Смекни!
smekni.com

Методика навчання писемного мовлення старшокласників (стр. 1 из 5)

Макіївський економіко – гуманітарний інститут

Кафедра англійської філології

Курсова робота

з дисципліни «Методика викладання іноземної мови»

на тему: «Методика навчання писемного мовлення старшокласників»

Студентки 4 курсу

денної форми навчання

гуманітарного факультету

напряму підготовки

6.020303 – Філологія

Мова та література (англійська)

Максюк Юлії Олександрівни

Науковий керівник

ст. викл.

Косяк Лариса Вікторівна

Макіївка – 2010

ПЛАН

ВСТУП....................................................................................................................3

РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇ ПИСЬМОВОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ УЧНІВ СТАРШИХ КЛАСІВ....................5

1.1. Психолого-педагогічні особливості учнів старшого віку .............5

1.2. Психолінгвістичні засади писемного мовлення..............................7

РОЗДІЛ ІІ МЕТОДИКА НАВЧАННЯ ПИСЕМНОГО МОВЛЕННЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ.....................................................................................13

2.1. Етапи навчання письма як способу навчання іншомовної компетенції............................................................................................................13

2.2. Система вправ для розвитку писемного мовлення старшокласників....................................................................................................15

2.3. Формування вмінь писемного мовлення за допомогою інформаційних технологій....................................................................................21

РОЗДІЛ ІІІ ПРАКТИКУМ З РОЗВИТКУ ПИСЕМНОГО МОВЛЕННЯ В 11 КЛАСАХ ......................................................................................................24

ВИСНОВКИ.........................................................................................................26

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.................................................28

ВСТУП

У період становлення незалежної держави Україна, швидкого розвитку економічних, комерційних зв’язків з партнерами за кордоном зростає необхідність вивчення іноземної мови з орієнтацією на її практичне застосування під час ділового спілкування.

В програмах середніх загальноосвітніх закладів з іноземних мов писемне мовлення, письмо (в широкому значенні цього терміну) визнається основним видом мовленнєвої діяльностіпоряд з аудіюванням, говорінням і читанням. Відповідно до програмних вимог випускники старшої загальноосвітньої школи повинні володіти іншомовною комунікативною компетенцією в усній і писемній формах, у визначених програмами тематичних межах. Учні повинні вміти коректно оформлювати письмові висловлювання офіційно-ділового, наукового, публіцистичного і побутово-розмовного стилю.

Актуальність дослідження. Проблемою навчання писемного мовлення методисти почали займатися давно і вже знайшли певні шляхи розв'язання цієї проблеми. Письмо та писемне мовлення розглядалось раніше в методиці навчання іноземних мов головним чином як засіб навчання, що знайшло своє відображення в усіх попередніх шкільних програмах. Те, що писемне мовлення не було метою навчання іноземної мови, і було причиною того, що мало уваги приділялося цьому питанню в методичній літературі.

У психологічному та психолінгвістичному аспектах проблема писемного мовлення старшокласників розглядалась багатьма відомими вченими, які займалися проблемами навчання рідної та іноземної мов. Серед них В.О.Артемов, Б.В.Беляєв, Л.С.Виготський, М.І.Жинкін, І.О.Зимня, К.О.Лазаренко, О.М.Леонтьєв, Р.М.Лінов, О.Р.Лурія, Т.В.Рябова, І.О.Синиця та інші. Певне вирішення проблеми знаходимо в роботах методистів А.А.Абрамової, Г.Г.Бедросової, Т.І.Гущиної, О.О.Долгіної, І.М.Мельник, С.В.Литвин, О.В.Пінської та інших.

Обрана проблема є актуальною, тому що зараз часто можна спостерігати недостатній рівень розвитку писемного мовлення школярів. Причиною цього є те, що, насамперед, не закладається міцна основа графічних та орфографічних навичок, не формуються навички техніки письма. Однією з причин цього може бути і недостатня кількість вправ для кожного з етапів навчання писемного мовлення у підручниках, навчальних посібниках, які використовуються в школах. Саме тому необхідне подальше дослідження особливостей навчання писемного мовлення школярів.

Після аналізу сучасної вітчизняної та зарубіжної методичної літератури з питань навчання писемного мовлення учнів старшого етапу загальноосвітньої школи та на основі узагальнення досвіду вивчення цієї проблеми мною була зроблена спроба визначити деякі шляхи, прийоми і засоби навчання писемного мовлення старшокласників.

Об'єктом дослідження є процес навчання писемного мовлення на старшому ступені середньої загальноосвітньої школи.

Предметом дослідження є методика, технологія навчання старшокласників писемного мовлення.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати і розробити питання, пов'язані з навчанням писемного мовлення старшокласників.

Досягнення поставленої мети передбачало виконання таких завдань:

· аналіз літературних джерел за темою дослідження;

· дослідити психолого-лінгвістичні і дидактичні передумови навчання письма на старшому ступені середньої загальноосвітньої школи;

· розглянути труднощі, пов'язані з навчанням письма іншою мовою;

· проаналізувати вправи, характерні для писемної комунікації старшокласників;

· розглянути методики навчання писемного мовлення старшокласників;

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇ ПИСЬМОВОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ УЧНІВ СТАРШИХ КЛАСІВ

1.1. Психолого-педагогічні особливості учнів старшого віку

Старший ступінь є завершальниму процесі оволодіння учнями іншомовним мовленням. Велика увага на старшому ступені навчання приділяється усному мовленню, яке набуває якісно нового розвитку стосовно змістовності, більшої природності, вмотивованості та інформативності . Проте основна роль у процесі навчання іноземної мови на цьому ступені відводиться читанню. Навчаючись письма, учні повні, оволодіти вмінням складати план, тези до усного повідомлення, писати анотації та резюме прочитаного, складати реферат, а також робити письмові повідомлення в межах вимог до монологічного мовлення.

На старшому ступені завершується формування активного словника школяра та продовжується робота з формування рецептивного словника. Програма передбачає рецептивне засвоєння певної кількості лексичних одиниць. Граматичний матеріал, призначений для вивчення в 10-11 класах засвоюється тільки до рівня розпізнавання та розуміння при читанні; в 11 класі має місце систематизація граматичного матеріалу, що вивчався у 5-11 класах.

Старшокласник поєднує в собі риси підлітка та ознаки юнацького віку. В ньому діалектично об'єднується ще не втрачена дитячість з проявами дорослості. У старшокласника вже складаються певні принципи поведінки, формується образ власного "я", свої ціннісні орієнтації. Чітко проявляється диференціація інтересів. Ставлення до дисциплін стає більш вибірковим. Оскільки в учнів з особливою силою проявляється прагнення до самоствердження, самовираження, до можливості відстоювати свої погляди та переконання, то саме комунікативна спрямованість навчання іноземної мови і створення сприятливого психологічного клімату для спілкування є тими факторами, які на цьому ступені мають особливу значущість. У зв'язку з цим дуже важливо відбирати для уроків такий матеріал, що носить проблемний характер, стимулює обмін думками, спонукає до роздумів [19,167].

Різноманітність інтересів, формування профорієнтації роблять необхідним подальше посилення індивідуалізації навчання іноземної мови. Підвищення ж почуття відповідальності, свідомого ставлення до навчання відкриває великі можливості для організації самостійної роботи, для стимулювання потреби у самоосвіті. Самостійна роботанад мовою повинна готувати учнів до самостійного "доучування" та удосконалення володіння іноземною мовою, а саме: розвивати в них уміння працювати з довідковою літературою, іноземним текстом, технічними засобами тощо. Отже, на старшому ступені стає ще більш актуальним поєднання індивідуальної, парної та групової роботи, де вчитель виступає у ролі партнера, організатора, режисера, сценариста і т.п.

Як відмічають психологи, старшокласникам властивепереважно довільне запам'ятовування, яке є ефективним у тому випадку, якщо вони усвідомлюють, навіщо необхідно запам'ятовувати той чи інший матеріал. Запам'ятовуванню сприяє усвідомлення характерних особливостей матеріалу, співвіднесення та смислове групування об'єктів запам'ятовування і, головне, опора на інтенсивну розумову роботу. Останнє забезпечується проблемною організацією всієї пізнавально-комунікативної діяльності школярів.

Для старшокласників є характерним більш високий рівень комунікативного розвитку: вони досконаліше володіють морфологічними та синтаксичними аспектами мовлення, зв'язністю, логічністю та послідовністю висловлювання. У мовленні старшокласників проявляються вміння аналізувати, робити висновки, прогнозувати. Усі ці особливості необхідно враховувати у процесі навчання іноземної мови [3,96].

Як зазначається в Державному освітньому стандарті з іноземних мов, володіння письмом передбачає досягнення елементарної комунікативної компетенції, яка забезпечує учневі вміння в найбільш типових ситуаціях повсякденного спілкування за допомогою письма:

- написати короткий твір із теми і стисло передати в письмовій формі зміст почутого чи прочитаного;

- самостійно висловлюватися на основі вербальних чи зорових опор;

- написати зарубіжному другові листа, привітальну листівку;

- заповнити анкету;

- скласти нотатки для себе або інших людей, написати коротке повідомлення;

- скласти і записати план тексту, зробити короткі записи стосовно прочитаного чи прослуханого;

- написати реферат, повідомлення [4,68].

З огляду на викладене можна констатувати такі особливості організаціїнавчального процесу з іноземної мови на старшому ступені: послідовніше здійснення комунікативно-пізнавального навчання, пов'язаного з підвищенням змістовності мовлення учнів; використання прийомів, що спонукають до вираження особистого ставлення до проблем, які обговорюються; цілеспрямована реалізація принципу індивідуалізації навчання, орієнтована на використання іноземної мови в майбутній практичній діяльності школярів, широке застосування видів та форм самостійної роботи.