Смекни!
smekni.com

Види та роль емоцій у творчості та житті людини (стр. 1 из 6)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. І.І. Мечникова

Інститут математики, економіки та механіки

Кафедра загальної та соціальної психології

Курсова робота

на тему

Види та роль емоцій у творчості та житті людини

студентки ІІ курсу

відділення психології

Калантерної Анастасії

Дмитрiвни

Одеса 2009

ВВЕДЕННЯ

На даний момент підхід у вивченню емоцій людини дуже актуальний в психодіагностіке людину. Вивчення емоцій допомагає виявити їх роль структурі особи; дозволяють розкрити творчий потенціал людини, його здібності. Від емоційного фону залежить і загальний психічний стан людини. Для діагностики психічного стану людини психологами дуже широко використовуються проектні методики. Адже навіть вибір того або іншого кольору, спосіб зображення і багато дуг аспекти можуть вказати на емоційний стан людини. Розвиток цього напряму в психології надалі дозволить поліпшити діагностику психічного стану людини.

Об` єктом дослідження даної роботи є емоції людини.

Предметом дослiдження є теоретичний підхід до психологічного дослідження емоцій в творчості людини

Мета даної роботи: виявити вплив емоцій на творчу діяльність людини.

Завдання, які поставлені в роботі:

1. Визначити види і роль емоцій в житті людини

2. Прослідкувати розвиток психологічних теорій емоцій

3. Виявити вплив емоцій на особу

4. Визначити поняття творчої особи по Е. Фромму

5. Проаналізувати особливості творчого мислення

6. З'ясувати прояв емоцій в музиці і художній творчості

емоція психологічна творчість

РОЗДІЛ 1. Теоретичні питання вивчення емоцій

1.1 Види і роль емоцій в житті людини

Емоції — особливий клас суб'єктивних психологічних станів, що відображають у формі безпосередніх переживань, відчуттів приємного або неприємного, відносини людини до світу і людей, процес і результати його практичної діяльності. До класу емоцій відносяться настрої, відчуття, афекти, пристрасті, стреси. Це так звані "чисті" емоції. Вони включені у всі психічні процеси і стани людини. Будь-які прояви його активності супроводжуються емоційними переживаннями.

Життя без емоцій так само неможливе, як і без відчуттів. Емоції, затверджував знаменитий природодослідник Ч.Дарвин, виникли в процесі еволюції як засіб, за допомогою якого живі істоти встановлюють значущість тих або інших умов для задоволення актуальних для них потреб. Емоційно-виразні рухи людини — міміка, жести, пантоміміка — виконують функцію спілкування, тобто повідомлення людини інформації про стан того, що говорить і його відношення до того, що в даний момент відбувається, а також функцію дії — роботи певного впливу на той, хто є суб'єктом сприйняття емоційно-виразних рухів. Інтерпретація таких рухів сприймаючою людиною відбувається на підставі співвідношення руху з контекстом, в якому йде спілкування. Емоції виступають як внутрішня мова, як система сигналів, за допомогою якої суб'єкт дізнається про потребностной значущість того, що відбувається. Особливість емоцій полягає в тому, що вони безпосередньо відображають відносини між мотивами і реалізацією такою, що відповідає цим мотивам діяльності. Емоції в діяльності людини виконують функцію оцінки її ходу і результатів. Вони організовують діяльність, стимулюючи і направляючи її.

У критичних умовах при нездатності суб'єкта знайти швидкий і розумний вихід з небезпечної ситуації виникає особливий вид емоційних процесів — афект. Один з істотних проявів афекту полягає в тому, що він, "нав'язуючи суб'єктові стереотипні дії, є певний спосіб "аварійного" дозволу ситуацій, що закріпився в еволюції: втечу, заціпеніння, агресію і т.п.".

На важливу мобілізаційну, інтеграційно-захисну роль емоцій свого часу указував П.К. Анохин. Він писав: "Проводячи майже моментальну інтеграцію (об'єднання в єдине ціле) всіх функцій організму, емоції самі по собі і в першу чергу можуть бути абсолютним сигналом корисної або шкідливої дії на організм, часто навіть раніше, ніж визначені локалізація дій і конкретний механізм у відповідь реакції організму” [2, 173] Завдяки вчасно виниклій емоції організм має можливість надзвичайно вигідно пристосуватися до навколишніх умов. Він в стані швидкого, з великою швидкістю відреагувати на зовнішню дію, не визначивши ще його тип, форму, інші приватні конкретні параметри.

Чим складніше організована жива істота, ніж вищий ступінь на еволюційних сходах воно займає, тим багатше та гамма всіляких емоційних станів, які воно здатне переживати. Найстаріша за походженням, простіша і найбільш поширена серед живих істот форма емоційних переживань — це задоволення, що отримується від задоволення органічних потреб, і незадоволення, пов'язане з неможливістю це зробити при загостренні відповідної потреби. Практично всі елементарні органічні відчуття мають свій емоційний тон. Про тісний зв'язок, який існує між емоціями і діяльністю організму, говорить той факт, що всякий емоційний стан супроводжується багатьма фізіологічними змінами організму.

Певна залежність між специфікою емоційних відчуттів і органічними реакціями все ж таки є. Вона виражається у вигляді наступної, такої, що отримала експериментальне підтвердження зв'язку: чим ближче до центральної нервової системи розташовано джерело органічних змін, пов'язаних з емоціями, і чим менше в нім чутливих нервових закінчень, тим слабкіше суб'єктивне емоційне переживання, що виникає при цьому. Крім того, штучне пониження органічної чутливості приводить до ослаблення сили емоційних переживань.

Основні емоційні стани, які випробовує людина, діляться на власне емоції, відчуття і афекти. Емоції і відчуття передбачають процес, направлений на задоволення потреби, мають ідеаторний характер і знаходяться як би на початку його. Емоції і відчуття виражають сенс ситуації для людини з погляду актуальної в даний момент потреби, значення для її задоволення майбутньої дії або діяльності. Емоції можуть викликатися як реальними, так і уявними ситуаціями. Вони, як і відчуття, сприймаються людиною як його власні внутрішні переживання, передаються іншим людям, сопережіваются.

Емоції і відчуття — особові утворення. Вони характеризують людину соціально-психологічно. Підкреслюючи власне особове значення емоційних процесів, В. К. Вилюнас пише: "Емоційна подія може викликати формування нових емоційних відносин до різних обставин... Предметом любові-ненависті стає все, що пізнається суб'єктом як причина задоволення-незадоволення" [4, 14].

Емоції зазвичай слідують за актуалізацією мотиву і до раціональної оцінки адекватності йому діяльності суб'єкта. Вони є безпосереднє віддзеркалення, переживання відносин, що склалися, а не їх рефлексія. Емоції здатні передбачати ситуації і події, які реально ще не наступили, і виникають у зв'язку з уявленнями про пережитих раніше або уявних ситуаціях.

Відчуття ж носять наочний характер, зв'язуються з уявленням або ідеєю про деякий об'єкт. Інша особливість відчуттів полягає в тому, що вони удосконалюються і, розвиваючись, утворюють ряд рівнів, починаючи від безпосередніх відчуттів і кінчаючи вищими відчуттями, що відносяться до духовних цінностей і ідеалів. У індивідуальному розвитку людини відчуття грають важливу соціалізуючу і мотивуючу роль. Вони виступають як значущий чинник у формуванні особи, особливо її мотиваційної сфери. На базі позитивних емоційних переживань типу відчуттів з'являються і закріплюються потреби і інтереси людини.

Афекти — це особливо виражені емоційні стани, що супроводжуються видимими змінами в поведінці людини, яка їх випробовує. Афект не передує поведінці, а як би зрушений на його кінець. Це реакція, яка виникає в результаті вже довершеної дії або вчинку і виражає собою його суб'єктивне емоційне забарвлення з погляду того, в якому ступені у результаті здійснення даного вчинку вдалося досягти поставленій меті, задовольнити потребу, що стимулює його.

Афекти сприяють формуванню в сприйнятті так званих афектних комплексів, що виражають собою цілісність сприйняття певних ситуацій. Розвиток афекту підкоряється наступному закону: чим сильнішим є початковий мотиваційний стимул поведінки і ніж більше зусиль довелося витратити на те, щоб його реалізувати, чим менше підсумок, отриманий в результаті всього цього, тим сильніше виникаючий афект. На відміну від емоцій і відчуттів афекти протікають бурхливо, швидко, супроводжуються різко вираженими органічними змінами і руховими реакціями. Афекти, як правило, перешкоджають нормальній організації поведінки, його розумності. Вони здатні залишати сильні і стійкі сліди в довготривалій пам'яті. На відміну від афектів, робота емоцій і відчуттів зв'язана по перевазі з короткочасною і оперативною пам'яттю. Емоційна напруженість, що накопичується в результаті виникнення аффектогенних ситуацій, може підсумовуватися і рано чи пізно, якщо їй вчасно не дати виходу, привести до сильної і бурхливої емоційної розрядки, яка, знімаючи напругу, часто спричиняє за собою відчуття втоми, пригніченості, депресії.

Одним з найбільш поширених в наші дні видів афектів є стрес. Він є станом надмірно сильної і тривалої психологічної напруги, яка виникає у людини, коли її нервова система отримує емоційне перевантаження. Стрес дезорганізовуватиме діяльність людини, порушує нормальний хід його поведінки. Стреси, особливо якщо вони части і тривалі, роблять негативний вплив не тільки на психологічний стан, але і на фізичне здоров'я людини. Вони є головними "чинниками ризику" при появі і загостренні таких захворювань, як серцево-судинні і захворювання шлунково-кишкового тракту. Кожний з описаних видів емоцій усередині себе має підвиди, а вони, у свою чергу, можуть оцінюватися по різних параметрах: інтенсивності, тривалості, глибині, усвідомленості, походженню, умовам виникнення і зникнення, дії на організм, динаміці розвитку, спрямованості (на себе, на інших, на світ, на минуле, сьогодення або майбутнє), за способом їх виразу в зовнішній поведінці (експресії) і по нейрофізіологічній основі.