Смекни!
smekni.com

Соціальні небезпеки: алкоголізм, тютюнокуріння, проституція (стр. 1 из 8)

Миколаївський державний гуманітарний

університет ім. П. Могили

Реферат

на тему: „ Соціальні небезпеки: алкоголізм, тютюнокуріння, проституція.”

Виконали: студентки 272 групи

Кулинич Олена

Єршова Анастасія

Перевірив: Прищепов О.Ф

Миколаїв 2004

План:

1. Історія алкоголю ...................................................................................................3

2. Алкоголізм не звичка, а хвороба...........................................................................4

3. Вплив алкоголю на нервову систему. Зміст у крові..........................................6

4. Алкоголізм і суспільство........................................................................................7

5. Тютюнокуріння.......................................................................................................7

6. Коротка історія розвитку куріння......................................................................8

7. Біохімія тютюнового диму дія його на організм..............................................8

8. Чому курці кашляють?........................................................................................8

9. Чи здорове серце в курця?....................................................................................8

10. Чому виразка шлунку віддає перевагу курцям?............................................9

11. Куріння, стать та покоління...........................................................................9

12. Закон Украйни.....................................................................................................9

13. Історія проституції .........................................................................................16

14. Види проституції (на прикладі Древньої Греції)..........................................19

а) релігійна проституція

б) цивільна проституція

в) естетична проституція

15. Суспільна і наукова думка 19-го - початку 20-го вв. про соціальну сутність проституції...............................................................................................................21

16. Проституція визнана «працею на благо суспільства»................................24

17. Висновок...............................................................................................................24

18. Література..........................................................................................................25

Соціальні небезпеки: алкоголізм, тютюнокуріння, проституція.

1. Історія алкоголю

Викрадач розуму - так іменують алкоголь з давніх часів. Про оп'яняючі властивості спиртних напоїв люди довідалися не менш чим за 8000 років до нашої ери - з появою керамічного посуду, що дала можливість виготовлення алкогольних напоїв з меду, плодових соків і дикоростучого винограду. Можливо, виноробство виникло ще до початку культурного землеробства. Так, відомий мандрівник Н.Н. Миклухо-Маклай спостерігав папуасів Нової Гвінеї, що не вміли ще добувати вогонь, але вже знавши прийоми готування хмільних напоїв. Чистий спирт почали одержувати в 6-7 століттях араби і назвали його "аль коголь", що означає "одурманюючий". Першу пляшку горілки виготовив араб Рагез у 860 році. Перегонка вина для одержання спирту різко збільшила пияцтво. Не виключено, що саме це послужило приводом для заборони вживання спиртних напоїв основоположником ісламу (мусульманської релігії) Мухаммедом (Магомет, 570--632). Ця заборона ввійшла згодом і в звід мусульманських законів - Коран (7 століття). З тих пір протягом 12 сторіч у мусульманських країнах алкоголь не вживали, а відступників цього закону (п'яниць) жорстоко карали.

Але навіть у країнах Азії, де споживання вина заборонялося релігією (Кораном), культ вина все-таки процвітав і оспівувався у віршах.

У середньовіччя в Західній Європі також навчилися одержувати міцні спиртні напої шляхом возгонки вина й інших цукристих рідин, що бродять. Відповідно до легенди, уперше цю операцію зробив італійський чернець алхімік Валентиус. Випробував знову отриманий продукт і прийшовши в стан сильного алкогольного сп'яніння, алхімік заявив, що він відкрив чудодійний еліксир, що робить старця молодим, стомленого бадьорим, тужного веселим.

З тих часів міцні алкогольні напої швидко поширилися по країнах світу, насамперед за рахунок постійно зростаючого промислового виробництва алкоголю з дешевої сировини (картоплі, відходів цукрового виробництва і т.п.). Алкоголь настільки швидко ввійшов у побут, що практично жодний художник, письменник або поет не обминав цю тему. Такі картини пияцтва на полотнинах старих голландських, італійських, іспанських і німецьких художників. Злу силу алкоголізму розуміли багато передових людей свого часу. Відомий релігійний реформатор того років Мартін Лютер писав: " Кожна країна повинна мати свого диявола, наш німецький диявол - добра бочка вина".

Поширення пияцтва на Русі зв'язано з політикою панівних класів. Була навіть створена думка, що пияцтво є нібито стародавньою традицією російського народу. При цьому посилалися на слова літопису: "Добробут на Русі - є пити". Але це наклеп на російську націю. Російський історик і етнограф, знавець звичаїв і вдач народу, професор Н.И. Костомаров (1817-1885) цілком скосив цю думку. Він довів, що в Древній Русі пили дуже мало. Лише на обрані свята варили медовуху, брагу або пиво, міцність яких не перевищувала 5-10 градусів. Чарка пускалася по колу і з неї кожний надпивав кілька ковтків. У будень ніяких спиртних напоїв не покладалося, і пияцтво вважалося найбільшою ганьбою і гріхом.

Але з 16-го сторіччя почалося масове завезення через границю горілки і вина. При Івані ІV і Борисі Годунові засновуються "Царьови кабаки", що приносять масу грошей у скарбницю. Проте, уже тоді намагалися обмежити споживання спиртних напоїв. Так у 1652 році вийшов указ "продавати горілку по одній чарці людині". Заборонялося видавати вино "питухам" (тобто п’яницям), а також усім під час постів, по середам, п'ятницям і неділям. Однак через фінансові розуміння незабаром було внесене виправлення: "щоб великого государя скарбниці учинити прибуток, питухов із кружечного двору не відганяти", чим фактично підтримувалося пияцтво.

З 1894 року продаж горілки став царською монополією.

Одним з темних плям минулого, сліди якого ще збереглися в нас, є пияцтво й алкоголізм.

2. Алкоголізм не звичка, а хвороба

Алкоголь – це універсальна отрута, яка діє на весь організм. Особливо сильну шкідливу дію його відчуває високоорганізована система організму – головний мозок. Алкоголь нерівномірно розподіляється в тканинах тіла. Найбільше його поглинає головний мозок, тому що в нервових клітинах головного мозку є велика кількість ліпідів, у яких алкоголь розчиняється краще, ніж в інших середовищах. У молодих людей судини мозку порівняно великого розміру (це потрібно для повноцінного живлення клітин, які ростуть), тому приплив крові до них більший. Зберігається алкоголь у головному мозку до 90 днів. При важкому отруєнні алкоголем гине декілька тисяч клітин сірої речовини головного мозку. І хоча їх у кожного з нас 17 млрд., таке марнотратство – недопустиме!

Зловживання алкоголем призводить до психічних розладів. Найчастіше трапляються такі психічні розлади, як біла гарячка, алкогольний галюциноз, алкогольне марення, епілепсія.

П’янство та алкоголізм завдають великої економічної, соціальної та моральної шкоди суспільству. Люди, які зловживають алкоголем, частіше хворіють, допускають брак в роботі, через них стаються аварії і травми (20% побутового і 46% вуличного травматизму). Через провину п’яних водіїв все частіше трапляються дорожньо-транспортні пригоди (72,5%). Важким соціальним наслідком алкоголізму є його тісний зв’язок зі злочинністю – 96% правопорушень здійснюється особами в стані алкогольного сп’яніння.

Це потяг не піддається розумним доводам припинити пити. Алкоголік направляє всю енергію, засоби і думки на добування спиртного, не зважаючи на реальну обстановку (наявністю грошей у родині, необхідність виходу на роботу і т.п.). Раз випивши, він прагне напитися до повного сп'яніння, до безпам'ятства. Як правило, алкоголіки не закушують, у них утрачається блювотний рефлекс і тому будь-яка кількість випитого залишається в організмі.

У зв'язку з цим говорять о підвищеній переносимості алкоголю. Але насправді цей патологічний стан, коли організм утратив здатність боротьби з алкогольною інтоксикацією шляхом блювоти й інших механізмів захисту.

На пізніх етапах алкогольна переносимість спирту раптово знижується й у запеклого алкоголіка навіть малі дози вина викликають той же ефект, що й великі кількості горілки в минулому. Для цієї стадії алкоголізму характерно важке похмілля після прийому алкоголю, погане самопочуття, дратівливість, злостивість. Під час так називаного запою, коли людина п'є щодня, протягом багатьох днів, а те і тижнів, патологічні явища настільки виражені, що для їхньої ліквідації потрібна медична допомога.

Алкоголізм не звичка, а хвороба. Звичка контролюється свідомістю, від неї можна позбутися. Пристрасть до алкоголю перебороти складніше через отруєння організму. Близько 10 відсотків людей, що вживають алкоголь, стають алкоголіками. Алкоголізм - хвороба, що характеризується психічними і фізичними змінами в організмі. Алкоголізм розвивається за такою схемою:

Початкова фаза: сп'яніння з випаданням пам'яті, "затьмарення". Людина постійно думає про спиртне, йому здається, що він випив недостатньо, він п'є "взапас", у нього розвивається жадібність до алкоголю. Однак він зберігає визнання своєї провини, уникає розмов про свою тягу до спиртного.

Критична фаза: утрата контролю над собою після першого ж ковтка алкоголю. Прагнення знайти виправдання своєму пияцтву, опір усім спробам запобігти його бажання випити. У людини розвивається зарозумілість, агресивність. Він обвинувачує навколишніх у своїх лихах. У нього починається запій, його друзями стають випадкові собутильники. Він змушений піти з постійної роботи, втрачає інтерес до усього, що не має відносини до спиртного.