Смекни!
smekni.com

Теоретико-методологічні засади вивчення особистості в психологічній науці (стр. 1 из 8)

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретико-методологічні засади вивчення особистості в психологічній науці

1.1 Аналіз літератури дослідження особистості у вітчизняній науці

1.2 Аналіз літератури дослідження особистості зарубіжними вченими

1.3 Особистість, її характерні риси

Висновки до розділу 1

Розділ 2. Проблема особистості в роботах Б.Г. Ананьєва

2.1 Основні напрямки дослідницької діяльності Б.Г. Ананьєва

2.2 Вклад Б.Г. Ананьєва в розвиток онтопсихології та акмеології

2.3 Основні положення концепції людинознавства

Висновки до розділу 2

Розділ 3. Експерементально-психологічні методики дослідження особистості

3.1 Орієнтаційна анкета на визначення спрямованості особистості Б. Баса

3.2 Шкала прояву тривоги особистості по Джоржу Тейлору

Висновки до розділу 3

Висновки

Список використаної літератури

Текст - 39 с., джерел - 30, додатки - 2

У курсовій роботі проаналізовано теоретико-методологічні засади вивчення проблеми особистості в науковій психологічний літературі, зроблено огляд літератури з проблеми дослідження, висвітлена проблема особистості в роботах Б.Г. Ананьєва. Розглянуті основні напрямки дослідницької діяльності Б.Г. Ананьєва, його внесок у розвиток акмеології, онтопсихології, охарактеризована концепція людинознавства. Запропоновано експериментально-психологічні методики дослідження особистості.

Ключові поняття: АКМЕОЛОГІЯ, ВОЛЯ, ДІЯЛЬНІСТЬ, ІНДИВІД, ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ, ЛЮДИНОЗНАВСТВО, МОТИВАЦІЯ, ОБ′ЄКТ, ОНТОПСИХОЛОГІЯ, ОСОБИСТІСТЬ, ПЕРЕКОНАННЯ, САМООЦІНКА, СПРЯМОВАННІСТЬ, СУБ′ЄКТ, ТЕМПЕРАМЕНТ, ХАРАКТЕР, ЦІЛЬ, ЦІЛЕСПРЯМОВАННІСТЬ, УСТАНОВКА.

Вступ

Актуальність дослідження. Особистість є об′єктом вивчення різних наук - філософії, соціології, етики, біології, педагогіки, психології тощо. Розумінню природи особистості сприяють література, музика, образотворче мистецтво. Особистість відіграє значну роль у вирішенні політичних, економічних, культурних, наукових, технічних проблем, загалом у піднесенні рівня людського буття. Категорія особистості посідає в сучасних наукових дослідженнях і в суспільній свідомості одне з центральних місць. Завдяки категорії особистості постають можливості для цілісного підходу, системного аналізу та синтезу психологічних функцій, процесів, станів, властивостей людини. У психологічній науці не існує загальноприйнятого визначення природи особистості.

Особистість вивчалась як зарубіжними, так і вітчизняними вченими, була створена велика кількість теорій особистості, найвідомішими серед них є психоаналіз, поведінкова школа (біхевіоризм), гуманістична психологія, екзистенціальна психологія, акмеологічний підхід, трансакційний аналіз особистості та ін.

Велику роль у вивченні особистості відіграв видатний радянський вчений Борис Герасимович Ананьєв. Він став автором концепції людинознавства, яка об'єднала науки про людину в одне вчення. Особистість за Ананьєвим - це суспільний індивід, об'єкт і суб'єкт історичного процесу. Тому в характеристиках особистості повністю розкривається суспільна суть людини, що визначає всі явища людського розвитку, включаючи природні особливості.

Формування і розвиток особистості визначене сукупністю умов соціального існування в дану історичну епоху. Особистість - об'єкт багатьох економічних, політичних, правових, моральних і інших дій на людину суспільства в даний момент його історичного розвитку.

особистість ананьєв психологічний онтопсихологія

Об'єкт дослідження - особистість, як основна категорія у психологічній науці.

Предмет дослідження - проблема особистості в роботах Б.Г. Ананьєва.

Мета дослідження - розглянути особистість, як центральну категорію психології; вивчити погляди на особистість Б.Г. Ананьєва.

Для досягнення мети дослідження необхідно виконати наступні завдання дослідження:

1. Проаналізувати літературу дослідження особистості у вітчизняній та зарубіжній науці;

2. Визначити основні напрямки дослідницької діяльності Б.Г. Ананьєва, дослідити його вклад у розвиток онтопсихології та акмеології;

3. Розглянути основні положення концепції людинознавства;

4. Запропонувати методики дослідження особистості в психології.

Методи (методики) дослідження:

аналіз існуючих джерел з проблеми дослідження;

спостереження;

аналіз існуючих методик за проблемою дослідження: орієнтаційна анкета на визначення спрямованості особистості, шкала прояву тривоги особистості по Джоржу Тейлору.

Розділ 1. Теоретико-методологічні засади вивчення особистості в психологічній науці

1.1 Аналіз літератури дослідження особистості у вітчизняній науці

Сьогодні у вітчизняній психології широко поширений погляд на людину як на індивіда, особистість і суб'єкт діяльності, але при цьому відсутня більш менш загальноприйнята концепція особистості.

Приступаючи до огляду основних вітчизняних концепцій психології особистості, слід зазначити, що в змістовному плані все ж таки домінує структурний, а згодом, змінивший його, системно-структурний підхід.

Однією з перших слід назвати концепцію особистості, що запропонував

А.Ф. Лазурський. Значення цієї концепції в тому, що вперше було висунуте положення про стосунки особистості, які є ядром особистості. Особливе значення її ще і в тому, що ідея стосунків особистості стала відправною для багатьох вітчизняних психологів.

За думкою А.Ф. Лазурського, основне завдання особистості - це пристосування (адаптація) до навколишнього середовища, яке розуміється в найширшому сенсі. Міра (ступінь) активності пристосування може бути різною, що знаходить віддзеркалення в трьох психічних рівнях - нижчому, середньому і вищому. Фактично ці рівні відображають процес психічного розвитку людини. [23, 127]

Особистість в уявленні А.Ф. Лазурського - це єдність двох психологічних механізмів. З одного боку, це ендопсихіка - внутрішній механізм людської психіки, яка складає ядро особистості, її основу.

Іншу істотну сторону особистості складає екзопсихіка, зміст якої визначається відношенням особистості до зовнішніх об'єктів, середовища. Обидві ці частини пов'язані між собою і впливають одна на одну.

Аналізуючи погляди В.Н. Мясищєва на особистість, слід підкреслити, щонайменше, два положення, значущі для теоретичного осмислення проблеми особистості.

Перше з них в тому, що він став першим, хто у відкритій формі поставив питання про структуру особистості. Специфіка його поглядів на структуру особистості полягає в тому, що в ній немає окремих складових, але є психологічна даність - відношення, що замикає на себе всі інші психологічні характеристики особистості.

Друге положення - це розвиток і поглиблення традиції, що розпочалася ще А.Ф. Лазурським. Розвиваючи його ідеї про відношення особистості, радянський психолог В.Н. Мясищєв будує свою концепцію особистості, центральним елементом якої є поняття "відношення".

Відношення особистості - це активний, свідомий, інтегральний, виборчий, заснований на досвіді зв'язок особистості з різними сторонами дійсності. За думкою В.Н. Мясищєва, відношення - це системоутворюючий елемент особистості, яка предстає як система стосунків. [23, 178]

В.Н. Мясищєв виділяє у відношенні "емоційну", "оціночну" (когнітивну, пізнавальну) і "конативну" (поведінкову) сторони (структура відношення). Кожна сторона відношення визначається характером життєвої взаємодії особистості з навколишнім середовищем і людьми, що включає різні моменти від обміну речовин до ідейного спілкування.

Концепція особистості К.К. Платонова - найбільш яскравий зразок реалізації ідей структурного підходу до розуміння особистості людини. К.К. Платонов розглядає особистість як динамічну систему, тобто систему, що розвивається в часі, змінює склад вхідних в неї елементів і зв'язків між ними, при збереженні функції, в якій автор виділяє чотири підструктури особистості:

1. Підструктура спрямованості і стосунків особистості, які виявляються у вигляді моральних рис.

2. Підструктура досвіду, яка "об'єднує знання, навики, уміння і звички, придбані шляхом навчання, але вже з помітним впливом біологічно і навіть генетично обумовлених властивостей особистості". [14, 45]

3. Підструктура індивідуальних особливостей психічних процесів, процес формування і розвитку яких здійснюється шляхом вправи.

4. Підструктура біопсихічних властивостей, в яку входять "статеві і вікові властивості особистості, типологічні властивості особистості (темперамент)". [14, 45]

На відміну від попередніх і подальших вітчизняних концепцій особистості концепція особистості О.М. Леонтьєва характеризується високим рівнем абстрактності. О.М. Леонтьєв вважав, що особистість створюється суспільними стосунками, в які індивід вступає в своїй наочній діяльності.

Так на перший план виступає категорія діяльності суб'єкта, оскільки "саме діяльність суб'єкта є початковою одиницею психологічного аналізу особистості, а не дії, не операції або блоки цих функцій; останні характеризують діяльність, а не особистість". [15, 238]

Таким чином, по-перше, О.М. Леонтьєву вдається провести розмежувальну лінію між поняттями індивід і особистість. Якщо індивід - це неподільне, цілісне, зі своїми індивідуальними особливостями генотипічне утворення, то особистість - теж цілісне утворення, але не дане кимсь або чимось, а проведене, створене в результаті безлічі наочних діяльностей. Отже, положення про діяльність як одиницю психологічного аналізу особистості - це перший принципово важливий теоретичний постулат О.М. Леонтьєва.

Інший такий же важливий постулат - це обернене О.М. Леонтьєвим положення С.Л. Рубінштейна про зовнішнє, таке, що діє через внутрішні умови.