регистрация / вход

Облік формування доходів

Головні аспекти затвердженої Кабінетом Міністрів України програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів, як складової частини заходів, орієнтованих на впровадження економічних відносин ринкового спрямування.

реформування система бухгалтерський облік

На сучасному етапі розвитку сільськогосподарського підприємства в період формування ринкових відносин перед агропромисловим комплексом України поставленні завдання − досягти сталого зростання сільськогосподарського виробництва, надійно забезпечити країну продуктами харчування і сільськогосподарською сировиною. Все це висуває дедалі нові вимоги до бухгалтерського обліку, як основного засобу і контролю за веденням фінансово-господарської діяльності підприємства.

Кабінет Міністрів України постановою від 28 січня 1998 року 1706 затвердив програму реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів, як складової частини заходів, орієнтованих на впровадження економічних відносин ринкового спрямування. Для виконання зазначеної Програми Міністерством фінансів України розроблено і затверджено національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку активів капіталу, зобов’язань господарських операцій підприємств і організацій. Зазначені нормативні акти є обов’язковими для всіх підприємств і організацій України. Сільське господарство — це один із провідних галузей економіки України, сільське господарство України стає на ринковий шлях розвитку, що відображено в законі України «Про колективне сільське господарство — підприємство». Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи від звичайної діяльності підприємства та їїрозкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 15 “Дохід”. Його норми стосуються підприємств, організацій та інших осіб незалежно від форм власності.

Дії цього положення не поширюються на доходи, пов’язані з: реалізацією цінних паперів:

- договорами оренди;

- контрактами з надання послуг у сфері будівництва;

- дивіденди, які належать за результатами фінансових інвестицій та обліковуються методом участі в капіталі;

- страховою діяльністю;

- змінами у справедливій вартості фінансових активів та фінансових зобов’язань, а також ліквідацією указаних активів і зобов’язань;

- змінами вартості інших поточних активів;

- природним приростом поголів’я худоби, виходом продукції сільського та лісового господарства;

- видобування корисних копалин;

- первісним визнанням і зміною справедливої вартості біологічних активів, пов’язаних з сільськогосподарською діяльністю, та з первісним визнанням сільськогосподарської продукції. Дохід визнається під час збільшення або зменшення зобов’язань, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства) за умов, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Не є доходами такі надходження від інших осіб:

- сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов’язковихплатежів, що підлягають перерахуванню до бюджету і позабюджетних фондів;

- сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

- сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

- сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором;

- надходження, що належать іншим особам. Для визначення доходу необхідні не тільки надходження активу, або зменшення зобов’язання, й фінансовий наслідок цих подій. Тобто дохід визнається в момент збільшення активу або зменшення зобов’язань, які обумовлюють збільшення власного капіталу. Умовами визнання доходу (виручки) від реалізації є:

- покупцеві передані ризики й вигоди, пов’язані з правом власності на продукцію (товари, інші активи);

- підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

- сума доходу може бути достовірно визначена;

- є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов’язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Дохід не визнається, якщо здійснюєтъся обмін продукцією (товарами, роботами, послугами та іншими активами), які є подібними за призначенням та мають однакову справедливу вартість.

Дохід, пов’язаний з наданням послуг, визнається, виходячи зі ступеня завершеності операції з надання послуг на дату балансу, якщо може бути достовірно оцінений результат цієї операції за наявністю наведених нижче умов:

- можливості достовірної оцінки доходу;

- ймовірність надходження економічних вигод від надання послуг;

- можливості достовірної оцінки ступеня завершеності надання послуг на дату балансу;

- можливості достовірної оцінки витрат, здійснених для надання послуг та необхідних для її завершення.

Доходом визнається сума зобов’язання, яке не підлягає погашенню.

Цільове фінансування не визнається доходом до тих пір, поки не буде підтвердження того, що воно буде отримане.

Отримане цільове фінансування визнається доходом протягом тих періодів, в яких були здійснені витрати, пов’язані з виконанням умов цільового фінансування.

Цільове фінансування, отримане, як компенсація витрат, які вже понесло підприємство, або з метою негайної фінансової підтримки підприємства без майбутніх пов’язаних з цим витрат, визнається доходом того періоду, в якому утворилася дебіторська заборгованість, пов’язана з цим фінансуванням.

Дохід у результаті використання активів іншими сторонами визнається у вигляді відсотків, роялті та дивідендів, якщо:

- імовірне надходження економічних вигод, пов’язаних з такою операцією;

- дохід може бути достовірно оцінений.

Такий дохід має визнаватися у такому порядку:

- відсотки визнаються у тому звітному періоді, до якого вони належать, виходячи з бази їх нарахування та терміну користування відповідним активами;

- роялті визнаються за принципом нарахування згідно з економічним змістом відповідної угоди;

- дивіденди визнаються у період прийняття рішення про їх виплату.

Відсотки – плата за використання грошових коштів, їх еквівалентів або сум, що заборговані підприємству.

Роялті — платежі за використання нематеріальних активів підприємства.

Дивіденди — частина чистого прибутку, розподілена між учасниками відповідної до частки їх участі у власному капіталі підприємства.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 30 “Біологічні активи ” затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 18 листопада 2005 р. №790, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 15 грудня 2005 р. №1456 ⁄ 11736, передбачено, що доходами визнається перевищення вартості сільськогосподарської продукції і додаткових біологічних активів, оцінених за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу, над витратами, пов’язаними з біологічними перетвореннями.

П(С)БО 15 та П(С)БО 30 ″ Біологічні активи ″ передбачені такі групи визнаних доходів: 1. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); 2. Інші операційні доходи; 3. Фінансові доходи; 4. Дохід від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції та дохід від зміни вартості біологічних активів і сільськогосподарської продукції, одержаних унаслідок сільсъкогосподарської діяльності. Склад доходів, що належать до відповідної групи, встановлено

П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати. Доходи, витрати та фінансові результати згідно з названим стандартом поділяються за видами діяльності, внаслідок яких вони виникають, а також на прибутки (збитки) від звичайної діяльності та надзвичайної діяльності

Звичайна діяльність, у свою чергу, поділяється на операційну та іншу звичайну діяльність (фінансову та інвестиційну). Операційна діяльність — це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, що не є інвестиційною або фінансовою діяльністю. До основної діяльності належать операції, пов’язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства, і забезпечують основну частку його доходу. Інша операційна діяльність включає реалізацію іноземної валюти, інших оборотних активів, операційну оренду активів, отримання доходів або понесених витрат від операційної курсової різниці. Інша діяльність підприємства поділяється на інвестиційну та фінансову. Інвестиційною діяльністю вважається придбання і реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів. Під фінансовою діяльністю розуміють діяльність, яка призводить до змін розміру власного та позикового капіталу підприємства. Залежно від вищевикладеного, відповідним чином класифікуються і доходи

Дохід відображується в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

У разі відстрочення платежу, внаслідок чого виникає різниця між справедливою вартістю та номінальною сумою грошових коштів або їх еквівалентів, які підлягають отриманню за продукцію (товари, роботи, послуги та інші активи) така різниця визнається доходом у вигляді відсотків.

Сума доходу за бартерним контрактом визначається за справедливою вартістю активів, робіт послуг, що одержані або підлягають отриманню підприємством, зменшенню або збільшенню відповідно на суму переданих або одержаних грошових коштів та їх еквівалентів.

Якщо справедливу вартість активів, робіт та послуг, які отримані або підлягають отриманню за бартерним контрактом, достовірно визначити неможливо, то дохід визначається за справедливою вартістю активів, робіт, послуг, що передані за цим бартерним контрактом.

Облік формування доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

Реалізація продукції окремого підприємства це, перш за все, відчуження активів, що належать підприємству, шляхом їх продажу з метою відтворення використаних засобів підприємства та отримання прибутку для задоволення різноманітних потреб підприємства та його власників.

Місце і роль процесу реалізації у суспільному відтворенні визначається відповідним господарським механізмом, який встановлює умови реалізації та умови розрахунків за продану продукцію, нерідко регулює ціни. Визначення поняття та моменту здійснення реалізації знайшло відображення у законодавчих актах, що регулюють сплату податків.

Поняття “поставка”, яке детально визначене в Законі України ″ Про податок на додану вартість ″, має характерне фіскальне спрямування, в першу чергу, за рахунок включення до поставки операцій з безоплатної передачі активів.

Позитивним моментом податкової реформи стало запровадження єдиного порядку визначення реалізованої продукції як вартості відвантаженої продукції та дати реалізації як дати відвантаження, що дало можливість досягти відповідності з міжнародними підходами до поняття ″реалізація″. Реформа бухгалтерського обліку, яка проводиться в Україні, не змінила суті процесу реалізації, запропонувавши дещо інші підходи до організації його обліку. Національний стандарт П(С)БО 15 “Дохід” містить порядок визначення, оцінку та розкриття у фінансовій звітності доходу, який виникає в результаті реалізації чи використання активів підприємства іншими суб’єктами господарювання. даний стандарт фактично визначає період відображення в звітності, а отже і у фінансовому обліку, виручки від реалізації у всіх її аспектах. Отже, відвантажена покупцям і списана з матеріально відповідальних осіб сільськогосподарська продукція вважається реалізованою. Відношення реалізованої продукції до валової (виробленої) становить коефіцієнт товарності. Чим менше залишається готової продукції для внутрішньогосподарських потреб, тим вищий рівень її товарності. Основна маса виро6лено продукції реалізується переробним підприємствам. Частина сільськогосподарської продукції може бути реалізована на ринку, працівникам підприємства, за готівку, через комерційні структури, обмінена на промислові товари (паливо, засоби захисту рослин та тварин, мінеральні добрива, будівельні матеріали тощо), через товарні біржі за цінами, що складаються в процесі реалізації або за домовленістю сільськогосподарського підприємства з покупцями. З метою прискорення формування інфраструктури аграрного ринку, створення умов для надійного ресурсного забезпечення виробництва і реалізації сільсъкогосподарської продукції, сприяння розвитку підприємництва в аграрному секторі економіки видано Указ Президента України від 06.06.2000 р. за № 767/2000. Згідно з цим Указом у сільських населених пунктах запропоновано створити мережу пунктів заготівлі сільськогосподарської продукції, кредитних спілок, а також сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, інших суб’єктів господарювання, що здійснюватимуть переробку і реалізацію сільськогосподарської продукції.

У містах і селищах передбачається створення мережі підприємств, що здійснюватимуть роздрібну торгівлю сільськогосподарською продукцією, у тім числі магазинів фірмової торгівлі. У великих містах передбачається створення мережі підприємств, що здійснюватимуть оптову торгівлю сільськогосподарською продукцією (оптові продовольчі ринки, постійно діючі ярмарки-виставки, аукціони живої худоби). Указ зобов’язує вжити заходів щодо забезпечення закупівлі сільсъкогосподарської продукції для державних і регіональних потреб лише на конкурентних засадах (на товарних біржах, аукціонах тощо) за форвардними контрактами, які б передбачали забезпечення виконання зобов’язань та відповідальність за їх порушення.

Для обліку реалізації готової продукції, товарів, робіт і послуг Планом рахунків бухгалтерського обліку передбачені рахунки: 70 ″ Доходи від реалізації ″, 90 ″ Собівартість реалізації ″, 93 ″ Витрати на збут ″.

Основні завдання бухгалтерського обліку реалізації зводяться до нижченаведеного:

- відображення ступеня виконання бізнес-плану на реалізацію сільськогосподарської продукції

- своєчасне документальне оформлення кожної партії реалізованої продукції

- контроль за своєчасним надходженням плати за реалізовану продукцію;

- визначення фінансових результатів від реалізації продукції (робіт, послуг).

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий