Оцінювання фінансової звітності (стр. 1 из 5)

ПЛАН

Оцінювання фінансової звітності

12.1. Характеристика фінансової звітності та загальні вимоги до неї

12.2. Склад і призначення фінансової звітності та основні принципи її підготовки

12.3. Оцінювання фінансової звітності підприємства

12.4. Аудит фінансової звітності суб'єктів підприємницької діяльності

12.5. Фінансовий аналіз звітності

ОЦІНЮВАННЯ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

1. Характеристика фінансової звітності та загальні вимоги до неї

Фінансова звітність підприємства — це система узагальнених показників, що характеризують підсумки фінансово-господарської діяльності підприємства за минулий період (місяць, квартал, рік).

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства. Порядок надання фінансової звітності користувачам визначено чин­ним законодавством.

Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користува­чів щодо:

• придбання, продажу і володіння цінними паперами;

• участі в капіталі підприємства;

• оцінки якості управління;

• забезпеченості зобов'язань підприємства;

• визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

• регулювання діяльності підприємства тощо.

Основні вимоги до фінансової звітності — реальність, ясність, своєчасність, єдність методики звітних показників, порівнянність звітних показників з минулими.

Терміни, що використовуються у Положенні (стандарті) бухгал­терського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", мають таке значення.

Активи — ресурси, контрольовані підприємством внаслідок ми­нулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Активи = Зобов'язання + Власний капітал.

Баланс — звіт про фінансовий стан підприємства, який відобра­жає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал.

Бухгалтерська звітність — звітність, що складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб певних кори­стувачів.

Витрати — зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, що призводять до зменшення власного капіталу.

Власний капітал — частина в активах підприємства, що зали­шається після вирахування його зобов'язань.

Доходи — збільшення економічних вигод у вигляді надходжен­ня активів або зменшення зобов'язань, що призводять до зростання власного капіталу.

Звіт про власний капітал — звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Звіт про фінансові результати — звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства.

Звіт про рух грошових коштів — звіт, який відображає надхо­дження і видаток грошових коштів у результаті діяльності підприєм­ства у звітному періоді.

Зобов'язання — заборгованість підприємства, яка виникла внаслі­док минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Консолідована фінансова звітність — звітність, яка відображає фінансовий стан і результати діяльності юридичної особи та її до­чірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.

Користувачі звітності — фізичні та юридичні особи, які потре­бують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень.

Стаття — елемент фінансового звіту, який відповідає критеріям, установленим цим Положенням (стандартом).

2. Склад і призначення фінансової звітності та основні принципи її підготовки

Фінансова звітність — це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух гро­шових коштів підприємства за звітний період. Метою складання фінансової звітності є забезпечення користувачів повною, правдивою, неупередженою інформацією про фінансові результати діяльності й фінансовий стан підприємства. Фінансова звітність має задовольнити інтереси користувачів — юридичних і фізичних осіб, яким потрібна інформація про діяльність підприємства для прийняття правильних рішень.

Складові річної фінансової звітності: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал. Термін подання фінансової звітності встановлюється Кабінетом Мі­ністрів України.

Квартальна звітність складається тільки з балансу і звіту про фінансові результати.

Суб'єкти малого підприємництва та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності протягом кварталу і за рік скла­дають лише спрощену форму звітності з двох форм — балансу і звіту про фінансові результати.

Кожна стаття фінансової звітності може наводитись тоді, коли:

• існує достовірність надходження і вибуття майбутніх економіч­них вигод;

• оцінка статті може бути достовірно визначена. Якісні характеристики фінансової звітності:

1. Зрозумілість — доступність для розуміння користувачів, які мають достатні знання у сфері бухгалтерського обліку.

Щоб бути зрозумілою користувачам, фінансова звітність має місти­ти відомості про: підприємство; дату звітності й звітний період; ва­люту звітності та одиниці її виміру; консолідацію фінансових звітів; припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності; виявлені помилки минулих років і пов'язані з ними коригування; переоцінку статей фінансових звітів.

2. Доречність — прогнозування результатів діяльності, виправ­лення помилок у господарській діяльності. Фінансова звітність має містити тільки доречну інформацію, що дає змогу впливати на прий­няття рішень, оцінку минулих і майбутніх подій.

3. Надійність — у інформації, представленій у звітності, не повин­но бути суттєвих помилок і викривлень. Надійність забезпечують правдиве подання операцій і подій та перевага сутності над формою.

4. Нейтральність, тобто відображення інформації без мети здій­снення впливу на рішення для досягнення бажаного результату.

5. Обачливість (обережність під час розрахунків) — повнота (без пропусків).

Обов'язкові реквізити звітності: дата, на яку приведені основні показники діяльності підприємства; охоплюваний період; валюта. Усі звіти підписуються керівником і головним бухгалтером. Основні принципи підготовки фінансової звітності.

При формуванні фінансової звітності має бути дотримано таких принципів:

• автономність підприємства — підприємство відокремлене від власників;

• безперервність діяльності — передбачає оцінку активів і па­сивів підприємства на подальший період;

• періодичність — розподіл діяльності підприємства на певні пе­ріоди часу для складання звітності;

• історична (фактична) собівартість — визначає пріоритет оцінки активів;

• нарахування та відповідність доходів і витрат — доходи зіставляються з витратами (для отримання цих доходів);

• повнота висвітлення — фінансова звітність має містити інфор­мацію про фактичні й потенційні наслідки операцій;

• послідовність — постійне з року в рік застосування обраної об­лікової політики;

• обачність — запобігання заниженню оцінки зобов'язань;

• превалювання змісту над формою;

• єдиний грошовий еквівалент.

3. Оцінювання фінансової звітності підприємства

Однією з найважливіших аудиторських процедур є оцінювання фінансової звітності підприємства. При цьому аудитор керується Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. №996-ХIV та такими нормативними документами:

• П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності";

• П(С)БО 2 "Баланс";

• П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати";

• П(С)БО 4 "Звіт про рух грошових коштів";

• П(С)БО 5 "Звіт про власний капітал";

• П(С)БО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах". Аудитор, керуючись нормативними актами, перевіряє правильність

оцінки статей балансу та фінансової звітності.

Насамперед він оцінює використання необоротних активів, зокре­ма основних засобів як сукупності матеріальних активів, що підприє­мство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, або надання в оренду, що діють більше одного року як у сфері виробництва, так і в невиробничій сфері. До них належать також капітальні вкладення у багаторічні насадження, у поліпшення земель (іригаційні, меліоративні та інші роботи) і в орен­довані будівлі, споруди, обладнання.

Фінансові вкладення (внески до статутного капіталу, придбання цінних паперів, облігацій тощо) підприємства оцінюють у балансі за фактичними витратами. Величину таких витрат і їх фінансування аудитор перевіряє за даними рахунків 102 "Капітальні витрати на поліпшення землі", 50 "Довгострокові позики", 501 "Довгострокові кредити банків", 53 "Довгострокові зобов'язання з оренди" тощо. Аудитор перевіряє правильність відображення їх у балансі, інших формах фінансової звітності.

Використання нематеріальних активів аудитор контролює за да­ними рахунка 12 "Нематеріальні активи". Аудитор з'ясовує, як ви­користовуються підприємством права користування природними ресурсами, авторські та суміжні з ними права.

Запаси, зокрема сировину і матеріали, паливо, запасні частини відоб­ражають в обліку за фактичною собівартістю. Якщо на підприємствах для технологічних та експлуатаційних потреб, для вироблення енергії та опалення будівель створюються запаси газу (у газосховищах), то їх облік ведеться на рахунку 203 "Паливо".

Розрахунки з дебіторами і кредиторами, постачальниками і покуп­цями у балансі та іншій фінансовій звітності показують у сумах, попередньо звірених і відображених відповідними актами звірок. Аудитор перевіряє їх достовірність за даними рахунка 36 "Розра­хунки з покупцями та замовниками", 37 "Розрахунки з різними де­біторами", 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками", 374 "Розрахунки за претензіями" та ін.


Copyright © MirZnanii.com 2015-2018. All rigths reserved.