регистрация / вход

Навчальний курс 1СБухгалтерія в умовах фахово-інформативної підготовки бухгалтера

Міністерство освіти і науки України Бердянський державний педагогічний університет Факультет комп’ютерних технологій та систем Дипломний проект

Міністерство освіти і науки України

Бердянський державний педагогічний університет

Факультет комп’ютерних технологій та систем

Дипломний проект

на тему:

Навчальний курс "1С:Бухгалтерія в умовах фахово-інформативної підготовки бухгалтера"

2009


Анотація

Робота присвячена розробці навчального курсу "1С:Бухгалтерія в умовах фахово–інформаційної підготовки бухгалтера (на прикладі ТОВ "Фокстрот")".

Об’єкт дослідження — навчально–виховний процес з підготовки обліковця (реєстратора бухгалтерських даних) у торговельних підприємствах.

Предмет дослідження – розробка та експериментальна перевірка ефективності курсу "1С:Бухгалтерія в умовах фахово–інформаційної підготовки бухгалтера (на прикладі ТОВ "Фокстрот")" у торговельному підприємстві.

Мета дослідження – розробити, теоретично обґрунтувати та практично апробувати модель навчального курсу "1С:Бухгалтерія в умовах фахово–інформаційної підготовки бухгалтера (на прикладі ТОВ "Фокстрот")" як складову фахово–інформатичної підготовки сучасного бухгалтера.

Гіпотеза дослідження – полягає у припущенні, що рівень фахово–інформатичної підготовки спеціаліста відповідатиме вимогам сучасного інформатизованого виробництва якщо: 1. Навчальному курсі реалізувати сучасні підходи до організації виробничої діяльності (діяльнісний підхід, диференційна та особиста–орієнтація навчання); 2. Організувати підготовку обліковця на основі навчального курсу; 3. Модернізувати зміст і форми виробничого процесу.

Апробація проводилася на базі ТОВ "Фокстрот" (м. Бердянськ). Курс пройшли 1 бухгалтерта 4 продавці-касири різних відділів ТОВ "Фокстрот".

Робота складається зі вступу, 5 розділів, списку використаних джерел (25 найменувань), ___ додатків. Загальний обсяг роботи ____ сторінки, з яких 120 сторінок основного тексту. В роботі використано 8 таблиць та 16 малюнків.


Зміст

Анотація

Зміст

Перелік умовних скорочень

Вступ

РОЗДІЛ І.Дидактичні основи побудування курсу "1С:Бухгалтерія в умовах фахово–інформаційної підготовки бухгалтера (на прикладі ТОВ "Фокстрот")"

1.1Професійна освіта України й основні поняття

1.2Методика аналізу професійної діяльності фахівця

1.3Методика формування учбового плану підготовки гуманітарного, фундаментального і соціально-економічного циклу

1.4Методика формування змісту дисциплін професійної (спеціальної) підготовки

1.5Методика формування програми професійної підготовки студентів технічних спеціальностей. Теоретичне навчання

1.6Практичне навчання

1.7Загальна концепція системи "1С:Підприємство"

РОЗДІЛ IІ.Конструювання навчальної програми курсу "1С:Бухгалтерія в умовах фахово–інформаційної підготовки бухгалтера (на прикладі ТОВ "Фокстрот")"

2.1Архітектоніка навчального курсу

2.2Зміст навчального курсу

2.3Навчальна програма

РОЗДІЛ ІІІ. Методична розробка курсу

3.1Методика підвищення кваліфікації адміністратора системи "1С" за курсом "1С:Бухгалтерія в умовах фахово–інформаційної підготовки бухгалтера (на прикладі ТОВ "Фокстрот")"

РОЗДІЛ ІV. Економічна частина

4.1Техніко-економічна та соціальна ефективність

РОЗДІЛ V.Охорона праці та безпека життєдіяльності

Висновки

Список використаних джерел

Додаток 1 . Критерії оцінювання рівня навчальних досягнень учнів з основ інформатики

Додаток 2. План-конспект заняття з виробничого навчання (45 хвилин)


Перелік умовних скорочень

ЗУН - знання, уміння й навички;

ДК_1С - дидактичний комплекс по "1С:Підприємство";

ПЗ - програмне забезпечення;

ПК - персональний комп’ютер;

БД - база даних;

СУБД - Системи Управління Базами Даних;

SQL -Special Query Language (спеціальна мова запитів);

IP-адреса - Internet Protokol-адреса, 32-розрядне число, розділене крапками, що представляє IP-адресу як ресурс кластера;

LPT - порт вводу/виводу для підключення пристроїв паралельного інтерфейсу (принтер, ключі захисту "1С").


Вступ

Проблеми підвищення прибутковості підприємства, ефективності роботи персоналу, створення оптимальної структури керування, хвилюють будь-якого керівника. Йому доводиться приймати рішення в умовах невизначеності й ризику, що змушує його постійно тримати під контролем різні аспекти фінансово-господарської діяльності. Ця діяльність відбита у великій кількості документів, що містять різнорідну інформацію. Грамотно оброблена й систематизована вона є деякою мірою гарантією ефективного керування виробництвом. Навпроти, відсутність достовірних даних може привести до невірного управлінського рішення й, як наслідок, до серйозних збитків.

Впровадження бухгалтерських пакетів і програм дозволяє автоматизувати не тільки бухгалтерський облік, але й навести порядок у складському обліку, у постачанні й реалізації продукції, товарів, відслідковувати договори, швидше розраховувати заробітну плату, вчасно здавати звітність.

Через недбалість у бухгалтерському обліку підприємство може сильно постраждати або навіть потерпіти крах. Прикладів тому й дуже багато, причому часто страждають підприємства, що прагнуть працювати чесно. Страждають через недбале ведення внутрішньої бухгалтерії підприємства. Страждають також через незнання й відповідно невиконання останніх законів і розпоряджень. При веденні бухгалтерського обліку вручну можливі й найпростіші арифметичні помилки.

Звичайно, комп'ютер не може замінити досвідченого й грамотного бухгалтера, але дозволить упорядкувати бухгалтерський облік, збільшити кількість одержуваної інформації, підвищити оперативність бухобліку, зменшити число арифметичних помилок, оцінити поточне фінансове становище підприємства і його перспективи.

У світі існує багато бухгалтерських пакетів різної потужності й вартості, однак українські бухгалтери й підприємці віддають перевагу пакетам, створеним у країнах співдружності (Україна, Росія), як найбільш підходящі для умов перехідної економіки й швидкої зміни законодавчих актів, що регулюють порядок бухгалтерського обліку.

Автоматизація бухгалтерського обліку в Україні відбувалася в кілька етапів. Перший етап розробки програм автоматизації бухгалтерського обліку збігся за часом з перебудовою, коли з'явилася реальна потреба в програмних продуктах такого типу для потреб малих підприємств і кооперативів, обслуговування тимчасових трудових колективів й інших нових суб'єктів бухгалтерського обліку. Цей період характеризувався масовим ввозом у нашу країну персональних комп'ютерів, що в значній мірі обумовило вибір останніх у якості основної апаратної платформи для бухгалтерських розробок. Більшість програм створювалося у вигляді АРМ (автоматизованих робочих місць) і призначалося для експлуатації на автономних комп'ютерах. У цей час були популярні перші бухгалтерські програми: "Фінанси без проблем" ("Хакерс Дизайн"), "Турбо–бухгалтер" ("ДИЦ"), "Парус" ("Парус").

Другий етап був пов'язаний з розвитком комерційних структур і початком приватизації. Десятки тисяч створюваних ТОВ, АТЗТ і кооперативів мали потребу в бухгалтерському обліку. На хвилі загальної комерціалізації спостерігався бурхливий ріст багатотиражних розробок. Ентузіастів–одинаків і тимчасові трудові колективи переросли в професійні групи фахівців, що об'єдналися у власні компанії, які хотіли діставати прибуток із продаваного тиражу бухгалтерських програм. Саме тоді були утворені сьогоднішні фірми–лідери: "1С", "Інтелект–Сервіс", "Диасофт", "Омега", "Р–Стайл" (R–Style Software Lab).

Третій етап розвитку бухгалтерських систем характеризується створенням інтегрованих програмних засобів, що поєднують кілька предметних областей автоматизації.

Актуальність дослідження зумовлена перебудовою системи профтехосвіти. Основними проблемами, що супроводжують цей процес є: підвищення якості підготовки безпосередніх виробників матеріальних цінностей держави – професійних кадрів, приведення їх у відповідність до світових стандартів, розвиток професійної компетентності, конкурентоспроможності та мобільності випускників в умовах розвитку ринкових економічних відносин.

Законодавчі акти України і структура освіти, навчальні плани і програми в основному забезпечили сприятливі передумови для підготовки висококваліфікованих кадрів, що відповідають сучасним вимогам. Разом з тим у більшості навчальних закладів залишились традиційні підходи до організації навчального процесу, застосовуються, зазвичай, ті ж форми і методи навчання. Це загострює педагогічну суперечність між сучасними вимогами до підготовки спеціалістів сфери виробництва та здатністю існуючої системи професійної освіти задовольнити ці вимоги.

Аналіз цієї суперечності визначає актуальність проблеми теоретичного обґрунтування та експериментальної перевірки педагогічних умов підвищення якості професійної підготовки учнів, що забезпечують формування у них високої професійної компетентності.

Визначено чотири послідовних рівня готовності студента до вирішення професійно–орієнтованих навчально–виробничих завдань і задач. Вони відображають послідовне формування професійної підготовки:

-перший – задано мету, ситуацію і дії з її вирішення;

-другий – задано мету і ситуацію, а від учня вимагається на основі раніше засвоєних знань виконати дії;

-третій – задано мету, відомо ситуацію, від студента вимагається самому уточнити ситуацію і виконати дію;

-четвертий – відомо тільки загальну мету, проблему. Студенту необхідно самому визначити задачу, знайти шляхи її розв'язку, вирішити і проаналізувати рішення.

Сучасний ринок праці ставить завдання забезпечити випереджувальний розвиток фахової підготовки на основі ефективної координації діяльності усіх ланок освіти, тісної їх інтеграції з наукою і виробництвом за допомогою створення навчально–науково–виробничих комплексів; розробки та впровадження різноманітних курсів з метою отримання учнями додаткової можливості працевлаштування; виховання спеціалістів, які поєднують фундаментальні знання і ґрунтовну практичну підготовку; посилення індивідуального підходу; розвиток творчих здібностей фахівців.

Не останнє місце в стратегії розвитку професійної освіти відводиться її організаційно–методичному забезпеченню. Це стосується не лише оновлення змісту освіти, а й застосування різноманітних, у тому числі нетрадиційних форм і методів навчання, навчально–методичного забезпечення; індивідуалізації підготовки, яка передбачає навчання за індивідуальними навчальними планами, програмно–цільовий, особисто–орієнтований підхід до організації самостійної роботи учнів і студентів; інформатизації підготовки спеціалістів, широкого використання обчислювальної техніки в навчальному процесі; створення навчальних посібників, підручників нового типу.

Таким чином, актуальність вибраної теми визначається вимогами, що ставляться на сучасному етапі до змісту та якості підготовки молодшого спеціаліста, його конкурентоспроможності й мобільності.

Моя тема: "Розробка навчального курсу "1С:Бухгалтерія в умовах фахово–інформаційної підготовки бухгалтера (на прикладі ТОВ "Фокстрот")"".

Об’єкт дослідження — навчально–виховний процес з підготовки обліковця (адміністратора) на курсах фахово–інформаційної підготовки бухгалтера.

Предмет дослідження – розробка та експериментальна перевірка ефективності курсу ""1С:Бухгалтерія в умовах фахово–інформаційної підготовки бухгалтера (на прикладі ТОВ "Фокстрот")"" у торговельному підприємстві.

Мета дослідження – розробити, теоретично обґрунтувати та практично апробувати модель навчального курсу "1С:Бухгалтерія в умовах фахово–інформаційної підготовки бухгалтера (на прикладі ТОВ "Фокстрот")" як складову фахово–інформатичної підготовки сучасного адміністратора програми 1С:Бухгалтерія у торговельному підприємстві.

Гіпотеза дослідження – полягає у припущенні, що рівень фахово–інформатичної підготовки спеціаліста відповідатиме вимогам сучасного інформатизованого виробництва якщо:

- у навчальному курсі реалізувати сучасні підходи до організації навчально–пізнавальної діяльності учнів на курсах (діяльнісний підхід, диференційна та особиста–орієнтація навчання);

- організувати підготовку адміністратора (програміста) на основі навчального курсу;

- модернізувати зміст і форми організації навчального процесу.

Відповідно до об’єкта, предмета, мети та гіпотези дослідження передбачено розв’язання таких задач:

- вивчити сучасний стан досліджуваної проблеми за науково-педагогічною літературою, матеріалах конференції на основі аналізу передового педагогічного досвіду;

- з’ясувати сучасні вимоги до фахово-інформатичної підготовки адміністратора-програміста та конкретизувати дидактичні принципи вибору змісту навчального курсу;

- розробити і теоретично обґрунтувати модель фахово–інформатичної підготовки спеціаліста (наочність, впроваджений програмний засіб, організацію навчального процесу, форми, методи дидактичного забезпечення);

- розробити навчальний метод забезпечення курсу "1С:Бухгалтерія в умовах фахово–інформаційної підготовки бухгалтера (на прикладі ТОВ "Фокстрот")";

- експериментально апробувати навчальний курс.

Експериментальна база дослідження. Робота проводилася на базі ТОВ "Фокстрот" (м. Бердянськ). На цих курсах і була частково апробована навчальна програма. Курс пройшли 1 бухгалтер та 4 продавці-касири різних відділів ТОВ "Фокстрот".

Методи дослідження у дипломній роботі: для досягнення мети і розв'язання завдань застосовувалися теоретичних та емпіричних методів дослідження:

- аналіз, порівняння та узагальнення наукових джерел із досліджуваної проблеми;

- спостереження, бесіди, які застосовувались з метою діагностування якості професійної підготовки учнів з фахово–інформаційної підготовки бухгалтера, касира;

- формуючий експеримент: експериментально перевірялась ефективність спецкурсу.

Теоретична значущість полягає у відборі і конкретизації змісту, конструювання змісту курсу.

Практична значущість полягає у розробці навчальної програми та дидактичних і методичних компонентів у навчальному процесі.


РОЗДІЛ І. Дидактичні основи побудування курсу "1С:Бухгалтерія в умовах фахово–інформаційної підготовки бухгалтера (на прикладі ТОВ "Фокстрот")"

1.1 Професійна освіта України й основні поняття

Для аналізу сучасної системи професійної освіти використовуємо системний підхід, обумовивши спочатку зовнішні зв'язки поняття професійної освіти, потім виділивши її елементи і зв'язавши них між собою.

На початковому етапі варто згадати з курсу педагогіки основні визначення понять "освіта", "зміст освіта", "компоненти змісту освіта".

Освіта – суспільно організований і нормований процес (і його результат) передачі соціально значимого досвіду попередніх поколінь наступним, що становить собою в онтогенетичному плані становлення особистості відповідно до генетичної програми і соціалізацією особистості [10].

Зміст освіти – система знань, умінь і навичок, оволодіння якими сприяє розвиткові розумових і фізичних здібностей учнів, формуванню в них основ світогляду і моралі, необхідної поведінки, підготовки до життя і праці. Зміст освіти і являє собою частину освіти, як зміст триєдиного процесу, що характеризується засвоєнням досвіду, розумовим і фізичним розвитком.

Головним видом діяльності при цьому є навчання. Системний аналіз поняття змісту утворення представлений у такому вигляді:

Зовнішні зв'язки системи освіти виявляються у всіх цілях освіти, серед яких головними є засвоєння досвіду особистості, виховання типологічних властивостей особистості, розумовий і фізичний розвиток. Іншими словами, зміст освіти – це те, що передається особистості у відкритому виді через зміст навчального матеріалу й у схованому – через форми і методи навчання.

Елементи змісту освіти можуть бути представлені "наскрізними компонентами змісту освіти" або його галузями.

Варто нагадати, що під "наскрізними" компонентами або галузями освіти особистості розуміються такі його послідовно розвиваються в часі галузі, що пронизують усі послідовні види й етапи освіти. Для виділення основних компонентів змісту освіти варто пригадати, що головним видом діяльності в освіті є навчання, що спрямоване, у першу чергу, на засвоєння досвіду. Виходячи з цього, у структурі змісту освіти, у першу чергу, знаходить своє відображення структура досвіду особистості.

Досвід особистості виражається пересічними між собою групами компонентів:

-якості особистості, інваріантні предметній специфіці діяльності, тобто відповідні найбільш загальній структурі діяльності (досвід фізичного розвитку, досвід естетичних відносин до життя, досвід трудової і професійної діяльності, досвід пізнавальної і наукової діяльності, досвід моральних відносин);

-досвід предметної діяльності, який диференціює по ступені спільності її видів (загально–спеціальне і перетинання – політехнічне освіти);

-досвід особистості, який диференціює за принципом – теорія– практика (знання–уміння);

-досвід особистості, диференцируємий по творчій ознаці (репродуктивна і творча діяльність).

Ця структура знаходить своє відображення в змісті освіти, зокрема, може бути застосована при виділенні його компонентів [10].

Кожна з "наскрізних" галузей (компонентів) освіти починається в дошкільному віці, далі вони проходять у якості "наскрізних ліній" через загальноосвітню школу і професійні навчальні заклади і знаходять свій розвиток у процесі перманентного (підвищення професійного рівня) освіти, що відбито на мал. 1.1.


Мал. 1.1 Характеристики опиту особистості

Як видно, зміст освіти містить у собі три основних взаємоперетинаючі компоненти – загальне, політехнічне і спеціальне мал. 1.2.

Мал. 1.2 Загальні компоненти змісту освіти

Під загальним розуміється освіта, результатом якої є формування здатності до виконання його загальнокультурних, загальнолюдських функцій і видів діяльності.

Спеціальна – освіта забезпечує підготовку до спеціальних, насамперед, професійним видам діяльності.

Політехнічна освіта розглядається як галузь перетинання загальної і фахової освіти.

Професійна освіта являє собою такий вид освіти, що готує людину до певного виповнення соціально–диференційованих функцій. Для визначення зовнішніх зв'язків змісту освіти варто визначити співвідношення понять "спеціальна і професійна освіта", "професійна підготовка і професійна освіта".

Відповідно до концепції Лєднёва B.C., фахова освіта є однією з "наскрізних" галузей освіти, у якій виділяється ряд послідовних рівнів. При цьому, як відзначає автор, структура фахової освіти не обмежується названими рівнями і має свої наскрізні галузі, що пронизують усі рівні.

Таким чином, фахова освіта є одним з наскрізних компонентів змісту освіти, його визначеною галуззю, що готує людину до виконання визначених спеціальних диференційованих функцій і є присутнім у змісті освіти на всіх етапах життя людини, починаючи з дошкільного віку.

Професія – це здатність виконувати роботи, що жадають від особистості визначеної кваліфікації. Професія вимагає визначеного позначення кола знань і умінь.

Спеціальність – це категорія, що характеризує:

-у сфері освіти – спрямованість і зміст навчання при підготовці фахівця (визначається через об'єкт діяльності фахівця і відображає вид його діяльності і сферу використання його в роботі);

-у сфері праці – особливість спрямованості і специфіку роботи в рамках професії (зміст задач професійної діяльності).

Виходячи з цього, можна відзначити, що:

-професія є більш широким поняттям, чим спеціальність;

-різновиду професій називають спеціальностями;

-критеріями виділення спеціальностей є способи диференціації професій, що і визначають структуру професійної діяльності.

Варто нагадати, що діяльність по ступені вхідних у неї видів підрозділяється на загальну для всіх людей і професійну. Загальна діяльність, що визначає здібності людини до життя в суспільстві, містить у собі такі наступні різновиди: пізнавальні, комунікативні, трудові, моральні, естетичні і фізичні. Усі вони формуються не тільки в період одержання середньої освіти, але й у процесі професійної освіти при вивченні дисциплін гуманітарного, соціально–економічного і фундаментального циклів.

Для визначення видів професійної діяльності можна використовувати класифікацію Леднєва B.C. і Смирновій Є.Е., що затверджують, що одним з універсальних способів диференціації професійної діяльності є "специфіка використання в народному господарстві фахівців однієї професії – внутрішньо – професійний поділ праці, у результаті якого визначається перелік спеціальностей". Цей перелік спеціальностей і виділяє в професіях визначені типологічні групи діяльності, що вирішують такі типові задачі: технологічні, організаційні, проектні, наукові, педагогічні. Дані задачі деякою мірою характеризують професійну діяльність з погляду способів і форм її існування і звуться "вид діяльності". Таким чином, у залежності від професійного поділу праці, професійна діяльність підрозділяється на наступні види: технологічна, організаційно–управлінська, науково–дослідна, проектно–конструкторська, педагогічна.

Виділення цих видів діяльності дає можливість визначити умовно наступні сфери застосування професій або так називані спеціальності в рамках професій:

-технологічні;

-організаційні й управлінські;

-проектні і конструкторські;

-науково–дослідні;

-викладацькі (спеціальні дисципліни).

Інші ознаки виділення спеціальностей залежать від об'єкта діяльності або галузі знання, до якої належить дана професія.

Так, наприклад, в енергетику спеціальності і спеціалізації виділяються по наступних ознаках:

-по виду енергоресурсів, що використовуються для вироблення електроенергії (тепло, –гідро, –атомна енергетика);

-по виду одержуваної енергії (теплоенергетика, електроенергетика);

-по приналежності до галузі (основні, видобувні, переробні);

-по виду використаного устаткування! і технологічним процесам (теплові ЕС, гідроелектростанції, атомні електростанції, передача і розподіл електроенергії, споживання електроенергії).

Виходячи з цього, найменування енергетичних професій і спеціальностей виробляється саме по зазначеним вище ознаках. Мається, наприклад, професія – інженер, спеціальність – електроенергетика, спеціалізація – електрична частина станцій і підстанцій і т.д. Це положення показане на мал. 1.3.

Мал. 1.3 Способи виділення спеціальностей

Представлені професії припускають наявність умінь виконувати всі чотири види професійної діяльності. Але таке положення властиве не всім професіям. Так, наприклад, електрослюсар не може виконувати всі перераховані види діяльності, оскільки він не має достатньої для цього підготовки. Іншими словами, спеціальністю можна володіти з різним ступенем майстерності.

Поняття "ступіні освіти" уперше ввів Лєднёв B.C., пояснюючи ступінчастість сучасного утворення тим, що формування системи умінь і зв'язаного з цим розумового розвитку є процесом удосконалювання психіки людини, що здійснюється послідовно за допомогою вправ. Але цей процес, хоча і статичний, усе-таки має на увазі стрибки переходу кількості в якість. З цими стрибками автор зв'язує послідовні етапи в професійній освіті, виділяючи в ньому IV ступіні (IV рівня), кожному з яких властиві еталонні алгоритми діяльності і визначені рівні кваліфікації, що існували в СНД до 1995 року.

Ступінь майстерності фахівця при рішенні різного виду задач визначає його кваліфікацію або так називані рівні професійної кваліфікації. У рамках кожного з них існують свої під рівні, що дають можливість диференціювати праця фахівця й оцінювати його в залежності від умінь кваліфікаційно виконувати задану роботу. Такими під рівнями в робочих професіях є кваліфікаційні розряди, для фахівців з вищою освітою – підрозділу на категорії і рівні (молодший інженер, старший інженер, інженер–конструктор і т.п.), а в науковій сфері – учені ступені і звання [8].

В даний час в Україні система професійної підготовки в зв'язку з необхідністю інтеграції в Європейське співтовариство перетерпіла цілий ряд змін. Введено інші рівні професійної освіти – кваліфікаційний, освітній, освітньо–кваліфікаційний рівень мал. 1.4.


Мал. 1.4 Характеристика рівнів професійної кваліфікації в Україні

Дани трохи інші характеристики понять "професія", "спеціальність", "кваліфікація", а також способи виділення професії. Але основні положення концепції Леднєва В.З про східчасту закономірність професійної освіти залишилися щирими і покладені в основу системи професійної освіти.

Кваліфікація – це здатність особистості виконувати задані обов'язки і визначені роботи на визначеному рівні. Вона вимагає визначеного освітньо – кваліфікаційного рівня і позначається через професію.

Освітній рівень – характеристика освіти по визначенні рівня сформованості якостей людини, що забезпечують його всебічний розвиток як особистості і достатні для одержання відповідної кваліфікації.

В Україні існують наступні освітньо–кваліфікаційні рівні: кваліфікований робітник, молодший фахівець, бакалавр, фахівець, магістр.

Сучасна система освіти України включає систему загальної середньої освіти і професійної освіти. У свою чергу, система професійної освіти включає професійно–технічну освіту, вища освіта і перманентна (післядипломна) освіта. При цьому кожному освітньо–кваліфікаційному рівневі відповідають визначені типи навчальних закладів.

Варто особливо підкреслити, що сучасному утворенню України властиві наступність і ступінчастість освіти, що дозволяють людині підвищувати свій професійний рівень протягом усього, життя переходячи від одного типу навчального закладу до іншого.

Сучасна система професійної освіти України включає 5 освітньо–кваліфікаційних рівнів, кожному з яких властивий своє коло освітніх задач. Слід зазначити, що сьогодні в Україні тільки починає формуватися чітка концепція навчання і професійного використання бакалаврів і молодших фахівців [10]. З погляду освітніх задач, рівень "бакалавр" наближається до рівня "фахівець", тому що він дає тому, якого навчають, той необхідний обсяг фундаментальних і професійно–орієнтованих дисциплін, що дозволяє йому продовжити навчання у вищих навчальних закладах четвертого рівня кваліфікації для одержання диплома фахівця і далі магістра. З іншого боку, з погляду наявності умінь виконувати типові професійні задачі, рівень "бакалавр" ближче до "молодшого фахівця", тому що він дає можливість виконувати виробничі задачі на рівні фахівця середньої ланки – техніка, молодшого службовця. Виходячи з цього, можна затверджувати, що сьогодні в Україні існує IV рівня кваліфікації: робоча кваліфікація (кваліфікований робітник, що навчався в ПТНЗ), середня кваліфікація (фахівці середньої ланки, яких готують технікуми, коледжі), вища кваліфікація (фахівці, яких випускають Вузи III і IV рівнів акредитації), наукова (магістр, старший науковий співробітник, кандидат наук, доктор наук, що закінчили Вузи III і IV рівня акредитації). Таким чином, можливо сполучити раніше існуючу систему професійного утворення із сучасною системою професійного утворення України, що постійно удосконалюється, вливаючи у світове співтовариство.Кожному рівневі кваліфікації властивий визначене коло типових задач або визначені види професійної діяльності, що повинна вміти аналізувати і визначати інженер–педагог у своїй роботі. Даний вид діяльності інженера–педагога є визначальним при постановці мети і виборі технологій навчання (далі розглядається методика. аналізу професійної діяльності).

1.2 Методика аналізу професійної діяльності фахівця

Аналіз професійної діяльності фахівця є першим етапом роботи інженера–педагога над проектом навчання. Як відомо, створення всякого проекту, у тому числі і дидактичного, починається з аналізу вихідних даних. У результаті такого аналізу створюється повне уявлення про ту інформацію, що повинна лягти в основу проекту, а також вимальовується образ кінцевого продукту, створюваного в ході проектування, встановлюються умови, необхідні для рішення задач навчання. Усе це визначає важливість розглянутого етапу, від якого надалі залежить результат проектування. Цей етап дидактичного проектування включає аналіз професійної діяльності, виходячи з чого зветься етапу аналітичної діяльності.

Розглянута діяльність має структуру, властивої будь–якої діяльності і для її опису використовують комплексне застосування наук – психології, педагогіки. Комплексна (організаційно–психологічна) структура діяльності в даному випадку буде включати організаційні (суб'єкт, процес, предмет, умови, продукт) і психологічні елементи (мети, мотиви, засоби, способи) [10].

При цьому:

Суб'єкт діяльності – група (індивід), що цілеспрямовано діє для задоволення своїх потреб.

Ціль є системоутворюючим фактором діяльності і може бути виражена у формі її результату і продукту.

Результат діяльності – психологічне збільшення досвіду особистості, що він здобуває при досягненні мети.

Продукт діяльності – матеріальне представлення того, що виходить при здійсненні діяльності.

Предмет діяльності – це те, що має суб'єкт на початку діяльності, і те, що в остаточному підсумку перетвориться в продукт.

Процес діяльності – це сукупність цілеспрямованих дій викладача по застосуванню предмета діяльності відповідно до заданої мети.

Спосіб діяльності характеризується підготовленістю суб'єкта до тієї або іншої роботи і може бути розкритий через засоби здійснення діяльності.

Засоби – це або досвід суб'єкта, що може бути виражений через сукупність професійно–методичних задач, або всі допоміжні об'єкти, за допомогою яких здійснюється діяльність.

Умови діяльності – це середовище засобів, за допомогою яких здійснюються дії.

Іншими словами, суб'єкт, маючи визначену мету, що визначається мотивом, впливаючи на предмет і здійснюючи визначені дії за допомогою засобів діяльності у визначених умовах, одержує продукт і результат. Усе сказане укладається в схему (мал. 1.5).

Мал. 1.5 Загальна структура діяльності

Для опису будь–якої діяльності, у тому числі й аналітичної, досить розкрити кожний із приведених елементів.

Так у державних документах запропоновано аналізувати діяльність фахівця, розкриваючи мету (у формі продукту), предмет, засоби і процес діяльності.

Розглянемо для приклада в узагальненому виді елементи діяльності фахівців в області енергетики, медицини і педагогіки (табл. 1.1), виділивши мету, результат, продукт, предмет, суб'єкт і процес.

З цих позицій представляється можливим провести аналіз діяльності викладача при розробці проекту навчання.

Особливістю діяльності викладача спеціальних дисциплін є її стругаючи професійна спрямованість. Іншими словами, кожна педагогічна дія викладача і тих, яких навчають, у рамках професійного навчання, незалежно від змісту досліджуваного матеріалу, завжди повинне бути спрямоване на рішення визначеної стратегічної задачі – формування особистості, що володіє професією і готової на високому професійному рівні здійснювати визначені види діяльності, обумовлені спеціальним поділом праці.

Таблиця 1.1 Комплексний аналіз різних видів діяльності

Елементи діяльності Електроенергетика Медицина Освіта
Ціль (результат) Забезпечення електроенергією споживача Вилікувати людину Навчити людину
Продукт Працююче електрообладнання, пристрої, устаткування Здорова людина Опит та психологічні властивості особистості
Предмет Джерела електроенергії: вугілля, нафта, газ, ріки, сонячна енергія, енергія вітру Анатомічні, фізіологічні й психологічні особливості людини Досвід, психологічні й фізіологічні особливості людини
Суб’єкт Електроенергетик: робітник, технік, інженер, вчений Медичний працівник: лікар, молодший медичний персонал Викладач
Засоби Електрообладнання, пристрої, установки; інженерно-технічні знання Фармакологічні, хірургічні й фізіотерапевтичні засоби Досвід особистості викладача, дидактичні й технічні засоби навчання
Процес Виробництво, передача, розподіл і споживання електроенергії Діагностика й лікувальні процедури: хірургія, терапія Проектування процесу навчання, здійснення навчання, контроль і корекція

Відповідно до цього на початковому етапі проектування необхідно вивчити і чітко представити образ (модель) тієї особистості, яку варто формувати, визначивши при цьому арсенал професійних умінь, необхідних для підготовки даної особистості. Цим визначається мета етапу аналізу професійної діяльності при створенні дидактичних проектів у рамках професійного навчання.

Ціль, у свою чергу, має свої певні характеристики, які необхідно враховувати при її аналізі (джерела, способи існування, параметри, масштабність).

Зовнішні джерела мети відбивають спеціальні потреби суспільства. У нашому випадку всі процеси, що відбуваються в суспільстві, зв'язані з освітою незалежної України. Сьогодні Україна йшла самостійною державою, що будує свою економіку з обліком етнічних, територіальних, географічних, національних і фінансових особливостей і можливостей. Відповідно до цього змінився і ринок праці. На сьогоднішній день перелік необхідних професій постійно оновлюється. При цьому створюються нові професії і спеціальності, оскільки раніше існуючі вже не відповідають вимогам ринку праці України [10].

У зв'язку з цим в освіті переглядаються і створюються освітні програми підготовки фахівців різного рівня, що відповідають умовам розвитку професійної освіти. Необхідність створення таких програм обумовлена, з одного боку, що виникла потребою у визначених фахівцях і переходом освіти на замовлену підготовку, а з іншого боку, що виникло протиріччям між необхідної фахівцям інформацією і часом, що відводиться на її засвоєння.

Це протиріччя на сьогоднішній день виявляється особливо гостро. Обсяг необхідного навчального матеріалу в навчальних планах підготовки фахівців вищої кваліфікації значно зріс за рахунок уведення нових курсів, таких, як "Основи конституційного права", "Соціологія", "Ділова українська мова" і т.д. Зміст навчальних курсів професійних дисциплін збільшено за рахунок включення в них питань, зв'язаних з екологією, енергопостачанням і т.д. Разом з тим навчальний тиждень зменшився з 36 до 30 годин. Таке ж положення в системі професійно–технічної освіти. Зміст утворення фахівців може бути визначено тільки на науковій основі для того, щоб дані зміни не вплинули на якість підготовки фахівців.

Крім того, організація і здійснення підготовки фахівців з нових спеціальностей найчастіше здійснюється в недержавних навчальних закладах або в державних, але на платній основі. Організація навчального процесу здійснюється в стислий термін, при недостатньо чітко сформульованих вимогах замовника, що так чи інакше спричиняє низьку якість підготовки фахівців і, в остаточному підсумку, впливає на рівень професійної освіти в Україні.

Проекти підготовки фахівців у даному випадку складаються наспіх і орієнтуються, головним чином, на наявні матеріали по суміжних спеціальностях, складені на емпіричному рівні. У результаті змінюється тільки назва спеціальності, а суть залишається тієї ж. У підсумку випускаються фахівці, що не відповідають вимогам часу і не готові працювати на конкретному робочому місці, для якого вони призначаються. По існуючих документах, що характеризує систему підготовки фахівця, не завжди можна представити кінцевий результат навчання, і в підсумку ці документи в більшому ступені залишаються незатребуваними.

Донедавна представлялася можливість підготовки фахівців "широкого профілю" без яких–небудь твердих вимог до них. Сучасна ж професійна освіта, як і вся економіка України, теж переживає гостру кризу, і йти тут наосліп, використовуючи метод проб і помилок, і неприпустимо, і неможливо з економічної точки зору. Промахів у даному випадку бути не повинне. Головною задачею освіти сьогодні є оптимізація навчання, тобто визначення таких способів підготовки фахівців, що дозволили б поліпшити якість їхньої підготовки при можливому скороченні витрат.

Оптимізувати систему освіти в даному випадку можливо за рахунок скорочення необхідного обсягу інформації і залишення тільки тієї, котра вкрай необхідна фахівцеві для рішення конкретних задач, зазначених у вимогах соціального замовлення. Звідси очевидно, що без чіткого представлення про результати навчання (характеристики особистості, що буде отримана при завершенні навчання), а також чітко обґрунтованого змісту освіти (яке відбиває мета навчання) уже сьогодні неможливо вирішувати задачі професійної підготовки фахівця. Цим і обумовлені зовнішні джерела мети етапу аналізу даних, що надалі можна назвати як "аналізом професійної діяльності з метою формування (оптимізації) змісту освіти" [10].

Зовнішні джерела мети під впливом стимулу повинні переходити у внутрішнє джерело або мотив діяльності, у даному випадку – діяльності викладача спеціальних дисциплін. Поява потреби в даній діяльності зв'язане з тим, що в сфері професійної підготовки фахівців у професійному навчальному закладі (ПУЗ) сьогодні викладачам даний повна воля. Викладачі вправі самостійно створювати програми і дидактичні матеріали до них. Головна вимога, дотримування при цьому, – це якість підготовки фахівців. І в цьому змісті можливість творчого підходу до своєї роботи, без указівки понад, повинна сприяти бажанню самостійного осмислення характеру своєї діяльності, що починається з аналізу вихідних даних і визначення образа кінцевого результату діяльності. Крім того, у роботі викладача сьогодні надзвичайно важливу роль грає його професіоналізм, тому що право працювати має тільки той викладач, що вміє учити, творчо відноситься до своєї праці й одержує високі результати. Таким чином, нова система оцінки діяльності педагога по її результаті (якості підготовки фахівців), можливості самостійно і творчо визначати способи навчання стимулює потреби у викладача переосмислювати мети своєї діяльності. Це і визначає внутрішнє джерело мети етапу аналізу. Предметом аналітичної діяльності педагога є особистість формованого фахівця і її основні характеристики. Засобом здійснення даної діяльності є освітньо–кваліфікаційні і посадові документи, а також результати спостережень, інтерв'ю, анкетування працюючих фахівців. Іншими словами, аналізуючи професійну діяльність фахівця, викладач трансформує неї в стратегічну мету освіти, визначивши ті необхідні професійні уміння і якості особистості, які варто сформувати в процесі навчання, Далі, на підставі стратегічної мети освіти складається програма професійної підготовки фахівця, що відбиває зміст професійної освіти. Усе вищесказане укладається в схему (мал. 1.6).


Мал. 1.6 Структура аналітичної діяльності викладачапри створенні проекту навчання

Зупинимося докладно на засобах діяльності по формуванню змісту освіти.

Інформацію про діяльність фахівця можна одержати різними способами – спостерігаючи його роботу, розмовляючи з робітником, аналізуючи посадову документацію. Найпростіший і швидкий шлях аналізу – це аналіз уже наявної освітньо–кваліфікаційної документації, що описує особистість і діяльність, а також освітні вимоги до фахівця. Цей опис починається з моделі (Закон про утворення), що конкретизується в спеціальних документах, що створювалися протягом більш 40 років.

Відомо, що для якісного виконання будь–якої діяльності, у тому числі і дидактичної, слід чітко домовлятися про вимоги, пропоновані до кінцевого продукту. У даному випадку мети професійної освіти включають соціальне замовлення, що сформульоване в освітніх програмах і відповідних урядових документах. Так національна програма "Освіта" (Україна. XXI сторіччя) припускає, що в результаті освіти "повинне відбуватися формування утвореної творчої особистості, становлення її фізичного і морального здоров'я, забезпечення пріоритетності розвитку людини, відродження і трансляції культури і духовності у всій розмаїтості вітчизняних і світових зразків" [21].

Це положення необхідно перевести на мову педагогіки, сформулювавши при цьому чіткі цілі і задачі підготовки фахівця конкретного профілю. Частково ця робота здійснюється на емпіричному рівні при формулюванні соціального замовлення. Продукт такої трансформації називається кваліфікаційною характеристикою.

Цей документ створювався в колишньому СРСР протягом 30 років і на сьогодні вже існує у формі так називаної освітньо–кваліфікаційної характеристики, що в Україні початку діяти з 2000 у системі вищої освіти. Історія створення цього документа в системі ПТО і динаміка його зміни приведена нижче.

Перший етап створення такого документа відноситься до 70 років, коли Міністерство освіти СРСР видало перший наказ про необхідність розробки кваліфікаційних характеристик для системи освіти. Сам факт появи такого документа мав позитивне значення для розвитку системи освіти, тому що поліпшував систему планування, враховував вимоги до фахівців при розробці змісту освіти. Але наявні в той час документи мали ряд істотних недоліків, а саме:

-у розділі "Призначення фахівця" простежувався екстенсивний підхід і не вказувалися чіткі види діяльності, до яких готується фахівець у процесі навчання;

-у розділі "Кваліфікаційні вимоги до фахівця" указувалися тільки вимоги до інформаційного забезпечення навчального процесу або вимоги до того обсягу інформації, якім варто освоїти учню, що не давало представлення про характер праці фахівця, переліку типових задач його діяльності.

Усі ці недоліки привели до того, що розроблювальні документи минулого не повною мірою затребуваними в системі утворення.

Другий етап становлення кваліфікаційних характеристик у системі професійно–технічної освіти відноситься до 90 років. Слід зазначити, що введена в дію в той період кваліфікаційна характеристика (1981 р.) у системі професійно–технічної освіти існує до дійсних днів. В інструктивному листі один по одному введення кваліфікаційної характеристики вказувалося, що "кваліфікаційна характеристика є державним документом, що встановлює мети навчання для кожної спеціальності вищої школи". Кваліфікаційна характеристика вказує професійне призначення фахівця і визначає сукупність знань, умінь і навичок, необхідних для успішного виконання трудових і суспільних обов'язків". При цьому вказувалося на необхідність використання кваліфікаційної характеристики при організації і проведенні прийому до навчальних закладів, складанні навчальних планів і програм, складанні підручників, методичних посібників і інших методичних матеріалів. Кваліфікаційні характеристики по інструкції повинні були відігравати основну роль при визначенні потреб у кадрах, плануванні підготовки фахівців, плановому розподілі. При цьому кваліфікаційні характеристики повинні були складатися ведучими кафедрами, що готують фахівців відповідного профілю[10].

Таким чином, з 1981 року в освіті почався процес активного конструювання і використання кваліфікаційних характеристик, що поклало початок нової віхи розвитку професійного утворення і зажадало іншого погляду на навчальний процес у вищій і професійній школі.

Поява даного документа покликано було сприяти поліпшенню планування і прогнозування підготовки фахівців, і необхідно заздалегідь визначати вимоги до фахівця і усебічно враховувати них при побудові системи навчання. Кваліфікаційна характеристика визначала кінцевий результат навчання і дозволила оцінити цей результат. Сам факт упровадження даного документа зіграв визначену роль у розвитку і становленні професійних підходів до організації і здійснення навчального процесу в професійних навчальних закладах, у тому числі і вузах. Але при цьому відсутність науково–технічних основ формування вимог до підготовки фахівців, моделювання діяльності фахівців привели до того, що створені в той час кваліфікаційні характеристики так і залишилися мало затребуваними через непрофесійний підхід до їхньої розробки.

Аналіз кожної з кваліфікаційних характеристик системи професійно–технічної освіти (ПТО) і вищої освіти, випущених до 1990 року, показує, що в них усі вимоги до підготовки фахівців визначені на емпіричному рівні. Усі вони побудовані по одній схемі, а в деяких випадках навіть мають однакові пропозиції.

У курсі "Професійна педагогіка" докладно розглядалися наявні в системі ПТО кваліфікаційні документи і їхня структура. Слід зазначити, що існуючі характеристики дають лише загальне представлення про діяльності робітника, а наявна інформація вимагає її чіткої систематизації, структурування, тобто виділення цілей, продукту, предмета і процесу цієї діяльності, що і виконується на етапі аналізу.

У системі вищої освіти (у даному випадку мова йде про ВПУЗ I і II рівнів акредитації, тобто технікумах і коледжах, де може працювати інженер–педагог) з 2000 року вводяться освітньо–кваліфікаційні характеристики, що включають наступні категорії:

Вступ (ким розроблена, коли затверджена)

Призначення (де і при яких умовах вона застосовується)

Призначення фахівця (спеціальність, напрямок підготовки, освітній рівень, освітньо–кваліфікаційний рівень, узагальнений об'єкт діяльності і т.д.)

Структуру професійної діяльності (функції і типових задач)

Здатності фахівця для рішення проблем у соціальній діяльності.

Вимоги до професійного добору.

Вимоги до атестації і відповідальність за випуск.

Даний документ є паспортом або так називаним завданням навчальному закладові на підготовку фахівця. Уведення даного документа є одним із прогресивних явищ сучасного професійної освіти, тому що воно дозволяє:

-заздалегідь запланувати результат навчання;

-викорінити традиційні емпіричні підходи до формування змісту освіти і виключити дублювання, викорінити інформацію, що не вирішує типові задачі діяльності, тобто оптимізувати зміст навчання;

-підсилити відповідальність навчального закладу за якість підготовки фахівців;

-скоротити роботу викладачів по вивченню характеристики діяльності формованого фахівця.

Очевидно, найближчим часом у системі ПТО з'явиться подібний документ, що дозволить усім викладачам чітко представити продукт своєї педагогічної діяльності і включитися у формування особистості фахівця, вносячи свій внесок в освіту. У зв'язку з цим студентові інженерно–педагогічної спеціальності варто навчитися аналізувати професійну діяльність, виділяючи її основні компоненти і визначаючи способи їхнього відображення в змісті утворення.

Варто обмовитися, що продуктом діяльності по аналізі інженера–педагога є програма професійної підготовки, але її створення неможливе без аналізу професійної діяльності. Саме тому даний етап дидактичного проектування доцільно назвати "аналіз професійної діяльності з метою формування змісту освіти".

Розглянемо послідовне виконання кожного з зазначених дій.

Перший етап – аналіз галузі народного господарства для даної професії. При цьому доцільно вказати основні поправлення розвитку галузі, перспективи її подальшого розширення, основні протиріччя і проблеми, що існують у галузі. У випадку створення нової спеціальності даний розділ і червоний і за є найбільш важливим, оскільки саме він показує доцільність вступу нової спеціальності.

Другий етап – установлення наступних категорій по найменуванню професії і спеціальності:

-освітній рівень;

-освітньо–кваліфікаційний рівень.

Третій етап – встановлення предмета діяльності або підгалузі народного господарства, до якої належить задана професія, і тих предметів, об'єктів і процесів у галузі, на які спрямована діяльність фахівця (робітника, що служить і т.д.). Це дасть можливість надалі описати її характеристику. Підгалузі народного господарства залежать від самої структури галузі. Так, наприклад, об'єктом діяльності електроенергетика (у тому числі робітника) є система виробництва, передачі, розподілу споживання електроенергії і устаткування, що забезпечує їхнє виконання.

Четвертий етап – встановлення видів діяльності, властивому даному кваліфікаційному рівневі, і визначення їхньої уточненої характеристики. Для цього варто враховувати, що кожному кваліфікаційному рівневі властиві визначені види професійної діяльності.

П’ятий етап – формулювання професійного призначення і використання фахівців.

Шостий етап – опис характеристики діяльності (засобу, продукт, предмет, процес). Даний опис рекомендує стандарт освіти.

Сьомий етап – визначення переліку типових задач і засобів діяльності, виражених у формі знань і умінь.

Восьмий етап – формування кваліфікаційних вимог.

1.3 Методика формування учбового плану підготовки гуманітарного, фундаментального і соціально-економічного циклу

Кожен викладач, що прийшов працювати в навчальний заклад, повинний мати уявлення про систему навчання фахівця. Для цього інженерові–педагогові необхідно вміти аналізувати навчальний план, щоб мати представлення про ті дисципліни, що беруть участь у формуванні фахівця. У даному розділі розглядається методика аналізу навчального плану шляхом розкриття механізму його конструювання.

Як відомо, навчальний план містить опис переліку дисциплін, взаємозалежних між собою, і число годин, відведених на кожну з них.

Послідовність вивчення дисциплін, обсяг годин, порядок атестації залежить від логіки побудови системи міждисциплінарних і міжтемних зв'язків, базової освіти фахівців, а також умов і можливостей ПУЗ.

Набір навчальних дисциплін, що складають структуру навчального плану, знаходиться в строгій залежності від цілого ряду факторів, або, як прийнято говорити, має свої детермінанти. Дані фактори визначені Леднєвим В.С. і апробовані при формуванні змісту загальної освіти. По суті, Леднєвим В.С. розроблена теорія змісту освіти, що дозволяє визначити набір навчальних дисциплін, необхідних для підготовки фахівців різної кваліфікації. Розглянемо механізм застосування цієї теорії при формуванні навчального плану.

При цьому основний натиск робиться на визначення набору навчальних курсів, оскільки обсяги годин і взаємозв'язок дисциплін визначаються на основі суб'єктивних факторів, головними з яких є умови навчання і можливості навчального закладу.

Відомо, що навчальний план, що відбиває зміст освіти, включає перелік дисциплін, що забезпечують загальноосвітню політехнічну і професійну підготовку. В даний час названі цикли дисциплін в освітній програмі мають наступні назви: загальноосвітні дисципліни (включають цикл гуманітарних, соціально–економічних і фундаментальних дисциплін); політехнічні (професійно–орієнтовані); спеціальні (професійно–практичні і спеціальні) [10].

Можна погодитися з тим, що назви дисциплін, що вводяться знову, більш повно розкривають сутність основних компонентів змісту освіти, але порядок визначення самих дисциплін, ціль визначеної підготовки залишаються колишніми. Відповідно до цим і до нових назв застосовні раніше розроблені механізми вибору елементів змісту освіти (дисциплін). Розглянемо механізми формування дисциплін кожного з перерахованих циклів.

Дисципліни гуманітарного, фундаментального і соціально–економічного циклів вносять свій вагомий внесок у професійний розвиток особистості, формують рівень освіченості і мислення, що включає знання і досвід використання загальної методології, філософії, гуманітарних і фундаментальних знань. Усі ці дисципліни забезпечують базу для засвоєння професійних дисциплін.

Набір даних предметів формується на основі двох факторів, а саме: об'єкта вивчення і діяльності. При цьому діяльність визначається тим набором елементів, що властиві будь–якій людині в його життєдіяльності. Вони відбиті в структурі особистості і є відносно самостійними, реально існуючими видами діяльності, що визначають сфери діяльності людини в цілому. Кожний з перерахованих видів діяльності включається в зміст освіти подвійно: з одного боку – це окрема навчальна дисципліна (етика, естетика і т.д.), з іншого боку – це наскрізні компоненти, що повинні бути властиві будь–якому навчальному предметові. Приклад відповідності інваріантних видів діяльності навчальним курсам приведені в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 Відображення видів діяльності в змісті освіти

Інваріантні види діяльності Сфера діяльності в суспільстві Найменування навчального курсу
Пізнавальна Наука Математика, фізика
Ціннісно–орієнтовна Мораль Етика
Естетична Мистецтво Естетика
Перетворювальна Праця Трудове навчання, професійна підготовка
Комунікативна Спілкування Мови
Фізична Спорт Фізкультура

Перелік навчальних дисциплін загальноосвітньої підготовки не залежить від профілю підготовки фахівця і його спеціальності, а залежить тільки від освітнього й освітньо–кваліфікаційного рівня підготовки фахівця. Отже, для визначення складу загальноосвітньої підготовки необхідно, у залежності від рівня кваліфікації, вибрати необхідний перелік дисциплін, що охоплює елементи структури загальнолюдської діяльності й об'єкта пізнання.

По іншому принципу будується структура політехнічної підготовки або професійно – орієнтованих дисциплін. Політехнічне навчання ставить задачу засвоєння тими, яких навчають, основних закономірностей побудови і функціонування технічних систем, вивчення основ технології, а також формування навичок, що необхідні кожній людині при зіткненні з технікою, незалежно від характеру його діяльності. Цей компонент змісту освіти є наскрізною лінією освіти і відбиває в навчальних планах підготовки фахівців будь–якого профілю і кваліфікації. Предметом політехнічної підготовки є загальні основи техніки і технології. Перехід до технічної освіти політехнічного навчання носить професійний характер, цей цикл дисциплін справедливо названий професійно – орієнтований.

Поняття техніки – одне з найстарших. Початок його становлення відноситься до глибокої стародавності, коли люди почали осмислювати суть праці. Ще найдавніші мислителі розділяли навколишнє середовище на природного і штучну, використовуючи для цього такі наприклад, поняття, як "фюзист" і "техно" (в Аристотеля).

Тривалий час поняття техніки не диференціювався й означали як власне технікові, так і технологію. За останні 150 років значення слова "техніка" змінилося. Раніш воно мало два значення, одне з яких означало сукупність прийомів праці, а інше позначало знаряддя праці, машини, комплекси, пристосування і т.д.

На сьогоднішній день під технікою розуміють клас штучних матеріальних освіт, що є продуктом і засобом суспільної праці людини й одним із засобів його життєдіяльності. Таке визначення техніки є орієнтиром для визначення професійно – орієнтованого циклу дисциплін, як наскрізного компонента змісту освіти, і має чітко позначені функції в рамках професійної підготовки фахівців.

Професійно – орієнтовані дисципліни займають проміжне значення між загальноосвітньою і професійною підготовками. Це виявляється в тім, що знання про основи техніки і технології є фундаментом, на якому будується вивчення спеціальних дисциплін. Разом з тим для оволодіння дисциплінами цього циклу необхідні знання математики, фізики, хімії й ін. Політехнічна підготовка виконує функцію, що систематизує, узагальнюючи частнотехнические і частнотехнологические знання. Така підготовка вносить істотний вклад у розвиток і виховання особистості. Вона впливає на розумові, фізичні, моральні і комунікативні особливості особистості.

Вплив на розумові здібності відбувається через формування пізнавальних якостей в області техніки, на моральні особливості – через формування відносини людини до техніки, як невід'ємної частини навколишнього середовища, на естетичні – через формування техніко – естетичних якостей, на фізичні – через формування фізичних якостей людини, зв'язаних з ефективним використанням знарядь сучасної праці.

Слід зазначити, що політехнічна підготовка, як набір навчальних курсів, починається вже на початковій ступіні загальноосвітньої школи, а далі продовжується в рамках професійної освіти в технічних училищах і, установах вищої освіти різних рівнів. Систематична ж політехнічна освіта починає здійснюватися в професійно–технічних училищах, продовжується в технічних коледжах і закінчується у вузі.

Виходячи з усього вище викладеного, для складання навчального плану необхідно виконати наступне:

-визначити перелік дисциплін загальноосвітньої підготовки відповідно до рівня кваліфікації фахівця, увязав їхній зі структурою загальнолюдської діяльності й області знань;

-сформулювати перелік дисциплін загально-технічної підготовки;

-сформувати набір дисциплін загально-технічної (професійно–орієнтованої підготовки) у залежності від профілю підготовки фахівців;

-визначити порядок і час вивчення дисциплін навчального плану відповідно до умов підготовки фахівців.

Велику частину навчального плану по обсязі займають дисципліни професійної підготовки. Причому, у випадку підготовки робітників, дані дисципліни інтегруються в двох, кожна з яких, охоплює весь цикл професійно–теоретичної підготовки ("Спецтехнологія") і професійно–практичної ("Виробниче навчання"). У навчальному плані молодшого фахівця, бакалавра і фахівця професійна підготовка містить у собі набір окремих навчальних дисциплін і практик. Незважаючи на удаване розходження обсягів дисциплін, принципи формування професійної підготовки робітників, молодших фахівців, бакалаврів і фахівців мають загальні закономірності.

1.4 Методика формування змісту дисциплін професійної (спеціальної) підготовки

Професійна підготовка, як один з компонентів змісту освіти, спрямована на формування в тих, яких навчають, умінь здійснювати визначені види професійної діяльності, розвиток професійного інтересу, професійних здібностей і якостей особистості.

Професійна підготовка є системою, що включає як зовнішні, так і внутрішні зв'язки. Установлення цих зв'язків дасть нам можливість усвідомити більш детально сутність самого поняття "професійна підготовка".

У тим, що вона є компонентом змісту освіти і, відповідно, взаємозалежна з освітою і компонентами змісту освіти, такими, як загальноосвітньої і політехнічної підготовки. Основні її елементи – це теоретичне навчання, практичне навчання і проектування.

Для розуміння сутності і задач кожного з компонентів професійної підготовки варто докладно зупинитися на поняттях "знання" і "уміння".

У традиційному трактуванні сучасних авторів указується, що теоретичне навчання спрямоване на формування знань, а практичне – на формування умінь і навичок. При цьому історія сучасного уявлення про поняття "знання" і "уміння" настільки різноманітне і до деякої міри суперечлива, що кожному педагогові випливає самому прийняти визначену точку зору на ці поняття. При цьому треба врахувати, що в Україні в 1999 році розроблений стандарт Вищої освіти, що визначив основні поняття педагогіки вищої освіти.

Відповідно до цього документа, знання – це результат пізнавальної діяльності, її перевірене суспільною практикою і логічно упорядковане відображення у свідомості людини. Знання – категорія, що відбиває зв'язок між пізнавальною і практичною діяльністю людини. Знання виявляються в системі понять, суджень, уявлень і образів, орієнтованої основи діяльності, що має визначений обсяг і якість. Знання можна ідентифікувати тільки тоді, коли вони виявляються у виді умінь виконувати визначені розумові або фізичні дії.

Уміння – це здатність виконувати визначені дії на основі відповідних знань (Мал. 1.7). Уміння підрозділяються, у свою чергу, на знаково–практичні, знаково–розумові, практичні уміння – це уміння виконувати дії по переміщенню об'єктів у просторі і зміні їхньої форми. Головну роль у виконанні предметно–практичних дій виконують перспективні образи, що відображають просторові, фізичні й інші властивості предметів і забезпечують керівництво робочими переміщеннями у відповідності з властивостями об'єкта і з заданою діяльністю.

Предметно–розумові уміння – це уміння по виконанню операцій з розумовими образами предметів. Вони вимагають наявності розвинутої системи уявлень і здатності до розумової діяльності (наприклад, уміння робити аналіз, класифікацію, узагальнення, порівняння).

Знаково–розумові уміння – це уміння виконувати операції зі знаками і знаковими системами. Наприклад, до них відносяться дії, що необхідні для виконання логічних і розрахункових операцій. Ці дії дозволяють вирішувати широке коло задач в узагальненому виді.

Знаково–практичні уміння – це уміння по розумовому виконанню операцій зі знаковими системами. Прикладами цих дій є уміння писати, визначати курс по карті, одержувати інформацію про пристрій по схемах.

Мал. 1.7 Класифікація вмінь

Як видно з приведених формулювань, знання й уміння так чи інакше зв'язані з виконанням визначених дій, вони нерозривні і взаємозалежні. Уміння не можуть бути існувати без знань, як і знання без підкріплення їх уміннями не мають змісту.

Очевидно, що цей взаємозв'язок знаходить своє відображення і при розкритті понять теоретичної і практичної діяльності, точно так само, як розумова діяльність є теоретичної, тісним образом зв'язаної з практичними операціями, з різними видами й образами інформації.

Теоретична (розумова) діяльність формується в рамках теоретичного навчання, а практична – у рамках практичного навчання. Відмінність теоретичного навчання від практичного полягає в тому, що в рамках теоретичного навчання вивчається результат процесу пізнання, виходячи з того, що знання засвоюються незалежно від процесу їхнього одержання. У практичному навчанні важливий процес одержання продукту, тому що без показу і, відповідно, засвоєння трудових операцій, прийомів і процесів не можуть бути сформовані практичні уміння. Крім того, відмінність теоретичного і практичного навчання зв'язане з тим, що результатом теоретичного навчання є ідеальні об'єкти або уміння здійснювати теоретичну (розумову) діяльність, а практичного – матеріальні об'єкти або уміння виконувати практичну діяльність, одержуючи матеріальний продукт.

Розглянемо усі вищенаведені поняття стосовно до професійної підготовки фахівців технічного профілю – робітників, службовців, інженерів, дослідників.

Ціль професійної підготовки – це формування умінь здійснювати виробничий процес у галузі. Узагальненим об'єктом діяльності при цьому є галузь промислового виробництва і її виробничі процеси.

Виробничим процесом називається сукупність основних технологічних процесів і перетворень, а також трудових дій людини. Виробничий процес включає як трудовий, так і технологічний процеси. Ієрархія цих понять представлена на малюнку 1.8.

Мал. 1.8 Відображення виробничого процесу в змісті професійного навчання

Об'єктом вивчення теоретичного навчання є технологічний процес, а практичного – трудовий. Відповідно до цього можна визначити мети теоретичного навчання фахівця технічного профілю.

Ціль теоретичного навчання – формування основних уявлень про сутності виробничого процесу, формування системи понять і розумових дій з ними, розкриття сутності, мети, задач і змісту технологічних процесів, формування умінь здійснювати розрахунок, прогнозування технологічних процесів.

Ціль практичного навчання – формування практичних умінь виконувати трудові дії або формування умінь здійснювати продуктивна праця.

Розглянемо послідовно методику формування програми теоретичного і практичного навчання.

1.5 Методика формування програми професійної підготовки студентів технічних спеціальностей. Теоретичне навчання

Питання формування змісту професійної підготовки досить докладно проаналізовані в сучасній педагогічній літературі. На сьогоднішній день однієї з найпоширеніших концепцій формування структури теоретичного навчання професійної підготовки є концепція Леднева В.С., відповідно до якої набір навчальних курсів професійної підготовки формується на основі двох факторів: структури об'єкта вивчення діяльності і структури.діяльності. Як структуру діяльності приймається професійна діяльність фахівця, що містить у собі проектування, технологію, наукові дослідження, організацію і керування. Як об'єкт вивчення приймається галузь народного господарства і складові її обєктів, що лежать в основі даної професії.

За цією методикою будується програма професійної підготовки інженерів–педагогів усіх спеціальностей. На підставі даної концепції методика визначення оптимального набору навчальних дисциплін професійної підготовки дозволила установити зміст і засоби аналітичної діяльності викладача спеціальних дисциплін при формуванні програми теоретичного навчання фахівця будь–якого рівня кваліфікації.

Для визначення програми курсу професійної підготовки випливає:

-визначити необхідну функціональну структуру професійної діяльності фахівця відповідно до рівня його кваліфікації;

-визначити структуру узагальненого об'єкта діяльності;

-виділити елементи сукупної структури професійної підготовки;

-заглиблено розкрити кожний з даних елементів.

Зупинимося детально на понятті "об'єкт вивчення" або "узагальнений об'єкт діяльності" при формуванні професійної підготовки фахівців.

Як відзначалося раніше, у рамках професійної освіти як об'єкт вивчення приймається структура технологічного процесу або технологічної системи, що визначає область діяльності фахівця. Будь–яке виробництво або його автономний елемент, аж до окремого технічного пристрою, можуть бути розглянуті з погляду їхньої технології, устаткування або техніки, організації і керування, економіки, охорони праці і техніки безпеки, правових норм, використовуваних у галузі й екології.

Звідси визначаються одиниці (теми) програми професійної підготовки фахівців. Для формування навчальної програми необхідно не тільки виділити необхідні елементи, але й зв'язати їх у необхідну систему, визначивши логіку й послідовність вивчення. Даний етап закономірно продовжує аналіз професійної діяльності фахівця.

1.6 Практичне навчання

Як ми вже відзначали раніше, основною метою практичної підготовки є формування вмінь здійснювати продуктивну працю.

Під продуктивною працею розуміється сукупність трудових дій робітника, за допомогою яких він впливає на предмети праці й управляє роботою встаткування. Трудові дії можна класифікувати по різних ознаках:

1. По призначенню:

-планування – ознайомлення із завданням, вибір матеріалів, технологічних процесів, інструментів, пристосувань, виконання розрахунків, складання плану виконання роботи;

-підготовка - підготовка до роботи інструментів, матеріалів;

-здійснення – виконання різних операцій, керування встаткуванням, регулювання технологічного процесу, настроювання встаткування;

-контроль – перевірка й оцінка ходу технологічного процесу власної діяльності робітника, роботи встаткування, якості продукції;

-обслуговування – догляд за встаткуванням, усунення неполадок, організація робочого місця.

2. По одиницях трудової діяльності:

-операції – характеризуються застосуванням однотипних інструментів, пристосувань, способів праці;

-прийоми – частина операцій, що мають певні закінчені трудові дії й певну технологічну мету;

-процес - закінчений цикл трудових прийомів.

Виходячи із заданої класифікації, можна встановити, що основним змістом практичного навчання є формування сукупності вмінь і навичок виконувати й регулювати виконання трудових процесів, що включають операції, прийоми й дії, пов'язані із плануванням, підготовкою, здійсненням, контролем й обслуговуванням технічних систем і підсистем.

Відповідно до цього для побудови змісту практичного навчання варто визначити характер трудових процесів, властивому даному виробництву, і структуру системи виробничого навчання. У підставі розглянутої системи лежить принцип групування складових частин змісту практичного навчання й визначення послідовності їхнього вивчення, що й становить програму виробничого навчання.

Основною сполучною ланкою виробничого процесу й системи виробничого навчання є поняття "трудовий процес".

Практичне навчання, а точніше, його зміст і форми організації залежать від характеру трудового процесу, що лежить в основі обраної професії. При цьому тип трудового процесу залежить від ряду причин:

-можливості вичленовування в трудовому процесі, з метою;

-навчання, окремих його частин (операцій, прийомів, дій);

-можливості групування різновиду окремих операцій, прийомів, дій, виділюваних комплексів у раціональній послідовності з обліком технологічної й дидактичної доцільності;

-повторюваності операцій у трудовому процесі.

Після визначення типу трудового процесу, що лежить в основі обраної професії, викладач приступає до вибору й конструювання програми практичної підготовки, а у випадку підготовки робітників - це програма виробничого навчання.

Програма виробничого навчання визначається поняттям "система виробничого навчання".

Система виробничого навчання - це принципи угруповання складових частин, елементів змісту практичного навчання й послідовності їхнього вивчення. Вона вибирається залежно від типу трудових процесів.

Системи виробничого навчання формувалися поступово, у процесі розвитку виробництва. Кожна з наявних систем виробничого навчання має свої достоїнства й недоліки, певні особливості, що дають можливість застосовувати їх у різних умовах. У таблиці дані, відповідно, достоїнства й недоліки деяких систем виробничого навчання.

Треба відразу ж обмовитися, що неможливо створити універсальну систему практичного навчання для всіх професій, тому що трудові процеси дуже різні й тісно пов'язані з особливістю змісту праці учасників трудового процесу. Для кожного випадку потрібно вибрати систему практичного навчання, що була б найбільш ефективної для підготовки саме даної категорії фахівців, а далі розробити її структуру з розкриттям кожного з її елементів і визначити їхній зв'язок із системою теоретичного навчання.

Кожна система виробничого навчання має свою структуру, склад елементів, а також послідовність їхнього включення в зміст утворення. Так, наприклад, предметна система виробничого навчання має на меті тільки оволодіння вміннями й навичками на конкретних зразках і деталях на робочому місці або в майстерні.

Операційна система передбачає виконання операцій і прийомів безпосередньо в майстерні.

Операційно-комплексна система містить у собі виконання операцій, прості комплексні роботи в майстерні, складні комплексні роботи в майстерні, роботи на виробництві.

Предметно-технологічна система передбачає наповнення найпростіших операцій у майстерень, виконання простих комплексних робіт у майстерень, виконання складних комплексних робіт у майстерень, роботу на конкретному встаткуванні в майстернях і на виробництві.Вибір системи виробничого навчання визначається типом трудових процесів. Після вибору системи виробничого навчання треба для кожного з її організаційних елементів визначити зміст виконуваних робіт і порядок їхнього виконання.

Мал. 1.9 Алгоритм складання програми професійної підготовки


Іншими словами, послідовність складання програми практичного навчання полягає в наступному:

1. Виділяють основні операції, прийоми й процеси виконання трудових дій.

2. Визначають тип трудових процесів і дають їхньої характеристики.

3. Вибирають систему виробничого навчання, виділяють її елементи й становлять структуру.

4. Для кожного з елементів визначають зміст навчальної програми й порядок навчання.

Алгоритм складання програми професійної підготовки наведений на мал. 1.9.У такий спосіб визначається діяльність інженера-педагога по конструюванню змісту освіти. Її підсумком є характеристика діяльності фахівця, виражена у формі типових завдань діяльності. Дані типові завдання діяльності являють собою перший рівень мети навчання.На основі цієї характеристики визначається зміст програми професійної підготовки. Ці програми являють собою також перший рівень змісту освіти, що надалі розкривається в змісті окремих дисциплін, тим й уроків. Ієрархія змісту освіти може бути представлена схемою, запропонованої на мал. 1.10.

Мал. 1.10 Ієрархія змісту освіти


Кожному рівню змісту освіти відповідає певний рівень мети навчання. Методика постановки цілей у навчанні буде розглядаємося в наступних главах. У даному розділі розглянуті тільки два перших рівні змісту освіти. Третій рівень являє собою інформацію, що необхідна тим, яких навчають, для освоєння необхідних дій. Ця інформація повинна бути представлена у формі дидактичних матеріалів. Методика розробки цих матеріалів залежить від мети навчання.

1.7 Загальна концепція системи "1С:Підприємство"

Будь-яка облікова система має як мінімум чотири компоненти:

Систему зберігання, пошуку й редагування умовно–постійної й нормативно–довідкової інформації, що змінюються досить рідко (довідники).

Систему уведення й фіксації подій зовнішнього миру (документів, господарських операцій й ін.), що впливають на стан системи.

Систему роботи з динамічною інформацією (залишки).

Генератор звітів, що дозволяє одержувати різноманітні звіти як на основі динамічних даних й історії їхньої зміни, так і за довідковою інформацією й історії подій.

І зв'язані вони, як правило, таким чином, що при уведенні подій на базі інформації, що зберігається в довідниках, виконується зміна динамічної інформації (залишків). Причому зміна залишків виконується шляхом формування набору елементарних операцій (проводок або рухів). Надалі на основі інформації, що зберігається в системі користувач одержує різнобічні звіти.

Отож, в 1С все це є, причому навіть три варіанти зберігання динамічної інформації: Плани рахунків і проводки, використовуваних звичайно для бухгалтерського обліку, Регістри й рухи, використовуваних звичайно для оперативного обліку й Журнали розрахунків, використовуваних для всяких заморочених розрахунків типу розрахунку заробітної плати. Тому використання 1С є природним вибором, якщо вам потрібно побудувати яку–небудь облікову автоматизовану систему.

На сьогоднішній день безперечним лідером по продажах і кількості інсталяцій є програмні продукти фірми "1С". Більше 2300 компаній в 430 містах СНГ займаються впровадженням програм серії "1С". Не в останню чергу такому успіху сприяє особлива політика фрайчазінга, коли сама фірма "1С" займається тільки розробкою програмного забезпечення, а впровадженням під конкретні потреби споживачів зайняті місцеві фахівці. Приміром, згідно, даним журналу "Експерт" більше 40 (якщо не 50) відсотків користувачів ділового програмного забезпечення використають у повсякденній роботі продукти саме цієї фірми.

Взагалі згідно цим же даним (а вони отримані за 2003 й 2004 рік на російських комп'ютерних виставках – джерело: журнал "Експерт" №38 за 15 жовтня 2008 року) розподіл ринку ділового прикладного забезпечення виглядає приблизно так. Перше місце, як уже говорилося, займають продукти "1С". Далі переваги віддають продуктам місцевих розроблювачів (власні відділи автоматизації на підприємствах і сторонніх розроблювачах), які поєднують у групу "Інші". Потім ідуть продукти "БЕСТ", "Инфо–Бухгалтер", "Парус" котрі займають приблизно однакову нішу – 6–7 відсотків опитаних указують, що використають їх. Слідом ідуть продукти "Турбо–Бухгалтер", "Инфин", "Инфософт" й "Галактика". Останнє, явно вказує на те, що ринок корпоративних систем різної складності безсумнівно росте. Звичайно не семимильними кроками, але все–таки. Про це свідчить і те, що багато хто з виробників програмного забезпечення, споконвічно визначаючи його в сфері автоматизації обліку, починають робити заявки й на більші проекти, позиціюючи свої продукти всі частіше як "корпоративні системи для середнього бізнесу".

Тому цілком і повністю теж віддамо перевагу лідеру в даній галузі – фірмі "1С", та ознайомимося з продуктом "1С:Бухгалтерія".

1С:Підприємство є універсальною системою автоматизації діяльності підприємства. За рахунок своєї універсальності система 1С:Підприємство може бути використана для автоматизації самих різних ділянок економічної діяльності підприємства: обліку товарних і матеріальних коштів, взаєморозрахунків з контрагентами, розрахунку заробітної плати, розрахунку амортизації основних коштів, бухгалтерського обліку по будь–яких розділах і т.д.

Конфігуруємість

Основною особливістю системи 1С:Підприємства є її конфігуруємість. Властиво система 1С:Підприємство являє собою сукупність механізмів, призначених для маніпулювання різними типами об'єктів предметної області. Конкретний набір об'єктів, структури інформаційних масивів, алгоритми обробки інформації визначає конкретна конфігурація. Разом з конфігурацією система 1С:Підприємство виступає в якості вже готового до використання програмного продукту, орієнтованого на певні типи підприємств і класи розв'язуваних завдань.

Конфігурація створюється штатними коштами системи. Конфігурація звичайно поставляється фірмою "1С" у якості типової для конкретної області застосування, але може бути змінена, доповнена користувачем системи, а також розроблена заново.

Компонентна структура

Система 1С:Підприємство має компонентну структуру. Частина можливостей, надаваних системою для рішення завдань автоматизації, є базовими, тобто підтримуються в будь–якому варіанті поставки системи. Це, насамперед, механізми підтримки довідників і документів. Інші можливості реалізуються компонентами системи: наприклад, ведення списку бухгалтерських рахунків. Таким чином, склад установлений компонент визначає функціональні можливості системи.

Усього існують три основних компоненти: "Бухгалтерський облік", "Оперативний облік", "Розрахунок". Кожен компонент розширює можливості системи своїм механізмом обробки інформації. Ці механізми не можна однозначно зіставити з конкретними завданнями автоматизації предметної області, однак, вони мають досить чітку спрямованість, що визначає вибір складу необхідних компонентів, для створення конкретної конфігурації.

Компонента "Бухгалтерський облік" реалізує відбиття господарських операцій, що відбуваються на підприємстві в бухгалтерського обліку. Вона маніпулює такими поняттями, як бухгалтерські рахунки, операції й проводки. Можливості компонента "Бухгалтерський облік" дозволяють вести облік паралельно в декількох планах рахунків, вести багатомірний і багаторівневий аналітичний облік, кількісний і валютний облік.

Компонента "Бухгалтерський облік" надає можливість ведення бухгалтерського обліку для декількох підприємств в одній інформаційній базі.

Компонента "Оперативний облік" призначена для автоматизації оперативного обліку наявності й руху коштів. Можливості компонента "Оперативний облік" дозволяють реєструвати руху й одержувати інформацію про рухи й залишки товарних, матеріальних, грошових й інших коштів підприємства в реальному часі у всіляких розрізах. Компонента "Оперативний облік" підтримує механізм регістрів, що і забезпечує запис рухів й одержання залишків у різних розрізах. Використання цього механізму дозволяє автоматизувати облік взаєморозрахунків із клієнтами, облік складських запасів товарів, і багато чого іншого. Одна з головних областей застосування даного компонента – автоматизація обліку складських і торговельних операцій.

Компонента "Розрахунок" призначена для автоматизації складних періодичних розрахунків. Можливості цього компонента дозволяють виконувати розрахунки різної складності, у тому числі – з перерахуванням результатів "заднім число", і вести архів розрахунків за минулі періоди. Ці можливості реалізуються журналами розрахунків, підтримуваними даним компонентом. Одна з основних областей застосування компоненти – розрахунок заробітної плати.

Функціонування системи

Функціонування системи ділиться на два процеси – конфігурування (опис моделі предметної області коштами системи) і виконання (обробку даних предметної області).

Результатом конфігурування є конфігурація, що являє собою модель предметної області.

На етапі конфігурування система оперує такими універсальними поняттями (об'єктами), як "Документ", "Журнал документів", "Довідник", "Реквізит", "Регістр" й інших. Сукупність цих понять і визначає концепцію системи.

На рівні системи визначені самі поняття й стандартні операції по їхній обробці. Кошти конфігурування дозволяють описати структури інформації, що входить у ці об'єкти, і алгоритми, що описують специфіку їхньої обробки, для відбиття різних особливостей обліку.

При конфігуруванні максимально використаються візуальні засоби настроювання, а для опису специфічних алгоритмів використаються язикові (програмні) засоби.

У процесі конфігурування формується структура інформаційної бази, алгоритми обробки, форми діалогів і вихідних документів. Інформаційна структура проектується на рівні передбачених у системі типів оброблюваних об'єктів предметної області (константи, довідники, документи, регістри, перерахування, журнали розрахунків, бухгалтерські рахунки, операції, проводки й ін.).

У процесі виконання система вже оперує конкретними поняттями, описаними на етапі конфігурування (довідниками товарів й організацій, рахунками, накладними й т.д.). При роботі користувача в режимі виконання конфігурації обробка інформації виконується як штатними коштами системи, так і з використанням алгоритмів, створених на етапі конфігурування.

Короткий опис понять (об'єктів) системи

У цьому параграфі перераховані основні типи об'єктів, підтримуваних системою 1С:Підприємство. Як уже відзначалося, ряд об'єктів системи входить у набір базових засобів, які доступні при будь–якому наборі компонентів. Крім того, кожен компонент привносить у систему можливість роботи зі своїми об'єктами, які реалізують властиві їй механізми.

Базові об'єкти

Константи

Для роботи з постійної й умовно постійною інформацією в системі використаються об'єкти типу "Константа". Найбільше часто використають такі константи, як "Найменування підприємства", "Ставка ПДВ", "ПІБ головного бухгалтера" й ін.

У системі може бути описана необмежена кількість констант. На етапі конфігурування задається список констант й описуються їхні характеристики. Константи можуть мати ознаку періодичності для відстеження історії зміни значення константи.

Довідники

Для роботи з постійної й умовно постійною інформацією з деякою безліччю значень у системі використаються об'єкти типу "Довідник".

Звичайно довідниками є списки матеріалів, товарів, організацій, валют, співробітників й ін.

Механізм підтримки довідників дозволяє спроектувати й підтримувати всілякі довідники. На етапі конфігурування можна описати, якими властивостями володіє кожен конкретний довідник, наприклад, довжина й тип коду, кількість рівнів, підтримка унікальності кодів, набір реквізитів довідника.

Крім коду й найменування, механізм роботи з довідниками дозволяє створювати набір реквізитів для зберігання будь–якої додаткової інформації про елемент довідника. Для реквізитів довідника можлива вказівка типу "Періодичний" для відстеження історії зміни значень реквізитів.

Для кожного довідника може бути задано кілька форм перегляду й редагування.

Для опису супідрядних сутностей можна використати не багаторівневість довідника, а підпорядкованість довідників. У цьому випадку в підлеглому довіднику кожен об'єкт ставиться до певного об'єкта довідника–хазяїна.

У конкретній конфігурації створюється необхідна кількість довідників, для зберігання даних про об'єкти, використовуваних при автоматизації даної предметної області. Наприклад, це можуть бути довідники "Організації", "Товари", "Співробітники" і т.д.

Перечислення

Перечислення використаються в системі 1С:Підприємство для опису постійних наборів значень, не змінюваних для конкретної конфігурації.

На етапі конфігурування можна описати практично необмежена кількість видів перечислень. На відміну від довідника, значення перечислення задаються на етапі конфігурування, і не можуть бути змінені на етапі виконання.

Типовими прикладами перечислень є види оплати (наявний, безготівкова, бартер), статус клієнта (постійний, разовий).

Одним з головних особливостей перечислень є те, що конфігурація сама використає існуючі значення перечислень. Наприклад, алгоритм конфігурації може бути орієнтований на те, що кожний клієнт має один із двох статусів – або "постійний", або "разовий", у цьому випадку вказівка статусу клієнта виконується шляхом вибору одного зі значень перечислення. Для довідників конфігурація звичайно не використає конкретних значень (наприклад, найменування товарів або організацій).

Документи

Документи призначені для зберігання основної інформації про всі події, що відбуваються на підприємстві, і, зрозуміло, що мають зміст із погляду економіки. За допомогою документів відображаються й платежі з розрахункового рахунку, і операції по касі, і кадрові переміщення, і руху по складу, та інші подібні події.

У процесі конфігурування настроюється довільна кількість видів документів. Типовими прикладами видів документів є такі документи, як "Платіжне доручення", "Рахунок", "Прибуткова накладна", "Видаткова накладна", "Накладна на внутрішнє переміщення", "Прибутковий касовий ордер" і так далі. Кожен вид документа призначений для відбиття свого типу подій. Це визначає його структуру й властивості, які описуються в конфігурації.

Кожен вид документа може мати необмежена кількість реквізитів у шапці й у багатостроковій частини. Для документа створюється форма уведення – екранний діалог. При настроюванні для документа задаються також загальні характеристики: довжина номера документа, умови підтримки унікальності номерів й інших. Всі документи характеризуються номером, датою й часом.

Система автоматично підтримує журнали перехресних посилань по документах.

Документи відіграють центральну роль для основних механізмів, реалізованих компонентами системи. Всі документи (поза залежністю від виду) утворять єдину послідовність. Фактично, ця послідовність відображає послідовність подій – так, як вони відбувалися реально. Усередині дати послідовність документів визначається їхнім часом, при цьому час документа є не стільки коштами відбиття реального (астрономічного) часу уведення документа, скільки коштами, що дозволяють чітко впорядкувати документи усередині однієї дати. Дані, що вводять у документ (реквізити документа), звичайно містять інформацію про подію: наприклад, у накладній – інформацію про те, з якого складу, яких товарів і скільки відвантажено; у наказі про прийом на роботу – інформацію про співробітника, оклад, інші відомості. Крім властиво запису, для документа досить важливою властивістю є його проведення. При проведенні документ може відбити зафіксоване їм подія в механізмах, реалізованих компонентами. Наприклад, якщо встановлено компонент "Бухгалтерський облік", документ може записати бухгалтерську операцію, відбивши у вигляді проводок у бухгалтерському обліку інформацію, що втримується в документі.

Журнали документів

Журнали документів призначені для перегляду документів. Кожен вид документа може бути віднесений до певного журналу. Сам журнал документів не додає нових даних у систему, а служать тільки як засіб перегляду списку документів одного або декількох видів.

Наприклад, може бути створений журнал "Складські документи", що буде містити всі прибуткові накладні й накладні на внутрішнє переміщення.

Для журналу можуть бути визначені графи журналу, для зручності перегляду реквізитів різних видів документів, віднесених до даного журналу.

Для журналу може бути описано кілька форм його візуального подання.

Звіти й обробки

Для опису звітів і процедур довільної обробки на етапі конфігурування може бути створена необмежена кількість форм звітів. Кожна форма має свій діалог настроювання, що дозволяє визначити набір параметрів формування звітів. Наприклад, для видачі складської довідки – вибрати конкретний склад.

Алгоритм одержання звіту описується з використанням убудованої мови, при цьому може бути задіяна убудована мова запитів. Для висновку звітів може бути використаний як текстовий формат, так і спеціалізований табличний формат звітів.

Система також підтримує можливість розробки зовнішніх звітів (обробок), що зберігаються не в самій конфігурації, а в окремих файлах.

Компонента "Бухгалтерський облік"

Бухгалтерські рахунки

Бухгалтерські рахунки (далі "Рахунки") призначені для зберігання планів рахунків бухгалтерського обліку, тобто об'єктів синтетичного обліку коштів підприємства. Суть даних об'єктів цілком відповідає загальноприйнятому розумінню бухгалтерських рахунків. У компоненті "Бухгалтерський облік" властивості бухгалтерських рахунків можуть гнучко настроюватися залежно від прийнятої системи обліку в конкретній країні й на конкретному типі підприємств.

Насамперед, може підтримуватися одночасно кілька планів рахунків, кожний з яких може мати специфічні властивості. Для плану рахунків задається довжина коду рахунку й кількість рівнів субрахунків, а також кількість знаків у субрахунку кожного рівня. Для рахунків настроюються додаткові реквізити, а також форми перегляду списку й редагування рахунків.

Бухгалтерські рахунки є основою системи бухгалтерських підсумків компоненти "Бухгалтерський облік". При їхньому настроюванні задаються властивості додаткових розрізів обліку – валютного, аналітичного й кількісного.

Компонента "Бухгалтерський облік" підтримує багатомірний і багаторівневий аналітичний облік.

Крім того, настроюється можливість використання роздільника обліку. Роздільник обліку дозволяє вести облік незалежно по декількох організаціях в одній інформаційній базі.

Важливою особливістю бухгалтерських рахунків є можливість створення об'єктів як у конфігурації, так й у самій інформаційній базі. Введення конкретних рахунків у конфігурацію доцільно в тому випадку, якщо поводження самої конфігурації вимагає обов'язкової наявності самих рахунків або конкретних властивостей цих рахунків.

Види субконто

Види субконто є спеціальними об'єктами, підтримуваними компонентом "Бухгалтерський облік", для ведення аналітичного обліку по рахунках бухгалтерського обліку. Термін субконто використається для позначення набору значень, використовуваних для ведення аналітичного обліку по рахунку. У якості субконто можуть виступати основні кошти, організації, товари й інші набори об'єктів, що як реально існують, так й абстрактних. Наприклад, субконто можуть бути види бюджетів – федеральний, територіальний, місцевий.

Вид субконто ідентифікує сукупність об'єктів конкретного типу, які надалі можуть використатися для ведення аналітичного обліку. Сам по собі вид субконто не описує яких або збережених даних у системі 1С:Підприємство. При його настроюванні вказується один з існуючих типів даних, що буде визначати набір значень субконто цього виду – звичайно це довідник або перерахування. Наприклад, вид субконто "Товари" буде мати тип "Довідник.Номенклатура".

Створені види субконто вказуються для настроювання аналітичного обліку по рахунках. Для кожного рахунку допускається використання до 5 видів субконто, що дозволяє вести багатомірний аналітичний облік. Ведення багаторівневого аналітичного обліку реалізується шляхом використання багаторівневих довідників.

Операції й проводки

Відбиття рухів у бухгалтерському обліку записується у вигляді операцій і проводок. Операція є повним відбиттям у бухгалтерському обліку господарської операції, що відбулася на підприємстві.

Операція може містити кілька проводок. Проводки не існують окремо від операцій. Кожна проводка належить однієї й тільки одній операції. Операція, у свою чергу, завжди належить документу, причому в документа може бути тільки одна операція. Сама операція може записуватися при записі документа або в момент проведення, але проводки по документі формуються тільки при його проведенні. Крім того, для забезпечення ручного уведення операцій існує спеціальний вид документа "Операція", що не має власних даних, а використається тільки в якості "носія" операції, уведеної вручну. Порядок відбиття проводок у бухгалтерському обліку визначається послідовністю документів, яким належать операції.

У конфігурації описуються різні властивості операцій і проводок. І для операції, і для проводок можуть бути задані додаткові реквізити. Настроюються форми перегляду журналу операцій, журналу проводок, форма уведення самої операції.

Компонента "Оперативний облік"

Регістри

Для аналізу залишків і рухів коштів у системі 1С:Підприємство використаються регістри.

Регістр являє собою багатомірну систему зберігання залишків або оборотів. Кожен регістр на етапі конфігурації описується набором вимірів і ресурсів.

Під виміром розуміється набір значень, які деталізують рух засобів, і в розрізі яких зберігаються залишки; під ресурсом – числова величина, що є кількісним або сумовим значенням, що відображає розмір руху (залишку). Наприклад, для складського запасу товарів може бути створений регістр "Товарний запас" із двома вимірами – "Товар" й "Склад" й одним ресурсом – "Кількість". У цьому випадку система буде підтримувати залишки товарів у розрізі складів у кількісному вираженні.

Зміна залишків й оборотів по регістрах провадиться рухами регістрів. Руху регістрів записуються документами в момент проведення й мають чітко певне місце на осі часу, обумовлене датою й часом документа. Кожен документ може породжувати необмежена кількість рухів по регістрах будь–яких видів. Рухи, записані документом, належать йому й будуть автоматично віддалятися або змінюватися при видаленні або перепроведенні документа.

Для роботи в реальному часі система підтримує крапку актуальності підсумків. Вона може бути встановлена примусово, але її можуть змінювати проведені в потоці документи.

Проведені в потоці документи одержують миттєвий доступ до актуальних підсумків по всіх регістрах, наприклад, для контролю складських залишків. Хоча, зрозуміло, існує можливість проведення документа заднім числом, з одного боку, і одержання підсумків на будь–який момент – з іншої.

Підсумки по регістрах можуть бути побудовані з будь–яким набором розрізів виходячи з вимірів регістра. Так, у наведеному прикладі можна побудувати звіт про рух по товарах у розрізі складів або по складах у розрізі товарів.

Компонента "Розрахунок"

Журнали розрахунків

Журнал розрахунків призначений для зберігання даних складних періодичних розрахунків, підтримуваних компонентом "Розрахунок", і їхньої передісторії. Основною властивістю журналу розрахунків є його приналежність тому або іншому довіднику системи. Такий довідник називається довідником об'єктів розрахунку. Фактично, довідник визначає вид об'єктів, по яких ведеться розрахунок. Наприклад, це може бути: журнал розрахунків зарплати, причому списком об'єктів розрахунку буде виступати довідник співробітників; журнал розрахунків дивідендів, тоді списком об'єктів розрахунку буде виступати довідник акціонерів; журнал розрахунків амортизації – списком об'єктів розрахунку буде виступати довідник основних коштів. У процесі конфігурування настроюється необмежене число журналів розрахунку, кожний з яких буде вирішувати те або інше завдання предметної області.

Неодмінними атрибутами кожного рядка журналу розрахунків є: об'єкт, для якого даний розрахунок проведений; вид розрахунку (див. нижче), по якому даний розрахунок проведений; дата початку й дата закінчення дії даного розрахунку й результат розрахунку.

Для одного довідника можуть бути створені кілька журналів розрахунків, кожний з яких буде містити дані певної предметної області. Наприклад, у тому випадку, якщо підприємство – акціонерне товариство закритого типу, довідник співробітників може виступати списком об'єктів розрахунку для журналу розрахунків заробітної плати й для журналу розрахунків дивідендів акціонерів.

Види розрахунків

Для опису алгоритмів, по яких виконуються ті або інші обчислення, служить поняття види розрахунків. На етапі конфігурування можна описати необмежена кількість видів розрахунків. На відміну від довідників, журналів розрахунку й документів, за поняттям "вид розрахунку" не лежить реальних даних – це не більш ніж алгоритм обчислення, що оперує даними журналів розрахунку, документів і довідників.

Алгоритм виду розрахунку описується за допомогою убудованої мови. Типовими прикладами видів розрахунків є "нарахування по окладу", "прибутковий податок", "амортизація".

Групи розрахунків

Для того щоб при тих або інших розрахунках можна було оперувати не тільки результатами розрахунків по конкретних видах, але й результатами по декількох видах розрахунків, об'єднаних по певному принципі, служить поняття груп розрахунків. У системі може бути визначене необмежене число груп розрахунків, прикладами яких можуть служити: "нарахування, оподатковувані податком", "вхідні в розрахунок середньої зарплати", "оподатковувані виконавчим листом" й інші.

Типи даних, використовувані системою

Багато значень, оброблювані системою (константи, реквізити довідників, реквізити документів, виміру регістрів, реквізити форм звітів, реквізити журналів розрахунків, бухгалтерських рахунків, операцій, проводок й інші), описуються одним з доступних типів даних.

До базових типів даних, підтримуваних системою, ставляться "число", "рядок" й "дата". Однак, крім базових типів, задані в конфігурації документи, довідники, перерахування, бухгалтерські рахунки, види розрахунків, календарі також утворять типи даних. Наприклад, після введення довідника "Склади" у системі з'являється тип даних "Склади", що дає можливість увести в документ реквізит такого типу. Значення такого реквізиту буде не номером складу, а властиво посиланням на певний елемент довідника "Склади".

Крім того, всі довідники утворять загальний тип даних – довідник невизначеного виду. Всі документи також утворять тип даних – документ невизначеного виду. Всі плани рахунків утворять тип даних "рахунок невизначеного виду".

Технологічні засоби конфігурування й адміністрування системи 1С:Підприємство

Для опису специфічних алгоритмів обробки інформації й створення інтерфейсу, орієнтованого на зручне подання описаних у конфігурації даних, у системі 1С:Підприємство використається кілька технологічних механізмів.

Убудована програмна мова. Необхідність наявності убудованої мови визначена концепцією настроюваності системи.

Синтаксис убудованої мови цілком відповідає стандартам високорівневих мов.

Вона підтримує спеціалізовані типи даних предметної області, обумовлені конфігурацією системи. Робота із цими типами даних у мові організована з використанням об'єктної техніки. Мова орієнтована на користувачів різної кваліфікації. Зокрема, його відрізняє м'яка типізація даних (забезпечує швидке написання програмних модулів) і твердий контроль синтаксичних конструкцій, що зменшує ймовірність помилок.

Тому що система сполучає в собі візуальні і язикові засоби конфігурування, використання убудованої мови в системі має собитійно–залежну орієнтацію, тобто язикові модулі використаються в конкретних місцях для відпрацьовування окремих алгоритмів, що набудовують у процесі конфігурації. Так, наприклад, для документа можна описати алгоритм автоматичного заповнення реквізитів при уведенні нового документа. Дана процедура буде викликана системою в потрібний момент.

Механізм запитів. Для одержання довільних звітів складної структури в системі передбачений предметно–предметно–орієнтований механізм запитів. Дані засоби опираються на існуючу умовно–змінну структуру інформаційної бази системи, що дозволяє порівняно просто описувати досить складні запити.

Убудований текстовий редактор використається системою для створення програмних модулів убудованою мовою й для редагування документів у текстовому виді.

Однієї з особливостей редактора є можливість контекстного виділення кольорами синтаксичних конструкцій убудованої мови.

Завдяки тому, що убудована мова системи має потужні засоби маніпулювання текстами, текстовий формат може бути успішно використаний для обміну з іншими системами всілякою інформацією.

Вбудований редактор діалогів. Робота з даними і робота в інтерфейсі операційної системи MS Windows викликає необхідність довільного настроювання форм уведення й редагування інформації. Для цього в системі 1С:Підприємство існує вбудований редактор екранних діалогів.

Редактор дозволяє оформити більшість вікон, які використаються в системі для уведення й перегляду предметної інформації (форми документів, довідників, настроювання звітів).

Вбудований редактор табличних документів. Для всіх вихідних документів (первинних документів і звітів) у системі передбачений єдиний формат – формат табличних документів. Це потужні засоби, що сполучають у собі оформлювальні можливості табличної структури й векторної графіки. Таким чином, він може бути використаний як для створення невеликих документів з дуже складною структурою ліній (типу платіжного доручення), так і для об'ємних відомостей, журналів й інших подібних документів.

Редактор табличних документів надає користувачам багатий набір оформлювальних можливостей (шрифти, кольори, лінії, візерунки). Є можливість представляти інформацію в графічному вигляді (діаграми).

Однієї з головних особливостей табличного редактора є орієнтація на формування звітів за допомогою вбудованої мови системи 1С:Підприємство. Гнучка побудова звітів з його допомогою стає можливим завдяки наявності механізму маніпулювання секціями (областями документа). Редактор таблиць дозволяє маніпулювати не тільки горизонтальними, але й вертикальними секціями, що уможливлює створення звітів, масштабованих не тільки у висоту, але й завширшки.

З іншого боку, реалізована й можливість створення звіту у вигляді інтерактивної таблиці, що є одночасно інструментом введення даних, їхньої обробки й відображення результатів.

Конструктори. Конструктори – допоміжні інструменти, що полегшують розробку стандартних елементів системи 1С:Підприємство. У системі є конструктори довідника, документа, журналу документів, звіту й виду субконто. Ще п'ять конструкторів полегшують розробку програмних модулів у стандартних випадках.

Система настроювання користувальницьких інтерфейсів. Для того щоб інтерфейс конкретної конфігурації системи повністю відображав настроєні структури даних й алгоритми, у системі 1С:Підприємство, крім редактора діалогових форм і табличних документів, передбачена можливість настроювання загальних інтерфейсних компонент системи: меню, панелей інструментів, комбінацій клавіш.

На етапі конфігурування може бути створено кілька користувальницьких інтерфейсів для різних категорій користувачів (керівників, менеджерів, комірників й інших).

Система настроювання прав користувачів й авторизації доступу. Дана система дозволяє описувати набори прав, що відповідають посадам користувачів. Структура прав визначається конкретною конфігурацією системи. Наприклад, можуть бути уведені такі набори правий, як "Головний бухгалтер", "Комірник", "Менеджер", "Начальник відділу".

Сам список користувачів створюється вже для конкретної організації. Кожному користувачеві призначається роль, що включає набір прав і користувальницький інтерфейс.

Відладник. Для зручності розробки конфігурації в системі передбачений відладник. Відладник дозволяє простежувати виконання програмних модулів конфігурації, заміряти порівняльний час виконання, переглядати вміст змінних.

Адміністрування роботи користувачів. Для відстеження поточного стану роботи системи використається монітор користувачів. Він дозволяє переглянути, хто з користувачів у даний момент працює з конкретною інформаційною базою, і в якому режимі.

Журнал реєстрації змін ведеться системою автоматично. У ньому відображаються всі факти змін даних користувачами.


РОЗДІЛ IІ. Конструювання навчальної програми курсу "1С:Бухгалтерія в умовах фахово–інформаційної підготовки бухгалтера (на прикладі ТОВ "Фокстрот")"

2.1 Архітектоніка навчального курсу

Архітектоніка (від грецького "architektonika" – будівельне мистецтво) – художнє вираження закономірностей будівлі (або, ширше, якоїсь конструкції), які властиві конструктивній системі цієї будівлі. Архітектоніка виявляється у взаємозв’язку і взаєморозшатуванні несучих і навісних частин, ритмічною будовою форм, унаоченням статичних зусиль конструкції, зокрема, пропорціями, кольором тощо. У широкому розумінні архітектоніка – це будова художнього твору, яка обумовлює співвідношення і зв’язок його головних і другорядних елементів.

Розроблений курс "1С:Бухгалтерія в умовах фахово–інформаційної підготовки бухгалтера (на прикладі ТОВ "Фокстрот")" складається із навчальної програми. В програмі визначаються три модулі вивчення матеріалу. Кожний модуль містить певну кількість теоретичних і практичних занять.Перший модуль: Концепція "1С:Підприємство". Організація бухгалтерського обліку в системі "1С". Початкові відомості про вбудовану мову. Теоретичний курс першого модуля нараховує 8 годин, практичний – 6 годин.Другий модуль: Об’єкти системи "1С". Створення та робота з об’єктами. Теоретичний курс другого модуля нараховує 10 годин, практичний – 12 годин.Третій модуль: Конфігурування, адміністрування та настройка системи "1С". Теоретичний курс третього модуля нараховує 11 годин, практичний – 13 годин.

Структурні схеми побудови теоретичного та практичного курсів "1С:Бухгалтерія в умовах фахово–інформаційної підготовки бухгалтера (на прикладі ТОВ "Фокстрот")" зображені на малюнках 2.1 та 2.2.


Мал. 2.1 Структурна схема теоретичного курсу


Мал. 2.2 Структурна схема практичного курсу

2.2 Зміст навчального курсу

Навчальний курс "1С:Бухгалтерія в умовах фахово–інформаційної підготовки бухгалтера (на прикладі ТОВ "Фокстрот")" надає можливість додаткового працевлаштування у фірми які використовують програмний продукт "1С:Підприемство", або у фірми–партнери "1С".

Мета вивчення спецкурсу: формування в учнів знань та умінь, необхідних для ефективного створення, зміни та настройки поточної конфігурації "1С", а також для використання комп’ютерних засобів у навчальній і професійній діяльності фахівця.

Основними завданнями навчальної дисципліни є:

- вивчення комплексної діяльності фахівця щодо настройки та повноцінної експлуатації програмного продукту "1С:Підприемство";

- розуміння призначення, можливостей, інструментів, засобів, технологій і сфери застосування програмного забезпечення "1С";

- набуття початкових відомостей про можливості та синтаксис вбудованої мови "1С".

Після вивчення курсу "1С:Бухгалтерія в умовах фахово–інформаційної підготовки бухгалтера (на прикладі ТОВ "Фокстрот")" учні повинні мати достатнє уявлення про:

- вміння створювати, завантажувати, супроводжувати та настроювати конфігурації програми "1С:Підприємство";

- володіння засобами, інструментами які надаються програмою;

- внесення змін в довідники, документи, звіти, форми обліку бухгалтерсько-господарських операцій.

Уміння та навички досягаються насамперед через практичне оволодіння учнями основ програмування та настроювання в системі "1С". Однаково важливими є уміння створювати нові елементи конфігурації і уміння їх редагувати, аналізувати модулі, тексти та форми конфігурації, імпортувати або експортувати дані.

Зміст навчального курсу

Форма звіту – залік.

Кількість годин – 62.


Назва теми Л П Разом
1 Концепція "1С:Підприємство". Організація бухгалтерського обліку в системі "1С". Початкові відомості про вбудовану мову. 9 7 16
2 Об’єкти системи "1С". Створення та робота з об’єктами. 10 12 22
3 Конфігурування, адміністрування та настройка системи "1С". 11 13 24
Разом 30 32 62

Зміст навчального курсу за темами

Тема 1. Концепція "1С:Підприємство". Організація бухгалтерського обліку в системі "1С". Початкові відомості про вбудовану мову.

1.1 Введення. Концепція "1С:Підприємство". Основні поняття системи "1С:Підприємство". Організація бухгалтерського обліку в системі "1С:Підприємство".

1.2 Формат вихідних текстів програмних модулів.

1.3 Типи даних. Метаданні. Робота з ними.

1.4 Об’ява змінних.

1.5 Вираження та оператор присвоювання.

1.6 Управляючі оператори.

1.7 Робота з конфігурацією.

1.8 Константи. Системні Константи. Системи процедури і функції. Системні визначені процедури. Робота з Константами.

1.9 Довідники. Робота з Довідниками. Документи. Робота з Документами.

Практичне навчання (Лабораторно–практичні заняття):

Апробація матеріалу засвоєного на теоретичних заняттях. Спроба самостійно попрацювати в Конфігураторі з текстовими модулями, константами, довідниками, документами. На практичні заняття по цій темі виділяється 12 годин.

Самостійне навчання:

При можливості самостійного вивчення цієї теми за допомогою ПК, учень може не тільки вдосконалювати навички по редагуванню вже готової конфігурації, але і самостійно спробувати створити просту систему обліку.

Тема 2. Об’єкти системи "1С". Створення та робота з об’єктами.

2.1 Журнали документів. Робота з Журналами документів.

2.2 Робота з Операціями та Проводками. Робота з Журналами операцій, Журналами проводок.

2.3 Перечислення. Робота з Перечисленням.

2.4 Звіти та Обробки. Робота з Бухгалтерськими підсумками.

2.5 Плани рахунків. Робота з бухгалтерськими рахунками.

2.6 Види субконто.

2.7 Операції та Проводки. Робота з конкретними Проводками.

2.8 Регістри. Робота з Регістрами оперативного обліку.

2.9 Журнали розрахунків. Робота з Журналами розрахунків. Види та Групи розрахунків.

2.10 Календарі. Робота з Календарями.

Практичне навчання (Лабораторно–практичні заняття):

Знайомство з основами програмування в системі "1С", робота з документами, з журналами документів, Перечислення. Звіти та обробки. Поняття та формування операцій та проводок. Плани рахунків. Види субконто. Регістри. Журнали розрахунків, види розрахунків. Календарі в системі "1С".

Самостійне навчання:

Пошук інформації в Інтернет про додаткові відомості та можливості системи "1С". Створення звітів (подібних, або зовсім нових).

Тема 3. Конфігурування, адміністрування та настройка системи "1С".

3.1 Редактор форм. Індивідуальний користувальницький інтерфейс.

3.2 Редактор меню. Редактор панелі інструментів. Користувальницькі права.

3.3 Редактор діалогів. Робота з текстом. Редактор текстів. Робота з таблицею. Табличний редактор.

3.4 Робота з об’єктом Періодичний. Робота зі Списком значень. Робота з Таблицею значень.

3.5 Атрибути і методи контекста Модуля.

3.6 Робота з Запитами. Мова Запитів.

3.7 Робота з Малюнками. Робота з Діаграмами.

3.8 Робота з Файлами. Робота з базами даних DBF.

3.9 Адміністрування. Збереження та відновлення даних. Сервісні можливості. Конвертація даних з попередніх версій програм фірми "1С".

3.10 Зв’язок з зовнішніми додатками за допомогою механізмів DDE, OLE automation.

3.11 Відладник. Монітор користувача.

Практичне навчання (Лабораторно–практичні заняття):

Створення форм та користувальницького інтерфейсу, редагування головного меню системи "1С", панелі інструментів. Визначення прав користувача.

Діалоги. Редагування діалогів. Текстовий та табличний редактори. Робота з об’єктом Періодичний. Робота зі Списком та Таблицею значень. Методи та атрибути Модулів форм.

Мова запитів системи "1С". Основи створення запитів.

Вставка в інтерфейс користувача графічних об’єктів.

Методи роботи з базами даний формату DBF.

Основні методи та прийоми адміністрування системи "1С".

Зв’язок з зовнішніми додатками за допомогою механізмів DDE та OLEAutomation.

Перевірка модулів за допомогою Відладника. Призначення Монітору користувачів.

Самостійне навчання:

Якщо учень вже працює на підприємстві де використовується система "1С", він може відтворювати отримані знання на практиці.

2.3 Навчальна програма

Пояснювальна записка

Необхідність переходу підприємств на Національні стандарти з урахуванням Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку обумовлено рамками реалізації курсу України у всесвітній економічний простір. Законодавство України направлено на розвиток ринкових відносин, втілення різноманітних норм власності, розгалуження приватизації.

Проблеми підвищення прибутковості підприємства, ефективності роботи персоналу, створення оптимальної структури керування, хвилюють будь–якого керівника. Йому доводиться приймати рішення в умовах невизначеності й ризику, що змушує його постійно тримати під контролем різні аспекти фінансово–господарської діяльності. Ця діяльність відбита у великій кількості документів, що містять різнорідну інформацію. Грамотно оброблена й систематизована вона є деякою мірою гарантією ефективного керування виробництвом. Навпроти, відсутність достовірних даних може привести до невірного управлінського рішення й, як наслідок, до серйозних збитків.

Впровадження бухгалтерських пакетів і програм дозволяє автоматизувати не тільки бухгалтерський облік, але й навести порядок у складському обліку, у постачанні й реалізації продукції, товарів, відслідковувати договори, швидше розраховувати заробітну плату, вчасно здавати звітність.

Через недбалість у бухгалтерському обліку підприємство може сильно постраждати або навіть потерпіти крах. Прикладів тому й дуже багато, причому часто страждають підприємства, що прагнуть працювати чесно. Страждають через недбале ведення внутрішньої бухгалтерії підприємства. Страждають також через незнання й відповідно невиконання останніх законів і розпоряджень. При веденні бухгалтерського обліку вручну можливі й найпростіші арифметичні помилки.

Звичайно, комп'ютер не може замінити досвідченого й грамотного бухгалтера, але дозволить упорядкувати бухгалтерський облік, збільшити кількість одержуваної інформації, підвищити оперативність бухобліку, зменшити число арифметичних помилок, оцінити поточне фінансове становище підприємства і його перспективи.

У світі існує багато бухгалтерських пакетів різної потужності й вартості, однак українські бухгалтери й підприємці віддають перевагу пакетам, створеним у країнах співдружності (Україна, Росія), як найбільш підходящі для умов перехідної економіки й швидкої зміни законодавчих актів, що регулюють порядок бухгалтерського обліку.

Успішна діяльність підприємства може бути досягнута при умові зразкової організації обліку на підприємстві:

-оперативно-технічного, мета якого – швидке одержання інформації про хід виробництва, реалізації продукції, робіт, послуг;

-статистичного, для визначення кількісних і якісних показників роботи підприємства;

-бухгалтерського, для документального відображення і контролю за господарською і фінансовою діяльністю підприємства і передачі інформації зовнішнім користувачам для прийняття оптимальних рішень.

Але що робити, коли треба не тільки оперативно вводити дані бухгалтерського обліку, але й оперативно змінити форму документу, звіту? Оперативно настроїти програму для мережевої роботи? Або взагалі написати зовсім іншу конфігурацію, з зовсім іншими можливостями?

Тому курс навчального предмету дає змогу отримати певні навики: створювати нові конфігурації, документи, довідники, звіти, друковані форми, встановлювати, настроювати та супроводжувати програмний комплекс "1С:Підприемство".

Програма з курсу "1С:Бухгалтерія в умовах фахово–інформаційної підготовки бухгалтера (на прикладі ТОВ "Фокстрот")" з професії "адміністратор-програміст 1С" призначена для підготовки кваліфікованих працівників на курсах підвищення кваліфікації. Тим самим на неї покладено функцію навчання роботі на комп’ютері та застосування цих знань для обробки, створення, редагування інформації з використанням програмного пакету "1С:Підприємство".

Метою курсу "1С:Бухгалтерія в умовах фахово–інформаційної підготовки бухгалтера (на прикладі ТОВ "Фокстрот")" є формування в учнів знань та умінь, необхідних для ефективного створення, зміни та настройки поточної конфігурації "1С", а також для використання комп’ютерних засобів у навчальній і професійній діяльності фахівця.

Мета курсу досягається насамперед через практичне оволодіння учнями основ програмування та настроювання в системі "1С". Однаково важливими є уміння створювати нові елементи конфігурації і уміння їх редагувати, аналізувати модулі, тексти та форми конфігурації, імпортувати або експортувати дані.

Навчальна програма складається з:

пояснювальної записки, де визначено мету курсу, знання, уміння та навички, яких мають набути учні, особливості організації навчального процесу та перелік програмно-технічних засобів, необхідних для успішної реалізації курсу;

змісту навчального матеріалу та вимог до навчальних досягнень учнів;

додатків, у яких наведено критерії оцінювання рівня навчальних досягнень учнів та список рекомендованої літератури.

До теоретичних знань, яких мають набути учні, належать:

· призначення, можливості, інструменти, засоби, технології і сфери застосування програмного забезпечення "1С";

· можливості та синтаксис вбудованої мови "1С".

До вмінь і навичок, які мають бути сформовані в учнів у результаті опанування змісту курсу, належать:

· вміння створювати, завантажувати, супроводжувати та настроювати конфігурації програми "1С:Підприємство";

· володіння засобами, інструментами які надаються програмою;

· внесення змін в довідники, документи, звіти, форми обліку бухгалтерсько-господарських операцій.

Курс розрахований на 62 навчальні години і може викладатися на курсах підвищення кваліфікації.

Курс має чітко виражену практичну спрямованість, частка часу, відведеного на викладання теоретичного матеріалу, не повинна перевищувати 50%. На 30 навчальні години заплановано проведення 32 практичних роботи, фактично вся робота учнів за комп’ютером полягатиме у виконанні завдань по створенню або змінам об’єктів конфігурації "1С". Теоретичний матеріал доцільно викладати невеликими порціями, не більше 12–15 хвилин протягом кожного уроку, оскільки теорію з даної теми, якщо вона відразу не підкріплена практикою, засвоїти вкрай важко.

Основним робочим інструментом під час проведення курсу є програмний засіб "1С:Бухгалтерія".

Для науково-методичного забезпечення курсу, окрім відповідних підручників і навчальних посібників, необхідні такі технічні й програмні засоби:

-Комп’ютерний клас, де операційна система з графічним інтерфейсом установлена на кожному комп’ютері.

-Програма "1С:Бухгалтерія".

-Офісний пакет (бажано).

Тематичні атестації можуть проводитись у формах співбесід, контрольних робіт, практичних робіт, рефератів на задані теми, комп’ютерних тестувань тощо. Планується проведення трьох тематичних атестацій.

При доборі завдань для тематичної атестації необхідно враховувати індивідуальні нахили і здібності учнів. Разом з тим, головною передумовою атестації є успішне виконання учнем запланованих практичних, лабораторних та самостійних робіт, інших обов’язкових завдань.

Практичні роботи можуть проводитись у формах лабораторних робіт, підготовки самостійних розробок як у малих групах (бригадах), так і індивідуально, розв’язування з використанням відповідних програмних засобів задач з бухгалтерського обліку як на уроках, так і у позаурочний час.

Рекомендації щодо роботи з програмою.

Планування і організація навчально-виховного процесу з курсу "1С:Бухгалтерія в умовах фахово–інформаційної підготовки бухгалтера (на прикладі ТОВ "Фокстрот")" на курсах підвищення кваліфікації визначається технічним забезпеченням кабінету та інформаційно-комунікаційних технологій, наявністю певного програмного забезпечення та кадровим складом.

Учитель самостійно, керуючись відповідними нормативними документами, добирає програмне забезпечення, планує послідовність вивчення окремих тем програми, їх конкретний зміст, визначає необхідність і форми поточного контролю успішності та періодичність тематичного контролю рівня навчальних досягнень.

Системне програмне забезпечення, яке використовується у навчальному процесі, повинно відповідати загальним вимогам до педагогічних програмних засобів, зокрема, мати графічний інтерфейс, бути стійким до помилкових дій користувачів, забезпечувати розмежування доступу до ресурсів системи. Зазначеним вимогам найбільш повно відповідає операційна система Windows XP яка локалізована для України, має україномовну систему меню і підказок.

Добір програмних засобів, призначених для підтримки навчально-виховного процесу, повинен бути педагогічно виправданим.

Слід враховувати необхідність реалізації міжпредметних зв’язків, систематизації та узагальнення отриманих раніше знань з інших навчальних дисциплін, практичну корисність застосування певних програмних засобів та інформаційно-комунікаційних технологій у навчально-пізнавальній діяльності фахівців.

Зміст навчального матеріалу та вимоги до навчальних досягнень з курсу "1С:Бухгалтерія в умовах фахово–інформаційної підготовки бухгалтера (на прикладі ТОВ "Фокстрот")"

Загальна кількість годин -62.

Зміст навчального матеріалу Навчальні досягнення учнів

1 Концепція "1С:Підприємство". Організація бухгалтерського обліку в системі "1С". Початкові відомості про вбудовану мову. (16 годин).

1.10 Введення. Концепція "1С:Підприємство". Основні поняття системи "1С:Підприємство". Організація бухгалтерського обліку в системі "1С:Підприємство".

1.11 Формат вихідних текстів програмних модулів.

1.12 Типи даних. Метаданні. Робота з ними.

1.13 Об’ява змінних.

1.14 Вираження та оператор присвоювання.

1.15 Управляючі оператори.

1.16 Робота з конфігурацією.

1.17 Константи. Системні Константи. Системи процедури і функції. Системні визначені процедури. Робота з Константами.

1.18 Довідники. Робота з Довідниками. Документи. Робота з Документами.

Лабораторно-практичне заняття №1: "Знайомство з елементами інтерфейсу програми".

Лабораторно-практичне заняття №2: "Знайомство з основними термінами і поняттями системи "1С"".

Лабораторно-практичне заняття №3: "Основи форматування вихідних текстів програмних модулів".

Лабораторно-практичне заняття №4: "Типи даних. Метадані. Змінні".

Лабораторно-практичне заняття №5: "Керуючі оператори. Оператор присвоєння".

Лабораторно-практичне заняття №6: "Робота з конфігурацією. Константи. Робота з константами".

Лабораторно-практичне заняття №7: "Довідники. Робота з Довідниками".

Знає:

· режими запуску програми;

· елементи інтерфейсу;

· порядок створення бази;

· основні терміни і поняття системи "1С";

· види елементів системи "1С";

· порядок створення і редагування елементів системи "1С";

· види документів бухгалтерського обліку;

· основи вбудованої мови системи "1С".

Наводить приклади:

· термінів і понять системи "1С";

· створення, редагування нового елемента системи "1С".

Пояснює:

· режими, елементи інтерфейсу, режими створення, редагування елементів, види елементів.

Має уявлення:

· про основні терміни: константи, елементи, оператори, вираження;

· про загальні відомості роботи з системою "1С".

Вміє:

· завантажувати програму в різних режимах;

· створювати та підключати інформаційну базу;

· додавати та редагувати основні елементи системи;

· розрізняти елементи за їх призначенням;

· зберігати внесені до нової конфігурації зміни;

· копіювати по зразку елементи;

· аналізувати свої дії по роботі з конфігурацією.

2. Об’єкти системи "1С". Створення та робота з об’єктами. (22 години).

2.11 Журнали документів. Робота з Журналами документів.

2.12 Робота з Операціями та Проводками. Робота з Журналами операцій, Журналами проводок.

2.13 Перечислення. Робота з Перечисленням.

2.14 Звіти та Обробки. Робота з Бухгалтерськими підсумками.

2.15 Плани рахунків. Робота з бухгалтерськими рахунками.

2.16 Види субконто.

2.17 Операції та Проводки. Робота з конкретними Проводками.

2.18 Регістри. Робота з Регістрами оперативного обліку.

2.19 Журнали розрахунків. Робота з Журналами розрахунків. Види та Групи розрахунків.

2.20 Календарі. Робота з Календарями.

Лабораторно-практичне заняття №1: "Знайомство з основами програмування в системі "1С"".

Лабораторно-практичне заняття №2: "Робота з документами".

Лабораторно-практичне заняття №3: "Робота з журналами документів".

Лабораторно-практичне заняття №4: "Перечислення в системі "1С"".

Лабораторно-практичне заняття №5: "Звіти та обробки в системі "1С"".

Лабораторно-практичне заняття №6: "Поняття та формування операцій та проводок".

Лабораторно-практичне заняття №7: "Плани рахунків в системі "1С"".

Лабораторно-практичне заняття №8: "Види субконто в системі "1С"".

Лабораторно-практичне заняття №9: "Регістри в системі "1С"".

Лабораторно-практичне заняття №10: "Журнали розрахунків в системі "1С"".

Лабораторно-практичне заняття №11: "Види розрахунків в системі "1С"".

Лабораторно-практичне заняття №12: "Календарі в системі "1С"".

Знає:

· призначення документів;

· призначення журналів документів;

· склад, проведення, атрибути (реквізити) документів та журналів документів;

· посилання на документ;

· створення, збереження і проведення документів;

· пошук, видалення, перебір документів;

· види субконто;

· основні принципи операцій та проводок;

· види регістрів, їх призначення, робота з регістрами;

· Документи => Регістри => Звіти;

· перебір, атрибути рахунків і субрахунків;

· посилання на календар, відлік дати, підрахунок часу.

Наводить приклади:

· документів та операцій з ними;

· бухгалтерських операцій;

· видів регістрів та руху в них.

Пояснює:

· режими, види, методи створення, редагування і призначення документів, журналів документів, регістрів, календарів.

Має уявлення:

· про основні терміни: документи, план рахунків, регістри, звіти, календарі;

· про призначення та роботу з основними термінами.

Вміє:

· основи програмування: посилання, створення, збереження, проведення, пошук, видалення, перебір, таблична та екранна форма документів;

· форми, графи, інтервали та відбір документів в журналах;

· записувати, фільтрувати та звертатись до регістрів оперативного обліку;

· створювати та редагувати звіти;

· керувати списком видів субконто;

· керувати списком видів розрахунків та груп розрахунків;

· посилатись та відраховувати дати по календарям.

3 Конфігурування, адміністрування та настройка системи "1С". (24 години)

3.12 Редактор форм. Індивідуальний користувальницький інтерфейс.

3.13 Редактор меню. Редактор панелі інструментів. Користувальницькі права.

3.14 Редактор діалогів. Робота з текстом. Редактор текстів. Робота з таблицею. Табличний редактор.

3.15 Робота з об’єктом Періодичний. Робота зі Списком значень. Робота з Таблицею значень.

3.16 Атрибути і методи контекста Модуля.

3.17 Робота з Запитами. Мова Запитів.

3.18 Робота з Малюнками. Робота з Діаграмами.

3.19 Робота з Файлами. Робота з базами даних DBF.

3.20 Адміністрування. Збереження та відновлення даних. Сервісні можливості. Конвертація даних з попередніх версій програм фірми "1С".

3.21 Зв’язок з зовнішніми додатками за допомогою механізмів DDE, OLE automation.

3.22 Відладник. Монітор користувача.

Лабораторно-практичне заняття №1: "Створення форм та користувальницького інтерфейсу".

Лабораторно-практичне заняття №2: "Редагування головного меню системи "1С", панелі інструментів. Визначення прав користувача".

Лабораторно-практичне заняття №3: "Діалоги. Редагування діалогів. Текстовий та табличний редактори".

Лабораторно-практичне заняття №4: "Робота з об’єктом Періодичний".

Лабораторно-практичне заняття №5: "Робота зі Списком та Таблицею значень".

Лабораторно-практичне заняття №6: "Методи та атрибути Модулів форм".

Лабораторно-практичне заняття №7: "Мова запитів системи "1С". Основи створення запитів".

Лабораторно-практичне заняття №8: "Вставка в інтерфейс користувача графічних об’єктів".

Лабораторно-практичне заняття №9: "Методи роботи з базами даний формату DBF".

Лабораторно-практичне заняття №10: "Основні методи та прийоми адміністрування системи "1С"".

Лабораторно-практичне заняття №11: "Зв’язок з зовнішніми додатками за допомогою механізмів DDE та OLEAutomation".

Лабораторно-практичне заняття №12: "Перевірка модулів за допомогою Відладника".

Лабораторно-практичне заняття №13: "Призначення Монітору користувачів".

Знає:

· призначення та функції головного меню та користувальницького інтерфейсу програми;

· призначення та методи роботі з редакторами діалогів, текстів, таблиць;

· основи Мови Запитів;

· основні прийоми обробки зображень;

· призначення та основи роботи з базами даних;

· призначення механізмів DDE та OLE automation.

Наводить приклади:

· типової структури головного меню та користувальницьких інтерфейсів;

· прав користувача;

· типів таблиць, списків, зображень.

Пояснює:

· методи роботи з вбудованими редакторами системи "1С";

· принципи адміністрування системи "1С", настройки локальних мереж;

· необхідність зв’язку зовнішніми програмними додатками.

Має уявлення:

· про побудову баз даних;

· про необхідність використання запитів;

· про методи монтажу та настроювання локальних мереж;

· про функції адміністрування.

Вміє:

· за допомогою вбудованих редакторів системи "1С" створювати та редагувати елементи головного меню та користувальницького інтерфейсу;

· за допомогою текстового редактора створювати елементи "Текст" для формування звітів в текстовому вигляді, або експорту чи імпорту текстової інформації;

· створювати та редагувати друковані форми за допомогою елементу "Таблиця";

· використовувати тип даних "Періодичній" для елементів системи "1С";

· користуватись об’єктами Список значень та Таблиця значень при створенні Форм діалогів;

· створювати Модулі форм;

· формувати та виконувати запити в системі "1С";

· при формуванні користувальницького інтерфейсу використовувати графічні об’єкти;

· використовувати об’єкт "Діаграма" в табличних формах;

· за допомогою типа даних XBase працювати з базами даних формату DBF;

· виконувати стандартні функції адміністратора системи "1С": збереження, відновлення, конвертація даних;

· за допомогою механізму OLE Automation створювати зв’язок з зовнішніми програмними продуктами;

· виявляти помилки в текстах модулів за допомогою Відладника.


РОЗДІЛ ІІІ. Методична розробка курсу

3.1 Методика підвищення кваліфікації адміністратора системи "1С" за курсом "1С:Бухгалтерія в умовах фахово–інформаційної підготовки бухгалтера (на прикладі ТОВ "Фокстрот")"

Методична розробка теми 1.1: Введення. Концепція "1С:Підприємство". Основні поняття системи "1С". Робота з конфігурацією.

Дана тема передбачає лекційне заняття (1 година), виробниче навчання (1 година), самостійне навчання (1 година).

План-конспект лекції (45 хвилин)

Тема 1: Введення. Концепція "1С:Підприємство". Основні поняття системи "1С". Робота з конфігурацією.

Мета: Розкрити поняття про систему "1С", вчити давати характеристику режимам запуску системи, формування навичок застосування системи програмного засобу "1С";

Методи навчання, прийоми передачі та обміну словесною інформацією:

-розповідь;

-пояснення;

-демонстрація.

Методи, прийоми розвитку розумових дій:

-аналіз;

-узагальнення;

-порівняння.

Наочність: комп’ютер з екраном на дошці для демонстрації слайдів, поданих у дидактичному комплексі інформаційного забезпечення (DK_1C).

Етапи лекції:

1. Організаційний момент: привітання, перевірка присутніх (2 хвилини).

2. Повідомлення теми, мети і завдань лекції, плану лекції (1 хвилина):

План лекції (Лекція з поточним конспектуванням):

a) Про фірму "1С";

b) Про систему "1С:Підприємство 7.7";

c) Система захисту системи "1С:Підприємства";

d) Запуск системи "1С:Підприємство";

e) Конфігурація;

f) Введення користувачів системи;

g) Збереження, відновлення й тестування інформаційних баз;

h) Відновлення й завантаження зміненої конфігурації;

i) Як вносити зміни в типову конфігурацію?

Хід уроку (37 хвилин).

3. Повідомлення нового матеріалу

ПРО ФІРМУ "1С"

Система програм 1С:Підприємство розроблена фірмою 1С.

Фірма "1С" спеціалізується на дистрибуції, підтримці й розробці комп'ютерних програм і баз даних ділового й домашнього призначення. Заснована в 1991 р., "1С" – суто російська фірма зі штатом більше 200 чоловік, що опирається винятково на власні професійні успіхи. За даними численних опитувань "1С" посідає перше місце в софтверном секторі країн СНД комп'ютерної індустрії й відрізняється рекордною віддачею від одного співробітника" [www.1c.ru].

Ключовими в діяльності фірми "1С" є три моменти.

1. Індустріальний підхід до розробки, тиражування, продажу й підтримці програм. Основний продукт фірми "1С" – Система 1С:Підприємство 7.7 є "конструктором" для створення потужних програм автоматизації підприємства "малими силами".На базі 1С: Підприємства фірмою 1С розроблені типові рішення в області бухгалтерського обліку, оперативного (управлінського) обліку й розрахунку заробітної плати. Зрозуміло, що кожна галузь має свої особливості й охопити всі області фірма 1С не в змозі, тому розробкою галузевих рішень займаються партнери "1С".

2. Опора на широку партнерську мережу (франчайзинг) забезпечує якісне й ефективне обслуговування масового споживача й високі темпи розвитку. У цей час мережа нараховує 2300 фирм-франчайзи. З них близько 400 займаються розробкою власних конфігурацій, орієнтованих на галузеві рішення, такі як торгівля, транспорт, туризм, послуги та ін.

3. Створено систему контролю якості надаваних послуг. Розроблені партнерами продукти проходять перевірку й одержують статус "1С:Сумісно!". Якість фахівців підтверджується наявністю сертифікатів, які видаються після здачі атестаційних іспитів. Іспити проводяться як у навчальних центрах фірми "1С", так й у великих містах спеціальними виїзними комісіями.

ПРО СИСТЕМУ 1С: ПІДПРИЄМСТВО 7.7

1С:Підприємство є гнучкою настроюваною системою, що, для рішення широкого кола завдань у сфері автоматизації діяльності підприємств.На мал. 3.1 наведена схема взаємодії різних компонентів 1С:Підприємства. Жирним шрифтом виділені ті об'єкти, які будуть розглядатися в дійсному курсі.

Мал. 3.1. Структурна схема 1С:Підприємства


Однією з характерних риспрограм, є їхня масштабованість: та сама конфігурація може працювати на локальному комп'ютері, у мережі й на сервері під керуванням MS SQL Server 7.0.

Спеціальний компонент "Керування розподіленими базами" дозволяє робити обмін інформації між віддаленими робочими місцями.

СИСТЕМА ЗАХИСТУ СИСТЕМИ 1С: ПІДПРИЄМСТВА

Програма 1С:Підприємство захищена апаратним ключем, що вставляють у порт принтера (LPT). Перед запуском системи "1С:Підприємство" необхідно встановити драйвер захисту.

При використанні мережевої версії на комп'ютері, до якого приєднаний апаратний ключ, встановлюється сервер захисту.Спосіб встановлення сервера залежить від використовуваної операційної системи й описаний у посібнику з інсталяції програми.

ЗАПУСК СИСТЕМИ 1С: ПІДПРИЄМСТВО

При запуску системи 1С:Підприємство з'являється діалогова форма (мал. 3.2), у якій виконується вибір інформаційної бази й режиму роботи ("Предприятие", "Конфигуратор", "Отладчик", "Монитор").

Мал. 3.2 Запуск системи 1С: Підприємство

Перший запуск завжди виконується в монопольному режимі, тому що відбувається створення індексних файлів.

Щоб створити нову (порожню) конфігурацію, необхідно вибрати режим "Конфигуратор", натиснути кнопку "Добавить" і вибрати (або створити новий) каталог, у якому буде перебувати інформаційна база.

КОНФІГУРАЦІЯ

Відкрити конфігурацію можна через меню "Конфігурація/Відкрити конфігурацію". Відповідний файл конфігурації має ім'я "1cv7.md". Вікно конфігурації складається із трьох закладок: "Метаданные", "Інтерфейси" й "Права".

Метаданные – це дані про дані, тобто:

- інформація про структуру інформаційних баз даних: довідників, документів и т.д.;

- форми діалогів та переліків;

- таблиці звітів;

- програмні модулі, в яких на вбудованій мові описуються алгоритми функціонування системи.

У закладці "інтерфейси" відбувається створення й настроювання інтерфейсів користувачів. Інтерфейс складається із двох частин: меню й інструментальні панелі. В інтерфейсі може бути підлеглий інтерфейс, що виходить із батьківського інтерфейсу перерахуванням доступних пунктів меню й кнопок.

У закладці "права"задаються набори прав доступу до інформаційних об'єктів, визначеним у закладці "метаданные".

Введення користувачів системи

Введення користувачів системи виконується в конфігураторі в меню "Адміністрування/Користувачі". У кожного користувача задається набір правий, інтерфейс і пароль (за замовчуванням пароля немає).

Збереження, відновлення й тестування інформаційних баз

У меню "Адміністрування" є пункти для збереження, завантаження й тестування інформаційної бази. При збереженні виконується стиск баз даних і файлу конфігурації в архів з розширенням "zip". При відновленні даних відбувається зворотна операція, – з файлу архіву відбувається розпакування баз даних і файлу конфігурації.

Збереження й відновлення роблять із метою створення резервних копій і для перенесення даних з одного комп'ютера на іншій (цілком).

Тестування й виправлення інформаційних баз виконується у випадку, коли є помилки в базах даних, пов'язаних, як правило, із системними збоями (вимикання живлення, зависання програми й т.д.)

Відновлення й завантаження зміненої конфігурації

Досвід роботи з типовими конфігураціями показує, що строк життя типової редакції становить 1-2 роки. При цьому за цей час фірма 1С встигає випустити кілька десятків релізів. Чим відрізняється реліз від редакції? Реліз – невелика модифікація конфігурація, пов'язаназ виправленням наявних помилок, виходом нових форм документів і звітів, невеликими змінами в законодавстві. Редакція ж випускається, коли міняється методологія програми. Це може бути пов'язане як з істотними змінами в законодавстві (зміна плану рахунків, введення податкового обліку), так і потребою корінних змін у структурі даних і виконуваних функцій. Так, наприклад, найперша конфігурація - "Торгівля й Склад" пережила 9 редакцій, конфігурація "Бухгалтерський облік" – 5, "Зарплата й Кадри" – 4. Кількість редакцій говорить також про негнучкість більше ранніх редакцій, що унеможливлює еволюційний розвиток програми. Старі редакції фірма 1С не підтримує, що приводить до їхнього поступового відмирання.

Які ж механізми дає 1С для оновлення програм?

1. При переході від релізу до релізу застосовується два способи – "Завантаження зміненої конфігурації" й "Об'єднання конфігурацій".

Перший спосіб "Завантаження зміненої конфігурації" застосовується, якщо наступна конфігурація є нащадком змінюваної конфігурації. Останнє означає, що задана конфігурація була скопійована, змінена в іншому місці й завантажена назад. Якщо ж після копіювання обидві конфігурації піддалися змінам (навіть несуттєвим), то при спробі завантажити іншу конфігурацію система видасть помилку "Обраний файл конфігурації не є нащадком даного файлу. При реструктуризації може відбутися руйнування даних". Продовжуйте завантаження, тільки якщо абсолютно впевнені, що зміни, зроблені в поточній конфігурації після копіювання є несуттєвими й можуть бути втраченими.

Другий спосіб "Об'єднання конфігурацій" застосовується, якщо потрібно об'єднати дві різні конфігурації (раніше були однією). При цьому можна віддати пріоритет або поточнії, або завантажуваній конфигурации, і вибрати режим заміщення або об'єднання об'єктів.У режимі заміщення об'єкт пріоритетної конфігурації заміщає об'єкт із таким же ім'ям іншої конфігурації. У режимі об'єднання система намагається об'єднати два об'єкти з однаковим ім'ям. При об'єднанні конфігурацій, можна прапорцями відзначити які об'єкти потрібно об'єднати. Другий спосіб працює істотно повільно й, загалом кажучи, не завжди закінчується успішно. Є ще одна можливість переносу об'єктів усередині однієї конфігурації або між двома різними. Для цього використовується буфер обміну, – об'єкт копіюється в одному місці, а потім уставляється в іншому.

2. При переході від редакції до редакції застосовуються спеціальні конвертори, які здійснюють перенесення даних між двома інформаційними базами. У цей час ці конвертори застосовують для перенесення даних проміжний файл у форматі XML.

Як вносити зміни в типову конфігурацію?

Перше правило – не квапитись відразу ж міняти програмний код конфігурації. Як правило, багато проблем у користувача виникають через незнання всіх можливостей типової конфігурації. Можливо, зміни, які просить зробити користувач, суперечать законодавству або вирішуються іншими способами. З'ясуєте також, який обсяг працевитрат користувача заощаджує програмування даного завдання й чи не є перепрограмування типової конфігурації більше складним завданням (за часом і вартістю).

Якщо ж все-таки користувач наполягає на внесенні змін, то сформулюйте ці зміни в письмовому вигляді, – тоді буде простіше і зробити і здати роботу.Уважно прочитайте технічне завдання й спробуйте його деталізувати: якщо вам написали проводки документа, уточнюйте аналітику по проводках, якщо попросили додати документ, – уточнюйте реквізити документа, можливі рухи й проводки, друковану форму.

Перед змінами потрібно виконати резервне копіювання (попередньо всі користувачі повинні вийти із програми), причому в імені архіву бажано вказати дату й час архівування.

Зміни потрібно робити в окремому каталозі. При цьому ви можете сміливо тестувати зроблені зміни (без небезпеки втрати реальних даних) і не заважаєте працювати користувачам системи. Для цього ви створюєте спеціальний каталог (наприклад "Для програмування"), заходите в нього в режимі конфігуратора й робите відновлення даних зі зробленої резервної копії.

Всі зміни треба ретельно документувати – змінюваний код не видаляється, а коментується, у коментарях ставиться дата зміни, ким зроблене зміна, з якою метою. Зміни в структурі даних можна фіксувати в описі конфігурації.

Працездатність зроблених змін повинна бути перевірена користувачем не на робочій базі даних, а в копії, тому що тільки кінцевий користувач може оцінити правильність вашого рішення. Тільки після цього робимо перенос в робочу базу даних.

Знову заходимо в робочу базу даних і знову робимо резервне копіювання із вказівкою дати й часу (це, до речі, дозволить визначити час, витрачений на програмування), на випадок "не замічених" помилок. І тільки після цього робимо "завантаження зміненої конфігурації" з каталогу "Для програмування", виконуємо збереження зроблених змін.

Теоретичний матеріал даного питання викладено у DK_1C – Історія фірми "1С", система "1С", захист системи, конфігурація, додання користувачів, робота з інформаційними базами. Загрузка, вигрузка, зміна конфігурації. Під час викладання теоретичного матеріалу викладач демонструє слайди за допомогою комп’ютера і пояснює їх.

Підсумок уроку (5 хвилин).

· Коротке повідомлення про виконання запланованої мети, завдань лекції.

· Оцінювання роботи групи в цілому та окремих учнів.

Домашнє завдання

· Домашнє завдання: досконале вивчення теми, самостійний розгляд питань.


РОЗДІЛ І V.Економічна частина

4.1 Техніко-економічна та соціальна ефективність

Розрахунок вартості години роботи ЕОМ

Вартість години роботи ЕОМ розраховується за формулою

,

деС – витрати на утримання та обслуговування ЕОМ (за місяць);Т – корисний фонд робочого часу ЕОМ (за місяць);n – кількість комп’ютерів.Витрати на утримання та обслуговування ЕОМ розраховуються за формулою:

С=Сзп+Ссф+Сам+Срем+Сел+См,

деСзп – заробітна платня обслуговуючого персоналу;Ссф – відрахування у фонди соціального страхування і забезпечення;Сам – амортизаційні відрахування;Срем – витрати на ремонт обладнання;Сел – витрати на електроенергію;См – витрати на матеріали.Відомості для розрахунку заробітної плати розмістимо в таблицю 4.1.

Таблиця 4.1 Розрахунок заробітної плати

Обслуговуючий персонал Кіл. Тарифний розряд Тарифний коефіцієнт Заробітна плата за місяць Сума
1 Адміністратор 2 7 1,15 762,50 1525,00
2 Продавець-касир 5 12 1,61 663,00 3315,00
3 Бухгалтер–консультант 1 10 0,6 510,00 510,00
Разом: 5350,00

Основна заробітна платня за місяць розраховується шляхом множення Кі на заробітну плату першого розряду (350,00 грн.). Розміри посадових окладів (ставок заробітної плати) керівних, науково-педагогічних, педагогічних, наукових працівників, професіоналів, фахівців та інших працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери взяті з додатку 1 до наказу Міністерства освіти і науки України 26.09.2005 № 557 (в редакції наказу Міністерства освіти і науки України 06.03.2006 № 151). В цій таблиці розрахована заробітна плата за місяць для певної кількості машин (11)

ЗП дод = ЗП осн * %ЗП дод/ 100,

деЗП дод – додаткова заробітна платня обслуговуючого персоналу%ЗП дод – відсоток додаткової заробітної платні (20%)

Відрахування у фонди соціального страхування та забезпечення

Розрахунок ведеться за формулою:

Ссф = С зп * %Сф/ 100,

де%Сф – відсоток нарахувань у фонди соціального страхування та забезпечення (38, 5%) в які входять фонди представлені в таблиці 4.2.

Таблиця 4.2 Відсоток відрахувань у фонди соціальногострахування та забезпечення

Назва фонду Відсоток відрахувань
Пенсійний фонд 31,8%
Фонд зайнятості 1,3%
Фонд соціального страхування 2,9%
Фонд страхування від нещасних випадків 2,5%
Разом 38,50%

Амортизаційні відрахування

Розрахунок амортизаційних відрахувань ведеться за формулою:

Сам = (Споч*%А)/(100*12),

деСпоч – початкова вартість обладнання; %А – відсоток річної норми амортизаційних відрахувань (25%).

Відомості, необхідні для розрахунку амортизаційних нарахувань зведемо в таблицю 4.3.

Таблиця 4.3 Розрахунок амортизаційних нарахувань

Склад обладнання Кількість Початкова вартість,грн. Загальна вартість,грн.
1 Комп’ютер IntelCeleron 5 2700,00 13500,00
2 Принтер HP LJ (мережевий) 1 780.00 780.00
3 Виготовлення локальної мережі 1 802,10 802,10
– кабель UTP 5E 100 м. 1,50 150,00
– конектори RJ-45 22 0,55 12,10
– Мережевий концентратор 1 360,00 360,00
– монтаж + налагодження 1 к-т 280,00 280,00
4 Програма 1С:Підприємство (мережева, багатокористувальна) 1 8000,00 8000,00
Разом: 23082,1

Витрати на електроенергію

Розрахунок ведеться за формулою:

Сел = Р*Е*Z,

деР – загальна потужність обладнання; Т – загальний час роботи обладнання; Z – ціна одного кіловата/години (0,2809+20%=0,337).

Відомості, необхідні для розрахунку загальної потужності обладнання зведемо в таблицю 4.4.


Таблиця 4.4 Розрахунок загальної потужності обладнання

Складобладнання Кількість ЕОМ Потужність одиниці (кВт/год) Загальна потужність (кВт/год)
1 Комп’ютер 5 0,29 1,45
Разом: 1,45

Місячний корисний фонд (на квітень 2007р.) робочого часу ЕОМ розраховується за формулою:

Т = Треж – (Треж*%Рем)/100,

деТреж – режимний фонд часу; %Рем – відсоток запланованих витрат часу на профілактику та ремонт (10%).

Треж = Др*Тр-Дпс*1 год,

деДр – кількість робочих днів за місяць (20);

Т – кількість годин в робочому дні (8);

Дпс – кількість передсвяткових днів (0);

Разом 160 годин.

Розрахунок витрат на матеріали

По даним бухгалтерського обліку вартість витратних матеріалів склала См = 250,00 грн.

ЗП дод = 5350,00* 20% = 1070,00 грн.

Сзп = 5350,00 + 1070,00 = 6420,00 грн.

Ссф = (6420,00*38,5)/100 = 2471,70 грн.

Сам = 23082,1*25/100/12 = 480,88 грн.

Т реж = 20* 8 = 160 год.

Т = 160-(160*10)/100 = 144 год.

Сел = 2,9*144*0,3370=140,73 грн.

Сел = 140, 73 грн.

С = 6420,00 + 2471,70 + 480,88 + 140,73 + 250,00 = 9763,31грн.

СЕОМ = 3163,62 / (144 * 5) = 4,39 грн.

Таблиця 4.5 Структура вартості однієї години роботи комп’ютерного класу в місяць

Елементи витрат Сума,грн. Питома вага, %
Зарплата персоналу 1411,20 44,6
Відрахування в фонди соціального страхування та забезпечення 543,31 17,2
Амортизаційні відрахування 818,38 25,9
Витрати на електроенергію 140,73 4,5
Витрати на матеріали 250,00 7,8
Разом 3163,62 100

Вартість години роботи ЕОМ дорівнює 4,39 грн.

Розрахунок витрат на розробку курсу навчання

Витрати на розробку курсу навчання розраховуються за формулою:

Sо = Звик+%Ссф+Троз*Сеом+Смат+Сн,

деЗПадм – заробітна платня адміністратора;ЗПвик – заробітна платня викладача;ЗПбух – заробітна платня бухгалтера;% Сф – відсоток нарахувань у фонди соціального страхування та забезпечення; Троз – витрати часу, на розробку курсу навчання.

Тнал= S*d,

де S – корисний час роботи за день, d – кількість днів

Смат – вартість матеріалів, які використовуються при розробці курсу навчання;

ЗПвик = (ЗПвик/Ту)*Тнал

Ту – кількість навчальних годин за місяць (20 днів * 6 годин = 120 годин, розрахунок ведеться за квітень 2007 р.)

Ссф = ЗПвик*%СФ/ 100,

Тнал = 4*3 = 12 годин

ЗПвик = 7,82*12=93, 84 грн.

Ссф = 93,84*38,5/100= 36,13 грн.

Sо = 93,84+36,13+12*2,00 = 153,97 грн.

Вартість розробки курсу навчання = 153,97 грн.

Розрахунок економічної ефективності

Розрахуємо повну собівартість курсу навчання при умові проходження курсу групи з 10 осіб по такій формулі:

ВК = ЗПВИК + ССФ + СЕОМ + САМ

ВК = 289,34 + 36,13 + 660,00 + 818,38 = 1803,85 грн.

Встановлюємо націнку на вартість курсу навчання 20 % (націнка обирається підприємством самостійно). Тоді, повна вартість курсу становитиме 2164,52 грн.

Відповідно до повної вартості курсу вартість навчання для однієї особи становитиме 216,45 грн.

Згідно пунктів 4.1 та 4.2 повна собівартість розробки та впровадження курсу навчання становитиме 42599,69 грн. Отже приблизно визначимо період за який можна повністю повернути пов’язані витрати. Період повернення витрат напряму залежить від кількості навчаємих груп (Табл. 4.6).

Таблиця 4.6 Період повернення витрат

№п/п Кількість груп Вартість курсу(грн.) Чистий прибуток(грн.) Період повернення (місяць)
1 5 10822,60 1803,85 24
2 10 21645,20 3607,70 12
3 15 32467,80 5411,55 8
4 20 43290,40 7215,40 6
5 25 54113,00 9019,25 5

Таким чином, отримали наступні дані:

Вартість години роботи ЕОМ дорівнює 2,00 грн.

Вартість розробки курсу навчання дорівнює 153,97 грн.

В економічній частині були проведені розрахунки по ефективності впровадження даного курсу на будь якому підприємстві. Є пряма залежність економічної ефективності курсу від кількості груп учнів. При значній кількості учнів строки погашення витрат на організацію класу та реалізацію курсу значно зменшується.


РОЗДІЛ V.Охорона праці та безпека життєдіяльності

Робота з програмою 1С:Підприємство, з якою ми знайомимося в цій дипломній роботі, полягає в систематичному введенні інформації й одержанні звітів на екран монітора і принтер. У зв'язку з цим, необхідно сконцентрувати увагу на небезпечних і шкідливих факторах, зв'язаних із застосуванням ЕОМ.

Аналіз умов праці

При роботі з персональним комп'ютером користувач випробує значні навантаження на зір, м'язові навантаження, піддається електромагнітному випромінюванню, у зв'язку з переробкою великого обсягу інформації в користувача настає стомлюваність, що приводить до зниження працездатності і збільшенню числа помилок у виконуваній роботі. Так само на це накладається неправильне освітлення, неправильне планування робочого місця, погана вентиляція й опалення приміщення. Усе це збільшує і без того тяжкі умови праці користувача.

Тому при організації робочого місця важливо приділити увага питанням охорони праці. У цьому випадку можлива правильна організація робочого місця. Від умов, що створені для роботи обліковців, програмістів, адміністраторів системи, прямо залежить те, наскільки якісно будуть введені данні бухгалтерського обліку, настроєна система, або внесені зміни в саму програму.

Якість умов праці залежить від багатьох факторів, наприклад від таких як:

-Освітлення приміщення;

-Вентиляція приміщення;

-Оптимальні параметри повітряного середовища в приміщенні.

Таким чином, тільки правильно розрахувавши всі параметри, що впливають на роботу оператора і застосувавши ці розрахунки на практиці можна домогтися оптимальних умов праці і як наслідок, одержати якісний результат роботи.

Комп'ютер є електричним пристроєм. Він працю від промислової мережі 220 В, 50 Гц. У зв'язку з цим існує можливість влучення електричний струм на корпус, тому найбільш небезпечним із усіх перерахованих факторів є можливість поразки працівника електричним струмом. На відміну від всіх інших факторів цей є небезпечним, а не шкідливим.

Робота за комп'ютером виконується в сидячому положенні тривалий час. Для забезпечення оптимальних умов праці необхідно також правильно розрахувати і змонтувати систему освітлення. Вона відіграє істотну роль у зменшенні впливу потенційно небезпечних факторів, створюючи нормальні умови роботи органам зору і підвищуючи загальну працездатність організму.

Для забезпечення оптимальних умов праці необхідні наступні пристрої: вентиляційні установки, що забезпечують у приміщенні такий стан повітряного середовища, при якому людина почуває себе нормально, і мікроклімат приміщень не робить несприятливої дії на його здоров'я. Для забезпечення необхідного по санітарних нормах якості повітряного середовища необхідна постійна зміна повітря в приміщенні: замість повітря, що видаляється, після відповідної обробки уводиться свіжий.

У даному дипломному проекті необхідно спроектувати, робоче приміщення відповідно до припустимих норм із погляду систем освітлення і вентиляції.

Розрахунок освітлення робочого місця

Правильне освітлення на робочому місці послабляє зорове і нервове стомлення, поліпшує умови зорової роботи, сприяє підвищенню уваги і поліпшенню координаційної діяльності. Якісне освітлення підсилює діяльність дихальних органів, сприяє збільшенню поглинання кисню. Основне завдання освітлення полягає в забезпеченні оптимальних умов для бачення. Ця задача вирішується вибором найбільш раціональної системи освітлення і джерел світла.

Будемо розглядати штучну загальну систему висвітлення.

При проектуванні робочого місця користувача як джерело світла варто вибрати газорозрядні або люмінесцентні лампи. У люмінесцентних лампах випромінювання оптичного діапазону спектра виникає в результаті електричного розряду в атмосфері інертних газів і пар металу, також за рахунок явища люмінесценції – світіння люмінофора, нанесеного на внутрішню поверхню стінок лампи, під впливом випромінювань електричного розряду. Люмінесцентні лампи мають високу світловіддачу (до 100 лм/Вт), дають можливість одержувати світловий потік у будь–якій частині спектра, мають незначне нагрівання поверхні, тривалість горіння досягає 15–18 тис. годин.

Розрахунок штучного освітлення

Для організації загального штучного освітлення виберемо лампи типу ЛСП–02.

Параметри приміщення: ширина – 6 м, довжина – 12 м, висота – 3 м.

Для використовуваного приміщення ці лампи найбільш придатні. При наявності їхніх достоїнств (досить близький до природного спектр, велика економічність і термін служби) недоліки практично непомітні або несуттєві (робота іноді супроводжується шумом, неможливість застосування у вибухонебезпечних приміщеннях).

Розрахунок загального штучного освітлення здійснюється по методу коефіцієнта використання. Загальний світловий потік визначається по формулі де:

Е – задана освітленість (Е = 400 лк; відповідає нормі освітленості приміщень для роботи з дисплеями і відеотерміналами);

S – площа приміщення;

k – коефіцієнт запасу, що враховує старіння ламп і забруднення світильників (k = 1,5);

Z – відношення середньої освітленості до мінімального (Z = 1,1);

V – коефіцієнт використання світлового потоку; визначається в залежності від коефіцієнтів відображення від стін, стелі, робочих поверхонь, типів світильників і геометрії приміщення.

Площа приміщення

S = А * У = 6 * 12 = 72 м2

Виберемо коефіцієнт використання світлового потоку по наступним даним: коефіцієнт відображення побіленої стелі (Rп = 70%); коефіцієнт відображення від стін, пофарбованих у світлу фарбу (ясно–зелене офарблення стін; Rст = 50%); коефіцієнт відображення від статі, покритого лінолеумом темного кольору (Rр = 10%).

Індекс приміщення.

З таблиці залежності коефіцієнтів використання від індексу приміщення для обраного типу ламп коефіцієнт знайдений значення V = 0,28. Визначимо загальний світловий потік:

Світловий потік однієї лампи ЛБ80 складає не менш Fл = 5400 лм.

Число ламп (N), необхідних для організації загального висвітлення, можна визначити по формулі:

Щоб забезпечити світловий потік Fобщ = 75428 лм будемо використовувати 7 світильників по 2 лампи ЛБ80 у кожнім. Електрична потужність однієї лампи ЛБ80 Wл = 80 Вт. Отже, потужність всієї освітлювальної системи:

Wл * N = 80 * 14 = 1120 Вт.

Розрахунок вентиляції

Проведемо розрахунок загальнообмінної вентиляції, у якій повітрообмін здійснюється шляхом подачі і витяжки повітря з усього приміщення.

У даному приміщенні знаходиться 4 робочі місця (r = 4). На кожнім робочому місці встановлене устаткування обчислювальної техніки потужністю 1 КВт. На кожнім робочому місці працює один співробітник. Явне тепло, виділюване при роботі кожним – 70 Вт.

Будемо розраховувати витяжну вентиляцію. Висота від статі до центра витяжного отвору Н = 2,9 м.

Розрахунки виділень тепла

Сумарний прихід тепла можна обчислити по формулі:

Q = Qосв + Qв.т.про + Qч + Qрад ,

деQосв – тепловиділення від джерел штучного висвітлення ;

Qв.т.про – тепловиділення від обчислювальної техніки й оргтехніки;

Qч – тепловиділення людини,

Qрад – тепловиділення за рахунок сонячної радіації.

Розрахунок Qв.т.про

Qв.т.про = r * Nоргт * n * 1000 = 4 * 1 * 0,5 * 1000 = 2000 Вт,

де Nоргт – потужність обчислювальної техніки, установленої на 1 робочому місці, r – кількість робочих місць, n – коефіцієнт теплових утрат (0,5 для обчислювальної техніки).

Розрахунок Qч

Qч = r * Q1ч = 4 * 70 = 280 Вт,

де Q1ч – тепло, виділюване одним співробітником,

r – кількість співробітників.

Розрахунок Qосв

Qосв = N * n * 1000 = 1,12 * 0,9 * 1000 = 1008 Вт,


де N – сумарна потужність джерел висвітлення (N = 1,12 кВт); n – коефіцієнт теплових утрат (0,9 для джерел штучного висвітлення).

Розрахунок Qрад

Qрад = Qост ,

де Qост – теплота для засклених поверхонь;

Qост = qост * Fост * Aост ,

де qост – тепло від сонячної радіації, Вт/м2 , через 1 м2 поверхні скла (з урахуванням орієнтації по сторонах світла). Для даного приміщення при орієнтації вікон на захід (для широти Москви = 550 ) qост = 170 Вт/м2 .

Fост – площа поверхні остеклення, м2 . Fост = 6,3 м2

Aост – коефіцієнт обліку характеру прозорості скла (для подвійного скла в одній рамі Aост = 1,15).

Таким чином,

Qост = 170 * 6,3 * 1,15 = 1232 Вт

Qрад = 1232 Вт

Тобто,

Q = 2000 + 280 + 1008 + 1232 = 4520 Вт

Розрахунок споживаного повітрообміну

У приміщеннях зі значними тепловиділенням обсяг прибуваючого повітря, необхідного для поглинання надлишків тепла, G (м3 /ч).

Порівн – масова питома теплоємність повітря (з = 1000 Дж/кг);

r – питома щільність прибуваючого повітря (r = 1,25 кг/м3 );

tуд – температура повітря, що видаляється;

tnp – температура прибуваючого повітря, (tnp = 20°C, згідно Снип–11–33–75).

Температура повітря, що видаляється, визначається по формулі:

tуд = tрз + а * (Н – 2),

деtрз – температура повітря в робочій зоні (tрз = 22¸24°C, відповідно ДО ДЕРЖСТАНДАРТУ 12.1.005–88, беремо для розрахунку tрз = 24°С);

а – коефіцієнт наростання температури на кожен метр висоти (а = 0,9 °С/м);

Н – висота від статі до витяжного отвору (Н = 2,9 м).

Тоді tуд = 24,99°С, а, відповідно до формули (7), G = 2279 м3/ч.

Підбір вентилятора й електродвигуна

Обсяг необхідної вентиляції складає 2279 м3 /год, то по каталозі вибираємо вентиляційне устаткування, що вбудовується у віконну раму, Stіebel Eltron (G=2500 м3 /год, P = 200 Вт).

Кожний працівник на своєму робочому місці повинен:

-Суворо дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку.

-Дотримуватися вимог інструкцій з охорони праці, а при виконанні робіт з підвищеною небезпекою – вимог інструкцій та діючих нормативних актів з охорони праці.

-Виконувати тільки ті роботи і тільки в такому обсязі, які визначені завданням (розпорядженням) безпосереднього керівника.

-Виконувати розпорядження тільки свого безпосереднього керівника.

-Використовувати тільки за призначенням видані йому засоби захисту, прилади контролю і безпеки; не користуватися сторонніми засобами захисту.

-Берегти і зберігати як майно, що належить Товариству, видані засоби захисту, пристрої, інструмент, прилади контролю і безпеки.

-Повідомляти свого безпосереднього керівника про вихід з ладу або про відсутність засобів захисту, пристроїв, інструменту і т. п.

-Повідомляти свого безпосереднього керівника про всі випадки несправності устаткування, порушення інструкцій з охорони праці, аварійні ситуації, спалахування і пожежі, нещасні випадки і захворювання в процесі виробництва.

-При виникненні пожежі за допомогою будь–якого чи встановленого засобу зв’язку або через присутніх людей негайно повідомити про це пожежну службу; вжити, по можливості, заходів для гасіння пожежі.

-При нещасному випадку негайно надати на місці першу допомогу потерпілому, якщо ще потрібно, і викликати "швидку допомогу" будь–яким засобом зв’язку або через присутніх людей.

-Припинити роботу в разі виникнення аварійної ситуації, небезпеки ушкодження свого здоров’я чи здоров’я оточуючих людей, або їх загибелі.

-Прибрати робоче місце від сторонніх предметів, відходів, непотрібних матеріалів; відновити огорожі небезпечних зон, захисту, блокування, закрити на замки устаткування підвищеної небезпеки, в необхідних випадках вивісити попереджувальні написи і плакати; здати в комору засоби захисту, пристрої, інструмент, прилади контролю, матеріали; доповісти про закінчення робіт і про те, що зроблено, безпосередньому керівнику.

Обов’язки з питань пожежної безпеки:

-Зобов’язаний дотримуватись встановленого протипожежного режиму на об’єкті, виконувати встановлені правила, інструкції та інші нормативні документи з питань пожежної безпеки.

-У разі виявлення пожежі або запаху диму, гару, надмірного підвищення температури зобов’язаний негайно повідомити про це пожежну охорону (при цьому назвати адресу об’єкта, місце виникнення пожежі, наявність людей, а також повідомити своє прізвище) та вживати заходів до її ліквідації й рятування людей та майна.

Робоче місце користувача ПК

Будь–яка діяльність, яка тривалий час вимагає фіксованої пози виконавця, може призвести до скелетно–м’язового дискомфорту. Хребці, які стискаються у передній частині хребта (при нахиленні тулуба вперед), відтискають спресовані міжхребцеві желеподібні хрящі назад, де вони, випираючи за межі хребта, діють на нервові шляхи і поперекові частини хребта і викликають запальні процеси сідничного нерва. Зменшити чи навіть повністю усунути такий дискомфорт можна внаслідок ергономічно правильного вибору конструкції робочого місця, застосуванням регульованих меблів (крісла, стола, підставок для ніг та дисплея тощо).

Фахівці з ергономіки, експерти ВООЗ вказують, що неувага до робочого крісла або економія на ньому призводять до деформації хребта користувача ПК та викликають негативну дію на нервові шляхи, викликають больові відчуття в поперековій ділянці, загальний дискомфорт і нерідко знижують працездатність. При цьому перевагу слід віддавати кріслам, які обертаються, пересуваються і які можуть змінювати свою висоту і кут нахилу спинки. Правильне сидіння полегшує працю м'язів. Тому найкращими є крісла, що дозволяють індивідуально підігнати всі параметри і цим забезпечити оптимальну робочу позу.

Отже, робоче місце користувача ПК складається зі стола, крісла і підніжки, які створюють можливість збереження раціональної робочої пози протягом усього робочого дня. Параметри меблів повинні забезпечувати правильну робочу позу, показану на мал. 5.1.

Нерідко комп'ютер встановлюють безпосередньо на звичайному письмовому столі. У такому разі стіл повинен бути таких розмірів, щоб на ньому можна було раціонально розмістити монітор, системний блок, клавіатуру, мишу, принтер, сканер, тримач документів, місце для ручних записів (мінімум 60 см).

Раціональність організації робочого місця й розміщення апаратури передбачає забезпечення можливості виконання операцій у зоні моторного поля, тобто використовуване обладнання і документи мають бути розташовані так, щоб з ними було зручно працювати.

Мал. 5.1 Робоче місце користувача ПК

Оптимальною є ширина стола 160 см (мінімум 120 см). Глибина стола 90 см, мінімальна 80–85 см. Якщо за столом працюють у різні зміни різні особи, то необхідним є стіл зі змінною висотою, від 68 до 76 см. В тих же випадках, коли використовується стіл з постійною висотою, то можлива висота 72 см. Стіл повинен бути твердо закріплений, його поверхня повинна мати коефіцієнт відбиття в межах 20–50%.Недостатньо відеомонітор просто поставити на стіл навпроти користувача ПК. Багато користувачів ставлять його близько і низько, а нерідко і неправильно щодо джерела світла. Недобре, якщо вікно розташоване за спиною (екран блищить) або навпроти користувача ПК (сліпить). Для забезпечення захисту очей і досягнення нормованих рівнів комп'ютерних випромінювань екран відеотермінала необхідно розташовувати на оптимальній відстані від очей користувача. Відстань від екрана до ока працівника має становити при розмірі екрана по діагоналі:

Розмір діагоналі екрану,дюймів Рекомендована відстань,мм
15 600–700
17 700–800
19 800–900
21 900–1000

Оптимальна висота розташування екрана монітора відносно очей оператора залежить від характеру виконуваної праці. Якщо користувач змушений часто відриватись від екрану (розглядати документи і клавіатуру), то він повинен розглядати його згори вниз під кутом 35° до центру екрану. Якщо ж оператор працює майже не відриваючись від екрану, то монітор розташовується так, аби верхній рядок тексту знаходився на рівні очей при ненахиленій голові і ненапружених м'язах шиї. Ці рекомендації свідчать про те, що перевагу слід віддавати робочим столам з регульованою висотою.

Користувачі ПК часто переносять око з екрану на клавіатуру і утримувач документів. Ось чому усі вони мають бути розташовані на одній відстані від очей і не дуже відрізнятись між собою за яскравістю. Таке положення утримувача економить непотрібні рухи голови і попереджує необхідність її постійного нахилу.

Як показав досвід, найбільш вигідним є утримувач (пюпітр), конструкція якого дозволяє змінювати кут нахилу документів аж до горизонталі. Крім того, утримувач повинен бути достатньо стійким, щоб на документах, які на ньому знаходяться, можна було проводити дописування від руки або ставити печатки. Рекомендується використовувати прозору лінійку для полегшення читання.

Робота оператора ПК передбачає інтенсивне застосування клавіатури. Тому є небезпека появи болю у зап’ясті, передпліччі, верхній частині хребта, шиї, між лопатками. Таке захворювання м’яких м’язових тканин зумовлюється рухами, що повторюються, фіксованим положенням тіла, знаходженням тривалий час у незручній позі та надмірними навантаженнями.

Клавіатуру слід розташовувати на відстані 100–300 мм від ближчого до працівника краю стола. Вона має бути оснащена опорним пристроєм (виготовленим із матеріалу з високим коефіцієнтом тертя, що перешкоджає мимовільному її зсуву) для можливості зміни кута нахилу клавіатури у межах визначених норм.


Висновки

Під час розробки дипломного проекту мною була розроблена, теоретично обґрунтована та практично апробована модель навчального курсу "1С:Бухгалтерія в умовах фахово–інформаційної підготовки бухгалтера (на прикладі ТОВ "Фокстрот")" як складова фахово–інформатичної підготовки сучасного адміністратора програми 1С:Бухгалтерія на курсах фахово–інформаційної підготовки бухгалтера, касира.

Рівень фахово–інформатичної підготовки спеціаліста відповідає вимогам сучасного інформатизованого виробництва:

- у навчальному курсі були реалізовані сучасні підходи до організації навчально–пізнавальної діяльності учнів (діяльнісний підхід, диференційна та особиста–орієнтація навчання);

- була організована підготовка адміністратора (програміста) на основі навчального курсу.

При підготовці матеріалу та розробці курсу були розв’язання таки задачі:

- вивчений сучасний стан досліджуваної проблеми за науково–педагогічною літературою, матеріалам конференції на основі аналізу передового педагогічного досвіду;

- з’ясовані сучасні вимоги до фахово–інформатичної підготовки адміністратора-програміста та конкретизовані дидактичні принципи вибору змісту навчального курсу;

- розроблена і теоретично обґрунтувана модель фахово–інформатичної підготовки спеціаліста (наочність, організація навчального процесу, форми, методи дидактичного забезпечення);

- розроблений навчальний метод забезпечення курсу "1С:Бухгалтерія в умовах фахово–інформаційної підготовки бухгалтера (на прикладі ТОВ "Фокстрот")";

- навчальний курс експериментально апробований.

Робота над проблемою проводилася на базі ТОВ "Фокстрот" (м. Бердянськ). На цих курсах і була частково апробована навчальна програма. Курс пройшли 1 бухгалтер та 4 продавці-касири різних відділів ТОВ "Фокстрот".

Як задовільній момент навчального курсу, можна вважати значне зниження викликів спеціаліста до замовників по вирішенню технічних проблем. Телефонні консультації набули змістовності та конструктивності. Учні у себе на підприємствах доволі професійно вирішують більшість виникаючих проблем.

В економічній частині були проведені розрахунки по ефективності впровадження даного курсу на будь-якомупідприємстві. Є пряма залежність економічної ефективності курсу від кількості груп учнів. При значній кількості учнів строки погашення витрат на організацію класу та реалізацію курсу значно зменшуються.


Список використаних джерел

1. Безрукова В.С. Проективная педагогика, - Екатеринбург: Деловая книга, 1996.

2. Гончаренко С.У. Методика як наука. – Хмельницький: ХГКП, 2001.–30с.

3. Гуревич Р.С. Теоретичні та методичні основи організації навчання у професійно-технічних закладах / За ред. С.У. Гончаренка. – К.: Вища шк., 1998. – 229 с.

4. Дубій О. 12 уроків з "1С:Бухгалтерії" 2 вид. – К.: 2002. – 230с.

5. Жуков В.А. Педагогическое проектирование. - М, 1996.

6. Зязюн І. А. Інтелектуально-творчий розвиток особистості в умовах неперервної освіти // Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи / За ред. І. А. Зязюна. – К.: Віпол, 2000. – С. 11-57.

7. Інформатика та інформаційні технології в навчальних закладах. №1 – К.: "Освіта України", 2006. – 127 с.

8. Інформатика та інформаційні технології в навчальних закладах. №2 – К.: "Освіта України", 2006. – 199 с.

9. Ильясов И.И., Галатенко Н.А. Проектирование курса обучения по учебной дисциплине. - М.: Логос, 1994.

10. Коваленко О.Е. Методика професійного навчання: Підручник – Харків: "Штрих", 2003. – 479 с.

11. Костельна Л.І. Діяльність педагога у процесі організації модульного навчання // Вісник ЖПУ. - Житомир. – 2000 - Випуск 6. - С.255-256.

12. Кустов Ю.А. Преемственность профессионально-технической и высшей школы / Под ред. А.А. Кирсанова. – Свердловск: Урал. ун-т, 1990. – 117 с.

13. Михайлов С.Е. "1С" Программирование как дважды два: Самоучитель – СПБ.: Тритон, 2005. – 173 с.

14. Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи: Монографія / За ред. І. А. Зязюна. – К.: Віпол, 2000. – 630 с.

15. Непрерывное многоуровневое профессиональное образование / Под науч. ред. Х. Беднарчика. – Санкт-Петербург: Радом, 1997. – 102 с.

16. Образовательная программа: альтернативные подходы: Учебно-методическое пособие / перевод с англ. О.Н. Кабаевой. Под ред. Н.Г. Стрикун, Л.Г. Осетровой.- Новокузнецк, 2000.

17. Орлов О.С. Как составить образовательную программу. - М.: Наука, 1997.

18. Перемов Е.Л. Автоматизированные информационные системы бухгалтерського учета, анализа, аудита. Уч.пос. для экономических ВУЗов – М.: 2001. –363с.

19. РязанцеваН., Рязанцев Д. "1С:Предприятие 7.7". Секреты программирования: Самоучитель – СПБ: БХВ–Петербург, 2004. – 328 с.

20. Радионов В.Е. Нетрадиционное педагогическое проектирование. - СПб, 1996.

21. Рябова В.О. Модульний підхід у навчанні: ідея, принцип, система // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Педагогіка. – 1999. - № 1. – С. 13- 20

22. Семенюк Т.В. Теоретико-методологічні питання наукового проектування //Управління національною освітою в умовах становлення і розвитку української державності: Наук. - практич. конф., Київ, 29-30 жовт. 1998 р. - К., 1998. - С.321-324.

23. Фирма "1С". Описание встроенного языка: Учебное пособие – М.: 1С, 14.10.1999 г. – 909 с.

24. Фирма "1С". "1С:Предприятие 7.7" конфигурирование и администрирование: Учебное пособие – М.: 1С, 17.10.1999 г. – 784 с.

25. ЧистовД.В., ТарановА.В., ЗарембаО.А., ЗарембаА.В. Хозяйственные операции в компьютерной бухгалтерии 7.7 для Украины: Учебное пособие – М.: 1С, 2002. – 523с.


Додаток 1. Критерії оцінювання рівня навчальних досягнень учнів з основ інформатики

Критерії оцінювання сформульовано таким чином, що досягнення певного рівня навчальних досягнень передбачає, що усі вказані для попередніх рівнів знання, уміння і навички повністю опановані учнем.

Рівні навчальних досягнень Бали Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з інформатики
І.Початковий 1

Учень:

розпізнає окремі об’єкти, явища і факти предметної галузі;

знає і виконує правила техніки безпеки під час роботи з обчислювальною технікою.

2

Учень:

розпізнає окремі об’єкти, явища і факти предметної галузі та може фрагментарно відтворити знання про них

3

Учень:

має фрагментарні знання при незначному загальному їх обсязі (менше половини навчального матеріалу) при відсутності сформованих умінь та навичок

ІІ.Середній 4

Учень:

має початковий рівень знань, значну (більше половини) частину навчального матеріалу може відтворити репродуктивно;

може з допомогою вчителя виконати просте навчальне завдання;

має елементарні, нестійкі навички роботи на комп'ютері

5

Учень:

має рівень знань вищий, ніж початковий;

може з допомогою вчителя відтворити значну частину навчального матеріалу з елементами логічних зв'язків;

має стійкі навички виконання елементарних дій з опрацювання інформації на комп'ютері

6

Учень:

знайомий з основними поняттями навчального матеріалу;

може самостійно відтворити значну частину навчального матеріалу і робити певні узагальнення;

вміє за зразком виконати просте навчальне завдання;

має стійкі навички виконання основних дій з опрацювання інформації на комп'ютері


ІІІ.Достатній

7

Учень:

вміє застосовувати вивчений матеріал у стандартних ситуаціях;

може пояснити основні процеси, що відбуваються під час роботи інформаційної системи та наводити власні приклади на підтвердження деяких тверджень;

вміє виконувати навчальні завдання, передбачені програмою

8

Учень вміє:

аналізувати навчальну інформацію, в цілому самостійно застосовувати її на практиці;

контролювати власну діяльність;

самостійно виправляє вказані вчителем помилки;

самостійно визначити спосіб розв’язання навчальної задачі;

вміє використовувати інтерактивну довідкову систему

9

Учень:

вільно володіє навчальним матеріалом, застосовує знання на практиці;

вміє узагальнювати і систематизувати навчальну інформацію;

самостійно виконує передбачені програмою навчальні завдання;

самостійно знаходить і виправляє допущені помилки;

може аргументовано обрати раціональний спосіб виконання навчального завдання;

вільно володіє клавіатурою

IV.Високий 10

Знання, вміння і навички учня повністю відповідають вимогам державної програми. Учень:

володіє міцними знаннями, самостійно визначає проміжні цілі власної навчальної діяльності, оцінює нові факти, явища;

вміє самостійно знаходити додаткову інформацію та використовує її для реалізації поставлених перед ним навчальних цілей, судження його логічні і достатньо обґрунтовані;

має певні навички керування інформаційною системою

11

Учень:

володіє узагальненими знаннями з предмета;

вміє планувати особисту навчальну діяльність, оцінювати результати власної практичної роботи;

вміє самостійно знаходити джерела інформації і використовувати її відповідно до мети і завдань власної пізнавальної діяльності;

використовує набуті знання і вміння у нестандартних ситуаціях;

вміє виконувати завдання, не передбачені навчальною програмою;

має стійкі навички керування інформаційною системою

12

Учень:

має стійкі системні знання та продуктивно їх використовує;

вміє вільно використовувати нові інформаційні технології для поповнення власних знань та розв’язування задач;

має стійкі навички керування інформаційною системою у нестандартних ситуаціях


Додаток 2. План-конспект заняття з виробничого навчання (45 хвилин)

Тема заняття: Довідники. Робота з довідниками

Об’єкт роботи: Довідник – як агрегатний тип даних, засіб для роботи зі списками однорідних елементів даних.

Мета: початкові уявлення учнів про елементи системи "1С".

-навчальна – повторення теоретичного матеріалу, поданого на лекції, закріплення знань з використанням програмного продукту "1С";

-виховна – загальна професійна соціалізація учнів; виховання уважного ставлення до роботи та почуття відповідальності, дисциплінованості, акуратності та культурі праці;

-розвиваюча – розвиток культури професійного мислення та професійного поводження, розвиток творчого відношення до справи, самостійності у діяльності, точності у роботі; розвивати навички аналізу та пояснення виконання операцій.

Обладнання та інструменти:

-комп’ютер (стандартна комплектація);

-програмний продукт "1С:Підприємство".

Методи перевірки та оцінювання ЗУН: усне опитування.

Методи наочності: демонстрація реальної роботи з системою "1С".

Форми роботи: самостійна.

Етапи практичного заняття:

1. Організаційний момент: привітання, перевірка присутніх, інструктаж з безпеки діяльності (2 хвилини);

2. Повідомлення мети і завдань практичного заняття (1 хвилина);

3. Перехресне опитування з метою актуалізації опорних знань, отриманих під час проведення лекції за темою "Довідники. Робота з довідниками" (7 хвилин):

3.1 Вчитель: Яке призначення мають Довідники в системі "1С"?

Учень:Довідник є списком можливих значень того або іншого реквізиту. Довідники використаються в тих випадках, коли необхідно виключити неоднозначне введення інформації. Наприклад, для того, щоб покупець, продавець, комірник, директор розуміли, про який товар йде мова, кожен повинен називати його однаково.

3.2 Вчитель: Які атрибути мають Довідники в системі "1С"?

Учень:Як обов'язкові реквізити кожен довідник має Код і Наименование. Код елемента довідника може бути як числовим, так і текстовим. Система 1С:Підприємство надає широкі можливості по роботі з кодами елементів довідника: автоматичне присвоєння кодів, автоматичний контроль унікальності коду й інші. Крім коду й найменування, у довідниках системи 1С:Підприємство може зберігатися будь-яка додаткова інформація про елемент довідника. Для зберігання такої інформації в довіднику може бути створений список реквізитів.

3.3 Вчитель: Які типи даних мають атрибути Довідника в системі "1С"? Наведіть приклад зв’язку між довідниками.

Учень:Для кожного атрибута довідника потрібно вказати його тип даних, наприклад, "число", "строка", "дата". Це базові типи.

Наприклад атрибут Должность має тип даних Должность. У цьому випадку, значення цього атрибута будуть вибиратися з довідника Должности. Так реалізується найпростіший зв'язок між довідниками, коли значення атрибутів одного довідника вибираються з іншого довідника.

3.4 Вчитель: Які атрибути мають Довідники в системі "1С"?

Учень: Як обов'язкові реквізити кожен довідник має Код і Найменування. Код елемента довідника може бути як числовим, так і текстовим. Система 1С:Підприємство надає широкі можливості по роботі з кодами елементів довідника: автоматичне присвоєння кодів, автоматичний контроль унікальності коду й інші. Крім коду й найменування, у довідниках системи 1С:Підприємство може зберігатися будь-яка додаткова інформація про елемент довідника. Для зберігання такої інформації в довіднику може бути створений список реквізитів.

4. Вступний інструктаж (5 хвилин) виконується з демонстрацією Довідників з діючої конфігурації.

5. Самостійна робота (25 хвилин)

Робота виконується підгрупами учнів (2–3 чоловіка).

Завдання для самостійної роботи: Основи програмування.

1) Як створити посилання на Довідник?

Для роботи з довідником з будь якого модуля треба спочатку створити посилання на цей довідник наприклад:

СпрСотр = СоздатьОбъект("Справочник.Сотрудники");

СпрДолж = СоздатьОбъект("Справочник.Должности");

2) Як створити запис нового елементу Довідника?

Додання в Довідник нових елементів (записів).

СпрСотр.Новый();

СпрСотр.Наименование = "Иванов Иван Иванович";

СпрСотр.Оклад = 5000;

СпрСотр.Записать();

3) Наведіть приклад пошуку елемента Довідника.

//наприклад, в приказі про звільнення

СпрСотр.НайтиЭлемент(Сотрудник);

СпрСотр.НайтиПоКоду(123);

СпрСотр.НайтиПоНаименованию("Иванов Иван Иванович");

СпрСотр.НайтиПоРеквизиту("Оклад", 5000);


4) Наведіть приклад механізму видалення елемента Довідника.

Видалення та помітка на видалення елемента Довідника:

СпрСотр.Удалить(0); //пометка на удаление

СпрСотр.Удалить(1); //непосредственное удаление

//можно проверить, помечен ли элемент на удаление

//функция возвращает 1 - если помечен, 0 - если нет

Пометка = СпрСотр.ПометкаУдаления();

5) Як виконується перебір елементів Довідника в циклі?

Перебір елементів довідника:

СпрСотр.ВыбратьЭлементы();

Пока СпрСотр.ПолучитьЭлемент() = 1 Цикл

//действия с очередным элементом

Сообщить("Сотрудник" + СпрСотр.Наименование);

КонецЦикла;

6) Виконати перебір елементів всередині Групи (Родитель)

СпрСотр.НайтиПоНаименованию("Работающие");

Работающие = СпрСотр.ТекущийЭлемент();

СпрСотр.ИспользоватьРодителя(Работающие);

//далі, наприклад, приклад із завдання №5.

7) Як зробити перебір довідника, який підкорений іншому довіднику (Владелец)?

СпрНЛ = СоздатьОбъект("Справочник.НалоговыеЛьготы");

СпрНЛ.ИспользоватьВладельца(Сотрудник);

//дальше, например, цикл по льготам этого сотрудника

8) Виконати читання та запис періодичних реквізитів. Встановити дату вибірки періодичних реквізитів для всього Довідника.

//так мы узнаем, какая была у сотрудника

//категория на определенную дату

Катег = СпрСотр.Категория.Получить(НекаяДата);

//так мы установим сотруднику категорию

//на определенную дату

СпрСотр.Категория.Установить(НекаяДата, НоваяКатегория);

//можно установить дату выборки периодических

//реквизитов для всего справочника

СпрСотр.ИспользоватьДату(НекаяДата);

//тогда ниже уже нельзя использовать Установить и Получить

//доступ к периодическим реквизитам становится

//такой же, как к обычным реквизитам

Катег = СпрСотр.Категория;

СпрСотр.Оклад = 6000;

6. Поточний інструктаж в процесі самостійної роботи:

-під час першого обходу робочих місць викладач слідкує за правильною організацією робочих місць, за виконанням техніки безпеки, за дисципліною;

-під час другого обходу – за правильністю виконання завдань; виявляє типові помилки та пояснює причини їх виникнення, способи запобігання; за необхідністю викладач повторно демонструє деякі незрозумілі прийоми.

7. Підведення підсумків заняття та оцінювання роботи (5 хвилин) – аналіз виконаних робіт, рекомендації щодо усунення помилок; демонстрація кращих результатів.

Методична розробка теми 2.9: Журнали розрахунків. Робота з Журналами розрахунків. Види та Групи розрахунків.

Дана тема передбачає лекційне заняття (1 година), виробниче навчання (1 година), самостійне навчання (1 година).

Тема заняття: Журнали розрахунків. Робота з Журналами розрахунків. Види та Групи розрахунків

Мета: отримання знань про Журнали розрахунків. Призначення. Методи роботи з Журналами розрахунків;

Міжпредметні зв’язки: Інформатика, Теорія бухгалтерського обліку.

Методи навчання, прийоми передачі та обміну словесною інформацією:

-розповідь;

-пояснення;

-демонстрація.

Методи, прийоми розвитку розумових дій:

-аналіз;

-узагальнення;

-порівняння.

Наочність: комп’ютер з екраном на дошці для демонстрації слайдів, поданих у дидактичному комплексі інформаційного забезпечення (DK_1C).

Етапи лекції:

1. Організаційний момент: привітання, перевірка присутніх (2 хвилини).

2. Повідомлення теми, мети і завдань лекції, плану лекції (1 хвилина):

План лекції (Лекція з поточним конспектуванням):

a)Журнали розрахунків в системі "1С:Підприємство 7.7";

b) Управління списком журналів розрахунків;

c)Властивості Журналів розрахунків;

d) Створення форми журналів розрахунків;

e)Вбудований конструктор Журналів розрахунків;

Розгляд кожного із запланованих питань (37 хвилин).

Теоретичні відомості по плану лекцій.

Теоретичний матеріал даного питання викладено у DK_1C – Журнали розрахунків в системі "1С:Підприємство 7.7";Управління списком журналів розрахунків;Властивості Журналів розрахунків;Створення форми журналів розрахунків;Вбудований конструктор Журналів розрахунків;. Під час викладання теоретичного матеріалу викладач демонструє слайди за допомогою комп’ютера і пояснює їх.

Підбиття підсумків лекції (5 хвилин).

· Коротке повідомлення про виконання запланованої мети, завдань лекції.

· Оцінювання роботи групи в цілому та окремих учнів.

· Домашнє завдання: досконале вивчення теми, самостійний розгляд питань.

Тема заняття: "Звіти та обробки в системі "1С""

Об’єкт роботи: Звіти в системі "1С" – як засіб отримання вихідної інформації.

Мета: початкові уявлення учнів про елементи системи "1С".

-навчальна – повторення теоретичного матеріалу, поданого на лекції, закріплення знань з використанням програмного продукту "1С";

-виховна – загальна професійна соціалізація учнів; виховання уважного ставлення до роботи та почуття відповідальності, дисциплінованості, акуратності та культурі праці;

-розвиваюча – розвиток культури професійного мислення та професійного поводження, розвиток творчого відношення до справи, самостійності у діяльності, точності у роботі; розвивати навички аналізу та пояснення виконання операцій.

Обладнання та інструменти:

-комп’ютер (стандартна комплектація);

-програмний продукт "1С:Підприємство".

Міжпредметні зв’язки: Методи та засоби комп’ютерних інформаційних технологій, Інформатика.

Методи перевірки та оцінювання ЗУН: усне опитування.

Методи наочності: демонстрація реальної роботи з системою "1С".

Форми роботи: бригадно-групова (2-3 чоловіки).

Етапи практичного заняття:

1.Організаційний момент: привітання, перевірка присутніх (2 хвилини);

2.Повідомлення мети і завдань практичного заняття (1 хвилина);

3.Перехресне опитування з метою актуалізації опорних знань, отриманих під час проведення лекції за темою "Довідники. Робота з довідниками" (7 хвилин):

Вчитель: Де виконується керування списком звітів в системі "1С"?

Учень:Вся робота з об'єктами метаданих типу "Звіти" й "Обробка" ведеться у вікні "Конфігурація – Мета дані". Для звітів відведена окрема гілка дерева метаданих, що починається з ключового слова "Звіти", для обробок – гілка, що починає в слова "Обробки".

Вчитель: Де виконується редагування властивостей звіту?

Учень:Властивості звіту редагуються в палітрі властивостей "Властивості Звіту". Прийоми редагування властивостей звіту збігаються із загальними прийомами редагування властивостей об'єкта метаданих.

Вчитель: Теоретичні відомості про створення форми звіту.

Учень: Фактично, об'єкт метаданих типу "Звіт" ("Обробка") являє собою тільки форму: модуль форми є алгоритмом побудови звіту, діалог дозволяє задавати параметри формування звіту, а таблиця служить для видачі результатів побудови звітів у необхідному виді. Звичайно, із цього твердження є й виключення: наприклад, в об'єктів метаданих типу "Обробка" таблиця найчастіше відсутня, а для звітів, навпроти, може заміняти собою діалог. Однак, у найбільш загальному виді звіт являє собою саме форму. Властивості звіту, властиві йому, як об'єкту метаданих – ідентифікатор, синонім, коментар – ідентифікують звіт у структурі метаданих конфігурації й дозволяють звертатися до нього, наприклад, при створенні наборів прав або розробці користувальницьких інтерфейсів. Для редагування форми звіту використовується комплексний редактор форм, що викликається вибором пункту "Редагувати форму" з контекстного меню об'єкта метаданих.

Вчитель: Розкажіть про зовнішні Звіти (Обробки) в системі "1С".

Учень: Зовнішнім звітом (обробкою) у системі 1С:Підприємство називається звіт (обробка), що зберігаються поза конфігурацією, в окремому файлі зовнішнього звіту (обробки). Зовнішній звіт служить для рішення тих же завдань, що й об'єкти метаданих типу "Звіт" або "Обробка". Зовнішні звіти (обробки) не мають повною мірою всіх властивостей, які властиві об'єктам метаданих. Так, зовнішні звіти (обробки) не мають ідентифікаторів і звертання до них, наприклад, при створенні користувальницького інтерфейсу, виконується по імені файлу зовнішнього звіту (обробки). Основна перевага зовнішнього звіту (обробки) – можливість його проектування й налагодження в процесі роботи системи 1С:Підприємство. У цьому випадку розробка й налагодження звіту (обробки) значно прискорюються: редагування й збереження зовнішнього звіту (обробки) виконується в режимі Конфігуратора, без збереження конфігурації в цілому, а запуск – у режимі "1С:Підприємство". Для виконання зовнішній звіт (обробка) завантажується за допомогою меню "Файл" і працює так само, як і будь-який інший звіт конфігурації. Любий об'єкт метаданих типу "Звіт" або "Обробка" може бути скопійований у файл зовнішнього звіту (обробки) і навпаки – форма об'єкта метаданих може бути замінена формою зовнішнього звіту (обробки). Для зовнішнього звіту (обробки) може бути створений опис, як і для інших об'єктів метаданих. Зовнішній звіт може бути захищений паролем від несанкціонованого редагування або виконання. Для забезпечення цілісності конфігурації зовнішні звіти рекомендується використовувати, в основному, в отладочних цілях. Після налагодження алгоритму формування звіту необхідно включити зовнішній звіт у конфігурацію.

Вчитель: Для чого існує конструктор макетів звітів в системі "1С".

Учень:Призначення Конструктора макета звіту – автоматичне створення шаблона друкованої форми об'єкта метаданих. У результаті роботи Конструктора для об'єкта метаданих буде створений табличний документ із заданими секціями, а в модуль форми об'єкта метаданих будуть внесені команди для їхнього виводу у звіт (друковану форму).

Вчитель: Чи можливо вивести звіт у вигляді діаграми?

Учень:Якщо при завданні типу звіту був установлений прапорець "Включити діаграму", буде виданий запит параметрів діаграми. Група перемикачів "Розташування" дозволяє задати взаємне положення тіла звіту й діаграми. Група "Тип діаграми" служить для завдання параметрів діаграми. Склад керуючих елементів цієї групи може змінюватися залежно від обраного типу діаграми.

Вчитель: Як завершити роботу конструктора звітів при створенні будь-якого звіту?

Учень:На завершальному етапі роботи Конструктора задається порядок виклику процедури формування друкованої форми й режим "відкритий" готової друкованої форми. Група "Виклик процедури" дозволяє задати порядок виклику процедури формування звіту:

"Не вставляти" – діалог форми об'єкта метаданих не буде містити кнопки для побудови друкованої форми;

"Нова кнопка" – у діалозі з'явиться нова кнопка, напис на ній за замовчуванням збігається з ім'ям процедури, певним при запуску Конструктора;

"Вибрати кнопку" – зі списку, що випадає, можна вибрати назва однієї із кнопок, що вже існують у діалозі.

Якщо встановити прапорець "Режим "тільки перегляд"", створена друкована форма буде відкриватися тільки для перегляду, і для редагування друкованої форми користувачеві необхідно буде відключити цей режим.

4.Вступний інструктаж (5 хвилин) виконується з демонстрацією роботи внутрішніх та зовнішніх звітів.

5.Самостійна робота (25 хвилин)

Робота виконується підгрупами учнів (2–3 чоловіка).

Завдання для самостійної роботи: Основи програмування.

1) Посилання на об’єкт Таблиця?

Для роботи з таблицею потрібно спочатку створити посилання на об'єкт Таблиця. Якщо таблиця не одна, то варто вказати потрібну таблицю:

Таб = СоздатьОбъект("Таблица");

або

Таб = СоздатьОбъект("Таблица");

Таб.ИсходнаяТаблица("НужныйОтчет");

<вывод секций таблицы>

Таб.Показать(); //показать таблицу на экране

2) Вивід секції таблиці.

Секція – це частина таблиці. Секції можна виводити кілька разів, наприклад, у циклі. Вивести секцію – означає причепити її до таблиці знизу. Після виводу всіх секцій, таблицю потрібно показати на екрані:

Таб.ВывестиСекцию("Шапка");

Пока...

Таб.ВывестиСекцию("Сотр");

КонецЦикла;

Таб.ВывестиСекцию("Подвал");

3) Що означає і як приєднати секцію таблиці?

Приєднати секцію – це означає причепити її до вже існуючої таблиці справа:

Таб.ВывестиСекцию("НомерПП");

Для Месяц = 1 По 12 Цикл

Таб.ПрисоединитьСекцию("Месяц");

КонецЦикла;

Таб.Показать()

4) Перетинання секції.

Можна виводити область перетинання горизонтальної та вертикальної секції:

Пока СпрСотр.ПолучитьЭлемент()=1 Цикл

Таб.ВывестиСекцию("Сотр|ФИО");

Для Месяц = 1 По 12 Цикл

Таб.ПрисоединитьСекцию("Сотр|Месяц");

КонецЦикла;

КонецЦикла;

Таб.Показать();

6.Поточний інструктаж в процесі самостійної роботи:

-під час першого обходу робочих місць викладач слідкує за правильною організацією робочих місць, за виконанням техніки безпеки, за дисципліною;

-під час другого обходу – за правильністю виконання завдань; виявляє типові помилки та пояснює причини їх виникнення, способи запобігання; за необхідністю викладач повторно демонструє деякі незрозумілі прийоми.

7.Підведення підсумків заняття та оцінювання роботи (5 хвилин) – аналіз виконаних робіт, рекомендації щодо усунення помилок; демонстрація кращих результатів.

Тема заняття: Адміністрування. Збереження та відновлення даних. Сервісні можливості. Конвертація даних з попередніх версій програм фірми "1С"

Мета: отримання знань про основні методи і засоби якими користується адміністратор "1С";

Міжпредметні зв’язки: Інформатика. Локальні мережі.

Методи навчання, прийоми передачі та обміну словесною інформацією:

-розповідь;

-пояснення;

-демонстрація.

Методи, прийоми розвитку розумових дій:

-аналіз;

-узагальнення;

-порівняння.

Наочність: комп’ютер з екраном на дошці для демонстрації слайдів, поданих у дидактичному комплексі інформаційного забезпечення (DK_1C).

Етапи лекції:

1.Організаційний момент: привітання, перевірка присутніх (2 хвилини).

2.Повідомлення теми, мети і завдань лекції, плану лекції (1 хвилина).

План лекції (Лекція з поточним конспектуванням):

a) Навчання користувачів роботі з 1С:Підприємством і конкретною конфігурацією

b) Випуски 1С:Підприємства (Релізи)

c) Склад інформаційної бази

d) Недостача місця на диску при виконанні завантаження/вивантаження даних

e) Робота із системою 1С:Підприємство в локальних мережах

f) Вибір мережного протоколу для зв'язку з MS SQL Server

g) Особливості установки системи 1С:Підприємство

h) Настроювання списку файлів збереження даних

i) Рекомендації з використання журналу реєстрації

j) Запуск одним користувачем 2-х екземплярів 1С:Підприємства в одній інформаційній базі

k) Особливості роботи з 1С:Підприємством в операційних системах Windows NT/2000/XP

Розгляд кожного із запланованих питань (37 хвилин).

Теоретичні відомості по плану лекцій.

Теоретичний матеріал даного питання викладено у DK_1C: Навчання користувачів роботі з 1С:Підприємством і конкретною конфігурацією. Випуски 1С:Підприємства (Релізи). Склад інформаційної бази. Недостача місця на диску при виконанні завантаження/вивантаження даних. Робота із системою 1С:Підприємство в локальних мережах. Вибір мережного протоколу для зв'язку з MS SQL Server. Особливості установки системи 1С:Підприємство. Настроювання списку файлів збереження даних. Рекомендації з використання журналу реєстрації. Запуск одним користувачем 2-х екземплярів 1С:Підприємства в одній інформаційній базі. Особливості роботи з 1С:Підприємством в операційних системах Windows NT/2000/XP.

Підбиття підсумків лекції (5 хвилин).

· Коротке повідомлення про виконання запланованої мети, завдань лекції.

· Оцінювання роботи групи в цілому та окремих учнів.

· Домашнє завдання: досконале вивчення теми, самостійний розгляд питань.

Тема заняття: "Основні методи та прийоми адміністрування системи "1С""

Об’єкт роботи: Система "1С". Її інструментарій по налагодженню та адмініструванню.

Мета: початкові уявлення учнів про елементи адміністрування та налагодження системи "1С".

-навчальна – повторення теоретичного матеріалу, поданого на лекції, закріплення знань з використанням програмного продукту "1С";

-виховна – загальна професійна соціалізація учнів; виховання уважного ставлення до роботи та почуття відповідальності, дисциплінованості, акуратності та культурі праці;

-розвиваюча – розвиток культури професійного мислення та професійного поводження, розвиток творчого відношення до справи, самостійності у діяльності, точності у роботі; розвивати навички аналізу та пояснення виконання операцій.

Обладнання та інструменти:

-комп’ютер (стандартна комплектація);

-програмний продукт "1С:Підприємство".

Методи перевірки та оцінювання ЗУН: усне опитування.

Методи наочності: демонстрація реальної роботи з системою "1С".

Форми роботи: бригадно-групова (2-3 чоловіки).

Етапи практичного заняття:

1.Організаційний момент: привітання, перевірка присутніх (2 хвилини);

2.Повідомлення мети і завдань практичного заняття (1 хвилина);

3.Перехресне опитування учнів з метою актуалізації опорних знань, отриманих під час проведення лекції за темою "Основні методи та прийоми адміністрування системи "1С"" (7 хвилин):

a. Вчитель: На що більше треба звертати увагу при навчанні користувача роботі з "1С"?

Учень: Варто звернути увагу користувачів на всі основні наявні в системі прийоми для одержання необхідної інформації:

- меню дія й контекстне меню;

- режим "допомога";

- вбудований опис;

- підказки до елементів діалогу й кнопкам панелі інструментів;

Рекомендується привернути увагу користувачів до режиму "Параметри". Найчастіше користувачі працюють досить тривалий час із системою й не використовують сервісні можливості, надавані системою в режимі "Параметри".

b. Вчитель: Що таке реліз системи "1С"? Як його визначити?

Учень: Протягом життєвого циклупрограмних продуктів системи 1С:Підприємство фірмою 1С у їх вносяться різні зміни, виправляються виявлені недоліки й помилки. Періодично виробляється черговий випуск продуктів 1С: Підприємство. Такий випуск називається релізом (англ. release - випуск).

Випуск чергового релізу має відношення до всіх компонентів системи 1С:Підприємство, а також до окремих продуктів типу (1С:Платіжні документи, 1С:Платник податків). Релізи мають єдину нумерацію. Виключення становлять зовнішні компоненти, розроблювальні фірмою 1С и компонента "Керування розподіленими інформаційними базами", які мають незалежну нумерацію релізів й які можуть використатися з різними релізами 1С: Підприємство. Однак при виході нових релізів цих компонентів їх також рекомендується обновляти. Компонента "Керування розподіленими інформаційними базами" буде автоматично обновлятися при установці нового релізу кожного із програмних продуктів системи 1С:Підприємство, однак окрема установка цього компонента не обновить інші компоненти системи.

Найбільш простим способом визначення релізу встановленого комплекту 1С:Підприємства є виклик режиму "Про програму" у меню "Допомога". Номер релізу виводиться у верхньому правому куті.

c. Вчитель: Чи залежить швидкість роботи системи "1С" від конфігурації локальної мережі?

Учень: При використанні мережевих версій системи 1С:Підприємство варто враховувати той факт, що система тримає одночасно відкритими значне число файлів інформаційної бази й веде з ними інтенсивну роботу, що може значною мірою завантажувати ресурси мережі й сервера, на якому розміщаються файли інформаційної бази. У такий спосіб характеристики мережі можуть впливати на продуктивність системи. Тому до вибору файлу-сервера й проектуванню мережі для роботи із системою 1С:Підприємство варто віднестися уважно.

d. Вчитель: Якою має бути фізична структура локальної мережі?

Учень: Мережеві версії системи 1С:Підприємство при інтенсивній роботі створюють у мережі досить значний трафик і цей факт варто враховувати при проектуванні фізичної структури мережі. Використання високопродуктивних мереж сприятливо позначається на продуктивності системи 1С:Підприємство, особливо в тих випадках, коли із системою одночасно працює велика кількість користувачів.

На сьогодні найбільше поширення одержали мережі Ethernet (пропускна здатність 10 Мбіт/с) і Fast Ethernet (100 Мбіт/с). Ethernet й Fast Ethernet можуть комбінуватися в рамках однієї локальної мережі для забезпечення кращих характеристик. При виборі структури й топології мережі варто враховувати, що для комп'ютерів, на яких буде працювати 1С:Підприємство й, що ще важливіше, для сервера, на якому розміщається інформаційна база системи 1С:Підприємство повинна бути забезпечена найкраща пропускна здатність мережі.

Мережі з меншою пропускною здатністю використовувати не рекомендується, тому що вони не можуть забезпечити прийнятної продуктивності системи..

e. Вчитель: Яку систему повинен мати файл-сервер?

Учень: Для розміщення файлів інформаційної бази рекомендується використовувати виділений файл-сервер, що працює під керуванням спеціалізованої серверної операційної системи. Використання машин, що працюють під керуванням Windows 98 (або інших настільних систем) як файли-сервери системи 1С:Підприємство вкрай небажано, тому що ці системи не є спеціалізованими серверними операційними системами й не можуть забезпечити прийнятної продуктивності навіть у тому випадку, коли використовується в режимі виділеного сервера.

Крім того при використанні комп'ютерів, що працюють під керуванням Windows 98 як файли-сервери варто враховувати, що дані операційні системи не дозволяють тримати одночасно відкритими з інших робочих станцій більш ніж 1024 файлів. На практиці це означає, що число користувачів одночасно працюючих з інформаційною базою, розміщеною на комп'ютері, що працює під керуванням Windows 98 обмежено. Можна приблизно оцінити максимальне число одночасно працюючих користувачів для даного випадку. Для цього треба розділити 1024 на число файлів *. DBF, *.CDX, створених системою 1С:Підприємство в каталозі інформаційної бази. А якщо врахувати, що у випадку комплексної конфігурації таких файлів налічується більше 600, то стає зрозуміло, що використання Windows 98 як файл-сервер не завжди фізично можливо.

У цей час найбільше в якості серверних операційних систем найбільше широко використовуються Novell NetWare 3. x,4.x й Microsoft Windows NT.

f. Вчитель: Налаштування списку файлів для збереження даних.

Учень: При використанні режиму збереження даних система виконує резервне архівування файлів інформаційної бази. Список файлів вказується при виклику пункту меню "Адміністрування -Зберегти дані…"... У списку можна визначати окремі файли й маски файлів, які будуть зберігатися. Сам список зберігається у файлі 1Cv7File.lst. Цей файл звичайно розташовується в тім, каталозі, у якому перебувають виконувані файли 1С:Підприємства. У цьому випадку, установлений список фактично діє на всі інформаційні бази, з якими працюють користувачі що запускають 1С:Підприємство з даного каталогу.

Якщо буде потреба збереження підкаталогів каталогу інформаційної бази варто враховувати, що при відновленні архівної копії програма створює тільки ті підкаталоги, у яких збережений хоча б один файл. Таким чином, якщо передбачається використати механізм збереження для переносу інформаційної бази на інший комп'ютер разом з підкаталогами (наприклад, з робочими каталогами користувачів), тоді необхідно настроїти список файлів таким чином, щоб у підкаталогах реально зберігалися які-небудь файли..

g. Вчитель: Особливості роботи системи "1С:Підприємство" в операційних системах WindowsNT/2003.

Учень: При використанні 1С:Підприємства 7.х на комп'ютерах з операційними системами Windows NT/2003 зустрічаються певні проблеми, пов'язані з конструктивними особливостями зазначених операційних систем.

Одна з них проявляється при виконанні автоматичного об'єднання двох конфігурацій досить великого розміру. При цьому може з'явитися повідомлення "Помилка відкриття документа". Ця проблема пов'язана з особливостями реалізації підсистеми керування складеними документами (OLE Compound Storage) яка використовується 1С:Підприємством для роботи з файлом конфігурації. Реалізація даної підсистеми в Windows NT/2003 має більш низьке, у порівнянні з Windows 98, обмеження на обсяг модифікованих у межах однієї сесії даних. Для рішення даної проблеми можна рекомендувати робити об'єднання таких конфігурацій вроздріб або ж робити такі операції на комп'ютерах працюючих під керуванням Windows 98

Проявом іншої проблеми є повне або часткове зникнення програмного меню при одночасній роботі декількох екземплярів системи 1С:Підприємство. При подальшій роботі це може приводити до неможливості відкриття нових вікон як у програмі 1С:Підприємство так й в інших програмах. Дана проблема проявляється тільки при роботі з конфігураціями, що містять значну кількість пунктів меню в користувальницькому інтерфейсі й пов'язана із принциповими обмеженнями систем Windows NT/2003 на кількість одночасно задіяних пунктів меню, з облікомієрархічних меню. З появою вищезгаданих проблем варто закрити невикористовувані екземпляри 1С:Підприємства.

4. Вступний інструктаж (5 хвилин) виконується з демонстрацією настроювання системи (як операційної так і "1С").

5. Самостійна робота (25 хвилин)

Робота виконується підгрупами учнів (2–3 чоловіка).

Завдання для самостійної роботи: Основи адміністрування.

1) Установка та особливості установки системи "1С:Підприємство".

Залежно від комплекту поставки допускається кілька варіантів установки системи 1С:Підприємство:

- локальна установка

- адміністративна установка

- мережева установка

Локальна установка може бути виконана для будь-якого комплекту поставки і є єдино можливим варіантом для однокористувальницьких варіантів 1С:Підприємства При виконанні локальної установки виконуються всі перераховані вище дії.

Адміністративна установка, строго говорячи, є не установкою, а підготовкою до установки. Суть її полягає в тому, що на сервері локальної мережі створюється каталог, у який з дистрибутива 1С:Підприємства переносяться всі необхідні файли для того, щоб шляхом запуску із цього каталогу програми SETUP.EXE можна було виконати процедури локальної або мережевої установки 1С:Підприємства. При цьому не виконується ніяких змін у меню, системному каталозі й реєстрі Windows як сервера, так і комп'ютера, на якому запущена програма установки.

Мережева установка може бути виконана тільки шляхом запуску програми SETUP.EXE з каталогу, створеного в процесі адміністративної установки. Мережева установка відрізняється від локальної головним чином тим, що в процесі мережевої установки на комп'ютер користувача не копіюються програмні файли системи 1С:Підприємство, а пункти меню для запуску програм 1С:Підприємства настроюються таким чином, що при запуску виконують файли (.EXE,.DLL), що беруться з каталогу сервера локальної мережі, з якого запускалася програма SETUP.EXE для виконання мережевої установки.

6. Поточний інструктаж в процесі самостійної роботи:

-під час першого обходу робочих місць викладач слідкує за правильною організацією робочих місць, за виконанням техніки безпеки, за дисципліною;

-під час другого обходу – за правильністю виконання завдань; виявляє типові помилки та пояснює причини їх виникнення, способи запобігання; за необхідністю викладач повторно демонструє деякі незрозумілі прийоми.

Підведення підсумків заняття та оцінювання роботи (5 хвилин) – аналіз виконаних робіт, рекомендації щодо усунення помилок; демонстрація кращих результатів.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий

Все материалы в разделе "Бухгалтерский учет и аудит"