2.2 Шляхи удосконалення процесу екологічного виховання учнів молодшого шкільного віку під час вивчення курсу «Я і Україна»
Початковій школі належить провідна роль у формуванні екологічної культури та свідомості майбутнього громадянина. Основні риси характеру людини закладаються саме в дитячому віці, і безпосереднє спілкування з природою посідає тут першорядне значення. Для успішного екологічного виховання учнів необхідно вичленити екологічний потенціал кожної навчальної дисципліни. Провідну роль при цьому слід надати курсу «Я і Україна», під час вивчення якого має бути закладено наукову основу природоохоронної діяльності дітей.
У процесі вивчення даного курсу молодші школярі повинні засвоїти відомості про взаємозв’язок і взаємовплив живої та неживої природи, природи і праці людей. Ознайомлюючи дітей із будь-яким об’єктом чи явищем природи, педагог повинен розкрити у єдності цінність і доцільність його зовнішнього вигляду та властивостей. На основі цього у молодших школярів виникає уявлення про те, що в природі немає нічого зайвого, непотрібного, потворного, що можна було б бездумно знищити. Також слід підвести дітей до думки, що кожна людина є невід’ємною складовою частиною природи, маленькою частинкою Всесвіту, що вона, вдосконалюючись та задовольняючи свої запити, також впливає на довкілля. Причому, такий вплив може бути як позитивним, так і негативним. Доцільно на уроках навести приклади, що в результаті безвідповідального ставлення до природи знищено ліси на значних територіях, осушено великі площі боліт і, як наслідок, суттєво скоротилася чисельність багатьох тварин, птахів і рослин, деякі навіть повністю зникли, а деякі, що занесені до Червоної книги, – на межі зникнення. Необхідно розвивати в учнів уміння оцінювати стан навколишнього середовища, передбачати можливі наслідки своїх дій та дій інших людей і не допускати негативних впливів на природу планети.
На основі аналізу психолого-педагогічної та методичної літератури ми визначили шляхи вдосконалення та підвищення ефективності процесу формування екологічної культури учнів молодшого шкільного віку. До них належать:
- використання додаткового матеріалу екологічного спрямування на уроках «Я і Україна»;
- проведення екологічних спостережень та екскурсій у природу;
- організація безпосередньої діяльності учнів із питань охорони природи своєї місцевості під час навчально-пізнавальної та суспільно корисної праці;
- проведення позакласних заходів на екологічну тематику;
- залучення батьків до процесу формування екологічної культури дітей.
Із метою доведення ефективності визначеної сукупності шляхів удосконалення процесу формування екологічної культури учнів у початковій школі та виявлення їх ефективності ми вдалися до експериментального дослідження. Воно здійснювалося впродовж 2007–2008 навчального року на базі загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Настасів Тернопільської області. Експериментальним навчанням було охоплено 24 учні 3 класу. Відповідна кількість учнів контрольного класу – 25 учнів 3 класу загальноосвітньої школи №27 м. Тернополя – була обрана для порівняння результатів навчання за експериментальною та традиційною методикою організації навчання. Класи були відібрані приблизно з однаковим складом учнів рівнями навчальних досягнень на початок навчального року. Базою для такого відбору були результати аналізу рівня сформованості навчальних досягнень в учнів 3 класів, проведеного на початку дослідження.
Як засвідчили результати аналізу чинних навчальних програм і підручників із курсу «Я і Україна» для початкової школи їх зміст спрямований, в основному, на екологічні негаразди навколишнього середовища та на захист довкілля від забруднення. Тому ми вважали за доцільне дібрати для використання на уроках «Я і Україна» в експериментальному класі додатковий матеріал за такою тематикою:
o Червона книга України;
o рослини Тернопільської області, занесені до Червоної книги України;
o тварини Тернопільської області, занесені до Червоної книги України;
o заходи із охорони ґрунтів, корисних копалин, повітря, водойм на території Тернопільської області;
o рослини і тварини, що повністю зникли з лиця Землі;
o рослини і тварини світу, що знаходяться на межі зникнення.
Популяризація знань про Червону книгу України та світу в доступній, цікавій та віковідповідній формі має велике значення під час формування екологічної культури учнів. З огляду на це ми розпочинали ознайомлення учнів із Червоною Книгою України в 3 класі на першому уроці природознавства на тему «Що таке природа. Охорона природи». Для цього ми застосували розповідь з елементами бесіди такого змісту:
– Хто з вас уже чув про Червону книгу? Поміркуйте, чому її називають «червоною».
– Червоний колір означає небезпеку. «Стій, будь обережним!» – попереджає червоне світло світлофора. І всі це одразу розуміють. «Зупиніться, припиніть нищити природу, бо буде лихо!» – застерігає Червона книга. А це розуміють, на жаль, не всі.
Для того, щоб врятувати природу – рослини і тварин, вчені створили Червону книгу. «Червона книга України» складається із двох томів.
У першому томі зібрали відомості про всі рослини, а в другому – про тварин, яким загрожує небезпека. Таких в Україні налічується чимало: 541 вид рослин та 382 види тварин. Однак рівень загрози для кожного з них виявився неоднаковим. Тому всіх їх «зарахували» до різних «класів», надали їм різного статусу, ще й різними кольорами домовилися позначати. Зокрема:
o «зникаючі» – червоним – їм загрожує найбільша небезпека;
o «вразливі» – оранжевим;
o «рідкісні» – жовтим;
o «зниклі види» – чорним;
o «відновлені» – зеленим – їм уже не загрожує небезпека зникнення.
– Запам’ятайте, усі види рослин і тварин, що занесені до Червоної книги, потребують особливої охорони! Рідкісних рослин і тварин розводять у неволі і висаджують та випускають на волю в ті місця, де вони колись жили.
Надмірне і хижацьке полювання стало причиною зменшення кількості в Україні таких диких тварин, як зубр, кіт лісовий, косуля звичайна, тхір степовий, хохуля. Причиною зникнення тварин є також перетворювальна господарська діяльність людини. Зокрема, переорювання степів, вирубування лісів, осушення боліт і невеликих водойм призвело до значного зменшення таких тварин як: вусач альпійський, бражник мертва голова, аполон, тритон карпатський, ропуха очеретяна, гадюка степова, полоз лісовий, беркут, дрохва, лелека чорний, журавель сірий, вечірниця велетенська. А дикий як – тур та дикий кінь – тарпан – зовсім зникли на Землі, а ще 200–400 років тому вони водилися в Україні.
Розпочата робота продовжувалася далі під час вивчення розділів «Зелене диво Землі» і «Тварини – живі організми». Оскільки в підручнику міститься інформація про рослини і тварини, занесені до Червоної книги України, то ми вважали за доцільне використати на уроках додатковий матеріал про рослини і тварини Тернопільської області, які занесені до Червоної книги.
Наприклад, бесіда із використанням ілюстративного матеріалу про рослини Тернопільської області, що занесені до Червоної книги України, проводилась на уроці на тему «Довкілля рослин. Пристосування рослин до різних умов існування. Охорона рослин»:
– Чи знаєте ви рослини Тернопільської області, які потребують охорони? Де вони зустрічаються? Як вони виглядають?
На території Тернопільської області зустрічається 110 видів рослин, занесених до Червоної книги України, серед них: