регистрация /  вход

Методи психодіагностики рис особистості (стр. 1 из 9)

Реферат


Текст – 34 с., таблиці – 4, джерел – 29, додатків – 3.

Проведено теоретичний аналіз основних положень психології рис особистості в науковій літературі. Розглянуті основні підходи до вивчення проблеми психодіагностики рис особистості. Визначені методи дослідження особистості. Досліджені риси особистості в психології.

Описані підходи до діагностики рис особистості та проведені методики «Вивчення ригідності мислення», «Шкала самоповаги Розенберга», «Особова агресивність і конфліктність».

Терміни: Агресія, акцентуації характеру, властивості особистості, здібності, інтереси, Особистість, потреби, психічні процеси, риси характеру, темперамент, фізичні якості.


ЗМІСТ


Вступ

Розділ 1.ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ДОСЛІДЖЕННЯ ПО ПРОБЛЕМІ ПСИХОДІАГНОСТИКИ рис особистості

1.1. Аналіз літератури за проблемою дослідження рис особистості у вітчизняній та зарубіжній літературі

1.2. Методи дослідження особистості

1.3 Риси особистості в психології

Висновки до розділу 1

Розділ 2. експериментально-психологічне дослідження особливостей рис особистості

2.1. Обгрунтовування і характеристика методик дослідження рис особистості

2.2. Висновки щодо отриманих результатів дослідження психодіагностики рис особистості

2.3. Практичні рекомендації по розвитку особистісних якостей

Висновки до розділу 2

Висновки

Список використаної літератури

ДОДАТКИ


Вступ

Актуальність дослідження: Термін“особистість” має різні значення. Наука про особистості – персонологія – це дисципліна, що прагне закласти фундамент для кращого розуміння людської індивідуальності шляхом використання різних дослідницьких стратегій.

Особистість — соціально зумовлена система психічних якостей індивіда, що визначається залученістю людини до конкретних суспільних, культурних, історичних відносин.

Поняття “особистість” характеризує суспільну сутність людини, пов’язану з засвоєнням різноманітного виробничого і духовного досвіду суспільства. Біологічна характеристика людини в нього не входить.

Сучасна психологія особистості, будучи науковою дисципліною, трансформує умоглядні міркування про природу людини в концепції, що можуть бути підтверджені експериментально. Особистість – це насамперед абстрактне поняття, що поєднує собою багато аспектів, що характеризують людину: емоції, мотивацію, думки, переживання, сприйняття і дії.

Концептуальне значення особистості охоплює широкий спектр внутрішніх психічних процесів, що обумовлюють особливості поводження людини в різних ситуаціях.

Особистість визначають:

· неповторні фізичні якості,

· психічні процеси,

· темперамент,

· риси характеру,

· здібності,

· її потреби,

· інтереси.

Вони позначаються на її пізнавальній діяльності, навчанні, праці, вчинках, ставленні до себе, взаєминах з іншими.

Теорії особистості сильно розрізняються між собою, тому практично неможливо просто підвести під слово “особистість” концептуальне визначення. У рамках психології немає єдиного загальноприйнятого значення – значень стільки, скільки психологів і теорій особистості, що вирішують цю задачу. Психодіагностика рис особистості - комплексний прикладний метод вивчення сутності особистості на основі закономірностей її проявів.

Об'єкт дослідження – риси особистості.

Предмет дослідження – методи психодіагностики рис особистості.

Ціль дослідження – підібрати методики та дослідити риси особистості.

Відповідно меті дослідження поставлені такі задачі :

1) Розглянути основні підходи до вивчення проблеми психодіагностики рис особистості.

2) Вивчити методи дослідження особистості.

3) Дослідити риси особистості в психології.

4) Провести експериментально-психологічні дослідження рис особистості.

5) Розробити практичні рекомендації по розвитку особистісних якостей.

Методи (методики) дослідження:

- аналіз наукової літератури по проблемі дослідження;

- спостереження;

- бесіди;

- психодіагностичні методи («Вивчення ригідності мислення», «Шкала самоповаги Розенберга», «Особова агресивність і конфліктність»);

- методи обробки даних.

Розділ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ДОСЛІДЖЕННЯ ПО ПРОБЛЕМІ ПСИХОДІАГНОСТИКИ рис особистості

1.1. Аналіз літератури за проблемою дослідження рис особистості у вітчизняній та зарубіжній літературі

Основними концепціями особистості, згідно класифікації Д.В. Ольшанського,є: [26, с. 162].

1. Теорія "дзеркального Я". В ній особистість розглядається як функція, похідна від повністю соціально обумовленого "Я" людини. Самосвідомість особистості формується в результаті соціальної взаємодії: вона дивитися на себе очами інших людей. Із стійких уявлень про людину і інших людей. формується і об'єктивна якість, яка і є особистістю.

2. Рольова теория. Її прихильники також розглядають особистість як функцію, але вже тих соціальних ролей, сукупність яких індивід виконує в суспільстві. Включаючись в процесі соціалізації в ті або інші соціальні групи, індивід засвоює очікування рольової поведінки, вивчає способи їх виконання і тим самим стає особистістю. Різносторонність особистості визначається багатством "соціального репертуару" - різноманіттям соціальних груп, в яких протікало соціальне життя індивіда в процесі соціалізації.

3.Необіхевіоризм (от англ. Behavior - поведінка). Підтримуючи ідею попередніх концепцій про те, що особистість є результатом навчання людини правилам життя і поведінки, прихильники даної концепції найбільш послідовно дотримуються її в своїх поглядах. Особистість розглядається як проста сукупність соціально придатних відповідей на сукупність стимулів.

4. Теория соціальної установки. Згідно цієї теорії, особистість є результатом тих несвідомих установок, які суспільство формує самим фактом повсякденної і постійної дії на індивіда. В процесі накопичення установок у людини формується звичка до них. Іншими словами, у неї формується установка бути особистістю.

5. Концепция сукупності социогенних потреб і орієнтацій, які формуються суспільством. Згідно цієї концепції, особистість є змінною з розвитком суспільства рівнями сукупностей соціальних потреб і орієнтацій. В цих рівнях можуть відбуватися як суспільні (в цілому), так і групові потреби і орієнтації, забезпечуючих варіабельність особистості.

До приведеної класифікації теорій особистості слід додати також теорію референтної групи. Автором терміну "референтна група" вважають американського соціолога Р. Хаймена, який під цим терміном розумів соціальну групу, на яку індивід орієнтує свою поведінку (від сім'ї до класу, нації). По тій ролі, яку референтна група грає у формуванні характеристик особистості і її соціальної поведінки, розрізняють два типи таких груп. Перша - "компаративні" - це стандарт, за допомогою якого індивід оцінює себе і інших. Друга група - "нормативна" - це реальний або уявний колектив (група), з яким індивід співвідносить свою поведінку і майбутнє.

До розглянутих теорій слід додати марксистську теорію особистості. Основними її принципами є:

1. Визнання залежність особистості від об'єктивних суспільно-економічних, соціально-культурних і предметно-діяльносних особливостей її соціалізації.

2. Виділення як головної характеристики особистості її місця в соціальній типології зумовлюється способом життя.

3. Уявлення про особистість як носія соціальних рис. Сутність особистості складає сукупність всіх суспільних відносин.

Ця теорія не заперечує, що на формування особистості впливають біологічні і психологічні чинники. Проте індивід є продуктом суспільства, спільної діяльності людей. При народженні людина не має свідомості, природжених ідей. Вони виникають як віддзеркалення людиною суспільних відносин, що історично склалися, стану матеріальної і духовної культури, певного типу суспільних відносин. Звідси риси особистості обумовлені історичним типом суспільства (феодальне, капіталістичне, соціалістичне), її приналежністю до певного суспільного класу (робітники, селяни, інтелігенція), специфікою умов і змісту праці. Соціальна структура суспільства відображається у відповідній типології особистості. Головними ознаками типології є природа суспільно-економічної формації, особливості культури суспільства.

Завершує огляд соціологічних теорій особистості розгляд диспозиційних теорії особистості, розроблених В. Ядовим. Головною характеристикою особистості тут признається її диспозиція, схильність особистості до певного сприйняття умов діяльності і певної поведінки в даних умовах. Диспозиції особистості утворюють своєрідну ієрархічно організовану систему.

Вершину ієрархії (вищі диспозиції) утворюють загальна спрямованість інтересів і система ціннісних орієнтацій як продукт дії загальних соціальних умов. Середній рівень (середні диспозиції) складає система узагальнених соціальних установок на багатоманітні соціальні об'єкти і ситуації. Найнижчий рівень (низькі диспозиції) утворюють ситуативні соціальні установки як готовність до оцінки і дії в конкретних умовах діяльності на мікросоціальному рівні.

Рівні диспозиції, взаємодіючи, характеризують соціальну поведінку особистості залежно від підсумкового стану її готовності до певного образу дій. При цьому найвищі диспозиції як стійкі, відповідні більш високій стабільності загальних соціальних умов діяльності особистості (вони відображають стійкі ознаки способу життя великих соціальних співтовариств, активно впливають на диспозиції (ситуативні соціальні установки) на відміну від вищих і середніх (узагальнених соціальних установок) є відносно самостійними. Це забезпечує гнучкість адаптації особистості до змінних умов діяльності при збереженні стійкої цілісності її вищих генеральних диспозицій. Отже, останні регулюють загальну спрямованість соціальної поведінки особистості, а диспозиції інших рівнів - поведінка в тій або іншій конкретній сфері діяльності, спрямованість вчинків згідно певних соціальних об'єктів і ситуацій. Відзначимо, що роль головної диспозиції бере на себе і (або ті) з них, яка найбільш відповідає даним умовам, меті діяльності і потребі, що актуалізується.

Узнать стоимость написания работы
Оставьте заявку, и в течение 5 минут на почту вам станут поступать предложения!