регистрация / вход

Роздержавлення i приватизацiя

РОЗДЕРЖАВЛЕННЯ І ПРИВАТИЗАЦІЯ ВСТУП 1 Соціальні аспекти приватизації підприємств. 3 Роздержавлення і приватизація землі. 4 ПРАВОВА БАЗА І ПРИНЦИПИ ПРИВАТИЗАЦІЇ 5

ВСТУП 2

Соціальні аспекти приватизації підприємств. 3

Роздержавлення і приватизація землі. 3

ПРАВОВА БАЗА І ПРИНЦИПИ ПРИВАТИЗАЦІЇ 4

ПРИВАТИЗАЦІЯ І РО3ВИТОК ВИРОБНИЦТВА 8

ПРИВАТИЗАЦІЯ, ІНТЕНСИФІКАЦІЯ, РЕСУРСОЗБЕРЕЖЕННЯ НА КОЖНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ ВИХОДЯЧИ З КОН'ЮНКТУРНОЇ І ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ 10

ПРИВАТИЗАЦІЯ.ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА СПОСОБОМ ПРОДАЖУ АКЦІЙ ВІДКРИТИХ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ 14

ОЦІНКА ВАРТОСТІ ОБ'ЄКТІВ ПРИВАТИЗАЦІЇ 12

ВСТУП

Розбудова ринкової економіки в Україні супроводжується роздержавленням великої кількості підприємств, їх приватизацією, під якою розуміють процес перетворення державної власності у приватну або змішану шляхом продажу або безкоштовної передачі суспільної власності і зв'язану з ними появу нових власників (фізичних та недержавних юридичних осіб), нових форм колективного (але персоніфікованого) володіння. Приватизація майна державних підприємств становить найважливіший елемент побудови багатоукладної соціально-орієнтованої ринкової економіки. Кожному громадянинові України надається можливість володіти засобами виробництва, житлом і землею за допомогою відповідних приватизаційних цінних паперів (сертифікатів, житлових чеків, земельних бонів та інших цінних паперів), що підтверджують право на безплатне придбання державного майна, яке підлягає приватизації.

Трудовим колективам і окремим громадянам України в цьому процесі надаються пріоритетні права, додаткові пільги.

Роздержавленню і приватизації підлягають майно державних підприємств і організацій, державний житловий фонд і земельні ділянки.

Об'єктами приватизації є підприємства з виробничими цехами, дільницями та іншими підрозділами і структурними одиницями, які можуть виділитися в самостійні підприємства, підприємства побутового обслуговування, роздрібної та оптової торгівлі, харчування, легкої, переробної та деревообробної промисловості, комерційна кредитно-фінансова мережа, сільськогосподарські підприємства, житлове і невиробниче будівництво, автомобільний і річковий транспорт, що надає послуги населенню; великі підприємства інших галузей, які передбачені програмою приватизації майна державних підприємств; житловий і нежитловий державний, комунальний і відомчий фонд; підприємства .споживчої кооперації.

Приватизацію об'єктів державної та комунальної власності здійснюють спеціально створені установи — Фонд державного майна і його регіональні відділення, Фонд комунального майна і його регіональні відділення, державні комітети з земельної реформи, регіональні комітети з приватизації, місцеві комітети з земельної реформи.

Власниками державного і комунального майна є Фонд державного майна і його відділений та Фонд комунального майна і його відділення.

Покупцями державного і комунального майна можутьбути будь-які недержавні юридичні особи, громадяни, в тому числі іноземні.

Для надання послуг населенню при вкладенні прива­тизаційних сертифікатів і зменшення ризику покупці акцій створюють інвестиційні фонди, довірчі товариства та інші фінансові посередницькі структури.

Основні форми роздержавлення такі :

- акціонування державних підприємств і продаж певної частини акцій громадянам та їхнім господарським об'єднанням;

- оренда майна трудовими колективами, громадянами і юридичними особами України.

Приватизація може здійснюватись у таких формах:

- викуп майна, зданого в оренду з викупом;

- викуп майна трудовим колективом, безплатне пере­давання окремих підприємств, частини їхнього майна, надання інших пільг;

- купівля-продаж неподільних майнових комплексів за конкурсом або на аукціоні, фондовій біржі та іншими способами, що передбачають конкуренцію покупців;

- ліквідація підприємств відповідно до законодавства України і продаж їхнього майна за конкурсом на аукціоні.

Процедура приватизації підприємств містить такі ос­новні елементи:

- вибір форм приватизації;

- визначення вартості майна підприємства, що приватизується;

- юридичне і організаційне оформлення статусу підприємства, що приватизується, його перетворення на господарське товариство, створення трудовим колективом організації покупців, організація аукціону, конкурсу тощо;

- визначення підприємств або їхніх частин (акцій, паїв), що продаються громадянам України виключно за при­ватизаційні сертифікати, а також частки, що продається членам трудового колективу за номінальною вартістю;

- продаж підприємств та їхніх частин (акцій, паїв) за приватизаційні сертифікати і гроші за конкурсом, на аукціоні, фондовій біржі, за підпискою та іншими спо­собами;

- здійснення посередницьких функцій довірчими това­риствами, інвестиційними фондами і холдинговими компа­ніями при розміщенні громадянами сертифікатів у об'єкти приватизації через обмін сертифікатів на свідоцтва про право власності;

- безплатне передавання соціально-побутових установприватизованих підприємств їхнім трудовим колективам.

Початкова ціна об'єкта приватизації має встановлю­ватись, виходячи з його відновної вартості за вирахуван­ням зносу. Для окремих підприємств можливе врахування їхньої потенційної доходності, експортного потенціалу та інших ринкових факторів.

Соціальні аспекти приватизації підприємств.

Членам трудового колективу, що вклали свою працю в розвиток підприємства, яке підлягає приватизації, нада­ють пільги з придбання акцій свого підприємства за вартістю в межах, передбачених законодавством про при­ватизацію.

Члени трудового колективу підприємства, що привати­зується, можуть придбати своє підприємство. Для цього вони створюють організацію покупців, до складу якої можуть входити працівники підприємства, пенсіонери і особи, які мають право відповідно до законодавства по­вернутися на колишнє місце роботи на цьому підпри­ємстві.

Членам трудового колективу, які стали власниками свого підприємства, надаються такі пільги:

- здійснення оплати платежів у розстрочку протягом трьох років з початковим вкладом не менше ніж 35 від­сотків;

- безплатне отримання в колективну власність об'єктів соціально-культурного і побутового призначення за умови збереження рівня обслуговування і покриття витрат на їхнє утримання (за окремим рішенням Кабінету Міністрів України).

Роздержавлення і приватизація землі.

Приватизація землі полягає у передаванні громадянам України земельних ділянок у приватну, колективну влас­ність або в довічне спадкове користування.

Для сільськогосподарського користування земельні ді­лянки встановленого розміру на повнолітнього члена сім'ї надаються громадянам безплатно. Ці розміри диферен­ційовані за територіями з урахуванням якості землі, міс­цезнаходження ділянок та інших факторів. Безплатна приватизація здійснюється з допомогою земельних бонів.

Придбання земельних ділянок, розміри або якість зем­лі яких перевищує встановлені норми, здійснюється за окремими умовами на власні кошти громадян.

Земельні ділянки для несільськогосподарського вироб­ництва приватизуються за плату, розміри якої встановлю­ють місцеві органи влади. Надання земель у цьому випад­ку можливе після погодження з місцевою владою і за­твердження інвестиційного проекту, під контролем дер­жавних органів згідно з їхньою компетенцією.

Земельні ділянки для побутового призначення надаю­ться громадянам у довічне користування (з правом успад­кування). Громадянин сплачує при цьому купівельне ми­то, а також щорічну плату за користування землею. Пріоритетне право на придбання земельних ділянок для сільськогосподарського користування мають селяни, які орендують їх або користуються ними.

Роздержавлення і приватизація житла здійснюються за допомогою купонних чеків, що дають право громадя­нам України на безплатне придбання частки державного, комунального, відомчого житла в межах встановленого середнього розміру загальної площі. Встановлюються та­кож шкала вартості викупу кожного квадратного метра загальної площі житла, яка перевищує середній норма­тивний показник, і шкала грошової компенсації держа­вою кожного квадратного метра загальної площі, якого не вистачає до середнього рівня.

На випадок відмови громадян від приватизації житла передбачається перехід від найму житла до його оренди. Житлові купонні чеки отримають усі громадяни України, Оплата житла, площа якого перевищує середні нормати­ви, може здійснюватися у розстрочку на умовах, визначе­них місцевими органами влади. Для соціальне незахище-них громадян з низьким рівнем доходів, які не мають можливості викупити квартиру, місцеві органи влади мо­жуть використати диференційовану систему пільг.

На громадян, що проживають у потерпілих від Чорно­бильської катастрофи районах, повинні поширюватись пільги про порядок приватизації житла.

Громадяни, що мають індивідуальне житло або стоять на черзі на придбання безплатного комунального житла, можуть використати свої житлові купонні чеки на розши­рення, ремонт, поліпшення благоустрою житла, а також на оплату орендованого житла. Житлові купонні чеки видаються на безстроковий період і можуть одержуватися з виплатою податків на спадщину.

ПРАВОВА БАЗА І ПРИНЦИПИ ПРИВАТИЗАЦІЇ

Завданням фінансових служб підприємств державної власності є активна участь у підготовці підприємства до прива­тизації, опрацювання рекомендацій для керівництва і всього трудового колективу з метою вибору оптимальних термінів і шляхів її здійснення, розробка документації, яка передбачена приватизаційним законодавст­вом. Фінансові служби підприємств недержавних форм власності повинні постійно відслід­ковувати приватизаційні процеси в країні з метою ефективного інвестування власних коштів у приватизацію державних підприємств, оскільки таке інвестування законодавче дозволене за будь-яких форм і методів приватизації.

На сьогодні в Україні створені правові засади як самого процесу приватизації майна державних (муніципальних включно) підприємств, який, природно, зачіпає перш за все низку суто фінансових проблем, так і фінансову діяль­ність приватизованих підприємств. Основними законо­давчими актами тут є закони України «Про приватизацію державного майна» і «Про приватизацію невеликих дер­жавних підприємств — малу приватизацію». Останній встановлює правовий механізм приватизації цілісних май­нових комплексів невеликих державних підприємств місцевої, легкої, харчової промисловості, будівельних матеріалів, підприємств торгівлі, громадського харчуван­ня, побутового обслуговування населення тощо шляхом їх відчуження лише на користь одного покупця одним актом купівлі-продажу. Закон України «Про приватизацію дер­жавного майна» регулює правові, фінансові та інші засади відчуження власності державних підприємств будь-яких галузей виробничої і невиробничої сфер будь-якими спо­собами, включаючи створення підприємств колективної форми власності — акціонерних товариств відкритого типу. Низка указів Президента України, постанов Кабінету міністрів, інших актів законодавчих і виконавчих органів доповнюють закони і регулюють процес приватизації. Серед них найбільш суттєві це:

- Закон України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» (липень 1996 р.);

- Укази Президента України від 15 червня 1993 р. «Про корпоратизацію підприємств», від 18 лютого 1994 р. «Про єдину систему органів приватизації в Україні», від 21 квітня 1994 р. «Про введення в готівковий обіг привати­заційних майнових сертифікатів», від 26 листопада 1994 р. «Про заходи щодо забезпечення прав громадян на викори­стання приватизаційних майнових сертифікатів», від 6 травня 1997 р. «Про Державну програму приватизації на 1997 рік»;

- постанови Кабінету міністрів України від 15 серпня 1996 р. «Про затвердження Методики оцінки вартості майна під час приватизації», від 24 лютого 1995 р. «Про затвердження Положення про центри сертифікатних аукціонів», від 28 березня 1996 р. «Про порядок продажу акцій відкритих акціонерних товариств за компенсаційні сертифікати через центри сертифікатних аукціонів».

У серпні 1996 р. було введено в дію Закон України «Про приватизацію невеликих державних підприємств — малу приватизацію» у новій редакції.

У законодавстві України закріплені такі основні принципи здійснення приватизації майна державних під­приємств:

— безкоштовна передача певної частини державного майна кожному громадянину України з використанням приватизаційних цінних паперів;

— пріоритет прав і врахування думки трудового ко­лективу підприємства, яке приватизується, щодо вибору форми власності і придбання майна свого підприємства;

— пріоритетне надання прав власності громадянам України;

— створення конкурентного середовища у процесі продажу державного майна, конкурсний відбір покупців;

— планування процесу приватизації;

— гласність і громадський контроль за ходом привати­зації.

Законодавче визначені в Україні джерела коштів, які використовуються на приватизацію майна державних підприємств.

Перш за все, у зв'язку з тим, що частина майна державних підприємств передається громадянам України безкоштовно, викуп майна підприємств, що приватизу­ється, в тому числі через придбання їхніх акцій або в інших формах, частково здійснюється за рахунок приватиза­ційних сертифікатів однакової вартості, які одержують всі громадяни. Ці кошти власник приватизаційного серти­фіката має право використати на приватизацію будь-яких об'єктів за своїм вибором (особисто вступивши в това­риство покупців або через фінансових посередників) і таким чином одержати свою частину в статутних фондах приватизованих підприємств.

Крім того, як джерела коштів для придбання майна підприємств, що приватизуються, можуть виступати:

- особисті заощадження громадян України, причому, якщо громадянин має намір внести до статутного фонду підприємства, що приватизується, кошти у сумі, що перевищує законодавче встановлений максимум, він повинен подати декларацію про доходи;

- частина коштів населення, що зосереджується на рахунках в Ощадному банку України від індексації гро­шових вкладів (за допомогою компенсаційних сертифі­катів);

- кошти вітчизняних юридичних осіб (крім державних підприємств), включаючи підприємства з іноземними інвестиціями;

- кошти іноземних юридичних і фізичних осіб, осіб без громадянства.

Не мають права виступати як покупці об'єктів прива­тизації підприємства, у майні яких частка державної влас­ності перевищує 25 відсотків, підприємства комунальної власності.

Трудові колективи державних підприємств мають право накопичувати кошти для придбання (викупу) об'єк­тів приватизації. Якщо в Статуті підприємства передбаче­но, що частина прибутку використовується на створення спеціального фонду трудового колективу, кожному трудів­никові підприємства відкривається особистий рахунок, де такі кошти накопичуються. Лише персоніфіковані кошти трудових колективів державних підприємств можуть вико­ристовуватись як джерело приватизації.

Товариства покупців мають право акумулювати на своїх рахунках власні кошти своїх членів (включаючи персоніфіковані кошти з прибутку підприємств, на яких вони працюють), а також використовувати як джерело приватизації приватизаційні майнові сертифікати.

Здійснення приватизації майна державних підприємств в Україні відбувається різними способами, які враховують як міжнародний досвід приватизації, так і особливості розвитку і функціонування підприємств державної форми власності в Україні. При цьому вибір способів привати­зації, а також вибір підприємств, які підлягають першо­черговій приватизації, залежать перш за все від розміру підприємств або їхніх структурних підрозділів, що можуть бути виділені у самостійні підприємства (він визначається через вартість основних засобів, а також чисельність пра­цюючих робітників і службовців). Способи і строки прива­тизації залежать і від таких ознак підприємств, як визнання їх в установленому порядку монополістами, належність до військово-промислового комплексу (ВПК), якщо підприємство підлягає конверсії згідно з відповідною прог­рамою, залучення у процесі приватизації за рішенням Уряду України іноземних інвестицій, рівень зносу основ­них засобів, збитковість. Суттєві особливості законодавст­вом встановлені для приватизації державних підприємств агропромислового комплексу.

Підприємства і інші об'єкти, які мають загальнодер­жавне значення, приватизації не підлягають. У законодав­че затвердженому переліку таких об'єктів — підприємства по виготовленню та ремонту всіх видів зброї, виробництву вибухових і сильнодіючих речовин, наркотичних, бакте­ріологічних, психотропних, отруйних засобів, підприєм­ства авіаційної промисловості, електростанції, підприєм­ства по виробництву спирту, вина, лікеро-горілчаних виробів, соляної промисловості і деякі інші об'єкти.

Приватизаційні закони, а також Державна програма приватизації майна державних підприємств передбачають такі способи приватизації:

- викуп об'єктів приватизації товариствами покупців, створеними працівниками цих об'єктів[1] або окремими покупцями (фізичними або юридичними особами);

- продаж об'єктів приватизації на аукціонах;

- продаж об'єктів приватизації за конкурсом;

- продаж акцій державних відкритих акціонерних товариств.

Незалежно від способу приватизації передбачається можливість використання приватизаційних майнових сертифікатів та компенсаційних сертифікатів як засіб участі громадян України в розподілі державної власності.

Викуп як спосіб приватизації підприємств — цілісних майнових комплексів — застосовується з 1996 р. лише стосовно об'єктів, первісна вартість основних засобів яких не перевищує законодавче встановленого максимуму (у 1997 р. він становив 1000 тис. грн. у цінах на 1 квітня 1996 р.), які не є підприємствами-монополістами, не на­лежать до ВПК, і в процесі приватизації яких не залу­чається іноземний капітал. Викуп передбачає наявність лише одного покупця об'єкта, що приватизується. Найчас­тіше ним виступає товариство покупців — працівників даного підприємства, рідше — стороння юридична або фізична особа, яка згідно з чинним законодавством має право виступати як покупець.

Більшість підприємств, що приватизується у такий спосіб, — об'єкти так званої малої приватизації: підпри­ємства переробної і місцевої промисловості, промисло­вості будівельних матеріалів, легкої і харчової промисло­вості, будівельні підприємства, підприємства окремих видів транспорту, торгівлі, громадського харчування, побу­тового обслуговування населення, житлово-експлуатаційного і ремонтного господарства.

Об'єкти малої приватизації приватизуються шляхом викупу за рішенням Фонду державного майна України, Місцевих Рад народних депутатів, а також у випадку, якщо

громадян іноземних держав, осіб без громадянства, у конкурсі може брати участь товариство покупців підпри­ємства, що приватизується, причому при інших рівних умовах воно має пріоритетне право на його придбання.

Законодавство України передбачає, що у випадку якщо товариство покупців приватизованого підприємства вийшло переможцем аукціону або конкурсу, воно одержує право на 30-відсоткову знижку ціни об'єкта приватизації а також на відстрочку сплати коштів державі. З іншого боку, якщо товариство покупців, створене членами трудо­вого колективу, не виявилося переможцем аукціону або конкурсу, воно має право на одержання 10 відсотків коштів від продажу об'єкта. Ці кошти виділяються держа­вою за рахунок позабюджетних фондів приватизації, вони розподіляються між членами трудового колективу на основі рішення його загальних зборів. У разі відмови трудо­вому колективу одержати ці кошти члени трудового ко­лективу не можуть бути звільнені з роботи упродовж одного року з ініціативи власника приватизованого об'єкта.

Описані способи приватизації не охоплюють середні та великі підприємства всіх без винятку галузей матеріальної і нематеріальної сфери. Згідно з Державними програмами приватизації останніх років, більшість таких підприємств (вартість основних засобів яких за цінами на 1 квітня 1996 р. перевищує 1000 тис. грн.) приватизуються спосо­бом продажу акцій відкритих акціонерних товариств. Вони створюються у процесі приватизації підприємств, причому єдиним засновником таких відкритих акціонерних това­риств виступає державний орган приватизації — Фонд державного майна України, який у подальшому і організо­вує продаж акцій на ринку цінних паперів. Корпоратизо-вані підприємства[2] також здійснюють приватизацію спо­собом продажу своїх акцій. Такий самий порядок привати­зації поширюється на порівняно невеликі підприємства, вартість основних засобів яких не виходить за межі, про які йшлося вище, якщо законодавством передбачено для них саме такий спосіб приватизації.

ПРИВАТИЗАЦІЯ І Р О3 ВИТОК ВИРОБНИЦТВА

Правове і економічне середовище має забезпечувати кожному трудовому колективу можливості .для приватизації через перетворення державного підприємства на бажану форму власності.

Законодавчою основою для оренди державного підприємства з правом його викупу є Закон України «Про оренду майна державних підприємств і організацій».

Законодавство надає трудовому колективу переваги перед іншими юридичними особами на укладання договору оренди свого підприємства, договору оренди з викупом орендованого майна, право самим вибирати організаційну форму підприємницької діяльності з використання орендованого майна і затверджувати його статут.

Підписавши договір оренди, підприємство відразу перестає бути державним, самостійно вибирає форму власності, визначає профіль підприємства, споживачів товарів свого виробництва, постачальників, партнерів, формує і нагромаджує власність трудового колективу — організації орендарів. За рахунок цієї власності викуповується підприємство. Кожний член організації орендарів стає співвласником вартості викупленого об'єкта.

При викупі та приватизації свого підприємства найчастіше колектив вибирає колективну форму власності й на цій основі створює колективне акціонерне товариство, стимулюючи розвиток підприємницької діяльності, перехід до ринкових відносин. Об'єктом оренди є цілі майнові комплекси державних підприємств, організацій або структурних підрозділів. Орендарями можуть бути організації орендарів, створені членами трудового колективу державного підприємства. Ініціатива в укладанні договору оренди виходить від членів трудового колективу підприємства .

Рішення трудового колективу державного підприємства, організації про оренду майна вважають прийнятим, якщо за нього проголосувало більше, ніж половина його членів. Члени трудового колективу, прийнявши рішення про укладення договору оренди, бажаючі стати орендарями, створюють організацію орендарів. Кожний член трудового колективу підприємства, організації має право вступити до організації орендарів за особистою заявою. Загальні збори орендарів обирають керівні органи, затверджують положення про організацію орендарів, що підлягають державній реєстрації в місцевих органах влади за місцем знаходження об'єкта оренди. Організація орендарів одержує права юридичної особи з дня її державної реєстрації.

Самостійний вибір колективної форми власності визначає його успіх у приватизації свого підприємства, в розвитку ринкової підприємницької діяльності, підви­щенні ефективності виробництва і в конкурентному змаганні.

Доречно нагадати, що в економічно розвинених країнах зараз пріоритетною формою власності є акціонерна власність на основі нової форми колективної власності, де кожний робітник стає співвласником коштів виробництва підприємства і реально бере участь у процесі прийняття управлінських рішень. Така форма власності широко розвивається у багатьох країнах світу як найбільш ефективна. У США вона розглядається як засіб підвищення ефективності виробництва, конкурентоспро­можності товарів американських фірм, зниження безробіття і банкрутства. Тут поширена думка, що можна втратити свій бізнес, гроші, але якщо зберегти кадровий потенціал, то можна швидко відновити свою справу. Ство­рення згуртованої команди — найважче завдання з усіх, що стоять перед підприємцем.

Навіть досвідченим підприємцям, керівникам підприємств нелегко знаходити і реалізувати принципово нові вирішення проблем і завдань стабілізації роботи підпри­ємства, його приватизації, вибору форм власності, пере-профілювання виробництва, освоєння і випуску кон­курентоспроможної продукції, переходу до ринкових відносин, формування ефективного механізму управління з урахуванням вимог сучасного маркетингу. Успіх тут у багатьох випадках залежить від вибору схеми приватизації підприємства.

Схема

передавання майна державних підприємств, організацій, їхніх структурних підрозділів в оренду трудовим колективам

1 Загальні збори (конференція) трудового колективу

Більшістю голосів приймається рішення:

а)про оренду майна;

б)про створення організації орендарів

Оформляється протоколом загальних зборів (конференції) трудового колективу

2. Члени трудового колективу

Подають заяву про прийом у члени організації орендарів

3. Загальні збори (збори упов­новажених представників) організації орендарів

Затверджують положення організації орендарів. Вибирають органи управління організації орендарів
4. Орган приватизації або уповноважений орендодавець

Розглядає заяву і проект договору і дає орендареві відповідь про прийняте рішення

5. Рада (правління) організації орендарів

Направляє на державну реєстрацію:

а) положення про організацію орендарів;

б) довідку про попереднє погодження орендодавця на укладання договору оренди;

в) заяву на реєстрацію, яка здійснюється в 30-денний термін

6.Орган приватизації і органі­зації орендарів Укладає договір оренди майна. Здійснює передавання і приймання орендованого майна
7.Загальні збори засновників підприємства або господарського товариства, що створюється на основі орендованого майна

Більшістю голосів:

а) приймають рішення про створення підприємства;

б) затверджують статут підприємства або господарського товариства;

в) затверджують договір засновників (для господарського товариства).

Провадиться державна реєстрація утвореного на орендованому майні підприємства, господарського товариства

Схема

приватизації майна державного підприємства через продаж акцій відкритого акціонерного товариства

1. Загальні збори (конференція) трудового колективу підприємства Більшістю голосів приймають рішення про приватизацію через реорганізацію державного підприємства в акціонерне товариство
2. Адміністрація підприємства

Подає в органи приватизації:

а) заяву про приватизацію;

б) документ про оплату заяви:

в) протокол загальних зборів (кон­ференції) ;

г) інформацію про підприємство

3. Орган приватизації

Протягом місяця з дня подання заяви:

а) приймає рішення про привати­зацію;

б) направляє рішення (письмово) адміністрації підприємства;

в) призначає комісію з привати­зації, термін підготовки плану приватизації підприємства

4. Комісія з приватизації підприємства

а) не пізніше ніж через 2 міс. після прийняття рішення подає в ор­ган приватизації план прива­тизації підприємства;

б) відповідно до затвердженого пла­ну приватизації підготовляє тим» часовий статут відкритого акціо­нерного товариства

5 Орган приватизації

а) затверджує тимчасовий статут відкритого акціонерного товариства;

б)подає тимчасовий статут і рішення про реорганізацію державного підприємства на акціонерне товариство для держав­ної реєстрації до місцевих органів влади

6. Орган приватизації або уповноважений фінансовий посередник

Організує:

а) випуск акцій;

б) безплатний розподіл акцій за приватизаційні сертифікати і пільговий продаж робітникам підприємства;

в) відкриту підписку акцій;

г) вільний продаж акцій на біржі

7. Установчі збор акціонерного товариства

а)затверджують статут акціонерного товариства (постійний);

б)обирають органи управління акціонерного товариства (рада, спостережна рада), виконавчі та контрольні органи.

Здійснюється державна реєстрація постійного акціонерного товариства.

ПРИВАТИЗАЦІЯ, ІНТЕНСИФІКАЦІЯ, РЕСУРСОЗБЕРЕЖЕННЯ НА КОЖНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ ВИХОДЯЧИ З КОН'ЮНКТУРНОЇ І ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

Економічна кон'юнктура є головним фактором державного регулювання розвитку економіки країни і гнучкого управління підприємницькою діяльністю.

Кон'юнктура характеризує поточний стан економіки країни, світового господарства, галузі, регіону, ринку товарів у певний період. Вона може розкривати динаміку виробництва, будівництва, торгівлі, цін, курсу цінних па­перів, прибутків, недовантаження основного капіталу, безробіття, рівень заробітної плати, споживання тощо.

Погіршення кон'юнктури в тій чи іншій сфері є сигналом для своєчасного вжиття заходів для усунення причин, які його породжують.

Економічно розвинені держави з соціальне орієнтованою економікою досягають своєї мети кон'юнктурною політикою. Прагнучи поліпшити економічну кон'юнктуру в країні, досягти прогресивних структурних зрушень в економіці, вони змінюють податкові та відсоткові ставки, збільшують або зменшують обсяги державних замовлень, державних капіталовкладень, здійснюють заходи, спрямовані на державне регулювання капіталовкладень, особисте споживання населення та інші заходи, забезпечуючи сприятливу кон'юнктуру. Слід постійно і старанно вивчати економічну кон'юнктуру і своєчасно вживати заходів для того, щоб запобігти розбалансованості народного господарства, інфляції, зростанню цін, появі тіньової економі­ки, спаду виробництва. Засобів регулювання кон'юнктури як у держави, так і у керівників підприємств достатньо.

Наприклад, для пожвавлення кон'юнктури держава йде на збільшення державних витрат, фінансує заходи, спрямовані на підтримку кон'юнктури; зменшення подат­ків сприятливо впливає на кон'юнктуру, розширення інвестиційної діяльності (у підприємств і населення залишається більше коштів).

У Німеччині в періоди високої кон'юнктури Федеральний банк депонує певні грошові резерви, які на випадок економічного спаду уряд використовує для підтримання кон'юнктури.

Держава як господарський суб'єкт соціальне орієнтованої ринкової економіки сприяє здоровій кон'юнктурі, створює сприятливий клімат для успішної під­приємницької діяльності, приватизації, розвитку національної економіки, реалізації експертних програм і впливає на умови міжнародної конкуренції.

Сьогодні ринкова кон'юнктура стає все жорсткішою, з'являються все витонченіші методи і форми суперництва на ринку, швидко змінюються кон'юнктура ринку, попиту і пропозицій, ціни, якість товару і послуг тощо. Виживан­ня підприємств у цих умовах потребує принципово нових маркетингових підходів до управління і організації вироб­ництва і збуту. Вони мають забезпечувати реалізацію таких завдань: підвищувати гнучкість виробництва, швидко змінювати асортимент продукції, впроваджувати нові технології, техніку, поліпшувати якість продукції, підвищувати культуру виробництва, знижувати витрати виробництва.

Найперше завдання керівника підприємства, фірми — спрогнозувати обсяги збуту продукції, послуг. Для цього слід підвищувати роль маркетингу в комерційній діяльності, у визначенні виробів, які користуються і будуть корис­туватись найбільшим попитом, устаткування, технології, джерел постачання сировини, матеріалів, комплектуючих та інших умов господарської діяльності, необхідних для випуску цієї продукції.

Поряд з цим на основі прогнозу розвитку внутрішнього і світового ринку та тенденцій перспектив зміни асортименту товарів приймаються управлінські рішення і про­грама дій з технічного переоснащення підприємства з визначенням напрямів інвестицій і додаткових виробничих потужностей з орієнтуванням виробництва на запити реального споживчого ринку.

Прогнози збуту продукції, послуг необхідні для всіх підрозділів підприємства. Маркетингу належить головна роль при прогнозуванні виробничими і технічними службами підготовки устаткування, пристроїв, робочих місць для випуску нового асортименту продукції. Служби матеріально-технічного постачання використовують маркетингові прогнози для визначення графіків поставок сировини і матеріалів, фінансові служби — для визначення розмірів оборотних коштів, витрат на оплату праці тощо.

Прогноз збуту дає змогу оцінити ефективність програми інвестицій, віддачу, прибуток, які принесуть капіта­ловкладення після здійснення технічного переоснащення.

При складанні прогнозу збуту продукції, послуг завжди необхідний попередній аналіз ринку, на основі якого підприємство планує збут своєї продукції, включаючи експортну, використовуючи інформацію публікацій у бюлетенях і періодичних виданнях будь-якої країни. Має бути використана інформація про ситуацію і кон'юнктуру на ринку тієї країни, куди експортується продукція. Найбільш точним підходом до складання прогнозу збуту є так званий пробний маркетинг, при якому просування нових виробів на ринку здійснюється на невеликому за розмірами ринку (в межах кількох міст). На такому невеликому місцевому ринку моделюються і перевіряються заходи, здійснені в масштабі країни (просування нового виробу на ринку — обсяг продажу, ціни, види реклами, канали збуту, якість, тип упаковки тощо).

Керівник підприємства сьогодні має можливість застосувати кілька способів підвищення конкурентоспроможності підприємства і збільшити випуск потрібного на ринку товару. Для цього слід розвивати власну систему філій та широку мережу підприємств малого бізнесу. Однак розпочинати слід з вивчення ринку, його сег­ментації, ємності сегмента, тобто скільки виробів вироб­ляти, яка їхня вартість, за якою ціною їх можна продати. чисельність потенційних споживачів тощо.

ОЦІНКА ВАРТОСТІ ОБ'ЄКТІВ ПРИВАТИЗАЦІЇ

Правильне визначення вартості майна державного підприємства, що приватизується, є важливою передумо­вою успішної, взаємовигідної угоди між державою і новими власниками щодо зміни форми власності підпри­ємства. Оцінка майна підприємств необхідна для об'єктив­ного визначення початкової ціни об'єктів приватизації, що підлягають продажу на аукціоні або за конкурсом, для оцінки вартості цілісних майнових комплексів і окремих інвентарних об'єктів у разі викупу, а також для визначення розміру статутного фонду відкритих акціонерних това­риств, що створюються в процесі приватизації (включаючи корпоратизацію). Саме недосконалість правового і мето­дичного забезпечення процесу приватизації щодо оцінки майна державних підприємств була в перші роки привати­зації в Україні однією з головних причин того, що багато підприємств були привласнені за безціпь, а державна казна втратила величезні суми коштів.

В даний час основним правовим актом, що регулює відносини щодо оцінки майна державних підприємств, є “Методика оцінки вартості майна під час приватизації”.Вона встановлює порядок оцінки майна державних під­приємств за відновною вартістю з урахуванням складу майна, а також способу приватизації. Це викликане тим, що на даному етапі приватизації способи її здійснення в Україні створюють неоднакові умови для впливу ринкових факторів на ціни викупу або продажу об'єктів привати­зації.

Для відкритих державних акціонерних товариств, які створені в процесі корпоратизації і створюються в процесі приватизації і які, як відомо, приватизуються способом продажу акцій, причому з обов'язковим застосуванням приватизаційних майнових сертифікатів і компенсаційних сертифікатів, встановлено порядок визначення розміру статутного фонду приватизованого відкритого акціонер­ного товариства за методикою оцінки вартості цілісного майнового комплексу. Суть її така.

Оцінка вартості цілісного майнового комплексу (під­приємство в цілому або його цехи, виробничі дільниці тощо, які можуть бути виділені як окремі об'єкти привати­зації) здійснюється на підставі балансу підприємства і даних бухгалтерського обліку про балансову вартість його активів: основних засобів (з урахуванням індексації їхньої балансової вартості на останню дату), нематеріальних активів, інших позаоборотних активів (у тому числі неза­вершеного будівництва), запасів і витрат, грошей, коштів у розрахунках, цінних паперах, інших активів. Оцінці вартості об'єкта приватизації може (за рішенням держав­ного органу приватизації) передувати його повна інвен­таризація.

Вартістю об'єкта цілісного майнового комплексу вважається балансова вартість усіх його активів, зменшена на суму банківських кредитів, кредиторської заборгова­ності та інших фінансових зобов'язань підприємства. В методиці дається така формула оцінки вартості майна цілісного майнового комплексу:

Вцмк = Оз + На + Вкі + Уні + Вдв + (Зз + Фа - Кр ),

де Вцмк — вартість майна цілісного майнового комп­лексу;

Оз — залишкова вартість основних засобів з урахуван­ням їх індексації;

На — залишкова вартість нематеріальних активів, відо­бражених у балансі;

Вкі — відновна вартість незавершених капіталовкла­день проіндексована);

Уні —відновна вартість не встановленого устаткування (проіндексована);

Вдв — довготермінові фінансові вкладення;

Зз — запаси і витрати (у складі оборотних засобів підприємства);

Фа — так звані фінансові активи (розрахунки, дебіторська заборгованість, короткотермінові фінансові вкладення, кошти й інші активи);

Кр — кредити банків, кредиторська заборгованість усіх видів, інші довготермінові та короткотермінові зобов'язання підприємства, а також резерви наступних виплат і платежів.

Якщо при розрахунку вартості майна об'єкта величина (Зз + Фа - Кр ) від'ємна, що свідчить про низький рівень ліквідності його активів, тобто фінансові зобов'язання підприємства перевищують його оборотні активи, всі три зазначені елементи з розрахунку вилучаються.

Для визначення відновної вартості незавершених капіталовкладень та невстановленого устаткування засто­совуються усереднені індекси цін у зв'язку з інфляцією на будівництво і промислову продукцію згідно з чинними вказівками Фонду державного майна, Мінекономіки, Мінфіну, Мінстату України, що потребує розподілу неза­вершеного будівництва за строками проведення витрат та за їх видами, а невстановленого устаткування — за строками його придбання.

У разі створення відкритих акціонерних товариств з метою продажу акцій без участі приватизаційних цінних паперів, тобто тільки за кошти, розмір їхнього статутного фонду визначається з урахуванням ринкової вартості активів на підставі їх експертної оцінки.

Оцінка вартості майна, що приватизується шляхом викупу, проводиться залежно від складу майна державного підприємства. У разі викупу майна, до складу якого входять будівлі та споруди, його вартість визначається за результатами експертної оцінки, причому експерти діють відповідно до угоди з органом приватизації. Якщо до складу майна державного підприємства, що приватизується шляхом викупу, не входять будівлі та споруди або якщо в процесі приватизації створюється колективне сільськогос­подарське підприємство, в таких випадках вартість майна визначається за методикою оцінки майна цілісного майнового комплексу, але без урахування останньої індексації балансової вартості основних засобів.

Визначення початкової ціни майна державних підприємств, що приватизуються шляхом продажу на аукціоні або за конкурсом, відбувається також за вищенаведеною формулою, але без урахування останньої індексації балансової вартості основних засобів. Причому в разі, якщо на конкурс виставляється об'єкт, до складу якого входять будівлі та споруди, обов'язково визначається початковий розмір інвестиційних зобов'язань. Інвестиційне зобов'я­зання в даному випадку — це зобов'язання покупця щодо внесення інвестицій, необхідних для ефективного функ­ціонування об'єкта оцінки та випуску ним конкуренто­спроможної продукції (реконструкція, капітальний ремонт, удосконалення технології тощо). Сума інвестицій розподіляється поетапно, але у межах не більше п'яти років.

Слід особливо підкреслити, що діюча в Україні методологія оцінки вартості об'єктів приватизації не передбачає визначення вартості земельної ділянки, на якій розта­шований об'єкт приватизації, вартості надр та інших складових частин природного середовища. Це є очевидною вадою діючої практики оцінки об'єктів, яка призводить, зокрема, до стримування іноземних інвестицій на прива­тизацію. Але діючий порядок продажу об'єктів приватизації на конкурсах, аукціонах, продаж акцій відкритих акціонерних товариств через сертифікатні аукціони, на біржах певною мірою сприяє встановленню більш-менш об'єктивних ринкових цін на об'єкти приватизації. Вони виставляються на продаж за стартовою ціною, складеною за балансовою вартістю, а кінцева їхня ціна, ринкова вартість залежить від ринкових механізмів, що вільно спрацьовують.

ПРИВАТИЗАЦІЯ .ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА СПОСОБОМ ПРОДАЖУ АКЦІЙ ВІДКРИТИХ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ

Створення відкритих акціонерних товариств на базі державних підприємств у процесі їх приватизації, в тому числі шляхом корпоратизації, є важливою передумовою приватизації, яка дає змогу здійснювати приватизацію підприємства в умовах формування ринку їхніх акцій. Цьому процесу сприяє також встановлений порядок управління акціями державних відкритих акціонерних товариств з боку Фонду державного майна України і його регіональних органів. Саме органи приватизації затверд­жують плани розміщення акцій, включаючи акції відкри­тих акціонерних товариств, створених у процесі корпо­ратизації в 1993—1995 рр., приймають рішення щодо їх продажу, створюють комісії з підготовки приватизації цих об'єктів. Фонд державного майна України регламентує порядок продажу акцій державних відкритих акціонерних товариств на ринку цінних паперів.

Комісія з підготовки приватизації очолює складання акту оцінки майна підприємства, що приватизується, роз­робляє проект плану розміщення акцій відкритого акціо­нерного товариства, враховуючи, зокрема, законодавче закріплену систему фінансових пільг працівникам даного підприємства щодо придбання акцій за номінальною вартістю. Їм надається право першочергового придбання акцій за їхньою номінальною вартістю на суму і за рахунок виданого працівнику приватизаційного майнового серти­фіката або за сертифікати, що видаються на суму індек­сацій грошових заощаджень громадян України в установах Ощадного банку України і колишнього Укрдержстраху (компенсаційні сертифікати); також вони мають право першочергового придбання за рахунок власних коштів акцій за їхньою номінальною вартістю на половину суми виділеного працівнику приватизаційного майнового сертифіката. Ці пільги поширюються і на колишніх праців­ників підприємства, які вийшли на пенсію, звільнені у зв'язку зі скороченням штатів і не працюють від моменту звільнення на інших підприємствах, осіб, які мають право

повернутися на попереднє місце роботи на даному підприємстві, та інвалідів, що звільнені у зв'язку з каліцтвом або професійним захворюванням.

З метою залучення до управління приватизованим підприємством найбільш кваліфікованих працівників концентрації в їхніх руках значної кількості акцій законе-^ давство надає право під час приватизації майна відкритих акціонерних товариств після придбання акцій працівни­ками підприємства на пільгових умовах керівникам об'єк­тів приватизації, 'їхнім заступникам, керівникам структур­них підрозділів, головним спеціалістам додаткового прид­бання за власні кошти акцій товариства за їхньою номі­нальною вартістю на загальну суму до 5 відсотків статутно­го фонду товариства. При цьому даному персоналу надається розстрочка платежу строком на один рік зі стягненням процентів на рівні облікової ставки Національ­ного банку України. Більш того, цим працівникам дозво­ляється купівля акцій за номінальною вартістю ще додат­ково на загальну суму до 5 відсотків статутного фонду за компенсаційні сертифікати, якщо акції товариства після пільгового продажу і відкритого продажу на сертифікат-ному аукціоні за приватизаційні майнові сертифікати повністю не реалізовані.

Відкриті акціонерні товариства, що створені на базі підприємства, вартість основних засобів яких перевищує 1000 тис. грн. (в цінах на 1 квітня 1996 р.) при умові, що держава не залишає частки майна підприємства у своїй власності, всі 100 відсотків своїх акцій реалізовує шляхом пільгового продажу своїм працівникам, керівництву, а також:

- продажу громадянам України і фінансовим посе­редникам за приватизаційні папери через центри сертифі-катних аукціонів у порядку, що встановлює Уряд України;

- продажу фізичним та юридичним особам, які мо­жуть бути покупцями згідно з законами України, за компенсаційні сертифікати через центри сертифікатних аукціонів у порядку, що встановлює Уряд України;

- продажу акцій за гроші юридичним і фізичним особам України на фондових біржах, у тому числі на Українській фондовій біржі та її філіях;

- іншими формами продажу акцій фізичним та недер­жавним юридичним особам, які встановлюють Уряд України, Фонд державного майна України (наприклад продаж пакетів акцій за гроші та компенсаційні сертифіка­ти на некомерційних конкурсах під інвестиційні зобов'я­зання покупців).

Держава встановлює квоти застосування приватиза­ційних та компенсаційних сертифікатів при приватизації державних підприємств шляхом продажу акцій відкритих акціонерних товариств. У 1997 році при продажі об'єктів державної власності вартістю від 1 млн. грн. до 170 млн. грн., у яких частка вартості основних засобів, що припадає на одного працюючого, не перевищує номінальної вартості приватизаційного майнового сертифіката більш як у 12 разів, від 80 до 100 відсотків акцій повинні реалізуватися за ці цінні папери; продаж акцій таких же підприємств, але з меншою кількістю працюючих (тобто, коли на одного працюючого припадає більша вартість основних засобів), здійснюється при квоті участі приватизаційних цінних паперів від 50 до 70 відсотків. Більш крупні підприємства, а також підприємства-монополісти, підприємства вій­ськово-промислового комплексу, що підлягають кон­версії, і підприємства, що приватизуються з участю іно­земного капіталу, зобов'язані забезпечити продаж акцій за приватизаційні цінні папери у розмірі від 5 до 10 відсотків.

Після реалізації плану приватизації підприємства пов­ністю змінюють форму власності. Якщо ж держава залишає за собою частку в майні підприємства, вона на якийсь час залишається співвласником такого акціонер­ного підприємства через Фонд державного майна, який управляє частками держави у майні приватизованих під­приємств. Остаточна приватизація цих часток (продаж акцій) відбувається у формах і у термінах, що визначає Уряд України.

Одним із найважливіших фінансових питань привати­заційного процесу є шляхи і методи використання грома­дянами України приватизаційних майнових сертифікатів (ПМС) і компенсаційних сертифікатів (КС). Законодавст­во України не передбачає відчуження цих цінних паперів, тому їх купівлю-продаж на фондовому ринку громадяни здійснювати не можуть. Доступ до державної власності, що приватизується, через ці цінні папери громадяни мають, вкладаючи їх безпосередньо в об'єкт приватизації або шляхом звернення до послуг фінансових посередників.

У першому випадку частина власників сертифікатів може вкласти їх за місцем роботи за умови, що це підприємство приватизується. Про порядок використання цих сертифікатів і пільги громадянам — їх володарям йшлося вище. Інші власники сертифікатів мають змогу особисто

взяти участь в аукціонах із продажу акцій відкритиу акціонерних товариств (окремо організовуються сертийі катні аукціони з продажу акцій за ПМС і за КС), звернувшись до регіонального центру сертифікатних аукціо нів1 Ціна придбання акцій на цих аукціонах визначається за показником кількісного співвідношення запропоно­ваних до продажу акцій відкритих акціонерних товариств і заявлених до купівлі сертифікатів окремими громадянами і юридичними особами — фінансовими посередниками.

Звернення громадян до послуг фінансових посе­редників передбачає такі варіанти:

- звернення до довірчого товариства;

- придбання в обмін на приватизаційні цінні папери інвестиційних сертифікатів інвестиційного фонду або інвестиційної компанії.

У першому варіанті приватизаційні папери передають­ся громадянами у довірче управління для вкладення в об'єкт приватизації, у другому — інвестиційний сертифі­кат фінансового посередника засвідчує внесок грома­дянина в його капітал і право на одержання дивідендів від його діяльності. В будь-якому разі участь громадян у приватизації через фінансових посередників (якщо, звичайно, вони діють цивілізованими методами, що нині в Україні далеко не завжди забезпечується) має для грома­дян низку переваг. Фінансові посередники мають на аукціонах кращі умови для придбання акцій підприємств, що приватизуються, з точки зору цін придбання акцій, можуть купувати акції більш-менш великими пакетами і, отже, впливати на подальшу діяльність акціонерного товариства, знаходити на ринку перспективні щодо надійності та рентабельності об'єкти приватизації.

Як уже зазначалося, суттєві особливості приватизації законодавством України встановлені для підприємств аг­ропромислового комплексу — радгоспів, промислових підприємств, які переробляють сільськогосподарську сировину, підприємств, які виконують роботи і надають послуги колективним сільськогосподарським підприєм­ствам, колгоспам, фермерським господарствам і іншим сільськогосподарським товаровиробникам. Головним чином ці особливості стосуються порядку розподілу акцій об'єктів приватизації, який передбачає пріоритет на іх одержання недержавними сільгосппідприємствами і їх

Положення про центри сертифікатних аукціонів затверджено Пос­тановою Кабінету міністрів України від 24 лютого 1995 р.

працівниками, що створює умови для ефективного управління приватизованими підприємствами з боку нових власників і розвитку сільськогосподарського вироб­ництва.

Державні промислові підприємства з переробки сільгоспсировини і підприємства, що виконують роботи і надають послуги сільгоспвиробникам, приватизуються способом перетворення їх у відкриті акціонерні товариства і реалізації акцій цих товариств. Працівники цих підпри­ємств користуються пільгами при розміщенні акцій в порядку, який передбачений для всіх інших відкритих акціонерних товариств. Більша частина акцій (51 відсоток) передається безкоштовно колективам товаровиробників недержавних форм власності, які на договірних засадах здають сільгоспсировину об'єкту приватизації або одержують від нього послуги. Розподіл акцій між сільгоспвиробниками (з урахуванням квоти для радгоспів та інших державних товаровиробників, якщо такі є у зоні діяльності підприємства, що приватизується) здійснюється пропорційно до обсягів сировини, зданої на об'єкт приватизації, виконаних робіт і наданих послуг в середньому за 5 років, що передують року приватизації, або за всі роки існування, якщо товаровиробник функціонує менше 5 років. 51 від­соток акцій приватизованих підприємств, які передаються сільгоспвиробникам, включають акції, які розміщуються за приватизаційні майнові сертифікати, власні кошти і компенсаційні сертифікати серед працівників підпри­ємства, сільгоспвиробників та прирівняних до них осіб.

Приватизація майна радгоспів та інших державних сільгосппідприємств здійснюється шляхом перетворення їх у відкриті акціонерні товариства або шляхом перетворення їх у колективні сільськогосподарські підприємства — за рішенням трудового колективу радгоспу. У будь-якому випадку трудовий колектив одержує для розподілу серед працівників і прирівняних до них осіб частку державного майна (або акцій) на суму, що визначається за формулою:

Вб = Кп * Со ,

де Вб — частка державного майна (сума акцій), яка безкоштовно передається працівникам радгоспу, що при­ватизується;

Кп — чисельність персоналу радгоспу і осіб, що до

нього прирівнюються;

Со — середня вартість майна на одного члена колективного сільськогосподарського підприємства по відповідній області України (Автономній Республіці Крим).

Розподіл безкоштовно переданого майна (акцій) між працівниками приватизованого радгоспу здійснюється відповідно до трудової участі кожного, хто має право його одержати. Решта майна (акцій) приватизується за приватизаційні майнові сертифікати працівників радгоспу і прирівняних до них осіб. Якщо у такий спосіб не все майно (акції) буде приватизоване, решта продається їм за власні кошти з розстрочкою на 5 років (без нарахування процентів, але з урахуванням зміни цін на момент викупу майна) або організовується продаж акцій відкритого акціонерного товариства на фондовому ринку згідно з чинним законо­давством.

Список літератури

- Фінансова діяльність підприємства.Бандурка О.М.,Коробов М.Я.,Орлов П.І., Петрова К.Я., - К.:Либідь,1998

- Підприємництво і підприємницька діяльність.Шевеленко С.Д., Федів І.І., - К.:Вища шк., 1997


[1] Закон передбачає створення товариства покупців також і за іншими ознаками, наприклад, за місцем проживання групи громадян, які мають намір приватизувати той чи інший об'єкт.

[2] Згідно з Указом Президента України від 15 червня 1993 р , корпоратизація — це перетворення державних підприємств, а також закритих акціонерних товариств, більш як 75 відсотків статутного фонду яких перебуває у державній власності, у відкриті акціонерні товариства. За­сновниками таких акціонерних товариств з боку держави є міністерства та інші органи державної виконавчої влади, підвідомчі Кабінету міністрівУкраїни. Мета корпоратизації — підготовка підприємства до привати­зації, але без фіксації конкретного ії строку

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий