Реферат на тему:
До питання про ціннісний підхід до організації навчально-виховного процесу у вищій педагогічній школі
Сьогодні у розвитку вітчизняного суспільства відбуваються суттєві зміни, пов’язані з залученням України до загальносвітових процесів суспільно-культурного прогресу. На сучасному етапі система вищої освіти України перебуває в умовах реконструкції та пошуку свого місця в новому правовому суспільстві нашої держави та світовому освітньому просторі. На початку ХХІ століття істотно змінюються основні загальнолюдські цінності, інтенсифікується процес формування інформаційного суспільства. На зміну цінностям, що є характерними для індустріального суспільства, приходять інші, які визначаються науково-технічною революцією, глобалізацією навколишнього світу. Таким чином, перед системою освіти, в тому числі і вищою педагогічною, постає необхідність пошуку нових та модернізації існуючих підходів до організації та змісту освітнього процесу. Одним із перспективних у цьому сенсі, на наш погляд, є ціннісний підхід. Варто зазначити, що перехід освітньої системи України на гуманістичні цінності відбувається в досить складних соціально-політичних умовах: ліквідування в країні наслідків тоталітарного режиму, інтенсивна інтеграція в світовий та європейський простір, поглиблення процесів глобалізації, розвиток інформаційних технологій тощо. Унаслідок своєї актуальності аксіологічний – ціннісний підхід до організації навчання став об’єктом дослідження багатьох вітчизняних та зарубіжних учених-педагогів, серед яких Б.Гершунський, Л.Клименко, В.Крижко, В.Сергієнко, В.Сластьонін, О.Сухомлинська та інші.
Загальновідомо, що майбутнє суспільства виховується за шкільною партою та на студентській лаві, саме тут закладаються підвалини міцної держави. За всіх часів наука й освіта керувалися системою цінностей, які були сформовані всім попереднім розвитком загальнолюдської культури. У період змін у світі науки і соціальних відносин колишні цінності зазнавали значного коригування, окремі з них замінювалися новими, що істотно впливало на мету, завдання і зміст освіти, методи навчання і виховання. Саме тому актуалізуються проблеми гуманізації, гуманітаризації та демократизації освітнього процесу як провідних принципів реалізації ціннісного підходу до навчання. На наше переконання, для сучасних навчальних закладів ці принципи мають стати пріоритетними. Тому за мету нашого дослідження ми поставили розкриття сутності зазначених принципів як таких, що забезпечують упровадження ціннісного підходу до організації освітнього процесу у вищій педагогічній школі.
Людина є найвищою цінністю природи, вона є неповторною особистістю зі своїм духовним світом, інтересами, інтелектуальними здібностями, тому будь-який навчальний заклад, а вищий педагогічний передусім, має стати духовною інституцією, що скерована на формування неповторних особистісних якостей кожного студента. Протягом життя у внутрішній системі цінностей кожної людини відбуваються зміни, вона постійно оновлюється та вдосконалюється. Особистісні цінності виконують для людини роль стрижня, який забезпечує цілісність і спадкоємність в її розвитку, адекватну адаптацію до умов життєдіяльності. Підкреслимо, що цінності неможливо закласти автоматично у свідомість молодої особи. Вони є результатом власної внутрішньої активності. Але правильно організований освітній процес стимулює цю активність, допомагає набути досвіду толерантного ставлення до думок чи позицій інших. Педагогічний діалог на основі ціннісного обміну дозволяє створити сприятливий психологічний мікроклімат у колективі, коли кожний його член відчуває себе самодостатньою особистістю, яка має право на помилку (безперечно, з подальшим виправленням). У процесі такого діалогу педагог не намагається шукати недоліки у відповідях студентів, а стимулює їх самостійний пізнавальний пошук, виступає зацікавленим помічником в організації їх всебічного самовдосконалення [9].
Найважливішою цінністю сьогодення є вміння орієнтуватися у ситуації вибору, робити правильний вибір за умов невизначеності й неоднозначності. Цінності спрямовують, організують, орієнтують поведінку людини на визначені цілі. Людина пізнає світ через призму цінностей. Вони регулюють соціальну поведінку людей [1].
С.Гончаренко зазначає: “Гуманізація освіти – це відображення в освітньому процесі тенденцій гуманізації сучасного суспільства, коли людська особистість визначається найвищою цінністю, а утвердження блага людини є найважливішим критерієм суспільних відносин. Вона полягає у спрямуванні уваги освітнього закладу до особистості тих, хто навчається, забезпечення максимально сприятливих умов для виявлення і розвитку їх задатків і здібностей на основі поваги і довіри до них, прийняття їх особистісних цілей і запитів” [3]. Таким чином, гуманізація передбачає беззастережне визнання загальнолюдських чеснот (милосердя, доброта, чесність, справедливість, гідність тощо), формування громадянина-патріота. Гуманізація – це створення максимально сприятливих умов для розкриття і розвитку здібностей кожного студента – “суб’єкта” навчання, формування взаємовідносин “викладач” – “студент” на партнерських засадах. У той же час від розуміння сутності гуманізації в освіті до її практичної реалізації значна відстань – виникають суперечності між фронтальними вимогами (наприклад, правила внутрішнього розпорядку навчального закладу) й особистісним сприйняттям та їх додержанням, між імперативними нормами поведінки, що нав’язуються навчальним закладом, і тими, які вже утвердились у суб’єктів навчання тощо. Ці суперечності конкретизуватимуться під час безпосереднього виконання студентами навчальних завдань, реалізації цільових установок у процесі навчання, а саме: між вимогами навчальних програм і реальною підготовленістю студентів до їх засвоєння, між домінуючими фронтально-груповими формами навчання й індивідуальним засвоєнням певних знань, умінь, навичок, між єдиними стандартизованими кінцевими результатами і різними можливостями суб’єктів навчання щодо їх опанування тощо [8].
Таким чином, одним з найважливіших принципів організації навчального процесу з використанням ціннісного підходу можна вважати принцип гуманізації. Він має передбачати таку системну організацію партнерських, суб’єкт-суб’єктних взаємовідносин між тим, хто навчається, і тим, хто навчає, що забезпечує створення найсприятливіших умов для розвитку духовних, інтелектуальних, творчих можливостей, що має на меті підготовку справжнього високоосвіченого фахівця-творця – вчителя ХХІ ст. Отже, організація навчального процесу на принципах гуманізму, поважного ставлення одне до одного є необхідною передумовою для успішної трансляції загальнолюдських цінностей молоді. Однак зауважимо, що не менш важливим є зміст навчального матеріалу кожного конкретного навчального предмета. Тобто, під час засвоєння навчального матеріалу з будь-якої дисципліни треба обов’язково забезпечувати реалізацію світоглядно-ціннісної функції освіти, що можливо лише за умови гуманітаризації освітнього процесу.
Під гуманітаризацією ми розуміємо включення до змісту освіти ідей, цінностей, проблем, які представляють загальнолюдські інтереси. Гуманітаризація в освіті спрямовується не лише на формування гуманістичних взаємин між учасниками навчально-виховного процесу, перетворення студента із об’єкта в суб’єкт навчально-виховного процесу, а й передбачає: максимальне наближення вивчення кожної навчальної дисципліни до майбутніх потреб студентів; оптимальне поєднання й узгодження викладання гуманітарних дисциплін з природничо-математичними та професійно-орієнтованими дисциплінами; посилення ролі гуманітарних наук; формування системи правової культури і правових відносин у навчальному закладі, які моделюють демократичний устрій держави і включають морально-правову відповідальність учасників навчально-виховного процесу за свої дії відповідно до діючої нормативно-правової бази; індивідуалізацію навчання, створення умов для вибору кожним студентом навчальних дисциплін у контексті Болонської угоди; поєднання загальнолюдських і національних цінностей; формування політичної культури, вміння спілкуватися, відстоювати власні погляди, знаходити компроміси за умов розмаїття політичних сил, не нав’язуючи студентам тих чи інших ідеологічних думок чи позицій [8].
Таким чином, другим із найважливіших принципів організації навчального процесу з використанням ціннісного підходу можна вважати принцип гуманітаризації. Він має на меті спрямувати функціонування системи освіти на розвиток і саморозвиток особистості, максимально наблизити вивчення кожної навчальної дисципліни до майбутніх потреб студентів, гуманітаризувати вивчення дисциплін професійної підготовки.
Аналізуючи публікації у науково-методичній літературі та враховуючи власний досвід викладацької діяльності, спробуємо більш детально розкрити тезу гуманітаризації вивчення фундаментальних дисциплін і дисциплін професійної підготовки на прикладі викладання електротехнічних дисциплін у вищому педагогічному навчальному закладі. Як зазначає О.Сергєєв, фундаментальні науки пізнають природу в її гармонії, а прикладні створюють дещо нове, причому виключно на основі фундаментальних законів [6].
Аналіз змісту, структури, логіки викладу навчального матеріалу у підручниках і методичних посібниках, виданих останнім часом в Україні, свідчить про те, що підвищення науковості, намагання не відстати від сучасного рівня розвитку науки в основному досягається за рахунок збільшення їх об’єму. Відзначимо, що в умовах реального скорочення аудиторних годин, які відводяться на вивчення предмета, такий шлях не завжди приводить до бажаного результату. Сьогодні практика викладання вимагає розробки теоретичних і методичних засад гуманітаризованого (гуманітарного) курсу електротехніки для педагогічних ВНЗ. Це передбачає: розроблення відповідної концепції гуманітарного курсу електротехніки; виявлення та обґрунтування фундаментальних фізичних теорій, понять, явищ сучасної фізики, які є стрижнем електротехніки, тобто генералізація навчального матеріалу; обґрунтування змісту, структури, взаємозв’язків класичного і квантового, теоретичного й емпіричного, узагальнення системи наскрізних понять, які забезпечують опанування студентами ідей аксіоматичного, гіпотетичного, емпіричного, постулативного підходів до формування фундаментальних знань; розроблення навчальної програми, підручників, навчально-методичних посібників, комплексів, критеріїв визначення знань з електротехніки та форм їх контролю; виявлення структури методики навчання предмета, забезпечення психолого-педагогічного механізму засвоєння знань з електротехніки.