регистрация / вход

Зміст облікової політики бюджетних установ

Зміст облікової політики бюджетних установ Ефективна та раціональна організація бухгалтерського обліку в бюджетних установах починається з розробки її облікової політики, яка передбачає вибір комплексу методичних прийомів, способів і процедур організації та ведення бухгалтерського обліку установою з числа загальноприйнятих в державі.

1.

2. Зміст облікової політики бюджетних установ

Ефективна та раціональна організація бухгалтерського обліку в бюджетних установах починається з розробки її облікової політики, яка передбачає вибір комплексу методичних прийомів, способів і процедур організації та ведення бухгалтерського обліку установою з числа загальноприйнятих в державі. Створення цілісної системи обліку передбачає активне застосування специфічного елемента регулювання бухгалтерського обліку та звітності - облікової політики бюджетної установи.

Поява в Україні облікової політики є результатом процесу реформування бухгалтерського обліку, орієнтиром якого обрані Міжнародні стандарти фінансової звітності.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україн» від 16.07.99 р. № 996-ХІV облікова політика визначається як сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Основною її метою є забезпечення одержання достовірної інформації про результати фінансово-господарської діяльності, необхідної для користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних управлінських рішень.

Для систематизації завдань, які виконує облікова політика установ, виділено її виміри: соціальний (створення соціальних гарантій для захисту зовнішніх користувачів шляхом забезпечення єдності інтерпретації даних бухгалтерського обліку та показників фінансової звітності), економічний (економічний ефект від облікової політики виявляється в оптимальному забезпеченні інформацією для управління, скороченні обсягів документо-обороту, підвищенні дієвості внутрішнього контролю), біхевіористичний (використання свободи дій в питаннях організації обліку для створення дієвої системи бухгалтерського обліку в установі, яка забезпечить дотримання інтересів розпорядника коштів), психологічний (за допомогою елементів облікової політики та за умови конкретизації вимог до характеру необхідних даних досягається найбільш повне та ефективне забезпечення інформацією всіх рівнів управління), інформаційний (сталість та гласність облікової політики дозволяє на її основі будувати прогнози майбутнього стану об'єкта, наявність диспозицій дозволяє забезпечити необхідним масивом даних для побудови моделей прийняття рішень) та юридичний (використання для усунення невизначеностей у нормативних актах з бухгалтерського обліку та у якості письмових доказів при вирішенні господарських спорів, конфліктів з контролюючими органами).

Облікова політика установи є основою внутрішнього регулювання обліку і для набуття нею нормативного статусу, її формалізують у вигляді наказу по облікову політику. Розробляє і складає наказ про облікову політику головний бухгалтер, в затверджує керівник до кінця звітного року.

3. Зміст і структура балансу бюджетних установ

Бухгалтерський баланс призначений не тільки для відображення господарських засобів (активів) підприємства та джерел їх формування на звітну дату. Метою складання балансу є надання користувачам - юридичним і фізичним особам - повної, правдивої і неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на певну дату. Фінансовий стан підприємства характеризується структурою і якістю його активів, власного капіталу і зобов'язань, а також здатністю відповідати за своїми зобов'язаннями, тобто платоспроможністю.Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» баланс визначено як звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал.

Зміст і форма балансу, а також загальні вимоги щодо визначення і розкриття змісту його статей встановлені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 «Баланс». Норми цього Положення (стандарту) застосовуються до балансів підприємства, організацій та інших юридичних осіб всіх форм власності, крім банків і бюджетних установ. Для банків форма і зміст балансу встановлюються Національним банком України; для бюджетних установ - Державним казначейством України.

Баланс побудовано за принципом «баланс-нетто»: основні засоби і нематеріальні активи включаються до підсумку балансу за залишковою вартістю; дебіторська заборгованість за товари і послуги - за вирахуванням резерву сумнівних боргів; виробничі запаси - за вирахуванням нестачі, уцінок, одержаних при їх придбанні знижок; власний капітал - за фактично внесеною сумою (що знаходиться в обороті підприємства) за вирахуванням неоплаченого, вилученого капіталу та непокритих збитків.

Як видно з вищенаведеного балансу, залежно від періоду, протягом якого ресурси будуть використані, а зобов'язання-погашені, активи підприємства в балансі показані окремо: необоротні активи й оборотні активи.

4. Специфічні особливості та завдання бухгалтерського обліку в бюджетних установах на сучасному етапі

Бухгалтерський облік бюджетних установ відображає різні специфічні особливості бюджетних установ державного сектора у поєднанні, а тому доречним є включення до групи розробників на дорадчій основі провідних спеціалістів галузевих міністерств з питань бухгалтерського обліку.

Розробка плану робіт передбачає визначення видів загальних робіт за етапами. Встановлення напрямків робіт передбачає опрацювання законодавчих актів щодо перспектив розвитку економіки України в усіх її галузях; ретельне вивчення матеріалів періодичних видів наукової літератури в частині прогнозів економічного розвитку економіки України в цілому та економіки соціально-культурного комплексу зокрема; визначення на підставі опрацьованого матеріалу кола завдань і функцій бухгалтерського обліку бюджетних установ на майбутнє, встановлений термін основних об’єктів дослідження.

Організація забезпечення проведення науково-дослідних робіт передбачає підготовку відповідної матеріально-технічної бази в частині технічних засобів та інформаційного забезпечення, визначення кола допоміжних процедур, як-от наукові відрядження за кордон для вивчення практики, досвіду та проведення наукових конференцій тощо, встановлення зв’язку з державними та суспільними організаціями для співпраці на останньому етапі розробки положень бухгалтерського обліку та ін.; головний, чи розробчий, етап полягає в розробці проекту положень бухгалтерського обліку на підставі раніше встановлених напрямків роботи чи об’єктів вивчення. З огляду на загальні тенденції по гармонізації бухгалтерського обліку, що відмічаються в світовій економіці, розробка має бути здійснена на основі вже розроблених завдань та функцій вітчизняної підсистеми обліку бюджетних установ з урахуванням (за її аналогами) міжнародних стандартів бухгалтерського обліку у державному секторі;

заключний етап передбачає такі види робіт:

- попередні проекти положень (стандартів) бухгалтерського обліку та доопрацювання з урахуванням обгрунтованих доповнень;

- обговорення положень (стандартів) у спеціалізованих провідних періодичних виданнях з питань бухгалтерського обліку та на наукових конференціях;

- доопрацювання проектів положень (стандартів) з урахуванням внесених пропозицій;

- розгляд остаточних проектів положень (стандартів) та їх затвердження.

5. Види кошторисів доходів і видатків бюджетних установ та порядок їх складання, розгляду і затвердження

Основним документом, що регулює процеси складання, розгляду й затвердження кошторисів бюджетних установ є Порядок складання, розгляду, затвердження й основні вимоги щодо виконання кошторисів бюджетних установ, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 (далі - Порядок № 228) з подальшими змінами.

На виконання цієї постанови Міністерство фінансів України розробляє та запроваджує своїми наказами форми кошторису та інших первинних документів, які відтворюють процес складання і виконання кошторису.

Згідно з Порядком № 228 кошторис доходів і видатків бюджетної установи (табл. 2.1) є основним плановим документом, який підтверджує повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання нею своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень, установлених Законом України «Про Державний бюджет».

Кошторис має дві складові.

Загальний фонд - це кошти, що надходять із загального фонду бюджету та підлягають розподілу за повною економічною класифікацією на здійснення видатків з метою виконання бюджетною установою основних функцій.

Спеціальний фонд кошторису - це обсяг надходжень зі спеціального фонду бюджету, що підлягають розподілу згідно з економічною класифікацією на здійснення видатків спеціального призначення, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов’язаних з виконанням установою основних функцій.

Усі показники, що характеризують видатки бюджетної установи, згруповано в кошторисі за принципом побудови економічної класифікації видатків бюджету, яка є складовою бюджетної класифікації, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 27.12.2001 № 604.

Процес складання проектів кошторисів починається з того, що Мінфін України, Мінфін Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи повідомляють головним розпорядникам бюджетних коштів дані про граничні обсяги видатків загального фонду проекту відповідного бюджету на наступний рік. Ці дані формуються з огляду на планові доходи державного й місцевих бюджетів на наступний рік. Разом з цими даними головним розпорядникам коштів бюджету надаються необхідні інструктивні матеріали для формування бюджетних запитів.

Відповідно до Порядку № 228 планування дохідної та видаткової частин кошторису здійснюється з урахуванням таких вимог.

У дохідній частині проекту кошторису зазначаються планові обсяги асигнувань із загального фонду бюджету й обсяги надходжень зі спеціального фонду, які передбачається спрямувати на покриття відповідних видатків бюджетної установи.

Формування дохідної частини загального фонду здійснюється на підставі планових обсягів бюджетних асигнувань, що виділяються на утримання цієї установи. Дані про планові обсяги бюджетних асигнувань повідомляються установі безпосередньо вищою організацією.

У дохідній частині спеціального фонду зазначаються планові обсяги надходжень з інших джерел, одержання яких передбачене відповідними законодавчо-нормативними документами. До таких надходжень належать кошти, одержувані бюджетною установою від надання послуг, виконання робіт і реалізації продукції чи іншої діяльності.

Порядком № 228 передбачено, що дохідна частина спеціального фонду формується на підставі розрахунків, які складаються щодо кожного запланованого на наступний рік джерела доходів.

У видатковій частині проекту кошторису визначається загальна сума видатків бюджетної установи за кодами економічної класифікації, а також з розподілом видатків, які планується покрити за рахунок бюджетних асигнувань, і видатків, які планується здійснити за рахунок спеціального фонду.

6. Відкриття рахунків бюджетної організації

Бюджетні установи та організації, як і підприємства виробничої сфери, більшість грошових розрахунків здійснюють у безготівковій формі, а свої вільні кошти зобов'язані зберігати па поточних рахунках у банках або реєстраційних (спеціальних реєстраційних.) рахунках в органах Державного казначейства.

Для обліку наявності цих коштів та операцій з ними у плані рахунків бюджетних установ передбачені синтетичні рахунки 31 «Рахунки у банках» та 32 «Рахунки в казначействі». Перший використовують установи, що фінансуються за відомчою структурою і відкривають поточні рахунки у банках, а другий - установи, що обслуговуються в органах ДКУ.

До синтетичних рахунків 31 та 32 відкривають субрахунки за видами коштів згідно з рахунками, відкритими у банках або органах ДКУ. Наприклад:

314«Поточні рахунки для обліку сум за дорученнями»;

324«Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку сум за дорученнями»;

315«Поточні рахунки дня обліку депозитних сум»;

325«Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку депозитних сум» і т. ін.

Безготівкові розрахунки бюджетних установ здійснюються за такими принципами:

- бюджетна установа не мас права самостійно обирати установу банку для відкриття рахунків;

- бюджетна установа сама обирає форму безготівкових розрахунків і погоджує й у відповідній угоді (договорі, контракті), укладеній з постачальником, виходячи з умов фінансування та наявних коштів;

- кошти з рахунка установи списуються лише за розпорядженням його власника;

- момент здійснення платежу має бути максимально наближеним до часу надання послуг, виконання робіт, отримання матеріалів тощо;

- платежі здійснюються в межах залишків коштів на рахунку платника;

- платежі здійснюються лите в розмірі зареєстрованих зобов'язань платника;

- платежі здійснюються лише на передбачені кошторисом цілі та на підставі документів, то підтверджують цільове призначення витрачання коштів.

Безготівкові розрахунки здійснюються за різними формами, що зумовлю с використання річних видів розрахункових документів. Відповідно до «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні у національній валюті», затвердженій постановою НБУ від 29.03.2001 р. № 135, безготівкові розрахунки здійснюютьсяза такими формами розрахункових документів:

· платіжні доручення;

· платіжні вимоги - доручення;

· розрахункові чеки;

· акредитиви;

· документи в електронному вигляді у системі «клієнт - банк».

Найбільш поширеними у бюджетних установах є розрахунки за допомогою платіжних доручень, які застосовуються як у розрахунках за товари, роботи, послуги, так і за нетоварними операціями (переказ коштів підвідомчим установам, платежі до бюджету, органів соціального страхування, погашення іншої кредиторської заборгованості, претензій, штрафів, пені тощо).

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

Комментариев на модерации: 1.

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий