Театр як механізм формування особистості

Міністерство освіти і науки України

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова

Інститут соціології, психології та управління

Кафедра теорії та методогії соціології

БАКАЛАВРСЬКА РОБОТА

на тему:

Театр як механізм формування особистості

Виконала студентка групи

Рабощук В.М .

Київ – 2010

Вступ

Актуальність теми роботи. Сучасний період трансформацій українського суспільства впливає на всі складові культурної сфери. Особливо яскраво ці процеси прослідковується у театрально-художній діяльності, яка вивела на перший план значимість соціальних факторів, обумовивши необхідність перегляду моральних цінностей. Це посилило необхідність дослідження мистецтва та впливу його на формування особистісті.

Мистецтво — одна з форм суспільної свідомості; вид людської діяльності, що відображає дійсність у конкретно-чуттєвих образах відповідно до певних естетичних ідеалів. Мистецтво служить не тільки для розваги та відпочинку, але й формує світогляд, виступає як знання й просвіта, як формування цілісної особистості та як аналіз стану світу.

В свою чергу, видом мистецтва, в якому розкриваються суперечності часу та внутрішнього світу людини є театр. Він займає особливе місце в системі формування цінностей.

Потреба в соціологічних вимірах театру обумовлена його особливістю, що пов'язана з безпосередньою його залежністю від соціальних умов, бо театр не лише включається всіма своїми елементами в соціум, а і розглядається як соціальний інститут. Особливу актуальність дослідженню феномену театрального дійства надає соціологічне обгрунтування впливу театру на формування системи духовних цінностей, становлення морально-естетичного ідеалу суспільства. Театр впливає на формування особистості: світогляду, моралі, на проблеми комунікаціі, виховання та ін.

Основи соціології театру в закладалися з давніх давен соціологічномислячими театральними критиками, котрі через синтетичність художніх засобів театру (використання різних видів мистецтва) аналізують соціологічну функцію театру в широкому соціокультурному контексті. Тому соціологія театру часто постає за враженням як найбільш «непрофесійна» соціологія, що сягає широкого культурного обрію, є культурно найбільш всебічною.

Театр є різновидом культурного дозвілля. Дозвілля є вагомим фактором соціалізації особистості, оскільки він охоплює фактори соціалізації, а також тим, що при проведенні вільного часу активно діють психологічні та соціально-педагогічні механізми соціалізації.

Аби зрозуміти природу перетворень, що відбуваються у сучасному театральному житті, необхідний комплексний підхід, побудований на методах, напрацьованих соціологічними дослідженнями.

Об'єктом дипломної роботи є театр як соціальний інститут.

Предметом дослідження система формування особистості театром.

Метою даної дипломної роботи є комплексне соціологічне дослідження соціального впливу театру на формування особистості.

Реалізація основної мети передбачає вирішення наступних завдань:

- Історіографія розвитку та вивчення досліджуваної проблематики;

- Розкрити проблеми соціальної природа та історичної обумовленості мистецтва та театра;

- Дослідити розвиток і структуру соціології театру;

- Дослідити вплив театру на формування особистості.

- Дослідити театр як комунікація

- Дослідити сутність та особливості вільного часу в контексті соціалізації особистості

- Дослідити місце театру в дозвіллі.

У ході дослідження було використано такі методи: аналітичний – у визначенні методологічних підходів до розгляду феномена театру як соціокультурного явища; для з’ясування закономірностей, що спричинюють його функціонування як соціального інституту; системний, який дозволив узагальнити художньо-естетичні параметри театральної діяльності та виявити її онтологічні характеристики; емпіричні та соціологічного спостереження (опитування, експертних оцінок, їх контент-аналізу тощо; теоретичний та прогностичний – для підведення підсумків дослідження й обґрунтування пропозицій щодо розв’язання тих завдань, що постали перед театром за сучасних умов.

Структура дипломної роботи визначена метою і завданнями дослідження та включає в себе вступ, три розділи, висновки та список використаних джерел.


Розділ 1. Соціальна природа та історична обумовленість мистецтва, історіографія розвитку та вивчення досліджуваної проблематики

театр соціологічний мистецтво особистість

1.1 Мистецтво як засіб формування особистості

Одним із засобів формування особистості є мистецтво. Воно разом з іншими суспільними інститутами і формами включає особистість в систему інтересів і потреб суспільства.

Соціальна значимість мистецтва визначається рівнем впливу на систему потреб, цінностей, цінністних орієнтацій, мотивацій особистості. Так , Л.С. Виготський відзначав, що мистецтво втягує в коло соціального життя найінтимніші і найособистіші складники нашої істоти. Для цього мистецтво володіє значним арсеналом специфічних засобів, відсутніх в інших формах людської свідомості. Ідеологічні аспекти в художньому творі, будучи органічно вплетеними в тканину живих, зримих художніх образів, впливають на свідомість людини непомітно, як і на розум, почуття, волю. [14].

Мистецтво як предмет соціологічного аналізу є сукупністю структур, процесів, пов'язаних з функціонуванням суспільства на різних рівнях розвитку, системою контролю за соціальною поведінкою (система соціальних структур і соціальних відносин щодо феномену, особливості взаємодії мистецтва як соціального інституту із суспільством).

Функціональний підхід розглядає основним елементом мистецтва цінності. На думку Т. Парсонса, мистецтво — це відповідно організована, стабільна система цінностей. Конфліктологіний підхід. Аналізує мистецтво як динамічну, суперечливу систему, арену конфліктів, породжених соціальною нерівністю. Зокрема К. Маркс розглядає її як похідну економічних відносин.

Технологічний підхід. Розглядає мистецтво як технічно-цивілізаційне явище, продукт людської діяльності, сукупність створених людством матеріальних та духовних цінностей. Був поширений у вітчизняній філософській та соціологічній літературі до середини 60-х років XX ст.

Діяльнісний підхід. В його основі ідея розвитку творчого начала мистецтва. Зосереджуючись на продукуванні нових цінностей, ідей, концепцій, особливостях їх поширення, виявляє не меншу увагу до особистості. Відповідно мистецтво вважає людським, особистісним виміром історії, процесом і засобом самовизначення розвитку та самореалізації людини. Ці процеси під час засвоєння мистецтва реалізуються як індивідуалізація особистості.

Науково-технічний прогрес та активний розвиток засобів комунікації зумовили формування масового мистецтва, яке апелює до всіх, поширює цінності, доступні більшості людей, розрахована для масового вжитку. Завдяки своїй смисловій та художній спрощеності, технічній доступності воно помітно витіснить високе і народне мистецтво. Масове мистецтво є зв'язуючою ланкою між стабільним і змінюваним, оскільки орієнтоване на цінності та норми переважної більшості. За сучасних умов зростає інтерес до традиційного народного мистецтва. Традиції особливо яскраво виявляються у сфері духовного виробництва, фольклорі, містять у собі стабілізуючі елементи, завдяки яким регулюють життєдіяльність людини. Але їм притаманні й інновації. Збереження традиційного національного мистецтва пов'язане з мораллю. Розглядаючи соціальну функцію мистецтва ми використали іінтерпритацію з двох напрямів. З одного боку, соціальна функція мистецтва безпосередньо пов'язана з суспільно-політичними процесами у державі, з іншого – вона потребує більш загальнотеоретичного осмислення і врахування специфіки природи мистецтва. Мистецтво виконує соціальну функцію, реалізуючи через систему художніх образів поставлене перед ним «соціальне замовлення».

Мистецтво як соціальний інститут реалізує свою діяльність через певні функції [29]:

- Суспільно-перетворююча функція (мистецтво як діяльність). Виявляється у тому, що художній твір здійснює ідейно - естетичний вплив на людей, включає їх у цілісно спрямовану діяльність і тим самим бере участь у переоформленні суспільства.

- Пізнавально-евристична (мистецтво як знання та просвіта).

- Художньо-концептуальна (мистецтво як аналіз стану світу).

- Функція передбачення ("кассандрівське начало"). У даному випадку мова йде про використання інтуїції.

- Інформаційна та комунікативна (мистецтво як повідомлення і спілкування)

- Функція навіювання (сугестивна). Мистецтво здатне навіювати спосіб мислення, почуття, майже гіпнотичне впливає на людську психіку.

- Виховна ("формування цілісної особистості).

- Естетична ("формування ціннісних орієнтацій). Під впливом мистецтва формуються естетичні смаки, пробуджується творче начало особистості, її бажання творити за законами краси.

- Гедоністична ("функція насолоди). Ця функція пов'язана з тим, що існує ігровий аспект художньої діяльності. Гра як вияв свободи приносить естетичну насолоду, радість, духовне натхнення

Основою мистецтва, як і інших форм суспільного пізнання, є зв'язок:

Суб’єкт – об’єкт; Митець – дійсність;

Специфіку пізнання у мистецтві визначають суб'єктивний характер відображення, метафоричне ставлення до дійсності, активне використання емоційно-чуттєвого начала, що сприяє створенню художньої картини світу.

Сугестивна функція (навіювання) пов'язана з певною гіпнотичною дією, впливом на людську психіку.


Copyright © MirZnanii.com 2015-2018. All rigths reserved.