Джерельною базою нашого дослідження виступають різні нормативні акти стосовно прав дитини – «Конвенція ООН про права дитини», Конвенцію ратифіковано Постановою ВР № 789-XII від 27.02.91 [2], у якій визначено порядок діяльності Комітету з прав дитини. Слід зазначити, що дуже важливим є закріплення у Конвенції положення про те, що Держави-сторони зобов'язані подавати Комітету через Генерального секретаря Організацій Об'єднаних Націй доповіді про вжиті ними заходи щодо закріплення визнаних у Конвенції прав та прогрес, досягнутий у здійсненні цих прав. «Національна програма виховання дітей та учнівської молоді в Україні», Постанова № 1-7/6-98 від 01.07.2004 [3], в якій розглянути основні положення соціальної підтримки держави у вихованні дітей та учнівської молоді. Закон України «Про охорону дитинства» [1], визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері.
Теоретично-методологічною базою нашого дослідження виступає ряд наукових праць та статей як українських, так і зарубіжних науковців. В процесі роботи над даною бакалаврською роботою нами використано наукові праці такі, як книга Балакірєвої О. М., Яременко О. О. «Рівень розповсюдження та структура вживання алкоголю та інших наркотичних речовин серед підлітків в Україні: соціологічний вимір» [5], в якій взято за мету ознайомити громадськість та науковців з проектом ESPAD «Європейське опитування учнів щодо вживання алкоголю та інших наркотичних речовин» та його реалізацію в Україні. Вона містить інформацію про структуру і процедуру дослідження. Вибіркову сукупність та інструментарій, методологічні та методичні проблеми, а також основні результати дослідження.
Монографія «Динаміка поширення тютюнопаління, вживання алкоголю та наркотичних речовин серед учнівської молоді України: 1995, 1999, 2003 роки» [16] О. М. Балакірєвої, О. О. Яременко, О. Р. Артюр та інших знайомить громадськість з проектом ESPAD – Європейське опитування учнів щодо вживання алкоголю та інших наркотичних речовин та його реалізацію в Україні. Вона містить інформацію про рівень та структуру куріння, вживання алкоголю та наркотиків серед підлітків, динаміку окремих показників за 1995, 1999, 2003 роки, аналіз гендерних особливостей, порівняльні дані з іншими європейськими країнами та інструментарій опитування.
«Тютюн, алкоголь, наркотики в молодіжному середовищі: вживання, залежність, ефективна профілактика» [49] – монографія О. О. Яременко, О. М. Балакірєвої, О. О. Стойко та колективу авторів – одна з серії видань Українського інституту соціальних досліджень та Державного інституту проблем сім’ї та молоді, які містять матеріали для навчання основам формування здорового способу життя молоді та впровадження цієї діяльності у практику роботи державних організацій, причетних до розв’язання молодіжних проблем. У книзі представлена інформація про психоактивні речовини: тютюн, алкоголь та наркотики. Подано також ситуаційний аналіз щодо вживання психоактивних речовин в Україні, інші статистичні дані, показана особлива актуальність цієї тематики з урахуванням стану здоров’я молоді України. Книга містить практичні поради та рекомендації щодо проведення тренінгів з профілактики негативних явищ.
Важливими для розуміння методів роботи з відхиленнями у поведінці дітей є досвід роботи Макаренко А. С. – українського і російського педагога-новатора, класика світової педагогіки, в його збірці праць «Педагогічна поема» [26] проаналізовано і узагальнено досвід видатного педагога.
«Методичні рекомендації до комплексної програми «Профілактика негативних явищ у дитячому та молодіжному середовищі» [29] колективу авторів – Павленко А. М., Пінчук І. М., Шнеренко Л. П. містять аналіз нормативно-правової бази, поради щодо організаційного, інформаційного та методичного забезпечення діяльності мобільного консультативного пункту та практичні рекомендації для роботи з підлітками та молоддю, схильною до правопорушень.
Крім цих, і ряду інших наукових досліджень соціологів, педагогів і психологів, в роботі нам використано підручники та навчальні посібники з педагогіки та психології. Зокрема, це посібник В.М.Оржеховської та В.Є. Виноградової-Бондаренко «Дитяча бездоглядність та безпритульність: історія, проблеми, пошуки» [17] ; «Соціологія: Підручник» [43] за редакцією В. Г. Городяненка, у якому розкривається сутність, структура і функції соціології, основні етапи становлення її як науки, розвитку соціологічної теорії і практики в Україні, а також характерні особливості суспільства як соціальної системи, специфіку різноманітних галузей соціологічного знання, основні засади емпіричних соціологічних досліджень, інтерпретування їх результатів; посібник «Соціологія» за загальною редакцією професора В.П. Андрущенка [45], у якому розглянуто широке коло теоретичних питань щодо основ соціальної педагогіки, а також представлено інноваційні технології соціально-педагогічної діяльності.
Крім розглянутих вище наукових праць та підручників, нами опрацьовано ряд статей з теми нашого дослідження, таких як «Дитячий алкоголізм – не стільки медична, скільки загальнодержавна проблема» Г. Скрипник [40], Л. Салімонович «Питна гарячка» [36], Олександра Батьковича «Дитячий алкоголізм - деградація нації» [6] та інші.
Бакалаврська робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, додатків. У першому розділі «Теоретично-методологічні аспекти визначення поняття та особливостей дитячого алкоголізму» ми розглядаємо сутність поняття «дитячий алкоголізм», алкоголізм як прояв девіантної поведінки та явище неблагополучних сімей як фактор соціального ризику для розвитку дитини.. У другому розділі «Соціально-педагогічна проблема дитячого алкоголізму» ми аналізуємо соціально-педагогічні аспекти дитячого алкоголізму: причини, чинники та наслідки вживання спиртного дітьми та молоддю.. У третьому розділі «Особливості соціально-педагогічної діяльності з дітьми схильними до вживання алкоголю» аналізується соціальна та психологічна робота, направлена на профілактику дитячого алкоголізму та методи реабілітації дітей схильних до вживання спиртного.
Алкоголізм можна розглядати у двох вимірах – медичному та соціальному. Алкоголізм, згідно визначення, – хвороба, спричинена систематично вжитими спиртними напоями, яка характеризується потягом до них, що призводить до психічних і фізичних розладів і порушень у соціальній поведінці осіб, що страждають на цю хворобу. Пияцтво, наприклад, не алкоголізм, це непомірне пиття спиртних напоїв. Воно породжує алкоголізм, але не є хворобою [25, с. 207].
У соціальному вимірі алкоголізм – це вид девіантного поводження людини, який веде до деградації особистості. Він характеризується тим, що виникає звикання, а надалі психічна і фізіологічна залежність від етилового алкоголю, уживаного у виді горілки, спирту, коньяку, вин, пива, тощо.
Розрізняють алкоголізм побутовий, при якому є звикання до алкоголю, але питуща людина здатна контролювати кількість напою і навіть тимчасово припинити його вживання в невідповідних для випивки ситуаціях, і алкоголізм хронічний, при якому відзначені вище можливості втрачаються. У цих випадках міняється стійкість до алкоголю. На початкових етапах витривалість збільшується і приходиться для досягнення бажаного ефекту поступово підвищувати кількість алкоголю. Надалі витривалість знижується і сп'яніння виникає від порівняно невеликої кількості алкоголю [20, с. 117].
Психічна залежність, що виникає в зв'язку з припиненням прийому алкоголю по тій або інших причинах, виражається пригнобленим настроєм, тривогою, занепокоєнням і страхами, а фізична – у слабості, розбитості, болях у м'язах, запамороченні, загальній пітливості, тремтінні рук і пальців.
Причини алкоголізму містять у собі, як мінімум, два фактори: з одного боку, це особливості особистості, що привертають, (конформні, незрілі, залежні, що вселяються, схильні до наслідування психопатичні особистості і невротики, з іншого боку – звичай вживати алкоголь у визначеному суспільстві, групі, середовищі і головним чином – у родині. Велике значення має вік, у якому людина почала вживати алкоголь: у молодому віці легше виникає звичка до випивки і виникає залежність від алкоголю.
Розрізняють просте алкогольне сп'яніння і хронічний алкоголізм. Просте алкогольне сп'яніння умовне розділяють на три ступені: легке, середнє і важке.
Таким чином, девіантне поводження, обумовлене вживанням алкоголю, морально не менш збиткове, ніж самогубство. Відомий американський психолог З. Берн пише, що хронічний алкоголізм є самогубство навіть у тому випадку, якщо питущий вважає своє прагнення до смерті «підсвідомим» [20, с. 206].
Про дитячий алкоголізм говорять у тому випадку, коли його ознаки вперше з'являються до досягнення дитям віку 18 років. У дітей алкоголізм, на відміну від дорослих, має ряд характерних особливостей:
· швидке звикання до спиртних напоїв (це пояснюється анатомо-фізіологічною будовою дитячого організму);
· злоякісний перебіг хвороби (у підлітковому віці організм знаходиться у стадії формування і стійкість центральної нервової системи до дії алкоголю понижена, унаслідок чого відбуваються глибокі і безповоротні процеси її руйнування);