Смекни!
smekni.com

Специфіка об'єктів психології (стр. 1 из 3)

1. Об'єкти психології

Майже всі цілісні об'єкти психології - це об'єкти, безпосередньо не спостережувані (образ, думка, свідомість, особистість і ін.). Виключення становлять лише акти діяльності (їхній зовнішній прояв). Інша особливість об'єктів зазначеної науки полягає в тім, що більшість із них не має виразні просторові ознаки й не можна побудувати їхній опис на основі просторової структури, як це можливо, наприклад, у випадку сонячної системи або соми людини. Тому в психології ми маємо справу головним чином з концептуальними відображеннями цілісних реальностей. Такі відображення формуються або шляхом інтеграції раніше накопичених приватних знань про об'єкт, або шляхом прогресивної диференціації раніше не розчленованих подань із наступним синтезом. Об'єктами цілісного дослідження є як рє компоненти психіки (психічні реакції, процеси, функції, стани, властивості), так і психіка в цілому, особистість. Як цілісні утворення вивчаються групи й колективи, системи людей і автоматів і т.д.

У психологічній літературі існує велика розмаїтість у розумінні й використанні цілісного, системного підходу. Виділення двох компонентів у цілому: нижчих і вищих психічних функцій, поведінкового й гностичного компонентів інтелекту, різних сторін особистості, тенденцій і потенцій, розгляд психіки як підсистеми системи «людина - середовище» - один з варіантів такого підходу. Другу групу становлять роботи, у яких як ціле аналізується окремі підсистеми або характеристики психіки. У цих роботах число виділюваних компонентів більше двох і вживають спроби встановлення відносини між ними. Наступну групу становлять роботи, у яких із цілісних позицій розглядаються організм, психіка, особистість або людина. В окрему групу можна віднести роботи прикладного характеру, що використовують у тім або іншому ступені засобу кібернетики й математики.

Об'єктами системного підходу в широкому змісті виступають безлічі психічних процесів, станів, властивостей, актів, стосовно яких потрібно вирішувати завдання класифікації, систематизації. Об'єктами систематизації є безлічі даних, що ставляться до однієї людини або до деякої вибірки людей. Людина - складний об'єкт, і нас можуть цікавити різні його описи: опис загального в людині на підставі даних про всю вибірку, опис особливих характеристик людей деякої підмножини генеральної сукупності, опис індивідуальності конкретної людини. У всіх цих випадках ми маємо справу з різним масивом вихідних даних, різними функціями кінцевих описів і завданнями систематизації. Головна функція таких описів - узагальнення накопичених знань, на основі якого формуються теоретичні концепції й моделі психології. У цьому відмінність зазначеної групи завдань від завдань систематичного обстеження, що мають насамперед прикладну спрямованість.

Об'єктами систематичного обстеження є конкретні носії психіки: тварини, здорові й хворі люди, групи людей, що володіють функціонально-структурною єдністю, вибірки людей, об'єднані по деяких загальних ознаках. Систематизації піддаються отриманий відомості. При побудові таких системних описів головними проблемами виступають проблеми стандартизації вимірів і системного уявлення їхніх результатів, погоджених із завданнями обстеження й можливості сприйняття їхніми користувачами.

Зв'язаність, обмеженість і інші основні характеристики цілісних об'єктів є загальними для будь-яких об'єктів природи, ними володіють і перераховані вище об'єкти психологічного вивчення. Але останні мають і цілий ряд специфічних особливостей. Всі цілісні об'єкти психології - динамічні системи, безперервні в континуумі простору й часу.

Як реальні динамічні системи описуються системи «людина - середовище», сома людини і її підсистеми, психічні процеси й стани людини, його діяльність, динамічні системи в групах і колективах. Для цього застосовуються методи опису динамічних систем. Крім того, можна розглядати перехідні й сталі процеси. психіка має певну стійкість, інтегрованістю, регулярністю й іншими загальними властивостями систем.

Психіка людини - складний об'єкт, знання про яке накопичувалися протягом тисячоріч. Вона володіє рядом специфічних особливостей, що виділяють її серед явищ реального миру й роблять важчими її вивчення й цілісний опис. До таких особливостей можна віднести: 1) поліфункціональність і поліструктурність психіки, «перетинання» функцій і структур, труднощі визначення структур, що реалізують конкретну функцію; 2) більшу рухливість, мінливість «вектора» свідомості; 3) розподіл у просторі й розмитість границь психічних явищ; 4) неприступність для безпосереднього спостереження внутрішніх процесів і механізмів психічних явищ; 5) високу адаптивність психіки. Поряд із цим недостатньо розроблені й засобу опису об'єктів з такими особливостями.

Суб'єктивний простір і час надзвичайно вентиляції. Індивідуальність і варіабельність - загальні характерні ознаки психічних утворень. На важливу особливість психічного цілого звертав увагу ще І.М. Сєченов [99], говорячи, що предметом психології є цілісні акти, що неподільно включають у свою загальну структуру поряд з «свідомим елементом» зовнішній вплив (сигнал) і руховий м'язовий компонент.

Для багатьох психічних цілісних систем більша зв'язність, однак і ця характеристика може варіювати в дуже широких межах. Еволюція й інволюція психічних утворень можуть відбуватися, як шляхом інтеграції, так і шляхом диференціації (навичка, образ, думка). Перехід від норми до патології може здійснюється внаслідок порушення зв'язності частин психіки, а також зв'язності людини із середовищем або в результаті порушення пропорційності частин незалежно від того, чи є причини таких змін внутрішніми або зовнішніми. надмірна зв'язність приводить до втрати стійкості психіки, до розривів у часі. По семантиці шизофренія означає розпад особистості. Відомо, що при шизофренії різко зростає розривши людини із середовищем (аутизм), порушуються асоціації, з'являється незв'язність мови, алогічність висловлень. Психопатії з'являються внаслідок порушення пропорційності сили й рухливості нервової системи, порушення й гальмування, сигнальності системи.

Використання ідеї цілісності. Системне, цілісне уявлення про об'єкти природи є однієї з основних цілей пізнання й необхідною умовою ефективності застосування знань про об'єкт для рішення практичних завдань. Таке уявлення про складний об'єкт виникає не відразу, а в результаті тривалої дослідницької й клініка діяльності багатьох учених. Основними засобами створення системних, цілісних подань про складний об'єкт є аналіз і синтез, рух «від цілого до частин» і «від частин до цілого» . Обоє ці підходу поєднуються в наступному методичному прийомі: від цілого до частин і від частин до цілого, але вже на новому рівні знання.

Використання ідеї цілісності в психологічним дослідженні можливо в різних аспектах. Насамперед воно визначається пізнанням того, що об'єкт дослідження - цілісний і до нього застосовні поняття цілісності й гармонійності. В основу структурування психічних утворень повинен бути покладений не довільний набір з безлічі стимулів-реакцій, а структура, організована за допомогою природного квантування просторово-тимчасового континуума й інформаційно-енергетичних характеристик, іманентна внутрішня структура, а не структура випадкової зовнішньої оболонки. Психічні явища виникають на певному рівні організації, певною мірою базуються на інших її рівнях і тісно з ними взаємозалежні. Тому їхнє вивчення фактично не можливо у відриві від біологічних, соціальних і інших явищ і процесів. Використання таких характеристик, як пропорційність частин, повнота складу, як контрольні критерії дозволяє уникнути можливих помилок. Облік високої варіабельності й великого ступеня індивідуальності необхідний при виборі математичного апарата (перша властивість обмежує застосування регулярних методів, друге - імовірнісних).

Вихідним пунктом аналізу психіки як системи (системного аналізу) є загальноприйняте в психології положення про цілісність, єдність психіки в нормі; як аналітичний приклад використовуємо «роздвоєння єдиного» . Роздвоєння цієї єдності виявляється насамперед при розгляді функцій психіки. Існування, функціонування й розвиток людини визначаються генетичною й соціальною програмами. Реалізація названих програм виявляється можливої завдяки інформаційній взаємодії людини із середовищем і цілеспрямованим впливом на неї. Функції відбиття (психічного відбиття) і регулювання (психічного регулювання) забезпечують необхідну взаємодію. Вони взаємозалежні й взаємообумовлені: відбиття регулюється, а регулювання засноване на інформації, отриманої в процесі відбиття. Структури, що реалізують відбиття й регулювання, «перетинаються» між собою, частково проникають друг у друга. Тісний взаємозв'язок тихнув функцій забезпечує цілісність психіки в нормі, єдність всіх психічних явищ, інтеграцію різних психічних процесів.

2. Загальна характеристика системних описів і методів їхньої побудови

Основні риси системних описів. Під описом будемо розуміти будь-яку форму уявлення інформації людині про якому-небудь одному психічній феномені, властивості, процесі, однієї сукупності експериментальних фактів: вербальну (текст, мова), символічну (знаки, формули), графічну (схеми, графіки), предметну (макети, речовинні моделі). Системні описи адресовані системі, що відбиває, людини, що є багаторівневою й полімодальною. Ідеальним, найкращим описом буде таке, у якому враховані всі можливості сприйняття. На практиці, однак, у більшості випадків системні описи адресуються зоровій системі людини. Тільки про такі описи мова йде й у цій книзі. У цьому випадку системні описи повинні враховувати всі багаті можливості зорового сприйняття.

Інформація, призначена для зорової системи, може бути представлена в знакової, символічної, схематичне-графічній і макетно-модельній формах. Вона адресується першим і другий сигнальним системам людини й кодується положенням і взаємному положенням, орієнтацією й взаємною орієнтацією, величиною й відносинами величин, формою й кольором. Для описів можуть використовуватися всілякі мови, системи понять і зображень, моделі (у їхній інтерпретуючій функції), різні просторово-тимчасові континууми, системи координат і масштабу.