних змінних загально виробничих витрат по виробленій у звітному періоді продукції. На другому етапі визначають маржинальний дохід (за стандартами), який розраховують відніманням від виробничого маржинального доходу (за стандартами) стандартних (нормативних) змінних адміністративних витрат та стандартних змінних витрат на збут. Поряд з тим, маржинальний дохід (за фактом) розраховують як різницю між маржинальним доходім (за стандартами) і відхиленнями від стандартних змінних виробничих, загальновиробничих, адміністративних витрат та витрат на збут або як різницю між виробничим маржинальним доходом (за фактом) і фактичними змінними адміністративними витратами та фактичними змінними витратами на збут.

Підсумовуючи вищесказане, варто зауважати, що директ – костинг є предметом суперечок серед бухгалтерів. Так, прихильники директ – костингу стоять на засадах, що постійна частина загально виробничих витрат не пов’язана з виробництвом конкретної одиниці продукції і повинна відноситисі до витрат звітного періоду підприємства. Поряд з тим, опоненти наголошують на тому, що продукція повинна включати постійні загально виробничі витрати, оскільки при виробництві продукції без них неможливо обійтись. Як наслідок, зарубіжними бухгалтерами і сама категорія собівартості сприймається досить скептично.

Наприкінці слід відмітити, що результатом зростаючої популярності маржинального підходу в управлінні і аналізі витрат є той факт, що все більше підприємств у світі запроваджують стандарт- директ- костинг.


ВИСНОВКИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ

Таким чином, розглянувши особливості обліку витрат основного виробництва можна зробити висновок, що витрати групуються за багатьма ознаками. За місцем виникнення витрати на виробництво групуються за цехами, дільницями, службами та іншими адміністративно відокремленими структурними підрозділами виробництв. Залежно від характеру та призначення виконуваних процесів виробництво поділяється на: основне, допоміжне і непромислове господарство. До основного виробництва належать, цехи, дільниці, що беруть безпосередньо участь у виготовленні продукції. За видами витрати класифікуються за економічними елементами та за статтями калькуляції. За способами перенесення вартості на продукцію витрати поділяються на прямі та непрямі. За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат витрати поділяються на умовно-змінні та умовно-постійні, за календарними періодами – на поточні й одноразові.

Витрати, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), групуються за такими елементами: матеріальні витрати; витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи; амортизація основних фондів та нематеріальних активів; інші витрати. Це групування є єдиним для всієї промисловості.

Завдання обліку витрат на виробництво полягає в накопиченні витрат, яке досягається шляхом зведення даних для обчислення собівартості одиниці продукції. Метою зведення даних в системі накопичення, витрат є встановлення величини витрат по двох головних об'єктах — продукції (для оцінки вартості запасу) і центрах відповідальності (з метою контролю за рівнем витрат). Таким чином, система обліку виробничих витрат - це сумування витрат за центрами відповідальності і розподіл цих витрат на калькуляційну одиницю.

У зведеному обліку витрати групуються за видами продукції (групами однорідної продукції), замовленнями, переділами, цехами тощо. Методика зведеного обліку і порядок складання звітної калькуляції залежить від типу виробництва, кількості видів продукції, що випускається, структури управління виробництвом, а також від застосовуваних методів обліку і калькулювання собівартості продукції.

Організація управління й обліку на підприємстві сьогодні неможливі без застосування інформаційних технологій. Працівники практично всіх сфер господарського життя на виробництві, у торгівлі, у сфері обслуговування використовують у своїй діяльності комп'ютери. Обчислювальна техніка суттєво підвищує якість обробки облікової інформації. При цьому застосування комп'ютерів змінює зміст та організацію праці облікового персоналу: зменшується кількість ручних операцій з обробки первинних документів, систематизації облікових показників, заповнення регістрів та звітних форм. Облікова праця стає більш творчою, спрямованою на організацію й вдосконалення обліку.

«1С: Предприятие 7.7» - це універсальна програма автоматизації діяльності підприємства, яка використовується для будь-яких розрізів економічної діяльності підприємства, в тому числі й різних ділянок бухгалтерського обліку. Система програм „1С: Предприятие 7.7" - це досить могутній інструмент для роботи головного бухгалтера, який дає можливість систематично та оперативно володіти фінансовим станом підприємства та контролювати своїх підлеглих. Одночасно програма є надійним та доступним помічником рядового бухгалтера, вона дає можливість підняти якість обліку на будь-якій ділянці бухгалтерського обліку.

У зарубіжній практиці обліку повних витрат відповідає система абсорпшен – костинг, яка у свою чергу, може поєднуватися з фактичним і стандартним калькулюванням собівартості, що зумовлює існування двох її підсистем, таких як: факт - абсорпшен – костинг та стандарт - абсорпшен – костинг. Обліку часткових витрат відповідає система « директ – костинг», що має дві підсистеми, такі як: факт – директ – костинг та стандарт – директ – костинг.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Про підприємства в Україні: Закон України від 26.02.96р. №. 785-12 (зі змінами та доповненнями).

2. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16.07.99р. № 996-ХТУ (зі змінами та доповненнями).

3. Про систему оподаткування: Закон України від 25.06.1991р. №1251-XII (зі змінами та доповненнями).

4. Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 3.04.1993р. №250 (зі змінами та доповненнями).

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене приказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318 (зі змінами та доповненнями).

6. Бутинець Ф.Ф., Виговська Н.Г., Малюга Н.М., Петренко Н.І.: Контроль і ревізія: Підручник для студентів спеціальності „Облік і аудит". -Житомир: ПП. „Рута", 2002. – 568с.

7. Бутинець Ф.Ф., Івахненков С.В., Давидюк Т.В., Шахрайчук Т.В. Інформаційні системи бухгалтерського обліку: Підручник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050.106 "Облік і аудит" -Житомир: ПП "Рута", 2002. – 345с.

8. Грабова Н.М., Кривоносов Ю.Г.: Облік основних господарських операцій в бухгалтерських проводках: Навч. посібник: 3 - те вид. - К.: А.С.К., 2000. – 282с.

9. Кужельний М.В., Калюга Є.В., Калюга О.В. Контроль фінансової діяльності та правильності її складання: Навч.-метод. посібник для студентів економічних спеціальностей і працівників обліково-аналітичних і контрольно-ревізійних служб підприємств, організацій та установ.-К.: Єльга, Ніка-Центр, 2001 - 240с.

13. Ткаченко Н. М. Бухгалтерський фінансовий облік, оподаткування і звітність: Підручник. 3-те вид., допов. і перероб. - К.: Алерта, 2008. – 926с.

14. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський і управлінський облік Навч. посібник./ Ф.Ф. Бутинець, Л.В. Лижевська, Н.В. Герасимчук. – Житомир: ЖІТІ, 2000.- 543с.

15. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник./ За ред. проф Ф.Ф. Бутинця, – Житомир: ЖІТІ, 2000.- 289с.

16. Лишиленко О.В. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник. - К. Вид-во „Центр навчальної літератури”, 2005.- 528с.

17. Чебанова Н.В., Єфименко Т.І. Фінансовий облік: Підручник. – К: ВЦ «Академія», 2007. – 704с.

18. Посібник з бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності підприємствами України / Зубілевич С.Я., Кравченко І.Ю., Прокопенко О.О., Школьніков Д.Г., Юркевич Н.С. – 3- е вид., перероб. і доп. – К.: «Укрпапір», 2003. – 472с.

19. Нашкерська Г.В. Фінансовий облік: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2005. – 503с.

20. Фінансовий облік: Підручник / Голов С.Ф., Костюченко В.М., Кравченко І.Ю., Ямборко Г.А. /. – К., 2005. – 976с.

21.Шквір В.Д., Загородній А.Г., Височан О.С. Інформаційні системи і технології в обліку: Навч. посіб. – 3 – те вид., перероб. І доп. – К.: Знання, 2007. – 439 с.

22. Всеукраїнська професійна бухгалтерська газета – студентам. Фінансовий облік. Просто та доступно (поради для студентів). – К.: «Все про бухгалтерський облік», 2005. – 99с.

23. Чумаченко М., Білоусова І. Дискусійні проблеми обліку витрат і калькулювання собівартості продукції // Бухгалтерський облік і аудит. – 2008. - №10. – с.35.

24. Білоусова І. Проблеми вдосконалення управлінського обліку // Бухгалтерський облік і аудит. – 2007. - №4. – с.35 – 40.

25. Сльозко Т. Методи обліку витрат «стандарт – кост» і нормативний: історія та сучасність // Бухгалтерський облік і аудит. – 2007. - № 7. – с. 3 – 8.

26. Дерій В. Проблеми обліку витрат і доходів підприємства та перспективи їх вирішення в Україні // Бухгалтерський облік і аудит. – 2008. - № 4. – с. 7 – 11.

27. Голов С. Чи перешкоджає П (С)БО 16 «Витрати» економічній роботі на підприємстві? // Бухгалтерський облік і аудит. – 2007. - № 5. – с. 3- 10.

28. Як рахувати собівартість у промисловості. Наказ Міністерства промислової політики України від 09.07.07р. № 373 // Все про бухгалтерський облік. – 2007. - № 79. – с.5.


ДОДАТОК А

Наказ про облікову політику АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика»

Підприємство АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика»

Організаційно – правова форма Акціонерне товариство закритого типу

Територія м. Херсон

№ свідоцтва про державну реєстрацію

Юридична адреса 73024, м. Херсон, вул. Перекопська, 12,тел. 38(0552) 265097

Фактичне місцезнаходження м. Херсон, вул. Перекопська, 12.

Кількість акціонерів

НАКАЗ ПРО ОБЛІКОВУ ПОЛІТИКУ

Складові облікової політики

Варіанти облікової політики

1.

Облік основних засобів

1.1

Строк експлуатації

10 років.

1.2

Визначення ліквідаційноївартості

1.3

Метод амортизації основних засобів

Виробничий, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації.

1.4

Вартісна величина належності необоротнихактивів до малоцінних необоротних

1.5

Методи амортизації інших необоротних матеріальних активів

Прямолінійний, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів, виробничий методи.

1.6

Переоцінка

Немає.

2.

Облік нематеріальних активів

2.1

Строк корисного використання

10 років

2.2

Методи амортизації

Прямолінійний метод

2.3

Переоцінка

Немає.

3.

Облік запасів

3.1

Одиниця обліку запасів

Кондитерський виріб.

3.2

Метод оцінки вартості при вибутті

Метод собівартості перших за часомнадходження запасів (ФІФО), який полягає у припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, уякій вони надходили на підприємство.

3.3

Метод розподілу транспортно – заготівельних витрат

Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць.

4.

Облік дебіторської заборгованості

4.1

Метод нарахування резерву сумнівних боргів

Метод застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості, за яким величина резерву визначається на підставі аналізу платоспроможності окремих дебіторів.

5.

Облік зобов’язань

5.1

Створення забезпечень

Для відшкодування у майбутньому такихопераційних витрат: на відпусткипрацівникам, додаткове пенсійне забезпечення, виконання гарантійних зобов’язань, реструктуризацію, виконання зобов’язань щодо обтяжливих контрактів.

6.

Облік доходів

6.1

Оцінки ступеня завершеності операцій з надання послуг для відображення доходу

Визначенням питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі послуг, які мають бути надані;

7.

Облік витрат

7.1

Тривалість операційного циклу

1 рік

7.2

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг)

Сировина і матеріали, енергія технологічна, основна та додаткова заробітна плата робітників, відрахування на соціальні потреби, утримання та експлуатація машин та устаткування, загально виробничі витрати, загальногосподарські витрати, підготовка та освоєння виробництва, поза виробничі витрати.

7.3

Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат

Витрати на управління виробництвом, амортизація основних засобів та нематеріальних активів загальновиробничого призначення, витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень, витрати на обслуговування виробничого процесу.

7.4

Нормальна потужність виробництва

Понад 10 000 тон продукції за рік.

7.5

База розподілу нормальних загальновиробничих витрат

Відпрацьований час.

8.

Облік у будівництві

8.1

Оцінка ступеня завершеності робіт для визначення доходів і витрат за за будівельним контрактом

Співвідношенням обсягу завершеної частини робіт та їх загального обсягу за будівельним контрактом у натуральному вимірі.

9.

Облік операцій з пов’язаними сторонами

9.1

Перелік пов’язаних осіб

10.

Облік операцій за сегментами

10.1

Виділення сегментів

Господарські та географічні. Географічні поділятимуться на виробничі та збутові.

10.2

Розподіл адміністративних, збутових та інших операційних витрат між сегментами

Вказувати у сумі, яка безпосередньо стосується звітного сегмента.

11.

Облік фінансових витрат

11.1

Метод обліку фінансовихвитрат

Включення до фінансових витрат поточного періоду.

12.

Облік біологічних активів

12.1

Визначення справедливої вартості біологічних активів

За цінами на подібні активи.

12.2

Строк корисного використання довгостроко-вих біологічних активів

10 років.

13.

Організація бухгалтерського обліку

13.1

Форма організації бухобліку

Створюючи бухгалтерську службу, очолювану головбухом.

13.2

Вибір Плану рахунків

План рахунків бухгалтерського обліку Активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємстві організацій, затверджений наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. № 291 із застосуванням рахунків витрат класів 8 і 9.

13.3

Вибір форми обліку

Журнально – ордерна форма обліку.

Керівник _______________________

Головний бухгалтер _______________________


ДОДАТОК Б

Калькуляція витрат на виробництво печива «Хрумчик» АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика»

Статті витрат калькуляції

Сума, грн./ кг

1.

Сировина і матеріали

3,07

2.

Паливо й енергія на технологічні цілі

2,47

3.

Основна заробітна плата

1,35

4.

Додаткова заробітна плата

1,05

5.

Відрахування на соціальне страхування

0,02

6.

Витрати на утримання та експлуатацію

1,55

7.

Загальновиробничі витрати

1,24

8.

Витрати від браку

0,43

9.

Інші виробничі витрати

0,82

Разом

12,00

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий