регистрация / вход

Прийоми й техніки психосинтеза

Виникнення втрати внутрішньої рівноваги, відчуття безглуздості й інші психічних страждань. Пробудження цілісності й формування нової, більше широкої структури відносин у психіці людини. Загальнопоширена небезпека на шляху саморозвитку: однобічності.

Італійський психіатр Роберто Ассаджолі помітив, що втрата внутрішньої рівноваги, відчуття безглуздості й інші психічні страждання виникають по більшій частині тоді, коли різні наші внутрішні елементи роз'єднані або вступають у протиріччя один з одним. Він також відзначив, що коли вони поєднуються в усі більші й більші цілісності, ми випробовуємо доливши чинностей, відчуття благополуччя й знаходимо у своєму житті більше змісту.

Виявивши, що процес цей протікає природно в кожній людині, але найчастіше буває заблокований, Ассаджолі приступився до розробки методів його вивільнення. Спочатку він займався психоаналізом (на початку століття Фрейд уважав його одним з основних своїх послідовників в Італії), однак залишився незадоволений останнім і розробив власну систему, особливий напрямок практичної психології, відкрите для всіх досягнень, зроблених на той час у галузі освіти, психотерапії й медицини. Він назвав цю систему психосинтезом.

Підхід Ассаджолі націлений не просто на поліпшення конкретних показників (на підвищення тонусу, посилення концентрації, поглиблення релаксації й т.д.) або на лікування в змісті рятування від чого-небудь. Він націлений на пробудження цілісності й формування нової, більше широкої структури відносин у психіці людини. Жінка, що пройшла курс психосинтеза, пише: «Внутрішній процес психосинтеза навів мене на думку про калейдоскоп. Коли шматочки кольорового скла струшують, вони являють собою лише безладну купу. Після того, як ви перестали трясти калейдоскоп, вони вибудовуються в гарну картинку».

Для сприяння таким природним процесам синтезу використовуються прості вправи. Прийоми психосинтеза апробувалися Ассаджолі і його колегами протягом останніх 70 років у різних культурах. Психологи прийшли до висновку, що ці вправи особливо ефективні при регулярному виконанні. Як і у всіх заняттях, від альпінізму до гри на піаніно, від вивчення мови до танцю, для освоєння чогось нового необхідна практика.

Зміни в результаті такої практики відбуваються поступово. Багато років тому, уперше почавши виконувати вправи, я очікував негайного перевороту. Але нічого особливого із мною (на відміну від деяких інших), очевидно, не відбулося. Як і більшість новачків, я спочатку не завжди міг виконувати вправи належним чином. Я відволікався, застрявав на дріб'язках або починав метушитися й думати про сторонні речі. І, тільки через деякий час, я усвідомив, що в мені відбулися більші зміни. Згодом я спостерігав, що т же саме відбувається в більшості людей, що застосовують ці вправи. Ми починаємо усвідомлювати перетворення набагато пізніше, ніж вони починаються.

У такої затримки є причина: нашому несвідомому потрібно час. От як говорить про цьому Ассаджолі:

«Однієї з головних функцій несвідомого й у той же час одним з найважливіших етапів навчання є обробка отриманого досвіду й засвоєння сприйнятого й вивченого.

Така обробка, яку можна розглядати як саме сьогодення «дозрівання психічного плода», має прямі аналогії з дозріванням фізичного плода. Обоє протікають у глибині, сховано: одне - у материнській утробі, інше - у таємних куточках несвідомого, обоє являють собою мимовільний автономний процес, але настільки чутливий і ранимий, що його можна легко зірвати зовнішніми впливами; обоє досягають своєї заключної вищої крапки в кризі й чуді «народження», появи нового життя.»

Поняття дозрівання нагадує, що в процесі психосинтеза ми стимулюємо вже присутні в нас чинності. Ці чинності звичайно сховані, але часом ми можемо безпосередньо спостерігати їхню роботу. Ці чинності повільно загоюють нанесену нам емоційну травму; вони надають нам несподівану для нас стійкість у кризовій ситуації; вони виявляють нам раптове рішення проблеми, про яку ми тільки що думали; вони дають нам другий подих після періоду утоми; провадять у нас несподівані й мимовільні перетворення. Ефективність психосинтетичних вправ залежить від активації цих схованих позитивних чинностей.

Мабуть, основною пасткою на шляху психосинтеза є думка, начебто перетворення викликаються вправами як такими, а не тим, як виконуються останні.

Як приклад можна привести наступний випадок. Психіатр, працюючи з аутичною, замкнутою у собі дитиною, довгий час намагався встановити з нею контакт, але дитина не бажала залишати стіни внутрішнього миру. Нарешті, один раз психіатр під впливом інтуїтивного імпульсу взяв олівець, кинув його на піл і сказав дитині: «А тепер підніми його й дай мені». Тон його голосу був сповнений надії, за якої стояли усе раніше початі їм невдалі спроби. Атмосфера дозріла: дитина зробила те, про що його просили, і в цей чудесний момент між ними встановився контакт.

Пізніше психіатр розповів на конференції про цей випадок своїм колегам. Незабаром багато хто з них стали кидати олівці перед аутичными дітьми й чекати, поки їх піднімуть. Звичайно, прийом цей, котрий одержав назву «олівець», виявився невдалим.

Подібне може відбутися й із вправами. Найважливіший діючий фактор вправ - відношення, з яким вони виконуються. Ми можемо виконувати їх уважно й терпляче, ставлячись до них як до інструмента зміни свого життя. Ми можемо виконувати їх і механічно або як модні салонні ігри, що буде порожньою витратою часу. Ми можемо одержати від них те, що хочемо; самі ж вони нам нічого не дадуть.

Друга серйозна пастка – нарцисизм, повна зацікавленість тільки тим, що усередині себе при втраті якого б те не було інтересу до інших людей і суспільства в цілому. Ті, хто попав в цю пастку забувають, що будь-які прийоми, використовувані для сприяння особистому росту, мають цінність тільки в тому випадку, якщо впливають на наші відносини з іншими людьми, і навпаки, міжособистісні відносини самі по собі можуть бути головним стимулом особистого росту. Як говорив Мартін Бубер: «Людина стає «Я» через «Ти»; ізольований індивід нездатний до справжнього росту.

Відчуття власної величі - ще одна пастка, у яку неважко потрапити: короткочасна ейфорія першого успіху породжує в нас очікування негайного, повного й постійного результату. Заповітне бажання жити щасливо готово спокусити нас, змусивши повірити, що ми досягли більшого, ніж у наших чинностях. Але домогтися значимих результатів на шляху самореалізації можна лише, зберігши реалістичне відношення до наших людських обмежень. Варто усвідомлювати, як малі ми в порівнянні з великим, як багато в житті в нас труднощів, як немічно часом наше тіло і як мінливі почуття, як легко ми піддаємося впливу, як мало знаємо, як часто випадок змішує наші плани, як складне життя людини і як вона по суті загадкова.

Це не виходить, що ми повинні вважати зазначені факти нескоримою перешкодою, навпроти, усвідомлення їх може стати частиною нашого становлення й допомогти нам глибше осягти всю повноту змісту людського буття.

Із цієї причини психосинтез цінує безпросвітні періоди не менше, ніж ясні й радісні.

Замість того, щоб обіцяти повне зникнення перешкод, він підкреслює важливість їхнього використання як сходів до росту.

Він відмінюється скоріше до сумніву й ризику, ніж до гарантованої безпеки й екстазу.

Він віддає перевагу творчому безладдю оманної ясності заготовлених відповідей:

Він нагадує нам про необхідність зусилля, так само як і недіяння.

Він визнає нескінченне різноманіття людських істот і тому не обіцяє ніяких стандартних результатів.

Коротше кажучи, усвідомлюючи всю складність людини й всю заплутаність його життєвої ситуації, психосинтез не пропонує ніяких універсальних рецептів. І коли від нього вимагали таких рецептів, Ассаджолі кепкував: «Всесвіт вийшов такий складний не з моєї вини».

Все це підводить нас до розгляду найбільшої й, мабуть, самої загальнопоширеної небезпеки на шляху саморозвитку: однобічності. Коли ми розвиваємо якусь одну свою частину на шкоду іншим, чи буде це тіло, почуття, «духовність» або щось ще, - частина ця наділяється владою, що їй не належить по праву. Вона може знайти демонічні риси й перетворити нас в обмежених або навіть фанатичних істот.

Здоровий і врівноважений розвиток людини поширюється у всіх напрямках: воно нагадує скоріше кулю, ніж пряму лінію. Саме із цієї причини психосинтез намагається враховувати всі важливі виміри людського життя, забуття яких позбавляє її повноти й змісту: Вираження волі й прояв самостійності; Відточування інтелекту; Насолода красою; Розвиток уяви; Пробудження інтуїції; Збагнення любові; Розкриття Я и його призначення.

Зосередження

За допомогою психологічних вправ, наведених у цій роботі, ми можемо відчути, що здатне управляти своїми психічними процесами. Орудувати матеріальними предметами для нас уже в порядку речей; тепер ми можемо почати виробляти в себе навички такого ж звичного й діючого обходження із предметами свого внутрішнього миру. Основою цього процесу служить розвиток нашої здатності до зосередження.

Якщо яка-небудь фізична або психічна функція людини не використовується, вона атрофується. Зберігаються лише ті психічні функції, використання яких увійшло в нас у звичку, а інші функції, які ми не вправляємо й не культивуємо, поступово зникають.

Наступні маленькі вправи, які можна виконувати в будь-яку годину дня, не займають багато часу й не вимагають особливих умов.

Зорове уявлення

Закрийте очі й представте наступне:

Ручка повільно пише на папері ваше ім'я. Однозначне число. Потім представте двозначне число, тризначне й т.д., поки не досягнете числа, що складає з такої кількості цифр, що ви ще можете бачити. Утримуйте це число перед своїм внутрішнім поглядом протягом 2 хвилин.

Різні кольорові фігури: золотий трикутник, фіолетове коло, блакитна п'ятикутна зірка й т.д.

Абстрактні образи, такі як букви алфавіту або числа, можуть бути більше важкими для візуалізації, ніж знайомі вам або привабливі для вас складні образи. Може виявитися, наприклад, що вам легше представити людей, яких ви любите, чим блакитний трикутник, а улюблений пейзаж - легше, ніж число 716, написане на дошці крейдою. Але по тій же причині більше простий і емоційно нейтральний об'єкт часто виявляється особливо ефективним для тренування уяви.

Не розбудовуйтеся, якщо спочатку ви не зможете виконати навіть такі прості внутрішні дії. Це говорить про те, що подібні вправи будуть вам корисні. Спробуйте якийсь час утримувати у своїй свідомості простий образ - хоча б дві або три хвилини. Можливо, цей образ зміниться, або зникне, або ви виявите, що думаєте про щось іншому. Спокійно й терпляче повертайте до нього увага.

Ці вправи підготовляють вас до більше складного. Незважаючи на їхню простоту, вони являють собою щось більше, ніж початкову підготовку, і можуть бути досить корисні самі по собі.

Тактильні уявлення

Представте наступне, зосереджуючись тепер на відчуттях дотику: Ви тиснете чиюсь руку. Відчуйте її шкіру, температуру, надаване нею тиск на вашу руку - Ви погладжуєте кішку або собаку. Відчуйте їхню вовну. Ви тримаєте лимон. Відчуйте його поверхню. Дотик до: Кори дерева, Поверхні квітки - дуже ніжно, щоб не пом'яти його, Піску, Струменю води, Перинці.

Виконуючи ці вправи вперше, сполучайте викликані тактильні відчуття із зоровим образом того, до чого ви доторкаєтеся, потім представляйте тільки тактильні відчуття. Сприймайте предмети тільки через тактильні відчуття.

За допомогою цих вправ ми можемо навчитися управляти своєю увагою. Це не так легко, як може здатися, оскільки на нас впливають зовнішні й внутрішні відволікаючі подразники. За допомогою цих вправ ми поступово зрозуміємо, як відбувається зосередження уваги, що поміняє його звичайний неуважний стан.

Нюхові уявлення

Уявіть собі, що ви вдихаєте захід: Ваших улюблених парфумів, Бензину, Квітів, Трави, Чистого гірського повітря в сосновому лісі, Диму багаття, Океану, М'яти, Свіжоспеченого хліба.

Кинестетичне уявлення

А зараз для одержання кинестетичних відчуттів, завдяки яким ми усвідомимо своє тіло і його рухи, представте, що ви: Ідете, а потім біжите уздовж берега по пляжі: відчуйте кожний рух своїх м'язів. Ведете машину: чітко відчуйте кожний рух, чинений при повороті керма, при натисканні на педалі й т.д.

Плаваєте, граєте в теніс, баскетбол або інший ваш улюблений вид спорту. Рубаєте дрова.

Смакові уявлення

Представте смак, температуру й щільність: Банана, Кислого молока, Горіха, Збитого крему.

Представте, що ви сідаєте за стіл і їсте своє улюблене блюдо. Звертайте увагу на смак і щільність кожного ковтка, шматка.

Що ви почували, виконуючи ці вправи? Серйозне нагадування: надто важливо не напружуватися. Один досвідчений фехтувальник говорив: «Тримаєте рапіру, немов птаха: не занадто міцно, щоб пташка не задихнулася, і не занадто вільно, щоб вона не спорхнула». Ледь відчувши напругу при виконанні вправ, зупинитеся. Пташка починає задихатися. Як тільки розум почав блукати - стоп. Пташка полетіла.

Слухові уявлення

Деяким людям набагато складніше викликати слухові уявлення, чим уявлення, пов'язані з іншими органами почуттів. Проте подібні вправи також підвищують гостроту нашого сприйняття дійсних, не уявлюваних подразників. Закрийте очі й прислухайтеся до наступних уявлюваних звуків:

Голос, що вимовляє ваше ім'я, Шум транспорту, Шум дощу, Голосу людей на вечірці, Хвилі, що набігають на берег, Скрип дверей, Звук гонга, що повільно розчиняється в безмовності.

Несвідоме по визначенню представляє ту нашу частину, що недоступна безпосередньому усвідомленню. Ми можемо довідатися, що тут відбувається, тільки завдяки випадковим проявам, начебто застережень, або за допомогою спеціальних методик, призначених для обходу цензури свідомості: аналізу сновидінь, образів уяви, почерку, рухів тіла, вільних асоціацій, результатів усякого роду тестів, ключових слів і т.п. До цього можна додати й вільний малюнок як, мабуть, найлегший і практичний метод.

У вільному малюнку ми зображуємо все, що приходить нам у голову, не обертаючи уваги на те, що і як ми малюємо. Потім ми дивимося, що вийшло, і намагаємося цей малюнок проінтерпретувати. Результати такої роботи можуть бути наступними:

Очищення. Ми розцінюємо недолік фізичної гігієни як нецивілізованість. А як щодо психічної гігієни? Сучасна цивілізація провокує масу почуттів і в той же час придушує їхнє вираження. У результаті цей подавлений емоційний матеріал визначає наші установки, блокує вільний плин енергії в нашій психофізичній системі й викликає різні дрібні й великі відхилення. Вільний малюнок наділяє зримим зовнішнім образом сковуючу нас зсередини психічну енергію й послабляє тим самим її хватку.

Розуміння. Спостерігаючи прояв цих чинностей, ми можемо одержати краще уявлення про свої внутрішні мири. тут несвідомі чинності, Що Живуть, впливають на наше поводження незалежно від того, знаємо ми про їх чи ні; Розуміння зображень, які виникають у ході вільного малюнка, дозволяє усвідомити, що визначає наші дії й установки.

Звільнення. Розуміння веде до звільнення від контролю несвідомих енергій, сліпо й автоматично управляючих нами.

Вільний малюнок

1. Візьміть кольорові олівці або фломастери й кілька аркушів паперу, Перш ніж приступитися до малюнка, дозвольте собі на кілька секунд розслабитися, заспокоїтися.

2. Тепер нехай рука почне малювати. З помірною цікавістю стежите за тим, що з'являється на папері.

3.Дозвольте руці малювати все, що їй заманеться, абстрактна або конкретне, Якість малюнка значення не має, навіть якщо він не відповідає вашим нинішнім уявленням про себе. І нехай рука рухається як хоче - плавно або уривчасто, швидко або повільно й т.д.

4. Коли ви відчуєте, що закінчили, вивчите свій малюнок. Чи дійсно він закінчений, або ж йому бракує останнього штриха? Якщо так, то додайте все, що хочете.

Свій малюнок потрібно прийняти як людину, що прибула з далекої країни, звичаї якого сильно відрізняються від прийнятих у нашої власній. Замість того, щоб оцінювати свій малюнок, потрібно прислухатися до того, що він розповідає. Він може повідомити нас щось нове, відмінне від того, що відомо нашому поверхневому розуму. Ми намагаємося ввійти в резонанс зі своїм» малюнком, інтуїтивно відчути, що він нам про нас розповідає.

Потім ми знову дивимося на малюнок, цього разу аналізуючи його. У якій манері він виконаний (нервово, механічно й т.д.)? Як використаний колір (кольоровий чи ні, яскравий або пастельний, у світлих або темних тонах і т.д.)? Як використаний простір аркуша (не вистачило місця, залишилося незаповненим, організоване або використане безладно)? Статичний або динамічний малюнок (якщо є рух, плавне воно або переривчасте, стримане або стрімке й т.д.)? Які взаємини між елементами (протистоять один одному, тісняться, танцюють разом або намальовані окремо)? Яке загальний настрій (похмуре, напружене, радісне й т.д.)?

Додавши внутрішнім чинностям зримі форми, ми намагаємося перевести ці форми на просту зрозумілу мову. Фарбування, обриси й різні деталі можуть будити в нас ланцюга вільних асоціацій, тонкі, уловимі почуття, забуті спогади, інтуїтивні проблиски.

Через якийсь час ми відкладаємо малюнок і пишемо, що приходить на розум. Тут слід уточнити, що інтерпретація - щось більше, ніж просто інтелектуальна операція; що для неї не потрібно спеціального коду розшифровки малюнка; що це осяяння, а не міркування. Вона може збагатити наше сприйняття малюнка. І навіть якщо наші малюнки залишаться для нас не більш ніж безглуздими ієрогліфами, ми принаймні задовольнимо частково одну зі своїх життєвих потреб - потреба в самовираженні.

Зробивши кілька вільних малюнків, можна помітити появу безлічі форм. Можна виявити зображення квітів поруч із демонами, НЛО, безголових людей, гігантських мурах, незнайомі особи й т.д. Завдяки цьому, ми усвідомимо неймовірну розмаїтість ув'язнених усередині нас енергій; Кожну з них можна розглядати як саму справжню психічну істоту, як мешканця нашої психіки, що живе своїм власним життям. І той факт, що у звичайному стані ми цього життя не бачимо, не означає, що її немає.

Не слід очікувати, втім, що матеріал одного малюнка може розкрити нам таємниці нашого внутрішнього миру. Робота ця кропітка й тривала. Поступово ми розпізнаємо свої несвідомі настрої й спонукання. Дійсно, коштовні результати можна одержати, лише зробивши серію вільних малюнків. Головні теми будуть з'являтися знову й знову в різних формах. І нарешті, може трапитися, що під час серії малюнків, виконаних за короткий час, відбудеться щира трансформація, що на папері втілиться якесь нове почуття, що дозволить вийти на світло свідомості раніше схованим рівням нашої істоти.

Набуваючи деякий досвід малювання, ми можемо продовжити досліджувати себе в трьох напрямках:рух, уява й лист. Як і в попередньому випадку, це дослідження може бути вільним або націленим на певні теми або блоки.

Спостерігаючи руху свого тіла, ми вловлюємо органічний резонанс, відгук того або іншого психологічного блоку або втримування на фізичному (л рівні, а потім навмисно виражаємо його в позі або русі, як якби були статуєю, символізуючи цей блок, або танцюристом, що демонструє його у своєму танці. Завдяки цьому, ми краще розуміємо цей блок. Особливу користь від такої роботи одержують люди, більше зв'язані зі своїм тілом, чим інші, тому що, працюючи на чисто психологічному рівні, їм не завжди вдається вловити, що відбувається в них усередині.

Дослідження уяви полягає в тому, щоб додати психологічному втримуванню, з яким ми працюємо, конкретну форму, доступну нашому внутрішньому погляду. Скажемо, ми працюємо зі страхом. Якого він кольору? Якого він розміру і які його обриси? Як він реагує на наш дотик? Як він пахне? Як він звучить, і якщо в нього є голос, те що він нас повідомляє?

Завдяки цьому, у людині можуть відбуватися значні зміни, особливо у випадках роботи з вираження негативними образами. Дуже часто мої клієнти зустрічаються з восьминогами, мишами, кажанами, гігантськими павуками, монстрами різної форми й вигляду, чаклунами, відьмами й усякою іншою поганю. Як правило, вони їх лякаються. Я незмінно прошу їх просто дивитися в особу цим застрашливим створенням, звикнути до них, зрозуміти їх, послухати їхнього вмовляння. Секрет у тім, щоб мати мужність зустрітися з негативним образом віч-на-віч і терпіння залишитися з ним. Дуже часто після досить тривалого контакту з негативним образом і вільним проявом відповідних почуттів відбувається його перетворення.

Однак, якщо деякий образ продовжує незважаючи на це наводити страх, я пропоную його намалювати. Виражений образ може більш повно розкрити себе й піддатися закономірної трансформації в щось більше легкотравне.

Іноді корисно працювати одночасно з тілом і з образами, або починаючи з тілесних відчуттів і вже потім викликаючи відповідні їм образи, або усвідомлюючи особливі, ледь уловимі реакції організму, які можуть виникати під час роботи з образами.

Третій метод, лист, може бути набагато більше ефективним, чим може здатися спочатку. Якщо ми почнемо вільно писати про те, що нам цікаво, те побачимо, що виражаємо речі не так, як думали про їх раніше. Нам доводиться викладати на папері те, що раніше передбачалося, і внаслідок цього проясняти для себе витягнуте на світло божий утримування своєї свідомості. Завдяки цьому, ми можемо прийти до нових висновків і ідей.

У тім, що несвідомий матеріал так легко спливає під час листування, немає нічого дивного. Між несвідомим і свідомістю немає ніякої чіткої границі, навпроти, між ними відбувається постійна взаємодія. Листування стимулює цю взаємодію, дозволяючи нам спостерігати його, розуміти й управляти їм.


Література

1.Джеймс М., Джонгвард Д. Народжені вигравати. - К., 1993.

2.Лейнг Р. У. Розділене Я. - К., 2005.

3.Коул М. Культурно-історична психологія. - К., 1997.

4.Скотт Дж. Г. Сила розуму. – К.,1991.

5.Семейная психология и психотерапия. - М., 1999 // под. ред. Н.Н.Лебедева.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий