Смекни!
smekni.com

Проблема злочинності серед молоді (стр. 1 из 4)

Міністерство освіти і науки України

Вінницький національний технічний університет

Кафедра КСПП

Звіт

по проведеному соціологічному дослідженню

на тему:

Проблема злочинності серед молоді

Вінниця2010


Зміст

1. Розробка методологічного розділу програми конкретних, соціологічного дослідження

2. Визначення основних понять програми за темою дослідження

3. Вибірка в соціологічному дослідженні

4. Розробка та логічний аналіз анкети

5. Організація та методика проведення опитування респондентів

6. Статистика і обробка інформації

7. Аналіз та узагальнення результатів соціологічного дослідження

Висновки

Література


1. Розробка методологічного розділу програми конкретних, соціологічного дослідження

Внаш час молодь — це одна з найбільш уражених в економічному плані та найбільш безправна в соціально-правовому відношенні соціальних спільнот, яка живе в умовах підвищеної соціальної напруги і психологічного дискомфорту. Внаслідок такого становища з'являються все нові й нові факти зростання в молодіжному середовищі злочинності, наркоманії, токсикомани; алкоголізму, проституції. Рівень злочинності серед молоді та неповнолітніх має сталу тенденцію до значного зростання. Серед наркоманів 80% складає молодь, у тому числі 40% — неповнолітні. Щорічно у скоєнні тяжких злочинів бере участь більше 25 тис. молодих людей. З 1980 р. рівень злочинності серед дівчат зріс у 2,5 рази.

Негативні процеси, які відбуваються в суспільстві, болісно вражають і молодь. Серед неї все більше розповсюджуються такі види злочинів, які раніше були притаманні лише дорослим: торгівля зброєю та наркотиками, утримання домів розпусти і звідництво; сутенерство; розбійні напади на підприємців та іноземців; захопленням заручників; різні форми вимагання; жорстокі злочини проти життя й здоров'я особи; незаконні операції з валютою і цінними паперами; торгівля краденим тощо. Активно йде масове втягнення молоді доструктур тіньової економіки та організованої злочинності.

Суттєвою ознакою злочинності молоді є те, що вона набуває в Україні все більш організованого, групового характеру. Частка корисливих злочинів із застосуванням насильства, скоєних у групі, складає від 50 до 80%. Найбільш розповсюдженими є злочини, які мають корисливо-насильницьку спрямованість. Це - розбій, грабіж, шахрайство, вимагання, вбивство з корисливих мотивів. Кримінальні молодіжні угруповання з різним ступенем організованості виявлені у всіх великих обласних центрах країни. Вони, утворюються за місцем навчання чи проживання молоді і мають здебільшого м’який характер. Групи, до яких належали тільки неповнолітні, становлять 65,2% неповнолітні, але в злочинах групи брав участь дорослий (дорослі) -25,8%; дорослі, але в діяльності групи брав участь неповнолітній (неповнолітні) - 9,0%.

Більше половини злочинів (54,0%) скоюється молоддю вперше, кожен третій злочин вчинюється особами, які раніше були засуджені, 2,5 % злочинів на рахунку тих, хто був визнаний судом особливо небезпечним рецидивістом.

У 90-ті роки розпочалася хвиля інтересу українських вчених до молодіжної проблематики. Активізувалися дослідження у різноманітних напрямах, до них була залучена значна кількість наукових колективів.

Соціологи активно проводять дослідження проблеми злочинності молоді. В працях таких вчених, як Барило Т.С., Долгова А.І., Заишюк А.П., Ігошев К.Є., Костенко О.М., Костицький М.В., Лановенко І.П., Лопушанський Ф.А., Михайленко П.П., Міллер А.Й., Міньковський Г.М., Ратинов АР., Селецький А.І., Тарарухін С.А., Третякова ТА., Тузов АЛ., Туркевич IX та ін., створена теоретична база для вивчення злочинної поведінки неповнолітніх і молоді.

Як вказує Поліна Бузало у статті „Молодіжна злочинність – специфічне соціально-правове явище „ опублікованій в журналі Підприємництво, господарство і право» 2006, №10, мультидисциплінарний характер проблеми злочинності як соціального феномена зумовлює необхідність комплексного підходу фахівців кримінології, соціології, та психології до вивчення детермінуючих її факторів із метою розроблення адекватних заходів запобіжного впливу на причини та умови злочинності, у тому числі молодіжної.

На думку Ю.Б. Костової, висловлену у статі „Підліткова злочинність як прояв кризи правосвідомості неповнолітніх", опублікованій в журналі „Вісник Одеського інституту внутрішніх справ" 2005 - №2 (с.83-85), відсутність у державі виховно-профілактичних функцій громадськості і організацій, негаразди в сім'ї і приводять до загрозливого стану підліткової злочинності. Втратив виховну роль серед неповнолітніх важливий соціальний інститут в освітній сфері: загальноосвітні учбові заклади різних рівнів акредитації (загальноосвітні школи, ліцеї, коледжі, гімназії і тлі.). Уся робота у вказаних установах спрямована на оволодіння тільки певними знаннями основних навчальних предметів. Правові установи, вимоги правових норм не формують у частини неповнолітніх пошани до права, не створюють стійких правових мотивів поведінки, не є перешкодою для вчинення правопорушень. Усі ці недоліки правових переконань неповнолітніх - основна мета право виховної роботи.

Стає все очевиднішим, що людина виявилася більш складним організмом, ніж вважалося раніше. Вона одночасно перебуває і діє в мікро-, макро- й мегасвіті, які являють собою специфічні сфери об'єктивної реальності і розрізняються за рівнем структурної організації матерії або функціональних систем. Виникає запитання: яке це має відношення до злочинності серед молоді? Справа, власне, в тому, що десятиліттями нас переконували: подолання злочинності залежить від директив, законів, зусиль громадських організацій і, зрештою, сім'ї та школи. Як виявилося, все це може певним чином сприяти її обмеженню, але проблеми не усуває. Тож зрозуміло, що вкрай погрібні фундаментальні дослідження глибинних чинників поведінки людини, передусім таких, які можуть призвести до вчинення злочинів.

2. Визначення основних понять програми за темою дослідження

Об'єкт дослідження є студентський колектив групи 1ЕС-06, оскільки проводиться дослідження проблеми саме серед молоді.

Предметом даного дослідження є особливості злочинності в молодіжному середовищі в Україні, ставлення молоді до незаконних дій, усвідомлення ним відповідальності за злочини, схильність до вчинення протиправних актів. Метою дослідження є аналіз сучасного стану злочинності молоді вивчення особливостей злочинності різних груп молоді та мотиваційних чинників скоєння злочинів, пошук можливостей практичного вирішення даної проблеми.

Основні завдання дослідження:

1. Проаналізувати основні теоретико-методологічні підходи довивчення проблеми злочинності за умов суспільної трансформації.

2. Встановити причини злочинності серед молоді.

3. Визначити рівень правової компетентності молоді, їх ставлення до закону, до виконання юридичних вимог і до осіб, які порушують закони.

4. Дослідити особливості соціального середовища, яке породжує явище злочинності, виявити соціальні групи молоді, що найбільшою мірою схильні до скоєння незаконних дій.

5. Узагальнити результати емпіричного дослідження, практичний досвід, з'ясувати, які заходи можна застосувати для впливу на погляди молоді на саму проблему злочинності та сформулювати рекомендації щодо профілактики та попередження злочинності молоді в Україні.

Ключові поняття:

Злочин — це суспільно небезпечне, протиправне, винне і кримінально каране діяння (дія або бездіяльність), вчинене фізичною осудною особою, яка досягла віку кримінальної відповідальності. Переконання, погляди, думки, навіть якщо вони суперечать інтересам окремих осіб, суспільства, держави, але не знайшли свого вираження в дії або бездіяльності, не є злочином.

Протиправність — це формальна ознака злочину, що означає передбачення його в діючому кримінальному законі.

Соціальна проблема — суперечлива ситуація реального життя, що має масовий характер і стосується інтересів соціальних спільнот, груп.

Відповідальність — зворотна сторона свободи, яка нерозривно з нею пов'язана та завжди її супроводжує. Той, хто діє вільно, повністю відповідає за свої дії. Моральна відповідальність означає здатність передбачити наслідки кожного свого вчинку і прагнення запобігти можливому негативному ходу подій.

Кримінальна відповідальність — вид юридичної відповідальності, що встановлюється державою в кримінальному законі, накладається судом на осіб,) які винні у вчиненні злочину, та мають нести зобов'язання особистого, майнового чи організаційного характеру.

Гіпотеза дослідження:

В наш час студенти недостатньо проінформовані про стан молодіжної злочинності. Встановлення та врахування соціальних чинників і якостей особистості, які визначають протиправну поведінку молоді, може дати змогу ефективно впливати на міру їх прояву, а також здійснювати профілактичну і психокорекційну діяльність спрямовану на протидію злочинності серед молоді.

3. Вибірка в соціологічному дослідженні

На етапі збирання первинних матеріалів суб'єкт соціологічного дослідження повинен з'ясувати кількісні та якісні параметри об'єкта, уточнити, хто є носієм інформації, скільки таких носіїв треба обстежити, щоб отримати реальну картину соціальної реальності. У практиці емпіричних досліджень, якщо об'єкт кількісно невеликий (не перевищує 300—500 одиниць), можна вдатися до суцільного обстеження, опитавши, наприклад, усіх респондентів або проаналізувавши всі номери визначених часописів тощо.

Але соціологія найчастіше має справу з великими групами людей, носіями певних характерних ознак, учасниками різноманітних соціальних процесів. Об'єктом досліджень можуть бути десятки і сотні тисяч людей, що мешкають у різних регіонах, містах, областях; багатотисячні колективи промислових підприємств, організацій; великі соціальні спільноти: підприємці, молодь, студентство, жіноцтво, діти. Тому дослідник, дбаючи про якість, достовірність майбутніх результатів, повинен ретельно підійти до вибору найоптимальніших методів. Адже суцільні обстеження за таких обставин неможливі (виняток становлять суцільні дослідження, використовувані під час перепису населення, проведення референдумів). Тому найчастіше вдаються до вибіркового методу як альтернативи суцільному обстеженню. Його теорія ґрунтується на досягненнях математичної статистики.