регистрация / вход

Методология политическиъх учений

Методология политических исследований Сутнисть наукового дослидження 1 характеристика буденного и наукового пизнання политичнои дийсности 2 поняття про метод методологию и методику научного исследования

Методология политических исследований

Сутнисть наукового дослидження

1 характеристика буденного и наукового пизнання политичнои дийсности

2 поняття про метод методологию и методику научного исследования

3-ривни наукового дослидження

4-роль фактив у науковому пизнанни

5-розмежування теоретичних и прикладных политичных дослиджень

1.

Існує 2 форми пізнання політичної дійсності – буденна і наукова

Буденне-(суб’єктивізм, емоц, поверх, базується на досвіді, формується стихійно и грунт на досвіді, допомогає формувати певні переконання та погляди, дозволяє людині орієнтуватися у навк світі)

Наукове-протікає нестихійно, а цілеспрямовано і дозволяє набувати знання про найбільш важливи аспекти досліджуванних явищ та процесів. Має результати виражені в поняттях, категоріях, законах. Наукове пізнання базується на проведенні теор або прикл наукових досліджень. Наукове пізнання відрізняється від побутового тим що спирається на використання методів дослідж. Має сист характер. Науковому знанню притаманні строга доказовість результатів, достовірність висновків. Для наукового дослідження важливою є філософська і методологічна підготовка вченого. Н.п. має свої ідеали та норми (сукупність певних цінностей, концептуальних та метологічних установок властивих науці на кожному істор етапі її розвитку.) Ідеали та норми що панують на певному етапі розвитку науки називають «стилем мислення» або «парадигмою».

Парадигма-це вихідна концептуальна схема, модель постановки та вирішення проблеми.

На кожному етапі розв науки змінюється проблематика досліджень і арсенал методів та методик.

Наприклад у політичній науці відбувалася така зміна методів пізнання: 1 етап називається классичний період (до 19ст) тут панували морально-аксеологічні та логіко-філософські методи. 2-й період – Інституціональний тут панували інститут та історико-порівняльний підхід, 3-й Біхевіоралістичний- час коли у науку прийшли кількісні методи. 4-й Постбіхевіоралістичний – додалися прикладні методики.(івент-аналіз, мотиваційний аналіз)

2.

Методи-певні способи і прийоми пізнання дійсності.

Метод – спосіб пізнання і практичного перетворення дійсності.

Метод це спосіб досягнення визначенної мети, сукупність прийомів та операцій практичного і теоретичного пізнання дійсності.

Методологія – це система певних способів і прийомів пізнання дійсності які застосовуються у будьякій сфері діяльності, науці, політиці и т.д. Кожна наукова галузь має власну методологію.

Метологія – вчення про методи і методики. (методологія як наукова дисципліна)

Методологія виконує кілька функцій: регулює застосування методів, формує загальні принципи наукового дослідження, узагальнює результати пізнання у такі форми знання як гіпотеза, теорія, закон.

Методика – це певна послідовність вирішення конкретної теоретичної або практичної задачі.

Методика – це сукупність і порядок застосування методів для дослідження однотипних проблем і задач.

Методика – це алгоритм дослідження типових задач, перелік кроків які робить дослідник. В задачі методики не входить теоретичне обґрунтування отриманих результатів, вона концентрується на технічній стороні дослідження і правилах за якими здійснюється дослідження.

3.

Політичне дослідження має 2 рівні – емпіричний і теретичний рівень.

Емпіричний рівень пов’язаний з отриманням та первинної обробкою вихідного фактичного матеріалу. Об’єктом емп рівню є властивості та зв’язки речей виявлені в процессі практичного пізнання дійсності. На цьому рівні використовуються переважно методі опитування, експерименту, порівняння (для отримання первинної інформ) ш кабінетний аналіз інформаціі, при роботі з вторинною або повторною інформацією.

Предмет емпір рівня – це наукові факти, статистичні данні, та інші результати дослідження об’єкта, що отриманні за допомогою методів емпіричного рівня. Об’єкт існує незалежно від свідомості дослідника, а предмет зафіксований ним.

Задачі емпір рівня – збір фактичного матеріалу про об’єкт, отримання статистичних данних про об’єкт, побудова схем, графіків, діаграм які дозволяють графічно зобразити певні ознаки об’єкта, попередня класифікація наукових фактів.

Теоретичний рівень – аналіз фактів і пояснення процесів політичної дійсності. Результат теор рівня – це закон, теорія, наукова гіпотеза. На теоретичному рівні переважає раціональне.

Пізнавальні задачі теор рівня

– розкриття суті досліджуваних явищ і процесів.

-осягнення об’єктивної істини.

-дослідження самого процесу пізнання, розробка нових категорій.

-використовуються методи аналізу, синтезу, індукціі та дедукціі і також суто теоретичні (ідеалізація, від абстрактного до конкретного).

Емпірични дослідження в’являючи нові данні стимулює теоретичне дослідження і ставить перед ним нові задачі.

Теоретичні дослідження відкривають більш широкі можливості для емпіричного пізнання і орієнтують його на пошук нових фактів.

Кожен з цих рівнів можна абсолютизувати, але це не правильно.

Емпіризм – перебільшує роль емпіричного рівня і видкидає теоретичний рівень.

Схоластичне теоретизування – відкидає необхідність всебічного аналізу фактів як основу теоретичних побудов і видривається від реального життя, його продуктом є ілюзорно-утопічні думки.

4.

Факт – є однією з форм становлення нового знання.

Види фактів:

-факти дійсності – події. Явища які відбуваються в минулому або зараз

-наукові факти – відображенні у свідомості дослідника факти дійсності які осмислені і зафіксовані мовою науки.

Стосовно ролі фактів у науковому досліджені існує дві точки зору:

-фактуалізм – перебілшення ролі фактів

-теоретизм – при зміні парадигм і теорій, змінюжться фатологічна база науки.

Факти які використовуються в досліджені треба критично оцінювати і перевіряти, потрібно їх опиати в термінах науки, здійснити класифікацію фактів.

Опис і класифікація фактів ще не роблять науку наукою. Науковець повинен на основі фактів пояснювати явища дійсності і робити прогнои а давати рекомендації що до вирішення політичних проблем. Науковець повинен відповідати за результати власного дослідження.

5.

Політичні дослідження поділяються на дві групи: теоретичні (фундаментальні) та прикладні.

Відмінності між ними виділяють за такими критеріями як мета, об’єкт, суб’єкт, методи.

За метою-

Мета фундаментальних досліджень – це з’ясування закономірностей існування світу політичного.

Мета прикладної політології – вирішення гостро актуальних проблем з поточної політичної практики.

За об’єктом-

О. теоретичних досліджень – сукупність всіх політичних акцій які відбувалися в минулому та в сьогоденні, сукупність їх реалі заторів, причин та результатів.+також відносять теоретичні конструкції створені політ мислителями.

О.прикладної політології –це гостро актуальна політична ситуація (стан політ системи в певний період часу).

Канадський вчений Леслі Пал пропонує власний погляд на визначення об’єкта теор та прикл досліджень. Він виділяє 3 групи елементів:

-детермінанти політичних дій.(умови)

-зміст детермінантів.(конкретні цілі і задачі які ставлять перед собою політичні актори і способи їх досягнення).

-результати політичних дій.

Теор.політологія вивч відносини між детермінантами та змістом політичних дій

А прикладна між змістом і результатом

За суб’єктом –

С. теоретичної політології – вчені-теоретики

С. практичної політології –політичні аналітики. Політичні експерти, політичні консультанти.

За методами-

Теоретична – використовує загально логічні і суто теоретичні методи.

Прикладна – емпіричні методі та прикладні методологіїя.

Замовник дослідження –

Теоретичних – суспільство

Прикладних – політични партії, окремі діячі.

План семинара – Загальні закономірності наукового пізнання.

1-особливості наукового дослідження політичної сфери суспільства

2-сутність методології наукового дослідження

3-Рівні наукового дослідження

4-значення фактів у науковому дослідженні

5-сутність теоретичних і прикладних досліджень

2я лекция

Сутність методів наукового дослідження

1. Зміст і природа наукового методу

2. Класифікація методів за місцем і роллю в процесі наукового пізнання

3. Класифікація методів за ступенем загальності

1.

Метод – шлях пізнання і практичного перетворення реальної дійсності. Це система прийомів і принципів які регулюють пізнавальну і практичну діяльність людей.

Основна функція методу – направляти дії до певної мети.

Кожен метод представляє собою певну систему правил прийомів приписів, які орієнтують дослідника на вирішення конкретних науково практичних задач, на досягнення певного результату в тій чи іншій сфері діяльності.

Кожен метод не є суб’єктивним витвором людського розуму, а де термінується змістом об’єкту.

Метод має подвійну природу: об’єктивно-суб’єктивну.

Метод об’єктивний за змістом (він виник на основі практичної діяльності людей), а суб’єктивний за формою ( доцільність методів аргументується самою людиною.) Будь який метод є наслідком творчої діяльності людини.

В методології існує тенденція до ототожнення методу і теорії, але вони не є тотожні. (тому що теорія це – система уявлень які відображають сутність об’єкту пізнання, а метод це – система правил які регулюють подальшу пізнавальну і практичну діяльність людини.)

Теорія виконує функцію пояснення, а метод функцію регулювання і орієнтації на отримання нових знань. Окремі теорії можуть виконувати методичну функцію, якщо крім пояснювальних положень їх наповнюють регулятивними принципами (вимогами, приписами, установками).

2.

- емпіричні і теоретичні методи (збір, первинна обробка, систематизація, класифікація/ аналіз, узагальнення, ідеалізація).

- фундаментальні і прикладні методі (дозволяють з’ясувати закономірності світу політичного/ вирішити гострі, актуальні політичні проблеми).

- формальні і змістовні (математична і символічна логіка/ філософськи, загально наукові, конкретно наукові).

- методи дослідження і методі викладення результатів дослідження ( абсолютні методі (всі шо вище)/методи презентації).

3.

За ступенем загальності методи ділять на:

- Загальні філософські

- Загально наукові

- Конкретно наукові

- Дисциплінарні

- Міждисциплінарні

Загальні філософські методі визначають найбільш загальні принципи дослідження, вони представляють собою принципи, положення, категорії певної філософської системи, яка використовується в науковому дослідженні. Діалектика, метафізика, герменевтика та інші філософськи системи виконують свої функціі методологічні.

Загально наукові методи використовуються майже у всіх науках протягом всього процесу дослідження незалежно від галузі знань та області дослідження. Серед загально наукових виділяють такі групи методів: емпіричного дослідження (спостереження, опитування), загально-логічні методі (синтез, абстрагування, індукція), методі теоретичного дослідження (ідеалізація, формалізація).

Семінар – вопроси плана.

Спостереження це систематичне і цілеспрямоване вивчення явищ і процесів реальної дійсності які перебувають у природному стані або експерементальних умовах. Спостер вкл. В інші методи. Усі спостереження опосередковані через поняття певної системи знань.

Існує проблема обїективності данних отриманих за допомогою спостереження. (одні вважають такі данні суб’єктивними, другі – об’єктивні за змістом бо відображають реальні властивості предметів, але суб’єктивні за формою.) на об’єективність інфи впливає ряд умов: рівень наукової організації дослідження(має бути программа чітка), важливо в яких умовах знаходиться об’єкт спостереження(природа чи лаба). До спостереження висуваються такі вимоги: чітка відповідність поставленній задачі планомірність, цілеспрямованість, активність дослідника.вчений використовує свій запас знань та досвіду, систематичність.

Результатов спостереження є опис(інфа отримана в процесі спостереження, зафіксована засобами наукової мови.

Метод спостереження має ряд особливостей.

Порівняння це встановлення схожості і відмінності досліджуванних явищ і процесів.

Метод порівняння – дозволяє віявити спільні риси притаманні двом чи більше об’єктам. На основі чог можно виводити закономірності і закони. Інсують такі вимги до використання цього методу:

- Треба обирати предмети однорідні.

- Треба обирати найбільш суттєві риси та ознаки.

Можно порівнювати один об’єкт відносно іншого(безпосереднє порівняння) або через третій об’єкт(ідеал) (опосередковано).

Результати порівняння з використання ідеальних типів є більш точними.

Вимірювання – це метод емпіричного пізнання який дозволяє фіксувати кількісні характеристики об’єкта за допомогою вимірювальних приладів (різновид порівняння.)

На теоретичному рівні дослідження метод порівняння може використовуватися у вигляді порівняльного аналізу.

Метод опитування в політичних дослідженнях

1. Опитування як метод збору емпіричної інформаціі. Види опитувань.

2. Метод опитування в електоральних дослідженнях (на вході та на виході)

3. Використання методу опитування для складення політичних рейтингів

Опитування – це спосіб отримання інформаціі про об’єект заснований на підготовці питань відповіді на які дають необхідні для дослідження данні.

Виділяють массові та експерті опитування ( в залежності від кількості опитаних).

обізнаності громадян.

Більш поширенні форми опитування це інтерв’ю та анкетування.

Інтерв’ю – вимагає більше часових затрат. Інфа отримана за результатами інтерв’ю може бути більш унікальною.

Інтерв’ю – проведена за певним планом бесіда що передбачає безпосередній контакт між респондентом та інтерв’юером.

За ступенем формалізаціі виділяють вільні та стандартизовані інтерв’ю.

Вільне – без чіткого переліку питань але тоді буде оскладненна обробка інфи. Різновидом вільного інтерв’ю є глибинне інтерв’ю (– це бесіда з метою з’ясування інфи про індивідуальні цінності та звички.)

Страндартизоване інтерв’ю використовується чіткий перелік питань. Видом такого інтерв’ю є фокусоване ( перед проведенням даються матеріали для ознайомлення)

Фокусоване інтерв’ю є елементом методики фокус-груп. Інфа отримана з використанням цього методу може бути оброблена статистично.

Анкета – це форма опитування яка передбачає заповнення респондентами особливих статистичних формулярів.

В анкетах використовуються різні типи питань:

За формою : відкриті та закриті. (з відповідями або ні), прямі (відповідь на них трактується так само як сформульоване питання) і не прямі(розшифровка відповідв проходить в іншому змісті ніж сформульоване питання), особисті ( прямо запитується думка респондента) і безособові ( треба дати оцінку висловлюванням інших людей).

За функціями : виділяють питання контрольні( для перевірки достовірності відповіді на попередні питання) та фільтруючі ( використовуються для виділення тих респондентів які далі не будуть відповідати на певні питання.)

Складові анкети:

-вступна частина ( назва організації, тема і мета опитування, значущість участі данної людини в опитуванні, гарантія анонімності і правила заповнення анкети)

- основна частина

- демографічна (об’єктивка) (вік,ю стать, освіта)

За способом розповсюдження виділяють поштове, роздавальне і опитування через ЗМІ.

2.

Питання на вході (перед виборами за певний час. Виористовується з метою виявленя орієнтаціі громадян)

Респондентам задають такі питання: «Якби вибори відбулися в найближчу неділю…»

В передвиборчих опитуваннях спрацьовує парадокс Ла П’єра (міняють орієнтації, роблять одне говорять друге)

Різновидом опитування на вході є праймерис – це пробне голосування на передодні виборів.

В США праймерис мають статус обов’язкових виборів що проводяться в середені кожної партії для визначення єдиного кандидата від партії на президентські вибори. Перший закон про президентський праймерис в США був прийнятий у 1901 році у штаті Флорида. Проводяться праймерис серед тих хто залучений до партійної роботи, на сборах активістів партій.

Особа яка перемогла в більшості штатів отримує підтримку всієї партії і стає кандидатом на посаду президента.

В інших державах світу під поняттям праймерис вважають пробні вибори в певних регіонах країни і мета – виявити найбільш популярних партійних кандидатів.

Результати праймери і реальних виборів можуть відрізнятися. Поясненням цього є те що люди на справжніх виборах є більш відповідальними наприклад, або просто із ситуативними обставинами.

Опитування на виході називаються екзітполами ( на виході з виборчіх дільниць, яке дозволяє вивчити реальну поведінку виборців за фактом їхнього голосування. Опитування на виході проводиться за методом інтерв’ю і передбачає формування вибірки (випадкової або квотної)

Всі виборці складають генеральну сукупність і для опитування формується вибірка – частина генеральної сукупності яка адекватно відображає ії характеристики і властивості.

Результати опитування членів вибірки переносяться на всю генеральну сукупність.

Якщо країна має декілька часових поясів то результати екзітполів отримані в східних регіонах країни можуть виконати роль прогнозу що саме збувається.

3 Політичний рейтинг

Політичний рейтинг – конкурентна оцінка політичного діяча партії або події отримана шляхом опитування респондентів які добре знайомі з певною політичною подією або станом справ в політичній сфері на визначений момент часу. Оцінка вирааєеться в відсотках або балах. Рейтинг не тільки індивідуальна оцінка, але й сам список конкурентів.

Місце в рейтингу називається також рангом.

Види рейтингів:

- За складом опитуваних ( експерти або пересічні громадяни)

- За формою збору інформації і типом питань ( закриті і відкриті)

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

Комментариев на модерации: 1.

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий