регистрация / вход

Народный депутат Украины (Народний депутат України)

Народний депутат України Верховна Рада складається з 450 народних депутатів України (конституційний склад), якими мо­жуть бути лише громадяни України, що на день виборів досягай 21 року, мають право голосу і проживають в Україні протягом останніх п'яти років.

Народний депутат України

Верховна Рада складається з 450 народних депутатів України (конституційний склад), якими мо­жуть бути лише громадяни України, що на день виборів досягай 21 року, мають право голосу і проживають в Україні протягом останніх п'яти років.

Депутат має бути громадянином України, бо саме громадянство визначає наявність повноцінних пра­вових зв'язків між особою і державою, у тому числі й усіх юридичних прав та обов'язків, передбачених Конституцією. Встановлення вікового цензу пояс­нюється тим, що для участі у виробленні та прийнятті важливих і складних рішень загальнодержавного зна­чення народний депутат України має мати певний життєвий досвід.

Вимога щодо проживання депутата протягом останніх п'яти років на території нашої держави спря­мована на забезпечення знання і розуміння тих проб­лем, які постали перед суспільством і державою.

За відповідності усім зазначеним вище вимогам громадянин не може бути обраний до Верховної Ради України лише утому разі, якщо він має непогашену і не зняту у встановленому законом порядку судимість. Однак наявність непогашеної судимості за злочин, вчинений з необережності (тобто коли особа не бажа­ла, але передбачала можливість виникнення суспільне небезпечних наслідків своєї дії чи бездіяльності та лег­коважно розраховувала на їх відвернення або не перед­бачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла передбачати — наприклад, убивство з необережності), не є юридичною перепо­ною для обрання громадянина народним депутатом України.

Особи, обрані до складу парламенту, мають здій­снювати депутатські повноваження на постійній основі. Це означає, що вони повинні відмовитися від іншого представницького мандата і не можуть перебу­вати на державній службі. Що ж до несумісності депу­татського мандата з іншими видами діяльності, то вона повинна бути встановлена спеціальним законом.

При вирішенні цього питання у деяких країнах парламентаріям забороняється займатися будь-якою діяльністю, крім наукової та викладацької, а поєднан­ня депутатських повноважень і посад у структурах виконавчої влади принципово не допускається. В інших державах, наприклад, у Великій Британії, прем'єр-міністром може бути лише депутат парламенту — представник партії, яка має у ньому більшість голосів.

Повноваження народних депутатів України почи­наються від моменту складання ними перед Верховною Радою присяги такого змісту: "Присягаю на вірність Україні. Зобов'язуюсь усіма своїми діями боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу.

Присягаю додержуватися Конституції України та законів України, виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників".

Текст присяги перед відкриттям першої сесії ново­обраної Верховної Ради зачитує найстарший за віком народний депутат України. Потім депутати ставлять свій підпис під її текстом, що й означає її складання. Якщо ж депутат відмовляється скласти передбачену Конституцією присягу, він втрачає депутатський ман­дат. У такому разі у відповідному виборчому окрузі повинні відбутися нові вибори до Верховної Ради України.

У деяких державах, де набуття депутатами повнова­жень також обумовлюється необхідністю складання присяги, відмова зробити це може мати інші наслідки. Так, якщо депутат італійського парламенту не складе присягу протягом трьох пленарних засідань, він не втрачає депутатський мандат, однак позбавляється де­путатських прав до виконання передбачених у зв'язку зі складанням присяги процедур.

Конституція закріплює низку гарантій, поклика­них забезпечити сприятливі умови для виконання депутатами своїх повноважень, а також захистити їх від репресій. Однією з таких гарантій є депутатська недо­торканність. Народних депутатів України не може бути притягнено до будь-якого виду юридичної відповідаль­ності за діяльність, яку вони здійснюють у ході реаліза­ції депутатських повноважень. Йдеться про виступи у парламенті чи в його комісіях, про позицію при голосуванні з того чи іншого питання тощо. Це правило чинне і після того, як депутат втрачає свої повноваження.

Однак з нього є виняток: депутати несуть юридичну відповідальність за образу чи наклеп. Ця особливість покликана запобігати зловживанню народними обран­цями своїм статусом, дисциплінувати їх. Вона закликає керуватися не емоціями, а неспростовними, юридичне значущими фактами.

Депутатська недоторканність означає й те, що народного депутата України не можна притягнути до кримінальної відповідальності, затримати чи заареш­тувати, якщо на це немає згоди Верховної Ради. Така згода має бути висловлена у відповідній постанові, прийнятій на пленарному засіданні парламенту. Однак для допиту депутата як свідка згоди парламенту не потрібно.

Депутатська недоторканність поширюється на членів практично всіх парламентів світу, але її зміст може відрізнятися від недоторканності народних депутатів України. Так, у Росії та деяких інших країнах депутата можна затримати, заарештувати, обшукати, якщо він затриманий на місці вчинення злочину, без звернення до парламенту за одержанням згоди на це.

Обсяг повноважень народних депутатів України визначається Конституцією і законодавством. Ці пов­новаження починаються від моменту складення депу­татом присяги і припиняються одночасно з припинен­ням повноважень Верховної Ради відповідного скли­кання.

Конституція України (ст. 81) передбачає й можли­вість дострокового припинення депутатських повнова­жень у разі:

1) їх складення за особистою заявою депутата. Конституція не визначає причин подання такої заяви, а тому вони можуть бути будь-якими. Однак для скла­дення повноважень необхідно, щоб Верховна Рада визнала ці причини переконливими;

2) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо депутата. Треба мати на увазі, що притягнення до кримінальної відповідальності, арешт, винесення судом обвинувального вироку ще не є законними під­ставами для дострокового припинення депутатських повноважень. Так, вирок набуває законної сили через десять днів після оголошення, а в разі його оскаржен­ня — після здійснення відповідних процедур;

3) визнання депутата судом недієздатним або без­вісно відсутнім. Суд може визнати депутата, як і будь-яку іншу особу, недієздатним, якщо він внаслідок ду­шевної хвороби, травми та інших причин не може розуміти значення своїх дій або керувати ними. Безвісно відсутньою вважається особа, про яку за місцем її постійного проживання протягом року немає ніяких відомостей;

4) припинення громадянства депутата або його виїзду на постійне проживання за межі України. Ці обставини призводять до втрати депутатом юридичних або фактичних зв'язків з нашою державою, що й робить неможливим виконання ним депутатських обов'язків;

5) смерті депутата.

За наявності зазначених вище обставин питання про дострокове припинення повноважень народного депутата України розглядається на пленарному засі­данні Верховної Ради. Відповідне рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість від конституційного складу Верховної Ради, тобто не менш як 226 депутатів.

Достроково за рішенням суду повноваження на­родного депутата України припиняються й у разі невиконання ним вимоги щодо несумісності депу­татського мандата з іншими видами діяльності, тобто коли після обрання до Верховної Ради особа не відмов­ляється від інших мандатів або продовжує перебувати на державній службі. Відповідна процедура має бути врегульована законом.

Однією з конституційних форм депутатської діяль­ності є депутатський запит звернення народного де­путата до певного органу чи посадової особи дати офіційне пояснення з питань, які належать до їхньої компетенції.

Процедура здійснення депутатського запиту вста­новлена Законом України "Про статус народного депу­тата України" від 17 листопада 1992 р. та регламентом Верховної Ради України. Відповідно до регламенту де­путатський запиту письмовій формі вноситься Голові Верховної Ради, оголошується ним на засіданні та передається Секретаріату, який зобов'язаний негайно надіслати текст запиту відповідному адресату. Офіцій­на письмова відповідь на запит у семиденний або інший, встановлений Верховною Радою, термін повинна бути надіслана Голові Верховної Ради та депу­тату, який його вніс. За наполяганням автора запиту і не менш як однієї п'ятої частини від фактично обраних до Верховної Ради депутатів відповідь може бути обго­ворена на пленарному засіданні Верховної Ради. Підсумки такого обговорення дістають вияв у поста­нові, яка разом із текстом депутатського запиту і відповіддю на нього публікується у Відомостях Верхов­ної Ради України та газеті "Голос України".

Гарантією ефективності депутатського запиту є закріплений у ч. 2 ст. 86 Конституції України обов'язок відповідних посадових осіб повідомити народного де­путата про результати розгляду його запиту.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий