регистрация / вход

Організація діяльності учнів на уроці

На відміну від інших, урок фізичної культури відрізняється трудноща­ми організації навчальної діяльності учнів в умовах залу і спортивних майданчиків.

На відміну від інших, урок фізичної культури відрізняється трудноща­ми організації навчальної діяльності учнів в умовах залу і спортивних майданчиків.

З одного боку, велику відповідальність у цьому плані накладає на вчителя підвищена небезпека травмування учнів. З іншого боку, демократизація змісту освіти повинна вести до демократизації форм навчання, а отже, самого уроку. Заорганізований, заформалізований урок давно став перепоною даль­шого поліпшення фізичного виховання учнів. Пам'ятаймо, що нудні уроки, на думку Ж. Руссо, можуть викликати в учнів тільки ненависть до вчителя і до того, що він викладає. Усе це зобов'язує педагога, виходячи із завдань, змісту і місця проведення уроку, віку дітей, організувати їх так, щоб одержа­ти високий освітній, оздоровчий і виховний ефект, уникнути нераціональної ви грати часу і травм, наблизити урок до життя природними формами людсь­кого спілкування, що буде сприяти вільному розвиткові дітей.

Для організації учнів на практиці користуються: 1) елементарними спо­собами управління; 2) різними способами виконання учнями вправ; 3) методами організації їхньої діяльності.

Елементарні способи управління — це шикування і перешикування для спільних дій, показу і виконання вправ; перехід від одного місця занять до іншого; розпорядження для виконання окремих завдань щодо обслуговуван­ня занять; індивідуальні завдання під час засвоєння вправ і виховання фізичних якостей тощо.

Серед способів виконання вправ розрізняють одночасний, почерговий, поточний поперемінний і позмінний.

Одночасне виконання вправи, коли учні одночасно виконують одне або різні завдання, може бути пов'язане із завданнями в парах, трійках (одні ви­конують, а інші підтримують, страхують, спостерігають, оцінюють, дають вказівки).

Почерговий спосіб полягає в тому, що кожен учень починає виконувати вправу тільки після закінчення роботи попереднім, і застосовується переважно на першому етапі навчання.

За поточного способу кожен учень залучається до роботи перед закін­ченням виконання вправ попередніми (перекиди на акробатичній дошці, опорний стрибок). Цей спосіб використовується в тих випадках, коли вправа вже засвоєна і забезпечена належна страховка.

Досить поширений поперемінний спосіб виконання вправ. Наприклад, під час вивчення метання м'ячика в ціль або передачі м'яча в баскетболі учні стають у дві шеренги обличчям один до одного. Вправа виконується учнями то однієї, то другої шеренги. Цей спосіб виконання вправ дає змогу налагодити взаємонавчання І взаємооцшку учнів Він може застосовувати­ся на всіх етапах

Позмінне виконання вправ ("хвилями" по 4-6 і більше учнів) викорис­товується залежно від якості обладнання місця занять, наявності приладів, дрібного інвентаря.

Вибір елементарних способів управління І виконання вправ учнями залежить від окремого завдання І його складності, Інтенсивності дій І до­пустимого сумарного навантаження, умов роботи (температури повітря, стану учнів, матеріальних умов) Наприклад, під час виконання стрибків зі скакал­кою більшість учителів використовують одночасний спосіб виконання вправи. Після такої одночасної роботи всі діти потім одночасно відпочивають, а значно ефективніше в даній І подібних ситуаціях пропонувати поперемін­ний спосіб коли половина учнів виконує серп стрибків, друга зміна, відпочиваючи, витрачає час раціонально спостерігає, контролює й оцінює спроби однокласників

Наявність елементарних способів управління учнями І способів виконан­ня ними завдань дає змогу найбільш ефективно використовувати методи організації діяльності учнів У практиці роботи застосовуються фронталь­ний, груповий та індивідуальний методи організації

Суть фронтального методу полягає в тому, що всі учні класу водночас залучаються до виконання одного завдання Він доцільний під час ознайом­лення учнів Із новим матеріалом, розучуванні порівняно простих вправ, що не потребують особливої страховки І допомоги, а також під час вдосконален­ня добре засвоєних вправ Максимальне охоплення учнів руховою діяльністю дає змогу досягати високої щільності занять

Фронтальний метод організації праці школярів вимагає ретельної підго­товки до уроку, створює можливість найкраще контролювати хід навчання Тримаючи весь клас у полі зору, вчитель може з достатньою точністю визна­чити готовність учнів до навчання, рівень засвоєння вправ Використовуючи цей метод, можна досягти високого тренувального ефекту занять

Фронтальний метод є основним в організації фізичного виховання мо­лодших школярів.

Під час поглибленого розучування складних вправ часто використову­ють груповий метод, що дає змогу краще дозувати навантаження, спостерігати за виконанням завдань учнями, виправляти помилки Однак варто пам'ятати застосування цього методу призводить до помітного зни­ження моторної щільності уроку Тому якщо на уроці не використовуються багатопропускні прилади, а його зміст вимагає великих перерв між вико­нанням окремих спроб, такі часові проміжки знижують робочу установку І функціональну готовність до чергових зусиль У таких ситуаціях пропо­нуємо додаткові завдання. При цьому, якщо провідна установка в занятті на засвоєння техніки І високу якість виконання вправ, то додаткові завдання повинні бути пов'язані з основним матеріалом Виконання завдань, не пов'я­заних Із засвоюваними на уроці вправами, відволікає увагу школярів І знижує ефективність навчання Якщо ж заняття спрямовується на високий резуль­тат у вправах Із високим навантаженням, то додаткові завдання даються на Інші групи м'язів, що сприяє прискоренню процесів відновлення

За використання групового методу організації дуже важливим є вибір принципу розподілу учнів на групи. Раціональним слід вважати розподіл учнів за рівнем їхньої підготовленості Однак при цьому не принижуйте гідності дітей, для чого по-перше, забезпечуйте можливість міграції учнів Із групи в групу (залежно від навчальних успіхів), а по-друге, для вивчення кожного нового розділу програми формуйте нові групи Можливий розпо­діл учнів на групи за симпатіями, бажаннями, творчими здібностями Цінним тут є загострення почуття відповідальності кожного члена групи за успіх товаришів

Груповий метод сприяє розвиткові самодіяльності учнів, їх активізації, розгортанню змагання за успішне розв'язання завдань уроку

Застосування групового методу організації навчальної діяльності на уроці можливе лише за умови кваліфікованої допомоги вчителю з боку фізкультур­ного активу При цьому треба керуватися розумінням, що не кожна дитина — організатор, не кожного можна навчити цього мистецтва, але й підлеглим він не може бути весь час Тому слід прагнути до того, аби кожна група поступо­во перетворювалась у колективного організатора, а з нею — кожен учень формував організаторські здібності Для цього групі доцільно формувати не прямолінійні відносини "керівник — підлеглий", а відносини співдружності "усім треба виконати одне завдання"

Характеризуючи груповий метод, не можна не згадати про формування малих груп, команд і пар, не підкреслити їхню роль у процесі навчання, виховання фізичних якостей, прийому контрольних нормативів Наприклад, забіги на уроках легкої атлетики рекомендують формувати за близькими, але не однаковими результатами Отже, учням з низькими показниками створю­ється можливість поліпшити їх, а для сильніших проводять додаткові забіги, що теж позитивно позначається на їхніх результатах

Формуючи пари на Ігрових уроках, партнерами до слабопідготовлених учнів ставлять кращих Іноді в ролі партнерів І помічників виступають учні різної статі Проте вчителю слід також знати, що під час складання проб на пластову відзнаку вправності пластуни біжать поодинці. Це, зрозуміло, сприяє вихованню волі та наполегливості у досягненні мети

Груповий метод дозволяє певною мірою Індивідуалізувати процес фізич­ного виховання за рахунок диференціації методів, засобів та Інтенсивності навчальної діяльності відносно рівня підготовленості окремих груп учнів

Проте не завжди групова діяльність сприяє підвищенню ефективності навчання. Для цього необхідно формувати контактні групи 5 певним чи­сельним мінімумом та максимумом ЇЇ членів. Психологами встановлено, що ефективна колективна діяльність починається у групі, що складається з 7+2 учнів. За меншої їх кількості не формується колектив, за більшої — група розпадається на мікроколективи. Рекомендована наповнюванісгь групи забезпечує стимулюючий втілив колективу на особу й одночасно створює сприятливі умови для індивідуалізації навчання.

Суть індивідуального методу організації навчальної праці школярів полягає в тому, що окремі учні, отримавши те чи інше завдання, повинні тут же самостійно його виконувати. Цей метод підходить більше старшокласни­кам; може використовуватись у всіх частинах уроку і дає змогу застосовувати доступний кожному темп засвоєння вправ, запропонувати найраціональніпгу індивідуальну послідовність навчання і потрібні підготовчі вправи.

У деяких методичних посібниках виділяють метод колового тренування як самостійний метод організації діяльності учнів. Однак за своєю організа­цією він суттєво не відрізняється від групового, і таке виділення можна вважати виправданим лише, враховуючи можливість колового тренування, для закріплення вивченого матеріалу і виховання фізичних здібностей.

Залежно від віку, статі та кількості учнів, рівня підготовки та етапу навчання, специфіки навчального матеріалу і завдань кожен із методів маг різну ефективність. Тому протягом 45 хв уроку бажано (залежно від на­званих та інших обставин) змінювати методи організації, підбираючи кожен раз найдоцільніші.

Результати проведених нами спостережень й аналізу уроків фізичної куль­тури свідчать, що педагоги часто більше уваги приділяють на уроці організації і ''дисципліні" учнів, ніж засвоєнню вправ і вихованню фізичних якостей, забуваючи, що основним критерієм результативної діяльності учнів є зру­шення у фізичному розвитку і фізичній освіті школярів. Отже, відбувається зміщення акцентів: засіб перетворюється в мету, що вкрай недопустимо.

Підготовка до уроку

Підготовку вчителя до уроку можна поділити на два етапи: 1) попередня підготовка І 2) безпосередня підготовка.

Етан попередньої підготовки передбачає аналіз результативності роботи за минулий рік, виявлення позитивних моментів, хиб і прорахунків, пошук шляхів їх усунення та проектування (планування) діяльності на наступний рік.

Мета цього етапу полягає у створенні системи націлення учнів на досяг­нення конкретних результатів і, в зв'язку з цим, у раціональному розміщенні засобів протягом року. Водночас, на першому етапі формується система за­кріплення вивчених вправ шляхом періодичного повторення та систематичної самостійної роботи школярів.

На етапі безпосередньої підготовки до уроку вчитель виконує великий обсяг роботи, зокрема, щодо змістовного, організаційного, методичного І матеріального забезпечення уроків, їх побудови. Технологія безпосередньої підготовки вчителя до уроку передбачає послідовне виконання ним низки Дій (операцій), а саме:

1) конкретизує завдання уроку. Під час планування навчального матері­алу завдання уроків уже були сформовані, але у процесі роботи може бути виявлено, що запропонований учителем темп педагогічних дій щодо засво­єння конкретних вправ занадто високий (або низький), тому безпосередня підготовка і починається з уточнення завдань і вибору оптимального варіан­та їх розв'язання (з урахуванням конкретних обставин);

2) добирає відповідні засоби для вирішення висунутих завдань При цьо­му враховується, що розв'язання одних І тих же завдань можливе різними засобами, але для кожного конкретного випадку (на різних етапах навчання, в різних умовах) засоби мають різну ефективність Учитель зобов'язаний обирати найдоцільніші, що дають змогу забезпечити вирішення водночас кількох завдань І найкоротшим шляхом вести учнів до мети,

3) здійснює організаційно-методичне забезпечення, тобто підбирає ме­тоди І форми організації навчальної діяльності, визначає розміщення І шляхи переміщення учнів, способи розташування І прибирання приладів, роздачі та збору інвентаря, економлячи дорогоцінні секунди уроку Водночас передба­чаються заходи попередження травм, прийоми активізації учнів, оптимальне співвідношення І органічна єдність застосування репродуктивних І продуктив­них методів навчання, а також оздоровчі та виховні впливи наступного уроку,

4) здійснює рухову підготовку до уроку, пов'язану з необхідністю постій­но підтримувати належну власну спортивну форму Учитель повинен уміти показати всі запропоновані дітям вправи на рівні результатів, передбачених контрольними нормативами для учнів

Перед уроком педагогу слід спробувати виконати нові підготовчі та під­відні вправи, бути готовим виконати або проімітувати виконання вправ, запланованих на наступний урок

Рухову підготовку напередодні уроку в спортивному залі, на майданчику вчитель може поєднати з підготовкою активу до наступного заняття У де­яких школах такі спільні заняття вчителя з активістами в позаурочний час стали доброю традицією

Особливо в перші роки роботи вчитель повинен багато працювати над удосконаленням міміки, жестів, формуванням навичок страхування, прове­дення І надання фізичної допомоги учням під час виконання ними вправ,

5) забезпечує теоретичну і мовну підготовку Учитель повинен мати ґрунтовні знання, які йому належить передавати учням, досконало опанува­ти мову І методику повідомлення (передачі) теоретичних відомостей, щоби не знизити рухову активність учнів

Варто також пам'ятати, що мовлення впливає не тільки на свідомість, а й на почуття школярів Умілою подачею команди вчитель може підкреслити харак­тер руху (м'який, плавний, різкий), регулювати з її допомогою рівень фізичних зусиль І викликати необхідну зворотну реакцію дітей У зв'язку з цим напере­додні кожного уроку вчитель повинен відновити в пам'яті ту Інформацію, яку буде повідомляти юнакам І дівчатам, визначити й місце І форму передачі (у вигляді зауважень, оцінок, запитань, обговорень, коротких бесід тощо)

Старанно обирайте потрібні для кожного конкретного випадку слова, пра­вильно будуйте речення Краще говорити просто І дохідливе Переважно учні прискіпливо зауважують неправильне наголошування слів. У різних ситуаціях потрібен різний темп мовлення якщо вчитель виправ­ляє помилки, доцільно говорити повільно, у бесідах, розповідях, поясненнях використовують середній темп, керуючи Іграми, можна прискорити темп

Тоном мовлення на уроці досягають певного емоційного стану Він може бути урочистим, святковим (підсумовування змагань, на спортивних вечо­рах, святах), задушевним (під час підготовки до подолання труднощів), радісним або сумним (після перемоги або поразки), обурливим (за порушен­ня дисципліни) Небажаним є менторський тон, котрий відштовхує учнів

Впевнена, вольова мова сприяє успішному керуванню класом Управляй­те І динамікою звучання голосу "Учителі-крикуни" не досягають бажаної дисципліни, оскільки учні адаптуються до сильного звучання голосу І якщо Інколи необхідно підвищити голос, то це вже не дає очікуваного ефекту Ко­манди І розпорядження, подані занадто тихо, змушують школярів напружувати слух, що їх швидко втомлює І робить неуважними

Всіляко уникайте монотонного мовлення, говорити треба, підвищуючи І понижуючи голос, згідно зі змістом слова або речення, а також дії учнів

Велике значення в мовленні вчителя має дикція — чітка І виразна вимова слів І фраз

Правильна вимова тісно пов'язана зі знанням термінології Неприпусти­мо користуватись неправильними, а Іноді й вульгарними висловами

Мовна підготовка набуває виняткового значення у зв'язку з прийняттям закону про державність української мови,

6) здійснює матеріальне забезпечення уроку. У цьому плані робота ве­деться у трьох напрямах по-перше, вдосконалення, оновлення І створення відповідного матеріалу для чергового уроку, по-друге, підготовка наявних приладів, Інвентаря й обладнання, по-третє, створення умов для проведення наступної серп уроків

Перший напрям полягає у виготовленні напередодні заняття дрібного Інвентаря (гранат, обручів, набивних м'ячів, гімнастичних палиць тощо) в умовах шкільної майстерні силами вчителя І учня, поліпшенні стану розмі­тки, підготовці наочних посібників, музичних засобів Навчальних карток, різноманітних технічних пристосувань для налагодження контролю І само­контролю, поліпшення якості виконання вправ

Другий напрям забезпечується безпосередньо перед заняттям І передба­чає підготовку місця проведення уроку (гігієнічні умови, місця приземлення, установка приладів, Інвентаря, прапорців, рулеток тощо) До цієї підготовки слід залучати чергових учнів І тимчасово звільнених від занять

Третій напрям полягає у тому, що під час проведення однієї серії уроків учитель (передусім початківець) повинен турбуватися про забезпечення нор­мальних умов для засвоєння матеріалу наступної серії уроків (за принципом народної мудрості '"готуй сани влітку");

7) турбується про свій зовнішній вигляд і психологічний стан, пам'я­таючи, що діти сприймають особу педагога такою, якою бачать її. "Ваш одяг і зовнішній вигляд скажуть за вас раніше, ніж ви встигнете промовити перше слово" (Міло Френк).

У процесі здійснення названих технологічних операцій, тобто підготовки до уроку, вчитель робить різні записи, помітки, рисунки, схеми, оформляючи їх у вигляді конспекту. Спрямовані вчителем, готуються до уроку й учні. Суть їхньої підготовки полягає: по-перше, у виконанні домашніх навчаль­них завдань щодо виховання фізичних якостей і засвоєння елементів техніки вправ, включаючи завдання, пов'язані з ідеомоторною підготовкою; по-дру­ге, у виготовленні дітьми в домашніх умовах дрібного інвентаря, необхідного для виконання домашніх завдань та роботи на уроках; по-третє, у підготовці належним чином спортивної форми та елементів екіпіровки; по-четверте, у репетиційній підготовці частини учнів до виконання певних функцій учи­теля на уроці.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий