регистрация / вход

Облік і аудит основних засобів на вагонній дільниці станції 2

МІНІСТЕРСТВО ТРАНСПОРТУ УКРАЇНИ Київський університет економіки і технологій транспорту Кафедра Обліку і аудиту ЗАТВЕРДЖУЮ зав. кафедрою Єлагін Т.В.

МІНІСТЕРСТВО ТРАНСПОРТУ УКРАЇНИ

Київський університет економіки і технологій транспорту

Кафедра Обліку і аудиту

ЗАТВЕРДЖУЮ

зав. кафедрою Єлагін Т.В.

Облік і аудит основних засобів на вагонній дільниці станції

Дипломна робота

О і А – 7.050106.ДР

Керівник роботи

Герасимова Т.З

Консультант доцент

Розробив студент гр.VI- ОА’-ІІ

Шевченко Є.Г.

2001

ЗМІСТ
Вступ
3
1

Науково-теоретичні та методичні основи обліку основних засобів

на залізниці
5
1.1 Нормативно-законодавче забезпечення обліку на підприємстві 5
1.2 Основи обліку основних засобів 13
2 Фінансово-економічна характеристика Вагонної дільниці станції Київ - Пасажирський 23
2.1 Загальна характеристика підприємства 23
2.2 Аналіз основних техніко-економічні показників господарської діяльності Вагонної дільниці станції Київ - Пасажирський 31
3 Облік і аудит основних засобів на залізниці 53
3.1 Документальне оформлення надходження та використання основних засобів 53
3.2 Облік придбання об’єктів основних засобів за кошти 56
3.3 Будівництво основних засобів підрядним способом 60
3.4 Облік поліпшення основних засобів 63
3.5 Облік ремонту основних засобів 65
3.6 Переоцінка основних засобів 67
3.7 Ліквідація основних фондів 69
3.8 Амортизація основних засобів 71
3.8.1 Амортизація основних засобів в податковому обліку 71
3.8.2 Амортизація основних засобів в бухгалтерському обліку 72
3.9 Інвентаризація основних засобів 77
3.10 Особливості аудиту основних засобів 81
4

Використання ЕОМ з застосуванням прикладних програм при

обліку основних засобів на залізниці
84
Висновки 91
Перелік використаних інформаційних джерел 93
Додатки

Вступ

В умовах ринкових відносин залізничний транспорт залишається важливою для економіки країни галуззю. Масивність перевезень, їх відносно низька собівартість, мала енергоємність, висока регулярність і швидкість доставки вантажів та пасажирів, забезпечення своєчасного зв’язку між регіонами і СНД та інші фактори вимагають пристальної уваги до роботи транспорту особливо в сучасних умовах господарювання. Треба створити умови для підвищення якості й надійності роботи залізничних доріг в інтересах вантажовідправників, вантажоодержувачів та населення.

Для рішення цих задач необхідно активне використання бухгалтерського обліку, контролю та аудиту.

Як інформаційна система бухгалтерський облік здійснює збирання, реєстрацію їй систематизацію даних про господарські факти та проявлення. Він формує інформацію про кругообіг засобів, фіксує та контролює їх рух, перехід із однієї форми в іншу, наявність засобів по їх видам на кожній стадії кругообігу. За допомогою бухгалтерського обліку утримують дані про наявність та рух грошових засобів, матеріальних ресурсів, фондів та кредитів, про стан розрахунків з юридичними та фізичними особами, визначають витрати по стадіям кругообігу засобів, собівартості предметів праці, перевезень, виявляють фінансові результати.

Успішне рішення задачі повного задоволення потреб у перевезеннях з найменшими затратами можливе лише при високому рівні експлуатаційної роботи, яке визначає якість використання в процесі перевезень вагонів та локомотивів. Для здійснення перевезень вантажів та пасажирів та забезпеченням нормальної праці підприємства, залізниці повинні розпоряджуватися необхідними основними засобами та обіговими засобами, раціонально їх використовувати, своєчасно поновлювати та замінювати.

Пасажирське господарство залізниці являє собою одну з ведучих галузей залізничного транспорту, зосереджує в собі найбільш активну частину основних засобів залізниці. Вагонний парк – це перевозочні ресурси залізничного транспорту від того, в якому стані вони знаходяться їй як використовуються залежить об’єм та якість перевезень, доходи та прибуток транспорту.

Основні фонди є одним з головних технічних ресурсів господарської діяльності підприємства. Використання їх вимагає організації нагляду та контролю за їх наявністю й збереженням з моменту придбання до вибуття. В цей період необхідно щомісячно вимірювати розмір вартості втраченої основними фондами, які повинні включатися в витрати на виробництво. Для ліквідування зношених основні фонди періодично ремонтують. Ефективне використання основних засобів є важливим фактором збільшення випуску продукції з кожної одиниці виробничих фондів.

Своєчасна і якісна підготовка поїздів і окремих вагонів, культурне обслуговування пасажирів в поїздах та вагонах, надання послуг пасажирам під час рейсу, в тому числі забезпечення пасажирів постільними речами, чайною продукцією, кондитерськими виробами, швидкими сніданками – є основною задачею пасажирського господарства.

Значення основних засобів на залізничному транспорті визначається тим, яке місце займають знаряддя праці в розвитку продуктивних сил і виробничих відносин.

В умовах економічної реформи підвищується роль обліку і контролю за раціональним використанням усіх ресурсів, у тому числі й основних засобів. Ціль написання роботи - розгляд питань обліку основних засобів. У ній дається детальна класифікація і структура основних засобів, представлена оцінка основних засобів, розглянуті особливості організації аналітичного і синтетичного обліку об'єктів основних засобів. Питання придбання, зносу і вибуття основних засобів розглянуті в тісному зв’язку з чинним законодавством.

У роботі приведений ряд цифрових прикладів по найбільш складних питаннях обліку, а також бухгалтерські проводки, що відображають основний набір господарських операцій. У додатку представлені форми первинних документів, необхідних для ведення обліку і звітності основних засобів. У зв'язку із зміною методики обліку основних засобів розглянутий облік їх відповідно до нового законодавства.

Метою даної дипломної роботи є дослідження особливостей бухгалтерського обліку та аудиту основних засобів на прикладі вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський.

1 Науково-теоретичні та методичні основи обліку основних засобів

на залізниці

1.1 Нормативно-законодавче забезпечення обліку та господарювання підприємства

Бухгалтерський облік це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Це визначено Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” N 996-XIV від 16 липня 1999 року. Цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі-підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. І тому правильне ведення бухгалтерського обліку є гарантом своєчасності нарахування і сплати податків і обов’язкових платежів. Бухгалтерський облік ґрунтується на таких основних принципах:

обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

послідовність - постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

безперервність - оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі;

нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

історична (фактична) собівартість - пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці;

періодичність - можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад. Розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів. Затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку. Може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Головний бухгалтер (далі - бухгалтер):

- забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності;

- організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

- бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства;

- забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських

операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення

господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені

під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -

безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування

оброблення даних на підставі первинних документів можуть

складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської

операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати

особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Первинні документи та регістри бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства тільки за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Посадова особа підприємства має право в присутності представників органів, які здійснюють вилучення, зняти копії документів, що вилучаються. Обов'язковим є складання реєстру документів, що вилучаються, у порядку, встановленому законодавством.

Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим згідно з законодавством.

Вагонна дільниця є відособленим структурним підрозділом Державного теріторіально-галузевого об’єднання “Південно-Західна залізниця”, який відноситься до загальнодержавної власності, створений у відповідності з наказом Міністерства транспорту України за №365 від 13.07.99р. “Про реорганізацію державного підприємства “Укрвагонсервіс”, ы тому керується Законом України “Про підприємства в Україні” із змінами і доповненнями N 887-XII 27 березня 1991 року. Майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством (крім казенного), належить йому на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, державне підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та статуту підприємства. Майно, що є у державній власності і закріплене за казенним підприємством, належить йому на праві оперативного управління. Здійснюючи право оперативного управління, казенне підприємство володіє та користується зазначеним майном. Казенне підприємство має право розпоряджатися закріпленим за ним на праві оперативного управління майном, що є у державній власності і належить до основних фондів підприємства, лише з дозволу органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном. Особливості розпорядження іншим майном казенного підприємства визначаються у його статуті. Відчуження від держави засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за державним підприємством, здійснюється виключно на конкурентних засадах (через біржі, за конкурсом, на аукціонах) у порядку, що визначається Фондом державного майна України. Одержані в результаті відчуження зазначеного майна кошти направляються виключно на інвестиції. Джерелами формування майна підприємства є:

- грошові та матеріальні внески засновників;

- доходи, одержані від реалізації продукції, а також від інших

видів господарської діяльності;

- доходи від цінних паперів;

- кредити банків та інших кредиторів;

- капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

- надходження від роздержавлення і приватизації власності;

придбання майна іншого підприємства, організації;

- безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій,

підприємств і громадян;

- інші джерела, не заборонені законодавчими актами України.

Підприємство, якщо інше не передбачено чинним законодавством та його статутом, має право продавати і передавати іншим підприємствам, організаціям та установам, обмінювати, здавати в оренду, надавати безоплатно в тимчасове користування або в позику належні йому будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу. Підприємству надається право, якщо інше не передбачено чинним законодавством та його статутом, продавати, передавати безоплатно, обмінювати, здавати в оренду громадянам засоби виробництва та інші матеріальні цінності, за винятком тих, які відповідно до законодавчих актів України не можуть бути в їх власності. Безоплатна передача і надання підприємствами матеріальних

цінностей громадянам здійснюються з дозволу власника або уповноваженого ним органу, крім випадків, передбачених законодавством України. Держава гарантує захист майнових прав підприємства. Вилучення державою у підприємства його основних фондів, оборотних коштів та іншого використовуваного ним майна здійснюється тільки у випадках, передбачених законами України. Збитки, завдані підприємству в результаті порушення його майнових прав громадянами, юридичними особами і державними органами, відшкодовуються підприємству за рішенням суду або арбітражного суду. Управління підприємством здійснюється відповідно до статуту на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і принципів самоврядування трудового колективу. Підприємство самостійно визначає структуру управління, встановлює штати. Власник здійснює свої права по управлінню підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи. Власник або уповноважені ним органи можуть делегувати ці права раді підприємства (правлінню) чи іншому органові, який передбачений статутом підприємства і представляє інтереси власника та трудового колективу. Керівник підприємства наймається (призначається) власником або обирається власниками майна. При найнятті (призначенні, обранні) власником або уповноваженим ним органом керівника підприємства на посаду з ним укладається контракт (договір, угода), в якому визначаються права, строки найняття, обов'язки і відповідальність керівника підприємства перед власником та трудовим колективом, умови його матеріального забезпечення і звільнення з посади з урахуванням гарантій, передбачених контрактом (договором, угодою) та законодавством України. Керівник підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства, за винятком віднесених статутом до

компетенції інших органів управління даного підприємства і якщо інше не передбачено законодавством України. Власник майна не має права втручатися в оперативну діяльність керівника підприємства. Керівника підприємства може бути звільнено з посади до закінчення строку контракту на підставах, передбачених у контракті або в законодавстві України. Заступники керівника підприємства, керівники та спеціалісти підрозділів апарату управління і структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділів, відділень, дільниць, ферм та інших аналогічних підрозділів підприємств), а також майстри і старші майстри призначаються на посаду і звільняються з посади керівником підприємства. Підприємство здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, веде статистичну звітність. Порядок організації та ведення бухгалтерського обліку і подання фінансової та статистичної звітності визначається відповідним законодавством. Забороняється вимагати подання статистичної звітності з порушенням встановленого законодавством порядку. Відомості, не передбачені державною статистичною звітністю, підприємством можуть бути подані підприємствам, установам і організаціям на договірній основі, а судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, Антимонопольного комітету України, арбітражному суду та аудиторським організаціям і державним виконавцям - у випадках,

передбачених законодавством України, на їх письмову вимогу. Підприємства, їх об'єднання та відособлені підрозділи зобов'язані безоплатно надавати Рахунковій палаті всі необхідні їй відомості та інші матеріали щодо використання коштів Державного бюджету України. Службові особи підприємств за перекручення державної звітності несуть установлену законодавством дисциплінарну, матеріальну або кримінальну відповідальність.

1.2 Основи обліку основних засобів

Реалізація вантажів та пасажирських перевезень залізницями неможлива без основних фондів, тому частка основних фондів на залізниці є дуже великою. Обліку основних засобів на залізниці приділяється дуже велике значення. Головні засади бухгалтерського обліку основних засобів визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" ( Із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінфіну N 304 від 30.11.2000 ), який вступив в дію з 1 липня 2000 року. Це положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності. Норми Положення (стандарту) 7 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ). Положення (стандарт) 7 не поширюється на відтворювані природні ресурси та операції з основними засобами, особливості обліку яких визначаються іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Положення (стандарт) 7 не поширюється на відтворювані природні ресурси та операції з основними засобами, особливості обліку яких визначаються іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Амортизація - систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Вартість, яка амортизується, - первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Група основних засобів - сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів.

Зменшення корисності - втрата економічної вигоди в сумі перевищення залишкової вартості активу над сумою очікуваного відшкодування.

Знос необоротних активів - сума амортизації об'єкта необоротних активів з початку їх корисного використання.

Ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).

Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Об'єкт основних засобів - закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно.

Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів.

Подібні об'єкти - об'єкти, які мають однакове функціональне призначення та однакову справедливу вартість.

Первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Переоцінена вартість - вартість необоротних активів після їх переоцінки.

Строк корисного використання (експлуатації) - очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).

Сума очікуваного відшкодування - сума, яку підприємство очікує до відшкодування вартості необоротного активу під час його майбутнього використання, включаючи його ліквідаційну вартість. Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами:

5.1. Основні засоби

5.1.1. Земельні ділянки.

5.1.2. Капітальні витрати на поліпшення земель.

5.1.3. Будинки, споруди та передавальні пристрої.

5.1.4. Машини та обладнання.

5.1.5. Транспортні засоби.

5.1.6. Інструменти, прилади, інвентар (меблі).

5.1.7. Робоча і продуктивна худоба.

5.1.8. Багаторічні насадження.

5.1.9. Інші основні засоби.

5.2. Інші необоротні матеріальні активи

5.2.1. Бібліотечні фонди.

5.2.2. Малоцінні необоротні матеріальні активи.

5.2.3. Тимчасові (нетитульні) споруди.

5.2.4. Природні ресурси.

5.2.5. Інвентарна тара.

5.2.6. Предмети прокату.

5.2.7. Інші необоротні матеріальні активи.

Підприємства можуть установлювати вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів. Об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена. Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів. Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат: суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству); витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів; інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.

Первісна вартість об'єктів основних засобів, зобов'язання за які визначені загальною сумою, визначається розподілом цієї суми пропорційно до справедливої вартості окремого об'єкта основних засобів.

Первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання з урахуванням витрат, передбачених пунктом 8 Положення (стандарту) 7. Первісною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Первісна вартість об'єктів, переведених до основних засобів з оборотних активів, товарів, готової продукції тощо дорівнює її собівартості, яка визначається згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 9 "Запаси". Первісна вартість об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об'єкта основних засобів. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є справедлива вартість переданого об'єкта з включенням різниці до витрат звітного періоду.

Первісна вартість об'єкта основних засобів, придбаного в обмін (або частковий обмін) на неподібний об'єкт, дорівнює справедливій вартості переданого об'єкта основних засобів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Первісна вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів.

Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Підприємство переоцінює об'єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість значно (більш як на 10 відсотків) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.

Переоцінена первісна вартість та сума зносу об'єкта основних засобів визначається множенням відповідно первісної вартості і суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Якщо залишкова вартість об'єкта основних засобів дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість визначається додаванням справедливої вартості цього об'єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми зносу об'єкта. Відомості про зміни первісної вартості та суми зносу основних засобів заносяться до регістрів їх аналітичного обліку.

Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки - до складу витрат, крім випадків, що наведені в пункті 20 Положення (стандарту) 7.

У разі наявності (на дату проведення чергової (останньої) дооцінки об'єкта основних засобів) перевищення суми попередніх уцінок об'єкта і втрат від зменшення його корисності над сумою попередніх дооцінок залишкової вартості цього об'єкта і відновлення його корисності, сума чергової (останньої) дооцінки, але не більше зазначеного перевищення включається до складу доходів звітного періоду, а різниця (якщо сума чергової (останньої) дооцінки більше зазначеного перевищення) спрямовується на збільшення іншого додаткового капіталу.

У разі наявності (на дату проведення чергової (останньої) уцінки об'єкта основних засобів) перевищення суми попередніх дооцінок об'єкта і відновлення його корисності над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта і втрат від зменшення його корисності сума чергової (останньої) уцінки, але не більше зазначеного перевищення, спрямовується на зменшення іншого додаткового капіталу, а різниця (якщо сума чергової (останньої) уцінки більше зазначеного перевищення) включається до витрат звітного періоду.

При вибутті об'єктів основних засобів, які раніше були переоцінені, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта основних засобів включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу.

Об'єктом амортизації є основні засоби (крім землі).

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

При визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати: очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності; фізичний та моральний знос, що передбачається; правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.

Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання.

Амортизація об'єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання.

Амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) нараховується із застосуванням таких методів:

1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів;

2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість;

3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об'єкта, і подвоюється;

4) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;

5) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

Підприємство може застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством.

Амортизація інших необоротних матеріальних активів нараховується за методами, що наведені в підпунктах 1 і 5 пункту 26 Положення (стандарту) 7. Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 відсотків його вартості, яка амортизується, та решта 50 відсотків вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або в першому місяці використання об'єкта 100 відсотків його вартості.

Метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання.

Метод амортизації об'єкта основних засобів переглядається у разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.

Нарахування амортизації проводиться щомісячно. Підприємства з сезонним характером виробництва річну суму амортизації нараховують протягом періоду роботи підприємства у звітному році.

Місячна сума амортизації при застосуванні методів зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, прямолінійного та кумулятивного визначається діленням річної суми амортизації на 12.

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання.

Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів.

Суму нарахованої амортизації всі підприємства відображають збільшенням суми витрат підприємства і зносу необоротних активів.

Одночасно на суму нарахованої амортизації об'єктів зовнішнього благоустрою та житлових будинків, що перебувають на балансах житлово-комунальних організацій, які належать до сфери управління органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади, а також автомобільних доріг загального користування збільшуються доходи цих підприємств і організацій із зменшенням додаткового капіталу, а при його недостатності - статутного капіталу.

Організації, звичайна діяльність яких не спрямована на відновлення житлових будинків та інших будівель, можуть також застосовувати норму частини другої цього пункту.

Втрати від зменшення корисності об'єктів основних засобів включаються до складу витрат звітного періоду із збільшенням у балансі суми зносу основних засобів, а щодо об'єктів основних засобів, відображених в обліку за переоціненою вартістю, - відображаються у порядку, передбаченому абзацом другим пункту 20 Положення (стандарту) 7.

Якщо причини зменшення корисності об'єкта основних засобів перестали існувати, то сума відновлення корисності, але не більше суми попереднього зменшення корисності, відображається визнанням доходу з одночасним зменшенням суми зносу об'єкта основних засобів.

Об'єкт основних засобів вилучається з активів (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом.

Фінансовий результат від вибуття об'єктів основних засобів визначається вирахуванням з доходу від вибуття основних засобів їх залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов'язаних з вибуттям основних засобів.

Регістри аналітичного обліку основних засобів, що вибули, додаються до документів, якими оформлені факти вибуття основних засобів.

У разі часткової ліквідації об'єкта основних засобів його первісна (переоцінена) вартість та знос зменшуються відповідно на суму первісної (переоціненої) вартості та зносу ліквідованої частини об'єкта.

2 Фінансово-економічна характеристика підприємства - Вагонна дільниця ст. Київ – Пасажирський

2.1 Загальна характеристика підприємства

Назва підприємства: “Вагонна дільниця ст. Київ-Пасажирський”, скорочена назва – “ВЧ-1”. Місцезнаходження структурного підрозділу “Вагонна дільниця ст.Київ - Пасажирьский”: м. Київ – 680 ГСП, вул. Уманська, 8.

Вагонна дільниця є відособленим структурним підрозділом Державного теріторіально-галузевого об’єднання “Південно-Західна залізниця”, який відноситься до загальнодержавної власності, створений у відповідності з наказом Міністерства транспорту України за №365 від 13.07.99р. “Про реорганізацію державного підприємства “Укрвагонсервіс”.

Вагонна дільниця входить до складу Південно-Західної залізниці, яка є по відношенню до підрозділу вищестоящим структурного органом управління. Структурний підрозділ “Вагонна дільниця” не є юридичною особою.

До складу Вагонної дільниці входять:

- два резерви провідників м. Києва та резерв паркової охорони та пункту відстою пасажирських вагонів;

- філії (на правах цехів) по ст. Житомир, Козятин;

- база по обслуговуванню пасажирських вагонів з пральнею;

- база відстою пасажирських вагонів по ст. Буян і ст. Київ-Дніпровський;

- дільниці по формуванню пасажирських поїздів, поточному і технічному обслуговуванню та утриманню внутрішнього обладнання, поточному ремонту і обслуговуванню радіоапаратури, екіпіровки пасажирських вагонів;

- пункт технічного обслуговування ст.Тетерів.

Вагонна дільниця здійснює:

- виробничо-фінансову діяльність у відповідності із планами, та кошторисом витрат, що погоджені з пасажирською службою та затверджені Південно-Західною залізницею; веде свій баланс, який входить до зведеного балансу залізниці;

- має поточний та інші субрахунки, в т.ч. валютний (для виплати добових працівникам поїзних бригад міждержавного та міжнародного сполучення) в установах банку;

- печатку зі своїм найменуванням;

- штампи, як структурного підрозділу Південно-Західної залізниці “Вагона дільниця”, так і філій по ст. Чернігів, Житомир, Козятин;

- бланки та інші реквізити для здійснення своєї діяльності.

Вагона дільниця у своїй діяльності керується чинним законодавством України, наказами та розпорядженнями Міністерства транспорту України та Державної адміністрації залізничного транспорту України, Південно-Західної залізниці.

Майно Вагоної дільниці становлять основні фонди та обігові кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в її балансі.

Майно вагонної дільниці є державною власністю та закріплюється за нею Південно-Західною залізницею на правах господарського відання.

Джерелами формування майна підрозділу є:

- майно, передане йому центральними та місцевими органами;

- майно, придбане південно-Західною залізницею і передане їй;

- доходи, одержані від наданих послуг, реалізації продукції, а також від інших видів господарсько-фінансової діяльності;

- кредити банків та інших кредиторів;

- безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств та громадян;

- інше майно, набуте на підставах, що не перечить чинному законодавству.

Структурні зміни в управління підрозділами вагонної дільниці затверджуються начальником залізниці за поданням пасажирської служби.

Предмет діяльності.

Вагонна дільниця забезпечує підготовку пасажирських поїздів і окремих вагонів в рейс, культурне обслуговування та надання послуг пасажирам в поїздах внутрішнього, міждержавного і міжнародного сполучення та безпечне їх прослідування.

Основні задачі та напрямки діяльності.

Своєчасна і якісна підготовка поїздів і окремих вагонів, культурне обслуговування пасажирів в поїздах та вагонах, надання послуг пасажирам під час рейсу, в тому числі забезпечення пасажирів постільними речами, чайною продукцією, кондитерськими виробами, швидкими сніданками та ін.

Утримання в справному стані і забезпечення схоронності рухомого складу, обладнання та інвентарю пасажирських вагонів.

Систематичний інструктаж і перевірка роботи поїзних бригад на шляху прямування по утриманню вагонів і якісному обслуговуванню пасажирів.

Недопущення безквиткового проїзду пасажирів у поїздах та провіз лишньої ручної поклажі без оплати тарифу.

Забезпечення пасажирів на всьому шляху прямування чаєм, кавою, безалкогольними напоями та кондитерськими виробами.

Забезпечення схоронності майна, що надане їй залізницею у користування на правах господарського відання.

Своєчасна подача вагонів в ремонт, прийом їх із ремонту, контроль за термінами і якістю ремонту пасажирських вагонів.

Технічний огляд і ремонт електрообладнання, системи опалення, водопостачання, вентиляції, кліматичних і холодильних установок, редукторно-карданного приводу, радіообладнання і внутрішнього обладнання пасажирських вагонів.

Внутрішня і зовнішня екіпіровка вагонів.

Своєчасне виконання завдань залізниці по формуванню поїздів чи окремих груп вагонів для відправки в рейс.

Розвиток, утримання в справному стані та раціональне використання устроїв і обладнання, впровадження нових досягнень науки, техніки та передового досвіду, максимальне використання виробничих потужностей, підвищення рівня механізації трудоємких процесів.

Проведення заходів по економії паливно-енергетичних та матеріальних ресурсів, зниженню собівартості перевезень та послуг.

Забезпечення безпеки руху поїздів та причіпних вагонів, точного виконання Правил технічної експлуатації залізниць України, наказів, вказівок та інструкцій Укрзалізниці, залізниці, розробка і здійснення заходів по попередженню катастроф, аварій і випадків браку в роботі.

Виконання заходів по охороні праці та навколишнього середовища.

Виконання вимог екологічної безпеки і охорони здоров’я населення, проведення заходів по охороні природи, раціональному використанню природних ресурсів, ліквідація наслідків аварій, шкідливого впливу на навколишнє середовище.

Зміцнення трудової і дотримання технологічної дисципліни, ефективної кадрової політики, підвищення кваліфікації кадрів.

Організація праці та заробітної плати і соціальний захист працівників на основі єдиної політики, що проводиться на залізничному транспорті; впровадження галузевих і міжгалузевих норм праці і системи матеріального стимулювання в залежності від місцевих умов; чітке дотримання і виконання трудового законодавства.

Своєчасне надання в залізницю заявок на матеріально-технічне забезпечення підприємства необхідним обладнанням, інвентарем, постільними речами, матеріалами та запасними частинами.

Господарська, економічна та соціальна діяльність вагонної дільниці.

Здійснюючи свою господарську-економічну діяльність, Вагонна дільниця повинна враховувати державні контракти, державні замовлення та договірні зобов’язання залізниці.

Основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності Вагонної дільниці є доход. Основним об’ємним показником роботи, що приймається для обчислення продуктивності праці працівників структурного підрозділу, є вагоно-кілометри пасажирських вагонів свого формування на всьому шляху прямування.

Вагонна дільниця організовує свою роботу у відповідності з єдиним технологічним процесом станції Київ-Пас, Вагонного депо ст. Київ-Пасажирський. Та відділків залізниці, де розташовані філії Чернігів, Житомир, Козятин; розкладом руху пасажирських і приміських поїздів, техніко-економічним розпорядчим актом.

Залізниця фінансує Вагонну дільницю витрати по перевезеннях згідно затвердженого та погодженого з пасажирською службою кошторисом витрат.

Чистий прибуток залишається в повному розпорядженні Вагонної дільниці після покриття матеріальних та прерівнених до них витрат на оплату праці, оплату відсотків кредиту банку, внесення обов’язкових платежів, відрахувань, а також необхідних внесків до вищестоящої організації.

Вагонна дільниця за рахунок фінансових ресурсів утворює фонди цільового призначення відповідно до чинного законодавства.

Вагонна дільниця проводить фінансово-економічну роботу, правильно і своєчасно оформляє первинну документацію, виробничо-господарські та фінансові операції.

Вагонна дільниця веде оперативно-технічний, статистичний та бухгалтерський облік господарської діяльності. У встановлені терміни складає та представляє за призначенням оперативну, бухгалтерську та статистичну звітність. Своєчасно аналізує виробничо-фінансову діяльність, розробляє організаційно-технічні заходи, спрямовані на поліпшення техніко-економічних показників роботи. Несе відповідальність за достовірність наданої звітності.

Вагонна дільниця має право формувати ціни на послуги, що надаються пасажирам в поїздах, на які не поширюється державне регулювання, згідно з чинним законодавством.

Вагонна дільниця сприяє розширенню підсобно-допоміжної діяльності, розширенню послуг населенню, застосовуючи ціни, згідно розроблених калькуляцій вартості, за погодженням з органами згідно чинного законодавства.

Вагонна дільниця забезпечує:

- своєчасну сплату податків та інших відрахувань, згідно з чинним законодавством;

- збереження бланків суворої звітності, грошових цінностей, технічних засобів, рухомого складу та ін.

Контроль та ревізію виробничо-фінансової діяльності Вагонної дільниці здійснює Південно-Західна залізниця.

Соціальний розвиток колективу Вагонна дільниця здійснюється згідно з чинним законодавством України, колективним договором між адміністрацією та трудовим колективом.

Управління структурним підрозділом і самоврядування трудового колективу.

Керівництво Вагонної дільниці здійснює начальник, який призначається на посаду начальником Південно-Західної залізниці за поданням начальника пасажирської служби. Структура підприємства зображена на рисунку 2.1.1



Рисунок 2.1.1 — Структура управління ВЧ-1


Начальник Вагонної дільниці самостійно вирішує питання діяльності структурного підрозділу, за винятком тих, що віднесені до компетенції інших органів управління.

Начальник вагонної дільниці:

- несе повну відповідальність за стан справ у виробничо-фінансовій діяльності дільниці;

- діє без довіреності від імені підрозділу, представляє її інтереси в усіх установах та організаціях;

- розпоряджається коштами та майном відповідно до чинного законодавства;

- укладає договори та видає довіреності на одержання матеріальних цінностей;

- призначає на посаду і звільняє з посади заступників начальника дільниці за погодженням з пасажирською службою;

- в межах своєї компетенції видає накази, вказівки та розпорядження, обов’язкові для всіх працівників Вагонної дільниці.

Головний бухгалтер зобов'язаний:

- Забезпечити ведення бухгалтерського обліку в повній відповідності з "Положенням про бухгалтерський облік і звітність в Україні", планом рахунків бухгалтерського обліку і Інструкцією по його застосуванню та іншими чинними нормативними актами в області бухгалтерського обліку.

- Забезпечити своєчасне і повне надання необхідної звітності зацікавленим користувачам відповідно до чинного законодавства.

- Керуючись установленим Паном рахунків розробити робочий план рахунків бухгалтерського обліку для відображення фінансово-господарських операцій.

- Встановити необхідну систему облікових регістрів визначити їх перелік.

- Здійснювати аналіз фінансово-господарської діяльності з метою виявлення і мобілізації внутрішньогосподарських резервів.

- Оцінювати фактичне використання виявлених резервів. Головний бухгалтер має право підпису документів, необхідних для прийняття і видача товарно-матеріальних цінностей і коштів, а також розрахункових, кредитних і грошових зобов'язань. Зазначені документи без підпису головного бухгалтера вважаються недійсними і не приймаються до виконання. Головному бухгалтеру організації забороняється приймати до виконання й оформлення документи по операціях, що суперечать законодавству і порушують договірну і фінансову дисципліну.

За невиконання або несумлінне виконання своїх обов'язків головний бухгалтер відповідає відповідно до чинного законодавства. Головний бухгалтер підпорядковується безпосередньо керівнику.

2.1 Аналіз основних техніко-економічних показників господарської діяльності Вагонної дільниці станції Київ - Пасажирський

Розглянемо діяльність підприємства протягом двох років. Детальна характеристика основних показників за 1999 та 2000 рік зведені в наступних таблицях. По-перше, розглянемо показники основної діяльності – по експлуатаційній роботі.

Таблиця 2.2.1 — Техніко-економічні аналіз роботи Вагонної дільниці станції Київ – Пасажирський по експлуатаційній роботі.

Показник

Звіт

1999 рік

2000 рік Відхилення, %
План звіт

До плану

2000

До звіту

1999

1 2 3 4 5 6
Підготовлено та відправлено вагонів всього, ваг. 111909 107400 112992 105,2 101,0
У т.ч. у філіях:
Київ 98431 95425 99681 104,5 101,3
Козятин 4974 6570 7061 107,5 142,0
Житомир 8504 5405 6250 115,6 73,5
Вагоно-кілометри на всьому шляху прямування – всього, тис.

177930

170500

175093

102,7

98,4
У т.ч. у філіях:
Продовження таблиці 2.2.1
1 2 3 4 5 6
Київ 154097 146511 149994 102,4 97,3
Козятин 13732 14761 15041 101,9 109,5
Житомир 10101 9228 10058 109,0 99,6
Підготовлено та відправлено вагонів по видах, ваг.
Пасажирських 104452 100636 106300 105,6 101,8
Багажних 1936 1903 2329 122,4 120,3
Поштових 2018 1477 1298 87,9 64,3
Вагонів-ресторанів 3238 3133 2821 90,0 87,1

План об’ємних показників за 2000 рік виконано по вагонах на 105,2% і вагоно-кілометрах на 102,7%.

У порівнянні зі звітними даними минулого року рівень об’ємних показників склав: по вагонах – 101,0% і вагоно-кілометрах – 98,4%.

Перевиконання плану та підвищення (падіння) темпів росту з об’ємних показників пояснюється:

а) по вагонах:

- збільшенням кількості напрямків руху поїздів;

- збільшенням кількості вагонів у поїздах;

- збільшенням кількості рейсів поїздів.

б) по вагоно-кілометрах:

- збільшенням кількості напрямків руху поїздів;

- збільшенням кількості вагонів у поїздах;

- збільшенням дальності руху поїздів.

Кількість підготовлених та відправлених вагонів по видах перевезень графічно можна зобразити у вигляді діаграми (див. рисунок 2.2.1 ).


Рисунок 2.2.1 — Співвідношення перевезень по видам (%).

Таблиця 2.2.2 — Аналіз праці і зарплати Вагонної дільниці станції Київ – Пасажирський.

Показник

Звіт 1999 рік 2000 рік Відхилення, %
план звіт

До плану

2000

До звіту

1999

1 2 3 4 5 6
Вагоно-кілометри на всьому шляху прямування, тис ваг.-км 177930 170500 175093 102,7 98,4

Середньоспискова чисельність всього персоналу, чол.

У т.ч.

5569 5501

5691

103,5 102,2
- персоналу з експлуатації 5108 5046 5239 103,8 102,6
з нього поїзного штату 4305 4196 4373 104,2 101,6
-персоналу з підсобно-допоміжної діяльності 453 447 445 99,6 98,2
Продовження таблиці 2.2.2
1 2 3 4 5 6
персоналу з капітального ремонту господарським способом 8 8 7 87,5 87,5
Продуктивність праці ваг.-км / чол. 34834 33789 33421 98,9 95,9

Фонд оплати праці – всього персоналу, тис. грн.

У т.ч.

11392,0 12305,0 14596,3 118,6 128,1
персоналу з експлуатації 10481,3 11386,0 13542,0 118,9 129,2
Персоналу з підсобно-допоміжної діяльності 894,5 898,0 1032,6 115,0 115,4
персоналу з капітального ремонту господарським способом 16,2 21,0 21,7 103,3 134,0

Фонд основної зарплати – всього, тис. грн.

У т.ч.

5204,6 5930,0 6667,1 112,4 128,1
персоналу з експлуатації 4885,3 5580,0 6243,9 111,9 127,8
персоналу з підсобно-допоміжної діяльності 311,8 341,0 413,6 121,3 132,6
персоналу з капітального ремонту господарським 7,5 9,0 9,6 106,7 128,0

Фонд додаткової зарплати–всього, тис. грн.

У т.ч.

5976,4 6375,0 7591,7 119,1 127,0
Персоналу з експлуатації 5420,6 5806,0 7006,1 120,7 129,2
Персоналу з підсобно-допоміжної діяльності 547,2 557,0 574,0 103,1 104,9
Продовження таблиці 2.2.2
1 2 3 4 5 6
Персоналу з капітального ремонту господарським способом 8,6 12,0 11,6 96,7 134,9

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати – всього, тис. грн.

У т.ч.

211,0 - 337,5 - 160,0
персоналу з експлуатації 175,4 - 292,0 - 166,5
персоналу з підсобно-допоміжної діяльності 35,5 - 45,0 - 126,8
персоналу з капітального ремонту господарським способом 0,1 - 0,5 - 500,0
Середньомісячна зарплата всього персоналу, тис. грн. 170,47 186,41 213,73 114,7 125,4
персоналу з експлуатації 171,00 188,04 215,40 114,6 126,0
з нього поїзного штату 164,01 - 208,12 - 126,9
персоналу з підсобно-допоміжної діяльності 164,54 167,41 193,38 115,5 117,5
персоналу з капітального ремонту господарським способом 168,33 218,75 258,43 118,1 153,5

За 2000 рік при значному збільшенні обсягу робіт (102,7%), вивільнено в еквіваленті 364 чол. всього персоналу, у т.ч. з експлуатації 282 чол. (з неї поїзного штату 205 чол.) і по підсобно допоміжній діяльності 81 чол. Збільшення фактичної чисельності працюючих на 190 чол. пояснюється тим, що підприємство за вказівкою управління Південно-Західної залізниці повинно було тримати на протязі 7-ми місяців більше 200 провідників по обслуговуванню вагонів під житло будівельникам з електрифікації дільниці залізниці Ніжин-Чернігів, а також прийняти додатково біля 100 чол. поїзного штату по обслуговуванню вагонів поїздів, введених на нових напрямках руху по ст. Чернігів-пас. (Київ, Горностаївка).

Абсолютне перевищення планового фонду оплати праці складає 2291,3 тис. грн. Або 18,6%.

Відносної перевитрати по фонду оплати праці підприємство не має.

Враховуючи, що плановий фонд оплати праці на 2000 рік встановлено Залізницею не з урахуванням росту середньомісячної зарплати за 1999 рік (170,47 грн.) на 23%, що передбачено Постановою Кабінету Міністрів України, а лише на 9,35%, то його доведено зі зменшенням на 1536 тис. грн.

/(170,47*1,0935*5501*12)-(170,47*1,23*5501*12)/=12305-13841=1536 тис. грн.

Крім того, плановий фонд оплати праці персоналу з експлуатації повинен бути:

- по-перше, скоригованим на фактичне виконання плану по вагоно-кілометрах пробігу на всьому шляху прямування поїздів і причіпних вагонів на 102,7%, або збільшеним на 345,8 тис. грн.

/(13841-11386:109,35*123,0)+11386:109,35*123,0*1,027/-13841=

=1033,7+13153,1-13841=345,8 тис. грн.

- по-друге, збільшеним на додатковий прийом для роботи 200 провідників на протязі 7-ми місяців і 100 провідників на протязі 3-х місяців на 357,6 тис. грн.

171,00*1,23*200*7+171,00*1,23*100*3=294,5+63,1=357,6 тис. грн.

Таким чином, плановий фонд оплати праці з урахуванням всього, що сказано вище, повинен складати 14544,4 тис. грн.

12305,0+1536,0+345,8+357,6=14544,4 тис. грн.

Фактичний фонд оплати праці склав за рік 14596,3 тис. грн., або перевитрачено його на суму 51,9 тис. грн.

14596,3-14544,4=51,9 тис. грн.

Ця перевитрата оправдана підвищенням з 1-го грудня 1999 року місячних посадових окладів керівників, спеціалістів і службовців та погодинних тарифних ставок робітників у зв’язку з Наказом Укрзалізниці “Про вдосконалення організації заробітної плати і введення нових тарифних ставок і посадових окладів працівників залізничного транспорту України від 01 грудня 1999 року №340-Ц.

Збільшення фактичного фонду оплати праці в грудні в порівнянні з листопадом на 172,5 тис. грн. Або на 13,9% повністю перекриває відносну річну перевитрату.

Середньомісячна заробітна плата всього персоналу склала 213,73 грн., а в еквіваленті 236,78 грн. Темп її росту в порівнянні з минулим роком відповідно склав 125,4 і 121,6 відсотків.

План по продуктивності праці виконано на 98,9% а в еквіваленті на 108,8%.

Темп росту продуктивності праці фактично склав 95,9, а в еквіваленті 93,1% відсотків, в зв’язку зі зменшенням дальності руху поїздів.

По еквівалентним показникам виконання планів чисельності з експлуатації (94,4%) та продуктивності праці (108,8%) весь приріст об’ємних показників досягнуто лише за рахунок росту продуктивності праці.

Аналіз фактичного фонду оплати праці за 1999-2000р.р. графічно можна зобразити у вигляді діаграми (див. рисунок 2.2.2 ).


Рисунок 2.2.2 — Аналіз фактичного фонду оплати праці за 1999-2000р.р. в тисячах гривень.

Таблиця 2.2.3 — Аналіз експлуатаційних витрат та собівартість перевезень Вагонної дільниці станції Київ – Пасажирський за 2000 рік,

тис. грн.

Показник

план факт Абсолютне відхилення (+,-) % виконання плану
1 2 3 4 5

Всього витрат

у тому числі:

107187 88433 -18754 82,5
фонд оплати праці 11386 13157 +1771 115,6
відрахування на соціальні заходи 4270 4907 +637 114,9
матеріали 3253 2163 -1090 66,5
Продовження таблиці 2.2.3
1 2 3 4 5
паливо 2373 1380 -993 58,2
Електроенергія 1166 747 -419 64,1
Амортизація 56836 55552 -1284 97,7
Собівартість одного підготовленого та відправленого вагону, грн. 998,02 782,65 -215,37 78,4

План по експлуатаційним витратам виконано на 82,5%. Економія досягнута в основному за рахунок віднесення витрат по ремонту основних фондів на рахунок амортвідрахувань 1999 року. Економія по іншим елементам витрат досягнута за рахунок:

- по паливу, електроенергії та амортвідрахуванням – у зв’язку з завищенням Управлінням залізниці плану їх витрат;

- по матеріалам – у зв’язку з відсутністю коштів на їх придбання.

Перевищення витрат по фонду оплати праці і відрахуванням на соціальні заходи пов’язано з перевиконанням плану обсягу вагоно-кілометрів на 2,7% і додатковим прийомом на роботу з дозволу Управління залізниці більш ніж 300 провідників.

Перевитрати на 2145 тисяч гривень по іншим витратам допущені у зв’язку з заниженням Управлінням залізниці їх планової суми. Собівартість одного підготовленого та відправленого вагону в рейс фактично склала 782,65 гривень при плані 998,02 гривень, тобто зменшилась на 21,6 відсотка. Склад фактичних експлуатаційних витрат за 2000 р. графічно можна зобразити у вигляді діаграми (див. рисунок 2.2.3 ).


Рисунок 2.2.3 — Склад фактичних експлуатаційних витрат за 2000 р. (%)

Таблиця 2.2.4 Аналіз доходів Вагонної дільниці станції Київ – Пасажирський,

тис. грн.

Показник

Звіт 1999 рік 2000 рік Відхилення, %
план факт

До плану

2000

До звіту

1999

Доходи від перевезень 79702 105850 121274 114,6 152,2
Доходи від підсобно-допоміжної діяльності 4304 4395 4676 106,4 108,6
Доходи від основної діяльності 84006 110245 125950 114,2 149,9

План доходів по основній діяльності в цілому виконано 114,2%. Перевиконання його обумовлено збільшенням виділення Управлінням залізниці доходів на покриття витрат від перевезень, а по підсобно-допоміжній діяльності – значним збільшенням послуг по наданню пасажирам постільної білизни і наданню послуг населенню та підприємствам.

В порівнянні з 1999 роком фактичні доходи від основної діяльності збільшились на 41944 тис. грн. (125950-84006) або на 49,9%, в т.ч. доходи від перевезень на 41572 тис. грн. (121274-79702) або на 52,2% і доходи від підсобно-допоміжної діяльності – на 371 тис. грн. (4675-4304) або на 8,6%. Це обумовлено:

- по перевезенням – збільшенням в 2000 році права, що видається Управлінням залізниці, на покриття їх (перевезень) витрат, і, в першу чергу, на покриття збитків минулих років;

- по підсобно-допоміжній діяльності – значним збільшенням доходів від надання послуг пасажирам в поїздах і послуг населенню та підприємствам в 2000 році. Аналіз фактичних доходів за 2000 р. графічно можна зобразити у вигляді діаграми (див. рисунок 2.2.4).


Рисунок 2.2.4 Аналіз фактичних доходів за 2000 р.

Таблиця 2.2.5 — Аналіз прибутку та рентабельності Вагонної дільниці станції Київ – Пасажирський,

тис. грн.

Показник

Звіт 1999 рік 2000 рік Відхилення, %
план факт

До плану

2000

До звіту

1999

1 2 3 4 5 6
Доходи від перевезень 79702 105850 121274 114,6 152,2
Експлуатаційні витрати 79831 107187 88433 82,5 110,8
Прибуток від перевезень - - 32841 - -
Рентабельність перевезень, % - - 37,14 - -
Доходи від підсобно-допоміжної діяльності 4304 4395 4676 106,4 108,6
Продовження таблиці 2.2.5
1 2 3 4 5 6
Витрати по підсобно-допоміжній діяльності 3770 3025 3592 118,7 95,3

Прибуток по підсобно-допоміжній діяльності

У тому числі

534 1370 1084 79,1 203,0
від надання послуг пасажирам в поїздах 491 - 1006 - 204,9
від інших послуг 43 - 78 - 181,4
Рентабельність підсобно-допоміжної діяльності 14,16 45,29 30,17 66,6 213,1
Інші прибутки та збитки 836 - 250 - 29,9
Балансовий прибуток 1241 33 34142 103560 2753,8

За 2000 рік фактичний балансовий прибуток склав 34175 тисяч гривень при плані 33 тисяч гривень, тобто план перевиконано в 1035,6 разів.

Прибуток від перевезень становить 32841 тис. грн. Замість запланованих збитків в сумі 1337 тис. грн.

Збільшення прибутку обумовлено додатковим виділенням Управлінням залізниці доходів на покриття збитків від перевезень в минулі роки.

По підсобно-допоміжній діяльності виконання плану по прибутку склало 79,1% в зв’язку з ростом витрат, викликаних значним вводом в експлуатацію постільних приналежності та зйомного обладнання, збільшенням витрат на пральні матеріали та підвищенням цін на них.

Прибуток від реалізації робіт та послуг на сторону нетранспортним підприємствам та установам фактично склав 250 тис. грн., тобто завдання виконано на 16,7%.

Невиконання цього завдання обумовлено:

- відсутністю фінансування з Держбюджету коштів за оренду спецвагонів в/ч 3001

- зростанням курсової різниці (в доларовому обчисленні) при оплаті за користування природним газом;

- віднесення виручки за продаж основних фондів на зменшення їх зносу;

- зменшення реалізації матеріалів та палива.

Таблиця 2.2.6 — Аналіз виконання плану витрат по підсобно-допоміжній діяльності Вагонної дільниці станції Київ – Пасажирський за 2000 рік,

тис. грн.

Показник
план факт Абсолютне відхилення (+,-) % виконання плану

Всього витрат

у тому числі:

3025 3592 +567 118,7
Фонд оплати праці 898 979 +81 109,0
Відрахування на соціальні заходи 337 368 +31 109,2
Матеріали 723 1103 +380 191,5
Електроенергія 103 126 +23 122,3
Амортизація 196 173 -23 88,3

Витрати по підсобно-допоміжній діяльності зросли на 18,7%. Це обумовлено:

- перевиконанням на 5,2% плану по підготовленим і відправленим вагонам в рейс;

- значним вводом в експлуатацію постільних приналежностей;

- збільшенням витрат по послугам, що надаються пасажирам в поїздах по постільній білизні та по реалізації кондвиробів;

- збільшенням об’єму випраної постільної білизни та зйомного обладнання;

- збільшенням витрат пральних матеріалів та підвищенням цін на них;

- значним подорожчанням газу.

Економія по іншим витратами досягнута за рахунок вводу в експлуатацію свердловин по забору води для прання.

Таблиця 2.2.7 — Структура основних фондів Вагонної дільниці станції Київ – Пасажирський.

Показник Первісна вартість основних фондів на:
01.01.2000р. 01.01.2001р.
Сума, тис. грн. Питома вага, % Сума, тис. грн. Питома вага, %
1 2 3 4 5

А. Виробничі основні засоби транспорту – всього

в тому числі

1071325 100,0 1068221 100,0
1. Будівлі споруди та передавальні пристрої – всього з них: 5884 100,0 5943 100,
Будівлі 4927 83,8 4986 83,9
Споруди 73 1,2 73 1,2
Передавальні пристрої 884 15,0 884 18,9

2. Автотранспорт, меблі, прилади та інструменти, всього

з них:

1104 100,0 1259 100,0
Автомобільний транспорт 260 23,6 371 29,5
Електронно-обчислювальні машини 91 8,2 121 9,6
Продовження таблиці 2.2.7
1 2 3 4 5
Прилади та інструменти 569 51,5 512 40,7
Інші 184 16,7 255 20,2

3. Інші основні засоби – всього

з них:

1064337 100,0 1061019 100,0
Транспортні засоби 1061345 99,7 1057903 99,7
в т.ч. вагони пасажирські 1061345 - 1057903 -
Машини та обладнання 2958 0,3 3080 0,3
Інші 34 - 36 -
Б. Невиробничі основні засоби – всього 6 - 95 -
в тому числі інші невиробничі засоби 6 - 95 -
Всього: 1071331 100,0 1068316 100,0

Структура основних фондів на початок 2001 року практично не змінилась.

Доходи від перевезень на 1 гривню виробничих фондів склали:

- за 1999 рік – 0,07 гривень

- за 2000 рік – 0,11 гривень, або зросли на 57,1%

Прибуток від перевезень на 1 гривню виробничих фондів за 2000 рік склав 0,03 гривні. В 1999 році перевезення пасажирів були збитковими.

Фондоозброєність за 2000 рік виходячи з середньорічної вартості основних фондів і середньоспискової чисельності всього персоналу склала 188,4 тисячі гривень (1072107 / 5691).

Коефіцієнт вводу основних фондів – 0,26% (2797 / 1071331)

Коефіцієнт вибуття основних фондів – 0,54% (5812 / 1071331)

Коефіцієнт зносу основних фондів – 5,2% (55728 / 1071331)

Коефіцієнт придатності основних фондів – 94,8% (100-5,2)

Склад виробничих основних фондів на 01.01.2001 рік графічно можна зобразити у вигляді діаграми (див. рисунок 2.2.5).


Рисунок 2.2.5 — Склад виробничих основних фондів на 01.01.2001 рік.

Фінансове становище підприємства Вагонної дільниці станції Київ – Пасажирський наведено нижче.

За 2000 рік по фондам економічного стимулювання допущена перевитрата в сумі 1186 тисяч гривень, в тому числі:

- по фонду соціального розвитку – 844 тис. грн.

- по фонду матеріального заохочення – 342 тис. грн.

з нього

матеріальна допомога – 147 тис. грн.

одноразові премії – 125 тис. грн.

Відрахування на соціальні заходи – 70 тис. грн.

Таблиця 2.2.8 — Аналіз дебіторської заборгованості Вагонної дільниці станції Київ – Пасажирський,

тис. грн.

Показник На 01.01.2000 На 01.01.2000 Збільшення (+), зменшення (-) у %
1 2 3 4 5

Дебіторська заборгованість – всього

у тому числі

30015 30757 +742 102,5
Розрахунки за товари, роботи і послуги, строк сплати яких не настав 156 45 -111 28,8
Розрахунки за товари, роботи і послуги, не сплачені в строк 1254 1223 -31 97,5
Розрахунки з податкових розрахунків 1 78 +77 7800
Розрахунків з бюджетом 231 - -231 -
Продовження таблиці 2.2.8
1 2 3 4 5

Розрахунки по авансах виданих

8

2

-6

25,0

Розрахунки з управлінням залізниці 28283 29322 +1039 103,7
Розрахунки з іншими дебіторами 82 87 +5 106,1

Дебіторська заборгованість на 01.01.2001р. в порівнянні з початком 2000р. збільшилась на 742 тис. грн., або на 2,5%. Основний дебітор – Управління залізниці – заборгованість її збільшилась на 1039 тис. грн., або на 3,7%

По інших дебіторах заборгованість пояснюється:

- затримкою вирішення питання Укрзалізницею про орендну плату ДТВПВР м. Києва – 1057 тис. грн.

- відсутністю фінансування з (Держбюджету в/ч 3301 – 119 тис. грн.)

Таблиця 2.2.9 — Аналіз кредиторської заборгованості Вагонної дільниці станції Київ – Пасажирський,

тис. грн.

Показник На 01.01.2000 На 01.01.2000 Збільшення (+), зменшення (-) у %
1 2 3 4 5

Кредиторська заборгованість – всього

у тому числі

5330 6092 +762 114,3
Продовження таблиці 2.2.9
1 2 3 4 5
Розрахунки за товари, роботи і послуги, строк сплати яких не настав 252 649 +397 257,5
Розрахунки за товари, роботи і послуги, не сплачені в строк 1491 1162 -329 77,9
Розрахунки з податкових розрахунків 36 - -36 -
Розрахунки з бюджетом 291 287 -4 98,6
Розрахунки по позабюджетним рахункам 112 378 +266 337,5
Розрахунки по страхуванню 512 677 +165 132,2
Розрахунки по оплаті праці 2589 2884 +295 111,4
Розрахунки з іншими кредиторами 47 55 +8 117,0

Кредиторська заборгованість на 01.01.2001р. в порівнянні з початком 2000 року збільшилась на 762 тис. грн., або на 14,3%.

Причиною у відношеннях з іншими підприємствами складають незначну суму і вони проводились з дозволу Управління залізниці. Аналіз кредиторської заборгованості за 1999-2000р.р. графічно можна зобразити у вигляді діаграми (див. рисунок 2.2.5).


Рисунок 2.2.5 — Аналіз кредиторської заборгованості за 1999-2000р.р.

Норматив обігових засобів з урахуванням їх дооцінки складає:

- на 01.01.2000р. – 775 тис. грн.

- на 01.01.2001р. – 786 тис. грн.

Таблиця 2.2.10 — Аналіз фактичної наявності обігових засобів Вагонної дільниці станції Київ – Пасажирський,

тис. грн.

Показник На 01.01.2000 На 01.01.2001 Збільшення (+), зменшення (-) у %

Обігові засоби – всього

у тому числі:

2080,1 2900,4 +820,3 139,4
виробничі запаси – всього

1801,1

2654,4

+853,3

147,4

з них:

матеріали

1634,3

2286,0

+651,7

139,9

Паливо 101,8 303,4 +201,6 298,0
Запчастини 65,0 65,0 - 100,0
малоцінні і швидкозношувані предмети 279,0 246,0 -33,0 88,2
Понаднормові обігові засоби 1305,1 2114,4 +809,3 162,0

За звітний період у порівнянні з початком 2000 року обігові засоби збільшились на 39,4% і складають 2900,4 тис. грн., у т.ч. виробничі запаси збільшились на 47,4% і складають 2654,4 тис. грн.

Понаднормові обігові засоби складають 2114,4 тис. грн., у порівнянні з початком звітного року вони збільшились на 809,3 тис. грн., або на 62,0%.

За звітний період придбано: матеріалів на 7257,7 тис. грн. І палива – на 1694,5 тис. грн.

Перевищення нормативу обігових засобів пояснюється значним вводом в експлуатацію постільної білизни і збільшенням витрат в період літніх перевезень пасажирів (особливий режим), а також підготовкою до роботи в зимових умовах.

Наприкінці звітного періоду обов’язково складається баланс ( Додаток А) і звіт про фінансові результати підприємства ( Додаток Б ).

3 Облік і аудит основних засобів на залізниці

3.1 Документальне оформлення надходження та використання основних засобів

Як відомо, саме первинні документи є основою бухгалтерського обліку. І тільки та інформація, що міститься в первинних документах, потім попадає в регістри синтетичного й аналітичного обліку і систематизується на рахунках бухгалтерського обліку. Більш того, саме первинними документами повинні бути підтверджені дані податкового обліку. От чому правильне і своєчасне складання цих документів — це необхідна умова для впевненості бухгалтера в завтрашньому дні, у тім, що ніякі перевіряльники не зможуть висунути претензії до його роботи (а отже — і притягти до відповідальності).

Одиницею бухгалтерського обліку основних засобів - як до 1 липня 2000 року (дати вступу в силу П(С)БО 7 "Основні засоби"), так і тепер - є окремий об'єкт (раніш він називався окремим інвентарним об'єктом).

Об'єкт основних засобів - закінчений пристрій із усіма пристосуваннями і приналежності до нього чи окремий конструктивно відособлений предмет, призначений для виконання визначених самостійних функцій, або відособлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового чи різного призначення, що мають для їхнього обслуговування загальні пристосування, приналежності, керівництво і єдиний фундамент, у результаті чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - визначену роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно.

Визначення об'єкта основних засобів для цілей бухгалтерського обліку важливо ще і тому, що первинні документи складаються окремо на кожен такий об'єкт (за винятком деяких випадків).

Типові форми первинних документів по обліку основних засобів (далі -ОЗ) затверджені наказом Міністерства статистики України від 29.12.95 р. № 352.

Обов'язково варто врахувати, що починаючи з 1 липня 2000 р. у бухгалтерському обліку докорінно змінилися класифікація ОЗ по групах і методи їхньої амортизації. Тепер підприємство може самостійно обрати для кожного об'єкта ОЗ один з перерахованих у П(С)БО 7 методів.

А тепер розглянемо порядок застосування і зразки заповнення цих первинних документів при надходженні ОЗ і їхньому обліку на Вагонній дільниці.

При надходженні ОЗ на кожен об'єкт складається типова форма № ОЗ-1 "Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів". Причому цей документ складається незалежно від причини, по якій ОЗ надходять на Вагонну дільницю: договір закупівлі-продажу, безкоштовна передача, розпорядження Управління залізниці і т.д. і т.п.

Форма № ОЗ-1 заповнюється комісією, що призначена наказом керівника Вагонної дільниці, у двох екземплярах: один - для приймаючої, другий - для передавальної сторони, і затверджується керівником. Після затвердження форма повинна бути передана в бухгалтерію підприємства разом з технічною документацією на об'єкт ОЗ.

Для обліку ОЗ на Вагонній дільниці передбачено кілька типових форм. А саме:

- типова форма № ОЗ-6 "Інвентарна картка обліку основних засобів";

- типова форма № ОЗ-7 "Опис інвентарних карток по обліку основних засобів";

- типова форма № ОЗ-8 "Картка обліку руху основних засобів";

- типова форма № ОЗ-9 "Інвентарний список основних засобів".

- типова форма № 03-6 "Інвентарна картка обліку основних засобів" відкривається на кожен об'єкт ОЗ окремо (чи на групу однотипних об'єктів, на які заведена одна форма № 0З-1 і які будуть експлуатуватися в одному підрозділі). Заповнюється вона на підставі форми № 03-1 і інших супровідних документів в одному екземплярі. У формі № ОЗ-6 дається коротка індивідуальна характеристика об'єкта ОС, указуються його особливості.

При ремонті, реконструкції, модернізації й інших видах поліпшень ОЗ дані про такі роботи заносяться у форму № ОЗ-6 на підставі форми № ОЗ-2 "Акт приймання-передачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об'єктів", а при списанні ОЗ джерелом зведень є форма № ОЗ-3 "Акт списання основних засобів".

У випадку великої кількості інформації про об'єкт картку типової форми № ОЗ-6 заміняють на нову, а стара зберігається на підприємстві як довідковий документ.

Типова форма № 03-7 "Опис інвентарних карток по обліку основних засобів" призначена для реєстрації всіх інвентарних карток ОЗ, відкритих на підприємстві. Ця форма складається в одному екземплярі і служить для контролю за наявністю карток форми № 03-6.

Типова форма № ОЗ-8 "Картка обліку руху основних засобів "відкривається на кожну класифікаційну групу ОЗ і заповнюється щомісяця. У цій картці збирається інформація про надходження ОЗ на Вагонну дільницю (на підставі форми № 03-1), про суми нарахованої амортизації (для промислових підприємств - на підставі форми № 03-14), про вибуття ОЗ (на підставі форми № 03-3). Як правило, картка форми № 03-8 ведеться тими підприємствами, у яких немає машинної обробки інформації з ОЗ.

Типова форма № 03-9 "Інвентарний список основних засобів призначена для обліку ОЗ конкретної класифікаційної групи за місцем їх перебування й експлуатації, а отже, по конкретним матеріально відповідальним особам. У картку заносяться зведення про кожен об'єкт ОЗ. Форма № 03-9 виконує функції ті ж, що і форма № 03-6, і дані в цих формах повинні збігатися.

3.2 Облік придбання об’єктів основних засобів за кошти

Найбільш розповсюдженими шляхами надходження основних засобів на підприємство є їх:

1) придбання за кошти;

2) створення шляхом будівництва (підрядним чи господарським способом) і виготовлення власними силами.

Усі витрати Вагонної дільниці на придбання чи створення основних засобів, що включаються в їхню первісну вартість, характеризуються як капітальні інвестиції і відбиваються по дебету рахунка 15 "Капітальні інвестиції" відповідного субрахунку: 151 "Капітальне будівництво" чи 152 "Придбання (виготовлення) основних засобів". По кредиту цих субрахунків відбивається зменшення понесених підприємством витрат у зв'язку із запровадженням у дію чи прийняття в експлуатацію відповідних активів.

На субрахунку 151 "Капітальне будівництво" відображаються:

- витрати на будівництво, що здійснюється як господарським, так і підрядним способом для власних потреб підприємства, у тому числі вартість устаткування, яке належить до монтажу в процесі будівництва;

- авансові платежі для фінансування такого будівництва.

Субрахунок 152 "Придбання (виготовлення) основних засобів призначений для обліку витрат на придбання чи виготовлення власними силами об'єктів основних засобів.

Аналітичний облік капітальних інвестицій ведеться по видам основних засобів, а також по окремих об'єктах капітальних вкладень (інвентарним об'єктам).

Згідно п. 7 П(С)БО 7 придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс Вагонній дільниці по первісній вартості. Первісна вартість основних засобів - це історична (фактична) собівартість основних засобів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) основних засобів.

Складові первісної вартості об'єкта основних засобів визначені п. 8 П(С)БО 7. Це:

-суми, що сплачуються постачальникам активів і підрядчикам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

- реєстраційні збори, державний збір і аналогічні платежі, здійснювані у зв'язку з придбанням (одержанням) прав на об'єкт основних засобів;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

- витрати по страхуванню ризиків доставки основних засобів;

- витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів;

- інші витрати, безпосередньо зв'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання в запланованих цілях.

Витрати на доставку й розвантаження об'єктів основних засобів П(С)БО 7 безпосередньо в складі первісної вартості не виділяє. Їх варто розуміти як інші витрати, зв'язані з доведенням об'єкта до робочого стану.

Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються в первісну вартість основних засобів, придбаних (створених) чи цілком частково за рахунок позикового капіталу.

Контроль за схоронністю основних засобів забезпечується їхнім обліком по об'єктах, місцеві чи використання збереження, матеріально відповідальним особами.

Приймання основних засобів виробляється відповідно до Акта приймання-передачі основних засобів типової форми № 0З-1, що складається комісією, призначеної наказом керівника підприємства. В Акті вказуються первісна вартість об'єкта, коротка технічна характеристика, місце експлуатації. До нього додається технічна документація об'єкта.

Кожному об'єкту основних засобів присвоюється інвентарний номер, і на нього відкривається інвентарна картка типової форми № 03-6. Остання є регістром аналітичного обліку.

На однотипні об'єкти невеликої вартості (інструменти, виробничий і господарський інвентар і т.п.), що надійшли на Вагонну дільницю в одному місяці і які будуть експлуатуватися в одному підрозділі, а також мають однаковий термін корисного використання, доцільно відкривати одну загальну інвентарну картку.

Картки діючих основних засобів розміщаються по їхніх класифікаційних групах і місцям експлуатації. Для забезпечення схоронності інвентарні картки реєструються в спеціальних описах (ф. № 03-7).

По місцях використання (перебування) облік основних засобів ведеться в інвентарних списках (ф. № 03-9). Щомісяця підсумкові дані інвентарних карток на об'єкти основних засобів, що надійшли на Вагонну дільницю, заносяться в картки обліку руху основних засобів (ф. № 03-8), що ведуться в розрізі груп основних засобів. Ці картки заміняють аналітичні відомості по рахунку 10 "Основні засоби". Тому їхній загальний підсумок щомісяця зіставляється з підсумком синтетичного обліку даного рахунка.

Відображення в бухгалтерському обліку таких операцій розглянемо на прикладі придбання Вагонною дільницею комп’ютера, що не вимагає монтажу (див. таблицю 3.2.1). Вартість комп’ютера – 2,4 тис. грн. ( у т.ч. ПДВ – 0,4 тис. грн.)

Таблиця 3.2.1 — Відображення в бухгалтерському обліку операцій придбання Вагонною дільницею комп’ютера

Зміст операції Кореспонденція рахунків

Сума,

Грн.

Дт Кт
1 2 3 4
Отримано комп’ютер від постачальника 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів» 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» 2000
Включена до складу податкового кредиту сума ПДВ 641 «Розрахунки по податках» 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» 400
Продовження таблиці 3.2.1
1 2 3 4
Зроблено оплату постачальнику 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» 311 «Поточні рахунки в національній валюті» 2400
Оплачено витрати по страхуванню ризиків доставки об'єкта 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» 311 «Поточні рахунки в національній валюті» 50
Відображено витрати по страхуванню об'єкта 152 « придбання (виготовлення) основних засобів» 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» 50
Оплачено послуги транспортної організації по доставці комп’ютера 371 «Розрахунки по виданих авансах» 311 «Поточні рахунки в національній валюті» 180
Відображено суму податкового зобов'язання по ПДВ 641 «Розрахунки по податках» 643 «Податкові зобов'язання» 30
Відображено вартість транспортних послуг, зв'язаних із придбанням комп’ютера 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів» 371 «Розрахунки по виданих авансах» 150
Відображено суму ПДВ 643 «Податкові зобов'язання» 371 «Розрахунки по виданих авансах» 30
Уведений в експлуатацію комп’ютер (2000+50+150) 104 «Машини й устаткування» 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів» 2200

3.3 Будівництво основних засобів підрядним способом

При підрядному способі будівельно-монтажні роботи виконуються відповідно до підрядного договору (контракту) з оплатою їхньої кошторисної вартості. Підприємство-замовник здійснює облік витрат на капітальні інвестиції і веде розрахунки з підрядчиками за виконані й прийняті по актах роботи. Для цього застосовуються такі документи первинного обліку, як Акт приймання виконаних підрядних робіт (ф. № КБ-2в) і Довідка про вартість виконаних робіт і витрат (ф. № КБ-3).

Виходячи з цього, забудовник, відображає вартість виконаних і прийнятих по актах будівельно-монтажних робіт в обліку по дебету субрахунку 151 "Капітальне будівництво" і по кредиту субрахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками". Таким само записом відбивається вартість придбаних об'єктів основних засобів, що не вимагають монтажу (транспортні засоби, деякі верстати, вимірювальні прилади, виробничий і господарський інвентар і т.п.).

Устаткування, що вимагає монтажу, і будівельні матеріали враховуються в складі виробничих запасів. Їхнє придбання в бухгалтерському обліку відбивається по дебету субрахунку 205 "Будівельні матеріали" і по кредиту субрахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками". Передача будівельних матеріалів і устаткування для його подальшого монтажу відбивається по дебету субрахунку 151"Капітальне будівництво" і по кредиту субрахунку 205 "Будівельні матеріали" після підтвердження їхнього використання й монтажу на об'єктах будівництва.

Витрати на будівництво об'єктів відбивають на субрахунку 151 "Капітальне будівництво" по статтях наростаючим підсумком з початку будівництва до моменту введення об'єкта в експлуатацію. За даними субрахунку 151 "Капітальне будівництво" обчислюють фактичну собівартість (інвентарну вартість) завершених об'єктів будівництва. Введення в експлуатацію кожного об'єкта оформляється Актом приймання-передачі основних засобів (ф. № 03-1), на основі якого списується вартість капітальних інвестицій на завершені об'єкти, а також здійснюється зарахування останніх на баланс у складі основних засобів.

При господарському способі будівництва витрати на капітальні інвестиції підприємство-забудовник відбиває по дебету субрахунку 151 "Капітальне будівництво" у кореспонденції з кредитом відповідних рахунків витрат.

Первісна вартість об'єктів, побудованих господарським способом, включає:

- вартість робіт (послуг), виконаних (наданих) сторонніми спеціалізованими підприємствами;

- вартість устаткування, що вимагає монтажу;

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- накладні витрати, зв'язані з будівництвом об'єкта;

- інші витрати, безпосередньо зв'язані з будівництвом об'єкта (одержання дозволу і відведення будівельного майданчика; розшукові роботи на площадці; проектні роботи; оплата професійних послуг, наприклад, архітекторів, геодезистів і т.п.).

При будівництві господарським способом невиробничих об'єктів у вартість капітального будівництва включається також сума ПДВ, сплаченого (нарахованого) вітчизняним постачальником.

На сьогодні організація бухгалтерського і податкового обліку основних засобів істотно відрізняється. Порядок ведення податкового обліку покупки і створення основних засобів регулюється Законами України "Про податок на додаткову вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (далі - Закон про ПДВ) і "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 р. № 283/97-ВР (далі - Закон про прибуток).

Витрати на придбання, будівництво основних фондів відповідно до Закону про прибуток (пп.5.3.2 ст.5) не включаються до складу валових витрат підприємства.

Податкове законодавство оперує терміном "основні фонди", під яким розуміються матеріальні цінності, що використовуються в господарській діяльності платника податків протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, і вартість яких поступово зменшується в зв'язку з фізичним чи моральним зносом.

Основні фонди в податковому законодавстві підлягають розподілу по трьох групах (пп.8.2.2 Закони про прибуток).

Остаточне рішення щодо відповідності об'єктів основних засобів визначеним групам податкового законодавства залежить від їхніх конкретних характеристик. Так, розглянуті в прикладах об'єкти основних засобів відносяться по податковому законодавству до наступного групам: верстат — група 3, виробничий будинок - група 1.

У випадку здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їхнього придбання з обліком транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без обліку сплаченого податку на додаткову вартість, коли платник податків зареєстрований платником ПДВ (пп. 8.4.1 Закону про прибуток).

При здійсненні витрат на самостійне виготовлення основних фондів платником податків для власних виробничих нестатків балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму виробничих витрат, понесених платником податків, що зв'язані з їхнім виготовленням і введенням в експлуатацію без обліку сплаченого ПДВ, у випадку, коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником ПДВ (пп. 8.4.2 Закони про прибуток).

До таких витрат відносяться усі витрати, зв'язані з виконанням будівельно-монтажних робіт: вартість матеріалів, що комплектують, устаткування до монтажу, послуги сторонніх підприємств, заробітна плата працівників, пенсійне й соціальне страхування і т.п.

Право на податковий кредит по ПДВ виникає за умови сплати (нарахування) платником податків сум податків у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься на валові чи витрати на збільшення балансової вартості основних засобів. Для цього, крім наявності податкової накладної, що підтверджує право на податковий кредит, підприємству необхідно ще зареєструватися платником ПДВ і здійснювати діяльність, операції по який підлягають обкладанню ПДВ.

Суми ПДВ, сплачені (нараховані) платником цього податку в звітному періоді в зв'язку з придбанням (виготовленням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду незалежно від термінів введення основних фондів в експлуатацію (пп. 7.4.1 Закону про ПДВ).

3.4 Облік поліпшення основних засобів

На даний момент облік витрат на поліпшення основних засобів на Вагонній дільниці регулюється двома основними документами:

- Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 р. (зі змінами і доповненнями, далі - Закон про прибуток);

- Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженим наказом Мінфіну України від 27.04.2000 р. №92.

Оскільки вимоги, висунуті цими документами щодо обліку поліпшень основних фондів, відрізняються один від одного, виникає необхідність окремого ведення їх бухгалтерського і податкового обліку.

Податковий облік поліпшень основних фондів регламентується Законом про прибуток, відповідно до підпунктів 5.2.10 і 8.7.1 якого платники податків мають право протягом звітного року віднести до валових витрат будь-які витрати, зв'язані з поліпшенням основних фондів, у сумі, що не перевищує 5% сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року. Витрати, що перевищують зазначену суму, відносяться на збільшення балансової вартості груп 2 чи 3, окремого об'єкта основних фондів групи 1 і підлягають амортизації по нормах, передбаченим для відповідних груп основних фондів.

Для розрахунку витрат на поліпшення основних засобів, що Вагонна дільниця може віднести в звітному періоді на валові витрати, необхідно насамперед розрахувати балансову вартість основних засобів на початок року.

Сукупна балансова вартість основних засобів на початок року являє собою суму балансових вартостей груп 2 і 3, окремих об'єктів групи 1 на початок року, що розраховуються по формулі, приведеної в пп.8.3.2 Закони про прибуток:

Б(а) = Б(а-1) + П(а-1) – У(а-1) – А(а-1) , де:

Б(а) - балансова вартість групи на початок звітного року;

Б(а-1) - балансова вартість групи на початок попереднього звітного періоду;

П(а-1) - сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення поліпшень основних фондів протягом періоду, що передував звітному;

У(а-1) - сума виведених з експлуатації основних фондів протягом періоду, що передував звітному;

А(а-1) - сума амортизаційних відрахувань протягом періоду, що передував звітному.

Необхідно звернути увагу на те, що згідно пп.8.4.1 Закону про прибуток у випадку здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їхнього придбання, з обліком транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без обліку ПДВ - у випадку, коли платник податку на прибуток зареєстрований як платник ПДВ.

Отримана сукупна балансова вартість основних фондів на початок року збільшується на 5%. Розрахована в такий спосіб величина буде граничною сумою, у рамках якої протягом року підприємство може відносити на валові витрати, витрати на поліпшення основних фондів. Тобто якщо на підприємстві, наприклад, були проведені ремонтні роботи в сумі, що дорівнює чи перевищує певне обмеження в I кварталі, то в наступних кварталах до кінця року здійснені витрати на поліпшення не можуть бути віднесені на валові витрати, а будуть збільшувати балансову вартість основних фондів. Причому при віднесенні на валові витрати не має значення, поліпшення яких груп, чи які види поліпшень здійснювалися. Приклад господарських операцій по заміні процесора в комп’ютері наведено в таблиці 3.4.1

Таблиця 3.4.1 — Відображення в бухгалтерському обліку операцій по поліпшенню комп’ютера

Зміст операції Кореспонденція рахунків Сума, грн
Дт Кт
Виконана підрядником заміна процесора 15 “Капітальні інвестиції” 631 “Розрахунки з вітчизняними поставниками” 800
Відображена сума ПДВ 641 “Розрахунки по податкам” 631 “Розрахунки з вітчизняними поставниками” 160
Віднесені на збільшення первісної вартості витрати на заміну процесора 104 “Машини і обладнання” 15 “Капітальні інвестиції” 800

3.5 Облік ремонту основних засобів

Бухгалтерський облік витрат на ремонт, модернізацію, реконструкцію та інші поліпшення основних засобів на Вагонній дільниці регламентується П(С)БО 7, відповідно до якого дані витрати поділяються на дві групи:

Група 1. Витрати на поліпшення основних фондів, у результаті здійснення яких економічні вигоди, спочатку очікувані від використання об'єкта, зростають. До таких поліпшень відносяться: модернізація, модифікація, добудування, дообладнування, реконструкція і т.п. Згідно п.14 П(С)БО 7 витрати на проведення таких заходів збільшують первісну вартість основних засобів. Ці витрати Вагонна дільниця враховує на рахунку 15 "Капітальні інвестиції" з наступним їх віднесенням на рахунок 10 "Основні засоби".

Група 2. Витрати, що здійснюються для підтримки об'єкта в робочому стані й одержання спочатку визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, згідно п.15 П(С)БО 7, відносяться до витрат звітного періоду. Облік їх ведеться згідно П(С)БО 16 "Витрати", затвердженому наказом Мінфіну України від 31 грудня 1999 р. № 318. У бухгалтерському обліку ці витрати враховуються на рахунках обліку витрат, а саме: 23 "Виробництво" - у випадку, якщо ремонтуються основні засоби виробничого призначення; 91 "Загальвиробничі витрати" - при ремонті основних фондів загальвиробничого призначення, тобто таких, котрі беруть участь у керуванні цехами, ділянками, відділеннями, бригадами й іншими підрозділами основного і допоміжного виробництва; 92 "Адміністративні витрати" - при ремонті основних засобів, що беруть участь у керуванні й обслуговуванні підприємства; 93 "Витрати на збут" - у випадку ремонту основних фондів, зв'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг; 941 "Витрати на дослідження і розробки" - при ремонті основних засобів, що беруть участь у дослідженнях і розробках, здійснюваних підприємством. Приклад господарських операцій по ремонту даху будівлі адміністрації наведено в таблиці 3.5.1

Таблиця 3.5.1 — Відображення в бухгалтерському обліку операцій по ремонту даху будівлі адміністрації

Зміст операції Кореспонденція рахунків Сума, грн
Дт Кт
1 2 3 4
Придбанні матеріали для ремонту даху будівлі адміністрації 205 “Будівельні матеріали” 631 “Розрахунки з вітчизняними поставниками” 100
Продовження таблиця 3.5.1
1 2 3 4
Відображена сума ПДВ 641 “Розрахунки по податкам” 631 “Розрахунки з вітчизняними поставниками” 20
Віднесено на витрати звітного періоду вартість використаних матеріалів 92 “Адміністративні витрати” 205 “Будівельні матеріали” 100

3.6 Переоцінка основних засобів

Переоцінка основних засобів - це доведення залишкової вартості основних засобів до справедливої. Згідно П(С)БО 19 "Об'єднання підприємств" справедлива вартість - це сума, по якій можуть бути здійснені обмін чи активу оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими і незалежними сторонами. Для основних засобів П(З)БУ 19 конкретизований порядок визначення справедливої вартості (дивись таблицю 3.6.1).

Таблиця 3.6.1 — Порядок визначення справедливої вартості основних засобів

Об'єкт визначення справедливої вартості

Визначення справедливої вартості
1 2

Земля

Ринкова вартість
Будинки
Ринкова вартість

Машини

Ринкова вартість. У випадку відсутності даних про ринкову вартість — відбудовна вартість (сучасна собівартість придбання) за винятком суми зносу на дату оцінки
Продовження таблиці 3.6.1
1 2

Устаткування

Ринкова вартість. У випадку відсутності даних про ринкову вартість — відбудовна вартість (сучасна собівартість придбання) за винятком суми зносу на дату оцінки
Інші основні засоби Відбудовна вартість (сучасна собівартість придбання) за винятком суми зносу на дату оцінки

У більшості випадків справедлива вартість основних засобів - це їхня ринкова вартість.

Інформацію про ринкову вартість основних засобів на дату переоцінки можна одержати:

- зі зведень заводів-виготовлювачів;

- із прайс-листів посередників;

- з періодичних видань;

безпосередньо на ринку;

в агентствах нерухомості, в експерта-оцінювача;

- зі збірників цін (видаваних, наприклад, Українською автомобільною корпорацією);

- у міському відділі цін.

При великій номенклатурі визначення справедливої вартості кожного об'єкта основних засобів - трудомісткий процес. Крім того, у названих джерелах інформації представлена вартість нових основних засобів; об'єкти, що знаходяться на підприємстві, найчастіше вже зношені, тому визначення їхньої справедливої вартості представляє визначену проблему. У цьому випадку Вагонна дільниця може використовувати методики, застосовувані експертами-оцінювачами.

3.7 Ліквідація основних фондів

Звичайно це рішення приймається через те, що придбане раніше (3, 5 і більш років тому) устаткування сьогодні вже морально чи фізично застаріло і непридатне для подальшої експлуатації. Причому ступінь зношеності таких основних фондів може бути як повний, так і частковий: підприємству все рівно буде дешевше скласти акт про їхню ліквідацію і придбати для роботи нове, сучасне, устаткування, ніж постійно ремонтувати (чи модернізувати) старе. У бухгалтерському обліку дане питання регулюється П(С)БО 7 "Основні засоби", що вступив у силу 1 липня 2000 року. Так, у п.33 даного Стандарту відзначається: об'єкт основних засобів списується з балансу (ліквідується), якщо він не відповідає критеріям визнання активу, тобто якщо цей об'єкт у майбутньому вже не принесе підприємству яких-небудь економічних вигод. "Бухгалтерський" доход, отриманий від ліквідації необоротного активу (у вигляді товарно-матеріальних цінностей, що оприбутковуються), відбивається по кредиту субрахунку 746 "Інші доходи від іншої діяльності", а залишкова вартість об'єкта і витрати понесені при його ліквідації, враховуються по дебету субрахунок; 976 "Списання необоротних активів". При цьому фінансовий результат від ліквідації (вибуття) основного засобу (далі – ОЗ) визначається на субрахунку 793 "Результат іншої звичайної діяльності" як різниця між доходом, отриманим у результаті зазначеного виду вибуття об'єкта необоротного активу (за винятком непрямих податків (у нашому випадку - ПДВ) - там де вони повинні нараховуватися), і залишковою вартістю об'єкта, а також витратами, зв'язаними з його ліквідацією.

Ліквідація ОЗ обов'язково оформляєте актами на їхнє списання (їхні типові форми 0З-3 "Акт списання основних засобів" і 0З-4 "Акт на списання автотранспортних засобів" затверджені наказом Міністерства статистики України від 29.12.95 р. № 352).

На відміну від бухгалтерського обліку (у який знос нараховується по кожнім об'єкті основних засобів, що дає можливість завжди знати, яка залишкова вартість ліквідованого необоротного активу), у податковому пооб’єктний облік балансової вартості основних фондів (далі -ОФ) здійснюється тільки по групі 1. По групах же 2 і: облік балансової вартості ОФ ведеться сукупно, тобто основні фонди, що входять у ці групи, амортизуються не пооб’єктно, а в цілому по всій групі. Отже, на практиці буває вкрай проблематично визначити балансову вартість окремого ОЗ групи 2 чи 3. Порядок нарахування амортизації ОФ, установлений Законом про прибуток (п.8.б ст.8), абсолютно іншої в порівнянні з порядком нарахування зносу ОС (у розмірі бухгалтерської амортизації), передбаченим П(С)БО 7 (п.п.22-30). Тому балансова вартість ліквідованого об'єкта ОФ групи 1 не буде збігатися з його залишковою вартістю в бухгалтерському обліку. Хоча очевидно, що для нарахування ПДВ при самостійній ліквідації такого об'єкта необхідно оперувати даними саме податкового обліку. Приклад господарських операцій по ліквідації основних засобів наведено в таблиці 3.7.1

Таблиця 3.7.1 — Відображення в бухгалтерському обліку операцій по ліквідації повністю зношеного принтера

Зміст операції Кореспонденція рахунків Сума, грн
Дт Кт
Списана сума зносу принтера, що ліквідується 131 “Знос основних фондів” 104 “Машини і обладнання” 500
Списані витрати, що пов’язані з ліквідацією принтера 976 “Списання необоротних активів”

66 “Розрахунки по оплаті праці”

65 “Розрахунки по страхуванню”

150
Списані на фінансовий результат витрати, що пов’язані з ліквідацією принтера 793 “Результат іншої звичайної діяльності” 976 “Списання необоротних активів” 150

3.8 Амортизація основних засобів

Сполучити бухгалтерський і податковий облік основних засобів (далі - ОЗ) у єдине ціле в даний час неможливо. Спроби впровадження в життя подібного симбіозу приводять до порушення правил або першого, або другого.

Тому обмовимо відразу: і бухгалтерський, і податковий облік ОЗ необхідно вести розрізнено. Наприклад, у виді двох облікових карток на кожен основний засіб - податкової і бухгалтерський. Форма картки може бути стандартна (типова форма 0З-1), затверджена наказом Міністерств, статистики України "Про твердження типових форм первинного обліку" від 29.12.95 р. № 352.

Одним з найбільш важливих показників правильного ведення обліку ОЗ є безпомилково нарахована амортизація.

3.8.1 Амортизація основних засобів в податковому обліку

Виділимо головні вимоги по її нарахуванню спочатку податковому, а потім у бухгалтерському обліку.

1. У податковому обліку амортизації підлягають витрати на придбання, виготовлення, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій і інших поліпшень виробничих фондів.

2. Безкоштовно отримані фонди і невиробничі фонди не амортизуються.

3. Нарахування амортизації виробляється поквартально.

4. Використовується єдиний для всіх груп метод нарахування амортизації, тільки коефіцієнти різні.

5. База для нарахування амортизації - балансова (залишкова) вартість груп основних фондів на початок (перше число) звітного кварталу.

6. Амортизація окремого об'єкта основних фондів групи 1 здійснюється до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700,0 грн.). Залишкова вартість такого об'єкта відноситься до складу валових витрат за результатами відповідного податкового періоду.

7. Амортизація основних фондів груп 2 і 3 здійснюється до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.

8. Балансова вартість групи 1 ОЗ зменшується при виведенні об'єкта основних фондів з експлуатації в будь-якому випадку. Наприклад, при продажі, ліквідації, капітальному ремонті, реконструкції, консервації.

9. Балансова вартість груп 2 і 3 ОЗ не змінюється при виході з експлуатації окремих об'єктів груп 2 і 3 у зв'язку з їхньою ліквідацією, капітальним ремонтом, реконструкцією, модернізацією і консервацією.

10. Балансова вартість груп 2 і 3 ОЗ зменшується у випадку виходу з експлуатації основних фондів груп 2 і 3 на суму вартості продажу таких основних фондів (вартості продукції, робіт, послуг, отриманих платнику податків у межах бартерних (товарообмінних) операцій).

3.8.2 Амортизація основних засобів в бухгалтерському обліку

1. Амортизуються будь-які, що складаються на балансі підприємства ОЗ, у тому числі виробничі, невиробничі, безкоштовно отримані.

2. Нарахування амортизації виробляється щомісяця по кожному об'єкту окремо.

3. Амортизується первісна вартість ОЗ з урахуванням поліпшень, що привели до росту економічних вигод від використання об'єкта.

4. Використовується кожний з 6 методів нарахування амортизації ОЗ на вибір. При цьому до різних об'єктів можуть застосовуватися різні методи амортизації. Підприємство вправі змінювати метод нарахування амортизації протягом періоду експлуатації об'єкта.

5. Нарахування амортизації починається з місяця, що випливає за місяцем введення об'єкта в експлуатацію, і припиняється в місяці, що випливає за висновком об'єкта зі складу основних фондів. Якщо змінюється метод амортизації, новий метод повинний застосовуватися з місяця, що випливає за місяцем ухвалення рішення про зміну методу амортизації.

6. У випадку реконструкції, модернізації, добудування, до устаткування і консервації об'єкта ОЗ нарахування амортизації припиняється.

Відмінності між вимогами податкового і бухгалтерського обліку колосальні

У бухгалтерському обліку підприємства мають широкий вибір у визначенні методів амортизації, причому для кожного основного засобу можна використовувати "свій" вид амортизації.

Перелічимо їхні умовні назви:

- прямолінійний;

- процентний;

- прискорений;

- кумулятивний;

- виробничий;

- податковий.

Розглянемо їх один по одному.

Прямолінійний метод:

Являє собою визначення річної суми амортизації шляхом розподілу вартості об'єкта на очікуваний термін корисного використання. Наприклад, придбаний будинок вартістю 2000000 грн., визначений очікуваний термін корисного використання - 50 років. Ліквідаційна вартість об'єкта дорівнює нулю. Річна норма амортизації складе: 2000000 : 50 = 40000 грн. Відповідно щомісячна норма - 40000 :12 = 3333,33 грн. Для зручності цю норму можна перевести у відсотки: 3333,3: : 2000000 х 100 = 0,1667% на місяць. Нарахування амортизації у відсотках необхідно робити до первісної вартості об'єкта.

Даний метод найбільш прийнятний для нарахування амортизації по об'єктах, що беруть участь у виробничому процесі, у випадках, коли досить точно визначити обсяг економічних вигод від їхнього використання неможливо. Це можуть бути адміністративні будинки, меблі, службові автомобілі й інші.

Процентний метод:

Нараховується шляхом множення річного відсотка амортизації на залишкову вартість об'єкта. Річний відсоток амортизації визначається по формулі (формула №3.8.1):

Формула №3.8.1 — Формула нарахування амортизації процентним методом

, де:

н - кількість років корисного використання об'єкта;

Л – ліквідаційна вартість об'єкта;

П – первісна вартість об'єкта.

Отриманий результат необхідно помножити на 100. Наприклад, термін корисного використання стільця - 2 роки, первісна вартість об'єкта - 200 грн., ліквідаційна вартість -1 грн. Річний відсоток амортизації складе 92,93%.

Щомісячний - 7,74%. Помісячну амортизацію необхідно нараховувати на залишкову вартість об'єкта на початок року.

На наш погляд, цей метод досить трудомісткі й і найбільше підходить для амортизації об'єктів, що швидко знецінюються, тому що на первісному етапі (перший рік експлуатації) знос значно перевищує наступні нарахування.

Прискорений метод:

Відрізняється від прямолінійного (вираженого у відсотках) тільки тим, що нараховується на залишкову вартість об'єкта основних засобів і при цьому сума амортизації збільшується на 2.

У той же час через те, що амортизація нараховується на залишкову вартість об'єкта, прискорений метод має ті ж властивості, що і процентний, а саме: велику суму амортизації в перший рік і поступове її зменшення до кінця терміну експлуатації об'єкта.

Кумулятивний метод:

Суми амортизації визначаються за допомогою множення первісної вартості об'єкта (за мінусом ліквідаційної вартості) на кумулятивний коефіцієнт, що розраховується по формулі (Формула №3.8.2):

Формула №3.8.2 — Формула нарахування амортизації кумулятивним методом

Кількість років, що залишаються до кінця

Кк = очікуваного терміну використання об'єкта ОЗ

Сума числа років його корисного використання

Значення знаменника у формулі визначається в такий спосіб: якщо, приміром, термін служби об'єкта дорівнює 10 рокам, то сума років експлуатації -10 + 9 + 8 + 7 + 6 + 5 + 4 + + 3 + 2 + 1 = 55.

Цей метод, так само, як процентний і прискорений, має на увазі зменшення амортизації, що нараховується, до кінця терміну експлуатації об'єкта, тобто чим менше залишається років експлуатації об'єкта, тим менше коефіцієнт і сума амортизації.

Виробничий метод:

Це найпростіший і ефективний метод нарахування амортизації. Суть його полягає в тім, що підприємство визначає обсяг продукції, що підприємство планує зробити з використанням конкретного об'єкта ОЗ, і виходячи з цієї суми розраховує розмір амортизації на кожну гривню готової продукції.

Наприклад, очікуваний обсяг готової продукції по верстаті Г-1 складає 2000000 грн., вартість верстата -100000 грн. Таким чином, на 1 гривну готової продукції приходиться знос верстата в сумі 5 копійок, чи 5% (100000:2000000 х 100 = 0,5%).

Щомісячна сума амортизації буде визначатися як множення обсягу готової продукції на коефіцієнт. Наприклад, у травні 2001 року з використанням верстата Г-1 зроблено продукції на 22433 грн., амортизація верстата складе 22433 х 0,5% = 112,17 грн.

Значним недоліком виробничого методу можна вважати необхідність довгострокового планування ціни готової продукції підприємства, що в умовах нестабільної економіки зробити досить складно.

Податковий метод:

Цей метод зрівнює предмети, що мають зовсім різні терміни використання і функціональні можливості, що не приводить до економічно обґрунтованого нарахування амортизації.

Наприклад, комп'ютер і стілець у податковому обліку амортизуються однаково, але хіба можна вважати їх однорідними об'єктами?

Деякі бухгалтери помиляються, розуміючи під податковим методом застосування всіх правил нарахування амортизації, викладених у статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 р. № 283/97-ВР. Якщо притримуватись такої позиції, Вами будуть порушені вимоги П(С)БО 7, що неприпустимо. Насправді під податковим нарахуванням амортизації варто розуміти використання відповідних коефіцієнтів і поділ основних засобів на групи, і не більш того. Тобто помісячне нарахування амортизації, продаж, реконструкція, поліпшення й інші операції з ОЗ у бухгалтерському обліку повинні проводитися тільки згідно П(С)БО 7.

На Вагонній дільниці, як і на всій залізниці прийнятий один метод амортизації основних засобів – прямолінійний.

Приклад кореспонденції рахунків амортизації основних засобів наведено в таблиці 3.8.1

Таблиця 3.8.1 Відображення в бухгалтерському обліку операцій по нарахуванню амортизації основних засобів

Зміст операції Кореспонденція рахунків
Дт Кт
Нарахування зносу основних засобів, які використовуються у процесі виробництва 23 “Виробництво”

131

“Знос основних засобів”

Нарахування амортизації основних засобів загальноворобничого призначення 91 “Загальноворобничі витрати”

131

“Знос основних засобів”

Нарахування амортизації основних засобів, які використовуються адміністрацією підприємства 92 “Адміністративні витрати”

131

“Знос основних засобів”

Нарахування амортизації основних засобів, що використовуються за операціями, пов’язаними зі збутом продукції (робіт, послуг)

93

“Витрати на збут”

131

“Знос основних засобів”

3.9 Інвентаризація основних засобів

При проведенні інвентаризації основних засобів потрібно пам'ятати:

1) обов'язковій перевірці підлягає наявність не тільки самих об'єктів основних засобів, але і технічної документації на них (наприклад, технічного паспорта, технічних умов експлуатації і т.п.);

2) необхідно перевіряти і власні основні засоби, і ті, котрі прийняті чи здані в оренду, чи на збереження в тимчасове користування;

3) відповідно до пункту 3 Інструкції № 69 інвентаризація будинків, споруджень і інших нерухомих об'єктів основних фондів може проводитися один раз у три роки, а бібліотечних фондів - один раз у п'ять років.

Для того щоб установити фактичну наявність основних засобів, члени інвентаризаційної комісії (далі - комісія) повинні звірити дані бухгалтерського обліку і запису про рух основних засобів, провести огляд об'єктів (групи об'єктів), що підлягають інвентаризації, у натурі за місцем їх перебування чи експлуатації. Комісії також варто визначити ступінь придатності для подальшої експлуатації по прямому призначенню конкретних об'єктів основних засобів.

Для оформлення даних, отриманих у ході інвентаризації основних засобів (будинків, споруджень, передатних пристроїв машин і устаткування, обчислювальної техніки, транспортних засобів і т.д.), можна скористатися формою інвентаризаційного опису, що була затверджена постановою № 241.

Такий опис складається комісією в одному екземплярі окремо по кожному місцю перебування (експлуатації) інвентарних об'єктів основних засобів і кожній особі, відповідальному за їхню схоронність. У цей документ обов'язково треба включити:

- розписку відповідального обличчя про те, що до початку проведення інвентаризації всі прибуткові і видаткові документи на основні засоби, що знаходяться в експлуатації, здані їм у бухгалтерію, а ті основні засоби, що виявилися непридатними до експлуатації, ліквідовані і зняті з обліку;

- назву і коротку характеристику основних засобів, їх заводський і інвентарний номери, балансову вартість, кількість.

Опис обов'язково підписують усі члени комісії. Крім того, відповідальна особа своїм підписом повинний підтвердити правильність даних, що внесені в опис, і відсутність яких-небудь претензій до членів комісії.

На прийняті в оренду основні засоби складається окремий опис: по кожнім конкретному орендодавці з наступним відсиланням йому одного екземпляра опису.

Однак для того щоб уключити до інвентаризаційного списку основні засоби, що передані в оренду, комісія повинна одержати від орендаря екземпляр його інвентаризаційного опису.

Якщо на момент проведення інвентаризації деякі інвентарні об'єкти тимчасово відсутні (наприклад, предмети прокату, що знаходяться в користуванні), то дані про їх заносяться в окремий опис на підставі первинних документів (типових форм № ОЗ-1, № ОЗ-6) і документів, що підтверджують факт тимчасової відсутності зазначених об'єктів (наприклад, договору прокату).

У ході проведення інвентаризації можуть бути виявлені відсутні і/чи зайві (невраховані) основні засоби. У цьому випадку комісія фіксує факти виявлених нестач чи надлишків у протоколі і вимагає від матеріально відповідальної особи письмово пояснити причини їхнього виникнення. Якщо виявлена нестача основних засобів, комісія приймає наступне рішення: установити обличчя, винне в цьому, і відшкодувати нанесений їм збиток. Коли виявлені надлишки, необхідно з'ясувати, за чиїм наказом вони були придбані чи споруджені і за рахунок яких джерел це фінансувалося. Далі надлишки основних засобів варто оприбуткувати на баланс підприємства незалежно від причин, що їх породили. Таке зарахування здійснюється по первісній вартості, а у випадку неможливості її встановлення - по справедливій вартості основних засобів, визначеної на дату виявлення надлишків. Знос визначається експертним шляхом з обліком їхнього технічного стану.

Після належного оформлення інвентаризаційний опис передається в бухгалтерію для складання порівнювальної відомості, у яку вносяться результати інвентаризації з указівкою кількості і суми виявлених нестач і/чи надлишків. Невідповідність даних бухгалтерського обліку фактичній наявності основних засобів повинне бути відображене у виді відповідних бухгалтерських проводок. При виявленні надлишків виконуються наступні проводки (дивись таблицю 3.9.1).

Таблиця 3.9.1 — Відображення в бухгалтерському обліку надлишків основних засобів

Зміст операції Кореспонденція рахунків
Дт Кт
Зараховується на баланс ОЗ по справедливій вартості

10

“Основні засоби”

746

“Інші доходи від звичайної діяльності

Відображається сума визначеного зносу

746

“Інші доходи від звичайної діяльності

131

“Знос основних засобів”

Списується на фінансовий результат по порядку закриття суми надлишків

746

“Інші доходи від звичайної діяльності

791

“Результат основної діяльності”

При виявленні нестач, по яких виявлена винувата особа, виконуються наступні проводки (дивись таблицю 3.9.2).

Таблиця 3.9.2 — Відображення в бухгалтерському обліку нестач основних засобів

Зміст операції Кореспонденція рахунків
Дт Кт
1 2 3
Відображається сума нарахованого зносу на основний засіб, що відсутній

131

“Знос основних засобів”

10

“Основні засоби”

Списується залишкова вартість основного засоба

375

“Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків”

10

“Основні засоби”

Продовження таблиці 3.9.2
1 2 3
Відшкодовано збитки винуватою особою

301

“Каса в національній валюті”

375

“Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків”

3.4 Особливості аудиту основних засобів

У зв'язку з розвитком ринкових відносин в обліку основних засобів відбулися кардинальні зміни. Вони торкнулися нарахування зносу, обліку капітальних вкладень, операцій, зв'язаних з орендою майна, переоцінкою основних засобів, списання витрат на ремонт основних фондів, обліку реалізації основних фондів.

Розглянемо, як проводиться аудиторська перевірка обліку основних засобів. Насамперед, необхідно перевірити, як ведеться аналітичний облік основних засобів. Такий облік організується по окремих об'єктах, кожному з який привласнюється інвентарний номер на весь період його експлуатації. Пооб’єктний облік ведеться в інвентарних чи картках книгах. Аудитору необхідно перевірити, як ведуться картки чи книги, а також правильність присвоєння шифру амортизаційних відрахувань і наявність усіх довідкових даних.

Варто перевірити, чи немає об'єктів основних засобів, по яких не ведуться інвентарні картки, і запропонувати відновити на такі засоби інвентарні картки.

При використанні ПЕОМ замість інвентарних карток чи книг може вестися магнитотека основних засобів, що значно зручніше і дозволяє скоротити трудомісткість аналітичного обліку. Однак для візуального контролю така картотека повинна бути роздрукована і представлена у виді опису що перевіряє.

Основними джерелами інформації про основні засоби служать первинні документи: акти прийому-передачі в експлуатацію основних засобів, накладні на внутрішнє переміщення й ін.

Перевірка правильності ведення аналітичного обліку може бути суцільною чи вибірковою.

Важливим моментом в організації аналітичного обліку є якісне і своєчасне проведення їхньої інвентаризації. Аудитор перевіряє, як була проведена остання інвентаризація, які були виявлені помилки і як вони виправлені. Якщо інвентаризація основних засобів не проводилася більш 2—3 років, то аудитор може вимагати її проведення. Це дозволить більш якісно провести наступну перевірку і зменшити аудиторський ризик.

Синтетичний облік руху основних засобів і їхнього зносу ведеться в журналах-ордерах № 13, 10 і 10/1, а при використанні ПЕОМ — у машинограмах дебетових і кредитових оборотів по рахунку 10. Необхідно по цих регістрах звірити дані з Головною книгою, балансом (ф. № 1).

Важливою задачею контролю по обліку основних засобів є перевірка правильності нарахування зносу. Важливо установити правильність віднесення основних засобів до відповідного групі амортизаційних відрахувань. Для цього керуються П(С)БО 7 "Основні засоби".

При виявленні помилок необхідно довести їх до зведення клієнта, запропонувати їх виправити і внести відповідні виправлення в регістри і звітні форми.

Для перевірки правильності віднесення зносу по рахунках чи витрат інших джерел варто установити, до якого виду відносяться основні засоби: виробничого чи невиробничого призначення. Знос по основних засобах виробничого призначення відносять на рахунок 23 “Виробництво” або рахунки 90, 91, 92, а по основних засобах невиробничого призначення — на рахунок 44.

Результати переоцінки основних фондів (різниця вартості й індексованого зносу) повинні були відбиватися на рахунку 42 "Додатковий капітал" (субрахунок "Дооцінка активів")

Суми, віднесені в кредит рахунка 42 "Додатковий капітал", як правило, не списуються. Дебетові записи по ньому можуть мати місце лише у випадках:

- погашення за рахунок засобів, врахованих на субрахунку "Приріст вартості по переоцінці", сум зниження вартості майна, що виявилися за результатами його переоцінки — у кореспонденції з рахунками обліку майна, по якому визначилося зниження вартості;

- направлення засобів, врахованих на субрахунку "Безоплатно отримані цінності", на погашення збитку, що утворився в результаті безоплатної передачі майна іншим підприємствам і обличчям — у кореспонденції з рахунком 742 "Дохід від реалізації необоротних активів";

- погашення за рахунок засобів, врахованих на рахунку 42 "Додатковий капітал", збитку, виявленого за результатами роботи підприємства за звітний рік, у кореспонденції з рахунком 44 "Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)";

- розподілу сум, врахованих на рахунку 42 "Додатковий капітан", між засновниками підприємства — у кореспонденції з рахунком 46 "Неоплачений капітал" і ін.

- перевірка обліку капітальних вкладень включає розгляд ведення аналітичного обліку по рахунку 15 ''Капітальні інвестиції".

Необхідно перевірити, чи ведуться субрахунку по рахунку 15 і чи відповідають вони плану рахунків, куди відносяться витрати по капітальному будівництву, як оформлялося введення в експлуатацію основних засобів і т.д.

- при перевірці операцій по реалізації і вибуттю основних засобів треба з'ясувати, чи проводилися ці операції по рахунку 742 "Дохід від реалізації необоротних активів".

- перевірка даних по орендній платі за майно здійснюється по поточній (короткострокової) і довгостроковій оренді (лізинг). Аудитор повинний добре знати схему можливих проводок для цих варіантів. Належні орендодавцю платежі за використання основних засобів відбиваються по дебету рахунка 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" і кредиту рахунка 31 "Розрахунковий рахунок" і іншим рахункам коштів. Нараховані відсотки за договором довгострокової оренди відбиваються в орендаря по дебету рахунка 443 "Прибуток, використаний у звітному періоді", тобто зазначені суми відшкодовуються орендодавцю за рахунок власних джерел орендаря.

4 Автоматизація обліку, контролю, аналізу й аудита основних засобів

У Вагонній дільниці станції Київ – Пасажирський, облік основних засобів ведеться без застосування автоматизованого обліку.

Автоматизоване рішення задач по обліку основних засобів базується на створенні і веденні інформаційної бази про наявність основних засобів, формованої на підставі інвентарної картотеки.

При веденні інвентарної картотеки на автоматизованому робочому місті (надалі – АРМ) бухгалтера ручна обробка інформації відсутня.

Призначення АРМ бухгалтера по обліку основних засобів полягає у виконанні системних обліково-контрольних операцій:

— автоматизації документування первинної інформації;

— оперативного керування, контролю за наявністю і рухом основних засобів;

— видачі по запиті необхідної інформації на друк чи екран дисплея.

Технологічний процес обробки інформації на робочому місті бухгалтера (надалі – АРМБ) складається з наступних етапів:

1) підготовка первинної інформації;

2) створення інвентарної картотеки на момент упровадження;

3) створення нормативно-довідкової інформації на момент упровадження;

4) створення набору даних про рух основних засобів;

5) проведення розрахунків і занесення інформації в базу даних;

6) формування інформації для наступного використання;

7) проведення аналізу результатної інформації;

8) прийняття управлінських рішень за отриманими результатами;

9) передача даних у суміжні АРМБ.

Для обробки інформації з обліку основних засобів доцільно використовувати трьохрівневу систему АРМБ. Керування роботою кожним АРМБ і вибір функції здійснюються автономно в діалоговому режимі через головний модуль. Інформаційний взаємозв'язок різних АРМБ залежить від способу організації обліку основних засобів, територіального розташування АРМБ, потужності технічних засобів і інформаційних потоків.

Людино-машинна взаємодія при роботі на АРМ бухгалтера по обліку основних засобів організується по декількох етапах.

На першому етапі здійснюється введення дати (поточної і розрахунковий) і пароля бухгалтера.

На другому етапі на екран монітора виводиться головне меню, що відбиває список функцій, виконуваних на АРМБ.

На третьому етапі здійснюється конкретизація виду робіт обраної функції зі списку головного меню.

На четвертому етапі здійснюється заповнення первинної інформації, розрахунок, вибір вихідної чи інформації виконуються відповідні програмні модулі.

Дата необхідна для контролю набору фактичної інформації, контролю коректувань бази даних і контролю розрахунків на визначену дату.

Пароль служить для припинення несанкціонованого доступу до інформаційної бази АРМ бухгалтера. Як пароль може використовуватися будь-яка комбінація алфавітно-цифрових символів, побудована в заздалегідь визначеному форматі. В інформаційній системі мається можливість введення окремих паролів на кожен пункт меню і для кожної категорії АРМ бухгалтера. Для цього в системі передбачається спеціальна функція "Настроювання паролів доступу".

Система санкціонованого доступу припускає визначення рівнів користувачів: наприклад, I рівень — головний бухгалтер чи його заступник, II рівень — відповідальний виконавець, III рівень — програміст.

На початку роботи АРМ бухгалтера перевіряється наявність вільної пам'яті і здійснюється контроль розрахунків на визначену дату.

Для формування вхідної інформації використовуються як операції роботи зі стандартними уніфікованими формами, так і автоматизоване документування шляхом формування первинного документа різної (раціональної) форми. При цьому формуються дані по всіх господарських операціях. Вони можуть як відображатися на екрані, так і видаватися на друкувальний пристрій. Інформаційне забезпечення створюється у виді локальної бази АРМ бухгалтера.

Важливе значення при введенні інформації має забезпечення високої вірогідності вихідних даних, тому в АРМ бухгалтера повинний бути реалізований процес автоматизації виявлення помилок даних, що вводяться, і видачі відповідних повідомлень.

Програмне забезпечення для введення й обробки даних первинного обліку включає набір формалізованих процедур, що забезпечують:

— уведення даних у відповідності зі структурою первинного документа;

— контроль реквізитів, що вводяться, на основі заведених методів;

— контроль документа;

— коректування даних первинного обліку;

— алгоритмічну обробку показників первинного обліку;

— організацію бази даних;

— висновок на чи екран печатку введених даних первинного обліку.

При формуванні первинного документа і нормативно-довідкової інформації в користувача мається можливість модифікувати наявні стандартні форми. При цьому йому пропонується типова форма, на підставі якої він формує необхідну йому форму первинного документа шляхом її чи доповнення коректування.

Формування необхідного первинного документа забезпечує генератор друкованих форм. Розрахунок і відображення вихідної інформації виробляється після введення нормативно-довідкової і первинної інформації.

Для аналітичного обліку основних засобів ведеться автоматизована інвентарна картотека, у якій відображаються всі дані, необхідні для керування й обліку. З її допомогою бухгалтер (аудитор) має можливість проаналізувати стан основних засобів, термін їхньої служби, види і терміни зроблених ремонтів, суми нарахованого зносу, терміни і суми переоцінки, правильність застосування відсотків амортизаційних відрахувань. Шляхом перегляду й аналізу карток аналітичних даних визначається необхідність і завантаження основних засобів, а при необхідності визначається і фондовіддача даного інвентарного об'єкта.

Серед режимів роботи з картотекою мається режим "Індексація основних засобів", що дозволяє здійснювати індексацію основних засобів і нараховувати знос. Для переоцінки бухгалтер уводить коефіцієнти індексації по кожнім інвентарному номері, після чого здійснюється прорахунок і формується

При внутрішній аудиторській перевірці приділяється особливе місце перевірці правильності і повноти проведеної індексації основних засобів. З цією метою аудитор переглядає всю картотеку і перевіряє правильність застосування встановлених коефіцієнтів індексації, формування нової вартості основних засобів і нарахованого зносу. На екрані монітора Відомість індексації основних засобів видається в три вікна. У першому вікні приводяться умови формування відомості, у другому вікні — список інвентарних номерів, по яких була зроблена індексація, і в третім вікні — довідкові дані по зробленій індексації і сформовані бухгалтерські проводки. Зведення видаються по наступним параметрах: дата введення основних засобів, інвентарний номер, інвентарна картка, вид основних засобів, група основних засобів, дата індексації, вартість основних засобів, балансовий рахунок, сума зносу основних засобів.

На підставі первинних даних і нормативно-довідкової інформації здійснюється відображення інформації про наявність і рух основних засобів по підрозділах, матеріально відповідальним обличчям, по групах, видам, підприємству в цілому. З цією метою формуються Відомість обліку наявності основних засобів, Відомість цілком зношених основних засобів, Відомість-опис інвентарних об'єктів. Крім того, їсти можливість переглянути інвентарну картку по кожнім інвентарному номері. Перераховані відомості з метою контролю й аудита можна одержати в запитальному режимі по наступним угрупованнях: підприємствам, структурним підрозділам, матеріально-відповідальним обличчям, групам і видам основних засобів, рахункам бухгалтерського обліку.

Відомість обліку наявності основних засобів містить інформацію про стан основних засобів по заданих періодах часу, що важливо при контролі й аудиті наявності основних засобів на визначену дату. Контроль за наявністю основних засобів здійснюється на місцях експлуатації й у цілому по підприємству.

Відомість цілком зношених основних засобів дозволяє одержати інформацію про інвентарні об'єкти, вартість яких цілком віднесена на витрати виробництва. При перевірці аудитор аналізує приведені дані на правильність нарахування зносу з дати введення основних засобів.

Відомість-опис інвентарних об'єктів відображає інформацію за необхідний період часу і використовується для контролю по інвентарних об'єктах наявності і стану основних засобів, а також для проведення інвентаризації. Для аналізу наявності основних засобів по видах і групам використовують опису по групах і видам основних засобів.

У числі відомостей по приходу основних засобів можна одержати відомості-реєстри документів по окремих видах руху: надходженню, введенню в експлуатацію, внутрішньому переміщенню, зміні первісної вартості. Також мається можливість сформувати інформацію в різних розрізах, необхідним для контролю і прийняття управлінських рішень: по підприємствах, структурним підрозділам, матеріально-відповідальним обличчям, рахункам, групам і видам основних засобів, інвентарним об'єктам.

Для оперативного обліку дорогоцінних металів і каменів, що знаходяться в основних засобах ведуться Відомість наявності дорогоцінних металів і каменів в основних засобах і Відомості руху дорогоцінних металів і каменів, що знаходяться в основних засобах.

При проведенні аудита аудитор перевіряє наявність і списання дорогоцінних металів і каменів, що знаходяться в основних засобах, а також їхнє своєчасне оприбуткування при ліквідації основних засобів.

Для нарахування і розподілу амортизаційних відрахувань по кодах виробничих витрат формують Відомість нарахування і розподілу амортизаційних відрахувань. На її підставі бухгалтер (аудитор) здійснює аналіз і контроль правильності формування кодів норм амортизаційних відрахувань, правильності застосування поправочних коефіцієнтів, суми нарахованої амортизації і правильності формування залишкової вартості. Контроль за станом основних засобів здійснюється шляхом перегляду залишкової вартості і нарахованого зносу на необхідну дату.

Зведеною відомістю по обліку основних засобів є групувальна зведена оборотна відомість, що поєднує усі види руху основних засобів, зв'язаних з їхнім чи переміщенням зі зміною вартості інвентарних об'єктів. Зведена відомість формується в розрізі підприємства, структурного підрозділу, матеріально-відповідальних облич, балансових рахунків, субрахунків, кодів аналітичного обліку, груп і видів основних засобів.

На підставі Зведеної відомості формується й аналізується інформація про рух основних засобів за обраний проміжок часу.

Для контролю за правильністю і повнотою нарахування податку на додаткову вартість на придбані і продані основні засоби по запиті чи аудитора бухгалтера формується довідкова інформація про суми податку на додаткову вартість у розрізі інвентарних об'єктів.

Контроль за наявністю основних засобів, що знаходяться в оренді, здійснюється за допомогою Відомості наявності основних засобів, що знаходяться в оренді. Аудитор (бухгалтер) перевіряє правильність обліку основних засобів і нарахування зносу по об'єктах, що знаходиться в оренді.

В даний час особливе місце має переоцінка й індексація основних засобів. Для контролю за переоцінкою формується Відомість переоцінки основних засобів, з якої аудитор (бухгалтер) має можливість проаналізувати своєчасність і правильність віднесення цих даних на рахунки бухгалтерського обліку.

Таким чином, аудитор (бухгалтер) у режимі перегляду інвентарної картотеки має можливість одержати інформацію за необхідний період часу для аналізу і контролю по основних засобах.

Аудитор аналізує і виявляє невірно введена дані, несвоєчасність відображення записів у бухгалтерському обліку, виявляє помилки при нарахуванні амортизаційних відрахувань, а також правильність віднесення їх а виробничі рахунки. За допомогою Довідника припустимої кореспонденції рахунків здійснюється контроль за правильністю відображення в бухгалтерському обліку проведених господарських операцій. При виявленні невірно проведених господарських операцій формується довідкова інформація про невірно проведені бухгалтерські записи і формується правильна бухгалтерська проводка.

Керівник, чи аудитор бухгалтер можуть чи проаналізувати одержати значення будь-якого необхідного показника з інформаційної бази за необхідний період часу.

В даний час особливе значення надається прогнозуванню використання основних засобів. Для прогнозування аудитор (бухгалтер) проводить аналіз фондовіддачі основних засобів за визначений період і шляхом використання бази знань формує пропозиції по керуванню. З цього погляду особливо важливі питання ефективного використання устаткування (виявлення непотрібного устаткування) і питання росту випуску продукції на існуючому парку основних засобів.

Одним з важливих показників використання основних засобів є фондовіддача. Цей показник обчислюється розподілом обсягу нетто реалізації на середню вартість основних засобів, що визначається шляхом додавання суми залишків основних засобів на початок і кінець необхідного періоду і розподілом на кількість місяців заданого періоду часу.

Найважливішою частиною моделювання облікового процесу є мінімізація витрат у плині всього терміну служби основних засобів. З цією метою проектується релевантна модель доцільності заміни устаткування на визначеній ділянці роботи. При моделюванні модель звичайно будується за період декількох років.

По цій моделі бухгалтер аналізує відхилення по статтях і дає керівництву підприємства пропозиції по прийняттю управлінських рішень.

Якщо інформації даної моделі недостатньо для прийняття управлінських рішень при заміні застарілого і непотрібного устаткування, чи бухгалтер аудитор здійснює побудови моделі мінімізації витрат у плині всього терміну служби основних засобів. При складанні цієї моделі основні засоби враховуються по статтях з визначенням фондорентабельності.

Висновки

Ефективність роботи залізничного транспорту напряму пов’язана з якістю і повнотою технічного оснащення залізниці. Чим більше вдосконалені основні засоби залізниці, тим вище їх пропускна, провізна здібність, продуктивність праці робітників та нижче собівартість перевезень.

Важливе значення в даних економічних умовах для росту ефективності має встановлення їх оптимальної структури, своєчасне оновлення, застосування більш прогресивних видів техніки, автоматизації виробництва. Особлива роль в рішенні завдань подальшого підвищення ефективності виробництва відводиться росту продуктивності праці. Це зростання обумовлене технічною реконструкцією та, головним чином, покращенням використання основних засобів.

За 2000 рік підприємство виконало план по всім показникам, доведеним Управлінням Південно-Західної залізниці.

План по підготовленим та відправленим вагонам в рейс виконано на 105,2%. Зверх плану підготовлено і відправлено 5592 вагони. Темп росту до минулого року склав 101,0%.

План по вагоно-кілометрам пробігу на всьому шляху прямування виконано на 102,7%. Перевиконання плану склало 4593 тис. ваг.-км. Темп росту до 1999 року – 98,4%.

Фактичні доходи на один підготовлений і відправлений вагон склали 1073,30 грн. При плані 985,57 грн.

Фактична собівартість одного підготовленого і відправленого вагону знизилась на 21,6% і складає 782,65 грн.

Прибуток від підсобно-допоміжній діяльності склав 1084 тис. грн. В порівнянні з минулим роком він виріс більш ніж в 2 рази.

План реалізації по наданню платних послуг населенню виконано на 100,3% у т.ч. по побутовим послугам на 100,5%. Темп їх зростання в порівнянні з 1999 роком відповідно склав 140,8 і 151,0 відсотків.

За звітній період вивільнено 364 чол. всього персоналу, у т.ч. по персоналу з експлуатації 282 чол. і з підсобно-допоміжної діяльності 81 чол.

Фактична середньомісячна зарплата одного працівника всього персоналу склала 213,73 грн. (в еквіваленті – 236,78 грн.), тобто збільшилась проти плану на 14,7% (в еквіваленті – на 27,0%).

План по продуктивності праці виконано на 98,9% ( в еквіваленті на 108,8%).

Весь приріст об’ємних показників досягнуто за рахунок росту продуктивності праці.

Фактичний балансовий прибуток за звітний рік склав 34175 тис. грн. при плані 33 тис. грн.

З метою поліпшення фінансового положення і створення стійких умов роботи в 2001 році підприємством при одержанні плану від Управління залізниці будуть розроблені відповідні заходи:

по економії фонду оплати праці;

по приведенню чисельності працюючих відповідно до запланованого і фактичного об’єму робіт;

по економії матеріальних і паливно-енергетичних ресурсів.

Підвищення рівня використання основних засобів дозволить збільшити та розширити виробництво без додаткових капітальних вкладень.

Перелік використаних інформаційних джерел

1 Закон України “Про аудиторську діяльність” від 22.04.93р. № 3125-12

2 Закон України “Про залізничний транспорт” від 04.07.96р. № 274/96-ВР

3 Закон України “Про підприємства в Україні” від 27.03.91р. № 887/91-ВР

4 Закон України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. № 168/97-ВР зі змінами і доповненнями

5 Закон України “Про систему оподаткування” від 18.02.97р. № 77/97-ВР зі змінами і доповненнями

6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" ( Із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінфіну N 304 від 30.11.2000 )

7 Порядок економічних взаємовідносин на залізничному транспорті України затверджений Наказом Укрзалізниці від 29.12.98р. № 338-Ц

8 “Статут залізниць України” затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98р. № 457

9 “Статут Вагонної дільниці станції Київ – Пасажирський затверджений Міністерством транспорту України від 15.12.97р.

10 Білуха М.Т., “Курс аудиту: підручник”, Київ “Вища школа – Знання”, 1999р.

11 Завгородній В.П., “Бухгалтерський облік, контроль і аудит в системі управління підприємством”, Київ “Ваклер ДИ-КСИ”, 1997р.

12 Красов А.П., “Бухгалтерський облік на залізничному транспорті”, Москва “Транспорт”, 1978р.

13 Красов А.П.,“Бухгалтерський облік на залізничному транспорті”,Москва “Транспорт”, 1980р.

14 Красов А.П.,“Бухгалтерський облік основної діяльності залізниць”, Москва “Транспорт” 1997р.

15 Гужва В.М., “Інформаційні системи і технології на підприємствах: Навчальний посібник.—К.:КНЕУ, 2001.—400 с.

16 “Автоматизація бухгалтерського обліку, контролю, аналізу та аудиту”. — К.:А.С.К., 1998.—768 с. — (Економіка. Фінанси. Право). — Рос.

17 Сопко В., Завгородній В. “Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу: Підручник”. — К.: КНЕУ, 2000. — 260 с.; іл.

18 Кузьмінського А.Н., “Аудит” практичний посібник, Київ “Облікінформ”, 1996р.

19 Подольського В.І., “Аудит”, Москва “Аудит”, 1997р.

20 Сопко В.В., Ткаченко Н.М., Ільєнко П.А., “Бухгалтерський облік в промисловості та інших галузях народного господарства”, Київ “Вища школа”, 1992р.

21 Ткаченко Н.М., “Бухгалтерський облік на підприємствах України з різними формами власності”, Київ “А.С.К.”, 1999р.

22 “Організація і методика проведення загального аудиту”, Москва, 1995р.

23 Пояснювальна записка по Вагонній дільниці станції Київ – Пасажирський за 1999р.

24 Пояснювальна записка по Вагонній дільниці станції Київ – Пасажирський за 2000р.


Реферат

дипломної роботи

“Облік і аудит основних засобів вагонної дільниці залізничної станції”.

Робота містить 97 сторінки, 18 таблиць, 7 рисунків, перелік використаної літератури - 26 найменування, 2 додатка.

Об’єктом дослідження у дипломній роботі є методика і організація бухгалтерського обліку і аудиту основних засобів на Вагонній дільниці станції Київ-Пасажирський

Мета роботи – розкрити актуальність теми, дати загальну характеристику основних засобів, обґрунтувати необхідність їх обліку та контролю, досконало вивчити існуючу на підприємстві систему бухгалтерського обліку і аудиту основних засобів, відпрацювати рекомендації щодо її удосконалення та підвищення ефективності обліку основних засобів на залізниці.

Результатом дослідження є пропозиції щодо розробки необхідних нормативних вказівок по обліку основних засобів та широкого впровадження комп’ютерних технологій ведення бухгалтерського обліку основних засобів на залізниці.

Одержані результати можуть бути використані при удосконаленні діючої системи обліку і аудиту на підприємстві


Рецензія

на дипломну роботу студента 4 курсу

спеціальності 6.050106 “Облік і аудит”

факультету комерційна діяльність залізниць КУЕіТТ

Шевченко Євгенія Григоровича на тему

“Облік і аудит основних засобів вагонної дільниці залізничної станції”

В дипломній роботі Шевченко Євгенія Григоровича викладено загальну характеристику основних засобів, основні завдання і необхідність їх обліку та контролю, актуальність обраної теми. Робота виконана у відповідності із поставленим завданням, яке розроблено на основі методичних рекомендацій до виконання роботи.

В даній дипломній роботі розкрито основні питання обліку основних засобів на залізниці, організація цього обліку на підприємстві і подано думки щодо аудиту основних засобів. Також приведені основні господарські операції з кореспонденцією рахунків, що застосовуються при бухгалтерському обліку основних засобів на залізниці.

При дослідженні було приділено увагу впровадженню сучасних комп’ютерних технологій при обліку основних засобів на залізниці. При розробці дипломної роботи було використано практичний матеріал підприємства, такий як пояснювальна записка за 1999, 2000 роки, баланс та звіт про фінансові результати Вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський за 2000 рік та інші.

Зміст дипломної роботи повністю відповідає плану і свідчить про те, що при її написанні було приділено належну увагу всім питанням обліку основних засобів на залізниці.

Всі питання, які були поставлені, Шевченко Євгеній Григорович виконав в повному обсязі, текст роботи викладено логічно у послідовній формі, дипломна робота виконана на високому теоретичному та практичному рівні.

Рецензент

/ /

“_____”_____________2001р.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий