регистрация / вход

Агресія як форма поведінки підлітків

Дослідження агресивної поведінки в соціальній психології. Природа агресії, форма її прояву. Напрямки в розумінні етіології агресивності. Конфлікт та конфліктна поведінка. Стан фрустрації як чинник детермінуючий поведінку в ситуації соціальної колізії.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Дослідження агресивної поведінки в соціальній психології

1.1 Природа агресії, форма її прояву

1.2 Основні напрямки в розумінні етіології агресивності

1.3 Поняття конфлікту та конфліктної поведінки в психології

1.4 Стан фрустрації як чинник детермінуючий поведінку в ситуації соціальної колізії

1.5 Психологічні особливості прояву агресивної поведінки у підлітковому віці

Розділ 2. Особливості поведінки підлітків з високим рівнем агресії в ситуаціях соціальної колізії

2.1 Задачі, методи та процедура експериментального дослідження

2.2 Рівневі показники виразності агресивної поведінки у учнів старшого підліткового віку

2.3 Особливості особистісних якостей підлітків з високим рівнем агресії

2.4 Визначення особливості конфліктної поведінки учнів з високим ступенем агресивності

2.5 Вплив стану фрустрації на особливості поведінки агресивних підлітків

2.6 Рівень інтелектуального розвитку як фактор детермінації поведінки агресивних підлітків

2.7 Взаємозв¢ язок соціального статусу та особливостей поведінки агресивних підлітків в ситуаціях конфлікту

2.8 Статеві особливості прояву агресивної поведінки підлітків в ситуаціях соціальної колізії

Вступ

Напружені, хитливі соціальні, економічні, екологічні, ідеологічні обставини, що склалися в наш час у нашому суспільстві, обумовлюють ріст різних відносин у розвитку і поведінці підростаючого покоління.

Серед них особливу тривогу викликають не тільки прогресуюче відчуження дітей, але і їхній цинізм, жорстокість, агресивність. Найбільш гостро цей процес виявляється на межі переходу з дитинства до дорослого положення - у підлітковому віці.

Тому проблема агресії підлітків, що торкається суспільства в цілому, викликає глибоке хвилювання як педагогів, батьків, так і гострий науково - практичний інтерес дослідників.

Багатопланові психологічні дослідження цієї проблеми в державній психології, по суті, лише починаються, хоча окремі питання вивчення агресії й агресивної поведінки привертають увагу багатьох авторів: Г.М. Андрєєва, В.В. Знанова, Л.В. Колчина, Н.Д. Левітіва, Є.В. Романіна, у тому числі розглядалися особливості девіантної поведінки підлітків (С.А. Белічева, Г.М. Менковський, М.А. Агеманський).

Девіантна поведінка має дві великі категорії. По - перше, це поведінка, яка відхиляється від норми психічного здоров¢я, припускає наявність явної або прихованої психопатології.

По-друге, це антисоціальна поведінка, яка порушує які-небудь соціальні або культурні норми, особливо правові. Коли ці вчинки досить незначні, їх називають правопорушеннями, а коли серйозні та караються у карному порядку - злочинами. Відповідно говорять про делінквентне (противоправне) та кримінальне (злочинне) поводження.

Юнацький вік взагалі, та рання юність в особливості, уявляє собою групу високого ризику. По - перше, відбиваються внутрішні труднощі перехідного віку, починаючи з психогормональних процесів та закінчуючи перебудовою Я - концепції.

По-друге, невизначеність соціального положення юнацтва. По-третє, суперечливості, обумовлені перебудовою механізмів соціального контролю.

Одною з форм девіації є агресивна поведінка. Підлітки беруть знання про моделі агресивної поведінки з трьох основних джерел.

Сім¢я може одночасно демонструвати моделі агресивного поводження та забезпечувати його підкріплення. Вірогідність агресивної поведінки дітей залежить від того, чи зштовхуються вони з проявами агресії у себе вдома.

Агресії вони також навчаються при взаємодії з однолітками, частіше дізнаються про перевагу агресивного поводження під час ігор. Також, діти вчаться агресивним реакціям не тільки на дійсних прикладах, але й на символічних, запропонованих телебаченням[41].

Жорстокість те агресивність завжди були характерними рисами групового поводження підлітків та юнаків. Підліткова агресія ¾ частіше за все наслідок загальної люті та зниженої самоповаги внаслідок пережитих життєвих невдач та несправедливостей [41].

Суттєвий інтерес в рамках обговорюваної проблеми надають особливості агресивного поводження підлітків в ситуаціях соціальної колізії. Цей інтерес важливий тим, що ситуації конфлікту можуть провокувати підлітків на прояв деяких форм агресії.

На жаль, ця проблема не стала предметом інтересу дослідників агресії. Тому, ціллю нашої роботи є вивчення особливостей агресивного поводження підлітків в ситуаціях соціальної колізії.

Актуальність нашої роботи визначена тим, що, як це випливає з літературних даних, у сучасних умовах зростає частота і ступінь виразності агресивної поведінки підлітків.

Дуже цікавим постало питання про те, як підлітки з високим рівнем агресивності поводять себе в конфліктних ситуаціях, які види агресії вони схильні проявляти.

Новизна нашої роботи полягає в тому, що отримані нами результати вносять певний вклад в розуміння механізмів та закономірностей поведінки школярів старшого підліткового віку.

Об ¢ єкт дослідження - агресія як форма поведінки підлітків.

Предмет дослідження - етіологія особливостей прояву агресивної поведінки підлітків в ситуаціях соціальної колізії.

Мета дослідження - визначити рівневі, структурні характеристики агресивності, форму її прояву в ситуаціях соціальної колізії, запропонувати методи і принципи корекції поведінки підлітків в конфліктних ситуаціях.

Гіпотеза нашого дослідження полягає в тому, що можуть бути виявлені ряд особистісних якостей та деяких соціальних факторів, які суттєво встановлюють особливості поведінки підлітків в ситуаціях соціальної колізії.

Задачі нашого дослідження:

проаналізувати психолого-педагогічну літературу по проблемі агресивної поведінки підлітків;

виявити рівневі показники виразності агресивної поведінки у учнів старшого підліткового віку;

встановити взаємозв¢язок деяких властивостей особистості агресивних підлітків з конфліктною поведінкою;

визначити особливості конфліктної поведінки учнів з високим ступенем агресивності;

встановити вплив стану фрустрації на особливості поведінки агресивних підлітків;

встановити вплив інтелектуального розвитку на поведінку агресивних підлітків в ситуаціях соціальної колізії;

визначити взаємозв¢язок рівня соціального статусу з особливостями поводження агресивних підлітків в ситуаціях конфлікту;

запропонувати деякі принципи і методи корекції агресивної поведінки учнів старшого підліткового віку.

Практична значимість дослідження. Нами запропоновані й описані методи визначення характеристик агресивних підлітків в ситуаціях соціальної колізії. Визначивши рівень агресивності підлітків ми, спираючись на ці показники, прийняли рішення про необхідні методи корекції агресивної поведінки підлітків.

Розділ 1. Дослідження агресивної поведінки в соціальній психології

1.1 Природа агресії, форма її прояву

При вивченні агресивної поведінки людини ми відразу ж зіштовхуємося із серйозним і суперечливим завданням: як знайти виразне і придатне визначення основного поняття.

Відома книга Конрада Лоренса, видана в нашій країні під лаконічною назвою "Агресія", в оригіналі називається інакше - "Так назване зло". Саме це формулювання чітко позначає позицію автора: агресія, яку прийнято вважати злом, насправді таким не є, а виступає природним, біологічно доцільним механізмом виживання живих істот.

На численних прикладах автор демонструє: напористий агресор має більше шансів домогтися свого, а "примиренець", як правило, буває подавлений у широкому змісті слова "використаний", навіть знищений. Така природа всіх живих істот, у тому числі і людина, і будь-які спроби її переробити приречені на знищення. З природою необхідно просто вважатися, намагаючись направити древні імпульси в прийнятне русло. Хоча остання задача також представляється практично нездійсненою - протягом всієї історії людства вона постійно ставилася, але ще не кому не вдавалося знайти її бездоганне рішення.

Протилежну точку зору відстоює наш співвітчизник В.П. Ефротисон. За його переконанням біологічно доцільним пристосувальним механізмом є аж ніяк не тяга до насильницького придушення інших, а навпроти - альтруїстичне прагнення робити іншим підтримку. Культивуючи це прагнення (головним чином - беззвітним), людина і стала людиною, хоча джерела людського альтруїзму простежуються автором ще у тваринному світі.

Питання в тім, чи є агресивність невід'ємним атрибутом людської природи або соціально обумовленим збоченням цієї самої природи, донині залишається гостро дискусійним. Так чи інакше, агресія за всіх часів виступала важливим елементом соціального буття людини, більш того - часто складала для людини серйозну проблему: більшість людських лих - це страждання жертв агресії.

"Агресія - індивідуальна або колективна поведінка, дія, спрямована на нанесення фізичної або психологічної шкоди, збитку або на знищення іншої людини або групи людей. У значній частині випадків агресія виникає як реакція суб'єкта на фрустрацію і супроводжується емоційним станом гніву, ворожості, ненависті. Від подібної реактивної агресії в різних її проявах (експресивна агресія, імпульсивна агресія, афективна агресія) варто відрізняти ворожу агресію, що характеризується цілеспрямовано-свідомим наміром нанесення шкоди іншому, і інструментальну агресію, де ціль дії суб'єкта нейтральна, а агресія використовується, як один із засобів її досягнення. Для форм агресії, що розвиваються в масових соціальних явищах (терор, геноцид, расові, релігійні, ідеологічні зіткнення) типові супровідні їхні процеси зараження і взаємної індукції, стереотипізації уявлень у створюваному "образі ворога", готовність суб'єкта до агресивної поведінки розглядається як відносно стійка риса особистості - агресивність.

Рівні агресивності визначаються як навчаннями у процесі соціалізації, так і орієнтацією на культурно-соціальні норми, найважливішими з яких виступають норми соціальної відповідальності і норма відплати за акти агресивності. Важливу роль тут відіграють також ряд ситуативних змінних. Агресивні дії можуть спрямовуватися суб'єктом на самого себе, приймаючи форму аутоагресії (наприклад, суіцидна поведінка). Деякі прояви агресивності й аутоагресії можуть служити ознакою розвинутих патопсихологічних змін особистості, таких, як збудлива психопатія, параноя, епілепсія. У формуванні самоконтролю над агресивністю і стримуванні агресивних актів велику роль відіграють розвиток психологічних процесів емпатії, ідентифікації, децентрації, що лежать в основі здатності суб'єкта до розуміння іншої людини і співчування їй, що сприяють формуванню уявлення про іншу людину як унікальної цінності [7]

Для психолого-педагогічної науки питання про природу агресивності має особливе значення, оскільки від відповіді на нього залежить вибір способів гуманізації суспільства за допомогою виховних впливів.

Якщо агресивність споконвічно властива людині, то чи можливо зм'якшення і придушення цієї природної тенденції, спрямування її в припустиме русло.

Якщо умови існування примушують людину бути агресивною, то що це за умови і чи не можна їх змінити?

Якщо людина здобуває цю непорядну рису у наслідок поганих впливів, чи не можна нівелювати ці впливи або принаймні знизити їхній негативний ефект?

Існує три основних підходи в поясненні природи агресивності.

Перший поєднує теорії в яких агресивність трактується як природжена інстинктивна властивість людини (сюди входять різноманітні теорії психологічного толку, починаючи з ортодоксального фрейдиського психоаналізу, а також близькі до них теорії (етіологічні)).

У рамках другого підходу (почасти пересічного з першим) агресія описується як поведінкова реакція на фрустрацію.

Третій складають концепції, які розглядають агресивність як характеристику поведінки, що формується в наслідок навчання (біхєвіорістичні теорії).

Щоб оцінити, наскільки практично продуктивними є той або інший підхід, розглянемо у наступному розділі основні положення кожного.

1.2 Основні напрямки в розумінні етіології агресивності

Початок вивчення психологічних механізмів агресивності зв'язано з ім'ям Зиґмунда Фрейда, який виокремив два фундаментальних інстинкти - інстинкт життя (творчий початок у людині, Ерос, що виявляється зокрема, у сексуальному потязі) і інстинкт смерті (танатос - початок руйнування, з яким і зв'язується агресивність). Ці інстинкти вічні, вроджені і незмінні. Звідси й агресивність як невід'ємна властивість людської природи. Енергія, що накопичується, "агресивного драйву" час від часу повинна одержати "розрядку" у спалахах агресивності. Психоаналітики вважають, що для того, щоб не відбулося неконтрольованого насильства, неконтрольованої реалізації агресивності, потрібно, щоб агресивна енергія постійно розряджалася (спостереженнями за жорстокими діями, руйнуванням неживих предметів, участю в спортивних змаганнях, досягненням позицій домінування влади та інше).

Є теорія, що уподібнює агресивність людини, агресивності тварин і пояснює це чисто біологічно - як засіб вижити в боротьбі з іншими істотами, як засіб захисту і твердження себе, свого життя через знищення або перемогу над суперником (етологічна теорія агресивності). У цьому розумінні чоловік як активний захисник свого життя (і життя родича) біологічно запрограмований на агресивність. Таким чином, етологи розглядають агресивне поводження людини як спонтанну уроджену реакцію. Ця точка зору знайшла своє вираження в роботах К. Лоренса. Згідно Лоренсу, природа людської агресивності інстинктивна, так само як і механізм що забороняє знищувати собі подібних, але Лоренс допускає можливість регуляції людської агресивності і покладає надії на виховання, посилення моральної відповідальності людей за своє майбутнє.

Пізніше самою популярною теорією агресивності стала теорія "фрустрації-агресії", суть якої в наступному: всяка фрустрація створює внутрішнє спонукання або мотив до агресії (Домгарт Д.). Агресивне поводження достатнє докладно вивчали біхєвіористи, вони зв'язували агресію з фрустрацією. Фрустрація - емоційний стан людини, що виникає у випадку появи нездоланних перешкод на шляху до досягнення бажаної мети, фрустрація - це неможливість задоволення потреби. Будь-яка агресія може бути зрозуміла як викликана якоюсь фрустрацією. Фрустрація й агресія можуть виникати від соціального порівняння ("мені дали менше, ніж іншим"). Фрустрації здатні накопичуватися, підсилюючи і закріплюючи агресивність людини, або формуючи комплекс неповноцінності; і в кінцевому рахунку агресія вихлюпується, як правило, не на винуватця фрустрації, а на тих, хто "слабкіше". Агресія - це однобічне підживлене негативними емоціями відображення реальності, що приводить до перевертання, необ'єктивності, невірності розуміння дійсності до неадекватного поводження. Часто аналіз показує, що агресія переслідувала яку-небудь позитивну мету для людини, але зворотній агресивний спосіб поводження є невдалим, неадекватним, приводить до загострення конфлікту і погіршенню ситуації. Чим більш фрустрована і невротична особистість, тим частіше і гостріше здійснюється неадекватне агресивне поводження. У теорії “фрустрації - агресії" Берковец увів три істотних виправлення:

1) фрустрація не обов'язково реалізується в агресивних діях, але вона стимулює готовність до них;

2) навіть при готовності агресія не виникає без належних умов;

3) вихід із фруструючих ситуацій за допомогою агресивних дій виховує в людини звичку до подібних дій.

Теорія соціального навчання агресії затверджує, що фрустрація, міжособистісний конфлікт, полегшує прояв агресії, є необхідним, але не достатньою умовою її виникнення. Для того, що в ситуації фрустрації виникло агресивне поводження, необхідна наявність у людини схильності поводитися агресивно в подібних ситуаціях. Така схильність формується і закріплюється через соціальне навчання: спостерігаючи поводження навколишніх, власний удалий досвід застосування агресії. У такий спосіб першорядна роль у формуванні агресивних особистісних схильний приділяється соціальному оточенню. В даний час ця теорія займає пануюче положення.

Найбільш відомим представником поведінкового підходу до агресії є Арнольд Басс. Він визначає фрустрацію як блокування процесу бажаного поводження і вводить поняття атаки - акта, що поставляє організмові ворожі стимули. При цьому атака викликає сильну агресивну реакцію, а фрустрація - слабку. Басс указував на ряд факторів, від яких залежить сила агресивних звичок:

частота й інтенсивність випадків, у яких людина була атакована, фрустрована, роздратована;

часте досягнення успіху шляхом агресії приводить до закріплення агресивних звичок;

культурні і субкультурні норми, засвоєні людиною, можуть полегшити розвиток у нього агресивності;

впливає темперамент: такі якості темпераменту, як імпульсивність і помисливість реакцій, рівень активності та ін.;

прагнення до самоповаги, до захисту від групового тиску, прагнення до незалежності викликає первісну тенденцію до неслухняності, а потім, зустрічаючи опір навколишніх провокує людину до прояву агресивних форм поводження.

Басс вважає, що потрібно враховувати розходження між окремими видами агресії. Для класифікації агресивного поводження він пропонує три дихотомії: фізична - вербальна агресія, активна - пасивна, спрямована - неспрямована.

Інший відомий представник поведінкового підходу А. Бандура, підкреслював, що якщо людина з дитинства бачив приклади агресивного поводження людей, особливо батьків, то в силу наслідування він навчається агресивним діям. Дослідження показали, що агресивні хлопчики виховувалися батьками, що застосовували стосовно них фізичне насильство - вони могли поводитися покірно вдома, але стосовно однолітків і сторонніх людей виявляли більше агресивності, ніж їхні товариші, в яких у родині була інша, мирна ситуація. Саме по цьому ряд досліджень вважали фізичне покарання дитини - моделлю агресивного поводження, переданого дитині дорослими. Покарання може бути ефективним тільки при дотриманні таких умов, як позитивне відношення караючих до що карається і прийняття кара норм караючого.

1.3 Поняття конфлікту та конфліктної поведінки в психології

Великий теоретичний та експериментальний матеріал по питанням суспільного розвитку та наявних відносин, отриманих фахівцями в галузі конфліктології, загальній психології, соціальній психології, соціології, кібернетики, сінергетики, юриспруденції та інших наук, тільки підтверджує необхідність введення одного розумового апарата.

Конфлікти та конфліктні ситуації - безпосередня дійсність нашого часу. На протязі всього нашого життя, бажаємо ми цього чи ні, але кожний з нас зштовхується з різними конфліктами.

Термін “конфлікт" у перекладі з латинського терміну conflictus та означає зштовхування сторін, думок, сил [40].

Для терміну “конфлікт" характерно наступне:

наявність двох або більше учасників з незбіжними інтересами;

кожен з учасників має аргументацію та засоби для захисту своїх інтересів;

кожен учасник конфлікту трансформує свій стан в залежності від створеної ситуації, на яку робить вплив протилежна сторона.

В науковій та публіцистичній літературі поняття конфлікту не однобічне, тому існує кілька визначень “конфлікту". Отже, його сутність встановлюється крізь суперечливість як найбільш загальне поняття.

Конфлікт відрізняється наявністю поляризації інтересів учасників, їх цілей, орієнтованих або на підтримку рівноваги в умовах зовнішнього впливу, або на досягнення переваг та нанесення шкоди супернику шляхом раціонального використання власних засобів та ресурсів.

Поняття “конфлікт" тісно пов’язане з поняттям “сумісність". Сумісність є двополюсним феноменом: ступень її змінюється від повної сумісності членів групи до повної їх несумісності. Позитивний полюс виявляється в згоді, у взаємній задоволеності, негативний полюс частіше проявляється як конфлікт. Згідність або конфлікт можуть бути не тільки наслідком сумісності або несумісності, але й їх причиною: ситуаційне проявлення згоди сприяє збільшенню сумісності, виникнення конфліктів - її зниженню.

Досить часто конфлікт ототожнюють з таким поняттям як спір. Але це не так. Оскільки “спір - це публічне обговорювання проблем, які цікавлять учасників, викликане бажанням якомога глибше, обставно розібратися в обговорюваних питаннях; це зіткнення різних точок зору в процесі доведень та спростувань" [40].

Від поняття “конфлікт" треба відзначати поняття “конфліктність”

Під конфліктністю ми розуміємо частоту конфліктів, спостерігаємих в даній особистості або в даній групі.

Ділова конфліктність носить конструктивний або мобільний характер - вона зникає, як тільки зникає предмет суперечки, як тільки вирішується проблема або задача, яка викликала зіткнення суджень та думок.

Особистісна або міжособистісна конфліктність має стійкий, інерційний характер. Вона може бути наслідком ділової конфліктності, коли принципові розбіжності на функційній основі перетворюються на взаємну особистісну ворожість, але може бути і результатом психологічної несумісності, несумісність характерів, інтересів, поглядів, коли зіткнення між людьми виникають за малим приводом або без всякого привода. Така конфліктність може бути названа “дрімаюча". Вона може проявлятися у взаємних образах, що трапляються час від часу, у сліпому протистоянні опонентові, якщо навіть він не має рацію, в принесенні інтересів загальної справи в жертву беззвітного прагнення нашкодити йому.

Ділова конфліктність супроводжує демократичному, колегіальному стилю керування та є показником життєздатності та творчих можливостей колектива, якщо вона не створена витратами колегіальності (анархією) або слабкою організованістю колектива. При авторитарному стилі керування ділова конфліктність або відсутня, або трансформується в різні форми міжособистісних конфліктів.

У колективі з високим рівнем духовної та моральної культури наявність виробничих проблем та задач приводить до появлення внутріособистісної конфліктності, тобто люди наодинці з собою сумніваються в правильності своєї позиції, знаходяться перед необхідністю вибору альтернативних рішень, суперечать з собою та ін. Виникає феномен внутрішнього конфлікту особистості.

Якщо внутрішнєособистісна конфліктність є результатом не слабкості характеру, а високої духовної культури особистості, то вона полегшує рішення ділових конфліктів та попереджує міжособистісне зіткнення. Іншими словами, людина високої культури бажає зрозуміти іншу (позицію та точку опонента), і або вони знаходять оптимальний варіант рішення потенційного конфлікту, або виходять на реальний конфлікт без зштовхувань, з економією душевних сил своїх та свого опоненту. Якщо вище рівень моральної культури людей, та більш розвинута їх здібність розуміти конфлікти ситуації, тим менш міжособистісних конфліктів в колективі та тим ефективніше їх вирішення в інтересах загальної справи.

Конфлікт - це процес різкого загострення протидії та боротьби двох або більше сторін - учасників в вирішенні проблеми, яка має особистісну значимість для кожного з його учасників.

Будь-який конфлікт встановлюється зовнішніми та внутрішніми обставинами, кількість яких дуже велика. Для характеристики конфлікту необхідно визначитися в таких поняттях як “предмет конфлікту", “об’єкт конфлікту”, суб’єкт конфлікту”, “учасник конфлікту”, “кордони конфлікту" тощо.

Предмет та об’єкт конфлікту - це поняття, які дають можливість більш чітко визначити наявність та спрямованість конфлікту.

Предмет конфлікту - це основне протистояння, заради якого суб’єкт вступає в конфлікт.

Під об’єктом конфлікту розуміють ту конкретну матеріальну або духовну цінність до володіння або використання якої прагнуть обидві сторони конфлікту.

Характеризуючи основні особливості конфлікту, можна відмітити, що поняття “суб’єкт" та “учасник” конфлікту не завжди однакові.

Активна сторона, яка здатна створити конфліктну ситуацію та вплинути на хід конфлікту в залежності від своїх інтересів, - суб’єкт конфлікту.

Учасник конфлікту може прийняти участь у конфлікті, а може випадково або насильно бути утягнутим в конфлікт [].

Виходячи зі сказаного можна зробити висновок, що тільки повне та всебічне вивчення суттєвих характеристик дійсного конфлікту надає можливість для керування цим процесом, дозволяє передбачати його наслідки та знайти найкращий варіант вирішення конфлікту.

Науковий підхід дозволяє не тільки передбачати можливість виникнення окремих гострих проблем в діяльності людини, але й передчасно розробляти засоби по їх вирішенню.

1.4 Стан фрустрації як чинник детермінуючий поведінку в ситуації соціальної колізії

Найбільш пильну увагу психологів привертає така соціальна причина агресії, як фрустрація, тобто блокування діючих в теперішній час цілеспрямованих реакцій. Схрещення одним індивідуумом цілеспрямованого поводження іншого може стати детонатором агресії.

Сам термін “фрустрація" в перекладі з латинської означає обман, марне очікування. Фрустрація переживається як напруження, тривога, відчай, гнів, який охоплює людину, коли на шляху до досягнення цілі він зустрічається з неочікуваними перешкодами, які заважають йому задовольняти свої потреби.

Найбільш поширена реакція на фрустрацію є виникнення генералізованої агресивності, спрямована частіше за все на перешкоди. Адекватна реакція на перешкоди полягає в тому, щоб подолати або обійти їх, якщо це можливо: агресивність швидко переходить в гнів, проявляється у бурливих та неадекватних реакцій: образи фізичні напади на людину або об’єкт.

В деяких випадках суб’єкт реагує на фрустрацію уходом, супроводжує це агресивністю яку не проявляє відкрито.

Фрустрація тягне за собою емоціональні порушення тільки тоді, коли виникають перешкоди для сильної мотивації.

Відношення до фрустрації як до однієї з причин агресії є наслідком прихильності теорії “фрустрація-агресія" Долларда, яка в своєму чистому вигляді припускає, що фрустрація завжди приводить до будь-якої форми агресії, а агресія завжди є результатом фрустрації.

Однак, ми можемо говорити про те, що ця гіпотеза дуже узагальнена. Багато хто з психологів вважає, що фрустрація не завжди приводить до агресії, а остання часто викликається іноді іншими факторами. Отже, обидва даних припущення в теперішній час не зустрічають широкої підтримки серед дослідників. Але відмова від цих досить полярних стверджень ніякими чином не означає відмову від дійсного погляду на проблему - припущення, що фрустрація є просто одна з важливих детермінант агресії та інколи сприяє цьому типу поводитися.

Досить великій кількості дослідників, які проводили експерименти незалежних один від одного, не вдалося знайти підтвердження для теорії “фрустрація-агресія" (Басс 1969, 1966 а, Тейлор, 1967, Медян та Бенеч, 1967).

На основі цих та аналогічних експериментів деякі дослідники прийшли до висновку, що фрустрація не є основною, ні суттєвою причиною агресії. Вони відкинули навіть удосконалене визначення гіпотези “фрустрація-агресія”, стверджуючи, що в якості соціальних детермінантів агресивності інші фактори мають набагато більшу вагу, ніж різні форми міжособистісного тертя. За словами Басса, “можна вивести, що фрустрація не веде до фізичної агресії... очевидно, що... фрустрація у своєму первозданному вигляді є порівняно малозначною причиною фізичної агресії" [].

Отже, ми зіткнулися з набором неоднозначних та суперечливих емпіричних результатів. З одного боку, деякі експерименти наводять на думку, що фрустрація підвищує вірогідність виникнення агресії, а з іншого боку, беручи до уваги вагомі результати, які отримані в процесі старанних досліджень, хочеться зробити висновок, що вплив фрустрації на виникнення агресивного поводження невеликий або зовсім відсутній. На підставі даних, які ми вже маємо можна вивести, що фрустрація іноді сприяє агресії, але проявляється її вплив чи ні, залежить від декількох факторів. До них можна віднести:

1) рівень фрустрації, відчуваємої потенційним агресором;

2) присутність причин до агресії;

3) ступень, в якому фрустратор непередбачувані або неочікувані;

4) емоційні та когнітивні процеси фрустрованого агресора.

Якщо говорити образно то фрустраційну теорію агресії в Ії сучасному вигляді можна зібрати всі ці фактори - “проміжні ланки" ланцюга “фрустрація - агресія". Рівень та непередбачуваність фрустрації народжують негативні емоції, наявність яких Берковітц рахує необхідним для виникнення агресивних. Посили до агресії можуть підсилити (або примусити) спонукувати до агресії, випливаючи з обумовлених фрустрації негативних емоцій.

Таким чином, спровокує фрустрація за собою агресію чи ні, залежіть від інтерпретації індивідом безліч ситуаційних факторів та від його емоційної реакції на них.

1.5 Психологічні особливості прояву агресивної поведінки у підлітковому віці

Підлітковий вік часто називають "важким", "критичним", "переломним". І це не випадково. У період від одинадцяти до чотирнадцяти років (± 2 роки) відбувається багаторівнева перебудова організму дитини, завершується формування особистості.

"Відбуваються зміни з боку мотиваційної сфери особистості - на ряді з навчальною мотивацією на перший план починає виступати потреба в спілкуванні з однолітками, засвоєння цінностей і норм підліткової сфери. Стосовно батьків виявляються ознаки реакції емансипації в діапазоні від відстоювання своєї точки зору по тим або інших питаннях, до втеч з будинку. У зв'язку з активним формуванням особистості в цей період загострюються особливості характеру." [8]

Нам відомо, що центральним новотвором підліткового віку є почуття дорослості, тобто прагнення бути і здаватися дорослими. Саме в цьому виражається життєва позиція підлітка, визначає його бажання, прагнення, поводження в цілому. Виникнення нової життєвої позиції супроводжується значними труднощами не тільки для батьків, педагогів, але і для самого підлітка. Він ще не впевнений у своїх силах, а це викликає в нього напруженість, постійне прагнення перевірити силу свого "я", затвердити себе, виявляючи при цьому непокірливість, упертість, що веде до агресії.

Проблема росту дитячої агресії все більш активно обговорюється в родині, школі, суспільстві. Де джерела дитячої агресії? Як запобігти її прояві?

Серед причин агресивного поводження підлітків ми можемо виділити як соціальні, котрі обумовлені соціальною напругою, психологічна неврівноваженість усього суспільства, так і психологічну, зв'язану з віковими психологічними особливостями підліткового характеру, міжособистісними взаєминами дітей даної вікової групи. Однак дані причини настільки тісно пов'язані між собою, що можна говорити про соціально-психологічні причини агресивної поведінки підлітків, не розбираючи їх окремо. Ми розглянули лише деякі найбільш загальні причини.

"Криза соціальної системи, збільшення екологічної й економічної нестабільності, зміна в політичній ситуації - усе це відбилося на свідомості почуттях і поводженні дітей, підлітків, молоді. У багатьох з них має місце катастрофи моральних ідеалів, дефіцит моральних почуттів.

Поляризація доходів, вільна торгівля привели молоде покоління до користолюбства, хабарництва, шахрайства. Розгул злочинності, воля дій, поширення духовного цинізму, культ насильства на телеекранах і багато чого іншого створює негативне тло для аморального розвитку дітей і підлітків. У суспільстві, де висміюється ентузіазм і шляхетні вдачі, здійснюються акти вандалізму стосовно пам'ятників культури, а дорослі демонструю приклади непокори, стає усе сутужніше виховувати зростаюче покоління.

Психологи відзначають, що в цілому в дітей збільшилася асоціальна спрямованість, вони стали набагато агресивніші, дошкульніші, швидко виходять зі стану рівноваги. Можна сказати, що діти відбивають у своєму характері всі ненормальності сучасного суспільства. [2]

Крім перерахованих вище причин агресивного поводження підлітків ми вважаємо за необхідне вказати на деякі загальні психологічні причини агресії дітей підліткового віку. Насамперед, як відомо, до вікових психологічних особливостей належить акцентуація, що загострюється в цей період. Варто також виділити обумовлене віком прагнення до зростаючої фізичної активності, яка може виявлятися в задирливості, псуванні майна, руйнівних діях та інших формах агресії, які засуджуються суспільством.

Як було сказано нами вище, часто не формування і посилення агресивності сприяє характерна для даного віку потреба підлітка в самоствердженні. Якщо дана потреба переважає, то найбільш енергійні підлітки стають агресивними і прагнуть домінувати. Боротьба за лідерство в свою чергу базується на жорстокому підпорядкуванні одному і примусові інших. Лідер, як правило, утримує статус за допомогою насильства.

"Дитина підліткового віку прагне уваги, розуміння і довіри дорослих. Він намагається грати визначену соціальну роль не тільки серед однолітків, але і серед дорослих, тобто виявляє соціальну активність, але іноді дорослі стримують цю активність, у наслідку чого між дорослими і підлітком виростає психологічний бар'єр, що намагаються перебороти багато підлітків застосовуючи активну форму поводження." [1]

Якщо підлітки не знаходять взаєморозуміння з оточуючими людьми - у родині, то такі діти більш схильні до агресивного поводження. "У такий спосіб: родина є основним джерелом для одержання дітьми знань про моделі агресивного поводження. Характер відносин між батьками, між батьками і дітьми, дисгармонія в родині, постійне агресивне поводження батьків - усе це визначає агресивне поводження дітей." []

Розглядаючи дану проблему, нам стало відомо, що агресивність приносить підліткам тимчасове полегшення й у той час може змусити навколишніх звернути на нього увага, якщо він відчуває потребу в батьківській турботі.

Не можна залишати без уваги і ситуативні фактори, на які вказує И. Фурманів і які також впливають на можливі агресії дітей: "Оцінка іншими людьми". Було встановлено, що присутність інших людей вже саме по собі може або підсилювати, або гальмувати агресію. "Навмисність агресії". Існує точка зору, що для початку агресії нерідко буває досить знати, що інша людина має ворожі наміри, хоча безпосереднього акта агресії не було. "Сприйняття агресії". Сюжети насильства у відео - і телепрограмах роблять дитину більш агресивним і жорстоким. "Бажання ламати". Часто агресія може виникнути як відповідна реакція на поводження навколишніх, тобто як акт ламати за що-небудь" [Скребец]

Особливу увагу нам би хотілося приділити особистісним характеристикам підлітків, що, на нашу думку, відіграють важливу роль у формуванні агресивної поведінки. До них ми відносимо високий рівень психопатизації, нестійкість емоційного стану, що виявляється у високій збудливості, депресивності, що і веде до високого рівня тривожності, замкненості, невпевненості в собі.

У такий спосіб ми прийшли до висновку, що виникнення агресії в підлітків лежить в основі незадоволенні життєво важливих для дитини потреб, таких як потреба в спілкуванні, самовираженні, самоствердженні. Виступає способом відреагувати і своєрідним захисним механізмом на несприятливу обстановку в родині і жорстоке відношення з боку батьків, досягнення значимої мети.

На закінчення хотілося б сказати, що існує думка про те, що в агресії є свої позитивні і негативні тенденції. Так, наприклад, вона може виявлятися в ініціативній активності або ворожості, неслухняності і відсічі. Агресивність у стані розвити ініціативність, а так само зробити дитину наполегливою, недовірливою і боязкою.

Звідси, нашою головною задачею є розвиток позитивних сторін агресивності в підлітка і попередження негативних.

Викладені вище теоретичні положення лягли в основу нашого експериментального дослідження агресивності, як властивості особистості школярів старшого підліткового віку, і протягом усієї подальшої роботи ми будемо постійно спиратися на них.

Розділ 2. Особливості поведінки підлітків з високим рівнем агресії в ситуаціях соціальної колізії

2.1 Задачі, методи та процедура експериментального дослідження

Відповідно до поставленої мети в процесі роботи нами вирішувались наступні задачі:

діагностика показника агресії у підлітків старшого шкільного віку;

встановити домінуючі особистісні якості підлітків з високим ступенем агресивної поведінки;

визначення схильності до конфліктної поведінки підлітків;

діагностика фрустрованості агресивних підлітків;

діагностика інтелектуального розвитку учнів;

визначення соціального статусу у підлітків 9-х класів.

З метою рішення даних задач нами були використані такі психодіагностичні методики:

1) методика діагностики показників і форм агресії А. Басса - А. Дарки. Цей опитувальник визначає якісні і кількісні характеристики прояву агресії. Вони можуть бути використані для визначення форм агресивності і ворожості підлітків, до яких відносяться: фізична агресія, вербальна агресія, непряма агресія, негативізм, роздратування, підозрілість, образа та почуття провини;

методика багатофакторного дослідження особистості Р.Б. Кеттелиа (16 - 100 - 105с);

методика „Особистісна агресивність та конфліктність" (Є.П. Ільїн, П.А. Ковалев). Ця методика виявляє схильність та агресивності як особистісних характеристики;

методика діагностики рівня соціальної фрустрації Л.І. Вассермана;

критеріально орієнтованих нормативний тест розумового розвитку Ю.З. Тельбуха (КОНТРР). Тест призначений для іспиту розумових здібностей школярів 7 - 11 класів і являє собою батарею, що складається з 10 інтелектуальних субтестів, кожний з яких включає 10 завдань. Стобальна шкала виступає як своєрідний критерій, стосовно якого оцінюється загальний рівень розумових здібностей конкретного випробувального;

соціометрія (Дж. Мореко). З допомогою соціометрії можна вивчати типологію соціального поводження людей в умовах групової діяльності, говорити про соціально-психологічній сукупності членів конкретної групи.

Наше дослідження було проведене в Донецькій області, міста Слов’янська в ЗОШ №13. в експерименті брали участь підлітки 9 - „А” та 9 - „Б” класів. Експериментальна група склала 50 чоловік: 26 хлопців та 24 дівчинки. Середній вік випробуваних склав 15 років.

2.2 Рівневі показники виразності агресивної поведінки у учнів старшого підліткового віку

Для вирішення однієї з задач нашого дослідження, а саме - визначити рівневі показники виразності агресивної поведінки у учнів старшого підліткового віку, ми використовували опитувальник А. Басса й А. Дарки, що визначає якісні і кількісні характеристики прояву агресії. Вони можуть бути використані для визначення форм агресивності і ворожнечі ості підлітків, до яких відносяться:

фізична агресія - використання фізичної сили;

вербальна агресія - вираження негативних почуттів у виді сварок, лементу, вереску, а також погрози, прокльону;

непряма агресія - використання спрямованих проти інших осіб пліток, жартів і виявляється в неупорядкованих видах люті;

негативізм - опозиційна форма поводження, спрямована проти авторитету і керівника;

роздратування - схильність до роздратування, запальність, різкості, брутальності при найменшому порушенні;

підозрілість - схильність до недовіри й обережного відношення до людей, через переконання, що навколишні мають намір заподіяти шкоду;

образа - прояв заздрості, ненависті до навколишнього, обумовленим почуттям гніву, невдоволення кимсь саме або всім світом за дійсні або мнимі страждання;

почуття провини - відношення і дії стосовно себе і навколишнє зв’язане з можливим переконання обстеженого в тім що він є поганою людиною, надходить добре.

В результаті дослідження агресивної поведінки школярів старшого підліткового віку за методом А. Басса - А. Дарки, ми виявили показний по всіх видах агресивності (Таблиця 1).

Для перекладу балів у рівневі показники нами було використано метод побудови шкал рівневого оцінювання. Вид такої шкали зображений на малюнку 1.

МАЛЮНОК 1. Загальний вид шкали рівневого оцінювання показників.

де - середнє значення

s - стандартне відхилення.

Нас зацікавили високі показники виразності „фізичної" агресії (27%) та „роздратованості” (38,5%) у хлопчиків та „вербальної" (20,8%) у дівчат. На малюнках 2, 3, 4 ми зобразили шкали рівневого оцінювання цих показників.


ТАБЛИЦЯ № 1. Показники форм агресії у хлопчиків 9 - „А” та 9 - „Б” класу.

№ п/п Ім’я П. Види агресії
Фізична Вербальна Непряма Негативізм Роздратування Підозрілість Образа Почуття провини
Сергій С. 88 64 78 65 45 88 100 66
Євген С. 100 70 60 70 65 88 100 80
Олексій К. 90 80 64 65 70 66 80 55
Іван М. 66 48 39 65 27 44 80 55
Андрій К. 77 64 91 65 45 66 80 55
Федір З. 77 80 65 91 45 55 100 55
Олексій Г. 100 90 117 90 99 100 100 99
Дмитро Д. 90 88 98 81 72 77 60 88
Анатолій К. 88 104 90 81 53 88 80 88
Таір І. 100 80 72 117 99 88 80 66
Віктор Р. 100 64 81 72 90 99 100 55
Михайло К. 64 56 81 81 99 77 100 77
Артур Н. 39 72 90 99 54 77 100 88
Дмитро Б. 77 64 117 45 63 55 80 88
Сергій С. 66 72 108 64 63 66 80 90
Володимир М. 88 80 72 108 99 66 60 99
Влад Я. 100 80 81 39 90 44 100 88
Андрій М. 100 72 99 80 27 88 100 88
Сергій К. 90 88 64 64 45 88 100 99
Стас Л. 88 96 72 88 99 90 80 99
Максим Н. 77 96 81 72 99 100 100 90
Олександр Н. 100 104 99 96 90 88 40 55
Михайло З. 90 88 108 104 72 88 60 88
Роман Р. 88 72 45 96 63 77 80 66
Артем В. 88 80 90 90 81 55 100 88
Віктор О. 66 80 81 81 90 100 100 88

ТАБЛИЦЯ № 1. Показники форм агресії у дівчат 9 - „А” та 9 - „Б” класу.

№ п/п Ім’я П. Види агресії
Фізична Вербальна Непряма Негативізм Роздратування Підозрілість Образа Почуття провини
Віка Ж. 88 56 90 104 99 100 100 99
Марина Н. 100 56 99 56 90 100 100 77
Катерина П. 66 72 99 90 81 88 40 66
Марина М. 100 88 108 80 81 77 80 66
Юлія Я. 110 104 108 80 81 99 80 88
Христина Г. 99 56 99 56 90 77 100 77
Світлана Б. 77 90 72 56 90 77 100 44
Олена Б. 88 80 108 72 99 77 100 88
Діана С. 100 80 108 80 63 66 60 99
Аліна М. 110 56 99 72 63 88 80 88
Тетяна К. 88 56 90 88 72 88 20 88
Наталія П. 77 64 72 88 72 99 100 99
Ірина Ш. 77 64 108 56 81 110 100 99
Алла Р. 55 72 90 64 81 99 60 66
Наталія П. 66 80 90 104 90 77 80 55
Наталія Т. 33 88 108 104 99 77 80 66
Христина Д. 99 88 117 56 81 77 100 88
Юлія К. 99 72 117 80 90 99 100 44
Ірина Г. 88 80 99 80 90 110 100 77
Ганна Г. 100 56 90 56 63 99 100 88
Ольга Г. 100 64 72 56 7 66 40 99
Марія З. 66 40 72 80 99 55 60 88
Оксана В. 77 64 108 104 99 44 100 77
Тетяна Є. 77 72 108 104 81 88 100 55

МАЛЮНОК 2. Шкала рівневого оцінювання фізичної агресії хлопчиків 9-х класів.

де 84 - середнє значення „фізичної" агресії у хлопців

14 - кількісний показник ступеню „розсіювання” фізичної агресії у хлопців 9-х класів.

МАЛЮНОК 3. Шкала рівневого оцінювання показників „роздратованості” у хлопчиків 9-х класів.

де 70 - середнє значення „роздратованості” хлопців

20 - кількісний показник ступеню „розсіювання” „роздратованості” хлопців 9-х класів.

Де 70 - середнє значення „вербальної" агресії

14 - кількісний показник ступеню „розсіювання” „вербальної" агресії у дівчат.


Спираючись на ці малюнки ми можемо стверджувати про те, що хлопці більш ніж дівчата схиляються до „фізичної" агресії та „роздратованості". Це говорить про те, що хлопці даної вибірки здатні використовувати силу, а також, з її допомогою стверджуватися у групі однолітків. Також, хлопці схильні до роздратування, запальності, різкості, брутальності при найменшому порушенні - все це, також, може спровокувати „фізичні” дії з боку підлітків.

У дівчат в свою чергу має місце високий рівень „вербальної" агресії. Це говорить про те, що вони виражають негативні почуття у виді сварок, лементу, сарказму, а також погроз.

Рівневий аналіз усіх інших показників агресії у хлопців та дівчат зображені у додатку А.

Досить цікавим нам стає питання про те, чи має місце статеве розходження в ступені виразності по показникам агресивності у школярів старшого підліткового віку. Для того, щоб визначити чи маються ці розходження і наскільки вони виражені нами було сформовано дві вибірки порівняння ступеня виразності даних форм агресивності, що властиві кожної з цих груп. Результати цього порівняння графічно представлені на малюнку 5.

Для розглядання ступеня вірогідності розходжень деяких форм агресивного поводження між хлопчиками і дівчатами нами був використаний критерій Стьюдента (t - критерій). Цей критерій заснований як би на оцінці загальних частин двох статистичних сукупностей, тобто містить у собі „вимір” різниці середніх значень і їхніх розкид.

Отримані нами дані дозволяють говорити про те, що між групами має місце статистично достовірні розходження на (р £ 0,01) по показниках „фізичної" агресії хлопчиків і по показниках „почуття провини" у дівчинах. Це свідчить про те, що хлопчики схильні вирішувати виникаючі питання, конфлікти за допомогою фізичної сили, щ о так само часто зміцнює їхні позиції в колі однолітків. Можливо на неусвідомленому рівні, хлопці за допомогою своєї сили прагнуть до захисту від групового тиску.

Перевага дівчат по шкалі „почуття провини", дозволяє говорити про те, що багато дівчат даної вибірки вважають себе „поганими" людьми, або усвідомлюють те, що в деяких випадах діють недобре стосовно інших людей, але не бажають впізнавати це, не перестають виявляти свою агресивність.

Аналізуючи досить виражені результати хлопців по шкалі „непряма” агресія, ми бачимо, що розходження між показниками статистично достовірні на (р £ 0,05). Це свідчить про те, що хлопчики схильні використовувати стосовно навколишніх неупорядковані вибух люті: образи, сарказм, іронію - тим самим прагнути понизити статус навколишніх у вербальній формі.

Нам стало відомо, що статеві розходження не обмежуються, власне, статевими характеристиками й особливостями психосексуального розвитку. Дівчинки дозрівають набагато раніше хлопців, наприклад. Так, у підлітковому віці процес психосексуального розвитку дівчинок починається на два роки раніш, ніж у хлопців і триває протягом 3 - 4, а не 4 - 5 років [24].

Хлопчики, не дивлячись на те, що вони фізично сильніше дівчинок, мають набагато більшу чутливість до впливу як фізичних так і психологічних факторів.

Не випадково в хлопчиків частіше чим у дівчинок зустрічаються психічні порушення.

Не випадково дані психологів різних країн світу свідчать про те, що агресивне поводження набагато частіше зустрічається в хлопців чим у дівчат, а випадки антигромадських вчинків знаходяться в співвідношення 10:

1. Справа в тому, що психологічні розходження хлопчиків і дівчат визначається як статевими особливостями, так і специфікою прояву характерних типів чоло вічності і жіночності, обумовлені впливом соціальних факторів, рівнем розвитку суспільства.

Отримані нами в результаті дослідження дані показують значне розходження прояву агресивності хлопців і дівчат 9-х класів (мал.5).

Наприкінці даного розділу, спираючись на отримані нами експериментальні дані, ми можемо зробити висновок про те, що ступінь виразності різних форм агресивної поведінки істотно різна. Так само ми визначили, що має місце істотні статеві розходження в ступені виразності. Так, у хлопчиків спостерігається тенденція до прояву „фізичної" агресії, „роздратованості” та „підозрілості", що істотно відрізняє їх від дівчинок. Дівчинки, у свою чергу, більш схильні до прояву „вербальної" агресії і відчуттю „почуття провини". Це зв’язано не тільки з біологічними особливостями, але ї із соціально-культурними сторонами. Тобто, за зовнішньою брутальністю хлопчиків і скритністю дівчинок криється складна картина статево вікових розходжень їхнього розвитку і відбивається в тому числі й у характері агресивності підлітків, її прояву.

Для рівневого оцінювання ступеня виразності тих або інших форм агресивності конкретних підлітків нами були побудовані шкали рівневого оцінювання ступеня виразності агресивних проявів.


МАЛЮНОК 5 . Відсоткове співвідношення високого рівня показників агресії у учнів 9-х класів.

2.3 Особливості особистісних якостей підлітків з високим рівнем агресії

Для використання однієї з вище перерахованих задач, а саме: встановити особистісних якостей підлітків з високим рівнем агресивності, ми використовували особистісний опитувальник Р.Б. Кеттелла. Показники цих якостей приведені в таблиці 2.

Характеризуючи рід особистісних властивостей, ми виділили ті, які більш виражені для даної групи випробувальних. До них відносяться: „підпорядкованість - домінантність" (Е), при високих оцінках людина власна, незалежна, самовпевнена, вперта до агресивності; „стриманість-експресивність" (F) - при високих оцінках людина життєрадісна, імпульсивна, безтурботна, для неї дуже емоційно значимі соціальні контакти; „боязкість-сміливість" (Н) - при високих оцінках підліток соціально сміливий, активний, схильний до ризику; „низький самоконтроль - високий самоконтроль” (Q3 ) - при високих оцінках - розвинений самоконтроль, точність виконання соціальних вимог. Ці фактори переважають у більшості випробуваних, тому що більшість підлітків цієї групи мають високий рівень виразності цих якостей.

Найменш виражені в даній виборці є такі риси особистості які: „адекватність самооцінки” (МD) - це говорить про те, що підлітки адекватно себе оцінюють і не схильні завишати свої здібності; „замкненість - говіркість” (А) - при низьких оцінках людина характеризується замкненістю, ригідності і зайвою строгістю в оцінці людей, часто скептично налаштована, та надає перевагу самітності; „інтелект" (В) - при низьких оцінках - притаманна конкретність та деяка ригідність мислення; „конформізм - напионформизм" (а2 ) - при низьких оцінках підліток залежить від групи орієнтується на соціальне схвалення, відсутня ініціатива прийняття рішення.

Використовуючи середні групові показники особистісних властивостей за методикою Р.Б. Кеттелла, нами був побудований особистісний профіль випробуваної групи (Малюнок 6), з якого видно, які особистісні якості переважають у даної вибірки.

ТАБЛИЦЯ № 2. Експериментальні показники деяких особистісних якостей хлопчиків 9-х класів за методикою Р.Б. Кеттелла

п/п

Ім’я П. Особистісні якості
MD A B C E F M I L H O Q2 Q3 Q4
Сергій С. 6 6 3 7 10 10 6 9 10 10 7 6 8 9
Євген С. 10 9 3 7 10 9 10 6 10 5 8 5 7 6
Олексій К. 7 7 3 8 9 6 7 4 8 5 5 7 6 5
Іван М. 7 6 7 6 9 10 7 7 9 6 9 6 6 7
Андрій К. 6 7 7 4 5 10 7 7 10 4 10 7 4 6
Федір З. 8 6 7 7 10 10 6 6 10 10 9 8 7 8
Олексій Г. 6 6 7 9 10 10 8 6 10 9 7 8 10 6
Дмитро Д. 7 8 1 8 9 10 6 9 10 8 9 8 10 5
Анатолій К. 7 8 7 6 8 10 5 7 10 4 10 8 7 6
Таір І. 6 8 7 4 8 9 6 8 10 5 9 8 8 6
Віктор Р. 6 6 3 7 9 9 9 10 10 10 7 6 8 9
Михайло К. 9 6 7 8 10 10 10 4 10 8 8 6 8 5
Артур Н. 8 3 7 5 10 10 8 6 10 8 8 4 8 6
Дмитро Б. 6 9 5 4 9 9 8 8 5 7 6 8 8 9
Сергій С. 7 3 9 8 10 10 6 8 10 8 5 6 9 6
Володимир М. 8 8 5 4 10 10 10 8 9 9 3 5 9 6
Влад Я. 8 6 4 9 9 3 10 9 9 10 9 8 8 5
Андрій М. 5 9 7 9 8 9 9 10 8 10 8 7 9 8
Сергій К. 6 10 8 8 8 10 9 7 7 6 10 4 9 7
Стас Л. 7 7 9 10 10 8 8 4 4 8 10 6 7 6
Максим Н. 4 8 4 9 9 8 10 10 10 4 8 7 8 6
Олександр Н. 9 9 1 10 8 6 9 8 10 9 9 7 6 5
Михайло З. 7 7 3 8 8 9 10 8 9 10 10 8 4 7
Роман Р. 6 7 3 7 7 10 8 7 8 10 7 9 7 8
Артем В. 5 6 7 6 6 7 10 6 4 8 7 4 7 5
Віктор О. 5 8 1 8 8 6 10 6 6 7 8 6 10 8

ТАБЛИЦЯ №2. Експериментальні показники деяких особистісних якостей дівчат 9-х класів за методикою Р.Б. Кеттелла

№ п/п Ім’я П. Особистісні якості
MD A B C E F M I L H O Q2 Q3 Q4
Віка Ж. 7 9 3 10 8 10 4 7 10 10 9 10 9 8
Марина Н. 6 9 2 10 8 3 8 7 8 8 7 9 9 8
Катерина П. 7 6 4 8 10 3 10 9 7 8 8 6 9 7
Марина М. 7 5 6 9 10 6 10 9 7 6 8 6 8 9
Юлія Я. 10 3 6 5 8 7 8 10 6 5 7 7 8 9
Христина Г. 9 4 7 3 7 8 10 10 6 6 9 8 7 6
Світлана Б. 4 6 9 6 8 9 8 6 5 5 9 10 9 6
Олена Б. 3 7 5 6 10 8 10 9 5 4 8 4 7 5
Діана С. 6 7 8 8 5 7 4 6 4 4 6 4 9 4
Аліна М. 7 4 7 9 10 6 10 8 4 8 7 6 10 9
Тетяна К. 7 6 4 9 9 6 7 6 6 6 10 6 5 9
Наталія П. 8 7 5 7 10 7 10 8 5 4 7 5 8 10
Ірина Ш. 4 7 7 10 9 8 9 10 8 8 10 3 7 10
Алла Р. 6 7 8 10 7 8 7 8 10 8 6 5 8 10
Наталія П. 10 6 7 8 4 10 10 7 8 9 8 8 8 10
Наталія Т. 8 4 10 8 10 10 10 7 8 6 8 8 6 3
Христина Д. 6 8 3 9 6 10 8 10 9 9 3 5 10 6
Юлія К. 8 8 7 7 8 8 9 10 7 8 7 7 8 8
Ірина Г. 7 9 5 10 10 5 9 8 6 4 8 7 9 10
Ганна Г. 5 7 8 9 7 9 6 6 7 6 7 6 9 10
Ольга Г. 6 7 3 9 7 3 10 10 8 6 8 7 7 9
Марія З. 4 8 1 10 5 7 9 9 8 8 10 8 9 6
Оксана В. 10 10 4 9 9 8 10 8 10 7 10 4 7 4
Тетяна Є. 8 10 3 7 8 6 8 10 3 10 9 4 8 7

Для виявлення особливостей агресивний підлітків та деякими видами конфліктної поведінки ми використовували кореляційний аналіз. Для цього аналізу ми обрали деякі особистісні якості, які на наш погляд більше впливають на конфліктну поведінку агресивних підлітків. Результати цього аналізу записані до таблиці 3 (дивись додаток B).

МАЛЮНОК 6. Особистісний профіль за методикою Р.Б. Кеттелла учнів 9-х класів.

Отримані нами дані корекційного аналізу приведені в додатку (В).

При аналізі загальногрупових результатів корекційного аналізу між деякими властивостями особистості та показниками форм конфліктною поведінки ми встановили, що в даній групі є достовірний зв’язок факторів „впевненість у собі - тривожність" (О), „низький самоконтроль - високий самоконтроль” (Q3 ) - з таким видом конфліктної поведінки як „запальність".

Це говорить про те, що підлітки які мають високий рівень самоконтролю будуть менш запальними. Тому що їм притаманні такі якості як: точне виконання соціальних вимог, вони добре контролюють свої емоції та поведінку, а також таким підліткам притаманні цілеспрямованість та інтегрованість особистості. І навпаки, підлітки з високим рівнем тривожності будуть більш запальними, тому що вони гостріше сприймають навколишніх, однолітків, а також ситуації конфлікту в яких вони опиняються, особливо, якщо дані підлітки не впевнений у собі або мають якісь комплекси неповноцінності.

Взаємозв’язок фактору „впевненість у собі - тривожність" (О) з наявністю у учнів стану фрустрації вказує на те, що підлітки знаходячись в фрустрованому стані будуть гостро відчувати тривогу, особливо, якщо причина фрустрації їм буде не відома. Це відчуття може проявитися не тільки в конфліктній але і в учбовій ситуації.

Цікавими також виявились зв’язки особистісних якостей з деякими видами агресивного поводження. Роздивляючись взаємозв’язок фактору „емоційна нестійкість - емоційна стійкість" (С) з таким видом агресивності як „підозрілість" ми можемо говорити що підозрілі підлітки мають низьку толерантність по відношенню до фрустрації, піддатність почуттям, змінність інтересів, схильність до лабільності настрою, роздратованість, невротичні симптоми, а також іпохондрію. Взаємозв’язок фактору „боязливість - сміливість” (H) з фактором „роздратованість” вказує на те, що підлітки з високим рівнем сміливості будуть дратуватися по відношенню до боязливих не впевнених у собі однолітків. Ці підлітки схильні до ризику, тримаються вільно, можуть мати справи з незнайомими обставинами та людьми. Також, можна проаналізувати зв’язок таких факторів як „тривожність - чутливість” (І) з фактором „непряма агресія”. Це свідчить про те, що підлітки які мають такі риси характеру як м’якість, стійкість, залежність, схильність до романтизму, здібність до емпатії, співчуттю, теж схильні до проявів агресії, але в більш м’якій непрямій формі. Тобто, вони мають образити, пошуткувати, але не вдарити.

Однак, нас більш зацікавило інше питання: чи впливає стать на прояв особистісних якостей. У зв’язку з цим, ми порівняли рівні особистісних властивостей хлопчиків та дівчат і графічно зобразили їх на малюнку 7.

Малюнок 7. Рівневий аналіз особистісних властивостей між статями учнів 9-х класів.

Рівневий аналіз особистісних властивостей між статями учнів 9-х класів показав, що хлопчики перевищують дівчат по таких факторах як „підпорядкованість - експресивність” (F), „довірливість - підозрілість” (L). Це говорить про те, що хлопчики більш схильні до незалежності в думках та поведінці, у конфліктах вони звинувачують інших, не визнають влади та тиску з боку, імпульсивні, рухливі, соціальні контакти для них більш соціально значимі.

Дівчата, у свою чергу, домінують над хлопчиками по факторам „емоційна нестійкість - емоційна стійкість" (С), „боязкість - сміливість” (H), „жорстокість - чутливість” (І).

Високі показники по цих факторах свідчать про те, що дівчинки, на відміну від хлопців, схильні до емоційної зрілості, реалістично налаштовані, соціально сміливі, активні, м’які, мають здібності до симпатії, артистичності натури, які схильні до романтизму.

Що стосується інших показників властивостей особистості, то їхня виразність у хлопчиків та дівчат має незначні розходження.

Використовуючи результати обробки експериментальних даних методом кореляційного аналізу даних, ми на малюнках 8, 9 зобразили поведінки і деяких властивостей особистості хлопчиків і дівчат.


Малюнок 8. Взаємозв’язок агресивної поведінки з деякими властивостями особистості у дівчат 9-х класів.

2 - „вербальна агресія"

9 - „замкнутість - товариськість"

10 - „емоційна нестійкість - емоційна стійкість”

14 -14 14 - “впевненість в собі - тривожність"



Малюнок 9. Взаємозв’язок агресивної поведінки з деякими властивостями особистості у хлопчиків 9-х класів.

1 - „фізична агресія”

2 - „вербальна агресія”

5 - „роздратованість”

8 - “почуття провини

9 - „замкнутість - товариськість”

10 - „емоційна нестікість - емоціційна стійкість”

12 - „боязкість - сміливість”

15 - „низький самоконтроль - високий самоконтроль”

З даних, приведених на малюнку 8, ми бачимо, що в дівчатак має місце статистично значимий негативний звязок (р £ 0,05) між „вербальною агресією” (2), та факторами „замкнутість - товариськість" (9), „емоційна нестійкість - емоційна стійкість" (10) та „впевненість в собі - тривожність" (14).

Наявність такого звязку дозволяє говорити про те, що чим вище у дівчат буде рівень „вербальної" агресії і тим сильніше вони проявлять емоційну нестійкість, вони будуть більше відчувати тривогу та наврід проявляють товарискість в спілкуваванні з однолітками. Це свідчить про те, що дівчата схильні бути впертими до агресивності, незалежними в судженнях.

Розглядаючи взаємозв’язок показників агресивної поведінки та деяких властивостей особистості в хлопчиків (малюнок 9), ми бачимо, що їхні показники принципово відрізняються від показників дівчат.

Якщо в дівчат показники агресивності доповняючи іншими властивостями особистості то у хлопців навпаки - зв’язки існують окремо, не створюючи між собою ні яких груп. Наявність статистично достовірних зв’язків деяких властивостей особистості з різними видами агресії свідчить про те, що у хлопчиків особистісні якості мають великий вплив на їх поведінку. Так, взаємозв’язок факторів „фізична агресія" та „замкненість - товариськість" (9), говорить про те, що навіть у дружних стосунках хлопці схильні до „фізичного” вирішення своїх стосунків. Мабудь, у иакий спосіб вони самостверджуються та „завойовують” свій авторитет. Взаємозв’язок „вербальної" агресії (2) та „емоційної нестабільності - емоційної стабільності” (10), говорить про те, що хлопці не схильні проявляти емоційну стійкість у конфліктних ситуаціях, тим самим „вербалізуючи" свою агресію. Роздивляючись взаємозв’язок факторів „роздратованість” (5), „боязкість - сміливість” (12), ми можемо сказати, що підлітки дуже люблять показувати свою сміливість, йти на ризик, а тому їх дуже дратує те, що хтось з однолітків на це просто не здатен.

Наприкінці даного розділу ми можемо говорити про наявність в даній підлітковій групі взаємозв’язків особистісних якостей з деякими видами агресивної поведінки. Виходячи з особливостей цих взаємозв’язків, ми можемо стверджувати про те, що фактор статі істотно впливає на особливості прояву агресивної поведінки. Так, якщо у дівчат показники агресивності доповнюються деякими властивостями особистості, то в хлопців ці показники знаходяться автономно, не утворюючи між собою окремі групи.

Так само велике значення статевого фактору, який впливає на рівень агресивності, підтверджує рівневий аналіз особистісних властивостей між учнями різної статі 9-х класів.

Рівневий аналіз підтвердив, що статевий фактор має великий вплив на рівень виразності особистісних властивостей у підлітків.

2.4 Визначення особливості конфліктної поведінки учнів з високим ступенем агресивності

Однією з задач нашого дослідження було визначення особливостей конфліктної поведінки учнів з високим ступенем агресивності. Для вирішення цієї задачі ми використали методику „Особистісна агресивність та конфліктність" (Є.П. Ільїн, П.А. Ковалев). Ця методика виявляє схильність суб’єкта до конфліктності та агресивності як особистісних характеристик. Конфліктність особистості за цією методикою розглядається за такими параметрами: „загальність”, „ натиск та наполегливість", „нетерплячість до думки іншого".

Отримані нами результати записані до таблиці 3 (Додаток Б).

Розглядаючи отримані нами дані, ми бачимо, що в досліджуваної групі підлітків всі види конфліктної поведінки виражені в більшому або меншому ступені.

Для характеристики даної вибірки по параметрах „конфліктності” ми розглядали відсоткове співвідношення показників учнів, що мають високі рівні виразності цих якостей графічно це зображено на малюнку 10.

Аналізуючи цей малюнок ми бачимо, що найбільш конфліктної поведінки в групі є „натиск" та „наполегливість" (84%), „непоступність” (80%) та „помста" (76%). Це говорить про те, що ідучи до своєї цілі або вирішує будь-які проблеми, завжди будуть наполеглими, тримаючи свого опонента під натиском до (емоційним або фізичним). Схильність до „непоступності” свідчить про те, що учні не вміють раціонально оцінювати ситуації в яких вони опиняються, та не приймають думки інших людей, вважає це принизливим.

Високий відсоток по такому виду конфліктної поведінки як „помста", говорить про те, що підлітки не можуть забути своїх поразок чи образ і при будь-якому випадку завжди готові помститися своєму образнику.

Малюнок 10. Види конфліктної поведінки.

Досить цікавим для нас постає питання про те, чи має місце статеве розходження в ступені виразності по показниках конфліктності в підлітків. Для того, щоб визначити, чи маються ці розходження і наскільки вони виражені, нами було сформовано дві вибірки: хлопчиків і дівчат. Потім ми провели порівняння ступеня виразності деяких видів конфліктної поведінки, що властиві кожної з цих груп. Результати цього порівняння графічно представлені на малюнку 11. Для розглядання ступеня вірогідності розходжень деяких видов конфліктної поведінки між хлопчиками та дівчинками нами були використані критерії Стьюдента (t - критерії).



Малюнок 11. Рівневий аналіз виразності конфліктної поведінки між статями учнів 9-х класів.

Отримані дані дозволять говорити про те, що між групами має місце статистично достовірні розходження на (р £ 0,01) по показниках „натиск та наполегливість” у хлопців та „помста" у дівчат. Це свідчить про те, що хлопчики схильні вирішувати виникаючі питання, конфлікти за допомогою фізичної сили, що часто зміцнює їхні позиції в колі однолітків. Можливо, на неусвідомленому рівні, хлопчики за допомогою своєї сили прагнуть до захисту від групового тиску.

Перевага дівчинок по шкалі „помста", дозволяє говорити про те, що вони ніколи не забудуть і не вміють вибачати своїх образників. Дівчата підходять до цього раціонально, довго та ретельно сплановуючи свої дії.

Аналізуючи такі досить виражені результати дівчат за шкалами „запальність” та „нетерплячість до думки інших", ми бачимо, що достовірні на (р £ 0,05). Це свідчить про те, що дівчинки схильні використовувати стосовно навколишніх неупорядковані приступи люті: образи, сарказм, іронію, або неочікувано використати і „фізичні” дії. Що стосовно, „нетерплячість до думки інших", то це дуже притаманно дівчаткам цього віку. Вони не люблять коли їм роблять зауваження не тільки вчителі та однолітки, а і батьки, особливо, якщо це мати. Це дуже дратує дівчат, бо вони вже вважають себе самостійними особистостями.

Виходячи з даних кореляційного аналізу ми встановили, що в даній групі підлітків існують зворотні достовірні зв’язки між особливостями агресивної поведінки і деякими видами агресивності. Графічно ці зв’язки представлені на малюнку 12.


Малюнок 12. Взаємозв’язок деяких видів реагування у ситуації конфлікту у школярів 9-х класів з високим рівнем агресивності.

4 - „негативізм"

7 - „образа”

19 - „безкомпромісність”

20 - „помста”

Роздивляючись цей малюнок ми можемо стверджувати, що у досліджувальних підлітків така форма агресивної поведінки як „негативізм" підкріплюється деякими видами конфліктної поведінки: „безкомпромісність” та „помста". „Безкомпромісність”, в свою чергу доповнюється таким видом агресивності як „образа". Виходячи з цього, можна говорити про те, що чим вище у підлітків буде рівень „негативізму” та „образи”, тим учням притаманно буде опозиційна форма поводження спрямована проти авторитету чи керівника. Діти будуть поводитися безкомпромісно, не даючи право опонентові на помилки. Високий рівень „образи" говорить про те, що підлітки схильні до прояву заздрості, негативності до навколишніх, обумовленим почуттям гніву, невдоволенням кимсь або всіма за дійсні або мнимі страждання.

Роздивляючись особливості взаємозв’язків конфліктної поведінки з деякими видами агресії у хлопчиків та дівчат окремо, ми встановили, що такі зв’язки існують тільки у дівчат. Структура цих взаємозв’язків зображена на малюнку 13.


Малюнок 13. Взаємозв’язок особливостей реагування на ситуацію конфлікту у дівчат 9-х класів.

2 - „вербальна агресія"

4 - „негативізм”

6 - „підозра”

19 - „безкомпромісність"

20 - „помста"

Аналізуючи ці зв’язки ми можемо стверджувати про те, що у дівчат має місце вплив деяких видів агресивності на особливості конфліктної поведінки. Так їх „безкомпромісність” (19) залежить від високого рівня „негативізму” (4) та „вербальної агресії" (2). А звязок фактору „підозра” (6) та „помста" (20) тільки підтверджує те, що дівчата більш за хлопців схильні до помсти, та завжди з недовірою ставитися до оточуваних.

У хлопців наявність наявність достовіних звязків особливостей конфліктної поведінки з деякими видами агресивності ми не встановили. Це свідчить про те, що на поведінку хлопців в ситуаціях соціальної колізії не впливає рівень їх агресивності.

Також, нами був встановлений взаємозвязок особливостей конфліктноої повеінки з індексом інтелекту у дівчат. З цьогу звязку ми бачимо, що форму конфліктної поведінки як „натиск та наполегливість". Це говорить про те, що дівчата, які мають високий рівень інтулекту будуть виявлені у собі, але ставлячи перед собою певні цілі. Будуть вести себе наполеглево, можливо, поводячи себе агресивно до людей, які стануть їх на заваді.

На прикінці даного розділу ми можемо стверлдувати про те, що на особливості конфліктної поведінки учнів з іисоким ступенем агресивності має вплив фактор статі.

Якщо в хлопчиків ми не визначили зв’язок між особливостями конфліктної поведінки та деякими видами агресивного поводження, тим самим ми не зможемо прогнозувати їх поведінку в ситуаціях конфлікту, то в дівчинок - навпаки. Вони в ситуаціях соціальної колізії схильні до „помсти" та „безкомпромісності” супроводжує ці прояви високим рівнем „підозри", „негативізму” та „вербальної" агресією. Також, у дівчинок на особливості конфліктної поведінки великий вплив має рівень інтелекту, який сприяє більш раціональному вирішенню їх проблем.

2.5 Вплив стану фрустрації на особливості поведінки агресивних підлітків

Для вирішення однієї з задач, а саме: встановити вплив стану фрустрації на особливості поведінки агресивних підлітків, ми використали методику діагностики рівня соціальної фрустрованості Л.В. Вассермана (модифікація В.В. Бойко).

Отримані нами результати приведені у таблиці 3 (дивись додаток Б).

Аналізуючи отримані нами дані, ми бачимо, що в даній групі 54% підлітків мають високий рівень фрустрації, 28% ¾ середній та 18% ¾ низький. Це свідчить про те, що майже кожен другий учень даної вибірки знаходиться в стані фрустрації.

Також, спираючись на окремі результати хлопчиків та дівчат з високим рівнем стану фрустрації ми встановили, що і хлопці, і дівчата мають однаковий відсоток високого рівня фрустрованості ¾ 54%.

Але ми можемо стверджувати про те, що це є нормальним явищем. Висока фрустрованість підлітків супроводжує на межі їх переходу від підліткового віку до ранньої юності. Цей період можна назвати кризовим, бо до цього переходу як психологічно так і фізично готові досить не всі підлітки. У підлітків в цей період виникає багато запитань, відповіді на які їм належить знайти. При формуванні самосвідомості підлітки змінюють уявлення про себе, переоцінюють свою зовнішність, розумові, моральні, вольові якості. Формується особистісний світогляд. Підлітки нехтують порадами старших, стають більш критичними, недовірливими, та практичними. Всі ці моменти їхнього життя супроводжується станом фрустрації.

Аналізуючи отримані нами дані кореляційного аналізу (додаток В) ми встановили, що не в групі, взагалі, не у хлопчиків та дівчат, зокрема, взаємозв¢язків високого рівня стану фрустрації з особливостями агресивної поведінки в конфліктній ситуації не має.

Ці дані свідчать про те, що фрустрація не має впливу на особливості агресивної поведінки підлітків.

2.6 Рівень інтелектуального розвитку як фактор детермінації поведінки агресивних підлітків

Однією з задач нашого дослідження було встановлення впливу інтелектуального розвитку на поведінку агресивних підлітків в ситуаціях соціальної колізії.

Для вирішення цієї задачі ми використали методику Ю. Гельбуха “КОНТРР “ (Критеріально-орієнтований тест розумового розвитку). Завдяки своїй аналітичній структурі “ КОНТРР “ дозволяє оцінювати не тільки загальний інтелектуальний рівень окремих випробовуваних, але й рівень розвитку окремих компонентів інтелекту.

Отримані нами результати за цією методикою наведені у додатку Б.

Аналізуючи отримані нами дані ми встановили, що досліджувана група підлітків розділилася на учнів з низьким (76%) та високим (24%) рівнем інтелектуального розвитку. Це говорить про те,що учні даної вибірки слабко розвинуті інтелектуально, мало цікавляться науково-популярною літературою та інтелектуальними іграми. Підлітки мають малий словниковий запас та недостатньо уваги приділяють логічному мисленню.

Виходячи з результатів кореляційного аналізу ми встановили, що між інтелектуальним розвитком та іншими особистісними якостями підлітків даної групи взаємозв¢язку немає (додаток В).

Так само, спираючись на дані кореляційного аналізу (додаток В) ми бачимо, що в хлопців має місце достовірний зв¢язок рівня інтелектуального розвитку з “ вербальною ” агресією. Це говорить про те що, чим вище буде інтелектуальний рівень, тим менше хлопці будуть проявляти свою агресивність у вербальній формі. Тобто, усвідомлюючи свій високий інтелектуальний рівень підлітки не припустять в спілкуванні з дорослими та однолітками образ, словесного приниження та нецензурного висловлювання.

Також, ми з¢ясували, що у хлопчиків існують досить сильні зв¢язки між інтелектуальним розвитком та деякими іншими властивостями особистості підлітків. Роздивляючись зворотній достовірний зв¢язок інтелектуального розвитку та фактору “С” (емоційна нестійкість ¾ емоційна стійкість) можна говорити про те, що чим вище у хлопців буде інтелект, тим більш вони будуть стриманими, працездатними. Вони можуть характеризуватися стабільністю інтересів. Роздивляючись зв¢язок рівня інтелекту з фактором “І” (“жорстокість ¾ чутливість”) ми бачимо, що підлітки схильні бути стійкими, залежними та прагнути до покровительства. Описані нами вище зв¢язки зображені на малюнку 14.


Мал.14. Взаємозв¢язок фактора інтелекту з іншими якостями особистості у хлопчиків 9-х класів

22 ¾ “ інтелект “

2 ¾ “ вербальна “агресія

13 ¾ фактор “ І “

10 ¾ фактор “ С

Аналізуючи отримані нами дані у дівчат 9-х класів (додаток В) ми бачимо, що має місце достовірний зв¢язок рівня інтелекту з таким видом агресивного поводження як “ роздратованість". Характеризуючи цей зв¢язок ми побачили деяку особливість в поведінці дівчат, а саме: чим вище буде їх інтелектуальний рівень розвитку, тим більш роздратованими вони будуть. Можна говорити про те, що, мабуть, дівчат дратує те, що до них часто звертаються по допомогу, тим самим заважаючи їм в сприйнятті нового матеріалу або під час перевірки своїх знань. Це може викликати нестриманість та схильність до “ непрямої “ агресії.

Також ми маємо достовірний зв¢язок інтелекту з такою особистісною якістю як “ натиск та наполегливість “. Це свідчить про те, що в конфліктній ситуації дівчата схильні йти “ до кінця “завдяки цій якості, можливо, не дивлячись на наслідки. А дівчата більш розвинуті будуть шукати в конфлікті компроміс.

Виявлений нами зв¢язок інтелектуального розвитку дівчат з такою властивістю особистості як “ нетерплячість до думки іншої людини “ говорить про те, що дівчата з низьким розвитком не вміють рахуватися з думками інших, при цьому дуже часто не маючи своєї особистої. Ще нами бав встановлений дуже цікавий зв¢язок рівня розумового розвитку дівчат з соціальним статусом. Ми встановили, що дівчата віддають перевагу більш успішним подругам, відмінницям, а інші дівчата будуть не прийняті в їх суспільство.

Описані нами зв¢язки можна побачити на малюнку 15.


Мал.15 Взаємозв¢язок фактору інтелекту з іншими якостями особистості у дівчат 9 - х класів.


22 - “ інтелект"

5 - “ роздратованість”

17 - “натиск та наполегливість”

21 - “нетерплячість до думки іншої людини”

23 - соц. статус.

Наприкінці даного розділу ми можемо зробити висновки про те, що 2/3 учнів 9-х класів мають низький інтелектуальний розвиток. Це свідчить про недостатню начитаність, малий словниковий запас.

Також ми встановили, що фактор статі має вплив на розвиток інтелекту в даній групі підлітків. Дівчата перевищують показники хлопців на 5.8%. Це говорить про те, що дівчата більш зацікавлені в підвищенні своїх знань та більш відповідальні при виконанні встановлених завдань.

Аналізуючи зв¢язки рівня інтелекту з особливостями конфліктної поведінки підлітків, ми встановили їх тільки у дівчат. Це свідчить про те, що дівчата в ситуаціях конфлікту більш раціонально вирішують свої проблеми, а хлопці схильні діяти більш емоційно, в залежності від ситуації.

Отже, ми можемо стверджувати, що рівень інтелектуального розвитку є чинником детермінації поведінки агресивних підлітків в ситуаціях соціальної колізії, але тільки у дівчат.

2.7 Взаємозв ¢язок соціального статусу та особливостей поведінки агресивних підлітків в ситуаціях конфлікту

Однією з задач нашого дослідження було визначення взаємозв¢язку рівня соціального статусу з особливостями поводження агресивних підлітків в ситуаціях конфлікту. Для вирішення цієї задачі ми використали методику діагностики між особових та між групових відносин (" Соціометрія”) Дж. Морено. Соціометрична техніка застосовується для діагностики між особових та між групових відносин з метою їх зміни, покращення та вдосконалення. За допомогою соціометрії можна вивчити типологію соціального поводження людей в умовах групової діяльності, говорити про соціально - психологічну сумісність членів конкретних груп. Отримані нами результати за цією методикою занесені до таблиці 3 (додаток Б).

Роздивляючись отримані нами результати ми можемо зробити висновок про те, що 50% учнів даної вибірки мають низький статус у групі. Це свідчить про те, що підлітки дуже виборчі у своєму спілкуванні. По результатам опитування учнів про те, чому вони не спілкуються з тими чи іншими однолітками ми встановили декілька загальних факторів, які обумовлюють небажання приймати цих дітей до свого кола. До них відносяться: не товариськість, низька, або навпаки, дуже висока самооцінка, низький рівень інтелекту та низький соціальний статус сім¢ї.


За допомогою кореляційного аналізу (дивись додаток В) ми встановили взаємозв¢язки рівня соціального статусу з особливостями конфліктної поведінки та одним з видів агресивності. Так, ми можемо розглянути зв¢язок соціального статусу (23) з “ безкомпромісністю “ (19) та достовірний зв¢язок соціального статусу (23) з таким видом агресивності як “ підозра “ (6). Перераховані нами зв’язки зображені на малюнку 16.

Мал.16. Взаємозв¢язок соціального статусу з особливостями конфліктної поведінки та деякими видами агресивності у учнів 9-х класів

23 - “соціальний статус"

19 - “безкомпромісність”

6 - “підозра”

Аналізуючи цей малюнок ми можемо стверджувати про те, що безкомпромісними можуть бути як підлітки з низьким статусом так і з високим. Перші будуть відстоювати свою точку зору, щоб самоствердитися, а другі, в свою чергу, щоб втримати своє лідерство. Але це може бути не завжди та залежатиме від конкретної ситуації.

Достовірний зв’язок соціального статусу з “ підозрілістю” говорить про те, що учні з високим статусом завжди будуть підозрілими Вони будуть боятися за те, що будь-які запропонування або дії їх зкомпрометують чи знизять їх лідерство до статусу аутсайдера.

Роздивляючись взаємозв’язки соціального статусу з особливостями конфліктної поведінки дівчат і хлопців окремо ми бачимо, що дівчата мають такі ж самі зв’язки як і загально групові (дивись малюнок 16). У хлопчиків таких зв’язків ми не виявили. Це свідчить про те, що на загально групові показники великий вплив мають показники дівчат, які у свою чергу підкріплюються показниками (не великими та недостовірними) хлопців.

Наприкінці даного розділу ми можемо зробити наступні висновки. На загальногрупові показники взаємозв’язку соціального статусу з особливостями поведінки агресивних підлітків в ситуаціях конфлікту великий вплив мають показники дівчат. Це говорить про те, що дівчата в своєму спілкуванні більш розбірливі та для них велике значення має соціальний статус своїх подруг. З цього також випливає те, що статус має вплив на особливості конфліктної поведінки, але тільки у агресивних дівчат. У взаємовідношеннях хлопців рівень соціального статусу значення не має.

2.8 Статеві особливості прояву агресивної поведінки підлітків в ситуаціях соціальної колізії

На початку нашого дослідження ми не ставили перед собою припущення про те, що фактор статі впливає на особливості прояву агресивної поведінки підлітків в ситуаціях соціальної колізії, але в ході роботи ми зштовхнулися з ним. У зв’язку з цим ми порівняли показники виразності агресивної поведінки в ситуаціях конфлікту у хлопців та дівчат окремо.

Характеризуючи показники агресивної поведінки у хлопців та дівчат ми встановили, що хлопці домінують по показниках “ фізична “ агресія та “роздратованість “. Це говорить про те, що хлопці даної вибірки здатні вирішувати свої конфлікти за допомогою фізичної сили, стверджуючись завдяки цьому у групі, а також здатні до роздратування, запальності та різкості, що може спровокувати “ фізичні “ дії з боку підлітків.

У дівчат, в свою чергу, має місце високий рівень “ вербальної “ агресії. Це говорить про те, що вони виражають негативні почуття у виді сварок, лементу, сарказму, а також погроз.

З’ясовуючи питання про те, чи впливає фактор статі на прояв особистісних якостей ми отримали такі результати. Хлопчики домінують над дівчатами по таких факторах як “ підпорядкованість-домінування “ (F), “довірливість-підозрілість” (L). Це говорить про те, що хлопці більш схильні до незалежності в думках та поведінці, у конфліктах вони звинувачують інших, не визнають влади та тиску з боку, імпульсивні, рухливі, суспільні контакти для них більш соціально значимі.

Дівчата переважають хлопців по факторах “ емоційна нестійкість-емоційна стійкість (С), “боязкість-сміливість" (Н), “жорстокість-чутливість" (І). Це свідчить про те, що дівчата, на відміну від хлопців, схильні до емоційної зрілості, реалістично налаштовані, соціально сміливі, активні, мають здібності до емпатії (дивись малюнок 7).

Роздивляючись результати кореляційного аналізу між показниками агресивної поведінки і деякими властивостями особистості ми встановили, що у дівчат показники агресивності доповнюються деякими властивостями особистості, то в хлопці ці показники знаходяться автономно, не утворюючи між собою окремі групи (дивись малюнок 8,9).

Досить цікавим для нас було питання про те, чи має місце статеве розходження в ступені виразності по показниках конфліктності у підлітків. Створивши вибірку хлопців та дівчат ми провели порівняння ступеня виразності деяких видів конфліктної поведінки, що властиві кожної з цих груп (дивись малюнок 11).

Отримані дані дозволяють говорити про те, що між групами має місце статистично достовірні розходження на (р <0.01) по показниках “ натиск та наполегливість “ у хлопців та “ помста “ у дівчат Це говорить про те, що хлопчики схильні вирішувати виникаючі питання, конфлікти за допомогою фізичної сили, що часто зміцнює їхні позиції в колі однолітків. Перевага дівчинок по шкалі “ помста “ говорить про те, що вони ніколи на забувають і не вміють вибачати своїх образників.

Аналізуючи досить виражені результати дівчат за шкалами “запальність” та “нетерплячість до думки інших" ми бачимо, що розходження між показниками статистично достовірні на (р< 0.05). Спираючись на ці дані ми можемо говорити, що дівчата схильні використовувати стосовно навколишніх неупорядковані вибухи люті або не очікувано використати і “фізичні” дії. Що стосовно “ нетерплячості до думки інших", то це дуже притаманно дівчатам цього віку. Вони не люблять коли їм роблять зауваження не тільки вчителі та однолітки, а і батьки, особливо. Якщо це мати. Це дратує дівчат, бо вони вже вважають себе самостійними особистостями та все можуть вирішувати самостійно.

Якщо в хлопчиків ми не визначили зв’язку між особливостями конфліктної поведінки та деякими видами агресивного поводження, тим самим ми не зможемо прогнозувати їх поведінку в ситуаціях конфлікту, то в дівчат - навпаки. Вони, в ситуаціях соціальної колізії. Схильні до “ помсти” та “ безкомпромісності" супроводжуючи ці прояви високим рівнем “ підозри “ та “ негативізму “, а також “ вербальною “ агресією (дивись малюнок 13).

Спираючись на окремі результати хлопчиків та дівчат з високим рівнем стану фрустрації ми встановили, що і хлопці, і дівчата мають однаковий відсоток високого рівня фрустрованості - 54%. Це свідчить про те, що майже кожен другий учень даної вибірки знаходиться в стані фрустрації. Аналізуючи отримані нами дані кореляційного аналізу (додаток В) ми встановили, що не у хлопчиків, не у дівчат взаємозв’язку рівня стану фрустрації з особливостями агресивної поведінки в конфліктній ситуації не має. Ці дані свідчать про те, що фрустрація не має впливу на особливості агресивної поведінки підлітків.

Роздивляючись вплив інтелектуального розвитку на поведінку агресивних підлітків в ситуаціях соціальної колізії ми визначили, що дівчата перевищують хлопців по інтелектуальному розвитку на 5.8%. Це говорить проте, що вони більш зацікавлені в підвищенні своїх знань та більш відповідальні при виконання встановлених перед ними завдань.

Аналізуючи зв’язки рівня інтелекту з конфліктними особливостями агресивних підлітків ми встановили їх тільки у дівчат (малюнок 15). Це свідчить про те, що дівчата в ситуаціях конфлікту більш раціонально вирішують свої проблеми, а хлопці схильні діяти більш емоційно, в залежності від ситуації.

В ході нашої роботи нами також був встановлений вплив соціального статусу на особливості конфліктної поведінки агресивних підлітків. Але ця особливість характерна тільки дівчатам даної вибірки. Це говорить про те, що дівчата в своєму спілкуванні більш розбірливі та для них велике значення має соціальний статус їх подруг. У взаємовідносинах хлопців рівень соціального статус значення не має.

Наприкінці даного розділу ми можемо стверджувати про те. Що фактор статі має вплив на прояв агресивної поведінки підлітків в ситуаціях соціальної колізії. Нами було встановлено, що і рівень інтелекту і соціальний статус детермінують особливості конфліктної поведінки агресивних підлітків, але тільки у дівчат. Поведінку хлопців в ситуаціях конфлікту важко зпрогнозувати, бо вони схильні діяти більш емоційно та за обставинами.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий