регистрация /  вход

Деньги и их функции (стр. 1 из 5)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ПЕРЕПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ

К О Н Т Р О Л Ь Н А Р О Б О Т А

По дисципліні « ПОЛІТЕКОНОМІЯ »

Слухач:Сидоркевич Дмитро Іванович

Спеціальність, група: ЗФ – 02

Керівник:

доцент Кобко В.І.

Результат, дата:

Реєстраційний номер, дата:

м. Черкаси

2001 р.

П Л А Н

I. Гроши та їх функція. Закон грошового обігу.

1. Сутність грошей і грошових систем ;

2 . Функції грошей ;

3 . Еволюція грошей у ХХ столітті ;

4. Закон обігу грошей ;

II. Традиційні та сучасні форми безробіття. Способи регулювання зайнятості.

1. Зайнятість та її основні форми ;

2. Сутність і причини безробіття ;

3. Соціальний захист населення та регулювання зайнятості.

I Сутність грошей і грошових систем та їх еволюція

1. Грошова форма вартості й сутність грошей. Засоб вираження вартості всіх інших товарів за розвинутого виробництва є гроші або грошова форма вартості. Попередніми, менш розвинутими, були проста, розгорнута і загальна форми вартості.

Проста форма вартості. Обмін продуктами, як уже зазнав лося, виник ще у первісному суспільстві. Він мав епізодичний характер. Наприклад, одна община могла обмінювати надлишок дичини на надлишок риби, що утворився в іншої общини. Такий обмін можна виразити формулою: 1 туша тварини — 200 одиниць риби. Ця форма вартості була не лише найпростішою, що виражала відносини між двома товаровиробниками, а й випадковою, оскільки такий обмін не мав регулярного характеру. Випадковим було й те, які продукти і в якій пропорції обмінювалися.

Розгорнута форма вартості. З розвитком виробництва відбу­валося поглиблення суспільного поділу праці, що супроводжува­лося зростанням її продуктивності та появою додаткового продук­ту. Першим великим поділом праці, як уже зазначалося, було ви­ділення скотарських і землеробських племен, тому надлишки тва­рин і продукти тваринництва (м'ясо, вовна тощо) вже не випадко­во, а регулярно починають обмінюватися на надлишки продукції землеробства. За цих умов тварини, систематично обмінюючись на інші товари, набувають переважно відносної форми вартості (тобто виражають свою вартість у споживчій вартості іншого това­ру), а інші товари (хліб, овочі тощо) стають еквівалентами.

Внаслідок регулярного обміру мінові пропорції набували стій­кішого характеру, наближалися до витрат праці. Але оскільки товар безпосередньо обмінювався на інший, а обмін між общи­нами (тобто колективний обмін) з розпадом первісного ладу пос­тупився місцем індивідуальному обміну, останній наштовхнувся на певні обмеження. Так, власник шкури тварини міг придбати зерно лише в тому випадку, якщо ця шкура була потрібна влас­нику зерна. Тому обмін одного товару на інший нерідко ставав неможливий, вартість кожного товару не набувала кінцевого, загальноприйнятого вираження. Для цього необхідний був товар, яйй би мав споживчу вартість для всіх членів суспільства.

Загальна форма вартості . Розвиток виробництва, поглиблення суспільного поділу праці, розширення кола обмінюваних про­дуктів зумовили стихійне виокремлення того товару, на який обмі­нювалися всі інші товари.

Гроші — специфічний товар, який виконує роль загального екві­валента (всезагальної обмінюваності), завдяки чому у ньому вира­жається вартість усіх інших товарів і встановлюються економічні відносини між суб'єктами господарської діяльності.

Гроші виникають з появою та розвитком товарно-грошових відносин. На різних етапах історичного розвитку в різних краї­нах і місцевостях роль загального еквівалента виконували різні товари. Це були переважно продукти масового виробництва, що відігравали вирішальну роль в економіці цих народів. Так, у ста­родавніх греків роль загального еквівалента виконувала худоба, хутро; шкіри — у скандинавських народів; чай — у Монголії; сіль — у Судані й Абіссінії. В Київській Русі тривалий час загаль­ним еквівалентом були хутра родини куниць (хутро куниць або білки називали куною), а грошова система існувала у формі "кунних грошей".

З часом роль загального еквівалента закріпилася за золо­том. Воно виконувало функцію грошей уже за півтора тися­чоліття до н.е. До цього золото було звичайним товаром. Пе­ретворення золота на загальний еквівалент відбулося завдяки таким його властивостям, як ковкість, м'якість, подільність, неокислюваність, висока вартість в малій вазі. Паралельно із золотом загальним еквівалентом було срібло. Так, київська сріб­на гривна часів Київської Русі важила від 160 до 196 грамів. Так тривало кілька тисячоліть, і лише у другій половині XIX ст. роль грошей монопольне закріпилася за золотом. Це означало встановлення золотого стандарту. Більш повно, тобто комп­лексно, сутність грошей розкривається у функціях та підфунк-ціях, які вони виконують.

2. Функції грошей. Гроші виконують різні функції. Пер­ша з них — функція міри вартості . Вона полягає в тому, що вартість усіх товарів виражається у грошах, що за їх допомогою порівнюються вартості різних товарів. Це можливе тому, що і на виробництво золота, і на створення товарів витрачається сус­пільне необхідна праця. Оскільки на виробництво різних товарів витрачалася неоднакова кількість праці, то їхня вартість в умо­вах панування золотого стандарту виражалася в різних кількос­тях золота. Вагова кількість металу, прийнятого в країні за грошову одиницю, — це масштаб цін . Держава юридичним актом закріплює грошову одиницю. Отже, виконання грошима функції міри вартості не залежить від держави (тобто це об'єктивна фун­кція), а масштаб цін — технічна функція, яка залежить від волі держави, встановлюється у законодавчому порядку.

Спершу грошові одиниці та їхні назви переважно були пов'яза­ні з певною вагою благородних металів. Наприклад, фунт стер­лінгів означав фунт срібла. З часом золото витіснило срібло, але назва лишилася, хоч вона вже означала значно меншу кількість золота, яка за вартістю дорівнювала фунту срібла.

Гроші виконують також функцію засобу обігу , тобто вони є засобом реалізації товарів, посередником в їх обміні. У процесі обігу золоті монети поступово зношувалися, в них зменшувався вміст золота, і в обігу почали функціонувати неповноцінні гро­ші. Тому золоті гроші були замінені паперовими — знаками, сим­волами вартості. Іншими причинами такої заміни є миттєве ви­конання грошима функції засобу обігу, необхідність зменшення витрат обігу та ін. Уперше паперові гроші з'явилися в Китаї у XII ст., в Росії — у 1769 р. Перші власні українські паперові гроші — гривні — були випущені в 1917 р. з утворенням Україн­ської Народної Республіки. Паперові гроші це грошові знаки або символи повноцінних грошей, які наділені примусовим кур­сом і випускаються для витрат держави.

У процесі еволюції товарно-грошових відносин поступово створюються передумови для звуження функції грошей як засобу обігу й водночас для розширення функції грошей як засобу пла­тежу (зокрема кредитних грошей). Тому в розвинутих країнах світу виконання грошима функції засобу обігу обмежується переваж­но сферою роздрібної торгівлі, купівлі та продажу послуг і між­народною торгівлею.

Третя функція грошей випливає з попередньої. Вони вилуча­ються з обміну, переривають свій обіг і перетворюються на скарб, засіб нагромадження , бо за них завжди можна купити будь-який товар. Оскільки для придбання предметів споживання значної цін­ності (житло, меблі, автомобіль тощо) необхідно попередньо нако­пичити певну суму грошей, то за стабільної грошової одиниці окре­мі особи нерідко тримають гроші вдома. Коли гроші нестабільні, їх намагаються швидко позбутися (придбати якийсь товар), вберегти від знецінення (покласти в ощадний банк або придбати на них ста­більну валюту). Така ситуація породжує спекулятивний курс на ста­більніші валюти, фінансові спекуляції та махінації.

З розвитком товарно-грошових відносин гроші починають виконувати і функцію платежу , тобто стають засобом оплати бор­гового зобов'язання, коли продавець є кредитором, а покупець — боржником. Засобом обігу в таких відносинах є вексель пись­мове боргове зобов'язання, яке дає його власнику (векселетримачеві) право вимагати від боржника (векселедавця) зазначену в ньому суму платежу після закінчення встановленого терміну. Пе­реходячи з рук у руки, векселі утворюють вексельний обіг. Бан­ки, які виникають ще в Середньовіччя, скуповують звичайні век­селі й розплачуються банківськими векселями, або банкнотами, які є кредитними грошима. Ці гроші — розвинутіша форма (сим­вол) вартості, вони певною мірою виконують основні функції грошей як загального еквівалента.

Кредитні гроші — найрозвинутіша форма грошей, яка є знаком (символом) вартості, виконує роль загального еквівалента, забез­печує рух позичкового капіталу та еволюцію кредитних відносин.

Такими грошима є й чеки — письмове розпорядження влас­ника поточного рахунку в банку про виплату певній особі зазна­ченої в ньому суми грошей.

Історично кредитні гроші з'явилися на базі металевого обігу і спершу були знаком золота і знаком кредиту. Вони служили додатковим елементом у платіжно-розрахунковому механізмі, основу якого становлять повноцінні гроші. Однак уже наприкін­ці XVII ст. починається емісія нерозмінних на золото банкнот, стабільність яких забезпечується кредитом. Тому банкнота пос­тупово втрачає властивість бути знаком золота і в другій полови­ні XX ст. стає лише знаком кредиту. Розвиток кредитних відно­син створює можливість виплачувати позики через взаємні зара­хування боргових зобов'язань без залучення готівки.