ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ» МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Реферат
На тему: «Сутність технологій у соціальній роботі»
Вони трактуються як сукупність прийомів, методів і впливів, застосовуваних соціальними службами, окремими установами соціального обслуговування і соціальних працівників для досягнення поставлених цілей у процесі здійснення соціальної роботи, вирішення різного роду соціальних проблем, забезпечення ефективності реалізації задач соціального захисту населення.
Соціальні технології в цій областігромадськогожиття базуються на реальному досвіді соціальної роботи, принципах і теоретико-методологічних закономірностях, відкритих соціальними науками: соціологією, теорією соціальної роботи, теорією управління, правом, соціальною педагогікою, валеологією і ін.
Соціальна робота може бути розглянута і як видвеликих систем, оскільки вона містить у собі три компоненти:
1. соціальну роботу як науку;
2. соціальну роботу як навчальну дисципліну (цикл навчальних дисциплін);
3. соціальну роботу як вид діяльності.
Виділяючи технології в соціальній роботі як науці, необхідно враховувати, що вона являє собою таку сферу людської діяльності, функція якої складається у виробітку і теоретичній систематизації об'єктивних знань про визначену дійсність - соціальну роботу (а при розумінні соціальної роботи в широкомузмісті - соціальних відношеннях, соціальній сфері). Однією з її найважливіших задач як науки є аналіз існуючих форм і методів соціальної роботи, розробка оптимальних методів і технологій вирішення різноманітних соціальних і інших проблем стосовно до різних індивідів, верств і груп населення.
Характеризуючи технології соціальної роботи як науку, варто виходити з того, що її невід'ємними компонентами є відповідні закономірності (наприклад, істотні зв'язки між суб'єктом і об'єктом соціальної діяльності), принципи і методи (економічні, правові, соціально-педагогічні і т.д.).
У цьому випадку соціальні технології виступають як засоби застосування теоретичних висновків у рішенні практичних задач соціальної роботи. Важливо в зв'язку з цим підкреслити таку особливість соціальної роботи як науки, що складається в органічній єдності знань і умінь.
Розглядаючи соціальну роботу як особливий вид діяльності, сутність соціальних технологій можна інтепретувати в першу чергу як сукупність прийомів, методів і впливів державних, суспільних і приватних організацій, спеціалістів і активістів, спрямованих на надання допомоги, підтримки, захисту усіх людей, особливо т.зв. "слабких" прошарків і груп населення. Саме в соціальній роботі як діяльності в концентрованомувиді виступають соціальні технології як узагальнення накопичених і систематизованих теоретичних знань, досвіду, вмінь і практики роботи суб'єктів соціальної діяльності.
Такий загальний підхід дозволяє, на наш погляд, зробити такий крок на шляху конкретизації технологій, застосовуваних у соціальній роботі (маються на увазі фактично всі три відзначених вище аспекти соціальної роботи, у яких технології виступають переважно у формі:
знань (наука);
знань і умінь (навчання);
знань, умінь, досвіду, практики (діяльність).
Теорія і практика в Україні і за рубежем виявили цілий ряд напрямків (видів) соціальної роботи з перерахованими й іншими групами населення. Це - соціальний контроль і соціальна профілактика, соціальна терапія і соціальна реабілітація, соціальна поміч і захист, соціальне страхування і соціальне обслуговування в сфері побуту, соціальне піклування і соціальне посередництво й ін.
Ці види соціальної роботи і виступають основними її напрямками, головними технологіями. Вони, безумовно, дуже тісно пов'язані між собою, у той же час відносно автономні, специфічні по цільовомупризначенню і функціональному змісту.
Незважаючи на спільність цих технологій у роботі з диференційованими групами населення, вони серйозно різняться, якщо врахувати специфіку об'єктів соціальної роботи.
Візьмемо хоти б приклад реалізації соціального нагляду над дітьми з девіантнимповодженням і злочинцями-рецидивістами, піклування над неповнолітніми дітьми і самотніми старими і т.д.
Саме тому інтеграція соціальної діяльності з урахуванням специфіки об'єктів і особливостей видів соціальної роботи має принципове значення. Ці види робіт (технологій) дуже і дуже різноманітні.
От один із багатьох прикладів: соціальне обслуговування вдома пенсіонерів. До числа надомних послуг, гарантованих державою, відносяться:
· організація харчування і доставка продуктів до дому;
· допомога у придбанні медикаментів, товарів першої необхідності;
· сприяння в одержанні медичної допомоги і супровід у медичні заклади;
· допомога у підтримці умов проживання відповідно до гігієнічних вимог;
· організація різноманітних соціально-побутових послуг (ремонт житла, забезпечення паливом, обробляння присадибних ділянок, доставка води, оплата комунальних послуг і ін.);
· допомога в оформленні документів, у тому числі для встановлення опіки і піклування, обміні житла, розміщення в стаціонарні установи органів соціального захисту населення;
· сприяння в організації ритуальних послуг і в похованні самотніх мертвих.
Технології можна ділити в залежності від розуміння соціальної роботи в широкому і вузькомузмісті. Якщо в другому випадку мова йде переважно про технології роботи з "слабкими" прошарками населення, то в першому - про технології соціального захисту всіхпрошарків населення, про створення таких умов (що пов'язано із сутністю й змістом соціальної політики), які б сприяли зменшенню чисельності і часткинаселення, що не потребує допомоги і підтримки; про створення таких умов, що допомагали б населенню самому вирішувати свої проблеми, а в результаті сприяли зменшенню чисельності і доліслабозахищенихпрошарків.
Інакше кажучи, технології стосовно до соціальної роботи, в широкомусмислі, повинні носити опережаючий характер. Тобто завдання таких технологій (у діяльності держави, соціальних інститутів) складається в тому, щоб не тільки сприяти лікуванню "соціальних хвороб", але і сприяти їхньому запобіганню. Краще і для суспільства в цілому, і для людей не робити, зокрема, приміром, допомогубезробітнім, а робити все можливе для запобігання безробіття, його зменшення, навчання людей, розвитку виробництва, створення нових робочих місць, перепрофілювання тих або інших цехів, підприємств, установ і т.д.
Це можливо зробити також шляхом створення (реалізації) технологій більш глобального характеру, що торкаютьсам процес функціонування і розвиткусуспільства.
Різняться технології в соціальній роботі також по своєму рівню:
1. прості (доступні неспеціалістам);
2. складні, що потребують кваліфікації одного спеціаліста;
3. комплексні, що потребують кваліфікації спеціалістів у різних областях.
З огляду на складність суб'єкта соціальної роботи, зокрема, соціальних служб різноманітних рівнів і напрямків, можна розрізняти соціальні технології і по цьому показнику. Можлива типологізація соціальних технологій і по інших критеріях. Зокрема, можна виділити соціальні технології "зовнішні" стосовно клієнта:
· державне втручання;
· допомога суспільних і інших організацій;
· допомога приватних осіб.
Головний їхній змістполягає в створенні людині, групам (прошаркам) людей таких умов, щоб він (вони) сам (самі) вирішував (вирішували) свої проблеми.
Можливо виділення технологій у соціальній роботі з населенням, що мешкають на території країни і групами, що опинились по тих або інших причинах за її межами (україномовним населенням, українцями в державах СНД).
Необхідно виділення соціальних технологій, застосовуваних в Україні і за рубежем, що визначається різними умовами життя, рівнем економічного розвитку, культурними традиціями й іншими особливостями.
Вивчаючи закордонний досвід, важливо з'ясувати:
· які соціальні технології в Україні вже застосовуються;
· які ще можна застосувати (коли, у яких умовах);
· що викликаєсумнів у застосуванні тих або інших засобів, методів, прийомів розв'язання соціальних проблем;
· що взагалі неприйнятне в нашій країні.
Представляється, що ці критерії можуть застосовуватись й в одній країні з урахуванням особливостей її окремих регіонів. Нарешті, важливе, на наш погляд, урахування технологій, що мали місце в соціальній роботі (у її непрофесійній і фаховій формі) на різних етапах функціонування і розвитку українського суспільства. Це може значно збагатити можливості в розв'язанні соціальних проблем, дозволить узяти все краще, що мало місце в соціальній роботі з різними групами населення в історії нашої країни.
У соціальній роботі можна також виділяти інноваційні і рутинні технології. Якщо перші базуються на інноваційних підходах до вирішення соціальних проблем, то другі характеризуються, як правило, набором методів і засобів уже застарілих, заснованих на повсякденній свідомості, практичній кмітливості, не відрізняються високим професіоналізмом і наукоємністю. Їхнє застосування пов'язане звичайно з наданням елементарної допомоги нужденним людям, що не потребує спеціальної підготовки.