Зміст
Вступ
1. Підприємець у громадянському суспільстві
2. Соціальний портрет підприємця
Висновок
Використана література
Вступ
Становлення демократичного суспільства в Україні є складним процесом й обумовлений багатьма факторами. Зміна соціальної структури суспільства призвела до появи нових соціальних верств і груп, які визначають громадян сучасного й майбутнього суспільства. Не останнє місце тут займає підприємництво, як особлива соціальна група, що робить великий вплив на населення. У першу чергу це пов'язано з економічним життям суспільства.
Процеси ці протікають досить суперечливо й з великими економічними й соціальними витратами. Досить сказати, що й сьогодні немає однозначного відношення до підприємців, хоча саме підприємництво все-таки вже прийнято більшістю населення.
Одна із ключових проблем розвитку демократичного суспільства це взаємодія підприємців з різними верствами населення й, у першу чергу, соціально активними групами. Але для того, що б правильно оцінити цю взаємодію необхідно вирішити два найважливіші методологічні завдання: що таке демократичне суспільство й дати адекватне визначення поняттям підприємець і підприємництво, визначити його соціально-економічну особу стосовно сучасної України з урахуванням її традицій й активного впливу західних країн.
Перефразовуючи відомий вираз, можна сказати, що підприємець в Україні більше, ніж підприємець. Суспільна думка розділилася на дві крайні позиції. З однієї сторони в ньому бачать джерело всіх бід й убогості населення, з іншої представляють його як рятівника суспільства, функції якого виходять далеко за рамки чисто економічних відносин. Якщо на заході, у розвинених країнах, підприємцеві приділяється досить вузька область суспільних інтересів, і звичайно, у першу чергу, економічна сфера, і то далеко не вся, то в Україні, підприємництво стає центром ледве не всіх соціально-економічних відносин. Зрозуміло, що ці крайні точки зору навряд чи є адекватним відбиттям реальних процесів, що відбуваються в суспільстві. Все це вимагає ретельного наукового вивчення даного процесу, що й визначає актуальність поставленої проблеми.
1. Підприємець у громадянському суспільстві
Громадянське суспільство саме по собі є гарантією захисту від сваволі й диктатури з боку держави. Досвід розвитку багатьох країн на різних континентах свідчить, що "... у країнах, де склалися класично розвинені громадянські суспільства, там безболісно протікають будь-які соціально-економічні й політичні процеси". Громадянське суспільство не тільки сприяє руйнуванню монопольного положення держави, але й урівноважує державну владу владою численних недержавних утворень і не в останню чергу підприємницькими структурами. І величезна роль у здійсненні антимонопольної політики належить соціально активній й економічно вільній особистості. Саме "підприємець сьогодні бореться з падінням виробництва й створює багатства “майбутньої” України, вирішує питання підвищення зайнятості й проблеми виходу з економічної кризи".
Таким чином, можна сказати, що громадянське суспільство має як внутрішні резерви активізації свого розвитку, зокрема - численна верства підприємців, так і зовнішні її джерела - у ролі держави, її структурних утворень.
Розвиток підприємницьких відносин визначає диференціацію суспільства, відбувається подальший поділ праці, ріст конкуренції й т.п. Але все-таки джерелом становлення цивільного суспільства необхідно вважати в першу чергу - розвинену й соціально-активну особистість.
Держава, цивільне суспільство й підприємницька верства являють собою якусь діалектичну єдність, вони діють відповідно до принципу додатковості й представляються природними з погляду суспільного розвитку - їхнє прагнення до оптимального співвідношення й погодженості дій. У противному випадку незмінно виникають відносини антагонізму, що приводять до руйнівних для суспільства і його соціально-економічних структур наслідків.
Але й фактична відсутність державної влади приводить до анархії, щонайменше, на сучасному етапі.
Інтерес до вивчення підприємництва в нашій країні сьогодні виріс значно. І це обумовлюється розвитком ринкових відносин, побудовою цивільного суспільства й відповідних змін у системі соціальних відносин. Палітра визначень поняття "підприємництва" досить широка: від повсякденного визначення, де підприємцем може вважатися будь-хто, працюючий у недержавному секторі економіки, до "піднесеного", де підприємництво визначається як "такий вид діяльності, у якому вдало сполучаються наука, мистецтво, поезія, зліт творчої думки, ступінь помірного ризику, спорт і спосіб життя ділової людини". Всі ці визначення, так чи інакше демонструють відмінні риси самого явища підприємництва, підприємницького поводження, є характеристиками соціального портрета підприємця й мотивацій його діяльності. На підставі відомих у науковій літературі визначень може бути складений деякий збірний образ підприємця, але навряд чи він буде повним.
2. Соціальний портрет підприємця
Складання соціального портрету підприємця представляється можливим здійснити за допомогою аналізу численних публікацій, присвячених цій темі й матеріалів соціологічного дослідження.
Деякі автори схильні зараховувати підприємців до представників "особливої соціальної групи, що має свої цінності", що є не цілком правомірним. Наведені різними авторами характеристики підприємця різноманітні й деякі з них несуть однакове значеннєве навантаження. Тому для зручності аналізу необхідно їх якимось чином згрупувати.
По-перше, необхідно вказати, що практично будь-яка література по підприємництву звертає увагу на деякий особливий "дух підприємництва", що, на нашу думку, найбільшою мірою пов'язаний з їхньою вираженою схильністю до лідерства.
До характеристик лідерства відносять такі риси, як: прагнення до самостійності, автономності, незалежності, до досягнень у трудовій діяльності, до кар'єри й влади, а також рішучість і впевненість у собі. При цьому відзначають також й особливі ділові якості - "особливу енергетику" підприємця: це, безсумнівно, ініціативність і заповзятливість, ділова активність, уміння діяти в умовах недоліку інформації (автори називають це особливим "чуттям", що виробляється в самому процесі підприємницької діяльності), наполегливість й уміння брати відповідальність на себе.
Особливі інтелектуальні здатності підприємця характеризуються в такий спосіб: гнучкість мислення й аналітичний склад розуму, уміння думати, генерувати ідеї, у тому числі комерційні, це творчо мисляча людина, що володіє кмітливістю й широтою світогляду, що вміє знаходити нестандартні рішення.
Як схильність до підприємницької діяльності відзначаються також й особливі психологічні характеристики особистості: сприйнятливість до змін, схильність до новаторства, інноваціям, ризику й одночасно стабільність до стресів.
І останню групу особливих якостей підприємця становлять так звані комунікативні здатності, до них відносять: уміння розуміти людей і вибудовувати з ними взаємини, тобто й бути комунікативними, уміння підбирати собі компаньйонів і виконавців і також вибудовувати відносини в інтересах справи. Деякі автори вказують також на важливість такої поведінкової характеристики, як агресія, інші ж, навпроти, вважають характерним прагнення до співробітництва.
Економічні характеристики: прагнення до примноження багатства, до інновацій і їхнього здійснення, а також праці з метою зростання сукупної вартості капіталу.
Соціальні характеристики: ініціативність, організаторський талант, включаючи вміння здійснювати організацію й реорганізацію соціально-економічних механізмів, готовність ризикувати.
Психологічні характеристики: присутність творчого початку й прагнення до новизни, до самостійності, бажання чого-небудь досягти.
Підприємець по-західному - це новатор, реформатор і революціонер у способах виробництва. Головна відмінність вітчизняного й закордонного підприємця може полягати в тому, що прагнення до примноження багатства не є головною метою діяльності. І це можна побачити, аналізуючи значимість для українського підприємця тих або інших цінностей. Згодом ми зможемо здійснити аналіз і найбільш характерних рис підприємця, співвідносити їх з тими, які в остаточному підсумку визначають успіх їхньої діяльності.
З розвитком підприємництва багато хто пов'язують надії на поліпшення ситуації в країні. Частка респондентів, що вважали, що розвиток підприємництва відродить нашу економіку й приведе до достатку товарів і послуг, склала відповідно 87% й 79%. Це дозволяє говорити про перелом у свідомості людей: підприємницьким структурам стали довіряти.
Проте населення тривожить процес розшарування, що підсилився з розвитком підприємницької діяльності, поділ суспільства на багатих і бідних, що може послужити причиною соціальних конфліктів. Найбільше схильні побоюватися розшарування суспільства люди старшого віку (79%), респонденти, що належать до вікової групи 40-54 року (82%), і працівники державного сектора економіки (78%). 70% експертів також вважають неминучим наслідком підприємницької діяльності соціальне розшарування. Найменше викликає тривогу можливість економічної залежності країни від Заходу в результаті розвитку підприємництва.
Таким чином, у цей час страх перед розшаруванням суспільства на багатих і бідних є однією з найважливіших тенденцій у суспільній думці. Хоча цей процес є природним і неминучим, в очах людей він небезпечний і негативно позначається на багатьох сторонах життя суспільства. Це пов'язано із демографічними проблемами: падінням народжуваності, високою смертністю внаслідок падіння рівня життя більшої частини населення. Безумовно, пов'язано й з економічним аспектом: безробіття, страйки й т.д. Позначиться й на культурно-моральній атмосфері: зниження престижу утворення, рівня загальної культури, зниження цінностей духовно-моральних якостей, поява егоїзму, індивідуалізму й т.д. Розшарування на бідних і багатих приведе на думку респондентів до росту злочинності, соціально-психологічної напруженості, непевності у майбутньому й так далі.