Як правило, графи “на початок звітного періоду” і “за попередній період” заповнюють шляхом простого перенесення до них показників із звітних форм за відповідний період. Але у деяких випадках ці показники слід відкоригувати. Зокрема, “шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року” відображають:
- виправлення помилок, допущених під час складання фінансових звітів у попередніх періодах (п.4 П(С)БО 6);
- вплив зміни облікової політики на події та операції минулих періодів (п.12 П(С)БО 6).
Загальну суму коригувань відображають також у рядку 050 (із розшифровкою за видами коригувань у рядках 020, 030 і 040) звіту про власний капітал у графі 8 “Нерозподілений прибуток”.
Пунктом 10 П(С)БО 1 встановлено певні критерії, яким повинна відповідати стаття, для того, щоб була підстава відобразити її у фінансовій звітності. Такими критеріями визначено:
- наявність ймовірності надходження і вибуття майбутніх економічних вигід, пов’язаних з цією статтею;
- можливість достовірної оцінки статті.
Ці самі критерії застосовують і для визнання відповідних об’єктів обліку (основних засобів, запасів, зобов’язань, доходів, витрат тощо) з метою відображення їх у бухгалтерському обліку. Це означає, що до фінансової звітності включають (у вартісному вираженні) ті об’єкти, які раніше вже було відображено в бухгалтерському обліку. Джерелом інформації для складання фінансових звітів є дані бухгалтерського обліку: сальдо й обороти за рахунками та субрахунками, деякі показники аналітичного обліку. Тому такою важливою є узгодженість між Планом рахунків і статтями фінансових звітів.
Складанню звітів повинен передувати аналіз усіх показників, які до них входять. І якщо якісь із них не відповідають зазначеним критеріям, необхідно виконати відповідні коригування.
Крім того, фінансові звіти повинні відповідати певним якісним характеристикам. Перелік цих характеристик наведено в п.14-17 П(С)БО 1. До них належать:
- дохідливість і однозначність тлумачення (за умови, що користувачі мають достатні знання і зацікавленість у сприйнятті інформації, яка міститься у фінансових звітах);
- доречність і достовірність інформації. При цьому доречною вважають інформацію, яка “…впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати їхні оцінки, зроблені у минулому”, а достовірною вважають інформацію, яка “…не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності”;
- порівнянність, можливість порівнювати фінансові звіти підприємства за різні періоди, а також фінансові звіти різних підприємств.
Конкретний зміст статтей фінансових звітів згідно з п.9 П(С)БО 1 визначено відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
Щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна містити дані про:
· підприємство;
· дату звітності та звітний період;
· валюту звітності та одиницю її виміру;
· відповідну інформацію щодо звітного та попереднього періоду;
· облікову політику підприємства та її зміни;
· консолідацію фінансових звітів;
· припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;
· обмеження щодо володіння активами;
· участь у спільних підприємствах;
· виявлені помилки минулих років та пов’язані з ними коригування;
· переоцінку статей фінансових звітів;
· іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).
Інформація про підприємство, яка підлягає розкриттю у фінансовій звітності, включає:
- назву, організаційно-правову форму та місцезнаходження підприємства (країну, де зареєстроване підприємство, адресу його офісу);
- короткий опис основної діяльності підприємства;
- назву органу управління, у віданні якого перебуває підприємство, або назву його материнської (холдингової компанії);
- середню чисельність персоналу підприємства протягом звітного періоду.
Принципи ведення бухгалтерського (фінансового) обліку у світовій практиці регулюються положеннями (стандартами), які розробляють професійні організації бухгалтерів. При цьому вони мають рекомендаційний характер та грунтуються на концептуальній основі складання та подання фінансових звітів, розробленій Комітетом з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.
В Україні основи нової системи бухгалтерського обліку закладено в Законі України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” та конкретизовано в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку. Методологічні засади застосування нового Плану рахунків бухгалтерського обліку та обліку окремих господарських операцій викладено у відповідних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.
Закон надає підприємствам право самостійно визначати обліку політику та розробляти систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю. Отже, держава встановлює правила й процедури обробки економічної інформації та складання фінансової звітності тільки для зовнішніх користувачів.
Загалом, ознайомившись з нововведеними принципами бухобліку та звітності, які передбачені МСБО, можна вважати, що українські бухгалтери керувалися ними у своїй практичній діяльності задовго до їх письмового викладу. Але робили вони це неусвідомлено, оскільки вітчизняні підручники і посібники з бухгалтерського обліку не містили словесного опису принципів, тоді як західна бухгалтерська школа дає майбутнім бухгалтерам ці відомості вже з перших днів їх знайомства з предметом.
Річний бухгалтерський звіт підприємства подають за такими типовими формами:
- № 1 – баланс;
- № 2 – звіт про фінансові результати;
- № 3 - звіт про рух грошових коштів;
- № 4 – звіт про власний капітал;
- примітки до річної фінансової звітності.
Зміст і форма звітів визначаються та регламентуються відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
Перед початком складання звітності підприємства виконують велику підготовчу роботу:
- перевіряють повноту відображення в поточному обліку господарських операцій, оформлюють їх відповідними документами;
- уточнюють розподіл витрат і доходів між суміжними звітними періодами;
- перевіряють стан розрахунків і списують в установленому порядку нереальну дебіторську заборгованість, а також кредиторську заборгованість, за якою минули строки позовної давності;
- розподіляють витрати на обслуговування виробництва й управління;
- визначають та списують фінансовий результат;
- перевіряють правильність облікових записів, взаємно звіряють дані синтетичного та аналітичного обліків;
- перед складанням річного звіту здійснюють повну інвентаризацію.
2. Види користувачів бухгалтерської звітності
Фінансова звітність – це узагальнена інформація, яка грунтується на даних бухгалтерського обліку про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства і потрібна зацікавленим особам (користувачам) для прийняття рішень.
Терміном “підприємство” позначено широке коло осіб, адже згідно з Законом про бухоблік обов’язок складати фінансову звітність поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва суб’єктів господарської діяльності.
У деяких випадках бухгалтерську звітність складають і неюридичні особи. Зокрема, відповідно до п.5 ст.8 Закону про бухоблік філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, якщо їх виділено на окремий баланс, зобов’язані вести бухгалтерський облік. Результати такого обліку включають до фінансової звітності підприємства – юридичної особи. Показники діяльності філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів підприємства, не виділених на окремий баланс, також включають до фінансової звітності юридичної особи, як це передбачено п.11 П(С)БО 1.
До користувачів фінансової звітності відносяться як юридичні, так і фізичні особи, яикм для прийняття рішення потрібна інформація про діяльність підприємства. Усіх користувачів можна умовно розділити на зовнішніх і внутрішніх.
До зовнішніх користувачів належать:
- інвестори;
- акціонери;
- кредитори та постачальники;
- покупці та клієнти;
- податкові органи;
- органи державної статистики;
- інші державні установи.
До внутрішніх користувачів належать:
- керівництво підприємства;
- управлінський персонал;
- працівники підприємства;
- профспілкові органи.
У п.1. ст.14 Закону про бухоблік вказані користувачі, яким підприємства зобов’язані подавати квартальну та річну фінансову звітність. До таких користувачів відносяться:
- органи, до сфери управління яких належать підприємства;
- трудові колективи (на їх вимогу);
- власники (засновники) підприємства.
Зазначеною нормою Закону передбачено також, що “органам виконавчої влади та іншим користувачам фінансова звітність подається відповідно до законодавства”. У Порядку № 419 конкретно названо й деяких інших користувачів фінансової звітності. Зокрема, у встановлених законодавством випадках підприємства зобов’язані звітувати перед: