ЗМІСТ:
Розділ 1. Теоретичний аспект застосування ігрових прийомів на уроках хімії6
1.2. Методичні принципи організації та проведення ігор на уроках хімії8
1.3. Застосування сучасних освітніх технологій на уроках хімії11
Розділ 2. Експериментально-дослідна частина. 22
Список використаної літератури. 38
На цей час практично кожний учитель хімії застосовує в своїй діяльності нетрадиційні форми навчання школярів. На мій погляд це пов’язане зі становленням нового стилю мислення вчителів, що орієнтуються на ефективне рішення освітньо-виховних задач в умовах більш ніж скромної кількості предметних часів та посилення самостійної творчо-пошукової діяльності школярів.
“Давно визнано, що гра займає значну частину життя дитини. Ще у вісімнадцятому столітті Ж. Ж. Руссо писав про те, що для того, щоб пізнати та зрозуміти дитину, необхідно спостерігати за його іграми, а це означає, що, прагнучи учню вираз та дослідження власного емоційного світу, педагог повинен звертатися до цього концептуально-експресивному світу. На відміну від дорослих, для яких природним середовищем є мова, природнім середовищем для дитини є гра та різноманітна діяльність».[1] Про першорядне значення гри, для природного розвитку дитини свідчить той факт, що ООН проголосила гру універсальним та невід’ємним право дитини. Так само, як дитинство має свій внутрішній зміст та не є простою підготовкою до дорослості, так само гра має свою внутрішню цінність та важлива не залежно від того, до яких наслідків вона може привести. На відміну від роботи, яка має певну мету та спрямована на виконання якогось певного завдання шляхом пристосування до вимог безпосереднього оточення, гра внутрішньо складна, не залежить від заохочення з існуючими у дитини уявленнями.
“Гра для дітей – засіб навчитися тому, чому їх ніхто не може навчити. Це засіб дослідження та орієнтації в реальному світі, просторі та часі, речах, тваринах, людях. Включаючись в процес гри, діти навчаються жити в нашому символічному світі – світі змістів та цілей, в той же час досліджуючи, експериментуючи, навчаючись”.[2]
Крім того, гра створює особливі умови, за яких розвивається творчість учнів. Сутність цих умов заключається у спілкуванні на рівних, де зникає боязкість, виникає відчуття – “я теж можу”, тобто у грі відбувається внутрішнє розкріпачення. Для навчання дуже важливо те, що гра є класичним засобом навчання дією. В ній органічно закладена пізнавальна задача та відчувається самостійний пошук знань. “Оволодіння знаннями у грі – нова, унікальна умова з’єднування однолітків, умова набування інтересу та поваги один до одного, а по ходу – і навчання себе”,[3] таким чином, крім всього іншого, у грі відбувається і величезна виховна робота.
Таким чином, актуальність обраної теми, її наукова та практична значимість обумовили вибір теми курсової роботи “Ігрові прийоми навчання на уроках хімії”.
У зв’язку із цим мета дослідження: виявити, як активізувати думки дітей не уроці хімії, як досягти інтересу до предмету та емоційного виховання матеріалу, як формувати соціальну ідентичність підростаючих поколінь в умовах розвитку українського суспільства.
Задачі нашого дослідження наступні:
По-перше, розкрити поняття “ігрові ситуації та опорні конспекти на уроках хімії”, виявити їх психологічну та педагогічну основу.
По-друге, довести, що серед численних шляхів виховання у школярів інтересу до навчання найбільш ефективним є з’єднання ігрової діяльності та використання опорних конспектів.
По-третє, показати методичні прийоми ігрової діяльності та опорних конспектів на уроках хімії.
В якості об’єкту дослідження я виділяю активні форми навчання, суб’єкт дослідження – учні 5-9 класів.
В ході роботи над темою мною були використані наступні методи дослідження: метод вивчання наукової літератури, бесіди, практична апробація теоретичного матеріалу, перегляд та аналіз періодичної печаті.
Практична значимість роботи заключається в тому, що вона допоможе студентам у вивченні цього питання, залучаючи використовуваний мною матеріал. Крім того, робота може бути корисною педагогам практикам, бо містить конкретний матеріал з використання ігор та опорних конспектів на уроках хімії.
Структура курсової роботи відповідає логіці дослідження та включає: вступ, два розділи, висновки та аналіз, список використаної літератури.
Гра наряду із трудом на навчанням – один з основних видів діяльності людини, дивовижний феномен нашого існування.
За визначенням, гра – це вид діяльності в умовах ситуацій, спрямованих на відновлення та засвоєння суспільного досвіду, в якому складається та удосконалюється самоуправління поведінкою.
В людській практиці ігрова діяльність виконує такі функції:
· Розважальну (це основна функція гри – розважити, доставити задоволення, натхнути, пробудити інтерес);
· Комунікативну: засвоєння діалектики спілкування;
· Самореалізації у грі як полігоні людської практики;
· Ігротерапевтичну: подолання різних труднощів, що виникають у інших видах життєдіяльності;
· Діагностичну: виявлення відхилень від нормативної поведінки, самопізнання в процесі гри;
· Функцію корекції: внесення позитивних змін в структуру особистих показників;
· Міжнаціональної комунікації: засвоєння єдиних для всіх людей соціально-культурних цінностей;
· Соціалізації: включення в систему суспільних відношень, засвоєння норм людського спілкування.
Більшості ігор властиві чотири головні риси (за С.О. Шмаковим):
· Вільна розливальна діяльність, що застосовується лише за бажанням дитини, заради задоволення від самого процесу діяльності, а не лише від результату (процедурне задоволення);
· Творчій, в значній мірі імпровізований, дуже активний характер цієї діяльності (“поле творчості”);
· Емоційне піднесення діяльності, суперництво, змагальність, конкуренція, атракція та ін. (чуттєва природа гри, “емоційна напруга”);
· Наявність прямих або непрямих правил, що відображають зміст гри, логічну та тимчасову послідовність її розвитку.
В структуру гри як діяльності органічно входить цілепокладання, планування, реалізація мети, а також аналіз результатів, в яких особа повністю реалізує себе як суб’єкт. Мотивація ігрової діяльності забезпечує її добровільності, можливостями вибору та елементами змагальності, задоволення потреби в самоствердженні, самореалізації.
В структуру гри як процесу входять: а) ролі, взяті на себе граючими; б) ігрові дії як засіб реалізації цих ролей; в) ігрове застосування предметів, тобто заміщення реальних речей ігровими, умовними; г) реальні відношення між граючими; д) сюжет (зміст) – область дійсності, що умовно відтворюється у грі.
Значення гри неможливо вичерпати та оцінити розважально-рекреативними можливостями. В тому й складається її феномен, що, являючись розвагою, відпочинком, вона здатна перерости в навчання, в творчість, в терапію, в модель типу людських відношень та проявів у праці.
Гру як метод навчання, передачі досвіду старих поколінь молодшим люди використовували з давнини. Широке застосування гри знаходить в народній педагогіці, в дошкільних та позашкільних установ. В сучасній школі, що робить ставку на активізацію та інтенсифікацію учбового процесу, ігрова діяльність використовується в наступних випадках:
· В якості самостійних технологій для засвоєння понять, теми та навіть розділу учбового предмету;
· Як елементи (іноді доволі суттєві) більш різноманітної технології;
· В якості уроку (заняття) або його частини (вступ, пояснення, закріплення, вправи, контролю);
· Як технології позакласної роботи.
Поняття “ігрові педагогічні технології” включає достатньо різноманітну групу методів та прийомів організації педагогічного процесу в формі різних педагогічних ігор.
Структурна схема, яка запропонована нижче, є умовним алгоритмом розробки, проведення та аналізу навчальних ігор.
Авжеж, не всі пункти приведеної схеми обов’язкові для застосування, однак, я спиралась на досвід вчителів-практиків, які застосовують прийоми навчальної гри. Я намагалась якомога більш повно викласти методичні принципи організації та проведення ігор на уроках хімії. Відзначимо, що найбільш глибоко технологія ігор, як форми організації та удосконалення учбового процесу, розглянуто С.Ф. Занько, Ю.С. Тюнниковим та С.М. Тинниковою, які вважають, що:“до розвитку теорії проблемного навчання, її основних понять, принципів та методів гра не могла отримати та не мала педагогічної логіки своєї побудови ні в аспекті дидактичної інтерпретації структури та змісту проблем ні в аспекті організації та здійснення процесу гри».[4]
Організація гри починається з її задуму. Тут необхідно представити умови та закони існування ігрового світу. Схема опису така: місце дії, час дії, діючі особи та положення, яке вони займають, важливі події, що передували ігровому періоду, ситуація, що склалася до початку гри.
При цьому особливу увагу необхідно прибілити наступним моментам:
По-перше, задумана ситуація повинна бути цілісна та повна, та припускати численні ситуації, в тому числі заздалегідь не задані. Чим повніше та більше задумане, тим краще. Однак тут слід зробити поправку на досвід гравців.
По-друге, визначається форма проведення гри: кабінетна або полігонна.
Наступний етап організації гри, розробка правил гри. При цьому слід враховувати наступні моменти: щоб запобігти суперечок в процесі гри правила повинні бути зафіксовані в письмовому вигляді. Всі учасники гри повинні бути ознайомлені з правилами до початку гри, та кожна команда повинна мати хоча б один екземпляр.