регистрация /  вход

Естетичне виховання в умовах нової соціальної естетичної реальності в Україні (стр. 2 из 2)

Ще більше вражає тенденція зниження поважного ставлення до мистецтва у період з 9 до 15 років, коли закладаються його основи на все життя. Особливо яскраво це видно на практиці порівняння крайніх груп. Якщо більшість дітей 9-11 років (61%) вважає, що “кожна людина має бути обізнана з мистецтвом”, то в групі дітей 14-15 років таких на 20% менше (41%).

Авторитет і соціальний престиж мистецтва в умовах “розважального ажіотажу” знижується, що радикально негативно позначається на привабливості пізнавальної діяльності дітей у сфері художньої культури, на ставленні до справжнього, високого мистецтва. Все ж певна надія є, бо 35% опитаних дітей таки згодні з необхідністю бути обізнаними з мистецтвом, надавати цьому більшої ваги.

У необхідності бути обізнаним з мистецтвом більше переконані сільські школярі (65%). Це певним чином обнадіює ще й тому, що більшість опитаних (61%) “цілком” і в “основному” вважає, що “ті, хто відвідують музеї, театри, виставки, багато знають і з ними цікаво спілкуватися” (27% з цим судженням погоджуються наполовину).

Дегуманізований контекст епохи, тяжкі часи виживання знизили в цілому інтерес людей до мистецтва. Однак привабливість спілкування з мистецтвом серед дітей у діапазоні від 9 до 15 років, як і у попередньому випадку, не зростає, а різко знижується (діти 9-11 років – 76%, 14-15 років – 48%) з розривом у 28%. Здавалося б, результати повинні бути зворотними, бо діти молодшого шкільного віку ще не можуть вповні оцінити принадність і важливість для них мистецтва, однак факти – вперта річ, а вони засвідчують різке падіння значущості мистецтва в житті дітей, що значною мірою породжено загальною комерціалізацією суспільних відносин в умовах сьогодення.

Люди, які не цікавляться мистецтвом, не можуть виховати інтерес до нього. Падіння інтересу до мистецтва знижує й можливості художнього виховання в сім’ї, яке багато дослідників уважають визначальним. Згідно з даними опитування, тільки 31% дітей зазначили, що їх батьки й родичі, напевне, цікавляться мистецтвом; 30% дітей у цьому не впевнені. У місті частка дорослих, які цікавляться мистецтвом, дещо більша, ніж у селі (відповідно 32 і 26%).

Якщо діти молодшого шкільного віку мають певні ілюзії щодо інтересу батьків, родичів до мистецтва (39%), то з віком їх кількість істотно зменшується – серед підлітків 14-15 років цей показник становить тільки 24%. 47% респондентів упевнено відзначають відсутність такого інтересу в батьків і родичів.

Для задоволення естетичних, художніх потреб і занять мистецтвом потрібні певні умови, можливості. На думку майже половини дітей, вони в цілому мають певні можливості у школі й трохи кращі – вдома (51%). Природно, що в місті можливості для занять мистецтвом удома кращі (53%), ніж у селі (47%).

Проте ці судження дітей коригуються з віком, бо якщо 60% дітей 9-11 років оцінюють можливості займатися мистецтвом у школі як достатні, то діти 14-15 років у цьому впевнені майже вдвічі меншою мірою (36%). Стосовно можливостей займатися мистецтвом удома маємо схожу ситуацію (9-11 років – 62%, 14-15 років – 30%).

Таким чином, судячи з відповідей, як у школі, так і вдома умови й можливості займатися мистецтвом оцінюються багатьма дітьми як недостатні, а отже, такі, що мало сприяють їх художньому розвитку.

У загальному впливі мистецтва на дітей і молодь особливе місце належить музиці. У цьому контексті важливо вивчити думку дітей про сприйняття музики, її функції в житті підростаючого покоління. Переважна більшість дітей (62%) вважає, що “музика перш за все повинна допомагати думати, мріяти”, кожна четверта дитина згодна із цим твердженням наполовину. З такою позицією більше погоджуються дівчата (67%). Показники по місту й селу практично не різняться. Майже повністю збігаються оцінки функцій музики в дітей різних вікових груп.

Водночас у оцінці дітей музика має не лише допомагати думати та мріяти, а й “перш за все повинна піднімати настрій, сприяти кращій роботі” (73%). Із цим майже однаковою мірою згодні діти міста й села, хлопці й дівчата усіх вікових груп. Особливо акцентує свою оцінку на розважальній функції музики група підлітків 14-15 років (79%).

За умови цілковитого панування в молодіжному середовищі легкої (сучасної) музики ставлення дітей до класичної музики є неоднозначним. Обнадійливо, що із судженням “класичну музику слухають лише музиканти та ті, що навчаються в музичній школі”, “наполовину згодні” 27%, “не згодні” 43% дітей. При цьому серед хлопців із зазначеною позицією не згодні лише 29% респондентів. Отже, у ставленні дітей до класичної музики спостерігається певне позитивне зрушення.

Виховна ефективність мистецтва в житті дітей знаходить свій яскравий прояв у бажанні дітей наслідувати приклад улюблених героїв. У ході опитування дітям пропонувалося дати не більше трьох варіантів відповіді щодо улюблених представників мистецтва, естради та спорту.

Слід зазначити, що моральний приклад героїв творів літератури й мистецтва як зразків для наслідування в реальному житті стає, як свідчать дослідження, за останні роки все менш привабливим, бо самі герої як позитивні й гідні наслідування рідко постають у сучасному, в тому числі й в українському, мистецтві.

Так, серед улюблених письменників було названо триста прізвищ, серед яких виділимо тих, хто отримав не менше одного відсотка голосів: Т.Шевченко (22%), О.Пушкін (5%), М.Гоголь (2%), М.Лєрмонтов (2%), Дж.Роулінг (2%). Серед авторів, що отримали один відсоток голосів, такі українські письменники, як В.Сосюра, В.Нестайко, П.Тичина, В.Сухомлинський, М.Коцюбинський. Як бачимо, у списку відсутні прізвища сучасних українських письменників.

Серед російських авторів називалися Л.Толстой, І.Крилов, Є.Носов, А.Чехов, Д.Донцова. Серед авторів далекого зарубіжжя один відсоток вибору дітей мають Ж.Верн, Г.-Х.Андерсен, В.Шекспір, О.Дюма, Дж.Лондон, А.К.Дойль, М.Твен, Дж.Р.Р.Толкієн, П.Коельо. Серед сучасних українських поетів лідером постає Л.Костенко, із російських – С.Єсенін, із зарубіжних – В.Шекспір.

Серед композиторів було названо 143 прізвища. Це Й.Бах (7%), Л.Бетховен (7%), В.Моцарт (6%), П.Чайковський (5%), І.Крутой (5%), М.Лисенко (2%), І.Ніколаєв (1%), М.Глінка (1%). Майже половина респондентів (49%) зазначили, що їм важко відповісти на це запитання, що є свідченням їх необізнаності.

Серед художників названо 88 осіб. Це Л. да Вінчі (9%), Т.Шевченко (4%), П.Пікассо (4%), І.Рєпін (3%), Мікеланджело (2%), І.Айвазовський (2%). Серед українських митців названа народна художниця К.Білокур (1%). Серед російських – А.Васнєцов, К.Малевич, І.Шишкін, І.Левітан (по 1%). У колі митців далекого зарубіжжя – П.Рубенс, С.Далі, Рафаель, Рембрандт, Ван Гог (по 1%).

Улюблених кіноакторів названо багато (402 особи). Незаперечними лідерами із когорти акторів далекого зарубіжжя стали Джекі Чан (8%), А.Шварценегер (6%), Ван Дамм (3%), Ван Дізель (3%), Б.Уілліс (2%), С.Сталлоне (2%), К.Рівз (2%). Серед російських акторів названо С.Безрукова (5%) та А.Заворотнюк (3%). Жоден з українських акторів не отримав навіть 1% голосів. Не будемо також наводити довгого списку сучасних зарубіжних кіноакторів, які отримали 1% голосів виборців.

Доволі популярними серед дітей є музичні гурти, їх було названо 388. Лідерами списку виявилися “Корні” (11%), “Віа Гра” (6%), “Фабрика” (3%), “Смеш” (3%), “Рефлекс” (3%). Довгим є список гуртів, як отримали менше 2% голосів, і серед них “Ґринджоли”, “Океан Ельзи”, Руслана, “Алібі”.

Певний естетично привабливий вимір мають і улюблені спортсмени, серед яких відзначаємо вшанування двох осіб зі світовим ім’ям – футболіста А.Шевченка (22%) та боксера В.Кличка (21%). Популярною серед дітей є плавчиха Я.Клочкова (12%). У групу з 1% виборів увійшли Л.Подкопаєва, С.Ребров, О.Шовковський, С.Бубка, О.Безсонова.

Підсумовуючи, зауважимо, що у сфері мистецтва діти 9-15 років більшою мірою ідентифікують себе із зірками зарубіжного мистецтва, що може бути ознакою того, що наші діти погано знають українське мистецтво, особливо сучасне. Щодо лідерів у сфері спорту, то тут незаперечними авторитетами є українські спортсмени.

Таким чином, проблема художнього виховання набула гостроти й масштабу загальнонаціонального рівня, бо діти, які не бачать привабливості в мистецтві своєї країни, легко потрапляють під уплив чужорідних віянь зарубіжної масової культури. Тому на часі реформування системи художнього й естетичного виховання не лише у навчальних закладах, але й у суспільстві в цілому.


ЛІТЕРАТУРА

1. Безгін І.Д., Семашко О.М. Ковтуненко В.І. Театр і глядач в сучасній соціокультурній реальності. Частина I. Соціально-художні виміри українського театру: ретроспектива, стан, тенденції. – К., 2002 – 266 с.

2. Зязюн І.А., Семашко О.М. Національна державна комплексна програма естетичного виховання (проект) // Рідна школа. – 1995 – №12. – С. 25-32.

3. Семашко О.М. Художньо-естетичні потреби дітей //Духовні потреби дітей України. Монографія / Під заг. ред. Ж.В.Петрочко. – К.: Видавничий дім “Калита”, 2005 – С. 76-80.

4. Соціологія естетичного виховання //Семашко О.М. Соціологія мистецтва: Навчальний посібник. – Львів: Магнолія, 2005 – С. 229-242.

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ  [можно без регистрации]
перед публикацией все комментарии рассматриваются модератором сайта - спам опубликован не будет

Ваше имя:

Комментарий

Хотите опубликовать свою статью или создать цикл из статей и лекций?
Это очень просто – нужна только регистрация на сайте.

Узнать стоимость написания работы
Оставьте заявку, и в течение 5 минут на почту вам станут поступать предложения!