Вступ
Проблема кризи, конфліктів, труднощів – одна з найбільш складних і гострих у розвитку та вихованні підлітків. З початку наукового вивчення під-паросткового періоду за цим віком закріпилася назва критичного, що відбилося в його образної характеристиці як періоди «Storm and Stress», тобто «бурі й натиску».
Багато дорослі люди тільки з жахом можуть подумати про можливість знову опинитися підлітками, знову дорослішати, знову відкривати себе і свою долю у своїх власних випробуваннях. Однак вибори молодих в сенсі «життя моє, а разом з нею і весь світ тут вирішується» в стабільних громадських системах робляться в лоні попередніх вчинків, з почуттям історичних традиції. Але вся складність проблеми самовизначення сучасної української молоді в тому, що вона позбавлена цього відчуття, опинившись у ситуації відсутності зразків вчинків, «коли ніхто навколо тебе чи до тебе так не вчиняв», їй страшно входити в світ дорослих. Ось голос типового розгубленого підлітка:
Мій світ інший, у всьому.
Там немає злих,
Там немає крові.
І я не знаю, що зі мною.
Зараз не подобається мені все.
Не подобається любити,
Не подобається мені жити.
Навіщо мені це все?
Адже я ще дитина.
І як у всьому мені розібратися,
Кому сказати про те,
Що я сама не знаю.
Напружена, нестійка соціальна, економічна, екологічна, ідеологічна обстановка, що склалася в даний час у нашому суспільстві, зумовлює зростання різних відхилень в особистісному розвитку і поведінці зростаючих людей. Серед них особливу тривогу викликають не тільки прогресуюча відчуженість, підвищена тривожність, духовна спустошеність дітей, але і їхній цинізм, жорстокість, агресивність. Найбільш гостро цей процес проявляється на рубежі переходу дитини з дитинства у дорослий стан – в підлітковому віці. Причому проблема агресивності підлітків, яка впливає на суспільство в цілому, викликає як глибоке зацікавлення педагогів, батьків, так і гострий науково-практичний інтерес дослідників. Однак спроби пояснення агресивних дій молодих людей важко тим, що не тільки в повсякденній свідомості, але в професійних колах і в багатьох теоретичних концепціях явище агресії отримує вельми суперечливі тлумачення.
Необхідність визначення реальних психологічних причин агресивності зростаючих дітей, розкриття умов, механізмів, засобів її запобігання обертання і корекції обумовлює актуальність цієї роботи.
1. Взаємини підлітків
Особливо інтенсивний розвиток спілкування дітей зі своїми однолітками отримує в підлітковому віці. Залучення підлітка до вже не дитячих інтересів спонукає його до ініціативно-нормативної розбудови взаємин з оточуючими людьми. Він сам починає пред'являти підвищені вимоги до себе і до дорослих, чинить опір і протестує проти поводження з ним як маленьким. Підліток вимагає розширення своїх прав та визнання дорослими людьми його обов'язків. Як реакція на нерозуміння з боку дорослої людини у підлітка нерідко виникають різні види протесту – непокора, неслухняність, які у вкрай вираженій формі проявляються у відкриту непокору, негативізм. Якщо дорослий усвідомлює причину протесту з боку підлітка, то він бере на себе ініціативу у розбудові взаємин, і ця перебудова здійснюється безконфліктно. В іншому випадку виникає серйозний зовнішній і внутрішній конфлікт, криза підліткового віку, у який звичайно в рівній мірою виявляються втягненими і підліток і дорослий. Конфлікти між підлітками і дорослими виникають, зокрема, через розбіжності їх думок про права та обов'язки дітей і батьків, дорослих і дітей. Важлива умова попередження та подолання конфлікту, якщо він вже виник, – перехід дорослого на новий стиль спілкування з підлітком, зміна ставлення до нього як до нерозумного дитяти на ставлення до підлітка як до дорослого. Це, зокрема, передбачає максимально повну передачу підлітку відповідальності за свої вчинки і надання йому свободи для дій.
Однак фактичне збереження у підлітків в їх психології і поведінці багатьох чисто дитячих рис, зокрема недостатньо серйозного ставлення до своїх обов'язків, а також відсутність у них здатності діяти відповідально і самостійно не рідко перешкоджають швидкій зміні ставлення підлітка до дорослого. І тим не менше, зволікання з боку дорослого у зміні ставлення до підлітка в потрібному напрямку майже завжди викликає опір з боку підлітка. Цей опір при несприятливих умовах може перерости в стійкий міжособистісний конфлікт, який нерідко призводить до затримок в особистісному розвитку підлітка. У нього з'являється апатія, відчуження, зміцнюється переконання в тому, що дорослі взагалі не в змозі його зрозуміти. В результаті як раз в той самий момент життя, коли підліток найбільше потребує розуміння та підтримки з боку дорослих, вони втрачають можливість чинити на нього вплив.
Зняттю міжособистісного конфлікту підлітка і дорослого зазвичай сприяє встановлення між ними довірчих, дружніх взаємин, взаємної поваги. Створенню таких відносин допомагає звернення до підлітка з будь-якими серйозними проханнями в різних справах.
В підлітковому віці у дітей складаються дві різні за своїм значенням для психічного розвитку системи взаємовідносин: одна – з дорослими, інша – з однолітками. Обидві вони продовжують формуватися в середніх класах школи. Виконуючи одну й ту ж саму загальну соціалізуючу роль, ці дві системи взаємовідносин нерідко входять у протиріччя одна з одною за змістом і за регулюючими нормами. Відносини з однолітками зазвичай будуються як рівнопартнерські і керуються нормами рівноправності, у той час як відносини з батьками і вчителями залишаються нерівноправними. Оскільки спілкування з товаришами починає приносити підлітку більше користі в задоволенні його актуальних інтересів і потреб, він відходить від школи і від сім'ї, починає більше часу проводити зі однолітками.
Відокремлені групи однолітків в підлітковому віці стають більш стійкими, відносини в них між дітьми починають підкоряться більш строгим правилам. Подібність інтересів і проблем, які хвилюють підлітків, можливість відкрито їх обговорювати, не побоюючись бути осміяними і перебуваючи в рівних відносинах з товаришами, – ось що робить атмосферу в таких групах привабливішою для дітей, ніж для спільноти дорослих людей. Поряд з безпосереднім інтересом один до одного, котрий характерний для спілкування молодших школярів, у підлітків з'являються два інших види відносин, слабко або майже не представлені в ранні періоди з розвитку: товариські (початок підліткового віку) і дружні (кінець підліткового віку). У старшому підлітковому віці у дітей зустрічаються вже три різних види взаємин, що відрізняються один від одного за ступенем близькості, змістом і тим функціям, які вони виконують в житті. Зовнішні, епізодичні «ділові» контакти служать задоволенню нагальних інтересів і потреб, глибоко не зачіпають особистість; спілкування на рівні товариських відносин сприяє взаємообміну знаннями, вміннями та навичками; встановлюються дружні зв'язки дозволяють вирішувати деякі питання емоційно-особистісного характеру.
З переходом у другу половину підліткового віку (приблизно з VI класу школи) спілкування підлітків перетворюється на самостійний вид діяльності, який займає досить багато часу і виконує важливу життєву роль, причому значення спілкування з однолітками для підлітка, як правило не менше, ніж усі інші його справи. Старшому підлітку не сидиться вдома, він рветься до товаришів, виявляючи явне прагнення жити груповий життям. Це – характерна риса дітей саме підліткового віку, причому вона проявляється у них незалежно від ступеня розвиненості спеціальної потреби в спілкуванні афіліативної потреби. Неблагополучні особисті взаємини з товаришами сприймаються і переживаються підлітками дуже важко, і в цьому ми можемо переконатися, знайомлячись з акцентуацією характеру, властивими підліткам. Багатьма дітьми цього віку розрив особистих відносин з товаришами сприймається як особиста драма. Для того щоб завоювати друзів, привернути до себе увагу товаришів, підліток намагається зробити все можливе; іноді заради цього він йде на пряме порушення сформованих законних норм, на відкритий конфлікт з дорослими.
На першому місці у взаєминах підлітків стоять товариські відносини. Атмосфера таких відносин базується на «кодексі товариства», який включає в себе повагу особистої гідності іншої людини, рівність, вірність, чесність, порядність, готовність прийти на допомогу. Особливо в підліткових групах засуджуються егоїстичність, жадібність, порушення слова, зрада товариша, зарозумілість, прагнення командувати, небажання рахуватися з думкою товаришів. Така поведінка в групах однолітків-підлітків не тільки відкидається, але нерідко викликає відповідні реакції по відношенню до порушнику кодексу товариства. Йому оголошують бойкот, відмовляють у прийомі до компанії, в спільну участь у будь-яких цікавих справах.
В групах підлітків зазвичай встановлюються відносини лідерства. Особистий вплив з боку лідера особливо цінний для підлітка, який не знаходиться в центрі уваги однолітків. Особистою дружбою з лідерами він завжди особливо дорожить і що б там не було прагне її завоювати. Не менш цікавими для підлітків стають близькі друзі, для яких вони самі можуть виступати в якості рівноправних партнерів чи лідерів.
Подібність в інтересах і справах є найважливішим чинником дружнього зближення підлітків. Іноді симпатія до товариша, бажання дружити з ним є причинами виникнення інтересу до справи, якою займається товариш. У результаті у підлітка можуть з'являтися нові пізнавальні інтереси. Товариш стає для підлітка взірцем для наслідування, у нього з’являється бажання стати таким же, набути ті ж особистісні якості, знання, вміння, навички. Дружба активізує спілкування підлітків, за розмовами на різні теми у них проходить багато часу. Вони обговорюють події в житті їх класу, особисті взаємовідносини, вчинки однолітків і дорослих, у змісті їх розмов буває чимало різноманітних «таємниць».