регистрация / вход

Робота з важкою дитиною

Спілкування з "важкою" дитиною. Психологічні техніки допомоги дитині, що втратила контроль з будь-яких причин. Безоціночне співчуття, "парадоксальне" приєднання, вирішення проблеми. Не активність, байдужість, замкнутість, проблеми з однолітками.

Красноармійська райдержадміністрація

Відділ освіти

ЯК ДОПОМОГТИ ПРОБЛЕМНІЙ ДИТИНІ

Методичні рекомендації для класних керівників

Укладач

методист., що відповідає

за психологічну службу

Каган Світлана Дмитрівна.

Красноармійськ 2004

Робота з важкою дитиною

Налагодити спілкування з “важкою" дитиною буває доволі непросто. З одного боку, психологічно складно для самого педагога: додаткове емоційне навантаження, постійний пошук вирішення різноманітних “дитячих сюрпризів", - з іншого - важко самій дитині, яка у 99% випадків просто по - іншому спілкуватись не вміє. Є ще і “третій бік": і вихователь, і “важкий" не розуміють один одного, спілкуються “лоб до лоба”, не знаходячи компромісу. Причин тому багато. Ми зупинимося на, наш погляд, на одній із найпоширеніших - невмінні налагодити контакт з дитиною.

Часто “важку дитину”, особливо вперту та агресивну, порівнюють з чимось рухливо некерованим, кажуть: ”занесло", “понесло” та т. ін. До такого “об”єкту” буває також важко “приєднатися”, як і до втрати керування локомотивом. І, якщо ситуація з локомотивом має досить стандартне технічне рішення, то дитина часто вимагає експромту і застосування відразу декількох технік, а головне - величезного терпіння з боку вихователя.

Існує декілька психологічних технік допомоги дитині (і вихователю!), що втратила контроль з будь-яких причин. Ми зупинимося на одній з них. Коротко цю техніку можна охарактеризувати словесним “ланцюжком": догнати - приєднатися - відвести (перевести) на безпечний шлях. Пропонуємо декілька рекомендацій по використанню цієї техніки у вихованні “важких" дітей.

Крок перший. “Догнати”.

Головне завдання кроку - налагодити емоційний контакт з дитиною, томуне бійтесь виражати співучасть дитині відкрито. Дуже часто у школі педагоги обмежуються діловими рамками спілкування і всі дитячі неприємності намагаються віддати на “самі розберуться". При цьому забувають, частіше за все, вони єдині люди, що можуть допомогти дитині “тут і зараз", бо знаходяться фізично поряд з нею.

“Співчувайте безоціночно". Інколи “педагогічна натура” так привчає вихователя “вчити та наставляти", що йому вкрай важко втриматися від зауважень: "ось бачиш, якби ти не…" Виходить співчуття “з виховною метою", що суперечить самому змісту його вираження. “Безоціночно” виражати співчуття можна з “констатації” відчуття дитини: "звісно. образливо (неприємно, боляче …), коли … (не виходить, одержуєш, чуєш від…) "або" мені жаль, що…" Також слід пам”ятати, що з якої б причини не переживала б дитина (з власної вини чи ні), вона гідна того, щоб їй співчували.

Крок другий. “Приєднатися".

Головне завдання кроку - продемонструвати дитині: "я тебе розумію, я з тобою". Це дуже важливо у всіх “гострих” випадках:

сльози: чим старша дитина, тим серйозніше причина для них, і говорити на тему, що хвилює, тим важче. Можна використати “метод переліку": "Ти плачеш, тобі образливо, неприємності з … (перелічуємо школу. однолітків. сім”ю…) Часто при дуже сильних почуттях дитина просто не може говорити. Постійте поряд - ваша присутність допомагає і без слів. Якщо дитина добре реагує на гумор (особливо у молодшому віці), можна спілкуватися у співчутливому гуморі: "Сльози - річ, звісно, добра. проблему у них втопити можна (особливо, якщо вона плавати не вміє). Тільки краще давай просохнемо (пропонуємо носовичка) і поговоримо…"

Інколи підлітки 10 -13 років (хлопчики) бурхливо реагують на спроби співчуття, виливаючи свою образу на співчуваючого. При цьому реакція може бути агресивною, грубою (“А я вас не просив. Вам що до цього…Відчепіться). Це ні якою мірою не свідчить про те, що дитина бажає вас образити і не потребує допомоги. Навпаки, дуже потребує і при цьому не вірить у можливість її вирішення чи справедливість. “Приєднатися “ у цей момент можна, якщо:

а) не зважати на власні неприємні відчуття від “відгуку” на добрі наміри або образу за те, що доводиться розплачуватися за гріхи інших. Недопустимо поширене: ”Ти як зі мною поводишся?! "Потрібно пам”ятати, що відповідь дитини у даний момент призначена не вам, а кривднику, а ви тільки “громовідвід” і ваша самоповага від будь яких слів у цьому випадку не постраждає. Можна трохи помовчати, дати “розряду” остаточно затихнути і вже потім починати розмову;

б) використовувати “парадоксальне” приєднання. Почніть фразою “Оце так довели люди, ну! …" “Людина ", після цього, як правило, притихає. Далі продовжуємо спокійно і доброзичливо: “Вибач, що “чепляюся" до тебе, але я не можу, коли когось до такого доводять. Може спробуємо якось управитися з неприємністю? …”

сильні особистості (вони ж і найбільші “впертюхи”) можуть не йти на контакт і після багатьох спроб. Нічого. Дитина має право на самостійне вирішення проблеми., а дорослому у цьому випадку важливо продемонструвати дитині, що вона не залишається “сам на сам" з проблемою і що є “підстраховка". Якщо спроби продовжити розмову не мали успіху, використовуємо “відхід з приєднанням": "Поважаю людей, що вирішують власні складнощі самостійно. Думаю, що з твоєю рішучістю у тебе все вийде добре. Але якщо захочеш поговорити на цю тему (маємо на увазі проблему дитини), дай мені знати (можна більш довірливо: шепни мені якось, ага)”.

Бійка, розкидання речей, “товкання" меблів чи інші прояви агресивності. Гостра ситуація. Щоб не повторювати звичних недіючих стереотипів (“Що ти собі дозволяєш! ”), треба пам”ятати:

що б дитина не говорила або не робила у цей момент, гірше, ніж їй зараз немає нікому. Це SOS! Дитина “тоне" у ситуації, а ті, хто не вміє плавати, дуже часто заважають рятівникам.

дитину до 10 років (а фізично слабких і до 12-13) впевнено, але м”яко обхоплюємо зі спини, доки всі “вибрикування" не припиняться. Говорити при цьому потрібно мінімум, тоном “нейтрального" наказу: “Спокійно. Все нормально. Заспокоюйся. Зараз у всьому розберемося”.

якщо дитина розкидає речі, б”є меблі, досить притримати її за руку: “Тихо! Тихо! Книга (стілець. портфель.) тут ні до чого!" Майже у половині випадків можна почути відповідь: "А я до чого?!" Заперечувати не треба. Можна спробувати вийти з гострої ситуації з гумором: ” Так, ти ні до чого. Ну лежить ця річ не на своєму місці, то ж нехай начувається…” Важливо пам”ятати. що дитині у цей момент важко впоратися з роздратуванням, тому вихователю не слід вести себе агресивно.

як правило, після афективного спалаху дитина відчуває спустошеність і ні до яких співбесід не готова. Дайте їй можливість відпочити (добре, якщо під наглядом педагога) і поговоріть обов'язково наодинці і трохи пізніше.

Крок третій “ Вирішуємо проблему".

Цей етап досить складний через неможливість передбачити всі тонкощі ситуацій, як викликають проблеми у дитини. Спробуємо зупинитися на найбільш поширених.

Проблеми у спілкуванні з однолітками

Ознаки: дитина веде себе агресивно з іншими дітьми, “огризається”, б”ється, зачеплює інших, у класі її не люблять, не хочуть товаришувати і т ін.

Причини: частіше за все дитина почуває себе “зацькованою собакою", вважає, що її зневажають, ображають, налаштовані проти неї.

При дослідженні поведінки дуже типовою є фраза "А він (вона) перший почав…”, при чому, якщо продовжувати розбиратися, то згадуються “гріхи” ображаючих аж до дитячого садка. Слова вихователя про власну “ображаючу” поведінку дитини успіху, як правило, не мають, оскільки причина поведінки дитини пов”язана з захистом, який базується на особистісних проблемах та невпевненості. Корені особистісних проблем часто обумовлені родинним мікрокліматом. Дитина рано звикає до агресивно-несправедливого ставлення до себе з боку членів сім”ї (батьків, старших дітей) і переносить свій досвід на спілкування з іншими дітьми як своєрідний спосіб “боротьби за виживання”.

Основною стратегією роботи вихователя у цьому напрямку може бути сформульована так: ” Наш клас для тебе - острівець безпеки, тут тебе зрозуміють і допоможуть. Тут тобі ніщо не загрожує!"

Напрямки роботи:

а) з дитиною:

дослідження “провокуючих” ситуацій і “провокаторів", якщо такі є. Зручно це зробити наодинці з дитиною у такій формі: “Мені хотілося б узнати твою думку про наш клас. Я приготувала для тебе деякі питання. тобі не важко буде мені допомогти? ”

Дитині у письмовій або усній формі пропонуємо питання у формі незакінчених речень (методика у Додатках). Якщо дитині при роботі усно важко відповідати, можна використовувати підказку із дужок У наведених питаннях відповідями можуть бути як ситуації так і “конкретні особистості". Дитині слід сказати, що відповідати вона може., як сама думає.

якщо дитина на контакт іде добре, можна спробувати поговорити з нею “про життя", виясняючи, як дитина сприймає оточення та світ в цілому, ставлення до себе за такими питаннями: "Ось ти обмалював наш клас так…

Як ти вважаєш, а діти в інших класах такі ж?

А люди взагалі?

Якби ти був чарівником, то яких би рис характеру добавив людям?

А дітям? А собі?

Як ти думаєш, коли тебе ображають, то ті, хто це робить радіють чи злостяться?

А ти?

Ти швидко прощаєш образи?

Якщо не вдалося зразу відповісти на образу. тобі хочеться помститися?

Виходить? При цьому ти буваєш задоволеним?

А що б ти простив іншому. якби тебе попросили?

Останнє питання - добрий перехід для спроби корекції: “Давай з тобою домовимося. Спробуй поспостерігати за собою і в моменти, коли почуваєш себе ображеним не дуже сильно, скажи собі “Він такий же, як і я. Це дрібниці і я його прощаю.” А у кінці дня скажи мені, скільки дрібних образ тобі таким чином вдалося “заспокоїти"

Побажання вихователю. Діти, що агресивно захищаються, потребують постійної уваги. З одного боку - це безпека самої дитини і її оточення, з іншого - необхідність демонстрації дитині підтримки у складних для неї моментах спілкування, допомога у регуляції поведінки.

Зазвичай, всі дитячі “розбори” проходять за відсутністю дорослого, тому у ситуаціях загострення відносин потрібно як можна більше наглядати за учасниками і, за необхідністю, “розділяти території”. Наприклад, якщо при виконанні якоїсь справи вам потрібно залишити дітей самих, а ви відчуваєте, що атмосфера наелектризована., або напередодні була бійка, можна запропонувати дітям індивідуальні завдання або доручення. При наявності особливо “ворогуючих” сторін, можна дати роботу, не пов”язану із спільним перебуванням дітей. (Наприклад, прибрати у підсобці у присутності вихователя). Це особливо важливо, якщо дитина знаходиться у стані “хронічної війни”.

Станом рівня конфліктності на початку урегулювання ситуації слід цікавитися дуже часто. Обов”язково заохочувати та відмічати найменші досягнення “миру та порозуміння" (можна у дусі гумору). Для стимулювання позитивних змін дитині можна сказати, що багато хто помітив, що спілкуватися з ним стало приємніше.

б) з класним колективом. Основні завдання: зняти напруженість у стосунках, зняти стереотипи сприйняття дитини ("ярлики"), знайти друзів для дитини, знайти спільну справу. У Додатках пропонуємо ігрові методики для вирішення цих завдань.

Неактивність, байдужість, замкнутість

Ознаки. Дитина веде себе непомітно, тихо, ініціативи не виявляє, майже ні з ким не спілкується, інколи може бути “мулею”, якого деякі учні “доводять" дрібними зачіпками до сліз або спалахів відчайдушної агресії. У класних справах така дитина грає роль присутнього, може навіть просто піти, сидіти у куточку. Доручення може виконувати (і дуже добре), але частіше відмовляється, пояснюючи тим, що не впорається.

Причини. Закореніла невпевненість у собі, комплекс “невдачі", наднизька самооцінка, особливості самосприйняття. Іноді це може бути обумовлено раннім негативним досвідом дитини, що відчувала себе емоційно занедбаною у сім”ї, недооціненою у молодших класах. І, якщо у відношенні до агресивної дитини ми говоримо про стан “зацькованої собаки”, то цьому випадку - це “мишеня", що не тільки зневірилося у можливості отримання допомоги та уваги до своїх потреб, але і звиклося з тим, що воно її не гідне. Природно, що всі спроби протистояти неприємностям дитиною давно припинені, дитина часто перебуває у стані апатії, депресії.

Стратегія роботи педагога з такими дітьми полягає у виясненні причин неактивності дитини, зміцненні впевненості, підвищенні самооцінки, навчанні дитини засобам самодопомоги, включення її до спільних справ.

а) робота з дитиною:

для вияснення причин неактивності потрібно проаналізувати стиль взаємин у сім”ї, звернувши увагу на наступні моменти:

Чи не є батьки (або один з них) неврівноваженими, агресивними, надмірно активними, такими, що зловживають алкоголем.

Чи не є дитина бездоглядною.

Які вимоги ставлять батьки до дитини, чи не є вони завищеними,

Можна також застосувати метод незакінчених речень (текст у Додатках). Роботу можна проводити індивідуально або у групі, згідно з обраною формою проведення модифікуючи інструкцію: при індивідуальній - ”Ти цікавий і сором”язливий хлопчик (дівчинка). Мені дуже хотілося б познайомитися з тобою ближче. Будь ласка, дай відповіді на ці питання, а потім ми з тобою обговоримо, що вийшло.", при груповій - “Діти, багато хто з вас хоче дізнатися про особливості свого характеру. Я пропоную вам відповісти на деякі питання, доповнюючи речення власними роздумами. Відповідь по результатах ви отримаєте через деякий час.”

Корекційна робота. “Витягти “ таку дитину з її “черепашки” можна за умови поступової тривалої роботи як з самою дитиною, так і з класним колективом. Оскільки кожна дитина вимагає індивідуального підходу, у Додатках ми приводимо декілька вправ, із яких вихователь може обрати найбільш доцільну для дитини.

б) робота з класним колективом.

Дуже часто, ще у дитсадку чи у молодших класах, орієнтуючись на реакцію дорослих, діти могли “приклеїти ярлик" дитині з особливостями поведінки, а деякі діти, щоб отримати увагу дорослого, навмисно можуть провокувати конфлікти, аби самому бути “добрим" на тлі “агресора" чи “мишеняти". Це відбувається через дитячий егоцентризм, який у віці 7 - 12 років є природним явищем. Починати роботу з дітьми потрібно, перш за все, з корекції “колективної думки" відносно конкретної дитини, формуванню вміння співчувати, виховання толерантності.

У Додатках ми приводимо комплекс методик для роботи з класом у цих напрямках.

Виховання “важких" - тривалий процес, що вимагає узгоджених зусиль всіх, хто спілкується з дитиною у школі. Добре, якщо вихователь налагодить співпрацю з колегами з метою контролю виникнення провокуючих ситуацій; постійного педагогічного спостереження та патронату дитини; підкріплення позитивних зусиль дитини.

Література

1. Козловский О.В. Игровая программа "Каждый "охотник" желает знать, где сидит "фазан": учебно-методическое пособие. Ч.1 -Донецк: Школа лидеров Центра поддержки детских общественных организаций Управления по делам семьи, молодежи и туризма областной государственной администрации, 2000 г. - 336 с.

2. Фоппель К. Как научить детей сотрудничать? Психологические игры и упражнения: Практическое пособие: Пер. с нем.: В 4-х томах. - М.: Генезис, 1998.

Що можна читати додатково?

Методичні та теоретичні питання:

3. Методичні рекомендації щодо удосконалення утримання та виховання дітей у дитячих інтернатних закладах на принципах, що базуються на конвенції ООН про права дитини / Упорядники та авторський колектив: Л.С. Волинець, О.Г. Антонова-Турченко, І.Б. Іванова, Н.М. Комарова та ін. - К.: Видавництво “Студцентр", 1998.

4. Проблемні сім”ї: діти та батьки. / Упорядники та авторський колектив: Ю.Г. Якубова,

5. О.Г. Антонова-Турченко, Г.В. Святенко та ін. - К.: Видавництво “Студцентр", 1998.

Інтерактивні ігри:

6. Ветрова В.В. Уроки психологического здоровья. - М.: Педагогическое общество России, 2000

7. Прутченков А.С. Социально-психологический тренинг в школе.2-е изд., дополн. и перераб. - М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2001

8. Фоппель К. Энергия паузы. Психологические игры и упражнения: Практическое пособие: Пер. с нем.: - М.: Генезис, 2001

Додатки

Методика визначення проблем у спілкуванні.

Інструкція дитині. Відповідаючи, доповнюй речення за власною думкою.

1. Я думаю, що наш клас _____________________________________

(веселий, драчливий, гамірливий, дружний, недружний …)

Більш за все мені подобається, коли діти ________________________

З хлопцями я ________________________________________________

Мені не подобається, коли мене ________________________________

Дівчата мені _________________________________________________

Більше всього мене ображає ___________________________________

Я люблю, коли діти ___________________________________________

Коли сміються у мене за спиною, я______________________________

Думаю, що до мане ставляться _________________________________

У класі я краще за все почуваю себе, коли ________________________

Методика визначення проблем у самосприйнятті дитини.

Інструкція дитині. Відповідаючи, доповнюй речення за власною думкою.

1. Я людина, яка ______________________________________________

Більш за все мені хочеться ______________________________________

У своїй зовнішності я _________________________________________

Я почувався б щасливішим, якби________________________________

Мій одяг _____________________________________________________

Коли мені потрібно швидко відповісти, я _________________________

Коли у мене невдачі, я_________________________________________

Думаю, що діти мене __________________________________________

Коли сміються за моєю спиною, я _______________________________

Гірше за все, коли _____________________________________________

Мені у собі подобається ________________________________________

Назву методики дитині називати не треба.

Методики для корекційної роботи

Корекція самовідношення, самосприйняття, емоційних переживань невдачі.

(можна проводити як індивідуально, так і у групі)

“Ситуація"

Згадай або придумай важливу ситуацію для тебе, де ти почуваєш себе невпевнено, або робиш не так, як тобі хотілося б. Поміркуй:

що це за ситуація, назви її ______________________________________

_____________________________________________________________

що відбулося б, якби ти діяв, як звик _____________________________

_______________________________________________________________________________________________________________________________що відбулося б, якби ти вів себе впевнено ____________________________________________________________________________________________________________________________________

що із написаного у попередньому пункті ти пробував робити сам

_______________________________________________________________________________________________________________________________

хто міг би тобі допомогти ______________________________________

_____________________________________________________________

“Досягнення"

Забудь про сором”язливість, довірся собі і заповни ці графи:

Моє найбільше досягнення _____________________________________

Моє друге велике досягнення ___________________________________

_____________________________________________________________

Моє третє велике досягнення ___________________________________

_____________________________________________________________Я неперевершений у ______________________________________________

Я дуже гарний у _____________________________________________

Я досить гарний у ____________________________________________

(Якщо ти не заповнив хоча б одного рядка, то чи не занадто ти до себе суворий?!)

“Відкинути защемленого хвоста “

Згадай той момент, коли ти відчував себе дуже неприємно, як то кажуть: “із защемленим хвостом". Напиши про це на аркуші паперу. Можеш не обмежувати себе у словнику.

А тепер розірви аркуш і викинь його. І більше не “їж" себе. Все у минулому!

“Як навчатись на невдачах”

Згадай випадок, коли ти зазнав найбільшої, на твою думку, невдачі і проаналізуй його за схемою:

опиши випадок;

твої думки та дії при цьому;

дії інших при цьому;

як складалися обставини;

чого ти боявся більш за все;

як би ти зробив зараз.

(Якщо ти відповів на всі питання, поздоровляємо! Ти обернув невдачу на досвід!)

“Звільнення від думок"

Займи зручну позу. Поспостерігай за власними думками. Дай їм піти. Залишайся у такому стані, доки не відчуєш себе відпочившим.

“Місце минулого у минулому”

Розслабся. Подумки озирнись на свій минулий досвід. Знайди там ситуацію, що була для тебе неприємною. Уяви себе у її фіналі.

Знову програй подумки цей епізод, але цього разу уяви себе по іншому: так, якби ситуація була для тебе “ніякою”, незначною, чи не завдала великої шкоди. Закріпи цей образ у пам”яті. Скажи собі: “Все пройшло”.

“Мандрівка у майбутнє"

Уяви собі якусь важливу подію для тебе у майбутньому.

Уяви себе впевненим для вирішення цієї ситуації. Запам”ятай відчуття.

“Вміння позитивно мислити"

(Пам”ятка - самотренінг)

Існує багато підтверджень, що думка викликає у людини певні психологічні та фізіологічні зміни. Так негативні думки пригнічують, а позитивні - навпаки, надихають. Ти, мабуть, і сам помітив, що коли думаєш про те, що щось не вийде, це щось дійсно не виходить, а якщо і виходить, то не так. Або боїшся чогось, і воно таки з тобою трапляється (у народі кажуть: “Наврочив”). Якщо ти думаєш, що ти непомітний і не гідний уваги, безталанний і нікому не потрібний або нікому не подобаєшся, - знай, що тебе дійсно не помічатимуть. (Веселенька перспектива?!) Але все дійсно залежить від тебе!

А також від думок, дій, почуттів. З них ми почали і ними ж будемо боротися за щастя.

Отже спробуємо розібратися.

По перше - з думками. Наші думки тісно пов”язані з позицією, яку ми займаємо відносно інших людей. Спробуй визначитися із власною позицією (Ти зараз сам на сам із собою, тож будь відвертим). Ось вони:

У мене не все добре - у них (нього) все добре, або Я “-", вони “+”.

Як правило, це позиція людини, що дуже мало цінить себе, як то кажуть, з низькою самооцінкою. Ті, хто додержується цієї позиції, вважають, що вони дійсно ні на що не здатні, а везіння їх обходить. Зазвичай, вони діють вкрай обережно, довго наважуються на щось, перебирають всі можливі перешкоди, або взагалі “закінчують роботу на початку", заздрять іншим, не схильні до ризику і майже ніколи не досягають успіху.

У мене все добре - у них (нього) не все добре, або Я”+”, вони “-“.

Це вже позиція людини із завищеною самооцінкою. Такі люди ніколи не вважають себе винними, у всіх неприємностях звинувачують інших, вони часто досягають бажаного, але у оточуючих симпатії не викликають.

У мене не все добре - у них (нього) не все добре, або Я”-“, вони “-“.

Це позиція безнадії. Людина з такою позицією не помічає нічого доброго ні у собі, ні у інших. Світ для неї завжди у темних фарбах. Така людина ні себе не любить, ні оточуючих. Про везіння взагалі говорити нічого.

У мене все добре - у них (нього) все добре, або Я”+”, вони “+”.

Це оптимістична позиція. Люди, що її займають, добре ставляться і до себе, і до оточуючих, серед недоліків завжди знаходять щось позитивне, а коли когось і критикують, не зачепають гідності, не принижують, не ображають. Такій людині завжди симпатизують і вона досягає значних успіхів.

Зорієнтувався у власній позиції?

Якщо це не № 4, постарайся змінитись, бо це і є позитивне мислення.

По-друге, з діями та почуттями. Мудрість Сходу говорить: ” Навіть коли ми не можемо змінити обставини, ми можемо змінити своє ставлення до них”. Зміни “-“ на “+". Це і є дії. Почуття зміняться самі.

Позитивне мислення - твій ключ до успіху!

Методики для корекційної роботи з класом

Корекція “суспільної думки”

“Корони"

Для проведення цієї гри вихователю потрібно підготувати паперові “корни” - склеїти паперові стрічки по розміру голови дитини, на яких написати своєрідні “ярлики", наприклад: я малятко; я веселий; мені не цікаво; я хочу спати; я голодний; допоможи мені; люблю компліменти; я невдаха; я ненадійний; у мене все виходить; мене зневажають; ні з ким не говорю; відчепись від мене; скажи мені щось приємне; я тебе не слухаю; ти мені подобаєшся; я завжди правий і т. ін.

Хід гри. Розділіть дітей на невеликі групи (по 3-5), розсадіть групи по класу, щоб вони одна одній не заважали. Дайте будь-яке спільне завдання. Наприклад, виготовити портрет ідеального друга (див. гру з такою назвою). Перед початком роботи роздайте дітям “корони”:

Діти, зараз ви отримаєте секретні “корони". Що на них написано, будуть бачити тільки ваші одногрупники, особисто кожен свою корону бачити не повинен і питати, що написано, у інших теж. Носити ці “корони" потрібно весь час виконання завдання. Є ще одна хитрість. Всім членам групи потрібно спілкуватись з кожним так, як вимагає його “корона”. Наприклад, на “короні" написано: “ я клоун", то ж всі члени групи можуть сміятися з цього “клоуна”, кривлятися, тощо. “Клоун” до кінця гри не повинен знімати “корони" або протестувати проти будь-якої поведінки у свій адрес.

Потім потрібно дати дітям попрацювати у “коронах” хвилин 10 - 15, уважно спостерігаючи за дотриманням правил. Якщо у будь-якій групі виникли загострення у спілкуванні або група захопилася “коронами", веселиться і не працює, гру слід припинити і перейти до обговорення. Якщо групи працюють нормально, можна дочекатися закінчення виконання завдання і перед демонстрацією результатів теж спочатку обговорити “коронне” питання.

Діти, перед тим, як продовжити роботу (розглянути результати вашої роботи), ми обговоримо з вами ваші “корони”. Зараз кожен з вас висловить свої враження по таким питанням (за бажанням питання можна записати на аркуші чи дошці):

Чи здогадалися, що написано на власній “короні”, що допомогло це зробити або заважало?

Чи зручно ви почували себе, коли з вами спілкувалися по “коронному”?

Чи вам приємно було спілкуватися з одногрупниками по “коронному"? У яких випадках?

Чи подобалося вам те, як спілкувалися з вами у відповідь?

Чи не заважали “корони" працювати над загальним завданням?

Питання до всього класу:

А чи спостерігали ви у житті. що з деякими дітьми теж спілкуються, ніби на них є “корона”? Чи може самі це відчували?

У яких випадках це буває?

Що почувають, на вашу думку, діти у реальному житті, коли з ними спілкуються ось так, по “коронному”? У яких випадках допомагає? Заважає?

А хто, по вашому, “корони" у житті чепляє? Чи буває так, що людина сама добровільно одягає “корону”?

Вихователю слід підвести дітей до думки про недопустимість “навішування” негативних ярликів на інших та на себе. При цьому недоцільно називати конкретних дітей, у яких помітили схильність до “коронування” себе або інших, якщо діти самі цього не зробили. Якщо діти конкретно називають “коронаторів”, не слід проводити “колективне виховання одного”. У цьому випадку можна сказати, що ви вважаєте, що кожен зробив відповідні висновки для себе у ході гри.

Дуже рідко буває, що діти “дограють" “коронну" гру у наступні дні, або якусь з “корон” “приліпляють” до когось. У такому випадку вихователю слід нагадати дітям про те, що кожна гра має закінчення, а надто “загравшихся” можуть чекати певні неприємності від власних дій.

“Портрет ідеального друга"

Для проведення гри приготуйте кілька аркушів паперу формату А-3 (по кількості майбутніх груп), клей, ножиці, олівці, фломастери, старі журнали, які не шкода різати. Розділіть дітей на групи по 3-5.

Інструкція дітям. Діти, мабуть кожному з вас хотілося б мати доброго друга. Цікаво, а яким би він був? Як виглядав би? Пропоную вам використовуючи матеріали. що лежать у вас на столах, свою уяву та досвід, створити портрет ідеального друга. На аркуші ви також можете записати його риси характеру, або те що він повинен і не повинен робити. Потім кожна група представити нам свій витвір і ми поговоримо.

Час роботи у групах - 20-25 хвилин.

Коли групи готові, прикріплюємо всі “портрети" на дошку і проводимо обговорення:

Зараз кожна група представить нам свого ідеального друга. Наше завдання - знайти спільні риси у портретах.

На представлення групам відводитися до 3 хвилин. Після закінчення запропонуйте дітям назвати спільні риси, а самі підкреслюйте їх на портретах або виписуйте на окремому аркуші. Далі - знову обговорення:

Як ви вважаєте, які з записаних якостей зустрічаються у реальних друзів?

Чи зустрічали ви дитину, яка мала б усі означені риси? Чи це можливо?

Чи є у вас друзі, які не мають жодної з цих рис? (Якщо діти дають стверджувальну відповідь, запитайте, що приваблює їх у цьому випадку)

Чи обов”язково мати всі ці риси, щоб з тобою дружили?

Чи варто шукати собі тільки близького до ідеалу друга? Чому?

Коментар для вихователя. Ведучи обговорення, важливо підвести дітей до думки про хибність завищених сподівань щодо образу друга та товариша, які часто призводять до дитячої самотності та нетерпимості. Підводячи підсумки, можна сказати дітям, що дружби вартий кожен і що саме дружба допомагає людям змінитися на краще.

“Дружні вимоги"

(навчання чемності у взаєминах)

Підготуйте аркуші з наступним текстом для всіх учасників гри.

Лист учасника.

Щоб ти сказав у наступних ситуаціях: *

Ти бачиш кількох дітей, що грають разом і хочеш теж грати з ними…

Кілька твоїх друзів ідуть разом у похід, а тебе з собою не запросили. Ти хочеш піти з ними…

Твоя подруга (друг) взяв у тебе книгу почитати і не повертає. Ти хочеш повернути книгу назад…

Ти хочеш, щоб батьки купили тобі досить дорогу іграшку…

Ти не зрозумів, як потрібно розв”язувати приклад, і хочеш, щоб вчитель пояснив ще раз…

Тиждень тому ти спитав у батьків, чи можна тобі поїхати з друзями у дводенний похід з ночівлею, і досі не отримав відповіді…

Твій друг взяв у тебе гроші у борг і не повернув. Ці гроші потрібні зараз тобі самому…

Хтось із дітей сміється над твоєю новою зачіскою…

Ти стоїш у магазині у черзі, а якась жінка намагається пройти без черги…

У школі проводять конкурс для сімейних команд. Ти хочеш, щоб твоя сім”я теж взяла участь…

* За потребою та спостереженнями вихователя ситуації можна змінювати.

Інструкція дітям. Часом ми всі чогось хочемо від інших людей. Наприклад, хочемо, щоб вони прийняли нас до своєї гри. Я, наприклад, хочу, щоб ви мене слухали, або щоб дістали зошити. Коли ми чогось хочемо від іншої людини, ми можемо виразити своє бажання вдало чи не дуже. Якщо ми хвилюємося або боїмося, то формулюємо наші бажання не досить ясно. Якщо ми занадто рішучі і наполегливі, то можемо зачепити почуття іншого, образити. Краще, якщо ми висказуємо свої вимоги ясно і по дружньому. Зробити це можна, наприклад, наступним чином…

Ми дивимося людині прямо у очі, говоримо спокійно і впевнено і зразу починаємо з того, чого ми хочемо, кажучи, приміром: ”Я хочу. ” “Мені потрібно…" Звісно, ми не завжди чуємо у відповідь “так", і не завжди одержуємо те, чого хочемо. Але якщо ми зовсім не намагаємося отримати бажане, то дуже часто відчуваємо розчарування і почуття власної слабкості. Мені хочеться, щоб ви сьогодні повчилися висовувати свої вимоги ясно та по дружньому.

Уявіть, що ви прийшли за покупками до магазину, і продавщиця не повністю дає вам здачу. Що ви їй скажете? (Обговоріть з дітьми різні ефективні та неефективні варіанти реплік у даному випадку)

Тепер візьміть листи, які я для вас приготувала. Об”єднайтеся по троє і сядьте разом із своїми партнерами. Продивіться один за одним всі приклади. Кожен з вас повинен буде сказати, як він формулює свої вимоги у описаній ситуації. А двоє інших будуть уважно його слухати і потім скажуть, що вони про це думають… (20 хв.)

Обговорення:

Чому корисному ти для себе навчився?

Як ти висказував свої вимоги: несміливо чи занадто наполегливі?

Що вдається у тебе краще: вимагати у дорослих чи у дітей?

Чому так важливо висказувати вимоги дружнім тоном?

Як ти реагуєш, коли чуєш слово “ні”?

Хто з дітей класу, по - твоєму, вміє добре вимагати?

“ Посилай добрі почуття"

(самонастрій, аутотренінг)

Вступне слово вихователя.

Ми всі відчуваємо почуття інших людей, знаємо. коли у людини добрий або поганий настрій. Зрозуміло. що ми також відчуваємо і те, чи налаштована людина до нас по дружньому або вороже. Чим дружелюбніше діти у класі, тим приємніше для вас і для мене спілкування. Я пропоную вам потренуватися у вмінні відчувати настрій оточуючих та частіше проявляти свої позитивні емоції.

Обговорення - мотивація:

Чи доводилося вам коли-небудь заходити до приміщення, де відчувається “напружена атмосфера", тобто знаходяться роздратовані, невдоволені та розчаровані люди? За якими ознаками можна визначити, що у тій чи іншій групі людей “пахне грозою”?

Чи легко самому зберегти добрий настрій у такій ситуації?

А за якими ознаками ми помічаємо, що у групі добрий настрій?

Чи передається нам самим цей настрій?

А чи можна передати власний добрий настрій?

Інструкція дітям:

Сядьте зручно та закрийте очі… Зробіть три глибоких вдихи та видихи. Тепер уявіть собі, що над головою кожного з вас висить чудова золота зірка. Це - ваша власна зірка, вона належить вам і піклується про те, щоб ви були щасливі. Уявіть, що ви з ніг до голови осяяні світлом цієї зірки, світлом любові та радості… Уявіть ще. що це світло наскрізь пронизує все ваше тіло… Тепер прикладіть свою руку до серця… до горла… до лоба… Відчуйте, як золоте світло особливо ясно сяє у цих місцях. Уявіть, що і ви, як і ваша зірка, також випромінюєте навкруги промені ясного теплого світла, і що це світло іде до кожного у нашому класі... Подумайте про всіх, хто є у цій кімнаті. і надішліть всім трохи свого світла…Тепер пошліть трохи світла людям, яких немає тут: вашим домашнім, друзям, близьким, знайомим… Тепер прислухайтеся до самих себе. Відчуйте, як світло добра та дружби торкається вас самих… (10 сек.)

Збережіть у пам”яті ці відчуття і звертайтесь до них у тих випадках, коли ви втомилися, або у засмучені, або вам потрібні свіжі сили.

А зараз попрощайтесь із своєю зіркою і подумки повертайтеся назад. Коли я дорахую до трьох, ви відкриєте очі і посміхнетесь один одному… Раз… Два…Три…

“Король"

(Корекція агресивності, нерішучості, відторгнення. Залучення малообираємих дітей до групи)

Ця гра надає дітям можливість на деякий час опинитися у центрі уваги, при цьому нікого не зачепаючи. Найбільш корисна ця гра для сором”язливих і агресивних дітей. Вони отримують право висказувати свої бажання без страху “втратити обличчя". У ролі короля вони навіть можуть проявити певну щедрість і відкрити нові якості у самих себе. Оскільки у грі чітко означені обмеження, всі учасники почувають себе у повній безпеці. Аналіз, що проводиться після проведення, дозволяє попередити можливе появлення “жертв” у класі.

Інструкція дітям. Хтось із вас коли-небудь мріяв стати королем? Які переваги має король? А які неприємності на нього чекають? Ви знаєте, чим добрий король відрізняється від злого?

Я хочу запропонувати вам гру, у якій ви можете побути королем. Не назавжди, звісно, а всього хвилин на 10. Всі інші діти стають слугами і повинні робити все, що наказує робити король. Природно, що король не має права віддавати такі накази, які можуть образити інших дітей, але він може дозволити собі багато чого. Він може наказати, приміром, щоб його носили на руках, щоб йому кланялися, подавали йому пити, розважали і т. ін. Хто хоче стати першим королем?

Нехай із часом кожна дитина матиме можливість побути королем. Зразу скажіть дітям, що черга дійде до кожного. За один раз у ролі може побути двоє-троє. Коли час правління короля скінчиться, зберіть всю групу у коло і обговоріть отриманий у грі досвід. Це допоможе наступним королям співвідносити свої бажання з можливостями дітей і “ввійти в історію" добрим королем. Давати “правління” дитині з особливостями поведінки бажано на третій черзі.

Аналіз та обговорення вправи:

Як ти почував себе, коли був королем?

Що тобі більш за все сподобалося у цій ролі?

Чи легко було віддавати накази?

Що почували слуги?

Чи легко було виконувати бажання короля?

Коли королем був (ім”я дитини), він був добрим чи злим королем?

Як далеко добрий король може заходити у своїх бажаннях?

“Як навчитися не носитися з проблемою і використовувати допомогу”

(гра на розуміння взаємодопомоги)

Для проведення гри приготуйте одноразові пластикові стаканчики на кожну дитину, ножиці, клей, скотч, різні намистинки, мотузочки, кольоровий папір, пластилін - все, що можна використати для поробок у кількості по майбутніх групах з 3-5 учнів. Перед проведенням гри всі стаканчики потрібно “попсувати”: порізати, зім”яти. Гра проводиться у кілька етапів.

І “Не носись з проблемою, як із писаною торбою"

Інструкція дітям. Зараз я вам роздам чудові подарунки. (Роздаємо) Що не подобаються?

А чи не буває, що життя також нам дарує такі ж “подарунки", невдачі?

Як ми реагуємо на такі явища?

Кожен з нас інколи зазнає невдачі. Хочу запропонувати вам декілька вправ по боротьбі з ними.

Вправа І. Завдання дітям. Візьміть в руки ваш стаканчик. Вам необхідно не випускаючи стаканчика з обох рук, якось його полагодити або зробити з нього щось корисне. (1 хв.)

Дайте дітям попрацювати індивідуально, слідкуючи за дотриманням правил. Дехто може виправити стаканчик, але у більшості це не вийде. Проведіть обговорення:

У кого вийшло?

Чи зручно було працювати?

Якби стаканчик був реальною проблемою, чи вдалося б її вирішити у такий спосіб (не випускаючи з рук)?

Дійсно, інколи ми, як то кажуть, хапаємося за свої проблеми, застряємо на них і не хочемо відпустити їх, втратити контроль за ситуацією. Але цей спосіб, як ви вже впевнились. недійовий.

Пропоную вам ще одну вправу.

Вправа ІІ. Завдання дітям. Тепер стаканчика можна випускати. Можна робити з ним що завгодно і використовувати будь-які матеріали, які ви знайдете у класі. А оскільки кожен намагається вирішити свої проблеми найшвидше, спробуйте виконати завдання за 3 хвилини. Завдання залишається таким же. Вам потрібно зробити з вашого стаканчика щось корисне, а потім розказати про свою поробку.

Дехто з дітей встигне захопити матеріали та інструменти, іншим іх не вистачить і вони чекатимуть (у крайньому випадку, може виникнути суперечка, тоді гру слід припинити негайно і перейти до обговорення). Витримайте час і перейдіть до обговорення.

Кому вдалося щось змайструвати? (Зазвичай, за такий короткий термін мало кому вдається зробити щось цікаве. Майже завжди звучать скарги на те, що комусь не вистачило часу, матеріалів та інструментів. Вам потрібно використати дитячі “скарги" і “плоди роботи” для того, щоб підвести до висновку про недостатність зусиль тільки одного при вирішенні проблеми і про необхідність об”єднання зусиль та взаємодопомоги, про хибність сподівань на швидкий результат)

Кому не вдалося? Чому?

Коли ми розраховуємо на дуже швидке вирішення наших проблем і тільки на самих себе, ми можемо опинитися у подібній ситуації: тобто нам може не вистачити часу та ресурсів. У чому ж вихід? (Зазвичай діти швидко знаходять рішення. Якщо це не вдається, можна підказати запитанням: Як зробити, щоб у нашому класі вирішити проблему із стаканчиком вдалося всім?)

ІІ “Шукай спільників і тих, хто допоможе”.

Вправа ІІІ. Завдання дітям. Зараз у вас спільна проблема: що зробити з вже трохи найбридшим стаканчиком. А умови трохи змінюються. Тепер можна об”єднатися у групи і вирішувати проблему спільними зусиллями. Можна працювати кожному над власною задумкою, можна підказувати один одному, а можна створювати колективні поробки. На роботу даю вам стільки раз по 3 хвилини, скільки дітей у вашій маленькій групі. По закінченні приготуйтесь представити свій витвір.

Складний момент у цій вправі - неодночасність закінчення роботи (кількість часу пов”язана з кількістю членів групи для того, щоб не виникли ізольовані діти). Ви можете використати наступні прийоми для “вирівнювання" часу (як додаткові умови, це можна оголосити перед виконанням роботи):

обмежити кількість членів групи до 5

дати “преміальні" за продуктивність: добавити ще 1-2 хвилини на роздуми менш чисельній групі

“оштрафувати” більш чисельну групу за порушення дисципліни чи відсутність співпраці з окремим її членом.

Слідкуйте за тим, щоб загальний час роботи не перевищував 20 хвилин. Якщо якась група закінчила раніше, запропонуйте придумати рекламу для її витвору, або допомогти іншим.

По закінченні роботи проведіть виставку і обговоріть результати. Зверніть увагу дітей на різноманітність ідей, відзначаючи “плоди” спільної праці.

Діти, порівняйте свої відчуття по першій, другій та третій вправі. Коли було вирішувати проблему легше, цікавіше?

Чим допомагала кожному з вас група?

Зараз ви також попрацюєте у групах. На підготовлених аркушах вам потрібно скласти інструкцію про те, як вирішувати проблему. На роботу 5 хвилин.

По закінченні вивісити всі інструкції і підкресліть у них спільні моменти. Потім “узагальнену інструкцію” можна вивісити у класному куточку. Приклад:

Щоб боротися з проблемами:

а) не зв”язуй ними собі руки, не “носися" з ними, як із писаною

б) не чекай, що проблеми вирішується миттєво. Май терпіння;

в) знайди собі спільників, не бійся звернутися за допомогою (одна голова - добре, а дві - ще краще!);

г) вір у успіх!

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий