Дипломна робота
«Методика роботи над простими задачами, пов'язаними з різницевим і кратним відношенням»
Зміст
Вступ
І розділ. Теоретичні основи дослідження
1.1 Психолого-педагогічні основи використання задач
1.2 Класифікація простих задач у математичних підручниках
ІІ розділ. Методична система простих задач, пов’язаних з різницевим і кратним відношенням
2.1 Аналіз системи задач ІІІ групи в чинних підручниках математики і шляхи її вдосконалення
2.2 Методика роботи над простими задачами, пов’язаними з різницевим і кратним відношенням
2.3 Результати експериментального дослідження
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
Вступ
Початкова школа - перша ланка середньої загальноосвітньої школи. Вимоги, які ставляться до школи в цілому, визначають основні напрямки роботи її початкової ланки, а отже, і навчальний план. Математика - один з обов'язкових предметів початкової ланки. І це не випадково. Значення математики зростає як в науково практичній діяльності людства, так і в навчанні та вихованні дітей. Значення математики як науки і навчального предмета підкреслювали генії людства. „Ніякі людські дослідження не можна назвати справжньою наукою, якщо вони не пройшли через математичні доведення" - говорив Леонардо да Вінчі (1452-1519). Роки не стерли з пам'яті цей вислів. На сьогодні він став ще більш актуальним. Застосування математики вийшло за рамки технічних наук, її методи проникли в біологію, медицину, суспільні науки. У вислові М.В. Ломоносова (1711-1765) „А математику ще й тому вивчати слід, що вона розум до ладу приводить" прямо вказується на роль вивчення математики для розвитку мислення людини. Задачі у початковому курсі математики з одного боку становлять специфічний розділ програми, матеріал якого учні мають засвоїти, а з другого - виступають як дидактичний засіб навчання, виховання і розвитку школярів.
Аналіз досліджень з психології і методики математики свідчить про те, що в проблемі навчання молодших школярів розв'язувати задачі є значні досягнення: визначено основні напрями роботи у виробленні в учнів вміння загального підходу до розв'язування задач, виявлено доцільність опрацювання взаємно обернених задач, з'ясовано роль задач підвищеної трудності у навчанні і розвитку, уточнено класифікацію простих задач тощо. Про те є ще і нерозв'язані питання з проблеми «Математичні задачі в початковій школі».
Інтенсивність розвитку вмінь молодших школярів у розв'язанні задач визначається, передусім, змістом задач і методами керування цими процесами. Формування навичок розв'язування простих арифметичних задач і розвиток умінь розв'язувати складені задачі на початковому етапі відбувається завдяки наслідуванню зразків і постійній практиці. Про те кожна задача, розв'язана з певною часткою власних зусиль стає зразком для розв'язання інших задач. Тому методи навчання математики і вироблення умінь в учнів повинні бути спрямовані на перенесенні здобутих результатів на нові об'єкти, нові задачі, в нові умови, на порівняння схожих чи взаємопов'язаних між собою задач.
На формування і розвиток умінь молодших школярів розв'язувати задачі слід відводити 40-50 процентів часу, передбаченого навчальним планом на вивчення математики.
У системі навчання молодших школярів розв'язувати задачі має всебічно реалізуватись принцип диференційованого підходу.
Отже, задачі мають як навчальні, так і виховні та розвиваючі функції.
Тема моєї дипломної роботи:
Методика роботи над простими задачами, пов'язаними з різницевим і
кратним відношенням.
Мета полягає в теоретичному обгрунтуванні використанні простих задач ІІІ групи.
Об'єкт дослідження: Процес навчання математики в початкових класах.
Предмет дослідження: Удосконалення методичних підходів до опрацювання простих задач ІІІ групи.
Завдання дослідження:
- визначити психолого-педагогічні основи використання математичних задач;
- проаналізувати систему задач третьої групи у чинних підручниках та визначити шляхи її вдосконалення;
- узагальнити методику опрацювання даних задач;
- експериментально перевірити результативність методики опрацювання задач.
Методи дослідження:
- визначення і аналіз літературних джерел;
- використання на практиці передового педагогічного досвіду;
- узагальнення теоретичних досліджень та практичного
експерименту.
Методологічна основа:
раціональність використання методів навчання на уроках математики під час розв'язування задач третьої групи.
Теоретичне значення моєї дипломної роботи полягає в тому, що в ній встановлюється зв'язок між використанням практичних методів навчання та індивідуального підходу до учнів і результативністю під час розв'язування учнями задач з різницевим і кратним відношенням.
Практичне значення: полягає у розробці конкретних завдань, що стосуються розв'язування простих задач третьої групи.
Структура змісту дипломної роботи:
- вступ
- I розділ: „Теоретичні основи наукового дослідження”
- II розділ “Методична система простих задач, пов’язаних з різницевим і кратним відношенням”
- висновки
- додатки
Ключові слова: задача, порівняння, різниця, кратне відношення.
Роль простих задач у навчанні математики надзвичайно велика. Вони є основним засобом у формуванні поняття про арифметичні дії і величини.
Високий рівень умінь розв'язувати прості задачі - необхідна умова успішного розвитку вмінь розв'язувати складені задачі.
Розділ І. Теоретичні основи наукового дослідження
1.1 Психолого-педагогічні основи використання математичних задач
Шкільне навчання для учня - це не просто повсякденна праця, а подолання труднощів, перепон адаптаційного періоду на початку шкільного життя та адаптація до подальшого зростання навчальних навантажень.
Учителеві дедалі частіше треба шукати шляхи гармонізації та оптимізації навчальної діяльності учня, щоб зберегти його фізичне та психічне здоров'я.
Ось чому навчання учнів у початковій школі має враховувати особливості кожного індивіда. Тому завдання психолога та вчителя - створити поетапну ситуацію успіху на уроці, яка має складатися з:
а) формування мотивації до навчання;
б) особливостей сенсорного сприйняття;
в) операційного етапу діяльності учня;
г) диференційованого підходу до навчання;
д) результативного етапу навчання.
Навчальна мотивація - це загальна назва для процесів, методів, засобів спонукання учнів до продуктивної пізнавальної діяльності активного засвоєння змісту заданої задачі, яка залежить від рівня сформованості мотивації учіння школярів. Оскільки особисто зорієнтоване навчання спирається на положення, що тільки особисто значущі поняття засвоюються учнем, проблема формування мотивації учіння дуже актуальна. На вікові особливості школярів варто зважати завжди, коли обмірковується робота щодо формування мотивації учіння в кожному класі. Успіх її залежатиме від того, як учитель відповість на запитання. Які завдання вихователя мотивації саме у цьому віці?
Провідною діяльністю для всіх школярів є учіння, але специфіка кожного віку визначається тим, освоєння яких сторін дійсності відбувається у дитини під час учіння. Отож молодші школярі освоюють так звану предметну діяльність, тобто знання, закладені в навчальних предметах.
Дитина цього віку завдяки учінню освоює ту предметну дійсність, що виходить за межі її особистого досвіду. Провідною діяльністю учнів цього віку € власне навчальна діяльність, що потребує від дитини оволодіння всіма її компонентами (навчальне завдання, навчальні дії, дії самоконтролю і самооцінки).
Встановлено, що основними новоутвореннями молодшого шкільного віку є довільність пам'яті й уваги, внутрішній план дій, рефлексія своєї навчальної діяльності, усвідомлення себе як суб'єкта навчання, поява нової життєвої позиції школяра. Становлення цих новоутворень відбувається в процесі навчальної діяльності: молодший школяр як суб'єкт навчальної діяльності сам розвивається і формується в ній, освоюючи нові способи мислення.
Особливістю сенсорного сприйняття у молодших школярів є те, що вони краще сприймають інформацію, яка підкріплена наочними матеріалами.
Для роботи з простими текстовими задачами теж важливо використовувати наочні посібники, їх використовують по - різному; для ознайомлення з новим матеріалом, закріплення знань, умінь і навичок, перевірки засвоєння їх. Коли наочний посібник виступає як джерело знань, він особливо повинен підкреслювати істотне - те, що є основою для узагальнення, а також показувати неістотне, його другорядне значення.
Ознайомлюючи з новим матеріалом, вчитель повинен використовувати наочний посібник для конкретизації нових знань. У цьому разі наочний посібник виступає як ілюстрація словесних пояснень. Наприклад, допомагаючи дітям у пошуках розв'язку задачі, вчитель робить схематичний малюнок або креслення до задачі: пояснюючи прийом обчислення, супроводить пояснення дітям з предметами і відповідними записами тощо. При цьому важливо використати наочний посібник своєчасно, ілюструючи суть пояснення, залучаючи до роботи з посібником і пояснення самих учнів. Під час розкриття прийому обчислення, вимірювання, розв'язування задачі тощо, треба особливо чітко показати рух (додати присунути, відняти - забрати, відсунути тощо).
Супроводячи пояснення малюнком (кресленням) і математичними записами на дошці, вчитель не тільки полегшує сприймання матеріалу дітьми, а й одночасно показує зразок виконання роботи в зошитах, наприклад: як розмістити креслення і запис розв'язування в зошиті, як позначити периметр (площу) за допомогою букв тощо. Тому креслення і записи на дошці треба виконувати грамотно, красиво розміщувати їх на дошці і стежити за тим, щоб їх було добре видно всім дітям.