Смекни!
smekni.com

Аналіз готової продукції (стр. 2 из 4)

- інвентар;

- вступний або початковий баланс;

- журнал реєстрації господарських операцій;

- головна книга;

- оборотна відомість;

- кінцевий або заключний баланс.

Інвентар – це перелік всіх засобів, які належать даному підприємству, дебіторської заборгованості та зобов’язань підприємства.

На підставі даних інвентарю складається вступний баланс.

В журналі реєстрації господарських операцій відображаються всі операції, які відбулися протягом певного періоду.

Головна книга – це перелік бухгалтерських рахунків, що відкриваються підприємством для відображення господарських операцій.

Оборотна відомість узагальнює інформацію поточного обліку, ту яка відображена на окремих рахунках і одночасно призначена для контролю за правильністю записів на рахунках.

Заключний баланс – баланс, який складається на кінець певного періоду.

4. Облік процесу заготівлі і придбання матеріалів

Будь-яке підприємство створюється з метою виготовлення продукції та її реалізації. Але здійснення процесу виробництва не можливе без наявності обладнання, устаткування, будівель, без сировини. Матеріалів, які в процесі обробки перетворюються на готовий продукт.

Таким чином процес придбання засобів виробництва є важливою передумовою для здійснення основної діяльності підприємства.

Чітко налагоджений процес заготівлі виробничих запасів необхідний для нормального проходження процесу виробництва матеріальних благ.

Під запасами розуміють активи, які:

- утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

- перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

- утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Основними завданнями обліку придбання предметів праці є:

- правильне і своєчасне встановлення обсягу заготівлі;

- виявлення всіх витрат, пов’язаних із заготівлею;

- визначення фактичної собівартості заготовлених матеріалів;

- контроль виконання договорів постачання;

- визначення результатів заготівельної роботи відповідних структурних підрозділів підприємства.

Предмети праці, як правило, купуються у інших підприємств на підставі укладених договорів.

На підставі договорів підприємство-продавець складає рахунок чи рахунок-фактуру, які підлягають оплаті покупцем. Після здійснення оплати рахунку, матеріальні цінності відпускаються підприємству-покупцю, як правило, за накладною. Крім того, в процесі їх доставки до місця зберігання, виникають транспортно-заготівельні витрати: оплата перевезення вантажів, витрати з їх навантаження і розвантаження тощо. Купівельна вартість в сумі з транспортно-заготівельними витратами складає фактичну собівартість придбаних запасів.

Придбані (отримані) та виготовлені запаси зараховують на баланс підприємства за первісною ціною.

До собівартості запасів не включаються:

- понаднормові втрати і недостачі запасів;

- витрати на збут;

- адміністративні накладні витрати, які не пов’язані

- придбанням запасів до їх теперішнього місцезнаходження та приведення у теперішній стан;

- проценти за користуванням позиками.

Для обліку руху предметів праці застосовують активні інвентарні рахунки другого класу:

20 “Виробничі запаси”

21 “Тварини на вирощуванні та відгодівлі”

22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”

23 “Виробництво”

24 “Брак у виробництві”

25 “Напівфабрикати”

26 “Готова продукція”

27 “Продукція сільськогосподарського виробництва”

28 “Товари”

По дебету цих рахунків відображаються всі витрати, які виникають в процесі заготівлі, по кредиту – списання запасів для потреб підприємства.

Аналітичний облік запасів ведеться у відповідності до їх номенклатури. Номенклатура матеріалів – перелік окремих видів, найменувань та сортів матеріалів, які використовуються на підприємстві.

Облік процесу придбання виробничих запасів можна вести:

- за фактичною собівартістю;

- за закупівельними цінами з виділенням транспортно-заготівельних витрат:

- за обліковими цінами з виділенням відхилень.

В балансі запаси відображають за найменшою з двох оцінок:

- собівартістю;

- чистою вартістю реалізації.

Під чистою вартістю реалізації запасів розуміють очікувану ціну їх реалізації в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

5. Облік процесу виробництва

Ресурси підприємства використовують для виробництва продукції, випуск якої є головною метою виробничого підприємства.

Процес виробництва є одним з основних процесів господарської діяльності та представляє собою сукупність операцій по виготовленню продукції. В процесі виробництва використовуються природні ресурси, сировина, матеріали, паливо, енергія, трудові ресурси, основні засоби, здійснюються інші витрати. Тому на рахунках бухгалтерського обліку повинна своєчасно, повно і правдиво відображатися інформація про фактичні витрати на виробництво продукції, яка використовується для обчислення (калькулювання) фактичної собівартості окремих її видів, а також контроль за раціональним використанням трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.

Витрати виробництва – вираження в грошовій формі поточних витрат трудових, матеріальних, фінансових та інших видів ресурсів на виробництво продукції. Ці поточні витрати обліковуються та плануються як собівартість продукції.

Собівартість продукції – виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на виробництво та збут товарів, робіт і послуг. Розрізняють виробничу собівартість (яка відображає поточні витрати лише на виробництво продукції) та повну собівартість (яка включає разом із виробничою собівартістю та поточними витратами підприємства, витратами на збут).

Перелік поточних витрат, що входять до собівартості регулюється нормативними актами, які відображають галузеву специфіку діяльності виробничих підприємств.

Визначати (калькулювати) повну собівартість доцільно, коли власник (управлінець) бажає знати скільки коштуватиме виробництво та збут одиниці продукції повного виду; яка рентабельність цього виду продукції.

Калькуляція – це спосіб групування витрат і визначення собівартості придбаних матеріальних цінностей, виготовленої продукції та виконаних робіт в грошовому виразі.

Для успішного здійснення господарської діяльності необхідно, щоб ціна кожної одиниці виготовленої підприємством продукції покривала витрати.

За способами перенесення вартості на продукцію витрати поділяються на прямі і непрямі.

До прямих витрат належать витрати, пов’язані з виробництвом окремих видів продукції (сировина, основні матеріали, куповані вироби і напівфабрикати тощо), які можуть бути безпосередньо включені до їх собівартості.

До непрямих витрат належать витрати, пов’язані з виробництвом кількох видів продукції (витрати на утримання та експлуатацію устаткування, загально виробничі), що включаються до собівартості за допомогою спеціальних методів.

За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат, останні поділяються на умовно-змінні та умовно-постійні.

До умовно-постійних витрат належать витрати, абсолютна величина яких зростає із збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується із його зниженням.

Умовно-постійні – це витрати, абсолютна величина яких із збільшенням (зменшенням) випуску продукції істотно не змінюється.

До собівартості продукції включаються слідуючи витрати:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати;

- загально виробничі витрати.

Для обліку виробничих витрат і визначення собівартості виготовленої продукції призначений активний рахунок 23 “Виробництво”. Основним завданням цього рахунку є накопичення виробничих витрат і визначення (калькуляція) фактичної собівартості виготовлених виробів.

По дебету цього рахунку відображаються прямі витрати, пов’язані безпосередньо з випуском продукції, виконанням робіт та надання послуг і визначається фактична собівартість виготовленої продукції. По кредиту 23 “Виробництво” списуються готові вироби, які були випущені з виробництва і надійшли на склад. Залишок по рахунку 23 “Виробництво” на кінець місяця показує вартість незавершеного виробництва.

Аналітичний облік по рахунку 23 “Виробництво” ведеться по дебету за видами виробництв або за статтями витрат, а по кредиту – за видами або групами продукції.

Для узагальнення інформації про витрати по обслуговуванню виробництва призначений рахунок 91 “Загально виробничі витрати”. На цьому рахунку відображаються витрати пов’язані з управлінням виробництвом.

Витрати, зібрані на рахунку 91 “Загально виробничі витрати”, в кінці звітного періоду списуються в дебет рахунку 23 “Виробництво”.

Загально виробничі витрати між різними видами продукції розподіляються:

- пропорційно сумі основної заробітної плати працівників, зайнятих у виробництві відповідної продукції (робіт, послуг);

- пропорційно сумі основних витрат без вартості сировини, матеріалів і напівфабрикатів.

Основне призначення рахунку 91 “Загально виробничі витрати” є накопичення та розподіл непрямих витрат. Цей рахунок називається збірно-розподільчим.

Зібрані по дебету рахунку 23 “Виробництво” прямі та непрямі витрати складають в загальній сумі фактичну собівартість виготовлення виробів.

6.Облік процесу реалізації продукції

Реалізація – це процес продажу готової продукції, товарів або виконаних робіт і наданих послуг.