Стратегії переговорів в ситуації конфлікту (стр. 4 из 7)

Для визначення психологічної характеристики типів темпераменту виділяють такі його властивості:

Сенситивність – про цю властивість ми судимо, яка найменша сила зовнішніх впливів потрібна для виникнення якої-небудь психічної реакції та яка швидкість такої реакції.

Реактивність – яка ступінь невимушеної реакції на зовнішнє чи внутрішнє подразнення однокової інтенсивності.

Активність – за цією властивістю ми судиму, з якою активність людина перетворює зовнішній світ, та як людина справляється з проблемами при досягненні поставленої цілі. Сюди входять цілеспрямованість та наполегливість у досягненні мети, сконцентрованість уваги при тривалій праці.

Співвіднесення активності та реактивності – дивляться на швидкість протікання психологічних процесів та реакції: швидкості та темпу мови, швидкості запам’ятовування, швидкість мислення та винахідливість.

Пластичність та ригідність – як легко та пластично людина пристосовується до умов зовнішнього середовища.

Екстраверсія та інтроверсія – від чого в цілому залежать реакції та діяльність людини: від зовнішніх впливі чи від образів, уявлень та думок, які пов’язані з минулим та майбутнім.

Емоційна збудливість – за цією властивістю судять наскільки слабкий потрібен вплив для виникнення емоційної реакції та з якою швидкістю вона виникає.

Як вже зазначалось властивості темпераменту опосередковані властивостями нервової системи. Як писав Б.М. Теплов, властивості нервової системи « створюють підґрунтя, на якому легше формуються одні форми поведінки, важче – інші» [15, с. 25].

Під властивостями нервової системи розуміються такі стійкі її якості, які є вродженими. До таких відносяться:

Сила нервової системи по відношенню до збудження, тобто її властивість довго витримувати , не виявляючи гальмування, інтенсивні та часто повторювані навантаження.

Сила нервової системи по відношенню до гальмування, тобто властивість витримувати інтенсивні та часто повторювані гальмівні реакції.

Урівноваженість нервових процесів по відношенню до збудження та гальмування, яка проявляється в однаковій реактивності нервової системи у відповідь на збуджувальні та гальмівні реакції.

Лабільність нервової системи, оцінюється за швидкістю виникнення та припинення нервового процесу збудження та гальмування.

Слабкість нервових процесів характеризується неспроможністю нервових клітин витримувати довге та концентроване збудження та гальмування. При дії дуже сильних подразників нервова система переходить у стан охоронного гальмування. Таким чином, у слабкої нервової системи нервові клітини характеризуються низькою працьовитість та вони швидко втрачають свою енергію. Але слабка нервова система має високу чутливість і дає реакцію навіть на дуже слабкі подразники.

Перші спроби описати типи темпераменту були ще в Древні Греції. Так Давньогрецький лікар Гіппократ описав чотири типи темпераменту: холеричний тип, сангвіністичний, флегматичний та меланхолічний тип. Але на відмінну від сучасного розуміння темпераменту, Гіппократ описав типи темпераменту в залежності від кількості рідини, яка переважала в організмі: крові, лімфи та жовчі.

Але першим хто описам типи темпераменту, спираючись на властивості нервової системи, був російський вчений І. П. Павлов. Він вважав, що темпераменти є «головними рисами» індивідуальних особливостей людини. І були описані чотири типи темпераменту:

Сангвиністичний темперамент. Сангвініки швидко сходяться з людьми, життєрадісні, легко переключаються з одного виду діяльності на інший, але не люблять монотонної праці. Мова швидка та голосна, чітка супроводжується жвавою мімікою та жестами. Але темперамент сангвініка характеризується деякою подвійністю. Якщо подразники швидко змінюються, весь час підтримується новизна та інтерес, у сангвініка створюється стан активного збудження, та він проявляє себе як людина активна, енергійна та діяльнісна. Але коли подразники довгі та монотонні, однакові, то сангвінік втрачає інтерес та в нього проявляються скука та в’ялість у поведінці. Емоції також швидко змінюються. Переважає гарний настрій.

Флегматичний темперамент. Людина такого типу темпераменту повільна, спокійна, не поспішає, врівноважена. У діяльності проявляє продуманість та впертість, доводить почате до кінця. Усі психічні процеси у флегматика протікають ніби сповільнено. Почуття виражаються слабо, причиною виступає врівноваженість та слабка рухливість нервових процесів. У спілкування з іншими флегматик також спокійний і його важко вивести зі стану рівноваги, важко заціпити емоційно та вивести з себе. Іноді може проявляти байдужість до праці та навіть до самого себе.

Холеричний темперамент. Люди такого темпераменту через мірно рухливі, неврівноважені, збудливі, усі психічні процеси протікають швидко та інтенсивно. Переважання збудження над гальмуванням є властивістю цієї нервової системи, яка проявляється у нестриманості, гарячкуватості, роздратованості холерика. Недостатня емоційна та рухлива врівноваженість холерика може проявлятись при відсутності потрібного виховання в нестриманості, гарячкуватості, нездатності до самоконтролю при емоціогенних ситуаціях [14, с. 154].

Емоції холерика сильні та ярко проявляються. По відношенню до інших також проявляє нестриманість в поведінці та емоціях, що іноді заважає йому адекватно оцінювати ситуацію. Його прямолінійність, різкість, легка роздратованість часто приводять до виникнення конфліктних ситуацій та іноді перебування у компанії таких людей стає дуже важким.

Меланхолічний темперамент. У меланхоліків повільно протікають психічні процеси, вони з важкістю реагують на сильні подразники; довге та сильне напруження призводить до зменшення працездатності, а потім і до її зникнення. Емоції та почуття у меланхоліків виникають повільно, але характеризуються глибиною, великою силою та тривалістю. Меланхоліка легко-вразливі та важко переживають образи, але зовні це мало проявляється. У спілкуванні з іншими уникають незнайомі компанії, а коли попадають у незнайомі місця проявляють незручність. Біль люблять самотність та спокій.

2. Організація дослідження стратегії переговорів в конфліктній ситуації

2.1 Обґрунтування методів та методик дослідження

Дослідження психологічної сумісності проводилось із студентами Київського національного лінгвістичного університету.

Вибірка: 30 чоловік віком від 19 років до 23 років, студенти кафедри германської філології, за спеціальністю психологія.

У цій роботі нами поставлена мета - виявити до якої стратегії переговорів схильні студенти в конфліктних ситуаціях. Виходитимемо з припущення про те, що вибір стратегії переговорів в конфліктних ситуаціях пов'язаний з індивідуально-поведінковими особливостями такими як темперамент. Виходячи з цього нами поставлена така задача дослідження;

1. Виявити чи існує взаємозв'язок індивідуально - поведінкових особливостей студентів і вибираної нами стратегії переговорів в конфліктних ситуаціях.

Гіпотеза дослідження: вибір позиційного торгу як стратегії переговорів в конфліктній ситуації характерно для людей з холеричним типом темпераменту.

Методики дослідження: В даному дослідженні використовувались наступні методики: методика діагностики схильності особистості до конфліктної поведінки К. Томаса (адаптація Н. В. Грішиної) та особистісний опитувальник (EPI) Айзенка (адаптація А. Г. Шмельовим).

1. Методика діагностики схильності особистості до конфліктної поведінки К. Томаса (адаптація Н. В. Грішиної).

Дана методика базується на переконанні, що всі стилі переговорів в конфліктній ситуації властиві кожній людині, проте один з них є частіше за все переважним

1. Суперництво (конкуренція) як прагнення добитися своїх інтересів в збиток іншому.

2. Пристосування принесення в жертву власних інтересів.

3. Компроміс, кожен з учасників поступається частиною своїх інтересів за ради сумісного виграшу.

4. Уникнення, для якого характерний як відсутність прагнення для кооперації, так і відсутність тенденцій до досягнення власної мети.

5. Співпраця, коли учасники ситуації приходять до альтернативи, повністю задовольняючої інтереси обох сторін.

1. Методика діагностики схильності особистості до конфліктної поведінки К. Томаса. Адаптація Н. В. Грішиної.

Рис. 3.3. Сітка Томаса-Кілмена [29, 150]

Рис. 2.1. Стилі поведінки при вирішенні конфлікту

2. Особистісний опитувальник (EPI) Айзенка (адаптація А. Г. Шмельовим)

Опитувальника EPI містить 57 питань, 24 з яких направлені на виявлення екстраверсії та інтроверсії, 24 інших - на оцінку емоційної стабільності та нестабільності (нейротізма), останні 9 складають контрольну групу питань, призначену для оцінки щирості досліджуваного, його відношення до обстеження і достовірності результатів.

Екстраверсія – інтроверсія та нейротизм являються складовими темпераменту, то залежно від показників по даним шкалам визначаються чотири типи темпераменту:

1. Холерик – нестабільна особистість, збуджений, нестриманий, агресивний, імпульсивний, оптимістичний, активний, але працьовитість та настрій не стабільні.

2. Сангвінік – стабільна особистість, соціальна, направлена на зовнішній світ, любить спілкування, любить лідерство, веселий, життєрадісний, має багато друзів.

3. Флегматик - стабільна особистість, повільний, спокійний, пасивний, обачливий, мирний, стриманий, надійний.

4. Меланхолік - нестабільна особистість, тривожний, песиміст, дуже стриманий з зовні, але емоційно - вразливий, інтелектуальний, схильний до роздумів.