Особливості розумового виховання учнів в педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського (стр. 1 из 6)

Волинська обласна рада

Вищий комунальний навчальний заклад

«Володимир-Волинський педагогічний коледж

ім. А. Ю. Кримського»

ОСОБЛИВОСТІ РОЗУМОВОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ В ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ ВАСИЛЯ ОЛЕКСАНДРОВИЧА СУХОМЛИНСЬКОГО

Курсова робота з педагогіки

студентки 4 курсу групи О

Кравчук Катерини Ростиславівни

Керівник: викладач-методист

Сидорова Тетяна Миколаївна

Володимир-Волинський

2009

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………….…………3

РОЗДІЛ 1. Особливості розумового виховання молодших школярів в діяльності Василя Олександровича Сухомлинського і сучасність…………………………………………………………...5

1.1. Завдання розумового виховання на сучасному етапі……………………………………………………………5

1.2. Василь Сухомлинський про розвиток творчого мислення в учнів початкових класів…………………………………….15

1.3. Дослідницький характер розумової праці…………………20

РОЗДІЛ 2. Аналіз результатів проведеного дослідження серед вчителів початкових класів……………………………………………….....22

2.1. Опис проведеного дослідження……………………………....22

2.2. Аналіз і графічне зображення результатів дослідження……23

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..27

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………….29

ДОДАТКИ……………………………………………………………………….31

ВСТУП

Важливим складником всебічного розвитку особистості є розумове виховання.

У психолого-педагогічній літературі вживають також термін «розумовий розвиток» — розвиток, удосконалення інтелектуальної сфери і здібностей людини.

Мета розумового виховання полягає в забезпеченні засвоєння учнями основ наук, розвитку їх пізнавальних здібностей, формуванні на цій основі наукового світогляду. Його зміст охоплює систему фактів, понять, положень з усіх галузей науки, культури і техніки. Безперечно, освічена людина повинна володіти основами наук, техніки, мистецтва і культури, її знання мають бути систематизовані, постійно поповнюватися.

Проблему розумового виховання молодших школярів досліджувало багато відомих вітчизняних і зарубіжних педагогів, таких, як Антон Макаренко, Софія Русова, Жан-Жак Руссо, Михайло Фіцула та інші.

Дуже багато уваги даній темі приділив Василь Олександрович Сухомлинський (28. 09. 1918 р. – 2.09.1970 р.), який розробив унікальну методику розумового виховання, написав багато порад, цікавих історій щодо цього.

Твори, які написав Василь Сухомлинський дають змогу краще реалізувати розумовий розвиток учнів. Дану тему висвітлено у таких його працях, як:

· «Серце віддаю дітям», в статтях «Як вчитись читати і писати», «Дайте дитині радість розумової праці»;

· «100 порад учителю», поради №21, №22, №23 та ін.

Представляючи досвід роботи учителів початкових класів Павлиської школи, Василь Олександрович акцентував увагу на тому, «... щоб предметом розумових операцій дітей були насамперед явища природи, праця людей; щоб перші наслідки своєї розумової праці дитина відчула в процесі активної взаємодії з природою»[16, 549] .

Об’єкт дослідження – розумове виховання учнів початкових класів в процесі навчально-виховної діяльності.

Предмет дослідження – особливості розумового виховання учнів початкових класів у досвіді Василя Олександровича Сухомлинського.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати особливості розумового виховання в педагогічній спадщині Василя Сухомлинського і практично дослідити використання досвіду В. Сухомлинського сучасними вчителями початкових класів.

Об’єкт, предмет і мета дослідження обумовили такі завдання:

1. Аналіз діяльності щодо розумового виховання Василя Сухомлинського.

2. Проведення анкетування на тему: «Використання досвіду В. О. Сухомлинського сучасними вчителями початкових класів.»

3. Розробити поради.

4. Створити презентацію до курсової роботи.

5. Розробити задачі до теми «розумове виховання».

Методи дослідження:

· теоретичні: аналіз наукової, педагогічної літератури з даної теми;

· емпіричні: бесіди, анкетування, аналіз результатів анкетування.

Структура та обсяг роботи. Курсова робота складається із вступу, двох розділів, коротких висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел із 25 найменувань, а також додатків. Загальний обсяг роботи – 38 сторінок.

РОЗДІЛ 1. Особливості розумового виховання молодших школярів в діяльності Василя Олександровича Сухомлинського і сучасність.

1.1. Завдання розумового виховання на сучасному етапі.

Важливим складником всебічного розвитку особистості є розумове виховання.

Розумове виховання — цілеспрямована діяльність педагогів з розвитку розумових сил і мислення учнів, прищеплення їм культури розумової праці.[18, 264-271]

У процесі розумового виховання школяр мусить навчитися мислити.

Мислення — процес опосередкованого й узагальненого пізнання предметів і явищ об'єктивної дійсності в їх істотних властивостях, зв'язках і відносинах.

Існують такі види мислення: діалектичне — вміння бачити в явищі суперечності, тенденції розвитку, зародження нових; логічне — встановлення узагальнених зв'язків між новими знаннями і раніше засвоєним матеріалом, приведення їх у певну систему; абстрактне — абстрагування від неістотних, другорядних ознак, виокремлення загальних та істотних і на цій основі формування абстрактних понять; узагальнююче — знаходження загальних принципів і способів дій, що поширюються на певну кількість явищ; категоріальне — вміння об'єднувати поняття в класи і групи на підставі певних істотних ознак подібності; теоретичне — здатність до засвоєння знань високого рівня узагальнення, розуміння наукових засад і принципів розвитку певних галузей знань, виявлення залежності та закономірності існуючих між явищами зв'язків; індуктивне — рух думки від окремого до загального, від фактів до узагальнень, висновків; дедуктивне — рух думки від загального до окремого; алгоритмічне — неухильне дотримання інструкції, яка вказує строгу послідовність дій, що забезпечує отримання результату; технічне — розуміння наукових засад і загальних принципів виробничих процесів; репродуктивне — актуалізація засвоєних знань для розв'язання завдань відомого типу або виконання дій у знайомих умовах; продуктивне — самостійне вирішення людиною нових завдань на основі набутих знань, а також із використанням нових даних, способів і засобів, необхідних для їх вирішення; системне — здатність виявляти зв'язки між науками, розуміти загальнонаукові закони, покладені в основу їх розвитку, мати загальні уявлення про закономірності розвитку природи і суспільства.

Учень має оволодіти всіма цими видами мислення. Це можливо лише за умови освоєння ним таких мислитель-них операцій, як: аналіз — мислене розчленування цілого на частини або мислене виокремлення його частин; синтез — мислене поєднання частин предметів або окремих його сторін, їх ознак, властивостей; порівняння — встановлення подібності або відмінності між предметами і явищами за однією або кількома ознаками, виокремленими в певній послідовності; класифікація (систематизація) — поділ предметів або явищ за групами залежно від подібності чи відмінностей між ними [8, 5-502].

Особлива роль у розумовому вихованні належить формуванню інтелектуальних умінь. Цьому сприяє робота з різними типами завдань: дослідницькими (спостереження, дослідництво, підготовка експерименту, пошуки відповіді в науковій літературі, екскурсії та експедиції з метою збирання матеріалу та ін.); порівняльними (з'ясування подібності або відмінності понять, складних явищ); на впорядкування мислительних дій, використання алгоритмів або самостійне їх складання; пов'язані з аналізом і узагальненням ознак для виокремлення явища в певний клас чи вид.

Успіх навчальної діяльності учнів, їх розумовий розвиток значною мірою залежать і від рівня сформованості в них таких навчальних умінь:

1.Уміння читати. Характеризується виразністю, інтонацією, темпом, урахуванням жанру тексту і залежить від уміння учня охопити зором текст, який він читає. Слід домагатися, щоб учні усвідомлювали прочитаний текст.

2.Уміння слухати. Передбачає вміння зосередитися на змісті розповіді, пояснення, лекції чи запитань учителя, відповідей на запитання учнів. Слухання має супроводжуватись аналізом, умінням прорецензувати й оцінити прослухане повідомлення.

3.Уміння усно формулювати і викладати свої думки. Йдеться про відповіді на запитання, переказування змісту прочитаного чи почутого, словесний опис картини, приладу, спостережуваного об'єкта, вміння поставити запитання до розповіді вчителя, прочитаного тексту та ін.

4. Уміння писати. Передбачає оволодіння технікою письма та писемною мовою і полягає в умінні правильно списувати з дошки, з книжки, описувати побачене, писати під диктовку, написати твір на задану або вільну тему, реферат, законспектувати прочитане тощо.