Взаємозв’язок самооцінки та готовності до фінансового самозабезпечення у студентів випускних курсів
Зміст
Вступ
Розділ 1. Психологічні підходи до дослідження готовності до матеріального самозабезпечення в студентському віці
1.1 Готовність до матеріального самозабезпечення
1.2 Структура та рівні готовності
1.3 Особливості студентства як окремої вікової категорії
1.4 Самооцінка як фактор, який зумовлює готовність до самозабезпечення
Розділ 2. Емпіричне дослідження взаємозв’язку самооцінки та готовності до фінансового самозабезпечення у студентів випускних курсів
2.1 Ціль та завдання дослідження
2.2 Соціально-демографічні характеристики вибірки
2.3 Методи та процедура дослідження
2.4 Аналіз та інтерпретація результатів
2.4.1 Аналіз результатів за методом "Графічне шкалування"
2.4.2 Аналіз результатів, отриманих за допомогою методу анкетування
2.4.3 Аналіз результатів за методикою "Ціннісні орієнтації" Рокіча
2.4.4 Аналіз результатів за проективною методикою "Казка про студента, який сам себе утримував"
2.4.5 Аналіз результатів за методикою "Особистісний диференціал"
2.5 Кореляційний аналіз даних, отриманих у досліджуваних групах студентів
2.6 Порівняння даних, отриманих у досліджуваних групах студентів
Висновки
Список літератури
Вступ
Студенти старших курсів через деякий час поповнять ряди працездатного населення і почнуть свою трудову діяльність у державних і недержавних установах. Студенти в той же час сама незабезпечена частина нашого суспільства. Тому, ще будучи студентами, молоді люди починають замислюватися, де їм працювати далі, після закінчення університету, а деякі, де знайти таку роботу, яка буде одночасно і приносити дохід, і сприяти накопиченню професійного досвіду та розвитку їх особистості як професіонала.
У практичному плані ця тема актуальна тому, що всі студенти розуміють, що подальше працевлаштування залежить від наявності досвіду роботи. Якщо відсутній досвід роботи, молодий спеціаліст нікому не потрібен. І навпаки, якщо у студента, який закінчив університет, є досвід роботи, працевлаштування гарантовано, оскільки всі роботодавці турбуються про те, наскільки ефективно буде виконуватися робота і наскільки добре люди будуть розбиратися в тому, чим вони займаються. У соціальному плані дана тема також актуальна, тому що якщо молоді люди не будуть поповнювати ряди працездатного населення, через деякий час в країні залишиться тільки непрацездатне населення і люди, які не бажають працювати. Тому молоді люди повинні працювати, щоб рівень життя в нашій країні не знижувався.
У наш час суспільство висуває жорсткі вимоги до молоді. Молоді люди відразу ж після університету повинні проявляти наявність професійного досвіду. Звідси виникає питання: чи готова молодь до самостійного фінансового забезпечення та які фактори впливають на рівень готовності.
Кітова Д.А. визначає готовність до матеріального самозабезпечення як "мобілізованість ресурсів особистості на добування і присвоєння доходів". Але на наш погляд недостатньо розроблено питання про взаємозв'язок самооцінки і готовності до фінансового самозабезпечення. Тому наша тема актуальна і в теоретичному плані.
Об'єкт дослідження: готовність до фінансового самозабезпечення.
Предмет дослідження: взаємозв'язок самооцінки і готовності до фінансового самозабезпечення у студентів випускних курсів.
Мета дослідження: виявлення зв'язку між самооцінкою особистості і готовністю до фінансового самозабезпечення у студентів.
Завдання:
1 - проаналізувати теоретичні підходи до проблеми взаємозв'язку самооцінки і готовності до матеріального самозабезпечення;
2 - визначити ступінь готовності та відношення до фінансового самозабезпечення студентів;
3 - виявити взаємозв'язок самооцінки і готовності до фінансового самозабезпечення.
Для вирішення поставлених завдань у дослідженні були використані методи:
1) Метод анкетування для визначення наявності досвіду роботи у студентів, а також для того, щоб визначити, як студенти розподіляють наявні у них гроші.
2) Метод графічного шкалування для визначення суб'єктивної оцінки готовності студентів до матеріального самозабезпечення.
Крім цього ми використовували такі методики:
1) Методика "Особистісний диференціал" для визначення самооцінки студентів.
2) Методика "Ціннісні орієнтації" Рокіча для визначення ієрархії ціннісних орієнтацій і визначення місця праці в ній (активне діяльне життя, продуктивне життя, матеріально забезпечене життя).
3) Проективна методика "Казка про студента, який сам себе утримував" для визначення якісних характеристик ставлення студентів до фінансового самозабезпечення.
У дослідженні брали участь 60 чоловік. З них 33 юнаки та 27 дівчат. Випробувані є студентами 4 і 5 курсу факультету психології, економічного та соціологічного факультетів у віці від 20 до 22 років.
Розділ 1. Психологічні підходи до дослідження готовності до матеріального самозабезпечення в студентському віці
1.1 Готовність до матеріального самозабезпечення
На думку Купрейченко А.Б., "готовність як якість включає знання, вміння, навички, налаштованість на конкретні дії, які можна назвати функціональним станом особистості, результатом психічних процесів, що передують конкретній діяльності". Готовність до діяльності можна представити як освітню компетенцію, яку А. В. Хуторський характеризує як "сукупність взаємопов'язаних смислових орієнтацій, знань, умінь, навичок і досвіду діяльності учня, необхідну для здійснення особистісно і соціально значущої продуктивної діяльності по відношенню до певного кола об'єктів реальної дійсності "[6].
У психологічному словнику пропонується наступне визначення готовності людини до професійної діяльності: "Готовність до професійної діяльності - психічний стан, передстартова активізація людини, що включає освідомлення людиною своїх цілей, оцінку наявних умов, визначення способів дії; прогнозування мотиваційних, вольових, інтелектуальних зусиль, ймовірності досягнення результату, мобілізацію сил, самонавіювання в досягненні цілей "[4]. Таким чином, можно сказати, що готовність студента-випускника до професійної діяльності пов'язана з правильністю використання ним набутих знань, навичок, умінь, здатність до швидкої адаптації до умов праці, спрямованістю на постійне підвищення кваліфікації. Китова Д.А. визначає готовність до матеріального самозабезпечення як "мобілізованность ресурсів особистості на добування і присвоєння доходів" [8]. О. Аллін і Н. Сальникова визначають готовність "як наявність особистісних якостей, теоретичних знань, практичних навичок і вмінь, що дозволяють у будь-який час успішно вирішувати завдання, що стоять перед людиною, і виконувати функціональні обов'язки. Наділі багато що залежить від мотивації, внутрішньої зібраності, вольової налаштованості, здібності в даний момент виконати необхідну роботу і домогтися потрібних результатів. У зміст готовності включені здібності і загальні психологічні умови, необхідні для успішного здійснення діяльності: інтереси, схильності, психічні стани, знання, навички та вміння "[1].
Стан готовності розуміється О. Алліном і Н. Сальниковою як "внутрішня налаштованість, пристосування можливостей особистості для успішних дій в даний момент. Тобто готовність до діяльності проявляється безпосередньо перед її початком, коли необхідно прийняти остаточне рішення про свою готовність до виконання конкретного завдання. Такий стан виникає на основі передбачення ситуації дії і характеризується настроєм та мобілізацією психіки на подолання труднощів і перешкод, на досягнення результату"[1]. Існує чимало різних підходів до поняття "готовність" і його трактувань, що визначаються як теоретичними пристрастями авторів, так і специфікою завдань, які вони вирішували у своїх дослідженнях. У всьому цьому розмаїтті можна виділити три підходи, рівня вивчення готовності фахівців до професійної діяльності: психофізіологічний, функціонально-психологічний і особистісний [5].
У психофізіологічному підході під готовністю розуміється оптимальний стан психічних і фізіологічних функцій організму, що дозволяє виконувати будь-яку професійну діяльність. Готовність як своєрідне стан особистості не може виникнути поза загального підвищення активності роботи мозку, різних систем і органів, для неї необхідні біохімічні та фізіологічні зрушення в організмі. Це забезпечує налаштування організму на майбутню діяльність [5].
У функціонально-психологічному підході вивчається відповідність психологічних якостей особистості функціональним особливостям майбутньої діяльності [5].
В особистісному підході підкреслюється роль дослідження пізнавальних процесів, емоційних і вольових компонентів, а також мотивів поведінки [5].
1.2 Структура та рівні готовності
Психологи визначають декілька компонентів готовності:
-Інтелектуальний - розуміння завдань, обов'язків, знання засобів досягнення мети, прогноз діяльності;
- Емоційний - впевненість в успіху, наснага, почуття відповідальності;
- Мотиваційний - інтерес, прагнення домогтися успіху, потреба успішно виконати поставлене завдання. Чим важливіший для людини мотив і чим краще він їм усвідомлюється, тим швидше створюються більш сприятливі умови для формування готовності до професійної діяльності;
- Вольовий - мобілізація сил, зосередженість на завданні, відволікання від перешкод, подолання сумнівів [11].
Особливість особистісного підходу - увага до морального аспекту проблеми. У ньому розглядається морально-психологічна готовність до діяльності, що має складну структуру та включає в себе:
-Усвідомленість суспільної та особистої значущості трудової діяльності;